За даними польського Нацбанку, у третьому кварталі минулого року іноземці переказали за кордон в цілому 3,5 млрд злотих (842 млн євро). Це на 1,7 млрд злотих більше, ніж протягом аналогічного періоду минулого року.
Зростання виникло через збільшення грошових переказів з боку короткочасних мігрантів. При цьому абсолютну більшість переказів – 91% – здійснили українці.
“У географічній структурі переважають перекази в Україну. Вони склали 3,2 млрд злотих (близько 770 млн євро), це 91,0% від загального обсягу коштів”, – сказано в повідомленні банку.
З 1 січня 2018 року у Польщі набудуть чинності нові правила працевлаштування іноземців. Як зазначила директор Повітового центру зайнятості в місті Ґруєць (Мазовєцьке воєводство) Мажанна Скочек, заяви про намір працевлаштувати іноземця будуть замінені платними дозволами на сезонні роботи.
За новим законодавством, період виконання праці не буде перевищувати 9 місяців протягом календарного року і його будуть рахувати від дати в’їзду іноземця до Польщі. Оплата за такий документ становитиме 30 злотих.
«Метою впровадження нових правил є, перш за все, адаптація польських державних норм до законодавства ЄС. Важливо також звернути увагу на ті елементи, що погано працювали під час процедури реєстрації заяв-доручень працедавців», – підкреслив у коментарі для ЗМІ директор Воєводського управління праці у Варшаві Томаш Сєрадз.
Він додав, що раніше не було жодного контролю за порядком працевлаштування на підставі заяви про намір доручити роботу іноземцю, крім самого факту реєстрації. Не було відомо, у кого і на яких умовах працював у Польщі громадянин іншої держави. Це ускладнювало перевірку документів прикордонниками та Державною інспекцією праці.
Процедура дозволів на сезонну роботу діятиме у сферах сільського господарства, садівництва, туризму та гастрономії.
Відтепер автобуси курсуватимуть з польського прикордонного села у Варшаву, Краків, Вроцлав та Лодзь.
Польский лоукост-перевізник Neobus.pl з 1 грудня запустив нові рейси від польского села Медики, що розташоване на польській стороні пішого переходу Шегині – Медика. Про це пише Твоє місто з посиланням на lowcostavia.
Нові рейси курсуватимуть через Перемишль та Жешув у Варшаву, Краків, Вроцлав. Квитки вже можна придбати на сайті перевізника. Їх ціна починається від 2 злотих (1 злотий за квиток і ще 1 – за бронювання). Таких квитків є по кілька на рейс. Далі клієнтам пропонують квитки по 6 злотих (5 – за сам квиток, 1 – за бронювання), потім залишаються вже дорогі квитки.
Найдешевший спосіб дістатися пішого кордону з Польщею для львів’ян – скористатися електричкою сполученням Львів – Мостиська 2 – Держ.кордон за 14 грн. Разом з мінімальною ціною на квитки, вартість подорожі може обійтися не більше, ніж у 30 грн. (1 євро) в одну сторону.
Рейси виконують двічі на день, відправлення з Медики о 10:00 та о 16:10, з Перемишля о 10:20 та о 16:30 за польським часом. Зворотні рейси прибувають у Перемишль о 6:20 та 15:45, у Медику о 6:40 та 16:05.
Авіакомпанія LOT відкриє новий рейс зі Львова до польського Ольштину.
Новий напрямок запустять з 27 березня 2018 року, – повідомляє Lowcostavia.com.ua
Рейси будуть виконувати двічі на тиждень щовівторка та щосуботи. Виліт зі Львова о 1:40, з Бидгощі о 3:10 тривалість польоту півтори години. Квитки вже в продажу за ціною від 54 євро у два боки.
Голова українського парламенту Андрій Парубій розповів про проект, який дасть змогу “поєднати Львів і Варшаву залізничним сполученням”, що має спростити проходження прикордонного контролю для українців.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав у коментарі журналістам під час відвідин прикордонного пункту пропуску “Медика”-“Шегині”.
Говорячи про Конференцію щодо парламентського співробітництва в регіоні Центральної і Східної Європи у Перемишлі, Парубій зауважив, що було обговорено і питання побудови євроколії “від кордону до Львова”.
Він пояснив, що це дасть змогу “поєднати Львів і Варшаву залізничним сполученням”.
“Ми плануємо попередньо, що це буде в Брюховичах, – кінцева зупинка, де людина зможе зайти і там же пройти паспортний контроль, і фактично без зупинки їхати до Варшави”, – наголосив голова ВР.
Станція БрюховичіСтанція Брюховичі
Парубій додав, що за їхніми підрахунками, це дозволить суттєво збільшити кількість українців, які зможуть проходити контроль без проблем та труднощів.
За його словами, загалом ідеться про низку проектів, які стосуються залізниці.
На думку спікера, є великий шанс реалізувати їх протягом наступного року.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій сподівається, що будівництво ще 4 пунктів пропуску між Україною і Польщею стане новим етапом співробітництва між країнами і сприятиме подальшому зміцненню двосторонніх відносин.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав під час спільних зі спікером Сейму Польщі Мареком Кухцінським відвідин місця будівництва прикордонного пункту пропуску між Україною та Польщею «Мальховіце-Нижанковичі» (Львівська область – Підкарпатське воєводство).
«Ми сьогодні домовилися, що наступним етапом нашого проїзду будуть наступні чотири пункти пропуску, які ми визначаємо як наступний етап нашої роботи», – сказав Парубій.
Він пояснив, що йдеться про пункт пропуску на Закарпатті – «Лубня» – «Волосате» (Великоберезнянський район Закарпатської області – Підкарпатське воєводство), ще два – на Львівщині – «Лопушанка» – «Міхновець» (Турківський район Львівської області – Підкарпатське воєводство) і «Боберка» – «Смольник» (Львівська область – Підкарпатське воєводство), а також один перехід на Волині – «Адамчуки» – «Збереже» (Шацький район Волинської області – Люблінське воєводство).
“Також ми сьогодні домовились, що наступним етапом будуть ще 4 пункти перетину кордону. Один із них на Закарпатті, ще два на Львівщині: це Лопушанка і Боберка, ще один перехід на Волині – Адамчуки. Ми зробимо все можливе, аби цю амбітну програму якомога швидше реалізувати”, – підкреслив спікер.
За його словами, загальна концепція співпраці в цій сфері – це кардинальне збільшення кількості переходів.
“У загальній концепції, над якою ми працюємо (“Європа Карпат” – ред..), ми дійшли розуміння, що кількість переходів має бути кардинально збільшена. І особливо це актуально зараз, коли Україна отримала безвізовий режим і коли кількість українців, які перетинають кордон, суттєво збільшилась”, – зазначив Парубій.
Він зазначив, що польська влада виділила в бюджеті наступного року на створення пункту пропуску «Мальховіце-Нижанковичі» 100 млн. злотих. За словами Парубія, українська сторона повинна побудувати на своїй території дорогу до пункту пропуску.
Голова Верховної Ради України зазначив, що це повинен бути не тільки автомобільний перехід, але і пішохідний.
“За попереднім планом він запланований на 2020 рік, завершення проекту, але зараз стоїть завдання, щоб зняти всі наявні перешкоди та створити цей перехід набагато швидше”, – зазначив він.
Також, за його словами, важливим є завершення реконструкції на переходах Краковець і Шегині. “Але це зобов’язання України, яке, я переконаний, ми зможемо наступного року зреалізувати”, – додав Парубій.
18 жовтня польська загальнонаціональна газета Wyborcza вийшла з україномовним додатком у місті Вроцлав. Про це порталу inPoland повідомила керівник україномовного проекту в «Виборчій» Магдалена Ногай, передає Львівський портал.
Перший її випуск буде містити 16 сторінок, і вона буде розповсюджуватись безкоштовно в місцях, які українці відвідують найчастіше – українська церква у Вроцлаві, інформаційний пункт, місцях де вони шукають працю.
То не буде перекладена на українську мову газета Wyborcza. Абсолютно ні. Це буде цілком інше видання призначене для українських читачів, де будуть новини, які написані для української аудиторії, що мешкає у Вроцлаві, – розповідає Магдалена Ногай.
В першому номері читачі зможуть прочитати про проблеми легалізації перебування в Польщі, історію Олега, який приїхав у пошуках праці до Вроцлаву, і його враження від свого першого дня в новій країні. Також буде розміщена схема міського транспорту, інтерв’ю з головою фундації Ukraina, анонси найближчих подій та інформація про те, де можна порозважатися з дітьми.
Як говорить, пані Магдалена, на даний момент після виходу першого номера буде прийнято рішення про подальшу долю проекту, періодичність виходу номерів. Якщо буде попит на інформаційний продукт – з’являться наступні випуски.
Хочемо щоб українцям жилось у Вроцлаві краще, і таким чином стараємось їм спростити процес адаптації, – інформує керівник проекту.
Невеличке польське містечко Перемишль, знаменита площа Ринок у Львові, стародавня синагога і мальовничий замок в місті Жовква – місця, які можна встигнути відвідати всього за 2-3 дні.
Після того як запустили прямий поїзд Київ-Перемишль і відкрили безвізовий режим, поїздки до Польщі на вихідні стали все більш популярними серед українців.
Маршрут вихідного дня: Київ-Перемишль-Львів-Жовква-Київ
Сайт Styler пропонує вам відправитися в невеликий тур вихідного дня: відвідати польське місто Перемишль, повернутися в Україну і поєднати поїздку з відвідинами Львова і невеликого, але дуже цікавого містечка Жовква. Все, що потрібно для такої поїздки – це біометричний паспорт і 2-3 дні вільного часу.
В Перемишлі дійдемо пішки від вокзалу до старої частини міста, яка знаходиться зовсім недалеко. Також побачимо цікавий краєзнавчий музей і помилуємося видами на річку Сян з набережної. У Львові вип’ємо кави у затишній кав’ярні і пройдемося по вузьких вуличках, а в місті Жовква побачимо замок, старовинну синагогу і унікальний собор.
Фото: Три міста за три дні – хороший варіант для туру вихідного дня з Києва
Перемишль – затишне польське містечко, що знаходиться поблизу з кордоном України. Найшвидше дістатися туди можна, купивши квиток на ранковий поїзд Київ-Перемишль. Перший поїзд відправляється з центрального київського залізничного вокзалу о 6.00 ранку і прибуває до місця призначення о 12.37, а другий – о 6.52 і відповідно 15.05. Квиток за місце у другому класі коштує 499 грн, у першому – близько 700 грн. До речі, комфорт під час поїздки в першому і другому класі не особливо відрізняється, і тому в першу чергу люди скуповують квитки дешевші.
Чому б не вибрати для поїздки автобус? Це теж варіант. Але йде він набагато довше (ніч і ще півдня в дорозі), і вартість проїзду в ньому вище, ніж в поїзді.
Перемишль – затишний польське містечко на кордоні з Україною
Місто Перемишль з населенням близько шістдесяти тисяч людей знаходиться в 12 кілометрах від кордону. Це важлива митна станція залізничної магістралі Львів-Краків.
Протягом 20 століття місто три рази ставав українським. Зокрема, у 1939-1940 роках Перемишль з околицями входив до складу Української РСР. Ця земля приблизно до середини 20 століття була частиною цілої етнічної території “від Сяну до Дону”. Саме такі слова містила одна з версій гімну України, який склав український етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський. Після декількох редакцій рядка “від Сяну до Дону” вирішили прибрати, адже Сян тепер знаходиться на території Польщі, а Дон – на території Росії.
Фото: Вранці ви сідаєте на поїзд у Києві, а в обід вже п’єте каву в центрі затишного польського міста (Олег Божко)
У першій половині 20 століття українці становили як мінімум третину населення Перемишля. Та й зараз, під час прогулянок по місту, стає ясно: з Україною тут багато спільного. Принаймні, те, що тут живе багато українців. Також Перемишль – це пункт пересадки українців на потяги в різних напрямках Польщі, куди наші громадяни їдуть працювати.
Але сьогодні поговоримо про Перемишль туристичний. Хоча центр міста можна обійти за неповний день, тут є що подивитися. Про історичні часи міста нагадують типові для Європи вузькі вулички, вимощені бруківкою.
В місті поруч один з одним існують православні та католицькі храми, а також синагоги. Є готичний кафедральний собор 15 століття. У 18 столітті його реконструювали. Недалеко від нього також можна знайти давні костьоли кармеліток реформаторів і францисканців.
Перемишль можна обійти за один день, а комусь для цього потрібно ще менше часу (Олег Божко)
Особливо красиві кам’яні будинки 15-16 століть навколо Ринкової площі. Ціни на їжу в кафе Перемишля – не дуже високі. За відгуками багатьох туристів, тут вони навіть нижчі, ніж у Львові! Тим, хто приїжджає в Перемишль зі Львова, різниця в цінах відразу помітна: перекусити в центральному кафе Перемишля відсотків на 20 дешевше, ніж у схожому кафе в центрі Львова. Також не дуже дорогі продукти і в супермаркетах.
Серед українців, особливо що живуть на Заході України, популярні шопінг-тури в Перемишль. Сюди їдуть на один день, купують брендовий одяг в магазинах і їдуть назад.
В Перемишлі можна залишитися на нічліг в одному з готелів. Або – в хостелі. Але ось хостелів тут не дуже багато. Один з них знаходиться на протилежному від історичного центру березі річки. Ночівля в ньому коштує всього близько 200-300 гривень.
Фото: Олег БожкоФото: Олег БожкоФото: Олег БожкоФото: Олег Божко
Ще один мальовничий пам’ятник архітектури Перемишля, який варто відвідати – замок Казимира Великого, зведений в далекому 14-му столітті і перебудований в 17-му. Піднявшись на вежу замку, можна побачити мальовничу панораму, яка відкривається на місто.
Ось такий гарний вид на місто відкривається з замку Казимира Великого (Олег Божко)
Є в Перемишлі і досить незвичайний музей – Музей дзвонів та люльок. Він розташований у мальовничій Годинникової вежі XVII століття. Експозиція включає виставку дзвонів, сучасних колисок. Тут можуть розповісти про те, як створювалися дзвони.
У Перемишлі багато мальовничих соборів, костелів і церков (Олег Божко)
За словами гідів, з середньовіччя технологія їх виготовлення практично не змінилася. Є тут і експозиція про дзвонів, які колись використовували на суднах. Зокрема, є десяток дзвонів з військових і вантажних кораблів, що належали польському флоту.
Фото: Олег Божко
Але чому це місце називається ще й музеєм трубок? Відповідь проста: Перемишль увійшов в історію, крім усього, і як центр по створенню дерев’яних трубок з середини XIX століття.
Зараз українців серед жителів Перемишля налічується близько 4 тисяч. У місті є кілька церковних парафій, українська школа імені Маркіяна Шашкевича та Народний дім. Також у Перемишлі кожен рік проводять Фестиваль української культури та інші заходи.
Швидкісний поїзд Перемишль-Київ, який йде через Львів, відправляється з вокзалу близько 14.00. Але якщо ви залишилися в цьому місті ще на день і не встигаєте на поїзд до Львова – не біда. Тут же, біля вокзалу, є автобусна станція. Звідти регулярно відправляються автобуси українських перевізників. Проїзд до Львова коштує близько 150 грн, а сам автобус йде трохи більше години.
На каву до Львова
Наступний пункт призначення – Львів. Напевно, мало знайдеться українців, які там не бували або, принаймні, не хотіли побувати в цьому місті. Здається, про Львів написано таку кількість публікацій з описами цікавих для відвідування місць, що згадувати про них ще раз не варто.
Так як ми хочемо ще відвідати містечко Жовква, цього разу на Львів багато часу витрачати не будемо. Лише розповімо про одне з найголовніших місць в центрі Львова – площі Ринок.
Про Львів написані тисячі путівників, статей і книг (Олег Божко)
Ця площа в її сучасному вигляді – унікальне нашарування архітектурних ідей багатьох творців та багатьох століть, які мають особливість – гармонію і цілісність. Ви самі переконаєтеся: від всіх будівель головній площі цього міста віє спокоєм, упевненістю, оптимізмом і людяністю доби європейського Ренесансу.
Багатьом площа Ринок нагадує такі ж площі, розташовані в старих містах Європи. І не дарма. Адже Площа Ринок була сконструйована за європейськими зразками, коли будинки будували квадратами навколо одного просторого місця, призначеного для торгівлі, прогулянок і відпочинку городян.
Не обов’язково виїжджати в ЄС, щоб побачити старовинне європейське місто (Олег Божко)
Львівська Площа Ринок зберегла свою назву ще з далекого 14 століття. Вона походить від німецького “der Ring” (коло, кільце). Саме за таким же принципом будувалися центральні площі німецьких середньовічних міст.
Саме тут в середині 14 століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира почали будувати класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за тодішніми будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників і будівельників із Німеччини. У наступні століття архітектурна досконалість ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.
До Львова можна приїжджати щороку, і завжди місто відкривається по-новому (Олег Божко)
На площі Ринок або поруч з нею знаходиться просто неймовірна кількість кафе і ресторанів на будь-який смак. Тут можна насолодитися ранковою кавою і поїхати далі.
Жовква – “ідеальне місто” епохи Ренесансу
Від автобусної станції Львова до Жовкви можна виїхати досить швидко і легко. Невеликі автобуси в це місто відправляються буквально один за одним. Та й часу на поїздку багато не піде: місто знаходиться всього в 25 кілометрах на північ від Львова.
Жовква – місто місцевого значення Львівської області. Заснований він був у далекому 1368 році. Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського.
Також ще три століття тому місто славилося художньою школою і школою різьби по дереву.
Жовкву будували з концепції “ідеального міста” епохи Ренесансу (Олег Божко)
Екскурсоводи розповідають: Жовкву планували за концепцією “ідеальних міст” доби Ренесансу. Одна з головних ролей міста, згідно проекту, належить ринкової площі: в Жовкві її зробили великою і просторою, щоб там могли розміститися багато торгівців.
У 1994 році центральна частина міста, основу якого становить ансамбль Вічевого майдану, отримала статус історико-архітектурного заповідника.
Церкви та собори знаходяться поблизу з приватним сектором і двоповерховими будиночками (Олег Божко)
В місті можна побачити монастирі, стародавні унікальні будівлі, торгові кам’яниці і дерев’яні церкви: ідеальний варіант для прогулянки. До речі, вам допоможуть покажчики: на гроші фондів Євросоюзу в місті встановили пам’ятні знаки, карту і зручні до прочитання покажчики, які показують дорогу до основних визначних пам’яток і розповідають головні факти про них.
Великий портрет Степана Бандери на адміністративній будівлі Жовкви (Олег Божко)
Що подивитися в Жовкві:
Замок 1594 року. Був перебудований в резиденцію короля Яна Собеського
Костел святого Лаврентія 1606 року
Оборонна синагога
Центральна площа
Древній унікальний парк з особняками Церква Петра і Павла.
Церква Святого Лазаря
Дерев’яний храм Пресвятої Трійці
Центр міста, побудований ще в початку 17 століття, досить добре зберігся і був реконструйований. Ринкова площа Жовкви на перший погляд здається просто величезною! Особливо – для такого невеликого міста.
Замок зараз реставрують (Олег Божко)
Прямо навпроти площі знаходиться, мабуть, головна визначна пам’ятка міста: замок. Він є унікальною пам’яткою епохи Ренесансу. Зараз замок, на жаль, перебуває в жалюгідному стані. Хоча і фасадна частина приведена в порядок, але досить зайти в головні ворота, щоб виявити: багато його частини дуже і дуже сильно зруйновані часом і через недбале відношения до унікального пам’ятника.
Але є і хороші новини: останнім часом замок досить активно реставрують. І є надія, що його вдасться зберегти, а це привабить в місто ще більше туристів.
Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. На жаль, сучасного вигляду замок набув у результаті багатьох перебудов та недбалого ставлення протягом 19-20 століть. У 19 столітті в ньому розташовувався муніципалітет. А з приходом СРСР там розмістили школу, відділення НКВС і навіть житлові приміщення.
Зараз замок – це частина історико-архітектурного заповідника. Тут проводять захоплюючі екскурсії, які варто обов’язково відвідати.
Активний етап реставрації замку почали в 2015 році. Тоді нарешті замок покрили дахом, а ще – підняли з руїн західну вежу. Інтер’єри східної вежі відремонтували, а в них влаштували цікаві експозиції. Поки що туристам для огляду доступно три нових зали: на першому поверсі знаходиться музей-кузня, з сурмою і ковальськими інструментами, на другому – гетьманський зал, присвячений пов’язаним з замком фігурам, а на третьому – музей “ідеальне місто”.
Якщо зайти в ворота замку, стане помітно, що там все “не ідеально”
Відновлення замку і розширення експозицій тривають. Але багато приміщень поки що залишаються порожніми і покинутими.
Ще одна важлива пам’ятка Жовкви – синагога. Як і багато міст західної України, Жовква була відома великою єврейською громадою. Історичні відомості стверджують, що єврейська громада була тут ще в 1625 році. І, природно, тут розмістилася і синагога. Крім того, в місті діяли три єврейські друкарні.
Синагога теж перебуває в жалюгідному стані (Олег Божко)
Унікальна синагога була побудована тут в кінці 17 століття. Це будівля поєднує в собі як елементи Ренесансу, так і стилю Бароко.
Місцеві гіди розповідають: тутешня синагога – типовий храм-фортеця, адже на даху є навіть сторожові вежі. Саме оборонними функціями і обумовлена її незвичайна форма. Цю синагогу вважають найціннішою з усіх синагог Галичини. Втім, на реставраційні роботи потребують і інші синагоги, які є в Україні. Деякі з них можуть зруйнуватися у будь-який момент, якщо не почати відновлювальні роботи вже зараз.
Місто можна обійти за кілька годин (Олег Божко)
Після відвідування основних визначних місць в Жовкві можна прогулятися до автостанції і поїхати до Львова на найближчому автобусі.
Польща відмовиться від зображень Меморіалу орлят у Львові на сторінках паспортів.
Про це повідомив спікер Верховної Ради Андрій Парубій, коментуючи результати зустрічі з маршалком Сенату Польщі Станіславом Карчевським, пише Громадське.
«Я висловив свої застереження з приводу зображень на паспортах. Хочу тільки сказати, що ці зображення не з’являться, їх не буде в паспортах», — сказав він.
Спікер Ради висловив переконання, що погіршення відносини між країнами через спробу зобразити Львів на сторінках польських паспортів не буде.
«Кризи, як виникають інколи між нашими країнами, нам вдається залагоджувати. Думаю і цього разу ми не допустимо, що будь-які кризові ситуації могли б погіршити відносини між нашими державами і нашими двома народами», — додав Парубій.
Раніше повідомлялося, що Польща хоче надрукувати паспорти із зображенням Меморіалу орлят у Львові. Через це Україна вручила ноту послу Польщі.
Згодом у Польщі повідомили, що ще не мають остаточного рішення щодо випуску паспортів із львівським меморіалом.
Меморіал орлят у Львові — польське військове кладовище, частина Личаківського кладовища, на якому поховані учасники боїв проти Західноукраїнської народної республіки в 1918-20 роках та проти більшовиків.
