Категорія: Мова

Опубліковано

Співзасновник відомої рекламної агенції наїхав на міністра Лісового, захищаючи російську мову

Співзасновник відомої рекламної агенції TABASCO Олександр Смірнов висміяв публікацію міністра освіти та науки Оксена Лісового, в якій той наголошував на важливості української мови.

Смірнов увечері 8 квітня опублікував пост, в якому прокоментував реакцію міністра на мовний скандал з викладачкою Державного податкового університету в Ірпені. Викладачка цього вишу Любов Воробйова відмовлялася вести лекції українською мовою, оскільки їй це «складно». Міністр заступився за студентів і наголосив, що йдеться про пряме порушення законодавства.

Смірнов у своєму пості іронічно зауважив, що у нас в державі «з’явився міністр освіти і науки української мови», а також побіжно висміяв Києво-Могилянську академію за те, що там заборонили вживати російську мову.

«Ймовірно, замість того, щоб займатися освітою і наукою, боротися з корупцією, пан Оксен створюватиме патріотичного громадянина за допомогою мовних маніпуляцій, слідкуватиме, як Києво-дебілянська академія, якою мовою люди розмовляють на перервах», — заявив Смірнов.

Він додав, що міністр повинен бути менеджером, в інтересах якого розвиток держави, і звинуватив Лісового у підготовці до виборів.

Примітно, що свій допис Смірнов написав російською мовою.

Під скандальним постом йому написали чимало коментарів з обуренням, та незабаром він видалив або приховав його.

Натомість Смірнов поширив іншу публікацію, в якій нагадав про скандал із плагіатом в дисертації Лісового.

«Людина є патріотом тієї країни, мовою якої в неї написана крадена дисертація», — йдеться у дописі.

Він також опублікував ряд відзнак від різних відомств у відповідь на критику.

Репутаційний удар за свою українофобську позицію отримав не лише сам Смірнов, але й рекламна агенція TABASCO, співзасновником якої він є.

Ексголова Державної митної служби Максим Нефьодов зауважив, що серед клієнтів агенції такі відомі компанії як Алло, Hyundai, Henkel, Наша Ряба, Національний банк України, Kernel, Оболонь і багато інших.

«Цікаво, як їх цінності співвідносяться з цінностями їх підрядника?», — написав Нефьодов.

Відомий громадський активіст Роман Сініцин закликав зупинити співпрацю з TABASCO та її співзасновником Смірновим.

«Була колись в Україні велика креативна/рекламна агенція тобаско, але думаю це уже все, нема, приїхали, рецесія, п#зда. І треба все для цього зробити, бо тобаско = рсн. І цього гандона, типу фаундера, треба виключити з притомної тусовки, бо він нічим не відрізняється від окупанта. У нас на фронті щодня гинуть десятки кращих Людей, щоб ця чепуха тут щось подібне транслювала», — написав Сініцин у Facebook.

Згодом Нефьодов додав, що компанії Vodafone і ОККО повідомили, що вже не працюють з цією агенцією, а дехто, як от УкрГазБанк, Укрексімбанк та МОЗ, співпрацювали дуже давно.

На Facebook-сторінці агенції TABASCO згодом з’явився пост у відповідь на скандал. Там заявили, що не несуть відповідальності за особисту думку Смірнова і зазначили, що вона була висловлена не від імені агенції.

«Команда агенції не розділяє висловлену точку зору. Агенція підтримує становлення української мови, як невідʼємного атрибута української Незалежності», — йдеться у дописі.

У TABASCO додали, що «всі ми — українці, і незважаючи на найжорстокіші суперечки, маємо одного спільного ворога — росію» і заявили, що з першого дня війни агенція підтримує низку волонтерських проєктів.

Опубліковано

Галицький балак як латина – мова, яка зникає

Галицький балак як латина – мова людей, котрих вже не є, але слова та фрази ще живуть в окремих нас, як слухачах тих, хто ще нею розмовляв.

Ми виховані бабцями, народженими на початку 1900-х, для яких балак був рідною мовою і усе дитинство ми прилипали взимку язиком до клямок, їли гижки, крали цукерки з креденця, затикали дірки диктами і казали мішіґіне на ненормальних.

Ми виховані бабцями, народженими на початку 1900-х, для яких балак був рідною мовою і усе дитинство ми прилипали взимку язиком до клямок, їли гижки, крали цукерки з креденця, затикали дірки диктами і казали мішіґіне на ненормальних.

Чітко розуміли різницю між нендзою та єндзою, гидували офермами і гроші завжди клали в пулярес.

Зрештою, ми, малі і трохи радянські, практично не послуговувались тими словами, але вони були в наших вухах завжди.

Ми лазили бо’зна де і бо’зна з ким, але нас ніколи не трафляв шляк.

– А тріс би ти, холєро, як обруч!, – казала до мене за мої вар’ятства вчителька з біології і це було якось так по особливому затишно і викликало посмішку.

Бабці вчили нас грати в карти і я пам’ятаю свої гіркі і рясні як горох сльози, коли я програвав і шлапайка завжди залишалась мені “на пагони”.

Галицький балак стає мертвою мовою, ми ще її розуміємо – але балакати вже нема з ким.

Невідомі фото Львова 1934 року від всесвітньовідомої мандрівниці Луізи Арнер Бойд

Ті, хто нас би зрозумів – вже лежать під двома датами з рискою посередині, і єдина наша комунікація з ними – прополений пирій і кутя в слоїчку на святий вечір. І свічка.

Та мова була проявом любові та турботи до нас.

Їх вже нема, залишились тільки ми та їхня мова і вона ще тримається відлунням в нашій пам’яті.

Ми як герої бредберівської антиутопії, тримаємо ту мову в головах як спогад, але вона вже не наша. Просто інтегрований внутрішній перекладач дозволяє розуміти всі ті кучеряві польські, українські та жидівські словечка.

Та мова як татуювання полінезійців, красиві кучеряві малюнки для більшості і тільки нечисленні вміють її потрактувати, оживити символи і слова.

Дрібні уламки тої мови і культури розсіяні по світу по Італіях та Іспаніях і це чи не найбільша втрата, величезна плата за потік євро в Галичину.

Розірваний цикл передачі важливого від мам до дітей. Бо їхні діти вже не галичани, на жаль.

Останні із могікан, ми носимо мову людей, котрих вже нема і передати її нема кому.

Іноді це стає тягарем.

Кав’ярня «Атляс» у Львові

Автор: Володимир Гевко

Опубліковано

У Києво-Могилянській академії заборонили спілкуватися російською

У Національному університеті “Києво-Могилянська академія” студентам, викладачам та адміністрації заборонили використовувати російську мову у закладі.

Нову норму прописали у Правилах внутрішнього розпорядку НаУКМА, повідомив голова Наглядової ради НаУКМА Геннадій Зубко.

Цю інформацію також підтвердив президент НаУКМА Сергій Квіт у коментарі “Українській правді. Життя”.

“Якщо викладання російською не ведеться в університеті вже дуже давно, то тепер заборона стосується і спілкування між собою мовою окупантів у Могилянці. Це стосується абсолютно всіх: викладачів, студентів, адміністративного персоналу”, – написав Зубко.

“Я підтверджую цей факт. Остаточна версія Правил буде опублікована наступного тижня”, – додав Квіт.

Правила затвердили 27 січня на 40 сесії Академічної конференції університету.

“Оновлені Правила внутрішнього розпорядку були прийняті одноголосно Академічною конференцією, тобто Загальними зборами колективу. Це означає, що за них також проголосували студенти”, – прокоментував Сергій Квіт.

Нагадаємо, раніше у київських школах відмовилися від викладання російської мови навіть факультативно.

Опубліковано

Львів визнано містом, де найкраще знають англійську мову

З початку повномасштабного вторгнення українці почали більше вчити іноземні мови у 2022 році. Так, містами, де найкраще знають англійську визнано Львів, Запоріжжя, Київ, Дніпро та Харків, повідомляє osvitoria.media.

Найгірше володіють англійською в Сімферополі та Рівному. Серед областей лідерство утримують в Хмельницькому, Львівському, Київському, Полтавському та Запорізьму регіонах, а от Крим та Херсонська область показали найнижчі показники.

За даними міжнародного рейтингу знання англійської мови «EF EPI» Україна піднялась на 35 сходинку в світі за рівнем володіння мовою «Туманного Альбіону». Ще в 2021 році держава посідала 40-е місце. Тоді як найнижчий показник нашої країни був зафіксований у 2019 році – 49 місце зі 100 країн, в яких проводилось дослідження.

За даними аналітиків, попит на репетиторів з англійської суттєво зріс саме після початку широкомасштабного вторгнення. При цьому, якщо минулі роки репетиторів для дорослих і дітей шукали в співвідношенні приблизно 50:50, в 2022 році пропорція суттєво змістилась. Наразі приблизно 60% всіх запитів припадає на пошук викладача англійської саме для дорослих.

Найчастіше українці потребують репетитора на рівень В1-В2 (Intermediate). При цьому більше половини шукачів віддає перевагу онлайн-навчанню. Переважання в запитах на дистанційне навчання почалося після початку пандемії, а війна суттєво прискорила цей процес.

Як свідчать дані, вартість занять з репетитором зросла несуттєво. Якщо в 2021 році урок англійської в середньому коштував 189 грн., торік одне заняття з репетитором обходилось у 214 грн. Репетиторство, як роботу чи додатковий заробіток, найчастіше обирають жінки. Так, серед зареєстрованих на сервісі BUKI вчителів англійської мови чоловіки складають лише 12%.

Найбільше запитів на репетиторів з англійської мови є у Києві, Львові, Дніпрі, Одесі та Харкові. У 2022 році особливо стрімко зросла кількість шукачів у Закарпатській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. За даними EF EPI у віковому розрізі найкраще англійську мову знають українці у віці від 20 до 30 років.

Опубліковано

«Давай займемось текстом»: кримська львів’янка, що закохує в українську мову

Нещодавно світ побачив мобільний застосунок із провокативною назвою «Давай займемось текстом». У перші ж дні свого існування він потрапив у десятку найкращих застосунків тижня українського App Store. Авторка додатка, Наталя Місюк, переїхала до Львова з Криму.

Leopolis.news запитали у неї детальніше про переїзд до Львова та особливий метод популяризації української.

Пані Наталю, розкажіть, будь ласка, як ви опинилися у Львові?

Одного ранку я прокинулася в Сімферополі, коли по телевізору показували, як танки їдуть містом, а на дахах сидять люди в незрозумілій військовій формі. Столиця Криму, здавалося, тоді вимерла. Мешканці боялися виходи з домів, тому на вулицях було порожньо. Наскільки порожнім я не бачила жодне місто ні до, ні після. Навіть у пандемію. Я зрозуміла, що не хочу бути частиною подій, що відбувалися на той час, тому зібрала валізу та купила квиток на поїзд до Львова.

Чому саме до Львова? Ви бували раніше в нашому місті?

Місто обирала на «еники-беники їли вареники» (сміється). Ні, до того у Львові я жодного разу не була. Я просто шукала велике місто якомога далі від неспокійних кримських подій. Про місто Лева я була начута, що там гарно. Тому, чому ні? Вирішила спробувати. Я вважала, що їду лише на тиждень, у відпустку, пересидіти цю незрозумілу ситуацію. Була впевнена, що міжнародна спільнота не допустить окупації території в нашому столітті. Але вже за декілька днів стало зрозуміло, що це надовго. Тож я вирішила залишитися, бо треба ж десь жити.

Львів вам сподобався?

Не одразу. Перші місяці я майже не мала часу роздивитися будь-що навколо. Я бачила тільки коридори різних установ, куди щодня ходила робити якісь довідки та документи. Я шукала житло в оренду. У 2014 році смартфони ще не були популярними, тож я носила із собою паперову мапу. І все одно постійно губилася. Забудова Львова кардинально відрізняється від тих, до яких я звикла в Криму та Стамбулі, тож мені було дуже складно орієнтуватися.

А із чого почалася любов до Львова?

Зі спілкування з львів’янами. З першої хвилини у Львові біля мене завжди були люди, готові допомагати. Я нікого з них не знала раніше: здебільшого це були знайомі знайомих. Їхня турбота була дуже зворушливою. Мене тимчасово прихистили, пояснювали, що і як є у місті, давали поради з пошуку житла тощо. Часом доброту проявляли і зовсім чужі люди. Одного разу вітер під час зливи зірвав із мого балкону килимок, що там сушився. Хтось з сусідів знайшов його, виправ (!) та дбайливо поклав на поштові скриньки. Можливо, це дрібниця, але життя складається з таких моментів. Я зрозуміла, що хочу жити серед таких доброзичливих людей.

Ви сумуєте за Кримом?

Крим я ніколи не любила. Мені там було якось тісно та самотньо. У Львові я опинилася несподівано для самої себе, але це місто, де мені добре. Зараз я тимчасово в Нідерландах, вдруге в житті в статусі біженки. Рахую дні та години до того часу, коли можна буде їхати до Львова. Як то кажуть, домів.

Як у вас виникла ідея проєкту для популяризації української?

Я помітила, що львівська говірка дуже відрізняється як від академічної української, що була відома мені зі школи, так і від говірки моїх полтавсько-чернігівських бабусь та дідусів. Це так цікаво! Мене захоплювали слова та фрази, що інколи казали львів’яни. А вони не знали висловів, що знала я. Просили повторити та пояснити, а потім ми разом сміялись від задоволення: влучні фрази – це ласощі для вух та мозку!

Багато років я працювала маркетологом. Робити щось популярним – це моя професія. У мене був друг Руслан, його вже, на жаль, немає в цьому світі, який вважав, що комбінація моїх знань, умінь та історії вартує окремого проєкту. Завдяки його підтримці та підбадьоренню я започаткувала проєкт «Давай займемось текстом». Це було три роки тому. Відтоді проєкт росте та розвивається. Він – моя дитина, моя робота та творчість.

Скільки вас зараз у команді?

Весь контент створюю тільки я. Директоркою з натхнення вважається моя киця Міця, саме завдяки їй мої тексти такі муркотливі. Також у нас є технічний директор. Його звати Олег Новосад. Він займається розробкою технічної складової мобільного застосунку, що ми випустили попри війну і всі складнощі в листопаді 2022. Під час роботи над застосунком ми звертаємося по допомогу до різних людей та установ. Ще ніхто нам не відмовив.

Розкажіть детальніше про застосунок. Для кого він?

Він для добрих людей. Для тих, хто зараз переходить на нашу мову або хоче зробити свою українську більш влучною та вишуканою. Я помітила, що люди часто користуються мовою тільки в дуже обмежених рамах того, що знають зі школи. Школа – це тільки база. Українська дуже багата. Вона відкриває широкі можливості для висловлення думок, почуттів, для творчості та ділового спілкування. Нею можна та треба розмовляти із задоволенням.

Що можна знайти в застосунку?

Там є три безкоштовні гри, що допомагають опанувати нові слова та відкрити для себе їхні сенси. Також в аплікації є інтеграційний курс зі львівської говірки, який я написала на основі свого особистого досвіду. Він вийшов бешкетний, тому він тільки для дорослих. У ньому я розповідаю про підступне значення слів «шановний!» та «прошу». Пояснюю, що означає та як користуватися конструкціями типу «будеш мав, що їсти» або «буду їхала домів». Курс має професійну озвучку та супроводжується вправами, домашніми завданнями та двома додатковими іграми. У майбутньому курсів, ігор та рівнів в іграх ставатиме більше. Ми вже розробляємо наступні версії застосунку.

Як правильно користуватися додатком «Давай займемось текстом»?

Щоб отримати він нього максимум користі, потрібно збирати медальки за досягнення. Вони є різних рівнів: від мідної до діамантової. Спробуйте, вам сподобається! Українська – чудова. Кажу як кримчанка.

Це безкоштовно?

Мобільна аплікація є безкоштовною. Витрати на її розробку та підтримку автори покривають за рахунок реклами, підписок, покупок та донейтів. Застосунок має і внутрішню валюту, що називається «вогірки». Це діалектне слово для огірків, що звертає увагу користувачів на справжність та багатобарвність української, якою розмовляють люди. Нас ніхто не фінансує. Над застосунком ми працюємо з власної волі та на ентузіазмі, бо хочемо жити у сильній мирній країні, що має свою мову та пишається нею.

Пані Наталю, дякуємо вам за внесок у популяризації українською, за те, що свого часу зробили вибір на користь Львова та за вашу громадянську позиції. Нехай усе буде Україна!

Мобільний застосунок «Давай займемось текстом» можна завантажити за посиланнями:

Андроїд: http://bit.ly/3gBjWL0

iOS: https://apple.co/3tUtJip

Опубліковано

Мер Харкова заявив, що продовжить спілкуватися російською, попри штраф

Мер Харкова Ігор Терехов, якого мовний омбудсмен оштрафував на 3400 гривень за використання недержавної мови в ефірі “Єдиних новин”, заявив, що з харків’янами й надалі буде спілкуватися російською.

Про це повідомляє “Суспільне“, яке цитує слова харківського мера.

“Я вважаю, що сьогодні в нас є зовсім інші справи. Я вважаю, що найголовніше для нас сьогодні – це перемога. Офіційно я буду розмовляти українською. Що стосується мого спілкування з харків’янами – я буду спілкуватися російською”.

При цьому Терехов не уточнив, чи буде сплачувати штраф за порушення мовного закону.

У мера є час до 4 грудня на оскарження постанови омбудсмена.

Нагадаємо, мовний омбудсмеа Тарас Кремінь виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення Тереховим Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

Як зазначено у постанові, мер у зверненнях до мешканців міста Харкова в ефірі телемарафону “Єдині новини” застосовував недержавну мову, чим порушив частину першу статті 12 Закону. Через це на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Опубліковано

Креденс: про що нам говорить слово-відкриття з радіодиктанту

Креденс! Це слово ввірвалось із радіодиктанту національної єдності у світовий ефір та на безкраї простори українських соцмереж із тексту Ірини Цілик і зазвучало голосом Ади Роговцевої. І миттєво породило дискусії, запитання, в’їдливі відповіді, доброзичливі пояснення та, звичайно ж, меми.

Креденс блискавично став в один ряд з багатьма важливими новинами. З однієї банальної причини. Виявляється, величезна кількість людей в Україні не знає, що це таке. Це з’ясувалося у День української писемності та мови.

Ви мені закинете, що це слово – іншомовного походження. І з цим важко не погодитися, це правда. Але не будемо зараз про тисячі слів такого ж походження, які давно стали нам рідними: від ранкового бутерброда, зручного таксі, фаршу асорті на котлети (до речі, фарш – туди ж) до прекрасної біжутерії, теплого контрабандного бурштину, валізи, яка зараз лежить без діла у шафі (шафа хо хо!), до бутоньєрки на платтячку, до дефіцитних (дефіцит ха ха!) під час вимкнення струму світлодіодних ламп.

Просто слово “креденс” частіше вживають на заході України та близьких до заходу областях.

Ми надто довго дозволяли собі не цікавитися один одним. Іншим містом, іншою частиною країни, цікавим селом у сусідньому районі, зруйнованою фортецею, старим замком, втраченими назвами.

Як говорять на Львівщині, Луганщині, Херсонщині, Сумщині, Полтавщині? Чому – Лохвиця, Салтикова Дівиця, Мелітополь, Гайсин, Дергачі, Мала Виска, Гурзуф, Бахмут, Вита Литовська, Турка, Батурин, Каланчак? Звідки взялися всілякі розкішні слівця, звідки ці прекрасні старовинні “меми” – прислів`я і приказки?

Ще з радянських часів дітей старалися возити на відпочинок винятково на море. Оздоровлювати. Бо цей вид відпочинку був найпрестижніший. Іншого навіть не припускали та й не уявляли. Відпустка – значить море. Море – значить відпустка.

Цей совковий атавізм “відпустка на морі” плавно перейшов у наші часи. Тільки Крим та Азов змінилися закордонними географічними морськими локаціями. І лише порівняно недавно дехто, озирнувшись, почав розуміти, що в межах України існує клондайк вражень, подорожей, неймовірно прекрасний цікавий світ. Світ природи, культури та мови.

Українці почали їздити Україною. І почали брати із собою дітей. Оздоровлювати. Не лише тіло, а й душу та розум. Бо куди б ви не поїхали, скрізь ви будете стикатися із місцевими людьми – офіціантами, гідами, таксистами, продавцями на базарах і базарчиках, із старшою пані, яка здає вам апартаменти, з прибиральницею, місцевими краєзнавцями, продавцями морозива, музейниками, двома подружками за десертом у кафе чи поважними чоловіками за пивом.

І саме від них ви раптом почуєте незвичне красиве слово, наприклад, креденс. І воно вас зачепить, зацікавить, а найважливіше – вашу дитину. Ви станете багатшими на одне слово, а потім ще й ще. Бо ж ви щороку буде їздити не лише на море, а й виділите кілька днів, щоб поїхати кудись в Україні, де ви ще не були.

Звісно, під час війни такі подорожі часто або вимушені, або рятівні або й взагалі неможливі. Проте парадоксально, що саме війна почала нас так бурхливо перемішувати, змусила їхати в інші частини країни, знайомитися заново один з одним, впізнавати і пізнавати себе й свою мову. Є такий вислів “скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина”. Я б додала – “скільки рідних діалектів ти вивчив, скільки нових слів пізнав, у скількох місцях своєї країни ти побував – на стільки ти багатий українець.

P.S. У нас вдома ніколи не говорили “креденс”, хоча тато й з Львівщини. Але я незліченну кількість разів їздила на наш захід, здобула там багато друзів і від них давно знаю це слово. І тепер особливо сильно хочу поїхати туди в Україні, де я ще не була. Щоб набрати в пам‘ять побільше наших мовних скарбів, нашої безмежної культури.

Від редакції: Український тлумачний словник надав слову “креденс” статус “застарілий”. Та насправді це слово і нині у широкому вжитку на Львівщині та Прикарпатті. Ним називають буфет для посуду зі скляними верхніми шафками, поличкою і дерев’яними дверцятами нижнього відділу.

Наталка Діденко, спеціально для УП. Життя

Опубліковано

Данілов заявив, що російська мова має зникнути з України, та пояснив чому

Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що російська мова має зникнути з території України, адже є елементом російської пропаганди і знаряддя для промивання мізків. Про це Данілов сказав у ефірі політичного токшоу.

“Російська мова має зникнути з нашої території взагалі як елемент ворожої пропаганди і промивання мізків для нашого населення. Англійська є обов’язковою, наша рідна мова є обов’язковою. А насаджувати сюди ці російські наративи – дуже небезпечно: нібито ми повинні з ними порозумітися, ми повинні щось зрозуміти”, – пояснив секретар РНБО.

“Дивіться: нам від них нічого непотрібно, хай вони відстануть від нас, хай відійдуть на свої болота і квакають своєю російською мовою”, – наголосив Данілов.

Він також повідомив, що на нараді з президентом Володимиром Зеленським було ухвалене рішення про перехід державного телеканалу “FreeДом” з російської мови на англійську.

Як світ відмовляється від російської мови

Від 1 вересня Міністерство економіки Латвії припинило використовувати в комунікації російську мову і почало надавати інформацію та спілкуватися з клієнтами лише державною мовою.

Цікавий випадок стався у серпні, коли під час офіційної зустрічі президента Азербайджану Ільхама Алієва та президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва кожен із них спілкувався своєю мовою, а не російською, як було раніше.

Окрім того, у Казахстані скасували вивчення одразу трьох мов для першокласників з нового навчального року. Зокрема, і російської мови.

Опубліковано

Чарльз ІІІ чи Карл ІІІ: як правильно українською

Дискусія навколо того, яким чином принц Чарльз, беручи на себе повноваження після смерті королеви Єлизавети ІІ, став королем Карлом, триває третю добу. УНІАН спробував розібратися в цьому питанні.

Українці – дивовижні люди. Наше суспільство здатне безмежно радіти успіхам ЗСУ, співчувати британцям їхній втраті – смерті Королеви, й одночасно ламати списи, як правильно писати українською ім’я її наступника – Чарльз чи все-таки Карл. І все це – одночасно.

Як король “обирає” ім’я

Одна з гілок дискусії, яка розгорнулася в українському сегменті соцмереж навколо “іменного” питання британської монархії, пов’язана з тим, що 8 вересня багато українських ЗМІ видали новину з заголовками на кшталт: “Монарх обрав собі ім’я Карл ІІІ”. Мовляв, чому Чарльза тепер варто називати Карлом?

Однак історія з “обранням” імені доволі проста. Після того, як трон переходить до спадкоємця, він має обрати ім’я, під яким буде правити як король. У Чарльза чотири імені – безпосередньо Чарльз, а ще – Філіп, Артур та Джордж. І він міг обрати будь-яке з цих чотирьох. Як повідомлялось в британській пресі, наприклад, ім’я діда теперішнього короля було Альберт, але правив він як Георг VI. Натомість Чарльз обрав ім’я Чарльз ІІІ. Та як сталося, що воно “перетворилося” у Карл ІІІ?

Складнощі перекладу

На сторінці у соцмережі Facebook проекту WAS, який займається популяризацією історії, пояснюється, що англійською мовою ім’я нового британського монарха не змінилося – Charles. Однак в українській мові затвердилася норма перекладу імен іноземних правлячих монархів, тому Елізабет ІІ люди називають Єлизаветою, Джорджа V – Георгом, а Джеймса І – Яковом. І таке правило перекладу стосується не лише британських монархів, а й, наприклад, французьких королів: Луї – Людовік, Жан – Іоан, і так далі.

Підтверджуючи це, журналіст Дмитро Лиховій приводить правило, викладене у підручнику “Теорія і практика перекладу”: “Власні назви титулованих осіб (царі, королі, принци тощо) з англійської перекладаються”.

“Покійний Пономарів (професор, відомий український мовознавець, – УНІАН) свого часу писав: “Королева Великої Британії – Єлизавета ІІ (Елізабет ІІ) також не дуже своя, але ж здавна прийнято саме імена монархів перекладати”, – зазначив Лиховій.

За його словами, саме тому ми вживаємо “король Англії Яків ІІ, але Джеймс Бонд. Королі Англії Генріх III, Генріх VII і т.д., а всі інші – Генрі… Королі Франції – Генріхи й Людовики, а “прості смертні” – Анрі й Луї… А Пап Римських ми називаємо Павло, Іван Павло, Франциск, а не Пол чи Павел, Джованні, Франческо чи Франсіско”.

“Власне, досі з цим принципом у нас всі були наче згодні. Проте на переході Чарльза із принців у королі чомусь стопорнулися”, – написав журналіст.

Не правила, а традиції

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зазначає, “переклад” – транскрипція – відбувається за укладеною традицією: “У французькій буде звучати по-своєму, в німецькій по-своєму, але в українській традиції історично склалось так, що він буде називатись Карл ІІІ”, — зазначив він.

Однак цікаво, що, наприклад, іспанські та португальські імена монархів ми все ж не перекладаємо.

“Тільки імена монархів Іспанії та Португалії не перекладаються, а передаються через практичну транскрипцію. Чому? Ніхто не знає”, – зазначає політолог Віктор Таран.

Дійсно, колишнього короля Іспанії українці називали Хуан Карлос, а не Іван чи Джон Карлос. А його син для нас – Філіп, але не Пилип. Ба більше, монархів середньовічної Литви, імена яких не можна було перекласти на українську за відсутності “аналогів”, теж ніхто не “перекладав”. Тому Вітаутас був Вітовтом, Альгірдас – Ольгердом, Гядімінас – Гедиміном і так далі.

І, якщо вже говорити безпосередньо про переклад імен, то варто було б казати, наприклад, не “Георг”, а “Георгій” чи навіть “Юрій”.

Геть від Москви

Багато хто в цій мовній дискусії висловив думку, що германізувати імена – не Вільям, а Вільгельм, не Чарльз, а Карл – традиція російських істориків з німецькою освітою. Тому, мовляв, варто від такої традиції відмовитись.

“За відсутності української традиції перекладу імен, ми калькували російську, наслідувану СРСР, – вважає народний депутат Володимир Ар’єв. –  Але, якщо ми відриваємось від “руського міра”, то давайте вже в усьому. Мова є живою і зміни відбуваються, особливо під час історичних подій. Треба мати власні правила замість копійованих. А філологи не стільки керують мовою, скільки фіксують природні зміни розвитку”.

З ним погоджується і відомий телеведучий Вадим Карп’як: “Дискусії Чарльз/Карл мають під собою цікаве підґрунтя. Карлівці небезпідставно апелюють до підручника “Теорія і практика перекладу”, де написано, що власні назви титулованих осіб перекладаються. Тому вони наполягають, що навіть у таких рідкісних випадках як цей (а це справді дуже нестандартний філологічний трафунок) писане правило (Карл) повинне домінувати над мовною традицією (Чарльз). Віра в те, що мова жорстко регламентується правилами, для мене трохи дивна. В моєму розумінні віра ця походить від радянської системи викладання, в якій філологія була прирівняна до точних наук, де все стандартизовано і каталогізовано”.

За його словами, саме тому школяр легко розбере речення чи препарує слово, або зацитує купу правил та винятків з них, але оригінально переказати власні враження від прочитаного йому значно складніше, тому що на уроках української “їх вчать не володіти мовою як пластичним засобом, а опановувати її як намертво зафіксований інструмент з жорстко регламентованим функціоналом”.

“Проте мова далеко не завжди піддається логіці. Як і людські вчинки. Тому догматизм в мові з посиланням на підручники 20-річної давнини не завжди доречний. Тим більше, що і догма не зовсім зрозуміла. Якщо, як пише підручник, “власні назви титулованих осіб перекладаються”, то чому ми називали принца Чарльзом? “Принц” – це титул. Вчора Чарльз змінив титул, а не ім’я. В українців, як давніх і переконаних республіканців, нема власної традиції передачі королівських імен. То чому б її не почати виробляти зараз?”, – додав телеведучий.

***

Дійсно, мова – живий організм, а не усталена традиція. Вона змінюється і розвивається. Тож нічого не заважає нам приводити її до сучасного стану, змінюючи старі традиції на нові.

А крапку у цій дискусії поставимо цитатою докторки філологічних наук, професорки, провідної наукової співробітниці Інституту української мови Світлани Соколової: “Англійською мовою ім’я [британського монарха] звучить як Чарльз. Раніше українці традиційно використовували для імен англійських королів імена Карл І, Карл ІІ. Думаю, що за новим правописом (нашим) краще все ж говорити Чарльз. Карл – вплив російської мови”.

Врешті, нова прем’єрка Великої Британії Ліз Трасс у своїй промові чітко сказала: “Король Чарльз”. God Save the King!

Авторки: Інна Андаліцька, Анастасія Світлевська / УНІАН

Опубліковано

Мінкульт готує законопроєкт про статус англійської: у певних сферах буде обов’язковою

Міністерство культури та інформаційної політики працює над законопроєктом про встановлення особливого статусу англійської мови в Україні як мови міжнародного спілкування.

Про це повідомив перший заступник міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв під час брифінгу в Медіа центрі Україна – Укрінформ, повідомляє сайт міністерства.

Проєктом закону передбачено:

  • встановлення особливого статусу англійської мови в Україні як мови міжнародного спілкування;
  • значне розширення сфери застосування англійської мови в Україні;
  • англійська мова буде обов’язковою в окремих публічних сферах суспільного життя, де наявні міжнародні комунікації.

За ініціативи МКІП створюється міжвідомча робоча група з питань підготовки актів законодавства щодо забезпечення функціонування англійської мови як мови міжнародного спілкування. До її складу будуть входити народні депутати, представники державних органів та громадськості. Наразі в МКІП узагальнюються пропозиції, що надійшли від державних органів та громадськості й готується проєкт наказу про створення такої міжвідомчої робочої групи.

З урахуванням напрацювань міжвідомчої робочої групи буде підготовлено законопроєкт про забезпечення функціонування англійської мови як мови міжнародного спілкування, проведено його громадське обговорення та підготовлено для подання на розгляд уряду.

Карандєєв наголосив, що наразі Україна за світовим рейтингом займає лише 40 позицію зі 112 країн світу щодо рівня володіння громадян англійською мовою.

“Трансформація статусу англійської мови має розв’язати цю проблему. Це стратегічний курс України до членства в ЄС. У проєкті закону передбачається врегулювання використання англійської мови в окремих публічних сферах суспільного життя. У першу чергу, це стосується міжнародних комунікацій”.

“Розширення сфери застосування англійської мови в Україні сприятиме активізації процесів інтеграції українців у європейську спільноту… Це також допоможе формуванню суб’єктності України у світових глобалізаційних процесах. Крім того, після нашої перемоги, впливатиме на зростання інвестиційної та туристичної привабливості України”.