4 гойдалки на Львівщині, де можна насолодитись неймовірним краєвидом, а також два оглядових майданчики біля однієї з них.
1. На горі Плай. На висоті 600 метрів над рівнем моря розташована панорамна гойдалка, де можна побачити захоплюючий краєвид. До локації можна дістатись підйомником або ж піднятись пішки.
2. Славсько. Дерев’яну гойдалку, висотою три метри, встановили у 2021 році. Щоб дістатись до гойдалки потрібно орієнтуватись на пансіонат «Славський», що на вул. Устияновича, 35.
3. Топільниця. Нова 6-метрова дерев’яна гойдалка на пагорбі над річкою Топільничанка з незабутнім видом заходу сонця за Карпатські вершини.
4. Довге. У селі Довгому Східницької громади на одній із галявин із якої відкривається панорамний вигляд місцеві встановили гойдалку.
Цікаво також! Неподалік села Довге у селі Рибник є новий гарний оглядовий майданчик.
Оглядовий майданчик в селі Рибник
А ось біля Східниці поруч на горі Цюхів Діл знаходиться прекрасна оглядова вежаз панорамним краєвидом на Труcкавець, Борислав, Дрогобич і Карпати. Туди можна під’їхати як автомобілем, так і піднятись пішки, що займе трохи часу.
Мало хто знає, але у Львові, під вулицею Городоцькою є величезний тунель з водоспадом. Він призначений, серед іншого, для виведення дощової води з площі Привокзальної. Тунель починається від Цирку, і глибоко під Землею йде в сторону храму Ольги та Єлизавети (готичний костел). Саме там, з висоти 18 метрів, у нього й впадає підземний водоспад. Про це розповідає Андрій Риштун на своєму порталі RDZS.org.
Тунель дуже великий та глибокий і звісно у багатьох львів’ян є питання – чому у зливу затоплює площу Привокзальну, якщо там є такий великий тунель. А причина у тимчасових приєднаннях та поганому обслуговування колектора. Ще під час реконструкції вулиці до Євро-2012 мали б скористатися нагодою, але ні.
На кільці під площею Привокзальною зливаються докупи аж три підземних потоки: з вулиці Городоцької, з вулиці Залізничної та вулиці Тобілевича. Далі все тече у Полтву (підземна річка Львова – ред.), попри храм Ольги та Єлизавети.
Затоплення вулиці Привокзальної у 2018 році (фото: RDZS)
Між Костелом і Цирком є значний природній перепад висоти. Він розганяв воду до високих швидкостей, але з часом почав руйнуватися на цій ділянці старий, ще австрійський колектор.
У 1972 році на вулиці Городоцькій діяла справжня шахта з ліфтом, комбайном, вагонетками та тюбінгами! Але там будували не метро, а новий підземний колектор, щоб сполучити Полтву і площу Привокзальну.
Тоді встигли прокласти гілку від Цирку і до Костелу, а ще – спорудити підземний водоспад висотою 18 метрів. Будівництво планували продовжити, тому старі колектори приєднали до нової гілки тимчасовими “апендицитами” під прямим кутом. Вони настільки вузькі, що вода буквально протискається через ці “апендицити”.
На жаль, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Тому це вузьке приєднання пережило і Радянський Союз, і ремонт вулиці Городоцької до Євро 2012. А зараз саме ця проблема спричиняє затоплення площі Привокзальної під час зливи.
Спуститися до водоспаду дігерам було важко – люки знаходяться лише на проїжджій частині дуже жвавої вулиці Городоцької, а прохід з Полтви перегороджує водоспад. Глибина колодязя – понад 10 метрів, лізти потрібно спочатку хиткою драбиною, а потім напівзгнилими скобами. Фактично вулицю Городоцьку відновили тільки зверху, а під землею все без змін.
Внизу – підземний тунель висотою 3 метри. Він має яйцеподібну форму та викладене бруківкою дно. По ньому постійно тече вода, але течія не сильна.
Через 100 метрів тунель закінчується тупиком – це стара замурована ділянка колектора. Вода ж повертає ліворуч у невеличкий прямокутний “апендицит”, що в кілька разів менший за основний тунель.
З цього маленького колектора долинає сильний гуркіт води – саме цей “апендицит” закінчується прірвою та водоспадом, куди й падає вся вода.
“Вода летіла вниз, розділялася на два потоки та зникала у темноті. Було дуже страшно, бо решітки, які мали б затримувати людей, що випадково впали в каналізацію, прогнили та своєї функції не виконували!” – розповіли дослідники.
Розробники Ukrainian Fight Drone Simulator, реалістичного симулятора бойових FPV-дронів, запрошують гравців на плейтест. За словами українських розробників із Simtech Solutions, Ukrainian Fight Drone Simulator є першим «ультрареалістичним» симулятором бойових FPV-дронів у вільному доступі. Наразі вони проводять закрите тестування гри — ось як до нього долучитися.
Для участі в тестуванні та безпосереднього впливу на розробку, необхідно приєднатися до офіційного Discord-сервера Ukrainian Fight Drone Simulator. Щоб отримати запрошення на тестування потрібно також підтримати гру на Buy Me a Coffee. Для воїнів Сил оборони вхід у проєкт безплатний.
«Уже зараз сучасні воєнні конфлікти неможливо уявити без масового застосування FPV-дронів. Як свідки російсько-української війни ми переконалися, наскільки дрони є незамінними в бою та диверсійних операціях. Тож, реагуючи на виклики сучасного світу, ми створили універсальний симулятор для військовослужбовців, майбутніх рекрутів, фанатів військових симуляторів і FPV-ентузіастів», — вказують на сторінці в Steam розробники.
За їхніми словами, Ukrainian Fight Drone Simulator дасть змогу здобути та вдосконалити навички пілотування різними типами дронів, навчитися стратегії планування операцій і відчути емоції сучасних бойових дій.
Гравців чекатимуть десятки місій у місцях реальних боїв, під час проходження яких можна буде знищувати військову техніку й особовий склад противника. Крім того, проєкт пропонує спробувати планувати власні місії, вивчати різні аспекти управління та бойового застосування дронів і відточувати необхідні навички в окремому режимі симулятора.
В Ukrainian Fight Drone Simulator буде кілька режимів гри:
«Академія» дасть навички керування найбільш використовуваними різновидами бойових FPV-дронів і запропонує кілька курсів на вибір.
«Планер» — тренувальний полігон для експериментів з різними умовами й налаштуваннями.
У Simtech Solutions наразі не вказують, коли Ukrainian Fight Drone Simulator стане доступним для ширшого кола гравців.
Український горор “Конотопська відьма” вийде у прокат 22 серпня. Стрічка розповідає історію кривавої та жорстокої помсти прадавньої відьми з Конотопу російським окупантам, які вбили її коханого.
Про це 29 травня повідомила компанія FILM.UA, пише Суспільне
“Прадавня відьма з Конотопу, закохавшись у звичайного хлопця, давно зреклася своїх відьомських сил, але після того, як із початком війни російські солдати захоплюють місто і жорстоко вбивають її коханого, вирішує помститися, повертає свої сили і обрушує жахливі та криваві кари на голови та інші частини тіл убивць її нареченого”, — йдеться у синопсисі.
Автором ідеї та сценаристом став Ярослав Войцешек, який був сценаристом мультфільму “Мавка. Лісова пісня”.
Ідея виникла у творців з початком повномасштабного вторгнення — тоді російські солдати зайшли в Конотоп, що відоме легендами про відьом. Тоді у мережі вірусилося відео, як містянки поливали їх прокльонами, показуючи прагнення українців до свободи.
“У цьому й полягає один із ключових посилів стрічки — сила і лють української жінки не знає меж”, – додають творці стрічки.
Генеральна продюсерка фільму Ірина Костюк додає, що центральний образ відьми — універсальний, “адже кожна українка має потужну внутрішню силу, здатну проявитися в моменти загрози”.
“Конотопська відьма” — фільм-терапія наших травм війни, що дає змогу прожити відчуття такої бажаної помсти, втілюючи біль у лють, проте залишає надію на світле майбутнє”
Стрічку знімали у листопаді-грудні 2023 року. Голову героїню зіграє акторка Тетяна Малкова. Також у стрічці зʼявляються — Тарас Цимбалюк, Павло Вишняков, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран, Ярослав Шахторін, Артем Сагітов, Сергій Сосновцев.
У зйомках брали участь і чинні військові: ветеран війни Назар Грабар, військовий ЗСУ Олександр Печериця, чинний офіцер батальйону “Свобода” Володимир Ращук.
Автори стрічки долучили до зйомок і військових консультантів, які допомогли дістати бойову техніку — у кадрі зʼявиться справжній БТР, який “затрофеїли” на Житомирській трасі у перші дні пісня початку повномасштабного вторгнення.
Верховний суд підтвердив чинність і обов’язковість застосування українського правопису, який було схвалено у 2019 році.
Про це повідомляє пресслужба Уповноваженого із захисту державної мови, передає Укрінформ.
“Український правопис, чинна редакція якого була затверджена постановою Кабінету Міністрів України 22 травня 2019 року, успішно подолав чергову спробу послаблення позицій державної мови. Захистивши його, ми зміцнюємо основу основ національної ідентичності”, – сказав Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
Він нагадав, що в січні 2021 року Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконною та скасував постанову Кабміну про запровадження нового українського правопису. “Як Уповноважений із захисту державної мови я відстоював непохитність аргументів Уряду як в апеляційному, так і у Верховному суді. Вони довели чинність та обов’язковість застосування українського правопису”, – сказав мовний омбудсмен.
Так, Кремінь наполягає на необхідності масштабного використання чинного правопису в усіх сферах суспільного життя та нагадав, що вже минув п’ятирічний перехідний період, протягом якого діяли як старі, так і нові його норми.
“Ми вимагаємо використовувати правопис повсюдно, але водночас наполягаємо на тому, щоб Міністерство освіти і науки України посилило своє відповідальне лідерство та спонукало до виконання дорожньої карти”, – наголосив Кремінь.
Як повідомлялося, 22 травня 2019 року Кабінет міністрів схвалив український правопис у новій редакції.
У 2024 році закінчиться п’ятирічний перехідний період, який передбачає поступове впровадження норм нового українського правопису.
Державне агентство розвитку туризму України подало до World Tourism Organization (UNWTO) ООН Туризм (UN Tourism) пакет документів п’яти українських сіл, які можуть увійти до переліку “Кращі туристичні села” (The Best Tourism Villages) 2024 року
Про це повідомила голова Державного агентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів, передає “Еспресо.Захід“.
За її словами, агентство подало до Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) пакет документів п’яти українських сіл. На одному з найпрестижніших туристичних конкурсів у світі Україну представлятимуть: Високогірне селище Ворохта, село Зелений Гай, гірське селище-курорт Кваси, старовинне село Олика та унікальне село Урич.
“Впевнена, що відібрані локації мають усі шанси привернути увагу до своїх культурних, природних та гастрономічних багатств не тільки українців, а й іноземців. Крім того, внесення українських сіл до цієї світової мережі надасть можливість отримати менторство від UN Tourism та потенційну фінансову підтримку іноземних донорів, що сприятиме розвитку сільського туризму”, – пише Мар’яна Олеськів.
Список сіл, визнаних таємною консультативною радою найкращими, оприлюднять наприкінці 2024 року на платформах UNWTO.
Запах тухлих яєць на вулиці Стуса чути всім: мешканцям, перехожим, пасажирам транспорту. Одні звинувачують річку Полтву, яка бере тут свій початок. Інші – складний ландшафт та решітки дощоприймачів. Але першопричина смороду знаходиться далеко звідси. Про це розповідає Андрій Риштун на порталі RDZS.org.
Нудотний запах тухлих яєць на вул.Стуса, це – сірководень (H2S), надзвичайно небезпечний газ. Він у п’ятсот разів отруйніший за, всім відомий, чадний газ, від якого щозими гинуть люди. З іншого боку, сірководень широко розповсюджений у природі і, в малих дозах, навіть корисний. Наприклад, сірководневі ванни використовуються для лікування захворювань шкіри.
Один з каналізаційних колодязів із сірководнем по вул.Стуса. Фото: Андрій Риштун
Сірководень виникає при процесах гниття без доступу кисню. Цей газ є важчим за повітря тому, зазвичай, накопичується в каналізаційних колодязях, закритих печерах чи підвалах.
На відміну від більшості Львова, Сихів має розділену напірну каналізацію. Це означає, що побутові відходи (туалет, умивальник, душ) перекачуються у Полтву, а дощова вода з вулиць – самопливом тече в річку Зубра.
Каналізація з Сихова, що тече у Полтву під вул.Стуса. Більше за цим посиланням
На вул. Хуторівка, біля моста, розташована каналізаційно-насосна станція (КНС-5). Саме вона, довгими вузькими трубами і перекачує концентровані стоки Сихова в Полтву. У цих трубах, в теплі та без доступу кисню, й утворюється сірководень.
Злив з напірних труб КНС-5 у самосплавний колектор Полтви, перехрестя вул. Угорська – пр. Червоної Калини. Фото: Андрій Риштун
На вул.Стуса, біля стадіону «Україна», сихівські нечистоти вперше контактують зі свіжим повітрям із решіток дощоприймачів.
Концентрація сірководню в колекторі на вул.Стуса становить 55ppm (червона цифра). Це дуже багато і довго перебувати людині тут не можна. Фото: Андрій Риштун
Як газ потрапляє на поверхню?
«А чому сірководень виходить на поверхню? Він же важчий за повітря! Та й згідно закону Бернулі, вода, що рухається, затягуватиме повітря з вулиці під землю, а не навпаки…»
Саме так і відбувається у самосплавний колекторах Полтви, де вода тече самопливом. В її тунелях, навіть, дує легкий свіжий вітерець із дощоприймачів.
Але вул.Стуса особлива, бо по ній працює потужна КНС з Сихова. Коли вона вмикається, то рівень стоків у підземному колекторі різко зростає! Зайве повітря, а з ним і сірководень та інші каналізаційні гази, витісняються з колектора назовні через решітки дощоприймачів. Там воно все нам і смердить.
Схематичне зображення вул.Стуса та її підземного колектора. Стрибок рівня стоків витісняє сірководень (коричневий) на поверхнюКоливання рівня стоків в колекторі під вул.Стуса при роботі КНС-5. Фото: Андрій Риштун
«Схожа розділена каналізація є на вул.Виговського, Ряшівській, Левандівці. Чому ж там не смердить?», – спитаєте Ви. Тому що їх колектор (південно-західний або ПЗК) вентилюється кожних триста метрів і кисень нейтралізує сірководень. Також, там відсутні такі потужні КНС, які є на Сихові.
Всередині ПЗК. Тут також є добові коливання рівня стоків, але вони плавні, бо відсутня потужна КНС. Фото: Андрій Риштун
Які є шляхи вирішення проблеми: Кардинальним вирішенням проблеми стане побудова Південно-Східного щитового(як метро) колектора з Сихова на очисні споруди міста.
Цей об’єкт, навіть, є в генплані Львова. Поки його не збудують, стоки двохсот тисяч сихівчан продовжуватимуть текти через цілий Львів аж в район Галицького перехрестя.
Проектований Південно-Східний колектор (синя лінія) на генплані міста Львова
Враховуючи, що багато років не можуть розширити існуючий колектор Полтви на вул.Торф’яній, який регулярно затоплює мешканців, на побудову нового, з Сихова, найближчим часом сподіватися марно.
Щоб побороти запах, у 2020 році Львівводоканал встановив одну вентиляційну трубу на перехресті вул. Угорська – пр. Червоної Калини. В цій точці, під землею, напірні труби з КНС-5 переходять у самосплавний колектор Полтви, вивільняючи сірководень. Примусова вентиляція зменшила сморід внизу, на Стуса, але створила його наверху, біля моста. Схоже, що повітряні фільтри не справляються…
Вентиляційна станція біля моста на перехресті вул. Угорська – пр. Червоної Калини. Вона викидає сірководень з підземного колектора в атмосферу. Фото: Андрій Риштун
Дехто пропонує обладнати усі дощоприймачі сифонами (гідрозатворами), що не випускатимуть гази назовні. Проте, таке рішення суттєво ускладнить функціонування та обслуговування каналізації, а гази все рівно виходитимуть – просто в іншому місці.
Десять років тому Львівводоканал почав додавати у стоки Сихова спеціальну хімію (Ferrox), яка мала б запобігати утворенню сірководню та руйнуванню стінок колектора. В теорії звучить добре, але на вул. Стуса далі смердить каналізаційними газами.
Баки з хімією на КНС-4, вул. Скрипника. Фото: Андрій Риштун
Суттєво зменшити запах на вул. Стуса зможе лише модернізація сихівської КНС-5.
Зараз на КНС-5 стоять ще радянські насоси з поплавком: вони або ввімкнені, або вимкнені. Це спричиняє стрибок рівня стоків під вул. Стуса. Сучасні ж насоси змінюватимуть рівень плавно, в залежності від поступлень. То ж сірководень не витіснятиметься назовні, а залишатиметься в колекторі під землею. Там він і зникатиме від контакту з киснем.
Машинний зал КНС-5 на Сихові
Модернізація КНС-5, також, дасть можливість повноцінно очистити річку Зубра та відновити Сихівське озеро. Станом на зараз ця КНС фізично не здатна прийняти всі стоки з району Персенківка, тому вони неочищеними зливаються у Зубру, забруднюючи її.
Ось як каналізація з Персенківки перетворює Зубру в річку-смердючку.
Чи сморід на вул. Стуса це нова проблема? Ні, про неї знали ще за Союзу, коли проектували мікрорайон Сихів. Тому на вул. Скрипника спорудили власні міні-очисні споруди для аерації стоків. Та, з часом, їх обступили новобудови. Тоді очисні споруди вимкнули, а потім закинули.
Закинуті очисні споруди на карті Сихова. Жовтий – труби напірного колектора з КНСЗакинуті очисні споруди на вул. Скрипника.
Підсумовуючи: На вул. Стуса смердить через каналізаційно-насосні станції(КНС) Сихова. Газ сірководень, який ми вдихаємо, є дуже небезпечним навіть у незначних концентраціях.
Кардинальним вирішенням проблеми стане побудова окремого каналізаційного колектора з Сихова на очисні споруди (він є в генплані міста). Суттєво зменшити сморід допоможе модернізація існуючої КНС-5.
От-от на Львівщині заквiтнe дoлинa чoрних тюльпaнiв – yнiкaльних чeрвoнoкнижних квiтiв, яких прaктичнo нiдe нe зyстрiти. Нa дивo, ця цвiтyчa лoкaцiя нeпoдaлiк Львoвa є дoсить маловідомою.
Насправді «чорні» або дикі тюльпани мають назву рябчик шаховий. Ця квітка розпускає свої пелюстки на початку або в середині квітня.
Дикі тюльпани можна побачити в зaплaвi рiчки Днiстeр нa oкoлицi сeлa Нaдiтичi Mикoлaївськoгo рaйoнy, щo зa пiвсoтнi кiлoмeтрiв вiд Львoвa, де знаходиться 5-гектарний ботанічний заказник.
Його видно навіть із вікна маршрутки, яка курсує до Дрогобича.
Доїхати до долини чорних тюльпанів зі Львова можна на будь-якому рейсовому автобусі, який їде у напрямку Стрия, Моршина, Трускавця або Ужгорода. З транспорту потрібно вийти на зупинці «Надітичі». А далі дорогу підкажуть місцеві мешканці.
Крім долини диких тюльпанів, у цій місцевості – селі Верин – можна помилуватися велетенським віковим дубом, який має в діаметрі 8 метрів. За переказами, він «бачив» Богдана Хмельницького.
Taкoж прoeкт зaпрoшyє дo нaйбiльшoгo нa Львiвщинi зooпaркy в сeлi Meдeничi тa дeмoнстрaцiйнy пaсiкy «Meдoвий блюз» y сeлi Лyб’янa.
У Львові відкрито сезон миття бруківки та прибирання відкритих територій разом із Tidy Group. Вже з 1 квітня у Львові та області стартував сезон миття бруківки та відкритих територій
Після зими, відкриті території особливо потребують прибирання, адже під впливом зовнішнього середовища на покритті та поверхнях зʼявляються: потемніння, плями, пил, мох, грибок, шар пилу та бруду, який буквально в’їдається в поверхню.. а ще ця небажана зелень між швами?
Проте в клінінг-сервісі Tidy Group знають, як справлятись із будь-якими забрудненнями, щоб ваша бруківка та інші покриття стали знову, як нові.
Компанія є єдиним сервісом, який надає послуги професійного прибирання відкритих територій у Львові та Львівській області і за 5-ти річний час свого існування довели свій професіоналізм у справі.
Фахівці пояснюють, що періодичне очищення відкритого покриття (бруківка, природній камінь, терасне покриття) не лише покращить зовнішній вигляд, а й унеможливить розмноження шкідливих організмів і продовжить термін експлуатації самої поверхні.
Tidy Group знає всі секрети професійного миття відкритих поверхонь і забезпечить вам ідеально чисту, а головне, безпечну, зону відпочинку.
Список локацій з фільму «Довбуш», які варто відвідати, розповідає RDZS.org. Це фільм, який хочеться переглядати неодноразово. Не лише через захоплюючий сюжет та крутих акторів, а й через неймовірно-красиві місця, де він знімався.
1. Колиба, де жили Опришки
Більшість сцен з опришками на “Чорногорі” було, насправді, знято біля хребта Свидовець. Він такий же красивий, як і Чорногірський хребет, але має зручний під’їзд з Драгобрата та значно передбачуванішу погоду.
Колиба , де жили опришки. Кадр з фільмуКіношна колиба біля озера Герашеска. Зараз перевезена в кіностудію “Довженка”. Фото туристів
Свидовець це один з наймальовничіший Карпатських хребтів. На ньому є озера з рибою та безліч красивих стежок. Влітку він доступний для всіх туристів.
Зла князівна мешкала у Свірзькому замку що біля Львова. І хоча це доволі далеко від Карпат, у фільмі все виглядає доволі натурально. Замок знаходиться в селі Свірж за 40 км. від Львова та доступний для відвідування.
Замок князівни, кадр з фільму
3. Збаразький замок
Сцену з князівною на балконі та мертвим опришком на колесі було знято в Збаразькому замку. Збаразький замок це одна з небагатьох добре збережених фортець Тернопільщини. Тут є мури, палац і підземелля. Завітайте всередину та відчуйте справжній дух середньовіччя!
Князівна та мертвий опришок на колесі. Кадр з фільму “Довбуш”Збаразький замок. Фото звідси
4. Скелі Довбуша
Який же фільм про Довбуша без знаменитих “Скель Довбуша“. І хоч справжній Олекса ніколи там не бував, але всі кадри, де Довбуш стоїть на вершечку скель, зняті саме на них. На цих скелях, також, знімалася сцена боїв з солдатами та багато інших перебивок.
Олекса на скелях Довбуша. Кадр з фільму
“Скелі Довбуша” знаходяться біля с. Бубнище на Івано-Франківщині. Є, також, гарний пішохідний маршрут з Львівської області через с. Труханів.
Сцена з солдатами знята саме на “Скелях Довбуша”
5. Дрогобицька солеварня
Сцена з лихварем знімалася в Дрогобицькій солеварні. Для цього над відстійниками ропи, навіть, вистелили нову підлогу.
Сцена з лихварем. Кадр з фільму “Довбуш”Відстійники для ропи в Дрогобицькій солеварні. Тут знімалася сцена з лихварем
У фільмі один з опришків кидає сина лихваря в справжній соляний розчин! Розповідали, що актор був дуже щасливий, коли все вийшло зняти з першого разу.
Актор скупнувся в соляній ропі. Кадр з фільму “Довбуш”
Дрогобицька солеварня це найстаріше діюче підприємство в Україні. Сюди водять екскурсії для туристів.
6. Церква Святого Юра в Дрогобичі
Церква Святого Юра під час зйомок фільму “Довбуш”
Автентичних дерев’яних церков збереглося дуже мало, а ця ще й занесена в спадщину Юнеско. Церква Св. Юра знаходиться одразу біля Дрогобицької Солеварні. Цілком логічно, що її також використали для зйомок. Тут відбуваються сцени зі священником всередині церкви.
Церква Св. Юра доступна для відвідувачів. Неподалік є ще найвища оборонна вежа Львівщини, яка теж пам’ятає часи Довбуша.
7. Каплиця Боїмів у Львові
Якщо Довбуш ходив у церкву Св. Юра, то католицька князівна – в каплицю Боїмів. Це надзвичайної краси споруда у самісінькому серці Львова. Вона, також, відповідає історичній епосі Довбуша. Будучи у Львові, обов’язково відвідайте каплицю Боїмів. Таку красу мало де побачиш!
Каплиця Боїмів у Львові. Кадр з фільму “Довбуш”
Ось як там всередині каплиці Боїмів.
8. Середньовічний замок у Кам’янці-Подільському
Волощина чи, по сучасному, Румунія часто згадується у фільмі. Це місце, куди можна втекти з Речі Посполитої. Але брат Олекси, їдучи у Волощину, чомусь потрапляє у Камянець-Подільський замок. Він, в цей час, належав тій же Польщі.
Замок на Волощині за версією фільму “Довбуш”. Сучасні шпилі замальовані на комп’ютері
Фортеця у Кам’янці-Подільському це один з найкрасивіших та найзбереженіших середньовічних замків України. Його потрібно відвідати навіть і без фільму “Довбуш”. А тут ще й така нагода!
9. Печера “Вертеба”
І хоча в Карпатах біля Яремче є справжня печера Довбуша, але фільм знімали у печері “Вертеба” на Тернопільщині. А все тому, що вона значно просторіша за печеру Довбуша, та має зручний вхід.
Малий Олекса Довбуш в печері. Кадр з фільмуПечера “Вертеба”, де знімався фільм “Довбуш”
“Вертеба” це одна з небагатьох печер в Україні, де справді жили первісні люди. Є багато археологічних знахідок. Зараз у печері “Вертеба” діє єдиний в Україні підземний музей Трипільської культури.
10. Чемегівський Каньйон
Неподалік справжньої печери Довбуша є мальовничий Чемегівський каньйон. Там Олекса рятується від погоні та зустрічає відлюдника Ізраїля бен Еліезера, що є засновником Хасидизму. Творці фільму “Довбуш” розшукали правнука відомого рабина і він особисто та дуже колоритно зіграв свого прадіда.
Олекса Довбуш дереться Чемегівським каньйоном. Кадр з фільмуТе ж місце в Чемегівському каньйоні. Сучасне фото звідси
Сьогодні Чемегівський каньйон це справжні карпатські тропіки з водою “як на Балі”, ліанами папороті і смерековими джунглями. А поруч є ще маловідомий водоспад. Вам обов’язково тут сподобається!
