Примусово переселені українці 1944−1951 років зможуть отримати статус депортованих: куди звернутися

Із 30 січня 2026 року набрала чинності постанова Кабміну від 05.02.2026 №157, яка змінила порядок надання статусу особи, депортованої за національною ознакою. Головне нововведення в тому, що розширено коло людей, які можуть отримати цей статус. Про це інформують в міському управлінні соціального захисту.

Відтепер його можуть оформити не лише представники кримськотатарського народу та інші особи, депортовані за рішеннями органів колишнього СРСР, а й громадяни України, які у 1944−1951 роках були примусово переселені з території Польщі як особи українського етнічного походження (операція «Вісла»).

Йдеться про українців, яких у післявоєнний період примусово виселили з територій, де проживало українське населення (які на той час входили до складу Польської Республіки). Такі переселення призводили до обмеження прав та втрати майна.

Куди звертатися для отримання статусу?

Подати заяву можна:

– у відділах соціального захисту Львівської міської ради:

  • Залізничний відділ — вул. І. Виговського, 34
  • Личаківсько-Галицький відділ — пл. Ринок, 1; вул. К. Левицького, 67
  • Сихівський відділ — просп. Червоної Калини, 66
  • Франківський відділ — вул. Генерала Т. Чупринки, 85
  • Шевченківський відділ — вул. В. Липинського, 11

– через Центр надання адміністративних послуг (пл. Ринок, 1) або його територіальні підрозділи.

Які документи потрібні?

Для отримання статусу потрібно подати:

  • заяву
  • копії сторінок паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, які містять прізвище, ім’я, по батькові, відомості про місце проживання;
  • копії паспорта громадянина України та довідки про реєстрацію місця проживання (для осіб, які мають паспорт у формі картки)
  • дві фотокартки розміром 3×4 сантиметри;
  • копії інших документів, що підтверджують належність до числа осіб, депортованих за національною ознакою (із пред’явленням оригіналу), такими документами можуть бути:
  • архівна довідка щодо примусового виселення особи до спецпоселення на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік;
  • довідка про реабілітацію жертви політичних репресій;
  • довідка про строки перебування під наглядом з обмеженням прав і свобод на території спецпоселень;
  • довідка про те, що особу взято на облік як раніше депортовану з Криму особу або як нащадка такої особи;
  • архівна довідка, що підтверджує факт депортації особи, яка у 1944−1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;
  • копія переселенського квитка особи, яка у 1944−1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;
  • копії архівних документів, в яких містяться відомості про особу, яка у 1944−1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, та/або про членів її родини, зокрема копії списків переселенців, копії документів районних та обласних виконавчих комітетів Рад народних депутатів та/або документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917−1991 років із зазначених питань;
  • документи або копії документів, які підтверджують, що особа володіла нерухомим майном на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження (у документально підтверджений період здійснення депортації на зазначених територіях), зокрема книг та витягів з них;
  • копія свідоцтва про народження особи, документи щодо запису в актовій книзі та/або інші документи, які підтверджують, що у 1944−1951 роках особа народилася та/або проживала на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження.

Якщо звертаються нащадки депортованих осіб, потрібно додатково подати документи, які підтверджують родинні зв’язки:

  • документи, що підтверджують факт установлення родинних відносин з особою, депортованою за національною ознакою;
  • документи, що підтверджують факт народження у сім’ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності Законом України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

Важливо! Послуга є безоплатною, а заяву розглядають до трьох місяців.

Довідково

Депортованою особою визнається особа, яка набула громадянства України і належить до:

1. осіб кримськотатарського народу, представників інших національностей (громадян колишнього СРСР), які були насильницьки переселені за національною ознакою на спецпоселення згідно з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією сучасної України;

2. осіб (громадян колишнього СРСР), які були примусово направлені на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;

3. осіб (громадян колишнього СРСР), які на момент депортацій перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;

4. осіб, які народилися в сім’ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності цим Законом;

5. осіб, які у 1944−1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження (що супроводжувалося вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень і обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав) з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, на підставі рішень, прийнятих органами влади колишнього СРСР, союзних республік, Польської Республіки, у тому числі на підставі міжнародних договорів СРСР/УРСР з Польською Республікою у період 1944−1951 років (далі — особи, які у 1944−1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки).

Деталі за телефоном: 1620.

ФК “Карпати” замінили капітана через спілкування російською мовою

Захисник львівських “Карпат” Денис Мірошніченко втратив капітанську пов’язку після інциденту на навчально-тренувальних зборах команди в Туреччині. Про це повідомляє офіційний Instagram футбольного клубу.

Перед товариським матчем проти шведського “ГАІС” Мірошніченко, який на той момент був капітаном “зелено-білих”, звернувся до партнерів російською мовою. Цей момент потрапив у пряму трансляцію поєдинку та швидко поширився в мережі, викликавши резонанс.

Після інциденту “Карпати” оприлюднили офіційну заяву, в якій повідомили, що команда обере нового капітана.

“У зв’язку з діями капітана Дениса Мірошніченка, що мали місце перед контрольним матчем проти шведського ГАІС, команда обере нового капітана”, – йшлося в повідомленні клубу.

Згодом за підсумками командного голосування капітанську пов’язку передали іншому гравцеві. Сам Мірошніченко публічно ситуацію не коментував.

“За підсумками командного голосування новим капітаном “зелено-білих” було обрано центрального захисника Владислава Бабогла”, – повідомили в клубі.

«Мені не зовсім зрозуміла ця ситуація»: легендарний тренер Мирон Маркевич відреагував на мовний скандал в Карпатах

«Мені не зовсім зрозуміла ця ситуація, дивна. Він [Мірошніченко – прим.] що, хіба української не знає? От якби дійсно не володів мовою, то це одне, а так… Мірошніченко вже стільки років у Карпатах грає», – зазначив колишній наставник збірної України.

Також спеціаліст погодився з рішенням керівництва львівського клубу позбавити Дениса капітанської пов’язки.

«Так, бо ж, повторюсь, він володіє українською, вміє нею розмовляти. Тим паче він же гравець Карпат. Та й, зрештою, навіть не в тому справа, що команди зі Львова. Просто нині мовне питання болюче, скажімо так», – заявив Маркевич.

В Україні збирають підписи за заборону російськомовних версій сайтів

В Україні пропонують законодавчо заборонити створення та функціонування російськомовних версій сайтів. Відповідну петицію оприлюднили на сайті Офісу президента, пише Твоє Місто.

Вона вже зібрала понад 21 тис. підписів, до завершення збору залишилося вісім днів.

Автор петиції Олександр Леоненко пропонує внести зміни до статті 27 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Зокрема, він наполягає на виключенні можливості існування російськомовних версій інтернет-представництв, зокрема сайтів та сторінок у соцмережах.

«Російськомовна версія українських сайтів – це колоніальний рудимент і загроза інформаційній безпеці України. Російська мова є інструментом культурної та інформаційної експансії країни-агресора. Наявність російськомовних версій сайтів сприяє збереженню та поширенню російського інформаційного впливу», – йдеться в тексті петиції.

Леоненко пропонує встановити відповідальність за порушення цієї заборони — від штрафів до тимчасового блокування вебресурсу до моменту усунення недоліків.

Після завершення збору підписів документ передадуть на опрацювання відповідним державним органам.

Підписати петицію можна тут.

“Треба жити!”: оприлюднили текст Радіодиктанту 2025

Результати радіодиктанту оголосять, коли комісія опрацює всі листи.

Треба жити!

Жити треба цікаво: читати книжки, ходити в театр, дресирувать пса Патрона…

Треба жити! Не впівсили, не трошки, не завтра, не після. По-справжньому! Зараз! Треба гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на “інтерсіті”, робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо. Треба купувати сукні з лелітками і донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, а ще — нишпорити вечорами в міжʼярʼї ботсаду, бо на перший урок треба принести каштанів.

Треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий і далеко від справжнього дому — того, що в серці. Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємусь серці поселиться любов до слів: “допіру”, “пітятко” чи “кияхи”.

Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці. Немає часу на півтони. Матеріальне — крихке, життя тікає крізь пальці. Справжнім виявилось тільки те, за що не можна схопитись руками: спогади, сміх і любов.

Ще треба плакати, коли можеться. За все те, що ніколи не мало з нами статися. За те, що ми не тільки знаємо, як пишеться “далекобійний дрон” або “балістична ракета”, а й розрізняємо їх на слух.

Росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них: скніли у вічній гризоті. А ми будемо жити цікаво — всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою.

Нові правила в’їзду до Європи. Що зміниться для українців з 12 жовтня

З 12 жовтня 2025 року Європейський Союз розпочне поступове впровадження нової цифрової системи контролю перетину кордонів — Entry/Exit System (EES).  Систему планували ще з 2016 року, а останньою затвердженою датою запуску було 10 листопада 2024-го. Відтепер старт призначено на осінь 2025-го з повною реалізацією — до 10 квітня 2026 року, інформує Твоє Місто.

Що таке EES

EES — це нова автоматизована ІТ-система, яка фіксуватиме:

  • в’їзд та виїзд громадян третіх країн, що подорожують до країн Шенгенської зони;
  • біометричні дані (відбитки пальців, фото обличчя);
  • дати та місце перетину кордону;
  • випадки перевищення дозволеного терміну перебування;
  • відмови у в’їзді в минулому.

Система скасує фізичне штампування паспортів та переведе все у цифровий формат. Створюватиметься біометричний профайл, який оновлюється раз на 3 роки або після отримання нового паспорта.

Як відбуватиметься впровадження

EES буде запущено поступово протягом 6 місяців після 12 жовтня 2025 року:

  • до 30-го дня — реєструватимуть 10% перетинів;
  • до 90-го дня — 35%;
  • до 170-го дня — 100% усіх перетинів.

Прикордонні пункти (включно з аеропортами) облаштують автоматизованими терміналами самообслуговування. Вони дозволять сканувати паспорт, знімати відбитки пальців та фотографуватися.

Що це означає для українців

Громадяни України, які користуються безвізовим режимом, теж підпадатимуть під дію EES. Для них:

  1. Скасовується проставлення штампів у паспорт.

  2. Дані вноситимуться до системи автоматично.

  3. Повну біометричну процедуру проходитимуть раз на три роки або при заміні паспорта.

  4. Відмова від здачі біометрії дорівнює відмові у в’їзді.

Представниця МЗС України Світлана Криса порадила мандрівникам враховувати, що під час запуску система може сповільнити прикордонний контроль, і додатково планувати до 1–2 годин при подорожах через кордон.

Кого не стосується EES

  • Громадян ЄС
  • Резидентів країн ЄС
  • Власників довгострокових віз або дозволів на проживання
  • Українських біженців зі статусом тимчасового захисту

Чи зміниться безвіз

Ні. Основні правила безвізового режиму залишаються чинними: Перебування до 90 днів протягом 180.

Прикордонники можуть і надалі вимагати:

  • бронювання житла/квитків,
  • фінансове забезпечення,
  • страхування,
  • мету поїздки

EES не передбачає попереднього заповнення анкет чи подачі заявок.

Частина ініціативи «Розумні кордони»

EES — складова ширшої стратегії цифровізації кордонів ЄС:

  • ETIAS — дозвіл на подорож, обов’язковий з кінця 2026 року (вартість — 20 євро);
  • ABC-системи — автоматизовані пункти прикордонного контролю.

Які країни застосовуватимуть EES

Система працюватиме в 29 країнах, зокрема у всіх державах Шенгенської зони та деяких інших:

Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія.

«Мої сльози на смак, як березовий сік Галіція»: реклама у пісні Христини Соловій стала мемом

Українська співачка Христина Соловій після тривалої творчої паузи гучно повернулася до музики з новою піснею “Галіція”. Трек про кохання та ностальгію раптово став зіркою мемів, адже його ключовою несподіванкою стала рекламна інтеграція соків торгової марки “Галіція”, розповідає Obozrevatel.

У фінальних титрах кліпу виконавиця також подякувала “смакам соків “Галіція”, а в тексті пісні пролунали слова, які швидко перетворилися на мем: “Ти цілуєш мене, а я плачу. Ти сказав, мої сльози на смак, ніби ягідний сік “Галіція”Саме цей рядок миттєво розлетівся соцмережами, породивши десятки жартів та пародій.

Як соцмережі зробили з пісні мем

Одним із перших влучно пожартував користувач “Х” Сашко Кульчицький, запропонувавши “нові варіанти інтеграцій”. Його віршовані рядки зі згадками соків “Садочок”, томатного нектару “Сандора”, пива “Оболонь Оксамитове” чи “Корифей Нефільтроване” стали вірусними.

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
Бо ти не помив судочок.
Ти сказав, мої сльози на смак,
Як яблучний сік “Садочок”.

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
І у мене летять помідори.
Це тому, що моя інтеграція схожа
На томатний нектар “Сандора”.

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
Я сльозами до краю вмита,
Ти сказав, мої сльози на смак,
Як “Оболонь Оксамитове”.

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
Я не знаю, хто я і де я.
Ти сказав, мої сльози на смак,
Ніби “Живчик” з ехінацеєю”.

"Ти цілуєш мене, а я плачу". Реклама у пісні Христини Соловій стала мемом: співачка підколола саму себе, а до жарту приєдналася "Укрпошта"

“Ти цілуєш мене, а я плачу.
Між нами стіни муровані.
Ти сказав, мої сльози на смак,
Як “Корифей Нефільтроване”.

Українці швидко підхопили ідею та почали створювати власні версії рядків. Деякі жарти стосувалися повсякденних проблем – від забутих пін-кодів до газової служби, інші – політичної та воєнної реальності.

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
Бо у Львові знову затори.
Ти сказав, мої сльози на смак,
Як осінні львівські баюри”.

"Ти цілуєш мене, а я плачу". Реклама у пісні Христини Соловій стала мемом: співачка підколола саму себе, а до жарту приєдналася "Укрпошта"

“Ти цілуєш мене, а я плачу.
Ось такий ти мій кавалер.
На центральному пляжі Мукачева
Розкладається мертвий бобер”.

“Ти цілуєш мене, а я плачу.
Не зайшла ця реклама усім.
Ти сказав мої сльози на смак,
Як одеський портвейн “Сім сім сім”.

“Ти цілуєш мене, а я плачу.
Ми з тобою, як пара лелек.
Ти сказав, мої сльози такі на смак,
Ніби “Хортиця” й вафлі “Артек”.

А ось спільнота Сергія Стерненка відреагувала своєю іронічною строфою:

“Ти цілуєш мене, а я плачу,
Бо не їде до нас з США ленд-ліз.
Ти сказав, мої сльози такі на смак,
Як відсутність донату на “Русоріз”…”

Ще один користувач пожартував про проблему з водопостачанням в окупованому Донецьку:

“Ти цілуєш мене, а я плачу.
Із очей ллється просто вода.
У Донецьку нема такій вдачі –
Не тече там вода нікуда”.

До флешмобу долучилися бренди

Хвиля мемів вийшла за межі звичайних користувачів. До флешмобу приєдналися відомі компанії: “Укрпошта” та “Київстар”. Пошта опублікувала свій варіант рядка про доставку в коробці Нової пошти, а мобільний оператор згадав про забутий пін-код від SIM-картки.

Укрпошта: “Ти цілуєш мене, а я плачу.
І від розпачу лізу на хвою.
Ти сказав, мої сльози на смак,
як доставка в коробці “Нової”.

"Ти цілуєш мене, а я плачу". Реклама у пісні Христини Соловій стала мемом: співачка підколола саму себе, а до жарту приєдналася "Укрпошта"

Київстар: “Ти цілуєш мене, а я плачу.
І від розпачу лізу на хвою.
Ти сказав, мої сльози на смак,
Як забутий пін-код від SIM-карточки”.

Реакція Христини Соловій

Сама Христина Соловій відреагувала з гумором і ще більше підлила масла у вогонь. Вона порівняла свій рядок із відомою цитатою Лани Дель Рей: “В Америці кажуть: My pussy tastes like Pepsi Cola. В Україні ми кажемо: “Мої сльози на смак, як березовий сік “Галіція”.

"Ти цілуєш мене, а я плачу". Реклама у пісні Христини Соловій стала мемом: співачка підколола саму себе, а до жарту приєдналася "Укрпошта"

За словами співачки, нова пісня стала своєрідним експериментом і провісницею майбутнього альбому. “Галіція” – це історія про закоханість, бабине літо та ностальгію за 90-ми, коли формувалася сучасна українська поп-музика.

У кліпі Соловій використала безліч відсилок до знакових артистів того часу. Вона зізналася, що особливо надихається Іриною Білик, музика якої вплинула на її становлення. У відео, як зазначає виконавиця, можна впізнати елементи з культових кліпів Білик, а також алюзії на “Мертвого півня” та Віку Врадій.

Христина Соловій також зізналася, що планує запросити до співпраці найпопулярніших українських артистів 90-х, і цей задум вже успішно втілюється в життя .

Купол Грибовицького полігону засіяли травою: в майбутньому там гратимуть в гольф

Львів переходить до фінальної стадії другої фази рекультивації Грибовицького полігону. Мембрану, яка вкриває купол, уже засипано родючим ґрунтом, і почався посів багаторічних трав із Данії. Вже засіяно 80 тисяч квадратних метрів (це як чотири площі Ринок або півтора стадіони «Арена Львів»). Трава вже зійшла. До кінця року купол засіватимуть вдруге. А далі розпочнеться посів на схилах і терасах полігону.

На куполі засіяли мікс трави, це — пажитниця багаторічна, костриця червона, тонконіг лучний.

фото Романа Балука для Львівської міської ради

«Цей полігон буде абсолютно зеленою горою. Тут є певний сорт трави з Нідерландів, який обрали інженери. Ця трава повність укореняє, має 6 складників і має поживні речовини – добриво, яке підживлює це все. Траву закуповував підрядник в рамках проєкту. Термін виконання робіт залежить від погодних умов. Справа не лише у тому, що тут неможливо працювати у дощ, потрібно кілька днів і після дощу, аби все підсохло і техніка могла тут проїхати», – говорить директор ЛКП “Зелене місто” Олександр Єгоров.

«Ви бачите сьогодні траву, яка вже зійшла. Минулого разу, коли ми тут були, тут був «місячний» ландшафт. Коли я говорив, що тут буде місце, куди приїжджатимуть люди відпочивати, з мене сміялись.

Сьогодні я можу анонсувати вже наступний крок – за деякий час тут почнуть облаштовувати поле для гольфу. Це важливо, в першу чергу, для ветеранів як чинник реабілітації. Це територія 38 га, яку коли називали зоною екологічного лиха. Сьогодні це одна з прекрасних локацій з великою кількістю зелені», – говорить міський голова Львова Андрій Садовий.

фото Романа Балука для Львівської міської ради

За словами начальника управління формування середовища департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради Михайла Шевченка, проєкт має свої особливості та складності, адже він будується на полігоні, під шаром грунту якого – дорога мембрана. Відтак, майбутній комплекс має бути легким у будівництві, при цьому із дотриманням інклюзії.

«Загалом передбачено 10 кабінок, 10 місць для гравців. Можливо ми розіб’ємо це на дві черги. Звісно, тут також будуть санвузли, місця для відпочинку, місця для переодягання. І також буде облагороджене поле для гри». Ці роботи профінансує турецький підрядник разом із Європейським інвестиційним банком, коштів міста на це не витрачатимуть.

фото Романа Балука для Львівської міської ради
фото Романа Балука для Львівської міської ради

Нагадаємо, у жовтні 2024 року завершили першу, технологічну фазу рекультивації, в межах якої стабілізували небезпечні схили, ліквідовали озера фільтрату, облаштовали технічний екран, побудовали системи збору фільтрату й газу та запущено виробництво електроенергії з біогазу.

Друга, біологічна, фаза (8,4 млн євро) вже виконана на понад 70%. Серед основних кроків:

  • вже нанесено родючий ґрунт та висіяно багаторічні трави на більшості території;
  • облаштовано резервуари для очищення вод і пожежогасіння;
  • відновлено систему моніторингу підземних вод.

Очікуваний результат — повна ліквідація екологічних ризиків від полігону, очищення стоків, утилізація біогазу для виробництва «зеленої» електроенергії та відсутність неконтрольованих викидів.

Зазначимо, Грибовицький полігон – один з найбільших в країні. Він працював майже 60 років. Площа полігону, як 60 футбольних полів – понад 38 га, де накопичено приблизно 14,3 мільйона тонн відходів. Останні 4 роки тривала перша фаза рекультивації полігону, яку завершили минулого року. А цьогоріч планують закінчити і другу.

Вартість першої фази робіт з рекультивації – 17,8 млн євро, а ще 8,4 млн євро коштує друга фаза. Проєкт втілюють за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку і фондів, які допомагали грантами. Виконавцем робіт є турецька компанія JV Goksin – Hayat Group, яка реалізувала близько 100 таких проєктів у 15 країнах світу.

Аеропорт Кракова скасовує ліміт 100 мл на рідини в ручній поклажі

Аеропорт Кракова, один з ключових для українських мандрівників, оголосив про скасування обмеження в 100 мл на перевезення рідин у ручній поклажі. З середи, 10 вересня, пасажири зможуть брати на борт до 2 літрів рідини, а також не вийматимуть з сумок рідини та електроніку під час контролю безпеки. Про це повідомляє польське видання RMF24.

Краків став одним з перших аеропортів у Польщі, що впроваджує такі зміни.

Зміни стали можливими завдяки встановленню 10 сучасних сканерів на основі комп’ютерної томографії (CT). Вони створюють детальні 3D-зображення багажу, що дозволяє ефективніше виявляти заборонені предмети та значно пришвидшує процес перевірки.

Переваги для пасажирів:

  • Новий ліміт: дозволено перевозити рідини в ємностях до 2 літрів.
  • Без виймання речей: більше не потрібно діставати з рюкзака ноутбуки, планшети чи косметику.
  • Швидкість: очікується, що час очікування на контроль навіть у пікові дні не перевищуватиме 10 хвилин.

В аеропорту тимчасово залишаться три пункти контролю зі старими сканерами, де ліміт 100 мл продовжить діяти. Проте їх використовуватимуть лише в екстрених ситуаціях та у разі надзвичайно великого навантаження.

Рішення про скасування обмежень було схвалено Європейською комісією 9 липня цього року та стосується аеропортів, обладнаних сканерами нового покоління. У Європейському Союзі вже працює 700 таких пристроїв у 21 державі.

Нещодавно в аеропорту Рима дозволили до 2 літрів рідини в ручній поклажі.

Сапка, шкілєти та фіртка: у грі Minecraft додали галицьку мову

У легендарній грі Minecraft існує чимало локалізацій: майже для кожної повноцінної мови світу, а також багато адаптованих діалектів. Так, нещодавно у грі з’явилася й галицька локалізація, яка бере за основу уніфіковану та дещо спрощену систему різних місцевих говірок, пише tribuna.com.

Перш за все увагу привернули нові назви інструментів: рискаль (лопата), дзюбак (кайло), сапка (мотика), топір (сокира).

Блоки також отримали багато незвичних найменувань: круглєк (кругляк), глуболупак (глибосланець), вобсидян (обсидіан) та ревучий вобсидян (плакучий обсидіан), старолїтні кавалки (древні залишки), дзелїзна руда (залізна руда) та ще дуже багато цікавого.

Як от основа виживання – дерево. Добувши дубове ковбицє (колоду) з нього можна змайструвати пліт (паркан), ляду (люк) та фіртку (хвіртку):

Вночі варто остерігатися вороженалаштованих істот, як то мерцєв (зомбі), шкілєтів (скелетів) та сушнєв (висушнів):

Тоді ж як із селянами тут конфліктують батєри (розбійники), мольфари (заклиначі) з янтипками (бісиками), бицайла (спустошувачі) та махабунди (поборники).

Воду та ляву (лаву) можна набрати у путнє (відро), а також переносити у них різноманітних рибин, як от… пстругів (тріску).

І це лише крапля у морі. Встановити Галицьку мову можна безпосередньо у грі, зайшовши у відповідну вкладку в налаштуваннях: вона буде приблизно в середині списку.

Гурт «Цвіт Кульбаби» презентував пісню й кліп «Повернутись живим», у якому знялися українські воїни

Гурт «Цвіт Кульбаби» презентує нову пісню та кліп «Повернутись живим». Нова робота народилася з реальних історій українських військових 45-ї артилерійської бригади.

Дивитись кліп:

«Ця пісня має залишитись частиною історії війни в Україні — війни, яку розпочала росія. Це історія, яку не має забути жодне наше покоління», — говорить Василь Марущак, фронтмен гурту, автор слів і музики.

За словами музиканта, композиція виникла після десятків розмов із друзями та знайомими на фронті:

«Хтось розповідав, як уперше одягнув камуфляж. Хтось — як зарядив свій перший калаш. Інші — як готувались до бою наступного дня, і ця розмова звучала як прощальна. Таких історій — безліч. Але найціннішими словами, які я чув від хлопців з фронту, завжди були: «Обіцяю повернутись живим». Можна сказати, з кожної історії — по слову. Так і народилась пісня».

Марущак присвятив її всім українським захисникам і особисто своєму другу дитинства, який нещодавно повернувся з полону. «Ця пісня для мене є дуже важливою, тому я довірився саундпродюсеру Віталію Телезіну. Ми вже не одну пісню записали на 211 Recording Studio у Києві. А так, як я перебуваю на реабілітації у США, то вокал записав у студії вокал записував у студії Slamak Music Production у Чикаго під онлайн-контролем Віталія».


Момент, коли артист почув готову роботу, він описує особливо емоційно: «Коли я отримав фінальний варіант пісні, я був у дорозі. Була ніч, я включив її в машині — і в мене пішли мурашки. Ледь стримував сльози. На цих емоціях з’явилася ідея зняти кліп. Я без роздумів хотів, щоб його зробив відомий режисер Віктор Скуратовський, бо ми маємо спільні погляди».


Режисер одразу запропонував знімати відео з реальними військовими на території бойових дій.

«У кліпі немає жодного актора. У зйомках взяли участь бійці 45-ї артилерійської бригади, а також маленька дівчинка зі Слов’янська, яка подарувала нам частинку тепла й надії. Я їм дуже вдячний. Цим відео і піснею ми хочемо донести віру людей у перемогу та підтримати військових і їхні родини. Бо найголовніше — повернутись живим», — підкреслив Марущак.