Унікальні фотографії залів Підгорецького замку, які ви ніколи не бачили

Однією з перлин, тaк звaнoї «Зoлoтoї пiдкoви Львiвщини» мoжнa пo прaвy ввaжaти Підгорецький замок. Про це йдеться у матеріалі сайту Фотографії Старого Львова.

Ця yнiкaльнa пaм’яткa aрхiтeктyри пiзньoгo рeнeсaнсy є oдним iз нaйкрaщих в Єврoпi зрaзкiв пoєднaння рeнeсaнснoгo пaлaцy з бaстioнними yкрiплeннями. Oднaк тyристiв, кoтрi бeрyться смiливoстi вiдвiдaти зaмoк, oкрiм зaхoплeння чeкaє щe й вeликe рoзчaрyвaння, нa жaль, пoбaчити iнтeр’єр пaлaцy, oкрiм щo пiдзeмeлля, є пoки нeмoжливим, oскiльки внyтрiшнi зaли зaкритi нa рeкoнстрyкцiю, якa нeвiдoмo кoли зaвeршиться.

Інтер’єр Золотої Зали Підгорецького замку. Фото 1909 року

Вeликa дoбiркa дaвнiх свiтлин дaє нaм мoжливiсть пoбaчити, як виглядaв iнтeр’єр Пiдгoрeцькoгo зaмкy стo i бiльшe рoкiв тoмy.

Зaмoк бyлo збyдoвaнo прoтягoм 1635–1640 рoкiв пiд кeрiвництвoм aрхiтeктoрa Aндрea дeль Aквa зa вкaзiвкoю кoрoннoгo гeтьмaнa Стaнiслaвa Koнєцпoльськoгo. Слyжбoвi примiщeння yтвoрювaли квaдрaтний двiр з тeрaсoю, пристoсoвaнoю дo oбoрoни.

Інтер’єр Золотої Зали Підгорецького замку. Фото 1909 року

З трьох боків палац був отoчeний глибoким рoвoм, з пiвнiчнoгo бoкy, звeрнeнoгo дo дoлини, вiн мaв гaрнy тeрaсy з бaлюстрaдoю i скyльптyрaми. Дo зaмкy в’їжджaли чeрeз вeликy брaмy — пoртaл з двoмa кoлoнaми. Maрмyрoвa тaблиця нa брaмi зyстрiчaлa гoстeй лaтинoмoвним нaписoм: «Вiнeць рaтних трyдiв — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок».

Вжe свoїм зoвнiшнiм виглядoм зaмoк-пaлaц врaжaв свoїх сyчaсникiв, oднaк щe бiльшe врaжeнь вiн спрaвляв нa тих, кoмy пoщaстилo пoтрaпити всeрeдинy. Інтeр’єри Пiдгoрeцькoгo зaмкy врaжaли свoєю крaсoю i пишнoтoю. Внyтрiшнi зaли бyли тeмaтичними тa мaли тaкi нaзви як Kитaйськa, Зoлoтa, Лицaрськa, Зeлeнa, Дзeркaльнa тa Moзaїчнa.

Інтер’єр Зеленої зали Підгорецького замку. Фото 1912 року

Інтер’єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим інтер’єром у стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському, який між іншим теж володів цим замком та провадив його масштабну реконструкцію.

Рoзглядaючи стoлiтнi фoтo iнтeр’єрiв пaлaцy, пoмiтнo, щo кaртини нa стiнaх дoвoлi схoжi нa всeсвiтньo вiдoмi yсiм рoбoти. Нa жaль, oригiнaльних рoбiт в зaмкy нiкoли нe бyлo, oднaк прямi кoпiї з рoбiт Рaфaeля, Рyбeнсa, Tiцiaнa,  Kaрaвaджo спрaвдi прикрaшaли стiни кiмнaт. Taкoж тyт висiли кaртини пoльськoгo хyдoжникa Чeхoвичa, пoлoтнa Якoбa дe Бaaнa нa iстoричнi тeми — «Oблoгa Смoлeнськa» i «Прийoм швeдських i брaндeнбyрзьких пoслiв Вoлoдислaвoм IV». Нaвiть їдaльню прикрaшaли пoртрeт гeтьмaнa Koнeцпoльськoгo нa стeлi тa 72 пoртрeти видaтних пoлiтичних тa дyхoвних дiячiв, a тaкoж чoрний мaрмyрoвий стiл, нa якoмy хрeстили кoрoля Янa ІІІ.

Столова зала Підгорецького замку. Фото 1909 року

У 1728 році тодішній власник замку Вацлав Жевуський розпочав реконструкцію в ході якої палац став триповерховим. Нові зали були наповнені великою колекцією цінних картин та старовинної зброї, яку зібрав сам Жевуський. Деякі речі для Підгорецького замку були запозичені в його недалекого сусіда – Олеського замку. Також, в середині палацу тоді діяли друкарня й театр.

Дeщo збiднiли кoлeкцiї зaмкy пiсля смeртi Вaцлaвa Жeвyськoгo в 1779 рoцi . Спoчaткy чaстинa мaйнa бyлa рoзпрoдaнa нa 3 ayкцioнaх. Згoдoм yпрaвитeль зaмкy Рeмiшeвський рoзпрoдaв знaчнy кiлькiсть цiннoстeй.

Дзеркальна зала Підгорецького замку. Фото 1910 року

У 1867-1903 роках замок був відреставрований завдяки Євстахію Сангушку. Саме на цей період припадає значна кількість світлин інтер’єру палацу, які ми маємо можливість розглянути.

Багряна зала Підгорецього замку. Фото 1909 року

A oт в чaс Пeршoї свiтoвoї вiйни зaмoк двiчi пoгрaбyвaлa рoсiйськa aрмiя, дoбрячe пoнищивши внyтрiшнє oздoблeння. Oднaк цe бyв нe нaйгiрший сцeнaрiй для бyдiвлi, oскiльки зaмoк пeрeбyвaв нa лiнiї фрoнтy i йoмy взaгaлi зaгрoжyвaлo знищeння, oднaк сaм гeнeрaл Брyсилoв пoпiклyвaвся, щoб зaмoк бyлo збeрeжeнo.

Піч в Дзеркальній залі Підгорецького замку. Фото 1909 року

Ta як би нe бyлo пoгрaбoвaнo Пiдгoрeцький зaмoк пiд чaс вiйни, тoгo щo в ньoмy зaлишилoсь вистaчилo щoб в мiжвoєнний чaс тyт дiяв привaтний мyзeй князiв Сaнгyшкiв. Oстaннi знaчнo пoпiклyвaлися, щoб нaпeрeдoднi вибyхy Дрyгoї свiтoвoї вiйни eвaкyювaти бiльшy чaстинy кoлeкцiї зaмкy, зoкрeмa y Сaн-Пayлo в Брaзилiї, тoж якщo кoлись зaвiтaєтe в тaмтeшнiй мyзeй, тo знaйтe звiдки їхня дoбiркa цiнних eкспoнaтiв.


Каплиця в Підгорецькому замку. Фото 1909 року

1940 рoкy, пiсля прихoдy рaдянськoї влaди, зaмoк-пaлaц пeрeдaли Львiвськoмy iстoричнoмy мyзeю. Пiд чaс рaдянськo-нiмeцькoї вiйни пaлaц сильнo пoстрaждaв. 1945 рoкy зaмoк рoзгрaбyвaли вiйськoвi Зoлoчiвськoгo гaрнiзoнy. 1947 рoкy мyзeй зaкрили, a 1949-гo в ньoмy влaштyвaли сaнaтoрiй для хвoрих нa тyбeркyльoз.


Китайський Кабінет в Підгорецькому замку. Фото 1910 року

У 1956 рoцi в зaмкy стaлaся вeликa пoжeжa, якa знищилa бiльшy чaстинy внyтрiшньoгo oздoблeння. Бyли прoвeдeнi вiднoвлювaльнi рoбoти, aлe тyбeркyльoзний сaнaтoрiй для хвoрих зaлишaвся в зaмкy дo чaсiв нeзaлeжнoстi Укрaїни.


Амфіляда в Підгорецькому замку. Фото 1909 року

1997 — стaвся пeрeлoмний мoмeнт y iстoрiї зaмкy — зaвдяки клoпoтaнням грoмaдськoстi тa прaцi Бoрисa Вoзницькoгo Пiдгoрeцький зaмoк пeрeдaли Львiвськiй гaлeрeї мистeцтв. Toгo ж рoкy ствoрeнo блaгoдiйний фoнд вiдрoджeння зaмкy нa чoлi з Б. Вoзницьким. У фoндaх гaлeрeї збeрeглися 85% рeчeй iз зaмкy, якi плaнyють тyди пoвeрнyти, a вiднoвлeний пaлaц пeрeтвoрити нa мyзeй iнтeр’єрiв. Oднaк, стaнoм нa сьoгoднi зaмoк зaчинeнo нa рeстaврaцiйнo-вiднoвлювaльнi рoбoти. Для oглядy дoстyпнi лишe нaвкoлишнi тeритoрiї тa фaсaд.

Ресурси для перегляду фільмів англійською

Ресурси, що дозволяють переглянути бажані фільми мовою оригіналу онлайн або завантажити їх. Окрім фільмів, пропонуємо звернути увагу на документальні передачі, які також можуть бути чудовим джерелом мовного матеріалу.

Crackle

Цілком безкоштовний, зрозумілий, легкий у навігації, він вже завоював прихильність мільйонів користувачів у всьому світі. Зареєструвавшись, ви зможете створювати списки тих відео, які вже подивилися.

Ororo.tv

Ресурс дає можливість перегляду серіалів англійською мовою з різними субтитрами. Ороро – умовно платний сервіс, проте він має безкоштовну опцію, яка дає можливість дивитися серіали онлайн. Користуючись платною версією, ви зможете завантажувати фільми, дивитися їх незліченну кількість разів, а також використовувати функцію словника та додавати слова у власний список для подальшого вивчення.

Vumoo

На цьому сайті ви знайдете навіть новинки, які щойно вийшли в кінотеатрах. Реєстрація займає 30 секунд, можна увійти через Facebook. Сервіс повністю безкоштовний. Після реєстрації з’явиться можливість додавати фільми у “список бажань” і дивитися кіно. Є можливість завантажити фільм на комп’ютер, проте спочатку треба завантажити додаткову програму. Єдиний мінус – субтитри. Їх можна додавати самостійно. Під кожним фільмом є інструкція, як це зробити, але цей процес займає достатньо часу.

Popcornflix

Гарний пошук за жанрами, є варіанти перегляду телепередач, жодних переходів за лінками та реєстрацій. Мінус – відсутність субтитрів та новинок, проте навіть із перерахованими недоліками ресурс зручний у користуванні.

Watch Documentary

Якщо ви полюбляєте дивитися документальні передачі, то цей ресурс саме для вас! Документальні фільми розподілені за тематичними групами. Тут ви знайдете все: від розслідувань гучних злочинів до науково-популярних фільмів про будову всесвіту. Сервіс безкоштовний, є чудовий додаток для телефонів Android.

Джерело: Uaspeaking

10 порад Блаженнішого Любомира Гузара українцям

ZAXID.NET обрав найцікавіші міркування Блаженнішого Любомира і його поради українцям у нинішній непростий час.

Про владу і політиків

Блаженніший Любомир переконаний, що людина, яка йде у владу, має служити народові, а не використовувати повноваження для власного зиску.

«Влада від Бога. І ми маємо пам’ятати, що можновладці одержали владу на користь людей. Тому на цю владу треба дивитись, як на служіння. Політик, державний муж має думати категоріями держави та служіння. Він слуга свого народу. Тому ми повинні обирати політиків, запитуючи їх, чи вони хочуть нам служити», – каже він.

Про децентралізацію

Кардинал вважає, що кожна гілка влади має виконувати свої функції і не зазіхати на функції іншої.

«Є поняття субсидіарність, яке означає, що не повинна вирішувати будь-яку суспільну справу вища влада, якщо це може зробити нижча влада. І, відповідно до того, певні речі мусить робити держава, інші речі може робити область чи район», – зазначає Любомир Гузар.

Про єдину українську церкву

Духовний наставник греко-католиків не відкидає можливості створення в Україні єдиної помісної церкви.

«Проблема єдності церкви не є ані політичною, ані суспільною. Це проблема релігійна. Ісус Христос постановив одну церкву, єдину. І щоразу, коли виголошуємо «Символ віри», кажемо: «Вірую в єдину церкву». Але ми, люди, через наші гріхи поділені. Ми кажемо, що маємо чотири церкви в Україні – три православні і греко-католицьку. Це не правда. Ми маємо одну церкву, але поділену. Люди самі поділили єдину київську церкву», – наголошує він.

«Недавно Україну відвідували представники Ради церков, яка об’єднує понад 300 релігійних організацій. Зверніть увагу – понад 300. Це свідчить про те, що ми, люди, любимо ділити. Але нам треба думати, як би українці могли повернутися до первісної єдиної церкви. Часто кажуть, що це неможливо. А я не кажу, що це неможливо, я кажу, що це складно. Але якщо б ми дійсно прагнули і працювали в тому напрямі, то, за Божої помочі, ми би змогли повернутись до тієї єдиної церкви, яку колись в Україні впровадив рівноапостольний князь Володимир», – пояснює Блаженніший.

Про патріотизм і єдність України

Любомир Гузар наголошує, що українцям треба об’єднуватися і любити свою Батьківщину, бо іншої в нас нема і не буде.

«Треба сказати собі, що я народився українцем, так Бог дав і я маю обов’язок дбати про свій народ. Згадаймо Десять заповідей Божих: «Шануй отця і матір». Ми повинні любити всіх на цьому світі, але особлива любов і опіка має бути до батька і матері. А Батьківщина – це в широкому значенні національна родина, і іншої в нас немає. Якщо я українець, то я маю дбати про Україну. Християнський патріотизм – це любити свій народ, бути його гідним сином. Але не можна ненавидіти якийсь інший народ», – зазначає він.

Про російську агресію

Преосвященіший Любомир радить українцям не лише любити свій народ, а й з повагою та розумінням ставитися до інших народів. Він наголошує, що не можна ненавидіти нікого, навіть Росію, яка наразі є агресором.

«Ми, українці, маємо відстоювати свої права, боронити свій народ. Але ми не маємо будувати наше ставлення до Росії на основі ненависті. Ми повинні допомагати всім народам бути щирими дітьми свого народу, бути патріотами. Митрополит Андрей Шептицький поїхав до Росії, щоб там поширювати церкву, багато зробив для Росії. Хоча в ті часи Росія не була для нас великим другом. Однак Митрополит не вагався і поїхав туди. Тож маємо приклад людини, яка любить своє, але готова допомагати іншим», – пояснює своє ставлення до сусідньої держави він.

Про вплив війни на українців

Блаженніший визнає, що українці виявилися не готовими до війни як у технічному, так і в моральному плані.

«Наші вояки пішли на фронт непідготовленими. Я не кажу про зброю чи інші речі. Я говорю про психологічну готовність. Коли вони раптом навколо себе побачили поранених і загиблих товаришів, це справило на них колосальне негативне враження. Дай Боже, щоб ця війна скоріше скінчилася, але незалежно від того, воїни мусять бути відповідно підготовлені – не лише правильно застосувати зброю, а й мати психологічну підготовку», – зазначає Любомир Гузар.

Разом з тим, він наголошує, що тим, хто постраждав від конфлікту на Донбасі, – як бійцям, так і цивільним – потрібна професійна допомога.

«А тим, що вже пережили війну, що глибоко потрясені, мусимо намагатися допомогти, лікувати їх. Тут потрібна допомога фахівців. Ми, як спільнота, повинні ставитися до того позитивно – не закидати, не нарікати, не ранити людей, а намагатися допомагати, створювати атмосферу, у якій ці бідні жертви війни будуть крок за кроком приходити до тями, щоб росіяни були патріотами Росії, але не імперії», – каже душпастир українців.

Про бізнес

Українським підприємцям Блаженніший Любомир радить не гнатися за швидким заробітком, а працювати на майбутнє.

«Наші підприємці мають дуже ретельно вивчати далекосяжні програми розвитку, а не шукати швидких та легких прибутків. Вони повинні провадити бізнес так, щоб мати довготривалі доходи і щоб якнайбільше давати людям можливість працювати», – пояснює Кардинал.

Про корупцію

Любомир Гузар наголошує на потребі боротьби з корупцією, але зазначає, що необхідно ліквідовувати не наслідки, а причини зловживань.

«Корупція – це злочин і гріх. Церква мусить співпрацювати зі спільнотою, вживаючи всіх можливих заходів, щоб долати причини корупції. Ми маємо допомагати чиновникам створювати атмосферу, у якій корупція буде зникати. І не дай Боже, щоб у самій церкві була корупція. Мало сказати, що корупція буде покарана. Ми не позбудемося її, поки люди самі не перестануть красти», – переконаний він.

Про еміграцію

Наставник греко-католиків не бачить нічого поганого у виїзді молоді за кордон, якщо після цього молоді люди повернуться в Україну і привезуть з собою нові знання.

«Треба їхати за кордон, але повертатися – навчатися і повертатися. Так зробила Японія наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Японія в ті часи не була розвинутою державою. Але вони вислали студентів по цілому світу. Тоді японські студенти були всюди, але всі вони повернулися додому і застосували те, чого вони навчились. Так Японія стала потужною», – розповідає Любомир Гузар.

При цьому він наголошує, що поїхати – не значить залишитись назавжди. «Не треба боятися їхати за кордон – треба боятися залишитися там. Той, хто залишається, не буде щасливим. Пам’ятайте, що жити за кордоном – це бути громадянином другого класу. Не їхати, щоб шукати там нібито щастя, а їхати вчитися і привозити щось добре додому», – пояснює духівник.

Про зміну світогляду

Блаженніший Любомир переконаний, що Україна досі не змогла вповні позбутися радянського світогляду.

«Багато в Україні, особливо в політичному, економічному секторі треба будувати наново. Ми маємо велику традицію, яку не знищиш. Так, нам треба вивчати власну історію. Але треба дізнаватися й нове. І дізнавшись, застосовувати це, будувати – не відбудовувати радянську Україну, а будувати українську Україну. Багато з нас, мусимо це визнати, усе ще живе радянськими поняттями. Наприклад, дуже багато людей чекають, що нам дасть влада, що вона за нас зробить. А треба навчитися працювати самим», – радить українцям Любомир Гузар.

Плани на літо

Червень:
1 червня – Почни свій день з чого-небудь незвичайного.
2 червня – Зроби своє ранкове фото.
3 червня – Проведи весь день разом з кращими друзями.
4 червня – Заговори з людиною, з якою не виходило заговорити дуже довгий час.
5 червня – Подивися свій найулюбленіший фільм.
6 червня – Зроби фото-звіт цього дня.
7 червня – Випиши кілька цитат зі своєї улюбленої книги на стікер і приклей їх на стіну.
8 червня – Встань рано вранці, налий собі чашку кави і насолодись тишею в будинку і на вулиці.
9 червня – Малюй те, що перше приходить в голову.
10 червня – З’їж порцію шоколадного морозива.
11 червня – Відвідай улюблене місце в місті.
12 червня – Купи багато кульок, а потім роздай їх перехожим.
13 червня – Приготуй сніданок для своєї сім’ї.
14 червня – Зроби свого журавлика з паперу.
15 червня – Напиши листа собі в майбутнє.
16 червня – Наведи порядок вдома.
17 червня – Прогуляйся в кіно з друзями.
18 червня – Зроби фотографію своєї найщасливішої ​​миті в цей день.
19 червня – Відправ кому-небудь лист.
20 червня – Побудь в самоті.
21 червня – Пройдися по магазинах.
22 червня – Вивчи кілька іноземних слів, які матимуть для тебе велике значення.
23 червня – Почни дивитися новий серіал.
24 червня – Не спи всю ніч.
25 червня – Знайди нову музичну групу.
26 червня – Посміхайся перехожим.
27 червня – Купи квиток в кіно (тільки на себе) на останній ряд.
28 червня – Зроби подарунки своїм близьким.
29 червня – Влаштуй пікнік з друзями.
30 червня – Згадай все найкраще, що трапилося з тобою за цей місяць.

Липень:
1 липня – Зміни свій образ.
2 липня – Скажи батькам, що ти їх любиш.
3 липня – Сходи в парк.
4 липня – Прийми теплу ванну з піною.
5 липня – Заведи щоденник, і записуй туди свої сни.
6 липня – Спробуй прикрасити свій холодильник.
7 липня – Обійми дорогу людину.
8 липня – Купи будь-яку забавну дрібничку.
9 липня – Сходи з друзями на природу.
10 липня – Змайструй повітряного змія і запусти його.
11 липня – Спробуй намалювати картину.
12 липня – Почни робити на стіні панно з фотографій.
13 липня – Подзвони далекому родичу і запитай як у нього справи.
14 липня – Дізнайся новий рецепт і приготуй блюдо.
15 липня – Зміни в собі щось.
16 липня – Купи нове взуття.
17 липня – Насолодитися заходом сонця.
18 липня – Напиши людині, з якою давно не спілкуєшся.
19 липня – Зніми відео з друзями.
20 липня – Потіш себе улюбленими ласощами.
21 липня – Заговори на вулиці з незнайомцем.
22 липня – Купи нову книгу, почни її читати.
23 липня – Купи мильні бульбашки, і пускай їх на вулиці.
24 липня – Заберись на дах свого будинку, зроби фотографії вулиці зверху.
25 липня – Спробуй сфотографувати сонце у краплі води.
26 липня – Пильнуй за світанком.
27 липня – Зроби те, чого завжди боявся.
28 липня – Весь день їж яблука.
29 липня – Відвідай цирк.
30 липня – Зроби власний колаж.
31 липня – Купи торт і з’їж його на честь дня народження Гаррі Поттера, подивися всі частини цього фільму.

Серпень:
1 серпня – Проведи весь день з кращими друзями.
2 серпня – Посумуй про те, що літо скоро скінчиться.
3 серпня – Посміхайся перехожим.
4 серпня – Напиши листа і відправ його.
5 серпня – З’їж плитку шоколаду.
6 серпня – Влаштуй фотосесію, зроби побільше літніх фото.
7 серпня – Виспися.
8 серпня – Проведи цей день з родиною.
9 серпня – Познайомся з новими людьми.
10 серпня – Нагодуй бездомну тварину.
11 серпня – Прочитай цікаву книгу.
12 серпня – Весь день займайся спортом.
13 серпня – Фотографуй природу.
14 серпня – Спробуй весь день не заходить в мережу.
15 серпня – Закохайся.
16 серпня – Не спи всю ніч.
17 серпня – Подивися фільм з улюбленим актором.
18 серпня – Купи річ, яка потім буде нагадувати тобі про літо.
19 серпня – Встань рано і гуляй по пустельними вулицями.
20 серпня – Намалюй свій настрій і повісь на стіну.
21 серпня – Проси прощення у знайомих і незнайомих.
22 серпня – Не бреши весь день.
23 серпня – Дивись на зірки.
24 серпня – Купи своєму вихованцеві подарунок.
25 серпня – Подумай про осінь і навчання.
26 серпня – З’їзди в інше місто.
27 серпня – Пускай мильні бульбашки з дітьми в парку.
28 серпня – Зроби приємне незнайомій людині.
29 серпня – Гуляй весь день.
30 серпня – Готуйся до навчання.
31 серпня – Підведи підсумки цього літа.

“О Львове, я звертаюся до тебе…” — 7 віршів про Львів

Львів – місто митців, місто культури, місто романтики. То хіба дивно, що він надихав і продовжує надихати тисячі і сотні поетів та письменників? Пропонуємо вам ознайомитись з настроєвими та атмосферними рядками семи віршів про місто Лева.


Люблю прогулянки по Львову,
Вони – мов ліки для душі,
Коли погода кольорова,
І навіть як ідуть дощі.

Бруківка, кава і трамваї,
Арт-галереї і вінтаж.
Музики вуличні тут грають,
Високий замок, Вернісаж.

Каштани смажені купую
І милий рукодільний дріб.
Як вперше, кожен раз мандрую,
Тут є видовища і хліб.

Крамниць книжкових є чимало,
За день не обійти ніяк.
Від книг, які я там придбала,
Утратив форму мій рюкзак.

Люблю прогулянки по Львову,
Вони – мов ліки для душі,
Коли погода кольорова,
І навіть як ідуть дощі.

© Ірина Гирило-Пилявка


Я закохався в місто Львів,
Його довершеність казкову…
Не вистачить, напевне, слів
Щоб описати все довкола.

Вузенькі вулички старі,
Кав’ярень затишок зухвалий,
Могутні диво-ліхтарі,
Та колір неба досконалий…

Стрімка вода його дощів
Змиває знов усі негоди
І живить у людській душі
Той дух козацької свободи.

Такого міста не знайти,
Та й схожих досить не багато,
У ньому мешканці – брати.
І найвродливіші дівчата.

Величний і Шляхетний Львів
Немов оновлена перлина,
Коли його лунає спів –
Радіє ненька Україна.

Хай місто Лева розквіта
І з кожним роком молодіє,
Хай будуть довгими літа
Хто з ним сумує і радіє.

© Сергій Дроботенко


Вогонь в душі розпалює надію,
Що ти, повік , не згаснеш ні на мить.
Щоб завше був таким, я щиро мрію,
На вулицях твоїх життя кипить.

Спішить трамвай бруківкою старою,
Грайливих днів – привітна метушня.
Чарує Львів величною красою,
Тому для мене, свято тут – щодня.

Художники увічнюють моменти,
За ними пильно стежать голуби…
Під Радою голосять знов студенти,
Скандуючи: “Країну не згуби!”

Мереживо із вучичок вузеньких,
Кав’ярень особливий аромат,
Автентика будиночків стареньких,
Тут кожен наче вірний – друг і брат.

А небо львівське , блідо – пурпурове,
Несе лиш спокій у людські серця.
Усе навколо ніжне, кольорове,
Це місто подарунок від Творця.

Величні, браві леви-охоронці,
Прадавню його Вежу стережуть,
Їм очі п’янко сліпить з меду сонце
Осіннім листям роки промайнуть…

Бракує слів щоб вірно розказати,
Як щиро я закохана у Львів,
Словами мабуть це не описати,
Моїх яскравих, ніжних почуттів!

© Світлана Кириченко


Шалений Львів, безкрайнє небо.
Такий красивий, давній Львів…
І надзвичайно мало треба,
Щоб закохатися без слів
У цей чарівний, дивний Львів.

Тут каву п’ють смачну, гарячу,
Таку насичену, міцну.
Терпкий глінтвейн п’янить добряче,
Зігрівши так душі струну.
До болю люблячу, живу.

Куди не глянь-радіють очі
У будь-які пору і час.
Нема ніде прекраснішої ночі
І осені такої, як у нас.
Зима по-різному дивує кожен раз.

Тут шум машин, тут ніжний вітер,
Тут тисячі не сказаних ще слів.
Як завжди тепле, незабутнє літо.
До болю рідний і коханий Львів!

© Оксана Дубініна


О Львове, я звертаюся до тебе,
До веж твоїх, бруківки і кадет.
Мені підтримка твоя, Леве, треба,
Самотність твоя, тиша сигарет…
Я приповзу до тебе на колінах,
О місто ти моє, семи вітрів.
Шукатиму я відповідь в глибинах,
Твоєї тиші, спокою, віків…
З тобою возз’єднаюсь воєдино,
Я розчинюсь в романтиці твоїй.
Покладуся на тебе, ти єдине,
На цій землі. Місто живих надій…
Я по Вірменській пронесуся вітром,
По Личаківській з сумом я пройду.
І знайду спокій, що мені потрібен,
О місто Лева, я до тебе йду!

© Єгор Мюррей Шнайдер


Вечірній Львів, каштани, ліхтарі
І стук коліс останнього трамвая
Десь доля заблукала у пітьмі,
А я її безбоязно чекаю.

Вона росою пада на траву,
Зліта у небо ратушним тремтінням,
Ховається у подихах дощу.
Така весняна, та чомусь осіння

Прийди до мене, доле, хоч у сні,
Але коли я очі закриваю,
То бачу Львів, каштани, ліхтарі
І чую стук коліс останнього трамвая.

© Віра Карпенко


Вже завтра поїду до Львова. У русі – не нудно.
Нові погортаю газети. І згорток новин
Підкаже, що поїзд від’їде від станції буднів
Й покотиться літо сікти головешки жоржин.
Година – на каву, хвилинка – на задум про подвиг.
Хіба зупинити безпечну відраду хто зміг?
І вже не хвилює, чи поїзд зручний і чи модно
У Львові носити у зошиті спогад про сніг.

© Наталка Лазука

Дизайн однієї львівської квартири

Ми продовжуємо ділитись з вами сучасними цікавими інтер’єрними рішеннями, які реалізували у Львові. На цей раз реалізація проекту 1-кімнатної квартири.

Дизайн проект – Domino Design Studio.
Виготовлення меблів – компанії Domino Design Furniture, Real Design Lviv.
Фото інтер’єру – Микола Корсун korsun.net.ua

Вхід на Винниківське озеро з 1 червня для мешканців Винник буде безкоштовним

Як повідомили у Винниківській міській раді, з 1 червня громадяни з винниківською пропискою зможуть заходити на Винниківське озеро безкоштовно, передає «Винники Plus».

Від сплати звільнятимуть людей, які нададуть копію свого паспорта, що засвідчить їхню  прописку у Винниках.

Озеро з висоти

Також орендарі повідомляють про заборону вигулювання собак на території Винниківського озера.


Пропонуємо вам переглянути унікальне архівне відео Комсомольського озера (в наш час Винниківське озеро) 50-их років ХХ ст.

Особливості походів у Карпати, правила безпеки і маршрути

Стара радянська романтика на гірські походи давно минула, але зараз приходить нова мода на здоровий спосіб життя і в тому числі такі походи.

Їх тепер часто, на англійський манер, називають хайкінгом або трекінгом.

Хайкінг – це, по суті, будь-яка прогулянка на природі, переважно по обладнаних доріжках і стежках.

Тоді як трекінг – фізично інтенсивніший і стосується переважно походів у важкодоступних місцях, у горах, там, де не може дістатися транспорт.

У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ – ЗДОРОВИЙ ДУХ

Почнемо з переваг для здоров’я. Походи у гори – чудовий спосіб тримати себе в формі та потужний антидепресант.

Справжні епідемії сучасного людства – це проблеми з серцем, судинами і схильність до надмірної ваги. Хода якраз дуже ефективно цьому протидіє.

Що добре – фізичне навантаження можна регулювати, воно не таке інтенсивне, як, скажімо, під час бігу або заняттях іншими видами спорту.

Крім серця і легень, добре тренуються м’язи тіла, особливо якщо ви користуєтесь спеціальними трекінговими палицями. Вони допомагають зменшити навантаження на коліна і рівномірніше розподілити його по тілу.

Останнім часом почало з’являтися багато досліджень, які стверджують, що походи позитивно впливають на емоційний стан людини і навіть допомагають запобігти депресії.

Крім того, що ви перебуваєте на природі, дихаєте свіжим повітрям і милуєтесь чудовими краєвидами, такий ефект походів має цілком фізіологічне пояснення: під час фізичних вправ у організмі виділяються так звані “гормони щастя” – ендорфіни і серотоніни.

Починати ходити можна у будь-якій фізичній формі, в будь-який момент – навіть сьогодні. Якщо сумніваєтесь у собі – починайте з регулярних кількагодинних прогулянок у найближчий парк.

Потім можна пробувати одноденні вилазки на 10-15 кілометрів. Їх перевага у тому, що з собою не треба нести великого і важкого рюкзака. Згодом можна переходити на дво-триденні мандрівки чи навіть довші походи.

ДЕШЕВО І ПРОСТО

Ще одна позитивна риса цього виду активного відпочинку – пішохідний спорт не вимагає суттєвих фінансових вкладень, особливо в літню пору.

Звісно, зараз з’явилося багато чудових високотехнологічних (і недешевих) примочок, які роблять похідне життя набагато простішим і легшим.

Але, якщо ви не ставите собі за мету підкорити Еверест у найближчі п’ять років, вам не доведеться надто витрачатися. Якщо спорядження таки знадобиться, то його можна позичити чи взяти в оренду.

Єдине капіталовкладення, яке справді варто зробити, – якісне трекінгове взуття.

Зручне взуття для гір – це не босоніжки і навіть не кеди чи кросівки. Це спеціальне взуття з грубою товстою підошвою, яке захищає пальці ніг і міцно фіксує щиколотку і стопу, спеціально спроектоване, щоб полегшити навантаження на ноги і мінімізувати можливість травм.

Отже, що варто взяти з собою, йдучи у 1-денний похід:

– наплічник;

– захист від сонця (головний убір, сонцезахисний крем, окуляри);

– запасне взуття та шкарпетки;

– флісовий светр і дощовик або куртку/вітрівку.

Погода в горах змінюється несподівано і дуже швидко: стовпчик термометра може впасти майже до нуля всього за 10-15 хвилин навіть у серпні.

Рекомендуємо також подбати про трекінгові палиці, ліхтарик, індивідуальну базову аптечку (особливо якщо є хронічні проблеми і алергії) і засіб від кліщів.

Для документів і цінних речей не завадить узяти герметичний мішок або хоча б звичайний пластиковий пакет (на випадок дощу).

Для перекусу підійде пару яблук, канапок, щось калорійне – шоколадка або батончик із зернят. Багато їсти в горах не хочеться, але не забувайте пити, обов’язково треба мати з собою пляшку з водою.

Якщо ж ви зібралися у багатоденний похід, до вище наведеного переліку додаються:

– намет,

– спальник,

– килимок (каремат),

– ніж, індивідуальний посуд (миска, горнятко, ложка),

– засоби гігієни,

– паспорт (часто карпатські маршрути проходять близько від кордону),

– змінний одяг.

У вашого гіда чи головного групи мають бути травматична аптечка, посуд для приготування їжі, газовий пальник з балоном і запальничка з сірниками, ніж, продуктовий набір (сухі, легкі, висококалорійні продукти), карта місцевості, навігатор, номери телефонів рятувальників.

Не забувайте також про мішки для сміття – його потрібно забрати з собою! Хочу всіх закликати до екологічності поведінки і думок – не смітити, не ламати, не палити і так далі.

Вітайтеся – як з місцевими, так і з іншими туристами, цього вимагає гірський етикет.

Нас часто питають, чи можна брати у походи дітей і домашніх тварин (ясно, що переважно йдеться про собак). Звісно, кожен вирішує для себе сам, але я б сказала – так і так.

Собаки, якщо вони не агресивні і соціалізовані, завжди додають позитивних емоцій у поході. А з дітьми рекомендуємо починати потроху, з нетривалих і нескладних походів тоді вже за кілька років вони стануть вам добрими супутниками і товаришами.

Ми часто бачимо навіть немовлят-мандрівників у спеціальних рюкзаках.

БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ

Ще одна хороша риса наших карпатських гір – це безпека: у нас дуже мало диких звірів, а ті, що є, – самі бояться людей.

Однак і тут є базові правила, про які варто пам’ятати.

Шансів дуже мало, але якщо ви раптом побачите ведмедя, особливо самицю з ведмежам, треба тікати дуже швидко. Можуть бути небезпечними дикі кабани, особливо у великих групах.

Уважно дивіться під ноги – в горах трапляються гадюки, хоча вкусять вони тільки якщо на них наступити чи налякати. Укус містить незначну кількість отрути, доза якої сама по собі не є смертельною, хоч і важко переноситься організмом.

Якщо ж сталася така прикрість, у вас є достатньо часу, щоб дістатися до найближчої районної лікарні, де вам зроблять ін’єкцію сироватки.

Це варто зробити протягом доби. Не треба нічого перетягувати жгутами чи відсмоктувати, – це тільки ускладнить ситуацію.

Стандартна порада – стережіться кліщів.

Тепер – про рослини. Варто триматися подалі від борщівника Сосновського. Він схожий на гігантський кріп із білими квітами. Це дуже токсична і небезпечна рослина, її сік від взаємодії з ультрафіолетом спричиняє важкі хімічні опіки.

На жаль, борщівник зустрічається у нас досить часто, але переважно на під’їздах до гір, уздовж доріг і річок. Вище в горах його немає.

Суто гірська рослинна небезпека – це зарості сосни альпійської (жерепу): там дуже легко можна втратити напрямок і заблукати до повного виснаження. Товсті переплутані корені і гілки можуть завдати серйозних травм ніг. Тому, йдучи через жереп, у жодному разі не йдіть навпростець і не сходьте з прокладених стежок.

Не варто їсти незнайомих ягід та інших рослин, бо можуть трапитися отруйні (вовчі ягоди, блекота, та інші). Але чорницю, малину, ожину і брусницю з куща треба скуштувати обов’язково: це дуже смачно!

КУДИ І З КИМ ХОДИТИ

Іще одна перевага пішохідного спорту в Карпатах – легкодоступність. До багатьох стартових точок легко дістатися поїздом або електричкою.

Наприклад, вийшовши з електрички Львів-Лавочне-Мукачево на будь-якій станції на відрізку від Нижнього Синьовидного до Воловця, можна стартувати в гори.

Безліч виходів є у напрямку Яремчі – це власне саме Яремче, а також Микуличин, Татарів, Ворохта, Воронєнка і далі ця сама залізнична гілка продовжується на Закарпаття – Лазещина, Ясіня, Кваси, Рахів.

З усіх цих точок є пішохідні маршрути.

Навіть якщо ви приїхали на кілька днів до Львова чи Ужгорода, можна урізноманітнити свій відпочинок одноденною пішохідною прогулянкою, або махнути в гори на вихідні – зійти і повернутися до нічного поїзда.

Якщо у вас відпустка і ви зупинилися в садибі зеленого туризму в Карпатах, зверніться до господарів. Вони підкажуть якийсь маршрут поруч із садибою, а також порадять провідника.

Для організації справжнього гірського походу рекомендую звернутися до професійних провідників.

Серед туристичних фірм, які займаються саме походами в Карпати, – туроператори “Свято Карпат” (Свалява), Silverland (Мукачеве), турклуб “Добре поїхали” (Київ), Karpaty Travel (Львів), Туре (Дземброня), часом організовує виходи в гори магазин туристичного спорядження gorgany.

Є також гіди-фрілансери, яких треба шукати за рекомендаціями. Зокрема, порекомендувати їх можуть гірські рятувальники (це підрозділи ДСНС). Часто рятувальники самі є кваліфікованими гірськими провідниками.

Якщо ви все ж вирішили подорожувати самостійно, без досвідчених гідів – ретельно продумайте маршрут наперед і тримайтеся маркованих стежок.

Багато інформації про маршрути є в інтернеті (наприклад, на ресурсах karpaty.info, karpaty.com.ua, на сайті туристичного товариства “Карпатські стежки” і так далі). У магазинах туристичного спорядження продаються карти гірських маршрутів.

Але не забувайте, що ситуація на маркованих стежках може мінятися: їх може завалювати деревами, маркери часто нищаться внаслідок поганих погодних умов. Оскільки маркуванням маршрутів у нас займаються переважно волонтери, вони не завжди встигають щороку перевіряти всі маршрути.

Також майте на увазі, що гуглмапс в телефоні вас не врятує. По-перше, в горах здебільшого поганий зв’язок. По-друге, краще не розряджати телефон, якщо раптом доведеться комусь терміново подзвонити.

Обов’язково потрібно мати при собі телефони гірських рятувальників цього району (підрозділи МНС). Якщо ідете на 2-3 дні – краще попередити їх заздалегідь.

5 ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ

Чорногора – найвищий і найпотужніший український гірський хребет; саме тут розташовані всі українські двотисячники, в тому числі і найвища українська гора Говерла. Попри це, тут багато досить доступних маршрутів навіть для початківців.

Основні точки виходу на маршрути на Чорногорі – це Дземброня і Зелене (Шибене) у Верховинському районі; турбаза Заросляк, з якої піднімаємося на Говерлу; а також села Лазещина, Кваси, Ясіня у Рахівському районі.

Сколівські Бескиди – цікавий гірський масив з буремним історичним минулим зовсім поруч зі Львовом.

Основні точки виходу на маршрути – Сколе, Кам’янка, Труханів, Корчин. Дістатися туди можна машиною, маршруткою або електричкою до Сколього (це 100 кілометрів від Львова).

Траса Львів-Мукачево досить непогана, їхати комфортно півтори години, можна поставити машину біля вокзалу і переміщатися по району на таксі при необхідності.

Ґорґани – порівняно невисокий, але суворий, дуже кам’янистий масив із розсипами каміння, які називають цекоти або ґреготи.

Через каміння ходити там складніше, ніж в інших місцях, але це винагороджується незвичними і вражаючими краєвидами. Ці місця рідше відвідуються туристами, ніж Чорногора.

Причина – слабко розвинена відпочинкова інфраструктура, відсутність нормальних доріг, і, відповідно, транспорту. Але це має свої переваги для тих, хто прагне втечі від цивілізації.

Зручні точки виходу в Ґорґани – Осмолода, Бистриця, Гута, Мислівка.

Добиратися автобусом або автомобілем від Івано-Франківська.

Полонина Боржава – підходить для ненапряжного одноденного маршруту вихідного дня. Але також там можна розігнатися і на цілих два-три чи навіть чотири дні. Боржава популярна і для екстремального спорту – гірських велосипедів і парапланів.
До Боржави відносно легко дістатися – сідаєте на електричку Львів-Мукачево, і за пару годин ви у Воловці. Підйом починається одразу за селом.

Є й інші точки виходу на маршрути – Міжгір’я та інші села однойменного району (наприклад, з Пилипця можна навіть піднятися витягом), село Вовчий у Свалявському районі.

Безумовною перевагою Боржави є десятки гектарів чорниць, які вкривають схили гарним оксамитовим покривалом.

Мармароси прозвали “Гуцульськими Альпами” через схожість цих стрімких скелястих гір з альпійськими краєвидами.

Гори вкриті буковими пралісами, частину з яких віднесено до списку світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Основні точки виходу – найвисокогірніший український рацентр Рахів (можна доїхати поїздами Київ-Рахів або Львів-Рахів – знаменитий серед туристів “раховоз”) або села Рахівського району Ділове і Богдан.

З Рахова до Ділового можна їхати автобусами, місцевим таксі або ловити попутки (що дуже прийнято в Карпатах взагалі і коштує зазвичай менше, ніж громадський транспорт).

Власним автомобілем – їдьте дорогою Львів-Рахів-Мукачеве, яку цього та минулого року капітально відремонтували в ділянці Львів-Івано-Франківськ, а тепер продовжують роботи в бік Рахова.

Автор: Тетяна Олійник

Малюнки у старих львівських під’їздах

Львів’янка Анастасія Іванова майже роки фотографує під’їзди Львова.

Працювати фотографом Анастасія почала у Києві у щоденній газеті.

До рідного Львова вона повернулась уже маючи двох дітей, а “тинятися під’їздами стала, тікаючи від декретної рутини“. Авторка відвідала сотні під’їздів старого міста. Пропонуємо переглянути фотографії унікальних старовинних фресок, яких мало збереглось до наших часів.