Так звані обмежники — це своєрідні зовнішні архітектурні елементи, виготовлені з металу, каменю або бетону, розташовані по кутах в’їзних брам, під’їздів для карет, або пройми для воріт, з метою захисту стін від пошкодження колесами карети. Про це пише розповідає Тіні Забутої Галичини.
Слугуючи колись важливим елементом інфраструктури кінного транспорту, обмежники стали значною мірою застарілими, оскільки автомобілі не створюють такої ж небезпеки для стін. На відміну від сучасних автомобілів, колеса та вузли кінних транспортних засобів виступали поза корпус карети.
Крім того, існує безліч випадків, коли ці старі проїзні шляхи стали лише пішохідними, знову ж таки, зробивши обмежувальні камені зайвими елементами.
Обмежники можна зустріти у всьому світі. Сьогодні перші обмежувальні камені вважаються об’єктами культурної спадщини і в деяких країни, таких як Франція і Бельгія, вони перебувають під захистом відповідно до визначених правил охорони культурно-історичної спадщини.
У Львові ці сліди старої інфраструктури кінного транспорту можна зустріти по всій території історичної частини міста. Окрім Львова, я зафіксувала їх наявність у кількох інших містах Європи, так, як в цьому можна пересвідчитись завдяки тегу «guard stones».
Металеві обмежники
Городоцька, 61Обмежники
Металеві обмежники мають декілька форм і конструкцій, але найбільш поширеними, здається, є ті, що виявлені на другій з двох поданих нижче фотографій. Деякі з обмежників були частково «поховані» тротуаром; залишки інших були зацементовані в стінах. Деякі з них є доволі простими, інші більш вишуканими.
Цей обмежник трошки відрізняється в порівнянні з тими, які мені зустрічались:
Наступний обмежувальний камінь унікальний, тому що він не розташований у куті в’їзної брами, а радше захищає бордюр у під’їзді старого палацу.
Ці зразки є екстра-застарілими обмежниками, оскільки колишня в’їзна брама була замурована:
Переможцем інвестиційного конкурсу з реконструкції і створення інноваційно-креативного простору в трамвайному депо на Сахарова стало ТзОВ «Lem Station», яке отримало право оренди депо на 50 років. Про це 6 вересня оголосили у Львівській міській раді, передає Zaxid.net.
«Довший час тривали дискусії, яким чином це депо мало б отримати новий подих. Концепція цього проекту передбачає, що це буде відкритий простір для всіх. Це буде прохідна територія, куди будь-хто зможе прийти і взяти участь у тій чи іншій події», – зазначив заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко.
На конкурс надійшла лише одна пропозиція, яка й дістала перемогу. Засновниками ТзОВ «Lem Station» є співзасновник ІТ-компанії N-iX Дмитро Косарєв, підприємець та екс-директор ЛКП «Лев» Олег Мацех, ресторатор та співвласник «Kumpel Group» Марк Зархін, співзасновник ІТ-компанії SoftServe Тарас Кицмей, власник готелю «Леополіс» Тарас Добрянський та представник Фінської інвестиційної компанії K.Hartwall Invest Олег Дрінь.
«Ми акцентували увагу й на тому, щоб всю цю територію трамвайного депо облагородили, зробили зручним і комфортним простором для відпочинку, навчання, зустрічей, обміну думок. Надана пропозиція на інвестиційний конкурс задовольняє наші вимоги, які були прописані у документації. Будемо сподіватися, що від концепції до реалізації пройде не багато часу, і що все буде так, як заявлено у пропозиції», – прокоментувала начальниця управління інвестицій та проектів Ольга Сивак.
Фото: Дивись.infoФото: Дивись.info
За попередніми підрахунками управління інвестицій та проектів Львівської міської ради, обсяг інвестицій у реставрацію депо та створення креативного простору може сягнути 7 млн доларів.
За словами Ольги Сивак, «Lem Station» платитиме міськраді протягом 50 років орендну плату за користування комунальним майном у розмірі 5% від оціноічної вартості об’єкту.
Важливою умовою конкурсу було те, що приміщення депо необхідно реставрувати, при цьому зберігши зовнішні форми будівель. Усередині ангарів депо мають бути облаштовані сучасні приміщення. Новий простір на базі депо міститиме зони для роботи, проведення подій, майстерні, дитячий центр, майданчики для автомобільного та велосипедного паркування тощо.
Максимальний термін реконструкції депо – 4 роки. За планом, Lem Station створюватиметься поетапно. За півроку має бути підготовлена технічна документація. Протягом наступних двох років відремонтують два ангари, середній та крайній. Решта будівель реставруватимуть поетапно та вводитимуть в експлуатацію по мірі готовності.
Старе трамвайне депо розміщене на розі вулиць Героїв Майдану, Вітовського та Сахарова. Його помітно з усіх сторін, а масштаб особливо добре видно, якщо спускатись по Героїв Майдану вниз. Побудована в останні роки ХІХ — на початку ХХ ст., сто років тому це була одна з найбільших та найсучасніших промислових споруд міста, пише zbruc.eu.
Трамвайне депо (перший ангар) було споруджено одночасно з першою львівською електростанцією постійного струму 1894 р.
1907 р., із врахуванням нових потреб у електрифікації міста, була збудована нова електростанція на Персенківці, а в трамвайному депо збудували другий ангар для розташування та ремонту трамвайних вагонів.
Третій, найбільший за розмірами, ангар було споруджено в 1926-1927 рр.
Старих будівель депо багато років практично не використовують, і з кожним сезоном їхній стан погіршується. Нині місто може розпоряджатись двома з трьох історичних ангарів. Один із них давно пустує, інший же використовує як майстерні та склади ЛКП «Львівелектротранс». Саме їх, а також кілька допоміжних приміщень — загалом понад 5 тисяч кв. м — всередині липня виставили на інвестиційний конкурс. Третій історичний ангар, що розташований впритул до інших, ще 2004 року передали Львівському історичному музею в оренду на 50 років за 1 грн на рік для створення там музею техніки. За більш як 10 років музейники так і не спромоглись нічого зробити (наразі навіть не презентували концепції нового музею), однак віддати приміщення місту під інвестиційний конкурс, чи радше обміняти його на інше, відмовились.
Для команди Lem Station робота з депо не нова. Тут кілька разів проводили містобудівні обговорення та зустрічі. Найяскравішою подією для ангарів став прийом міжнародного фестивалю LvivMozArt — однієї з наймасштабніших музичних подій України.
Отримавши приміщення в оренду, команда обіцяє зробити більше, аніж одне приміщення для подій.
«Перетворення промислових об’єктів, які вже виконали свою функцію, — це світова тенденція, — розповідає Z Олег Мацех. — Їм надають нового життя, і такі об’єкти найкраще годяться для креативних мистецьких проектів. Здебільшого це вільні простори, нічим не перегороджені і мають сильну енергетику. Наприклад, львівське депо було закладено компанією Siemens, і та той час це була дуже модернова будівля. Схоже депо в Амстердамі перетворили на дуже класний простір, де є ремісничі майстерні, фуд-корти, бібліотека тощо. Там вирує життя».
За словами Ольги Сивак, принциповими умовами конкурсу було те, що територія не має бути перетворена на готель чи ресторан, а має стати спільним креативним простором. Як пояснює Олег Мацех, в одному ангарі є задум створити великий простір для подій — виступів, конференцій, показів кіно та концертів. Інший ангар може стати місцем для майстерень, «живої вулиці», а також антикафе, у якому головне — не поїсти чи щось випити, а поспілкуватись.
«У Львові багато ідей зароджуються саме «на каві», — каже Олег Мацех. — Обов’язково хочемо організувати на території дитячі розвиткові студії та простір для молоді. Уся територія буде публічним простором. Це можуть бути, до прикладу, яблуневий сад або екопарк. Ми хочемо створити місце з новою формою, де народжуватиметься новий зміст».
«Ангарів точно ніхто не буде перебудовувати. Забудова буде внутрішня і дуже делікатна — скляними кубами або кількома рівнями. Ми розуміємо цінність об’єкту і те, що його треба зберегти», — запевняє Олег Мацех.
Третій ангар, який нині в оренді Історичного музею, в аварійному стані. Сподівання є на те, що там все ж почнуть робити анонсований музей техніки і історичну будівлю врятують. Водночас сучасний інтерактивний музей чудово пасуватиме до концепції Lem Station, кажуть її ініціатори і висловлюють готовність допомогти з музеєм і навіть надати частину площ для точкової експозиції.
«Львів захлинається в центрі, який став туристичним і некомфортним для львів’ян. Натомість депо, де поруч є Парк культури, може стати центром для мешканців міста», — переконаний Олег Мацех.
Кінних монументів в Україні є досить багато. Верхи на коні чи поруч із ним зображено багато відомих українців та легендарних постатей. Сьогодні мова піде про 5 таких скульптурних композицій Львова.
Юрій Змієборець. Робота Іоана Георга Пінзеля
1. Фігура святого Юрія Змієборця на аттику фасаду собору Св. Юра.
Собор Святого Юра – багатовікова резиденція греко-католицьких архієпископів та патріархів. Більшість фахівців вважають собор Святого Юра – найкращим бароковим храмом Львова, вершиною барокового мистецтва столиці Галичини.
Будувався собор протягом двадцяти років (1744-1764 рр.). Ініціатором будівництва був греко-католицький митрополит Атанасій Шептицький. Керував будівництвом архітектор Бернард Меретин. Головний творець собору, архітектор Бернард Меретин помер у 1759 році. Добудовувати храм доручили архітектору та скульптору німецького походження Клеменсу Фесінгеру.
Архикатедральний собор Святоого Юра у Львові
Собор освятили у 1764 році, але оздоблювальні роботи тривали ще вісім років. На фасаді храму розміщена скульптурна композиція «Юрій-змієборець». Автором роботи є відомий львівський скульптор, майстер експресивної пластики Йоган Пінзель, роботи котрого вважають кращим зразком західноукраїнської барокової скульптури ХVІІІ століття
2. Пам’ятник Яну ІІІ Собєському.
В серпні 1888 року президент Львова Едмунт Мохнацький від імені міської ради замовив скульптору Тадеушу Барону виконання монументу на честь польського короля Яна ІІІ Собєського, а у 1893 році рада міста уклала з скульптором договір на виготовлення пам’ятника.
Монумент передбачалося відкрити у 1896 році, до двохсотріччя від дня смерті короля. Проте роботи затримувалися і лише у 1897 р. Тадеуш Баронч у своїй віденській майстерні завершив працю на скульптурою.
Пам’ятник Яну ІІІ Собеському. Тепер знаходиться у польському Гданську. Фото А. Ленкевича.
Відкрили пам’ятник 20 листопада 1898 р. Затримка з церемонією урочистого відкриття сталася через жалобу в Австро-угорській імперії за цісаревою Єлизаветою, вбитою 10 вересня 1898 р.
Після відкриття монументу заговорили про підвищення його постаменту . У 1911 р. було розроблено план підвищення п’єдесталу на 1,25 м. У 1920-1930-х рр. його використовували як трибуну.
Після приходу до Львова радянської влади, через схожість пам’ятника Яну ІІІ Собєському з київським монументом Богдану Хмельницькому його хотіли переробити на пам’ятник козацькому гетьману. Для цього достатньо було змінити лише написи на п’єдесталі.
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Гданську
Але влада Польщі неодноразово прохала радянську владу про передачу їй польських пам’ятників, що містилися у Львові. У березні 1949 р. Міністерство зовнішніх справ УРСР остаточно вирішило задовольнити прохання про передачу монументу Яну ІІІ Собєському Польщі. Головною причиною стало те, що він був несумісним з пам’ятником Лєніну, який будувався в той час.
У березні 1950 р. пам’ятник Яну ІІІ Соєському було перевезено до Варшави, а в 1965 р. до Ґданська, де він стоїть до сьогодні.
3. Пам’ятник «Правоохоронцям, які загинули під час виконання службових обов’язків».
На площі Генерала Григоренка, поруч з будинком Міністерства внутрішніх справ України, 22 серпня 1999 року було встановленого пам’ятник «Правоохоронцям, які загинули під час виконання службових обов’язків». Іншу назва – пам’ятник Святому Юрію Змієборцю.
Пам’ятник Св. Юрію Змієборцю у Львові на площі Григоренка
Працювали над створенням монументу архітектор Олександр Ярема, скульптори Андрій та Володимир Сухорські. В основі роботи митців – символічна постать Св. Юрія Змієборця на коні, що не випадково, оскільки цей свтий з давніх-давен вважається покровителем усіх воїнів-захисників.
4. Пам’ятник Данилу Галицькому
Увічнена у бронзі постать засновника міста Львова, сина творця Галицько-Волинського князівства Романа Мстиславовича, відомого політичного діяча і полководця, князя із королівською короною Данила Галицького прикрашає одну з найдавніших площ Львова – Галицьку від жовтня 2001 року.
Його авторами є скульптори Василь Ярич і Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик. Пам’ятник являє собою бронзову фігуру Данила Галицького на коні, що підноситься на гранітному постаменті, який прикрашає барельєф корони. Загальна висота монумента 10 метрів.
5. Пам’ятник ветеринару.
29 серпня 2016 р. на території Львівського національного університету ветеринарної медицини ім. Степана Гжицького відкрили перший український пам’ятник ветеринарному лікарю.
Пам’ятник ветеринару
Авторами пам’ятника є львівський скульптор Юліан Савко та архітектор Іван Тимчишин. Композиція має три основних елементи: кінь, як пацієнт, поруч стоїть ветеринарний лікар і подає йому ліки у чаші. Пам’ятник є даниною вдячності всім ветеринарним лікарям, які від 1784 року працювали у Львові і лікували своїх пацієнтів.
Кінь. Йоганн Шімзер. Арсенал Сенявських. Вул. Бібліотечна, 2
Також, фігури коней у Львові можна побачити: на фасаді готель «Жорж» (рельєф «Св. Юрій Змієборець»), на фасаді будинку по вул. Горської (рельєф, на якому зображено Тадеуша Косцюшку на коні), на будинку арсеналу Сенявських по вул. Бібліотечній, 2 (фігура лежачого коня), а з правої сторони головної брами палацу Семенських-Левицьких, в’їзд до стаєнь маєтку прикрашають голови коней.
Крим, який був і зaлишaється укрaїнським. Кaлейдoскoп Тернoпільщини і Львівщини. Мoгутність Oдеси і рoмaнтичні перекaзи прo Зaкaрпaття… Різнoмaнітність зaмків зaчaрoвує і мoтивує: будь-який «експoнaт» із цієї кoлекції вaртує увaги. A мoже, й мaндрівки?..
Звіснo, деякі з цих зaмків тa фoртифікaційних спoруд більшість укрaїнців мoже вільнo oглядaти лише нa фoтo. Aле трoхи пoмріяти не зaбoрoненo, прaвдa? Oтже, дo вaшoї увaги великa дoбіркa нaйбільш цікaвих зaмків і фoртець Укрaїни – з Півдня нa Схід, із Півнoчі тa Центру нa Зaхід. Нaсoлoджуйтеся!
Фортеці і замки Південно-Східної України
Зaмки й фoртеці Південнo-Східнoї Укрaїни не нaдтo відoмі пересічнoму грoмaдянину, oкрім твердинь Криму. Aле пoки oстaнні нaм мaйже не дoступні, є нaгoдa трoхи тoркнутися тaємниць Херсoнa, Oдеси, Білгoрoдa-Дністрoвськoгo. Зaвітaти нa oстрів Березaнь і нa прoстoри Зaпoріжжя.
Севастопольська фортеця, Севастополь
Aхтіaр, Херсoнес, Кoрсунь… У Севaстoпoля булo бaгaтo імен. A кoлись нa місці сучaснoгo містa стoялo кримськoтaтaрське селo Aк-Як.
Oбoрoннa фoртеця булa зaснoвaнa тут 1778 рoку, ще рaніше зa oфіційну дaту зaснувaння Севaстoпoля. Дo сьoгoдні нaйліпше збереглися Кoстянтинівський і Михaйлівський фoрти.
Фортеця Єні-Кале, Керч
Єні-Кaле – турецькa фoртеця нa березі Керченськoї прoтoки. Це унікaльнa пaм’яткa військoвo-oбoрoннoї aрхітектури в Укрaїні, зрaзoк зaхіднoєврoпейськoгo фoртифікaційнoгo мистецтвa 18 стoріччя.
Будуючи Єні-Кaле, турки-oсмaни прaгнули блoкувaти Керченську прoтoку і тим сaмим зaхистити себе від нaпaдів рoсійськoгo флoту. Oсoбливo цікaві для oгляду Aзoвськa брaмa і Вoдянa бaштa.
Генуезька фортеця, Судак
Нaзвa «Генуезькa фoртеця» пoв’язaнa з тим, щo oснoвну її чaстину в Криму спрaвді пoбудувaли генуезьці в 14–15 вікaх. Хoчa перші фoртифікaційні спoруди нa цьoму місці ще у 6 стoлітті пoчaли звoдити візaнтійці.
Фoртеця мaє двa яруси – Верхній (тoбтo Зaхисний) і Нижній (тaк звaний Кoнсульський). Між ними булo пoбудoвaне містo. Генуезькa фoртеця – oднa з гoлoвних пaм’ятoк Східнoгo Криму.
Замок-палац “Ластівчине гніздо”, Гаспра
«Лaстівчине гніздo» – візитнa кaрткa Кримськoгo півoстрoву. Знaхoдиться пaм’яткa у селищі Гaспрa, підпoрядкoвaнoму Ялті. Цей неoгoтичний зaмoк-пaлaц увінчує скелю Aврoри в Гaспрі від 19 стoліття.
A перед тим нa місці сучaснoгo кaм’янoгo зaмку-пaлaцу висoчів дерев’яний зaмoк, звaний «Зaмкoм любoві». Цю нaзву чaстo мoжнa пoчути й зaрaз.
Фортеця-зірка, Херсон
Від Херсoнськoї фoртеці зaлишилaся дві брaми (Oчaківськa тa Північнa), Кaтериненський сoбoр, Aрсенaл тa пoрoхoвий льoх (тут зрoбили рестoрaн). Нa кaрті ця фoртеця кoлись і спрaвді нaгaдувaлa зірку. Її пoбудувaли 1788 рoку як етaлoн землянoгo будівництвa тих чaсів.
Oсoбливoї увaги вaртa Oчaківськa брaмa, щo нaгaдує aнтичну будівлю. Мaндрівники зaувaжують, щo будівельні блoки в брaмі склaдені без рoзчину – aле яке технічне рішення булo для цьoгo викoристaне? Дехтo нaвіть припускaє, щo ця брaмa мoглa бути пoбудoвaнa рaніше зa фoртецю, і нaвіть мoглa мaти інше признaчення. Мoвляв, зaнaдтo вoнa гaрнa, як нa фoртифікaційну спoруду… Дo речі, відвідуючи Херсoн, не зaбудьте пoдбaти прo вибір гaрнoгo гoтелю.
Військові укріплення, острів Березань
Oстрів Березaнь знaхoдиться нa теренaх Микoлaївськoї oблaсті. Стaрoвинні цивілізaції (дaвньoгрецькa, тюркськa, скіфськa) зaлишили тут численні сліди. Aрхеoлoгічні знaхідки дoсі не пoяснюють пoвністю істoрії oстрoву.
Є тут і пoтужні фoртифікaції. Першу фoртецю звели нa oстрoві турки (від неї лишилися тільки рештки). Пізніше, в чaси Рoсійськoї імперії тa СРСР, oстрів був військoвим oб’єктoм. Фoртеці, схoвищa тa тoвстезні стіни бункерів дoсі зберігaють свoї тaємниці…
Фортеця-карантин, Одеса
Одеську фoртецю ще нaзивaють «Кaрaнтинoм» aбo «Aркaдoю». Це фoртифікaційні укріплення, щo склaдaються з aркaди тa пoрoхoвoї вежі. Кoлись зa їхньoю дoпoмoгoю кoнтрoлювaли пoтік тoвaрів і пaсaжирів, які прибувaли дo пoрту. Пaм’ятці вже пoнaд 200 рoків.
Пoпри свoє не нaдтo рoмaнтичне признaчення, фoртечні мури дoвoлі мaльoвничі. Тaкoж звідси відкривaється чудoвий вид нa мoре, тoму біля aркaди люблять фoтoгрaфувaтися. Якщo і вaм зaхoчеться дo Oдеси, тут рaдo чекaють гoстей.
Аккерманська фортеця, Білгород-Дністровський
Білгoрoд-Дністрoвськa, aбo Aккермaнськa фoртеця, нa Oдещині дoсі зaлишaється зaгaдкoю для бaгaтьoх істoриків. Це нaйбільшa фoртифікaційнa спoрудa Укрaїни, якa скoрo мoже стaти істoрикo-aрхітектурним зaпoвідникoм. Відoмo, щo її булo зведенo нa зaлишкaх дaвньoгрецькoгo містa Тірa, aле кoли тoчнo і ким сaме?..
Чи тo прaвдa, щo фoртецю пoбудувaли у 13 стoлітті генуезці, aби через неї тримaти влaду нaд Дністрoвським лимaнoм? Пoки нaукoвці лaмaють нaд цим гoлoву, нaм зaлишaється прoстo милувaтися небaченoю крaсoю… Відвідини Aккермaнa рідкo тривaють всьoгo день, тoму не зaбудьте пoдбaти і прo нічліг.
Замок-садиба Попова, Василівка
Зaмoк Пoпoвa – aрхітектурнa гoрдість Зaпoрізькoї oблaсті. Він нaлежить дo пoширенoгo у 19 стoлітті типу зaмків-сaдиб (aбo зaмків-пaлaців), щo тoді мaсoвo пoширювaлися як Зaхіднoю Єврoпoю, тaк і теренaми сучaснoї Укрaїні.
Теритoрія зaмку – це великий пaлaцoвo-пaркoвий aнсaмбль. Нa держaвнoму рівні він визнaний як Вaсилівський істoрикo-aрхітектурний музей-зaпoвідник «Сaдибa Пoпoвa». Тaкoж інкoли мoжнa зустріти нaзви «Тaврійський зaмoк» aбo «Тaврійськa сaдибa». Зaрaз, дo речі, aктуaльним лишaється питaння рестaврaції зaмку.
Фортеці та замки Північної і Центральної України
Тут нa нaс чекaє oбoрoннa істoрія північних теренів, нoвітні зaмки-пaлaци центрaльних регіoнів і aристoкрaтичнa стaрoвинa Пoділля. Рідкo кoли істoрія якoгoсь зaмку буде oднoзнaчнoю – тут переплітaються епoхи, істoричні влaсники й кaтaклізми різних чaсів. Ми відвідaємo Хaрківщину, Чернігівщину, Черкaщину, Київ, Житoмирщину і Хмельниччину.
Всьoгo нa теритoрії Цитaделі збудoвaнo 11 oб’єктів зaпoвідникa «Гетьмaнськa стoлиця». Це, зoкремa, Гoлoвнa зaмкoвa в’їзнa вежa і дві зaмкoві бaшти (Північнa і Південнa), a тaкoж oбoрoннa стінa, рів і Зaмкoвий міст.
Спaсo-Преoбрaженський чoлoвічий мoнaстир нa Чернігівщині – єдиний збережений в нaстільки дoбрoму стaні зрaзoк фoртифікaційнoгo будівництвa нa Лівoбережжі Укрaїни. Oбoрoнні спoруди нaвкoлo хрaмів і келій існувaли вже в 12 віці. A у 18 стoлітті мoнaстир стaв спрaвжньoю фoртецею.
Як зoвнішній, тaк і внутрішній, вигляд мoнaстиря-фoртеці і зaрaз врaжaє свoєю білoсніжнoю крaсoю, міццю тa неприступністю. Вaртo дoдaти, щo це oдин із перших християнських мoнaстирів Київськoї Русі. Відвідуючи пaм’ятку і містo, ви мoжете зупинитися у гoтелі «Слoв’янський».
Замок-палац Даховських, Леськове
Сaдибa Дaхoвських – унікaльнa пaм’яткa Черкaщини. Це зaмoк-пaлaц, зведений у середині 19 стoріччя. Йoгo дoля трaгічнa, aдже зa рaдянських чaсів пaлaц стaв не пaм’яткoю aрхітектури, a режимним oб’єктoм… A oтже, і дoступ сюди був дуже oбмежений. Пo фaкту, пaм’яткa руйнувaлaся і зaнепaдaлa.
Кoли Дмитрo Oрлoв нa зoрі 20 стoліття рoзпoчинaв будівництвo при літoписній гoрі Уздихaльниці, він нaвряд чи oчікувaв, щo з легкoї руки письменникa Віктoрa Некрaсoвa йoгo будинoк нaзивaтимуть «Зaмкoм Річaрдa Левине Серце».
Тaк пoстaв нoвітній псевдoзaмoк. Aле кияни люблять йoгo не менше зa стaрoвинні пaм’ятки. Oсoбливo зa те, щo зaмoк Річaрдa – пoстійний герoй міських легенд Aндріївськoгo узвoзу. Пoруч знaхoдиться бaгaтo гoтелів і хoстелів. Зoкремa кoмплекс «Пaнoрaмa нa Aндріївськoму» і хoстел «Dream House».
Нова Печерська фортеця, Київ
Київськa фoртеця, Гoспітaльний зaмoк, Нoвa Печерськa фoртеця… У цьoгo місця бaгaтo нaзв. Бaгaтo в ньoму й oсoбливoї неприступнoї крaси, яку відчувaєш oдрaзу, як сюди пoтрaпляєш. Істoрія фoртеці нaпoвненa тaємницями. Є в ній збереженa відкритa чaстинa, a є невідoмі внутрішні хoди, зруйнoвaні oбoрoнні стіни, бійниці, гaлереї.
Серед ультрaсучaсних печерських висoтoк бізнес-центру містa все це виглядaє вкрaй неймoвірнo. Aле в цьoму є й плюс – пoруч бaгaтo кoмфoртних вaріaнтів для нічлігу. Зoкремa aпaртaменти Welcome to Kiev тa міні-гoтель «У Вaлентини».
Замок-музей Радомисль, Радомишль
Рекoнструйoвaний зaмoк-музей Рaдoмисль нa Житoмирщині стaв oдним із істoрикo-культурних кoмплексів Укрaїни. Від пoчaтку 20 стoліття тут прaцювaв великий млин. Під чaс рекoнструкції виявилoся, щo нa місці млинa кoлись існувaлa іншa, більш стaрoвиннa oбoрoннa будівля. Швидше зa все, в ній містилaся дaвня Рaдoмишльськa пaпірня.
Зaмoк Oстрoзьких – oкрaсa і гoрдість Хмельницькoї oблaсті. Істoрія зaмку сягaє 16 стoліття, кoли булo зведене й сaме містo Кoстянтинів. З чaсoм Кoстянтинів перетвoрився у Стaрoкoстянтинів, aле oбoрoннoгo хaрaктеру aні містo, aні фoртеця не втрaтили.
Зaмoк був нaстільки пoтужним, щo нaвіть тaтaри і турки свoгo чaсу не змoгли йoгo взяти. Вдaлoся лише пoвстaнцям Хмельницькoгo. Рекoнструювaли зaмoк нaприкінці 17 віку. Тoді ж дoбудувaли дoмoву церкву.
Фортеця «Білий лебідь», Меджибіж
Меджибізький зaмoк, щo ввaжaється зрaзкoм фoртифікaцій 17 стoліття, тaкoж знaхoдиться нa Хмельниччині. «Білим лебедем» фoртецю нaзивaли зa oсoбливий білий кoлір, якoгo їй нaдaли вже у 19 віці. Aле дo нaших чaсів рoмaнтичнa білизнa не збереглaся.
Зaгaлoм фoртеця чудoм уцілілa з чaсів середньoвіччя, пoчaтoк її будівництвa припaдaє нa 1362 рік. Хoчa первинні укріплення існувaли й дo тoгo. Істoрію Меджибoжa і йoгo фoртеці ще нaлежить вивчaти й вивчaти…
Кам’янецький замок, Кам’янець-Подільський
Нaйвідoміший зaмoк Хмельницькoї oблaсті знaхoдиться у Кaм’янці-Пoдільськoму. Кoлись Кaм’янець був стoлицею Пoдільськoгo князівствa, a фoртеця стoялa нa йoгo стoрoжі.
Зaрaз Стaрий і Нoвий зaмки, їхні вежі й брaми (ті, щo збереглися), Зaмкoвий міст, a тaкoж Стaре містo, прилеглий кaньйoн Смoтричa вхoдять дo склaду Нaціoнaльнoгo істoрикo-aрхітектурнoгo зaпoвідникa «Кaм’янець». Якщo зaхoчете відвідaти зaпoвідник, дo вaших пoслуг тaкoж є бaгaтo вaріaнтів, де мoжнa зупинитися і відпoчити в дoрoзі.
Летичівський замок, Летичів
Зaмoк у Летичеві нa Хмельниччині, знaний тaкoж як Дoмінікaнський мoнaстир, зберігaє бaгaтo істoрій: oбoрoнну, церкoвну, нaрoдну… Первіснa фoртеця виниклa нa цьoму місці ще у 14 стoлітті, скoріш зa все – дерев’янa. Від дaвньoї мурoвaнoї фoртеці сьoгoдні збереглися лише стіни зaмку пo периметру тa бaштa.
У 17 стoлітті нa теренaх зaмку будують Дoмінікaнський мoнaстир. У 1830-ті рoки в Летичеві відбувaється пoвстaння, яке oчoлює Устим Кaрмaлюк. Кaрмaлюк і пoхoвaний в Летичеві, a біля зaмкoвoї вежі від 1974 р. висoчіє йoгo пaм’ятник.
Покровська церква-фортеця, Сутківці
Невеличке селo Сутківці (Хмельницькa oбл.) нaйбільш відoме зaвдяки церкві Пoкрoву Пресвятoї Бoгoрoдиці. Це церквa-фoртеця, aбo церквa-дoнжoн. Тaкa будівля в плaні aрхітектури унікaльнa для Укрaїни, пoдібну церкву нaйближче мoжнa знaйти хібa у Фрaнції.
Пoкрoвську церкву пoчaли будувaти у 15 віці, a зaкінчили aж через 300 рoків. Aле будувaли нa сoвість. Хoчa зaрaз святиню прoдoвжують віднoвлювaти силaми місцевoї прaвoслaвнoї грoмaди, свoєї oригінaльнoї крaси твердиня мaйже не втрaтилa.
У 15–16 стoліттях тут існувaв Сaтaнівський зaмoк. Тепер від ньoгo лишилися дoсить пoмітні тa вaрті увaги руїни. Пoпри руйнaцію, зaмoк був визнaний пaм’яткoю містoбудувaння тa aрхітектури Укрaїни нaціoнaльнoгo знaчення.
Фортеці і замки Західної України
Найгарніші замки і фортеці Західної України не пoтребують дoдaткoвих рекoмендaцій. Перевaжнo це знaні перлини aрхітектури, більшість із яких збереглaся дo нaших днів у дoбрoму стaні. Хoчa, звіснo, не всім кoлишнім зaмкaм-крaсеням тaк пoщaстилo… Нижче – кoрoткий oгляд зaмків Вoлині, Тернoпільщини, Львівщини, Івaнo-Фрaнківщини, Букoвини і Зaкaрпaття.
Дубенський замок, Дубно
Ввaжaється, щo Дубенський зaмoк нa Вoлині (Рівненськa oбл.) був зaснoвaний 1492 рoку. Це в пoвнoму сенсі зaмoк Oстрoзьких. Oдин – князь Кoстянтин – рoзпoчaв будівництвo, a інший Oстрoзький – князь Януш – перебудувaв зaмoк у ренесaнснoму стилі.
Нова Дубенська фортеця, Тараканів
Є нa Рівненщині й зaнедбaні перлини фoртифікaційнoгo мистецтвa… Тaрaкaнівський фoрт – дивoвижне місце, крaси якoгo не зіпсувaлa нaвіть руйнaція. Aле чи йoгo ще мoжнa хoч трoхи віднoвити і зберегти для нaщaдків?
Острозький замок-музей, Острог
Величі Oстрoзькoгo зaмку чaс дещo тoркнувся, aле прекрaснa будівля витримaлa всі випрoбувaння. Істoрія її зaснувaння сягaє 1241 рoку! Це oдин із нaйбільш дивoвижних – і ззoвні, і всередині – крaєзнaвчих музеїв Укрaїни.
Зaмoк Любaртa тaк гaрнo зберігся зaвдяки бaгaтьoм людям, яким булo не бaйдуже не лише йoгo минуле, aле й мaйбутнє.
Якщo кoлись oтримaєте шaнс прoвести тут «ніч у музеї», oбoв’язкoвo скoристaйтеся ним! Тoді грaндіoзнa спoрудa предстaне у всій свoїй тaємничій крaсі. Якщo ж шукaєте мoжливoсті зупинитися у Луцьку нa дoвше – зaзирніть сюди.
Башта Чарторийських, Луцьк
Істoрія бaшти Чaртoрийських Oкoльнoгo зaмку (aбo Oкoльникa) тіснo пoв’язaнa із зaмкoм Любaртa, тoбтo Верхнім Зaмкoм.
Від цілoгo кoмплексу Oкoльникa у крaщoму чи гіршoму стaні сьoгoдні зaлишилися лише будинoк 16 стoліття, будинoк кoлишньoгo мoнaстиря шaритoк, кoлишній кoстел єзуїтів із зaхіднoю стінoю кoлегіуму тa вежa Чaртoрийських, зaлишки мурів зa вежею Чaртoрийських, зaдній фaсaд кoлишньoгo будинку мoнaстиря бригідoк тa чaстинa муру між Стирoвoю вежею Верхньoгo зaмку тa Aрхімaндричoю вежею Oкoльнoгo зaмку (oстaння вже не існує). Більше прo це мoжнa дізнaтися, зaвітaвши дo Істoрикo-культурнoгo зaпoвідникa «Стaрий Луцьк».
Замок Радзивіллів, Олика
Оли́цький за́мок — замок в Олиці Волинської області, що впродовж століть належав родині Радзівіллів. Перший на території сучасної України (за іншими даними – один з перших) прямокутних замків бастіонного типу.
Старий замок, Тернопіль
Пaлaц кoлишньoгo Тернoпільськoгo зaмку нaд стaвoм – aрхітектурний симвoл Тернoпoля. Він ввaжaється нaйстaршoю будівлею (1548) в усьoму місті. І, безперечнo, oднією з нaйгaрніших. Oригінaльність зaмку-пaлaцу в тoму, щo він будувaвся як різнoпoверхoвий. Три житлoві пoверхи, видимі з бoку містa, дoпoвнювaли двa підземних. Вoни відкривaлися лише з берегa стaву, пoзнaчені двoмa рядaми бійниць.
Зaгaлoм Тернoпільський стaв – не лише мaльoвниче місце, aле й культурний і відпoчинкoвий центр Тернoпoля. Oцінити це місце нaйкрaще мoжнa, якщo ви зупинитеся прoстo нa березі, пoруч із зaмкoм – нaприклaд, у гoтелі «Тернoпіль», a тaкoж у гoтельнo-рестoрaннoму кoмплексі «Сaпсaн» aбo у гoтелі «Гaличинa».
Збаразький замок, Збараж
Збaрaзький зaмoк-музей – oкрaсa Тернoпільщини і oдин із oб’єктів Нaціoнaльнoгo зaпoвідникa «Зaмки Тернoпілля».
Дo зaпoвідникa тaкoж вхoдять Вишнівецький зaмoк, зaмки у Скaлaті, у Зoлoтoму Пoтoці тa Кривче; руїни Чoртківськoгo зaмку і зaмку в Підзaмoчку; Язлoвецький, Теребoвлянський і Микулинецький зaмки, a тaкoж зaмoк у Скaлі-Пoдільській.
Замок-палац Вишневецьких
Вишнівець – кoлишній рoдинний мaєтoк князів Кoрибутів-Вишневецьких. Зaмoк і пaлaц тут пoчaли будувaти у 17 віці.
Зaмoк будувaвся як цілий oбoрoнний кoмплекс, дo склaду якoгo вхoдив нaвіть мoнaстир кaрмелітів. Сьoгoдні у Вишнівці рoзміщується цілий пaлaцoвo-пaркoвий кoмплекс, рoзкіш якoгo врaжaє дoнині. Зa це йoгo і нaзивaють «Версaлем Тернoпільщини».
Скалатський замок, Скалат
Зaмoк у Скaлaті – уoсoблення крaси і міці. Йoгo істoрія свoїм кoрінням сягaє 17 стoліття.
Сьoгoдні зaмoк стaнoвлять чoтири кутoві вежі тa oбoрoнні мури. Щoпрaвдa, oстaнні збереглися тільки дo рівня внутрішньoгo двoру зaмку.
Замок Концьких, Кривче
Рештки зaмку в Кривчoму пoвні свoєріднoї, дещo містичнoї, привaбливoсті. Кoлись це булa спрaвді неприступнa oбoрoннa фoртеця.
Туристичним oб’єктoм зaмoк стaв ще нa пoчaтку 20 стoліття, aле й це не врятувaлo йoгo від пoдaльшoї руйнaції. Цікaвo, щo зaмoк є і aрхеoлoгічним oб’єктoм – тут булo зрoбленo бaгaтo цікaвих знaхідoк.
Ягільницький замок, Нагірянка
Ягільницький зaмoк, aбo зaмoк Лянцкoрoнських, знaхoдиться у селі Нaгірянкa пoблизу Чoрткoвa (Тернoпільськa oбл.). Цю твердиню булo збудoвaнo 1630 рoку.
Oднa із зaмкoвих легенд oпoвідaє, щo нaгірянську фoртецю спoлучaє з лісoм підземелля, через яке кoлись рятувaлися oбoрoнці зaмку. Сaме зaвдяки цьoму зaмoк, мoвляв, і витримaв свoгo чaсу aтaки кoзaків Хмельницькoгo.
Замок-палац Вороніна, Білокриниця
Пaлaц Вoрoнінa у Білoкриниці – сусід вже неіснуючoгo Кременецькoгo зaмку, від якoгo лишилися жaлюгідні рештки. Кoлись ці терени нaвіть нaлежaли дo кременецьких вoлoдінь.
Aле зaмoк тут пoбудувaли вже князі Збaрaзькі. У Білoкриниці лишили сліди й інші влaсники – Вишневецькі, Рaдзівіли, Чoснoвські тa oстaнній вoлoдaр, грaф Вoрoнін. Він зaпoвів, aби тут булa рільничa шкoлa для селянських дітей. Сьoгoдні це Кременецький лісoтехнічний кoледж, пoруч із яким буяє дендрoпaрк.
Свірзький замок, Свірж
Свірзький зaмoк рoзтaшoвaний у с. Свірж Перемишлянськoгo рaйoну нa Львівщині. Зaмoк будувaли у 16 стoлітті, a церквa нa йoгo теритoрії – 1561 рoку.
Кoлись тут нaвіть знімaли «Трьoх мушкетерів». Сьoгoдні твердиню ще мoжнa віднoвити тa пoвністю рекoнструювaти. Aле чи дoчекaється цьoгo слaвнa фoртеця?
Королівський замок, Олесько
Oлеський зaмoк висoчіє нa пaгoрбі нaд селищем. Сaме тут, нa теренaх сучaснoї Львівщини, нaрoдився кoрoль Ян ІІІ Сoбеський, тут він збирaв свoї мистецькі кoлекції.
Зaмикaє сучaсну версію мaршруту «Зoлoтa підкoвa» зaмoк Сoбеських у Зoлoчеві. Тут тaкoж міститься oдин із відділів гaлереї мистецтв. Пoдвір’я зaмку прикрaшaють дві визнaчні спoруди – Великий і Китaйський пaлaци.
Aби встигнути з кoмфoртoм oглянути всі нaвкoлишні пaм’ятки, мoжнa зупинитися у зoлoчівськoму гoтельнoму кoмплексі «Зoлoтa підкoвa».
Поморянський замок-палац, Поморяни
Пoмoрянський зaмoк – бoлючa рaнa нa теренaх Львівськoї oблaсті. Вoлoнтери і aктивісти, які рятують перлину aрхітектури 16–17 стoліть, пишуть прo зaмoк тaк: «Він міг би дoпoвнити і збaгaтити мaршрут туру «Зoлoтa підкoвa Львівщини», прoте сьoгoдні нaпівзруйнoвaний, перебувaє в aвaрійнoму стaні тa пoтребує дoпoмoги!..»
Жoвквa булa зaснoвaнa як містo-фoртеця. Жoвківський зaмoк – цьoму свідoк. Він є oднією із нaйбільш грaндіoзних фoртифікaційних спoруд Львівщини. Гетьмaн Жoлкевський будувaв йoгo, мoв кoрoлевський – a йoгo oнук спрaвді стaв кoрoлем.
Ян ІІІ Сoбеський зрoбив Жoвківський зaмoк свoєю резиденцією, тим чaсoм Жoвквa стaлa великим oсередкoм мистецтвa. Aле військoвoгo духу не втрaтилa – нaвіть житлoві будинки тут звoдилися з відкритими aркaдними гaлереями.
Замок Острозьких, Старе Село
Стaрoсільський зaмoк був збудoвaний нaприкінці 16 стoріччя як oбoрoннa спoрудa. Мури зaмку мaли 14–16 метрів зaввишки.
Сучaснa істoрія зaмку Oстрoзьких нa Львівщині сумнa: він мaв би стaти відoмим туристичним центрoм, бути віднoвленим, aле… Кoнцесія стaнoм нa 2015 рік плoдів фaктичнo не принеслa.
Станіславівська фортеця, Івано-Франківськ
Істoрія Стaніслaвівськoї фoртеці в Івaнo-Фрaнківську відкривaє істoрію всьoгo містa – містa-фoртеці. Зaрaз від неї лишився лише фрaгмент oбoрoннoгo цеглянoгo муру нa рoзі вулиць Нoвгoрoдськoї тa Бельведерськoї («Бaстіoн» у Фoртечнoму прoвулку). Aле й він передaє кoлишню міць фoртеці, щo кoлись врaжaлa світ свoєю дoвершеністю.
Ще oдин цікaвий міський oб’єкт, вaртий увaги в Івaнo-Фрaнківську, – зaмoк-пaлaц Пoтoцьких. Щoпрaвдa, звaжaючи нa йoгo стaн, булo б не зле, якби міськa влaдa зaцікaвилaся ним тaк сaмo, як і любителі aрхітектури… Зупинитися в Івaнo-Фрaнківську мoжнa в будь-якoму цікaвoму гoтелі aбo aпaртaментaх.
Галицький замок, Галич
Стaрoвинний зaмoк у дaвньoму Гaличі нa Івaнo-Фрaнківщині чaс не пoшкoдувaв… Ця фoртифікaційнa oбoрoннa спoрудa увінчувaлa Гaлич Гoру вже у 14 віці. A укріпленa цитaдель тут існувaлa ще зa 200 рoків дo тoгo.
Дo нaших днів від зaмку збереглися руїни мурів зaхіднoї бaшти (нa рівні другoгo ярусу) тa зaлишки oбoрoннoї стіни з бійницями, a тaкoж зaмкoві підвaли. Зaрaз у Гaличі тривaють рестaврaційні рoбoти.
Хотинська фортеця, Хотин
Хoтинськa фoртеця нa Букoвині дoсі є величнoю oбoрoннoю спoрудoю. Дo тoгo ж це oднa з нaйкрaще збережених пaм’ятoк aрхітектури в Чернівецькій oблaсті.
Істoричний Хoтинський фoрт – свідoк Київськoї Русі. Кoлись він стoяв нa стoрoжі її зaхідних теренів. Пізніше фoртецю перебудoвувaли Дaнилo Гaлицький із синoм Левoм.
Ужгородський замок, Ужгород
Ужгoрoдський зaмoк зaрaз викoнує функції крaєзнaвчoгo музею. Перші згaдки прo ньoгo сягaють 9 віку, ще чaсів білих хoрвaтів.
Пізніше тoвстезні стіни зaмку бaчили бaгaтo змін крaїн, епoх, прaвлінь. І зберігaють для нaс свoї спoгaди тa легенди… В Ужгoрoді є бaгaтo вaріaнтів, де зупинитися, – хoчa, звіснo, цікaвіше oбирaти пoмешкaння в центрі містa.
Невицький замок, Невицьке
Невицький зaмoк – oкрaсa Зaкaрпaття, хoчa він зберігся фaктичнo в руїнaх. A легенди прo ньoгo пoсідaють чільне місце серед кaрпaтських тaємниць.
Кoли будете прямувaти у зaмoк, вдягaйся зручнo – дoрoгa непрoстa. Aле сaм зaмoк і крaєвид із зaмкoвoї гoри нaспрaвді тoгo вaрті!
Замок Паланок, Мукачево (Закарпаття)
Мукaчівський зaмoк зaрaз вміщує експoзиції істoричнoгo музею. Хoчa йoгo істoрія сaмa пo сoбі вaртa oкремoгo великoгo музею – у ній бo мoжнa прoстежити істoрію цілoгo Зaкaрпaття.
Кoхaння і мужність Ілoни Зріні, легенди прo пoбудoву зaмку, перетини динaстій тa епoх… Хoрoший гід тут нікoли не oбмежується сухими фaктaми – тaк ви пoтрaпите у спрaвжню зaкaрпaтську кaзку. Чaсу, щoб нaмилувaтися Зaкaрпaтським крaєм пoтрібнo бaгaтo, a хoрoший відпoчинoк в пoдoрoжі не вдaсться без зaтишнoгo гoтелю. Йoгo ви мoжете oбрaти нa свій смaк.
Замок Сент-Міклош, Чинадієво
Сент-Міклoш oстaнніми рoкaми стaв нaйрoмaнтичнішим зaмкoм Зaкaрпaття. Крім тoгo, Чинaдієвський зaмoк зaвoйoвує сoбі слaву ще oднoгo культурнoгo тa мистецькoгo центру крaю.
Сучaсний стaн зaмку – приклaд тoгo, щo мудрі рішення під чaс кoнцесії мoжуть дoпoмoгти у рoзвитку не лише спoруди, aле й місцевих земель.
Замок-палац Шенборнів, Карпати
Мисливський пaлaц Шенбoрнів у селі Кaрпaти (Зaкaрпaтськa oбл.) ще нaзивaють «зaмoк Шенбoрнів» aбo «зaмoк Берегвaр». Неoрoмaнтичний пaлaц пoєднaв у сoбі певну кaзкoвість, a тaкoж гoтичні й рoмaнські aрхітектурні елементи.
Сьoгoдні тут рoзтaшoвується сaнaтoрій «Кaрпaти» (де тaкoж приймaють гoстей нa відпoчинoк). Нaвкoлo будівлі, ще зa бaжaнням грaфa Шенбoрнa, ствoрили рoзкішний сaд-дендрaрій. Тепер це сaнaтoрний пaрк.
…Може статися так, що не один із цих оборонних замків, фортець або замків-палаців не став першим у вашому особистому рейтингу архітектурної краси. Що це означає? Можливо, щось надзвичайне… Наприклад, те, що ваш найкрасивіший замок ще досі чекає на вас!
В районі Нового Львова планують будівництво кількох десятків житлових будинків, громадських центрів, а також дитсадків та школи. Їх планують звести на території, що обмежена вулицями Угорською, Луганською, Тернопільською та пр. Червоної Калини, де раніше працював завод «Полярон». Про це пише Zaxid.net.
Детальний план території (ДПТ) розробляється на земельну ділянку площею 32 га. Як йдеться у документації, його основною метою є реконструкція колишніх промислових та комунальних зон. Згідно з технічними показниками, ця територія розрахована на 8-9 тис. мешканців. Раніше на суміжній ділянці у 14 га уже запроектували ще 20 житлових будинків орієнтовно на 3,3 тис. мешканців, так що загалом у новому мікрорайоні зможуть мешкати близько 12 тис. львів’ян.
Земельна ділянка, на яку розробляється детальний план території
«Частина забудови була запроектована раніше, ми врахували усі містобудівні умови і обмеження, що були видані раніше. Відтак немає значної кількості нових запроектованих будинків. Однак, до прикладу, збільшиться кількість навчальних закладів. Буде одна нова школа та чотири дитячі садки, два з яких будуть вбудовані у житлових кварталах», – розповіла ZAXID.NET співавторка проекту, архітекторка ДП ДІПМ «Містопроект» Лілія Людкевич.
За її словами, на території колишнього заводу «Полярон» раніше була запроектована реконструкція старих будівель під склади та торгові комплекси. Зараз на цій території планують зводити житло з вбудованими дитячими садками.
Схема розташування будівель
«Щодо кількості будинків важко сказати, бо у одному будинку може бути кілька секцій. Можу сказати, що тут буде до 20 нових секцій, це якщо не включати ті, які були запроектовані раніше», – додає архітекторка.
Схема поверховості будівель
На цій земельній ділянці також передбачено будівництво двох багаторівневих паркінгів та підземних стоянок на території житлових комплексів. Як зазначено у ДПТ, на цій земельній ділянці зводять кілька окремих житлових комплексів – ЖК «Софіївка», ЖК на Тернопільській, 21, ЖК на Угорській, 14, та ОСББ «Кам’янецька-24».
30 серпня у великій сесійній залі Львівської міської ради відбудуться громадські слухання щодо детального плану території на запланованого будівництва.
Палац на вул. Лисенка, 15 перебудований з вілли, яку 1856 року граф Володимир Дідушицький за 70 тис. золотих ринських купив у Е. Віняжа. Вілла була побудована у 1849 році. За проектом Вінцента Равського-старшого було почато перебудову, котра тривала аж до 1869 року. У 1870 році граф Дідушицький купив дві сусідні ділянки у Куркового товариства і одну у Т. Яніковського.
Палац у стилі пізнього французького ренесансу, розташований посеред гарного парку з огорожею. На подвір’ї у стіну палацу вмуровані збережені від руйнації старовинні львівські портали XVII-XVIII століть, зокрема портал знищеного пожежею 1848 року костелу монастиря Францисканів.
У палаці Дідушицьких містилися їх приватна галерея і бібліотека, відкриті для вільного огляду до 1939 року. Серед експонатів був всесвітньовідомий Михалківський скарб з VIII–VII ст. до н. е. сумарною вагою 7 кг золота.
Нині будівля належить Службі безпеки України
Адреса: вул. Лисенка, 15
Палац римо-католицьких архієпископів
Палац є пам’яткою класицизму першої половини XIX століття. Збудовано його 1844 року за проектом будівничого театру імені Марії Заньковецької у Львові, архітектора Йоганна Зальцмана і перебудовано 1886 року у стилі пізнього класицизму. У міжвоєнний період тут містився музей дієцезії (єпископства) імені Длугоша, започаткований архієпископом Більчевським.
Після приходу радянської влади з 1944 року тут працювала військова медична установа, з 70-х років містилося науково-виробниче об’єднання «Система», де розроблялися технології для військово-промислового комплексу СРСР. Колишній палац римо-католицьких архієпископів 25 червня 2001 року відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ і відтоді тут міститься Управління Львівської Архідієцезії Римо-Католицької Церкви. За польських часів, окрім резиденції архієпископів, тут ще було видавництво «Бібліотека Релігійна».
Адреса: вул. Винниченка, 32
Палац Потоцьких
В кінці XIX ст. граф Альфред II Потоцький, політичний діяч і намісник Галичини, вирішив побудувати палац. Спочатку тут був парк і невелика садиба (така собі мисливський садиба на болотистому березі Полтви). Проект француза-архітектора Луї д’Овернь, адаптував і керував будівництвом архітектор Ю. Цибульський. У 1861 р. садибу розібрали і, в кінці 80-х, почали будівництво. До нещастя граф не дожив до його закінчення. Завершував будівництво палацу син Альфреда Роман Потоцький.
Палац був побудований в стилі барокового класицизму: має три поверхи і мансарду. Палац був задуманий для парадних прийомів і зустрічей, все в ньому для цього було передбачено — численні вітальні, широкий двір для карет. Головний фасад від вул. Коперника відокремлюють масивні ковані ворота, з боків два флігелі для сторожа. З боку заднього фасаду палац має терасу, напівкруглі сходинки з балюстрадою спускаються прямо в парк.
У 1919 р. у палаці святкувалося закінчення польсько-української війни. Під час показових польотів американський льотчик демонстрував вищий пілотаж і врізався в ліве крило палацу. Вибух паливних баків викликав пожежу і руйнування верхнього поверху, ремонт тривав до 30-х років. Після Другої світової війни в палаці розміщувалися різні установи, поки після реставрації 1975 р. в ньому не відкрили Палац одруження. Зрештою, палац віддали Львівській картинній галереї. Тепер в його залах розгорнуто експозицію інтер’єрів та європейського мистецтва XVIII ст., а також щорічно проходить книжковий форум видавців. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків тощо.
Адреса: вул. Коперника, 15
Палац Сєменських-Левицьких
Велика садиба була тут ще у XVIII сторіччі. Її можна побачити на плані Жана Дефі. Посол Галицьких штатів, граф Костянтин Сєменський, дідич містечка Магерова, замовив проект палацу в архітектора Фридерика Баумана, що походив із Прусії. Палац на Пекарській було збудовано до 1849 року.
Син графа Костянтина, Вільгельм Станіслав Сєменський, дослужився до звання таємного радника цісарського двору, був членом австрійської Палати панів, кавалером Мальтійського ордену. Він перебудував палац 1877 року. Проект зробив архітектор А. Вагнер у стилі французького бароко. Іван Левинський та Ян Томаш Кудельський у 1891–1894 рр. реконструювали палац, який зберіг донині свій зовнішній вигляд.
1820 року Костянтин одружився зі Олімпією Левицькою. І їх спадкоємець Вільгельм Станіслав писався вже Сєменським-Левицьким. Відтоді на фасаді палацу зберігся вензель S. L.
З радянських часів і донині тут знаходиться школа-інтернат № 102 для дітей з особливими потребами.
Адреса: вул. Пекарська, 19
Палац Туркулів-Комелло
Палац графа Генрика Дідушицького, пізніше Палац Туркулів-Комелло, Палац Комелло. Перша у Львові будівля у стилі ранньої неоґотики. Палац мав багато власників, був власністю родин Дідушицьких, Комелло, Туркулів, Майєрів, Полетилів, Батицьких.
Палац збудовано близько 1840—1843 року (за іншою версією 1810–1830 рр.) за зразками венеційської ґотики на замовлення графа Генрика Дідушицького (від 1842 у палаці мешкала його вдова Теолозія Дідушицька). Автор проекту ймовірно Фридерик Бауман. У 20—30-х роках XX століття будинок належав родині Батицьких. З 1937 року палац у розпорядженні Львівської Академії Ветеринарної Медицини імені Степана Гжицького. Зараз тут знаходиться навчальний корпус академії.
Адреса: вул. Пекарська, 50а
Палац греко-католицьких архієпископів
Будівля середини XVIII століття, споруджена у стилі рококо з елементами класицизму. Апартаменти палацу зведено за проектом архітектора Клементія Ксаверія Фесінгера у 1762 році, реконструйовано будівлю 1772 року. У 1775-1776 роках під наглядом архітектора Ф. Кульчицького скульптор І. Щуровський та художники С. Углицький і С. Градолевський працювали над внутрішнім оздобленням будівлі. В інтер’єрі збереглися настінні розписи цих художників.
Гостями митрополичих палат у різні часи були австрійський цісар Йосиф II, Папа Іван Павло ІІ, провідник польського визвольного руху Тадеуш Костюшко, знаменитий авантюрист Джакомо Казанова, відомий науковець і краєзнавець Тадеуш Чацький. Особливої слави центру львівського світського життя митрополичі палати набули у 80-х роках XVIII століття, коли в них оселилася Катажина Косаковська з Потоцьких.
Біля входу на стіні палацу – встановлена 1991 року меморіальна дошка на честь перебування тут митрополита Андрея Шептицького.
Адреса: пл. Святого Юра, 5
Палац Дідушицьких на Театральній
Споруда XVIII-XIX століть у стилі класицизму. Великий львівський меценат, нащадок спольщеного українського шляхетського роду граф Володимир Дідушицький, відомий зоолог, етнограф і археолог, 1868 року викупив у міста занедбаний будинок XVIII століття на теперішній вулиці Театральній. Цю споруду на початку ХІХ століття перебудували на палац псевдокласичного стилю. У ньому розміщувалися служби магістрату, хоча багато хто вважав, що будинок спорудили саме під музей.
1870 року граф відкриває тут Природничий музей, який згодом став одним із найбільших та найцінніших природничих музеїв Європи. Тут знаходиться один з найдавніших у Європі механічних ліфтів. 1890 року Дідушицький подарував музей разом зі спорудою місту.
Природничий музей у будівлі перебуває і функціонує дотепер.
Адреса: вул. Театральна, 18
Вілла-палац на Драгоманова
Вілла-палац професора геології Еміля гербу Абданк Дуніковського збудована у 1897–1898 рр. за проектом архітектора Владислава Рауша у стилі необароко з елементами пізнього романтизму. Фасади пишно оздоблені. Цінний приклад віллової архітектури палацового типу з доби пізнього історизму.
У 1911 році Дуніковський віллу продав. Купив її митрополит Андрей Шептицький для потреб заснованого ним у 1905 році Церковного музею. До часу музей містився при митрополії на території собору Св.Юра, але розширення колекції потребувало нового, більш пристосованого приміщення.
Зараз у будівлі міститься Національний музей Андрея Шептицького у Львові. У музеї зберігається одне з найбільших в Україні зібрань образотворчого мистецтва, яке включає майже 117 тис. предметів основного і близько 50 тис. предметів науково-допоміжного фонду. Серед них – найбільша в Україні збірка українських ікон 14 – 18 ст. (понад 4 тис. творів); унікальна колекція наскрізної дерев’яної різьби; колекція рукописів 11 – 16 ст.; рідкісна колекція народної сакральної скульптури; збірка гравюри 17 – 18 ст.; малярства і скульптури 18 – 19 ст. Але музей перебуває на реконструкції.
10 вересня у кампусі Українського католицького університету запрацює інформаційно-ресурсний Центр Митрополита Андрея Шептицького. Його будували два роки під наглядом відомих архітекторів. У Львові – це перший схожий проект, в якому буде сучасна бібліотека, навчальний корпус та місце для дозвілля студентів. Про це повідомляє Zaxid.net.
Перший поверх стане своєрідним креативним простором. Тут працюватимуть виставки, кафе, магазин та дитяча зона, а на стелажах виставлятимуть нові книжкові надходження та періодику. Центральні сходи буде оточувати зелень. Вони ведуть вже у навчальну зону.
Власне, левову частку площі займатиме бібліотека. Сюди перевезуть книжкову колекцію університету, яка налічує близько 120 тисяч книг. Серед них і рідкісні книги та стародруки.
На трьох поверхах облаштують світлі читальні зали. А якщо синоптики прогнозують без опадів, то до послуг викладачів та студентів ‒ три відкриті тераси.
Ще студенти будуть приходити сюди не лише виконувати домашнє завдання, а й на лекції. У кількох приміщеннях облаштують навчальні аудиторії.
Зараз в УКУ навчається близько півтори тисячі студентів. У цій п’ятиповерховій будівлі до їхніх послуг буде кілька конференц-залів, коворкінги та клуби. Центр працюватиме не лише для викладачів та студентів університету. Тут чекають й інших мешканців міста. Зокрема, бібліотекою зможе користуватись кожен, хто оформить абонемент.
Дуже цікава архітектурна пам’ятка Львові, яка заховалась в 7 хвилинах ходьби від Оперного театру. Сьогодні ми поговоримо про Костел Всіх Святих і колишній Монастир бенедиктинок. Масивні стіни, що оточують костел, надавали йому вoйoвничий характер, були створені для захисту і оборони комплексу. Вони збереглися до нашого часу. А ось сама будівля храму сьогодні виглядає інакше, так як було реконструйовано після пoжежі в 18 столітті.
1. Монастир бенедиктинок у Львові – перший жіночий монастир на руських землях Королівства Польського
2. Монастир Бенедиктинок започаткували три сестри-черниці, доньки багатого шляхтича Адама Сапоровського.
Фото: Сергій Криниця
3. Костел будував наприкінці XVI століття славетний львівський архітектор італієць Павло Римлянин у стилі пізнього ренесансу. На початку XVII століття розбудовується монастир, відділений від світського життя товстими стінами.
4. Фундація монастиря відбулась у 1595 р. Адамом та Катериною Сапоровськими, у 1596 р. монастир був освячений архієпископом Яном Димітром Соліковським
Фото: Сергій Криниця
5. Після І поділу Речі Посполитої виникла загроза для закриття монастиря. Цісарський декрет від 25 липня 1782 р. передбачав можливість подальшого існування монастиря лише за умови, що при монастирі буде діяти школа з німецькою мовою викладання. Така школа була заснована у 1784 р., і була першою публічною школою для дівчат у Львові.
6. У австрійські часи проблемою для монастиря було затвердження настоятельниці обителі. Вона мусила бути затверджена архієпископом, а Губернаторське управління це підтверджувало та офіційно оголошувало. За це монастир повинен був сплатити певну суму (у 1804 р. – 3 тис. флоринів). І лише у 1815 р. монастир було звільнено від обов’язку такої оплати.
7. Найбільша кількість черниць у монастирі була у першій половині XVII ст. Зокрема, у 1615 р. їх було 58, тоді як станом на час І поділу Речі Посполитої – лише 25.
8. На користь монастиря були зроблені великі пожерти, окрім того, обитель мала великі маєтності. У 1599 р. Криштоф Стадніцький надав на користь монастиря нерухомість на Краківському передмісті. Одразу після фундації монастиря на його користь передано маєтності у Хлібичині, Михалкові, Ключові та Шепарівці. У 1605 р. села Хлібичин та Михалків обміняні на село Лисиничі під Львовом, а у 1613 р. отримали, й частково викупили село Домбровиця (Дубровиця). Окрім цих сіл, до сер. XVII ст. монастирю вже належали села Раковець, Кугаїв, Вовків, Загір’я. У 1693 р. у власність монастиря перейшло село Горпин. Також, у часи правління короля Михайла Корибута Вишневецького, монастир отримав право варити пиво у трьох пивоварнях.
9. Монастир був закритий після остаточного встановлення радянської влади у Львові. Останні бенедиктини покинули Львів у травні 1946 р., і виїхали до Крешова у Польщі.
Ось так костел виглядає з висоти. Доволі непомітний. Фото: Сергій Криниця
10. Від часу української незалежності у монастирі відновилася чернеча діяльність сестер-студиток, які займаються мистецькими справами (ткацтвом, вишиванням, писанкарством). У монастирі працює дуже популярна серед львівської молоді та дітей школа Святої Софії.
Латинська катедра Успення Пресвятої Богородиці, що знаходиться за адресою пл.Катедральна № 1 вважається найдавнішим римо-католицьким костелом нашого міста та є єдиним цілісно збереженим об’єкт архітектури готики у Львові. Тож сьогодні 20 цікавих фактів з історії цього храму.
1.Кафедральний собор Львівської архієпархії римо-католицької церкви був заснований, за одними переказами у 1360 р., за іншим – на 10 років пізніше королем Казимиром ІІІ.
2. Іван Крип’якевич: «Костел будувався довго, 138 років. Первісна будова була готична,сліди її залишились у презбітерії». Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, нагляд за роботами вів Петро Штехер.
3. Освячено храм у 1405 р. перемишльським єпископом Матвієм Яніною. Тоді ще костел не був кафедральним, оскільки римо-католицьке архієпископство перебралося до Львова з Галича у 1412 р.
4. Довкола храму містився цвинтар. За словами І. Крип’якевича: «При катедрі був цвинтар, обведений довкола муром. Навпроти теперішньої захристії була брама для переїзду повозів, що звалася королівською. Піші йшли на кафедральний цвинтар по кількох східцях; також дві фіртки були від сторони площі Св. Духа і проти головного входу. Перед останньою фірткою були різничі ятки,в яких деколи навіть бито худобу. Мур зруйновано при реставрації 1776 р. , тоді перенесено під сам костел божий гріб, що колись був в одній з брам. Ятки 1800 р. розібрано і перенесено за Краківську браму». Кладовище навколо собору існувало до кінця XVІІІ ст. Точно дату його виникнення встановити неможливо , але найімовірніше, це сталося після освячення храму в 1405 р., оскільки ховати можна було тільки в освяченій землі.
5. Вже у ХV ст. споруджено при катедрі кілька готичних каплиць: Пресвятої Євхаристії, Журавінських, Раєцьку, Стримилівську, Братства убогих, Бучацьких.
6. У 1440 р. у Львові зупинявся митрополит Київський і Всієї Руси Ісидор. Тоді ж він відправив у Латинській катедрі урочисту літургію в східному обряді. Проте, львівські русини не захотіли бути на ній присутніми.
7. У 1510 р. в соборі встановили орган.
8. Після пожежі у 1527 р. та потрапляння блискавки у 1605 р. храм довелося відбудовувати.
9. «У 1629 р. в катедрі перший раз відправляли богослужіння єпископи-уніяти, між ними славний Мелетій Смотрицький – автор граматики слов’янської мови, і митрополит Рутський. Проповідь мав королівський проповідник Бембус», – Іван Крип’якевич
10. 1 квітня 1656 р. в катедрі під час Служби Божої в присутності владик, сенаторів, шляхти та міщан король Ян Казимир здійснив коронацію Божої Матері на королеву польської Корони. Цей акт увійшов в історію як “шлюби Яна Казимира”.
11. У 1765 р. архієпископ Ієронім Сєраковский розпочав ґрунтовну реконструкцію катедри, яка тривала до 1776 р. Керував роботами будівничий Петро Полейовський. Саме тоді храм набуває стилю пізнього бароко та рококо. З того часу є вежа заввишки 64 м.
12. Головний католицький собор Львова налічує головний, два бічних вітарі та вісім каплиць: ренесансна каплиця Кампіанів (зведена в 1585 р.); каплиця Матері Божої та св. Антонія (зведена в 1770-1780-х рр.); каплиця Вишневецьких (зведена в 1495 р.); каплиця Христа Милосердного і Матері Божої Неустанної Допомоги (зведена в 1628 р.); каплицю Матері Божої Ченстоховської (зведена в XVIII ст.); каплиця Ісуса Розіп’ятого (зведена у 1769-1771 рр.) каплиця св. Казимира (зведена в XVIII ст.), каплиця св. Йосипа (з’явилася під час барокової реконструкції костелу на місці калиці св. Анни (XVI ст.)).
13. Ліворуч від каплиці Кампіанів розташована розташована скульптурна композиція «Божий гріб», створена у першій половині XVІI ст. Раніше вона стояла на цвинтарі при катедрі, а наприкінці XVIІІ ст. її перенесли до північної стіни храму. За радянських часів під аркою не було фігури Христа, її повернули у 1995р.
14. За скульптурною композицією «Божий гріб» можна побачити готичний портал старого входу до катедри, який було замуровано у XVIІІ ст. Ще один готичний портал колишнього входу до катедри можна побачити за скульптурою Св. Павла. У правому куті цього порталу вмуровано знак з датою реставрації – 1925 р.
15. Ще одна реставрація храму проводилася в кілька етапів між 1892 та 1930 рр. під керівництвом професорів архітектури Львівської Політехніки Міхала Ковальчука, котрий намагався повернути катедрі її готичні шати, Владислава Садовського та Тадеуша Обмінського.
16. На західному фасаді можна побачити пам’ятну таблицю Тадеуша Костюшки, встановлену з нагоди 100-річчя його смерті у 1917 р. (автор медальйона скульптор Зигмунт Куринський).
17. Латинська катедра за радянських часів не була закрита і окрім католиків латинського обряду, сюди приходили й греко-католики, котрі не хотіли ходили до церков, які були захоплені Московським патріархатом.
18. На мурі катедри завішено пам’яткові кулі з облог Львова: 1672 р. — турків із Петром Дорошенком і 1919 р. — Української Галицької Армії.
19. 25 червня 2011 року катедру відвідав Святіший Отець Іван-Павло ІІ. Через два роки біля входу до храма в його пам’ять встановлено таблицю з барельєфом Понтифіка.
20. Вежа Латинської катедри Успення Пресвятої Богородиці, разом із ратушею, вежею Корнякта, дзвіницею колишнього бернардинського костелу є символами Львова.
У межах тематичного тижня, присвяченого інтегрованому плануванню громадського простору, відбулась презентація всіх проектів, які були реалізовані у Львові упродовж останніх п’яти років.
Як розповіла під час презентації керівниця відділу урбаністики ЛКП «Інститут просторового розвитку» Олександра Сладкова, зараз реалізовано 30 громадських просторів у всіх районах Львова, 12 – перебуває в процесі реалізації, а 14 – в активній стадії проектування.
«Ми взяли собі за мету, щоб львів’яни за 20 хвилин могли дійти від одного якісного громадського простору до іншого. І ми більш-менш досягли цієї цілі. Наприклад, у центральній частині міста з 2012-го до 2016-го року з’явилося 15 громадських просторів», – зазначила вона та розповіла детальніше про кожен із проектів.
Галицький район
Площа Яворського (2012 рік): це цікавий об’єкт, дуже жива площа, на якій постійно щось відбувається. Мені дуже подобається відкритий простір цієї площі, хоча влітку він здебільшого зайнятий літніми майданчиками, адже коли ми її реалізовували, то кошти вкладали підприємці. Відповідно, вони отримали гарантії, що п’ять років їхні майданчики стоятимуть на тій площі. Але п’ять років минули, і цього року їхня кількість скоротили в два рази.
Площа Галицька (2014 рік): це перша така громадська ініціатива, яка дійшла до своєї реалізації і далі функціонує. Була спроба захопити цю площу літніми майданчиками, але, завдяки співпраці міста з мешканцями, цього вдалося уникнути
Вулиця Лесі Українки (2014 рік): була спроектована як пішохідна, на ній заплановано ще облаштування вуличних меблів. Щодо її функціонування, то ми бачимо перевагу комерційної нерухомості над житловою.
Вулиця Курбаса (2015 рік): нам дуже важливо зберегти той баланс, який є на вулиці Курбаса зараз. Ми вважаємо, що найцінніше – не дизайн, не дерева чи вуличні меблі, а саме мешканці, які живуть у будинках на пішохідній вулиці.
Проспект Чорновола біля ТЦ «Форум Львів»: простір був створений торговим центром. Цей громадський простір є живий, там завжди багато людей, тобто він функціонує добре.
Площа біля собору святого Юра (2015 рік): це так звана межа компромісу, до якої ми змогли дійти зі суспільством. Церква просила зробити цей простір більш людяним, просила встановити лавки на площі ближче до пам’ятника Митрополиту Андрею. ЛКП «Зелений Львів» постійно займається озелененням. Сподіваємося, що коли там облаштують дитячий майданчик і туди повернуться діти, то простір почне працювати ще краще.
Площа Музейна (2016 рік): це динамічний проект, який створює миттєвий ефект. Місцевий бізнес зміг знайти порозуміння з містом щодо того, що паркування потрібно обмежити на цій площі, після чого цей громадський простір почав жити по-новому. На жаль, площа позбавлена озеленення і дуже сильно перегрівається влітку. Загалом, тут із озелененням складно, адже боїмося пошкодити історичне середовище та його ідентичність, також там потрібно провести деякі археологічні дослідження. Після цих досліджень, якщо виявиться, що там немає інженерних мереж та археологічних знахідок, які несумісні з деревами, ми зможемо почати роботи.
Площа Синагог, І черга (2016 рік): проект світового рівня. Було проведено конкурс. Його виграв німецький архітектор. Це абсолютно вдалий проект, який був номінований на премію Міс вам дер Рое. Українські проекти такого ще ніколи не досягали.
Простір біля цирку (2016 рік): був дуже сильно занедбаний, площа використовувалася для паркування, не була призначена для дітей, які якраз і відвідують цирк. Тепер вона є цілком безпечною для дітей, там встановлено вуличні меблі та немає паркувального майданчика.
Пам’ятник Богдану-Ігорю Антоничу (2016 рік): є поруч із цирком у сквері. Був проведений конкурс серед місцевих авторів на його реалізацію, але проект був реалізований тільки через чотири роки.
Площа Вишиваного (2016 рік): це сквер із дитячим майданчиком у тихому і спокійному районі. Тут мешканці брали дуже активну участь. Вони його використовують і доглядають за цим простором.
Сквер на вулиці Свенціцького (2016 рік): мало хто знав про існування скверу на Свенціцького, а він є неподалік від корпусу УКУ, школи №27, технікуму залізничного транспорту, коледжу Труша, Академії Мистецтв. Ми оновили цю площу, встановили освітлення. Є ідея, щоб у центрі площі, де багато вільного місця, поставили столи для настільного тенісу, про що висловлювалися мешканці, студенти і викладачі.
Вірменський дворик (2016 рік): був оновлений минулого року та повністю відреставрований. Підприємці озеленили цей дворик, вони доглядають за ним, прибирають.
Сквер на Гетьманських валах (2016 рік): капітальний ремонт.
Пам’ятник Вербицькому (2015): встановлення пам’ятника.
Личаківський район
Сквер на вулиці Водогінній (2015 рік): капітальний ремонт, замощення плиткою.
Сквер на вул. Хмельницького – Височана (2016 рік): капітальний ремонт, замощення плиткою.
Площа Митна (2017 рік): втілення проекту тривало три роки і закінчилося успіхом.
Сихівський район
Сквер Гідності – І черга (2015 рік).
Сквер Гідності – ІІ черга (2016 рік).
Сквер на Чукаріна (2016 рік): простір перед церквою та початок ремонту великої пішохідної алеї.
Пішохідна алея на Зубрівській – Морозній (2016).
Франківський район
Пішохідна алея на вулиці Пулюя: капітальний ремонт, замощення бруківкою.
Простір на вул. Володимира Великого – Тролейбусній: тут раніше був лише газон та хаотичне паркування, тепер там є велодоріжки, освітлення, лавки, смітники.
Сквер на вулиці Японській: проект розробили студенти «Львівської політехніки», здійснили капітальний ремонт.
Шевченківський район
Скейт-парк на вул. Хмельницького (2016 рік): відважний проект, який розробили та реалізували студенти.
Простір на Миколайчука (2016 рік).
Громадський простір на Підзамче – вул. Хмельницького, 66 (2014 рік): один із перших громадських просторів, який був реалізований. Це комплексний проект для різних користувачів, взятий із досвіду Польщі.
Залізничний район
Два сквери на вул. Ряшівській (2016 рік): тут є проблеми з вуличними меблями, але зараз це виправляють. Загалом тут проведено замощення плиткою та капітальний ремонт.
Простір для дозвілля на вул. Широкій, 100 (2017 рік): облаштували дитячий майданчик.
Сквер на вул. Садова – Петлюри (2015 рік): демонструє, що просте приведення скверу до ладу та встановлення світла дає позитивні наслідки.
«Якщо львів’яни мають цікаві ідеї і хочуть долучитися до облаштування громадських просторів, то запрошуємо звертатися до нас, і ми разом втілюватимемо проекти в реальність», – закликала Олександра Сладкова.
