27 липня відбудеться зустріч з головним архітектором проекту детального плану території у районі вулиць К. Левицького – Пекарської у м. Львові.
У проекті опрацьовано планувальне рішення використання та забудови території орієнтовною площею 7,3 га. Замовником цієї містобудівної документації є управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, розробником – ДП ДІПМ «Містопроект».
Як повідомив головний архітектор проекту Юрій Столяров, житловий фонд існуючої багатоквартирної забудови залишається незмінним. Зараз ця територія складається в основному з зеленої зони з 6-9-ти поверховими гуртожитками і громадської забудови (заклади освіти).
Відповідно до пояснювальної записки, тут передбачається будівництво сакральної споруди на площі 0,15 га. Також планується облагородження зеленої зони з поділом на функціональні зони: аванзона, зона тихого відпочинку, зона відпочинку і розваг, зона обслуговування, спортивна зона, господарська зона і зона експозиції.
Місце проведення: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (м. Львів, вул. К. Левицького, 67). Початок о 18:00.
Пропозиції можна подавати до 7 серпня 2017 року до відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» через Центр надання адміністративних послуг за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Джерело: lvivrada.gov.ua, відео: varianty.lviv.ua. Взято у dyvys.info.
Продовжуємо рубрику сучасних і цікавих інтер’єрних рішень, які реалізували у Львові.
Це невелика квартира у Львові розроблена Grits Creative Group. Площа квартири всього 40 квадратних метрів, але дизайнерам все-таки вдалось створити необхідне місце для молодої та творчої сім’ї.
Львівську Фабрику повидла, яку у 2015 році придбав австрійський історик Гаральд Біндер, реставруватимуть за проектом австрійського архітектурнуго ательє, яке запропонувало поєднати сучасну архітектуру з історичною. Про це йдеться у колонці Zaxid.net.
Комплекс будівель кінця ХІХ-початку ХХ століття, розташованих на вул. Богдана Хмельницького, 124 у мікрорайоні Підзамче, планують у майбутньому реставрувати та частково перебудувати. Для цього компанія Harald Binder Cultural Enterprises оголосила конкурс на розробку концепцій архітектурного та урбаністичного переосмислення заводу на культурний центр «Фабрика повидла» і відібрала п’ять найкращих пропозицій від українських та європейських архітектурних компаній.
Як розповіла ZAXID.NET директорка компанії Божена Закалюжна, в усіх проектних пропозиціях передбачений однаковий набір функцій, але кожне архітектурне бюро по-різному розташувало будівлі. «У всіх проектах передбачені простори для виставок, показу відео, музичних та театральних виступів, а також технічні приміщення, кімнати, де зможуть мешкати митці, які приїжджатимуть до культурного центру», – зазначила Божена Закалюжна.
Наразі власники Фабрики повидла вже презентували на своїй сторінці у Facebook чотири з п’яти проектів, які брали участь у конкурсі. Однак пропозицію переможця – австрійської компанії Atelier Stephan Rindlerще не оприлюднили. Натомість на сайті Atelier Stephan Rindler уже опублікована візуалізація львівського проекту. Божена Закалюжна підтвердила ZAXID.NET, що це саме та пропозиція, яку обрали для реставрації Фабрики повидла.
«У концепції переможця конкурсу цікаве не настільки розташування, скільки підхід до облаштування. Проект пропонує цілісний комплекс поєднання сучасної архітектури зі збереженням пам’яток. Проект не лише цікавий архітектурно, а й зручний для виставок, виступів», – наголосила Закалюжна.
Згідно з проектом, частину будівлі, збудовану в 30-х роках ХХ століття, мають перебудувати. Натомість центральну будівлю і вежу реставрують.
Проект Atelier Stephan Rindler
Разом з тим, Божена Закалюжна наголосила, що це лише концепція і в подальшому будуть розроблені детальні проекти реставрації та перебудови. Крім того, наприкінці квітня концепцію мають обговорити під час громадських слухань щодо детального плану території, на якій розташована Фабрика повидла та прилеглі будівлі.
Додамо, що крім проекту австрійського архітектурного ательє в конкурсі брали участь пропозиції архітекторів з Німеччини, Львова, Києва та Харкова.
Львівський архітектурний офіс «Зелемінь» запропонував ідею адаптивного використання Фабрики повидла як культурно-мистецького центру. Адаптація комплексу передбачає часткове збереження низки будівель і будівництво нових на прилеглих територіях.
Проект офісу «Зелемінь»
Розробники проекту пропонують зберегти оригінальні споруди пам’ятки, їхній фасад та інтер’єр. Також пропонується доповнити територію майбутнього культурного центру низкою сучасних концептуальних просторів та об’єктів, що в кінцевому варіанті сформують різноплановий громадський простір.
Київське архітектурне бюро «Urban Куратори» запропонувало створити на Фабриці повидла простір для комунікації, навчання та творчості. При цьому архітектори основну увагу приділяють не зовнішньому вигляду будівель, а принципам відкритості, прозорості, доступності, свободи. Автори проекту вважають, що зменшення кількості дизайнерських елементів дозволить розширити місце для творчості, вираження та взаємодії.
Проект бюро «Urban Куратори»
Згідно з концепцією «Urban Кураторів», незавершений простір можна змінювати, адаптувати, і він далі залишатиметься гармонійним.
Архітектурне бюро «Дроздов та партнери» з Харкова розробило стратегію не тільки для ділянки колишньої Фабрики повидла, а й для всієї околиці. Проект передбачав збереження всіх елементів Фабрики – і ХІХ та початку ХХ століть, і радянського періоду.
Проект бюро «Дроздов та партнери»
Крім того, харківські архітектори пропонують спроектувати зовнішню галерею так, щоб в ній можна було розмістити сцену.
Архітектурне бюро Baumhauer Gesellschaft з Берліну пропонувало залишити частину споруд, а на місці інших збудувати нові. Такі кроки, на думку авторів проекту, дозволяють створити новий ансамбль різних будівель для конкретних передбачених тут функцій.
Проект бюро Baumhauer Gesellschaft
Проектанти пропонують створити тріаду будівель з Фабрикою повидла в центрі, оточеною вежею праворуч і новою будівлею ліворуч.
3 жовня 2016 року організація Jam Factory Art Center провели презентацію проекту арт центру “Фабрика повидла” для міського голови та головного архітектора міста Юліана Чаплінського.
Фото Yulian ChaplinskyФото Yulian Chaplinsky
Нагадаємо, австрійський історик Гаральд Біндер, засновник «Центру міської історії Центрально-Східної Європи» планує перетворити Фабрику повидла на культурний центр.
Фабрика повидла – унікальна архітектурна споруда Львова, колишня фабрика спиртових напоїв. Була збудована наприкінці ХІХ-початку ХХ століть для Фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Кронік і син». За радянських часів тут розташовувався винзавод тресту «Укрголоввино», куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1.
Станом на червень 2017
Згідно з даними держреєстру, Біндер придбав будинок ще у червні 2015 року. Попереднім власником фабрики був львівський бізнесмен Олексій Курилишин, який також намагався перетворити це приміщення на осередок культурних подій.
Однією з найменших площ Львова є площа Митна. Проте, назвати її непомітною, зважаючи на малі розміри, язик не повертається. Знаходячись в самому центрі міста, та будучи однією з найбільш навантажених транспортних розв’язок, вона точно добре в’їлась у пам’ять водіїв, які мали шанс годинами простояти в такому успішному до заторів місці. А колись заторів тут зовсім і не було, проте не тільки вони вирізняють історію цієї маленької площі.
Початок вулиці Личаківської. Праворуч мури монастиря Кларисок. Фото 1914 року
Своє походження площа Митна бере з кінця XVIII ст., хоча вперше на планах міста під окремою назвою вона позначена набагато пізніше, лиш з 1871 року. Тоді її назва звучала як Zoll plaz або Clowy, що в принципі і означає сучасну назву «Митна». І така назва з’явилася не з проста. Річ у тім, що одна з найдавніших будівель цієї площі – костел Кларисок, з кінця XVIII був перетворений на митну адміністрацію.
Площа Митна та Личаківська у 1930Спорудження дзвіниці костелу Кларисок. Фото 1938 року
Сам же костел збудовано ще в 1607 році, ймовірно Бернардом Авелідесом та Павлом Римлянином. В наслідок Йосифінської касати церковна споруда з 1782 року почала використовуватись як митниця. За таким призначенням будівля діяла аж до кінця XIX ст. У 1899-1900 відбувається перебудова костелу, а саму споруду призначили для учнівської молоді. Загалом костел неодноразово зазнавав перебудов та змінював свій зовнішній вигляд. Сучасного екстер’єру він набув аж в 1937-1939 році в ході реставрації, за проектом Антонія Лобоса. Саме тоді з’явилась звична для нас сьогодні вежа-дзвіниця костелу. У 1945 році будівлю передано Львівській картині галереї, а з 1996 року тут містить музей творів Пінзеля. До кінця XIX ст. костел оточував кам’яний мур, через котрий площа перед костелом мала ще менші за сучасні розміри.
Вигляд на колишню пожежну стражницю на площі Митній. Ліворуч мури монастиря Кларисок. Фото кін. XIX ст.
З кінця XIX ст. на проїжджій частині площі Митної була кінцева станція кінного трамваю. Згодом вона зникла через прокладання ліній електричного трамваю в 1894 році. Проте, традиція залишилась і тепер вже кінні екіпажі стояли на площі, прямо під стінами пожежної стражниці, в очікуванні своїх пасажирів. З початком XX ст. їх поступово почали витісняти автомобільні таксі, для котрих площа Митна була спеціально виділена містом територія для розміщення при очікуванні пасажирів.
Мури Бернардинського монастиря у напівзруйнованому вигляді. Поштівка 1936-1944 рр.
Ми вже коротко згадали пожежну стражницю. Її було збудовано у 1883-1884 роках під муром Бернардинського монастиря. Стояла вона на тому місці, де зараз підземний перехід та прохід до Бернардинського дворика крізь Глинянську браму. Це була різноповерхова цегляна споруда, у досить незвичному для екстер’єру площі стилі. У 1901 в пожежників з’явилась нова станція, до котрої вони і переїхали, а стара стражниця використовувалась за різним призначенням. Однак до 20-30-х рр. вона набула аварійного стану, тож будівлю було розібрано.
Реставрований під житловий будинок давній мур Бернардинського монастиря. Фото 1960-1965 рр.
Ліквідація колишньої стражниці відкрила вигляд з площі Митної на давні монастирські мури, які, що правда, в 1930-х роках перебували не в найкращому вигляді. При цьому їх ще й було переобладнано на житлові споруди. В радянський час мури дещо реставрували, але надали їм вигляду звичайної житлової будівлі. Тоді ж і з’явилась традиція ставити в цьому місці квітковий годинник.
Площа митна незадовго до спорудження підземного переходу. Фото 1971 року
У 1976 році для вдосконалення транспортної розв’язки було споруджено підземний перехід від площі Митної до непарної сторони вулиці Винниченка. В ході цих робіт архітекторами Андрієм Новаківським та Костянтином Присяжним здійснено реставрацію давнього муру. Було відкопано Глинянську браму та відновлено прохід крізь неї. Житлові надбудови мурів було розібрано, а зі стін здерто штукатурку. Перед муром додатково споруджено імітацію рову.
Будинок Піллерів на розі вул. Винниченка і Личаківської у своєму первісному вигляді. Фото 1860-1870 рр.
Будівництво підземного переходу спричинило перебудову й будинку Піллерів, спорудженого на розі вул. Винниченка та Личаківської ще у 1806 році. Зокрема, почтове відділення, що діяло тут на першому поверсі, було ліквідовано, а замість нього в стінах виконані проходи до спуску у підземний перехід. Фонтан «Хлопчик», який, мабуть, уже став історією, з’явився на площі Митній також після спорудження підземного переходу.
Колишня трамвайна зупинка по середині дороги на вул. Личаківській. Фото 1950-1960 рр.
На початку статті згадувалось, що колись і заторів на площі Митній було менше. Це справді було так і справа тут не в меншій кількості автомобілів. Річ у тім, що трамвайні лінії на початку вулиці Личаківської розміщувались дещо інакше. Обидві колії були наближені до непарної сторони вулиці, в той час як інший бік дороги від колій відмежовувала трамвайна зупинка, що була розміщена практично по середині дороги. Автомобілі таким чином завжди мали вільний проїзд, а не залежали від руху трамваїв. Проте, після сумнозвісної трагедії 1972 року, коли некерований трамвай убив на аналогічній зупинці на Городоцькій 26 людей, усі подібні зупинки наказали ліквідувати. Таким чином трамвайні колії розвели по різні сторони дороги, і ми зараз маємо на цій розв’язці те, що маємо.
Продовжуємо рубрику сучасних і цікавих інтер’єрних рішень, які реалізували у Львові.
Цього разу пропонуємо переглянути дизайн 82м2 квартири по вулиці Франка від KM design, який втілили у 2015 році.
Кольорові акценти домінують в світлому і розслаблюючому просторі. Тимчасова оселя для молодих і активних орендарів забезпечила великим простором, зручним дизайном та місцем для позитивного мислення.
Однією з перлин, тaк звaнoї «Зoлoтoї пiдкoви Львiвщини» мoжнa пo прaвy ввaжaти Підгорецький замок. Про це йдеться у матеріалі сайту Фотографії Старого Львова.
Ця yнiкaльнa пaм’яткa aрхiтeктyри пiзньoгo рeнeсaнсy є oдним iз нaйкрaщих в Єврoпi зрaзкiв пoєднaння рeнeсaнснoгo пaлaцy з бaстioнними yкрiплeннями. Oднaк тyристiв, кoтрi бeрyться смiливoстi вiдвiдaти зaмoк, oкрiм зaхoплeння чeкaє щe й вeликe рoзчaрyвaння, нa жaль, пoбaчити iнтeр’єр пaлaцy, oкрiм щo пiдзeмeлля, є пoки нeмoжливим, oскiльки внyтрiшнi зaли зaкритi нa рeкoнстрyкцiю, якa нeвiдoмo кoли зaвeршиться.
Інтер’єр Золотої Зали Підгорецького замку. Фото 1909 року
Вeликa дoбiркa дaвнiх свiтлин дaє нaм мoжливiсть пoбaчити, як виглядaв iнтeр’єр Пiдгoрeцькoгo зaмкy стo i бiльшe рoкiв тoмy.
Інтер’єр Зеленої зали Підгорецького замку. Фото 1912 року
Інтер’єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим інтер’єром у стилі шинуазрі на теренах тодішньої України. Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському, який між іншим теж володів цим замком та провадив його масштабну реконструкцію.
У 1728 році тодішній власник замку Вацлав Жевуський розпочав реконструкцію в ході якої палац став триповерховим. Нові зали були наповнені великою колекцією цінних картин та старовинної зброї, яку зібрав сам Жевуський. Деякі речі для Підгорецького замку були запозичені в його недалекого сусіда – Олеського замку. Також, в середині палацу тоді діяли друкарня й театр.
Дзеркальна зала Підгорецького замку. Фото 1910 року
У 1867-1903 роках замок був відреставрований завдяки Євстахію Сангушку. Саме на цей період припадає значна кількість світлин інтер’єру палацу, які ми маємо можливість розглянути.
Ми продовжуємо ділитись з вами сучасними цікавими інтер’єрними рішеннями, які реалізували у Львові. На цей раз реалізація проекту 1-кімнатної квартири.
Дизайн проект – Domino Design Studio.
Виготовлення меблів – компанії Domino Design Furniture, Real Design Lviv.
Фото інтер’єру – Микола Корсун korsun.net.ua
Львів’янка Анастасія Іванова майже роки фотографує під’їзди Львова.
Працювати фотографом Анастасія почала у Києві у щоденній газеті.
До рідного Львова вона повернулась уже маючи двох дітей, а “тинятися під’їздами стала, тікаючи від декретної рутини“. Авторка відвідала сотні під’їздів старого міста. Пропонуємо переглянути фотографії унікальних старовинних фресок, яких мало збереглось до наших часів.
Цьогоріч минає 60 років від час зведення однієї з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій – Львівський телецентр.
Панорама Львова з телевежею, 1960-ті рр.
1. Телецентр та трансляційну вежу на Високому Замку було збудовано у 1957 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського.
2. Будівля Львівської студії телебачення збудована на місці колишнього австрійського порохового складу, закладеного тут на поч. ХІХ с. (сучасна адреса вул. Кривоноса, 3)
Львівська студія телебачення
3. Львівська телерадіоорганізація на першому етапі охоплювала своєю творчою увагою весь західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області.
4. Трансляційна вежа телецентру має висоту 192 м., а висота над рівнем моря 580 метрів.
Телевежа на Високому Замку незадовго після свого спорудження. Фото 1957-1960 рр.
5. За час свого існування телевежа майже не змінювала свій вигляд, лише було додатково споруджено нижній оглядовий майданчик.
6. З львівської телевежі вперше розпочалась трансляція не тільки радіосигналів, але й телевізійних ефірів.
Телевежа на Високому Замку, 2017 р.
7. 26 грудня 1957 року було здійснено першу передачу Львівського телебачення.
8. Спочатку передавалися тільки програми Львівського телебачення, переважно українською мовою.
9. З 1962 року Львівське телебачення було підключене до київського та московського і з того часу на екранах з’явилися передачі, що почали відтісняти з ефірного часу продукцію Львівської телестудії.
10. До 1970-х телебачення було лише чорно-білим, і лише пізніше з’явився колір
11. Зоряний час Львівського телебачення припав на квітень-травень 1990 р., коли в прямому ефірі транслювались сесійні засідання Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання.
12. На фасаді телестудії встановлено пам’ятну дошку Вячеславу Чорноволу, який у 1960-1963 рр. працював редактором передач для молоді на Львівській телевізійній студії.
Руфер Мустанг на львівській телевежі, 2014 р.
13. У 2007 році львівська телевежа отримала яскраву ілюмінацію.
14. 16 листопада 2012 року відбулося відкриття у Львові музею телебачення.
15. У вересні 2014 року руфер Мустанг піднявся на Львівську телевежу.
Невелика квартира для молодої пари, розташована на 10-му поверсі у Львові. Основна вимога замовника – інтегрувати краєвид на місто у простір інтер’єру, так як панорамний вигляд – основна перевага квартири. Серед інших побажань замовника були приватна спальна зона, місце зберігання речей, багато світла та простору.
Насправді невеликий бюджет спонукав створити простий, просторий, чистий інтер’єр не перевантажений деталями у стриманій кольоровій гаммі. Ненесучі перегородки дозволили суттєво покращити планування і виділити окремі об’єми: спальню, ванну та відкритий простір, який об′єднав хол, кухню та вітальню. Елементами зонування стали покриття підлоги та підвісний обідній стіл.
Інтер′єр доповнений елементами дизайну від студії Formaline ( люстра, текстиль).
Основні матеріали: біле пофарбування, модрина, кераміка, МДФ
