15 фактів про Львівський телецентр на Високому замку

Цьогоріч минає 60 років від час зведення однієї з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій – Львівський телецентр. 

Панорама Львова з телевежею, 1960-ті рр.

1. Телецентр та трансляційну вежу на Високому Замку було збудовано у 1957 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського.

2. Будівля Львівської студії телебачення збудована на місці колишнього австрійського порохового складу, закладеного тут на поч. ХІХ с. (сучасна адреса  вул. Кривоноса, 3)

Львівська студія телебачення

3. Львівська телерадіоорганізація на першому етапі охоплювала своєю творчою увагою весь західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області.

4. Трансляційна вежа телецентру має висоту 192 м., а висота над рівнем моря 580 метрів.

Телевежа на Високому Замку незадовго після свого спорудження. Фото 1957-1960 рр.

5. За час свого існування телевежа майже не змінювала свій вигляд, лише було додатково споруджено нижній оглядовий майданчик.

6. З львівської телевежі вперше розпочалась трансляція не тільки радіосигналів, але й телевізійних ефірів.

Телевежа на Високому Замку, 2017 р.

7. 26 грудня 1957 року було здійснено першу передачу Львівського телебачення.

8. Спочатку передавалися тільки програми Львівського телебачення, переважно українською мовою.

9. З 1962 року Львівське телебачення  було підключене до київського та московського і з того часу на екранах з’явилися передачі, що почали відтісняти з ефірного часу продукцію Львівської телестудії.

10. До 1970-х телебачення було лише чорно-білим, і лише пізніше з’явився колір

11. Зоряний час Львівського телебачення припав на квітень-травень 1990 р., коли в прямому ефірі транслювались сесійні засідання Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання.

12. На фасаді телестудії встановлено пам’ятну дошку Вячеславу Чорноволу, який у 1960-1963 рр. працював редактором передач для молоді на Львівській телевізійній студії.

Руфер Мустанг на львівській телевежі, 2014 р.

13. У 2007 році львівська телевежа отримала яскраву ілюмінацію.

14. 16 листопада 2012 року відбулося відкриття у Львові музею телебачення.

15. У вересні 2014 року руфер Мустанг піднявся на Львівську телевежу.

Автор – Наталка СТУДНЯ для Старі Фотографії Львова

Львів’янин зробив хіп-хоп кавер на «Скрябіна»

Молодий львівський хіп-хоп виконавець Стьопа Глава, який виступає під псевдонімом Кашляючий Ед, випустив кавер-версію пісні «Шось зимно» гурту «Скрябін», а також зняв кліп для неї, пише Cultprostir.

«Я вирішив переспівати цю стареньку композицію, бо в далекому дитинстві підстрибував під неї на задньому сидінні батькового «Опеля», – розповідає Стьопа. –Тоді й не міг уявити, що у 2017 році цей трек набуде для мене зовсім інших значення і настрою».

Зйомки відео проходили у рідному місті Кашляючого Еда – Львові. Його автором виступив сам Стьопа Глава, який є режисером за фахом. «Це історія людини, яка намагається забути своє минуле, адже воно принесло їй багато болю. Герой потрапляє в ліс, що і символом минулого, знаходить там частинку себе – своє серце – і забирає його звідти, аби почати жити далі», – пояснив свій задум музикант.

Наразі Кашляючий Ед працює над сольним альбомом, до якого увійде і трек «Шось зимно». Платівка буде називатися «Переклад» та побачить світ цього літа.

Дизайн однієї львівської квартири

Невелика квартира для молодої пари, розташована на 10-му поверсі у Львові. Основна вимога замовника – інтегрувати краєвид на місто у простір інтер’єру, так як панорамний вигляд – основна перевага квартири. Серед інших побажань замовника були приватна спальна зона, місце зберігання речей, багато світла та простору.

Насправді невеликий бюджет спонукав створити простий, просторий, чистий інтер’єр не перевантажений деталями у стриманій кольоровій гаммі. Ненесучі перегородки дозволили суттєво покращити планування і виділити окремі об’єми: спальню, ванну та відкритий простір, який об′єднав хол, кухню та вітальню. Елементами зонування стали покриття підлоги та підвісний обідній стіл.

Інтер′єр доповнений елементами дизайну від студії Formaline ( люстра, текстиль).

Основні матеріали: біле пофарбування, модрина, кераміка, МДФ

Location: Lviv, Ukraine
Architects: Andriy Hir, Oksana Sinkevych
Area: 50 m2
Project Year: 2014-2015
Photography: Michail Melnichenko

Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років

Пропонуємо вам переглянути чудові фотографії радянського Львова. Яким було місто 50-60 років тому.

Площа Ринок
Проспект Свободи
Площа Ринок
Підвальна
Площа Галицька
Галицька площа
Каплиця Боїмів



Личаківський парк, де зараз стадіон СКІФ
Площа Ринок
Парк Культури
Парк Культури
Костел і монастир бернардинів



Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Коперника
Проспект Свободи
Теж проспект Свободи
Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Цирк



Через площу Галицьку, проспект Свободи і Княза Романа ходив трамвай №1
Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Площа Генерала Григоренка
Валова. Автобусна зупинка
Галицький базар
Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
На Валах біля Порохової вежі



Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Ратуша
Монумент слави на Стрийській
Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Площа Івана Підкови
Вітовського
Унікальні кольорові фотографії радянського Львова 1960-70 років
Кінець

Цікаві факти про український борщ

В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.

У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика.
Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається «Борщ київський».

Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов’язкових складників додають натуральний хлібний квас.

На Чернігівщині готують борщ з грибними «вушками» і називають його «переяславським».

Полтавчани борщ варять на основі курячого бульйону і обов’язково кладуть до нього традиційні для свого регіону галушки.

На Житомирщині борщ має два різновиди: «поліський» – з в’яленими в’юнами і грибами та «коростенський» – на сухофруктах.

Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, – це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без капусти і називають його «львівським».

Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік.

У єврейській кухні борщ готують виключно на курячому м’ясі і додають досить багато цукру, а буряк не тушкують, а відварюють.

Існує в кулінарії навіть «московський борщ», який готують на бульйоні з яловичини і копченостей, а подають із нарізаними сосисками.

У класичний український борщ в самому кінці варіння обов’язково кладуть свіже свиняче сало, товчене з часником, сіллю і зеленню, знімають каструлю з вогню, накривають кришкою, дають борщу настоятися не менш як півгодини (чим довше, тим краще) і тільки тоді подають.

Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX – на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися американські помідори.

Українські ЗМІ часто використовують неофіційний «індекс борщу» (за аналогією «індексу Біг-Мака») для оцінки купівельної спроможності різних валют, а також визначення реальної інфляції гривні. Індекс борщу – це середня сукупна ціна продуктів, необхідних для приготування певного об’єму цієї страви станом на певну дату.

Палкими шанувальниками українського борщу були такі відомі постаті як письменник Микола Гоголь, імператриця Катерина ІІ, знаменита на весь світ балерина Анна Павлова.

На честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю «Борщ-їв». До речі, цьогоріч фестиваль борщу відбудеться 6 вересня.

Існує географічне поняття «борщовий пояс», що охоплює території, на яких традиційно готують борщ, – від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до російських регіонів на Волзі та Дніпрі.

У Забайкаллі розташований Борщовочний хребет. Прямого стосунку до борщу він, звісно ж, не має, але походить від села Борщовка, розташованого біля північно-західного підніжжя хребта.

13 сайтів, де можна читати або скачати книги безкоштовно та легально

Зазвичай, пошук сайтів, на яких можна завантажити книги чи то українською, чи іноземною мовою займає більше часу та зусиль, ніж на завантаження самих книг.

Тому ми пропонуємо вам добірку сайтів, де можна завантажити художні та наукові книги українських та зарубіжних авторів без реєстрації, надсилання смс та інших ускладнень.

Книги українською мовою

Українська мова – це мова не тільки українців, спілкуватися нею мають право мешканці України всіх національностей з потреби гуртуватися, з необхідності доходити порозуміння й ладу в спільному домі (Віталій Радчук)

Книги таких сучасник авторів як Василь Шкляр, Люко Дашвар, Любко Дереш та багатьох інших, а також всесвітньовідомі класичні твори Віктора Гюго, Еріха Марії Ремарка, Оноре де Бальзака та ще чимало інших авторів, книгами яких ви захоплюєтесь, ви зможете знайти і завантажити на цих сайтах:

http://e-bookua.org.ua/
http://javalibre.com.ua/
http://chtyvo.org.ua/

Книги російською мовою

Захоплюєтесь поезією Олександра Пушкіна, вкотре хочеться перечитати «Майстра та Маргариту» чи Вам просто хочеться читати класику, наукову літературу, книги з мистецтва, історії, психології в перекладі на російську мову, тоді завантажуйте їх тут:

http://booksshare.net/
http://www.big-library.info/
http://www.many-books.org/

Книги англійською мовою

Ні ви, ні я не розмовляю англійською, але є деякі речі, які можна сказати тільки англійською мовою (Аравінд Адіга)

Англійська мова є однією з найбільш розповсюджених мов у світі, державною мовою багатьох держав та мовою міжнародного спілкування. Її знання значно допомагає Вам як у повсякденному житті, так і, скажімо, коли Ви подорожуєте чи проходите співбесіду при працевлаштуванні. Тому не забувайте поповнювати свій словниковий запас:

http://www.digilibraries.com/
http://www.bookyards.com/en/welcome
http://www.homeenglish.ru/Books.htm

Книги польською мовою

Польська мова має правопис в сто разів легший, ніж в інших мовах світу! Навіть граматика не така вже й складна. (Jan Miodek)

Польська мова хоч і дуже схожа на нашу рідну – українську, та все ж має слова, які зовсім вже не співзвучні із знайомими нам відповідниками. Як на мене, польська мова є цікавою та приємною для слуху, переконайтесь:

http://wolnelektury.pl/
http://www.chmuraczytania.pl/

Книги французькою мовою

Скажи, що кохаєш мене і скажи це французькою. (Jarod Kintz)

Французька – мова кохання. З чим асоціюється ця мова у вас: з французьким поцілунком, смачними круасанами, Парижем та Ейфелевою вежею, променадами над Сеною? Відчуйте милозвучність та всю красу французької, читаючи книги за чашечкою кави з круасанами, закутавшись у плед:

http://bibliotheque-russe-et-slave.com/
https://www.bibebook.com

Джерело: INSPIRED

Словник галицької кухні: цвібак, кохля, галяретка

Львівські господині іноді жартома називають галицьку кухню «вaвилoнськoю», aджe вoнa сфoрмyвaлaся нa бaзi дyжe рiзних нaцioнaльних трaдицiй. Дo її твoрeння дoлyчилися yкрaїнцi, єврeї, вiрмeни, yгoрцi, нiмцi тa iтaлiйцi. Стрaв y нiй тaк бaгaтo, щo мoжнa склaсти нe прoстo книгy рeцeптiв, а й словник.

Перші страви

· Зупа – суп. Слово в основі французьке, до нас втрапило по німецько-польському ланцюжку. Різновиди зуп з оригінальними назвами: фасолева, яринова, помідорова.
· Росіл – бульйон. Не плутати з розсолом.
· Квасковий борщ – те саме, що й щавлевий.
· Кулеша. Оце саме і виняток, бо і назва, і страва екзотичні, я почула це слово від знайомої зі Снятинщини. Не плутати із загальноукраїнським “кулішом”, кулеша – це мамалига (кукурудзянка), зварена негусто і заправлена маслом і сметаною. Смачно і ситно, особливо поки тепле. Класична мамалига має бути дуже густа і холодна, тому її прийнято краяти ниткою. Але не в нас. Це буковинська страва, а туди вона замандрувала з Румунії. Кому ще доводилося вивчати в школі “Прапороносців” Олеся Гончара, той пам’ятає промову радянського солдата до румунської дівчинки: “Ми сюди прийшли, щоб ти не краяла мамалиги ниткою”. В даному випадку він помилився, бо мамалигу саме так і їдять (а кулешу – ложечкою).

Другі страви

· Кармонадлі – відбивні. Щось з німецької. Хто читав Кожелянкового “Срібного павука”, пам’ятає “кармонадлі з коркодиля”.
· Пироги – канонічно називаються варениками. Поняття відноситься до базисних. Часом вимовляється з наголосом на першому складі і тоді нагадує фразу із історичного роману (Кость Басенко, “Початок”): “Смерд повинен пИро сіяти”. Пиро – пшениця, жито.

· Вушка – маленькі пироги, краї яких зліплене. Щось таке як пельменчик, а пельмень, взагалі-то, теж означає “вухо”. Тільки начинка в наших вушок переважно грибна. Традиційна різдвяна страва.
· Налисники або налесники (але перший варіант милозвучніший). В російській кухні вони чомусь називаються “блінчиками”. Мене довго дивувала назва “блінчики з м’ясом”, бо блінчиками або краще млинцями я звикла називати те, що канонічно називається оладками. До цього ж: паштетиками (не плутати з паштетом) називаються ті самі налисники, але обсмажені в сухарях.

· Пляцки. В даному розділі означає деруни, але має й інше значення і тому потребує уточнення “пляцки з тертої бульби” (див. Бульба).
· Клюски – різновид макарону. Повинні би робитися вручну.
· Палюшки. Звичайно, від польського “пальчик”, але нагадує і канонічну “галушку”. Тільки що до тіста додається варена бульба (див. Бульба).
· Сос або мачанка, або поливка – соус.

Салати

· Насамперед, в однині не той граматичний рід. Не “салат”, а “салата”.
· Мізерія. Салата з дуже дрібно нарізаних огірків плюс цибуля, плюс сметана або олія. Можна ще й помідори.

Випічка

О, тут я розгуляюся.
· Пляцок, мн. пляцки. Поняття фундаментальне, можна навіть сказати основоположне для того, щоб зрозуміти філософію галицького життя. Колись присвячу їм окремий трактат.
· Тісточка. Це можуть бути і “коржики” (те, що по-російськи називається “печенье”) і складніша продукція: те, що по-російськи називається «пирожные».

Складові теж називаються інакше

· Цвібак – бісквіт, цвібакове тісто – бісквітне тісто. Але може означати і “сухар” або й просто “хліб”. “То ще не погибель, як є в хаті цвібель”.
· Крухе тісто – пісочне.
· Французьке або півфранцузьке – те саме, що по-російськи називається “слойка”. Півфранцузьке робиться за простішим рецептом, без виснажливих конвертацій. Походження базисного рецепту російське, французьке в ньому тільки те, що таким способом робиться пляцок “Наполеон”. Кулінарна кар’єра великого полководця і державного діяча завжди мене вражала.

· Птисі – заварне тісто, еклери.
· Ніци – збиті білки, безе. Я завжди голосно протестую, коли кажуть бізе, Бізе – композитор, а “безе” – від французького слова зі значенням “поцілунок”. Натомість “ніц” від польського “ніщо”, бо ці тісточка дуже легенькі. Хто пам’ятає рекомендацію Ст.Лема: що брати з собою у космічний політ? Ніци, бо це й нічого, тобто місця не займає, і наїстися можна.
· Маса – крем.

· Люкер – не лікер, а поливка, якою поливають пляцок, вона потім повинна застигнути. Ліниві господині додають туди багато цукру, щоб краще застигало, тоді він робиться твердим і тріскається.
· Струцля. По-справжньому це би мав бути “штруцель з яблуками”, але чомусь так прийнято називати теж велику плетену булку, яку ставлять на стіл на Різдво та Великдень. Переважно її не їдять, вона має символічне значення. Тому у деяких лінивих господинь вона багаторазова, від Різдва до Різдва.
· Андрути – слово, вже майже витіснене загальноприйнятим “вафлі”. Що цікаво, в польській мові аналогічне слово теж було витіснене “гофрами”.

Ага, ще одне уточнення: те, що традиційно називають “рецептом” (алгоритм виготовлення продукту), може у нас називатися “переписом”.

Закуски, легкі страви

· Останнім часом здобуває собі громадянські права слово “канапка”. Має навіть аристократичний відтінок, бо переважно подається на фуршетах, при невмілому виконанні є, за презирливим висловом Валерія Шевчука. такою ж сухою і несмачною, як оббивка справжньої канапи. Я якось з дитинства звикла: якщо два куски намащеного хліба складають разом маслом всередину (наприклад, до школи), то це бутерброд, а просто хліб з маслом, ще чимось присмачений – то це канапка.

Спеції, приправи, запахи

· Цинамон – кориця. Класична приправа до яблук.
· Коляндра – коріандр.
· Бібкове листя – лаврове листя.

· Родзинки. Загалом відоме слово, але часом потрібно назвати відповідник “ізюм”. Колись слово “родзинки” вживалося тільки в множині, тепер у нього з’явилася й однина “родзинка”. Може, під впливом російського “изюминка”.
· Цедра – те що у цитрини (див. Цитрина) під шкіркою. Класична приправа до сиру.
· Поташ – сода.

· Паприка – червоний перець. Наголос на другому складі. З паприкою галицька кухня поводиться обережно, але можна її додати до сиру, тоді він використовується для приготування канапки.

Овочі, зелень

· Самі “овочі” колись вживалися у значенні “фрукти”, а теперішні “овочі” тоді називалися переважно “яриною”. Тепер “яриною” називаються овочі і зелень у їхній, сказати б, підлітковий період. Звідси “яринова зупа” з молодої картоплі. гороху, фасольки, багато зелені і підсмажена манка.

· Бульба. Основоположне поняття поряд із пляцками (див. Пляцок). Основа більшості страв. Є навіть анекдот “або бульба з капустою, або капуста з бульбою, або і бульба і капуста”. Спартанське меню.
· Фасоля – квасоля. Різновиди: яськова фасоля – така велика, з неї легко злазить шкірка, шпарагова фасолька – її їдять разом зі стручками.
· Кріпець – кріп. Терпіти не можу, коли замість нього вживають незграбне “укроп”, “укропчик”, бо це мені нагадує не “кріпець”, а “окріп”.

· Шпінак – шпінат, він мені плутається з “кресс-салатом”, тому я інколи можу гарячково згадувати “салат на букву к”, маючи на увазі шпінат. Вітамінний, але несмачний. З дитячої молитви: “Боже, клади вітаміни в шоколад і тісточка, а не в шпінак і тран”. До слова, тран – це риб’ячий жир, а шоколад може називатися теж “чоколяда”, “шоколяда”.

Фрукти, ягоди

Оригінальні назви мають в основному екзотичні фрукти, але й не тільки вони.
· Морелі. Підозріваю, що походить від географічної назви Моравія. Що воно таке, сказати важко, бо цим словом називають різні речі, наприклад, дрібні черешні-плюйки, які найкраще їсти у золоті дитячі часи, сидячи на галузці і плюючи кісточками. Або такі “недовишні”, дрібніші від звичайних вишень.
· Морва – шовковиця. Мистецтво її їсти потрохи забувається. Тепер її залишають птахам або топчуться по ній, опалій, не підозріваючи, яка вона смачна.

· Трускавка. З трьох слів, якими називають цю ягоду: польське “трускавка”, російське “клубника” і українське “полуниця” найменш вживаною і найбільш милозвучною є “полуниця”. Хоча насправді то й не полуниця, а “суниця садова”. Справжню суницю лісову інколи ще називають “позьомками”, що є, звичайно, полонізмом.

· Бери – наголос на першому складі, особливо благородні груші. Заява “ці груші – правдиві бери” розцінюється як реклама, інколи безпідставна. Протилежність до них – дрібненькі груші-дусячки, які теж мають своїх аматорів.

Не зовсім сюди, але все ж:
· Сушка. Не бублики, а сушені яблука, сливи, груші. Основа традиційного різдвяного узвару.
Звичайно, оригінальніше називаються екзотичні фрукти:
· Цитрина – лимон. Нічого такого незвичайного, є ж камінь “цитрин”.
· Помаранча. Останніми часами вже всі знають, що це апельсин, який під впливом жіночого роду “помаранчі” теж починає міняти граматичний рід на “апельсину”. Також знають, що “апельсин” від словосполучення “китайське яблуко”, а “помаранча” – від “пом д’оранж”, оранжеве яблуко.

Варення

· Мармоляда, мармуляда. Звичайно, мармелад, але частіше є синонімом слова “повидло”. З відомого анекдоту: жаба прийшла фотографуватися. Фотограф, бажаючи візуально зменшити великий рот, порадив їй під час знимкування потихеньку вимовляти “пови-и-идло” (вимовляється з губами в трубочку). Але, коли дійшлося щось до чогось, то вона переплутала і крикнула: “Мармуля-а-а-да!” (вимовляється максимально відкривши рот).

· Галяретка. Те саме, що й желе. Останнім часом потихеньку повертає собі загальноукраїнські права.
· Конфітури. Те саме, що й варення. Корінь якийсь там французький і, здається, в оригіналі мало би бути “конфітюр”. Чомусь варення варять, а конфітури смажать.

Риба

· Поки що єдине, що мені вдалося згадати – це селедці, тобто оселедці. Їдять їх переважно маринованими, звідси приказка “набилися, як селедці в бочці”. Герой одного з жартівливих творів Франка – святий Селедій (ще одна подібна героїня – свята Доместіка, згрубша свиня).
· Пструги – те саме, що форель. Водиться лише у найчистішій воді, окремі майстри ловлять її руками.Назва погодить від слова “пістрий” – плямистий.

Крупи

· Логаза – ячна (ячмінна) крупа. Поряд зі шкіркою на молоці – дитячий кошмар.
· Риж – рис. От не знаю, чому так: до зупи чи каші можна додати рис, але коли він приготований зі сливками, то він вже “риж”. “Сливка” в даному контексті – це плід, а російські “сливки” можуть називатися “сметанкою”, “солодкою сметанкою”. Одну з героїнь циклу оповідань Ів.Керницького “Герой передмістя” популярно називають “солодка сметанка”, бо вона а) працює в Маслосоюзі; б) така солоденька, приємна, чистенька і апетитна, як солодка сметанка.
· Грисік – манка, грисікова каша – манна каша. Не плутати з грисом, який є кормом для худоби.

Приладдя, посуд

· Баняк – каструля, банячок – каструлька.
· Ринка – широкий і невисокий баняк, в якому добре щось смажити. Часом так називають ще сковорідку, хоча з цього приводу багато хто й протестує.
· Кохля – черпак, ополоник. Кохелька – маленька кохля.

· Рура, братрура – духовка. Підозріваю, що десь там при основі – назва німецького індустріального Руру. (Уточнення: походить від німецьких слів Brand – головня, пожежа, випал та Rohre – рура, труба, комин). Щоб не думали, що всі запозичення в нас із заходу, то є ще слово “ленінградка”, яким називається вся газова плитка, хоч би вона була зроблена зовсім не в Ленінграді.
· Салятерка. Від слова “салата”, мисочка, з якої приписувалося їсти салату, але насправді можна їсти більше страв. “З’їв три салятерки пирогів”.

· Горнятко. Поняття базисне, тому я точного відповідника не знаю. Скажімо, російське “чашка”, “кружка”.
· Філіжанка – маленьке тонкостінне горнятко, з якого прийнято пити каву. “Якби мені зранку кави філіжанку”.
· Гальба – те, з чого п’ють пиво. Від німецького “halben” = півлітри 🙂 і справді означає лише півлітровий пивний жбан.
· Мищатко – маленька мисочка.

· Карафка – в неї колись наливали високоградусні напої або звичайну воду. Ще це основа прізвища талановитої художниці і істинної аристократки Софії Караффи-Корбут.
· Збанок, дзбанок – глечик.
· Келішок — маленька чарочка. Зменшувальне від слова “келих”. Наголос свідчив про те, що це полонізм, але, здається, в польській мові немає слова “келих”.
· Валок – те саме, що качалка, ним розкачується тісто. а ще він використовується як останній аргумент в подружніх сварках..

5 українських соціальних реклам про ставлення до звірів

Platfor.ma наводить п’ять українських соцреклам, які можуть змінити ставлення до тварин.

1. Ролик львівського продакшену Young & Hungry «Прихистіть» був переможцем Molodiya Festival’16. «Для нас важливо, що наш ролик — не лише рекламне відео. Він з’явився у час, коли ініціативна група львівських зоозахисників вирішила докорінно змінити систему поводження з безпритульними собаками у місті. І їм це вдалося. Дуже важливо, щоб услід за кампанією йшли реальні результати. У цьому випадку так і було», – каже режисер ролика Омелян Ощудляк.

2. Режисер Сергій Пудіч та EasyLiving Films зняли рекламу про експлуатацію тварин у цирках. «Цирк з тваринами не тільки неетичний. Він ще й вкрай негативно впливає на дітей, формуючи неадекватну картину світу: нібито диких тварин можна виховати, привчити і карати. Звичайно, батькам такі розваги вигідні, бо вони можуть вгамувати дитину на кілька годин, але невже немає гуманніших способів у XXI столітті?» – задає риторичне питання Сергій.

3. Ролик Каріни Оринянської став переможцем минулорічного фестивалю у номінації «За цирк без тварин» від UAnimals. «Люди намагаються підпорядкувати собі дику природу і роблять це особливо жорстоко, з ноткою владної насолоди. І цьому ж вчать своїх дітей. “Радій, крихітко, ведмедик на вугіллі розпеченому танцює”. Давайте будемо приходити в цирк і дивитися, як під куполом літають акробати, котрі отримають свій заслужений гонорар і повернуться у свій теплий будинок. Це значно краще, ніж милуватися змученим ведмедем, який піде в холодну клітку 2×2 метри, поголодує, а потім знову виконає на арені черговий трюк в очікуванні хоч якоїсь їжі. Поекспериментуйте самі: не їжте дві доби, поспіть в неопалюваному тісному приміщенні, а потім станцюйте серед натовпу так, щоб всі люди навколо повірили, що ви щасливі. І знову повертайтеся у свою тісну холодну клітку. Нехай діти ваших друзів дивляться на вас, і їх це радує. О, і не забувайте про фотографії! Обов’язково, кожному на згадку», – коментує Каріна.

4. Режисерка Христина Танащук нагадує, що етичного ставлення потребують не лише домашні і дикі тварини, а й ті, яких ми називаємо «сільськогосподарськими».

5. Режисерка Марія Дергачова зняла оригінальну соцрекламу про ставлення людей до тварин. «Моя реклама про тварин, але головні герої в ній — люди. Адже ми і є єдиною проблемою усього живого», – переконана авторка.

Джерело

Мандрівна країна: 6 регіонів України, які обов’язково слід відвідати цього літа

Корисна інформація для туристів, яку обов’язково треба завантажити перед подорожжю Україною.

Галичина

Галичина — це не тільки Львів, його кава, шоколад і замки. Це ще і файне місто Тернопіль з надзвичайно романтичним островом кохання, козацький Збараж чи писанкова Коломия. Всього на Галичині більше сотні історичних населених пунктів, і найкраще занурюватись в історію саме там.

Чернігівщина і Київщина

Кияни насправді погано знають свою малу батьківщину. Принади регіону не обмежуються стандартним набором із Золотих Воріт, Андріївського узвозу чи Києво-Печерської Лаври. На Київщині 208 пам”яток архітектури. А поряд, на Чернігівщині, їх втричі більше. Чого варта лише сама резиденція гетьманів України — місто Батурин.

Карпати

Тут знаходиться найвища гора України — Говерла, а усього в карпатських горах вісім національних природних парків. Також озеро Синевир, водоспади, стежки Довбуша та старовинні фортеці. За казкою слід їхати до Карпат.

Південь

Ви не ніколи не куштували дунайського оселедця? Тоді вам точно треба на південь України. Також там знаходиться справжня українська Венеція — село Вилкове, в якому човен є звичним транспортним засобом. Зовсім поруч Ізмаїл та Ольвія, засновані ще греками. А якщо  природу ви любите більше, ніж історію, то треба заїхати до найбільшого заповідника в Україні — Асканії-Нови.

Волинь

На Волині знаходиться славнозвісний тунель кохання, куди їздять на фотосесії закохані парочки з усієї України. Також Волинь багата на польські церкви та замки, місця козацьких боїв. Там же знаходиться одна із найбільших озерних систем Європи — Шацький національний природний парк.

Буковина та Закарпаття

Чернівці та Ужгород ввібрали в себе історію багатьох культур. Безліч палаців та замків перенесуть вас в епоху середньовіччя. Замок Паланок взагалі обрали одним з семи чудес України.  А любителям доброго вина сподобається винний фестиваль на Закарпатті.

Інфографіка — газета “День“ (Автор – Ярина Михайлишин)

Джерело: Business Views