Кутя на Різдво 2018 – одна з 12 традиційних страв. Рецептів куті на Святвечір існує невичерпна кількість. Готуйте новаторську та традиційну українську кутю для всієї родини разом із Радіо МАКСИМУМ.
Кутя – це головна страва Святої Вечері, з неї заведено починати вечерю. Кутя настільки живильна і багата мікроелементами і вітамінами, що її можна сміливо використовувати як самостійну страву для щоденного раціону, і до того ж вона дуже смачна!
Кутя з пшениці з горіхами
Нам знадобиться: пшениця, волоські горіхи, мак в пропорції 2:1:1, 100 г меду, 50 г родзинок. Як готувати: промиваємо пшеницю, замочуємо на кілька годин, варимо на середньому вогні до готовності. Промиваємо мак, запарюємо окропом на 30 хвилин, 2 рази перемелює в м’ясорубці або блендері. Горіхи трохи подрібнюємо і підсмажуємо. Родзинки обдаємо окропом. Мед розмішуємо з водою або вершками. Всі компоненти ретельно змішуємо.
Рисова кутя
Інгредієнти: 1 склянка рису, 100 г маку, 100 г ядер волоських горіхів, 1-3 столові ложки меду, цукор за смаком. Рис для куті слід приготувати по-особливому. Стакан рису залити півтора склянками окропу, щільно накрити каструлю кришкою, варити рис три хвилини на сильному вогні, шість – на середньому, три – на маленькому.
Ще дванадцять хвилин не відкривати кришку, даючи рису настоятися на пару. Співвідношення всіх інших компонентів для куті – на ваш смак.
Кутя з шоколадом і халвою
Сподобається всім ласунам! Щоб приготувати таку незвичайну кутю, нам знадобляться: 200 грам пшениці, 50 грам родзинок, 50 г волоських горіхів, 20 г маку, узвар, мед, 50 г халви і стільки ж чорного шоколаду. Готуємо пшеницю: добре промиваємо, заливаємо гарячою водою, варимо в каструлі на повільному вогні до м’якості. Коли всі складові підготували, з’єднуємо холодну пшеницю, мак, горіхи, родзинки, мед. Можна додати трохи узвару, щоб утворилася консистенція, яка вам подобається. Халву і шоколад порізати невеликими шматочками і акуратно вмішати в кутю.
Кутя різдвяна з перловки
Нам знадобиться: 200 г перлової крупи, 150 г маку, 50 г очищених горіхів, 50 г родзинок, мед і цукор за смаком, 1/2 склянки вершків. Приготування: перлову крупу промити, залити водою у співвідношенні 1 до 3 і варити до готовності. Відцідити і остудити. Мак залити окропом і варити до тих пір, поки не буде легко розтирати між пальцями. Мак ретельно відцідити (можна на ситі) і перекрутити через м’ясорубку. Ізюм запарити окропом. Мак перемішати з перловкою, додати подрібнені горіхи, родзинки, мед і цукор за смаком. Все перемішати з вершками.
Кутя з сухофруктами і малиною
Інгредієнти: 2 склянки пшениці або рису, півсклянки або третина (за смаком) меду, сушені яблука чи груші, родзинки і (або) сушена малина (чверть склянки). Приготування: помити і перебрати пшеницю, закип’ятити 4 склянки води, додати туди пшеницю і варити 25 хвилин; додати сіль, яблука і малину; через 5-7 хвилин – родзинки; все варити ще хвилини дві. В смачну масу додати мед і залишити на 1-2 години.
Кутя в глиняних горщиках
Інгредієнти: 2 ст. пшениці, 1 ст. маку, цукор, мед за смаком, 2 ст.л. вишневого варення без кісточок, 1/2 ст. волоських горіхів, 1/2 ст. кишмиша або родзинок. Замочену з вечора, очищену і перебрану пшеницю добре промити, укласти в глиняні горщики, залити гарячою водою так, щоб вода перевищувала рівень зерна на два пальці і поставити в розпечену духовку. Після закипання води вогонь зменшити до мінімуму і томити 2-3 години поки не стане м’якою. Запарити мак окропом і залишити на 1-2 години, потім злити воду, розтерти, додати цукор, мед, вишневе варення, подрібнені горіхи і киш-миш або родзинки. Дістати з духовки горщики з пшеницею, додати в них солодку масу і поставити в духовку ще на півгодини.
Кутя: рецепт приготування в мультиварці
Пшеницю промиваємо, висипаємо в чашу мультиварки і заливаємо водою (на 1 частину пшениці 5 частин води), солимо, ставимо в мультиварку на режим тушкування на 2,5 години. Якщо у вас пшениця пропарена то ставимо на режим каша на 30-40 хвилин. Мак і родзинки заливаємо окропом, мак накриваємо щоб краще набряк. Горіхи подрібнюємо ножем або в ступці. Коли мак набрякне (мінімум через годину. Але можна і коли пшениця буде майже готова) зливаємо з нього воду, додаємо чайну ложку цукру, перетираємо його за допомогою ступки до появи макового молока. З родзинок теж зливаємо воду. У мед додаємо трохи окропу щоб він став більш рідким. Коли каша буде готова додаємо до неї мед, родзинки, горіхи і мак. Гарненько перемішуємо. Кутя готова. Смачного!
Колядки, вертепи і кутя – невід’ємні складові українського Різдва. Щоправда, кутю в українських містах і селах готують абсолютно по-різному.
Різдвяні свята відзначає більшість українців, незважаючи на ступінь релігійності. Мало хто ігнорує спів колядників і не готує на Святвечір обов’язкову кутю, яка повинна бути як можна більш смачною. Кожен з компонентів куті мав на старовину особливий сенс. Зерно вважалося символом воскреслого життя, мак – родючості, горіхи символізували дружбу і любов, а мед – радість, солодке життя.
Класичною вважається кутя із зерен пшениці, маку, меду і горіхів. Втім, її нерідко готують з перловки, рису, пшона і навіть бобальок – кульок з тіста. У різних регіонах України приготування куті, як і ставлення до цієї обрядової страви, відрізняється, але практично в кожній родині вважається, що їх кутя – якщо не найправильніша, то вже точно найсмачніша.
Так, на Київщині найчастіше готують класичну кутю з пшениці, а іноді з перловки:
Кутя по-київськи
Стакан пшениці необхідно замочити на ніч. Вранці поставити на невеликий вогонь і варити до готовності. Додати по 100 грам маку (перетертого в ступі або кавомолці), подрібнених горіхів і промитих родзинок. Змішати і заправити теплим розтопленим медом за смаком.
При цьому, господині радять купувати мак не в магазині, а вибирати на ринку, щоб можна було спробувати його «на зуб» – чи не гірчить.
На західній Україні збереглося особливе ставлення до Різдва. На Святвечір, напередодні Різдва, всі домочадці повинні бути вдома, а сам вечеря повинна складатися з дванадцяти пісних страв. На Рівненщині готову кутю ставлять на покуті – місце під образами. Під горщик кладуть специфічним чином складений пучок сіна (хрест-навхрест і перев’язаний). На кожен кут стола, під скатертину, кладуть по зубцю часнику від нечистої сили.
Кутя по-рівненськи
Пшеницю замочують на ніч. Вранці воду зливають, залишаючи лише на два пальці над зерном. Потім пшеницю варять до готовності. До неї додають горіхи, курагу, родзинки, мак і заправляють розтопленим медом за смаком. Мак НЕ труть і не замочують.
На Полтавщині в старовину кутю з печі діставала жінка, а потім передавала її в руки чоловіка або дитини, які й ставили блюдо на покут. Там вона повинна була стояти до 14 січня, причому кожен день кутю варили свіжу. Вважалося, що впродовж тижня душі померлих предків можуть спостерігати за живими. Саме для них і готували свіжу страву.
Кутя по-полтавськи
Пшеницю (або пшеничну крупу) заливають на ніч холодною водою в пропорції один до двох, а після цього варять на повільному вогні. Зварена каша заливається узваром до консистенції густого супу. Узвар повинен бути концентрованим і солодким – з яблук, груш і чорносливу. І все – ніяких родзинок, маку та інших компонентів.
Раніше на стіл ставили два горщика: один з узваром, а другий з незаправленою кутею, сьогодні ж два компоненти змішують відразу. Втім, є більш сучасний рецепт.
Потрібно зварити пшеничну крупу і приготувати заправку: товчений мак (попередньо замочений на кілька годин), горіхи, чорнослив або курагу залити теплою водою з медом.Кутя змішується безпосередньо перед подачею на стіл і зазвичай виглядає не як каша, а як суп.
До речі, на Закарпатті теж готують рідку кутю.
Кутя по-закарпатськи:
Відвар з пшениці змішується з узваром, додається вода, в якій запарюється мак, мед за смаком, мелені горіхи і мелений мак.
У Карпатах поширена лемківська кутя з бобальок.
Кутя по-лемківськи
Спершу готуються самі бобальки. Для цього розкочують прісне дріжджове тісто і вирізують з нього маленькі кульки (можна скористатися кришечкою від газованої води). Коли бобальки підійдуть, їх потрібно відправити на змащеній маслом деці в духовку. За словами художниці з Ужгорода Мирослави Росул, пекти бобальки слід за день до Різдва, щоб вони встигли настоятися. Саму кутю готують з бобальок, попередньо змочених водою, тертого маку, горіхів і меду.
А от у східній Україні кутю готують з рису.
Кутя по-луганськи
Рис відварити. Мак перетерти з двома-трьома чайними ложками цукру. Змішати охолоджений рис з маком, родзинками, горіхами і медом. Прикрашають таку кутю цукатами.
В Одеській області кутю готують за таким же рецептом, але в неї нерідко додають халву.
А в Донецькій області і зовсім готують рисову кутю з вишнями.
Кутя по-донецьки
Відварити склянку рису. Зварити компот з вишень або ж взяти вишні, консервовані у власному соку (іноді компот замінюють узваром). Готовий рис змішують з ягодами з компоту, додають горіхи, заправляють вишневим соком або узваром. Головне, не перестаратися: кутя не повинна «плавати».
На Черкащині кутю нерідко готують з перлової крупи.
Кутя по-черкаськи
Зварити перловку. Мак розтерти з додаванням цукру. Окремо крупно потовкти горіхи. Родзинки облити окропом. Перед подачею на стіл змішуються всі компоненти крім маку. Мак же розводять з медом теплою кип’яченою водою. Цією заправкою кашу заливають уже в тарілках, безпосередньо перед подачею на стіл. Причому в черкаській куті заправки повинно бути багато. Іноді в неї додають трохи сушених ягід (в основному, чорниці), щоб підкислити смак.
А ось на Житомирщині готують навіть «п’яну» кутю.
Кутя по-житомирськи
Пшеницю або перловку заливають на півгодини холодною водою. Після чого відціджують, заливають окропом і варять до готовності на повільному вогні. У готову кашу додають розтертий мак, запарені на півгодини родзинки, дрібно мелені горіхи і курагу. Заливається кутя виноградним соком, додається ложка меду й ложка солодкого червоного вина.
Ну і «секретний інгредієнт» куті, який не залежить від регіону України, – це традиційне побажання, яке обіцяє і «радощів в жітті», і добра, і благополуччя, і, зрозуміло, особливого смаку головній різдвяній страві українців: «Смачної вам куті!»
Готувати каву в горнятку, запарюючи свіжозмелену водою, або за допомогою кавоварки – звичне діло для кожного. Проте є такі гурмани, хто любить інший, насиченіший та густіший смак – каву приготовану у джезві, або ж турці. Такий напій, зазвичай, пропонують в кав’ярнях, і то нечасто, а вдома його готують лише одиниці. Він не потребує багато часу чи устаткувань, як здається на перший погляд. Всього лиш джезву та гарячий пісок, який господині часто замінюють на звичайний вогонь. Проте саме пісок має свій особливий шарм і додає аромату – переконують експерти. Як правильно приготувати каву в турці та як найкраще підібрати для цього устаткування – розповідає учасниця Світового Чемпіонату з приготування кави у джезві Юлія Сайчук.
“Найголовніший атрибут – джезва – повинна бути конусоподібної форми”, – зауважує Юля – “Вона повинна бути звужена до верху, щоб масла з кави не випаровувались”.
Таку каву, каже дівчина, не варять, з неї дістають всі корисні речовини, які є всередині. Адже саме за рахунок звуження піна утворює щільну пробку.
Важливим є матеріал, з якого виготовлена джезва. Це повинна бути мідь або бронза, покрита оловом або ж сріблом. Для приготування кави по-турецьки не варто обирати глиняні джезви, адже глина забирає аромат напою, вона легко б’ється і її важко перевозити.
Для приготування кави по-турецьки варто обирати лише свіжообсмажені зерна, розмелювати їх потрібно тільки перед приготуванням. “Кисень вбиває каву. На каві, яка була відкрита довший час, піна не утвориться. А піна – це візитівка кави по-турецьки”, –розповідає дівчина.
На 6 мл води відмірюємо 8 г кави. Саме на Сході прийнято готувати з такої кількості води, в нас, зазвичай, додають більше. Беремо, для прикладу, ефіопію. Кавові гуру кажуть, що у ній найкращий баланс солодкості і ягідної кислинки. До речі, коли представляла Україну на Світовому Чемпіонаті з приготування кави в джезві, то до авторського напою, основою якого була кава по-турецьки, додавала мед, м’яту та імбир.
Всипавши в турку каву та заливши її водою, ставимо джезву на розпечений до 300 градусів пісок. Потім ретельно її пересуваємо. Коли по краях стінок з’являються потемніння, кава майже готова – через декілька секунд її можна забирати з піску або ж вогню та наливати у філіжанки.
Дещо незвичний та дуже насичений смак напою, а особливо, його густота, не всім припаде до смаку, проте розсмакувавши, справжні гурмани знайдуть для себе нову любов – каву по-турецьки.
Нагадаємо, зовсім недавно львів’янка Юлія Сайчук зайняла п’яте місце на чемпіонаті світу з обсмажування кави World Coffee Roasting Championship 2017, що проходив цього року в китайському місті Гуанчжоу.
Кажуть, що у Львові навіть вулиці пахнуть кавою, оскільки тут її готують ледь не всюди. Проте, в такому різноманітті кавових рецептів найважче знайти щось особливе. Tvoemisto.tv дізналося три унікальні рецепти кави, які готують та подають тільки у Львові.
Кава «Сюрприз» (Віденська кав’ярня)
Кава «Сюрприз» відома багатьом львів’янам, проте може шокувати туристів. Сюрприз полягає в тому, що каву подають зверху із збитими жовтками та цукровою пудрою. Виходить, що ви прикушуєте гарячу гірку каву холодним солодким жовтком. Проте, за словами працівників закладу, таке поєднання гармонійне й приємне на смак, тому більшість клієнтів приходить саме за цим напоєм.
Фірмова кава (Café 1)
У цій кав’ярні є одразу три унікальні рецепти кави. І хоча складові можуть здаватись традиційними, проте вони відрізняються особливою подачею та смаком.
Кава №1 – це еспресо, яке подають із ягідним соусом з вишнями, вершками та кулькою морозива під шоколадом з горіхами. Кава Амелі – напій, що подається із бренді. Проте, окрім алкоголю до нього також входять кулька морозива з лікером та гарячий шоколад. Кава фірмова з лікером та крем-лікером, до складу якої входить «Старий Талін». Подають каву з морозивом, м’ятою та фруктами.
Кава по-львівськи (Копальня кави)
Кава по-львівськи готується у джезві (турці) на піску. Її особливістю є також те, що її подають з лимоном і корицею, а ще в неї додають львівську настоянку – «Криївка». Така кава середнього розміру – 80-90 мл.
День святого Миколая традиційно святкується 19 грудня, коли вже настав час різдвяного посту. Тож вибір страв у цей день досить скромний. Але все ж це, перш за все, свято для дітей. Тому їх частують пряниками, які у народі називають “Миколайчиками”. Пряники випікають у формі Миколая або янголят і розмальовують кольоровою глазур’ю.
Рецепт від Дарії Цвек
Книжка з рецептами випічки від Дарії Цвек раніше була практично у кожному домі, тож не дивно, що цей рецепт є найпопулярнішим.
Для приготування пряників нам знадобиться:
• 600 г борошна пшеничного;
• 150 г масла або маргарину;
• 2 яйця (та окремо ще 2 жовтки);
• 200г цукру;
• 150г меду;
• по пів чайної ложечки кориці та перетертих суцвіть гвоздики;
• 1ч.л. соди;
• 2ст.л. сметани;
Спочатку перетираємо борошно з маслом або маргарином, потім додаємо по черзі: яйця з жовтками, сметану, цукор та спеції, мед.
Замішуємо тісто і залишаємо його в холодильнику на ніч або хоча б на декілька годин.
Тепер беремось випікати пряники:
потрібно розкачати тісто, щоб воно було пів сантиметра у товщину. Аби з нього було простіше вирізати Миколая чи янголят, можна попередньо зробити формочку з картону. Далі змащуємо деко олією чи маслом, притрушуємо борошном та викладаємо пряники. Випікати їх потрібно до золотистого кольору при 180 градусах.
Коли пряники приготуються і будуть холонути, час зробити глазур: білок збити, поступово додаючи пудру та лимонний сік, до густої консистенції. Якщо плануєте зробити декілька кольорів — розділіть білок на декілька порцій і додайте фарбник у кожен окремо. Найзручніше розмальовувати пряники із кондитерського мішка, який трохи постояв у холодильнику разом із білками.
Рецепт від Миколи Тищенка
Микола Тищенко — член журі телевізійного проекту “Майстер Шеф”, теж ділиться своїм особливим рецептом приготування “Миколайчиків”.
Він відрізняється від попереднього рецепту і складовими, і пропорціями, і наявністю начинки. Рецепт глазурі також інакший.
Для тіста нам знадобиться:
• 300 г борошна;
• 3ст.л. меду;
• 100 г масла або маргарину;
• 150 г цукру;
• 2 яйця;
• 25 г какао порошку;
• 30 г сухого імбиру;
• 10 г розпушувача тіста.
Для начинки:
• 200 г чорносливу;
• 100 г грецьких горішків.
Для глазурі:
• 100г цукрової пудри;
• сік половинки лимона.
Отже, готуємо тісто:
Для початку змішуємо усі сухі інгредієнти окремо, а масло, цукор та мед окремо. Перемішуємо та додаємо яйця. Тісто розкатайте товщиною в декілька міліметрів та сформуйте пряники — це будуть дві половинки одного пряника. Перемелені або порублені горіхи із чорносливом кладемо на одну частинку пряника і накриваємо іншою. Випікати їх потрібно протягом близько 15 хвилин при 200 градусах.
Готове та повністю охололе печиво розмальовуємо глазур’ю. Для неї змішайте 100 цукрової пудри із соком половинки лимону.
За бажання, можна дещо змінити рецепт: взяти інші горіхи, додати різні сухофрукти або ж взагалі замінити їх густим варенням.
Простий рецепт “Миколайчиків”:
Також додаємо простий рецепт пряників, котрий не відбере багато часу.
Для нього нам треба:
• 500 г борошна;
• 150 г цукру;
• 70 г меду;
• 100 г масла;
• 2 яйця
• пучок солі.
Змішуємо мед, цукор, сіль та яйця. Додаємо у борошно, перетерте з маслом. Кладемо тісто у холодильник на годинку. Потім формуємо пряники і випікаємо 10-15 хвилин при 180 градусах.
І ще трохи про форму “Миколайчиків”:
Окрім Миколая та янголят, їм також притаманно надавати форму сніжинок, різних звірят та птахів, ялинок, чобіт та шапок.
Також перед випіканням у пряниках роблять маленькі отвори, щоб можна було потім нанизати солодощі на нитку. Адже часто саме таким печивом прикрашали потім новорічну ялинку.
Тож ви можете не тільки посмакувати чудовими пряниками на День святого Миколая, а й змайструвати цікаві прикраси на ялинку до Нового Року, які будуть нічим не гіршими за магазинні іграшки, а на додаток ще дарувати гарний аромат.
Напередодні Різдва DsNews попросила знану львівську господиню Пані Стефу розповісти нам про те, як приготуватись до Святвечора.
У Львові завжди багато Різдва. Починається все з надвечір’я Миколая, ба, навіть раніше – від часу, коли пишемо до нього листа. Так, ми всі віримо у Миколая, і досі пишемо йому свої записки. Про те, що були чемними, і що бажаємо здоров’я нашим батькам і рідним, а ще, дуже просимо, принести нам… З часом бажання міняються, але кілька мардаринок та цукерків тішать нас незалежно від віку.
Вранці 19 грудня Львів прокидається від шурхоту цукеркових обгорток, запаху мандаринок і з усвідомленням того, що скоро Різдво. А це значить, що час робити порядки, йти по ялинку і готуватися до Святвечора.
На “польське Різдво” ми проводимо репетицію, потім, за кілька днів, з роздратуванням перечікуємо новорічні вибухи набридливих петард, дурячи себе, що це туристи (“бо це ж не може бути львів’янин!”), і готуємося до справжнього дійства.
За кілька днів до Святвечора концентрація справ є шаленою – хтось, обіймаючи макітру, тре мак, хтось ліпить вушка і вареники, вночі тихенько булькає в велетенському баняку холодець. Зранку ходимо навшпиньки, щоб “не злякати” тісто на калачі і маківник. Ось так, в ритуальних переміщеннях кухнею, минають останні дні до Різдва.
Різвяні, властиво Святвечірні страви, – це не просто їжа. Це, насамперед традиція, яка передається з покоління в покоління. І мені видається важливим, щоб, попри глобалізацію, тотальне змішування смислів і колективно-несвідому амнезію, ми зберігали в родинах ці більші і менші традиції, плекали їх та розвивали.
Традиційними в нашому домі стравами на Святвечір є оселедець, салатка з фасольки, гриби “запалені” з кулешою, шухи – салатка з буряків з грибами, борщик із вушками, голубці – з тертою картоплею або пшоном, вареники з капустою і картоплею, пампушки, узвар з сушені, і, звісно ж – кутя.
Страви ж на Різдвяний сніданок – це вже цілком інша історія. Адже піст закінчився і справою честі кожної галицької господині є подивувати родину смачним і, головне, щедрим столом. Відкрию секрет: кулінарне приготування до різдвяного сніданку і подальших коляд відбувається набагато довше і важче, аніж до Святвечора з його обов’язковими стравами у кількості “аж” 12 штук. В кожній родині є свої Різдвяні смаколики, їх не злічити, тому я розкажу саме про Святвечірні традиційні страви.
В нас в родині ми пильнуємо, щоб на Святвечірньому столі було 12 страв. Часом робимо все “як книжка пише”, часом дозволяємо собі кулінарні експерименти – наприклад, готуємо рибу за іншим переписом, ніж завжди. Але єдиним непорушним правилом є дотримання посту – ні масла, ні молока, ні жодних інших “тваринних” складників у приготуванні страв не вживаємо.
Святвечірній стіл застеляємо білим обрусом – у нас є такий спеціальний, який мама витягає з шухляди тільки на Різдво. Навіть незважаючи на ледь помітні, вічні плями, які в’їлись у тканину за десятиліття ритуального використання. Якби можна було розшифрувати ці плями-записи, отримали б цікавезну сагу (ну або нє, бо то ж плямки).
Під обрус кладемо сіно, на кути стола кладемо часник, “на покутті” стола – кутя, колач і свічка. А ще – завжди накриваємо стіл на 1 особу більше, для душ померлих, які прийдуть до нас за Святвечірній стіл, або для випадкового подорожнього. Так робили мої бабусі, їхні бабусі, так робимо ми. Мені подобається думати, що, зберігаючи такі дрібні побутові ритуали, ми зберігаємо пам’ять поколінь. Нехай не щодня, нехай лиш на Різдво чи Великдень, але це мене, хоч і щемить, але приємно гріє.
Також, цілий день тримаємо піст, першою стравою за день буде ложка куті, якою ділимося на початку Святої вечері. Вечерю починаємо з молитви, після цього вітаємо одне одного “Христос Рождається!” і колядуємо “Бог предвічний” – улюблену колядку нашої родини.
В нас, як і в кожної родини є свої традиційні переписи та секрети до них, без яких важко уявити Святвечір і Різдво.
От, скажімо, кутя – чи не найважливіша страва Різдвяного столу, котра має давнє і глибоке ритуальне значення.
Для доброї куті треба добру пшеницю, тому раджу обов’язково покуштувати кілька зерен, перед тим як варити – пшениця має бути солодкуватою, і не мати гірчинки чи затхлості.
Пшеницю потрібно ретельно промити в кількох водах, залити гарячою водою в рівень із зерном і варити на повільному вогні під покришкою. Якщо вода википить, долити гарячої. Після закипання її можна поставити в братруру (духовку – ред.), щоб вона повільно парилася, однак час від часу заглядати, щоб не підгоріла.
Тим часом готуємо мак. Його потрібно добре промити і кілька разів запарити окропом. Тоді воду злити і приступити до одного з основних святвечірніх ритуалів – тертя маку. Для цього з закутка дістається макітра і макогін – магічні знаряддя, що використовуються лише двічі на рік, під час приготування до Святвечора і Йордану. Саме у макітрі потім поставимо готову кутю на стіл.
Мак треба розтирати макогоном в макітрі з ложкою цукру, допоки не почне виділятися біле макове молочко. Звісно, можна також розтерти блендером, але це буде вже не так правильно. Це те саме, що купувати паску на Великдень в крамниці: автентики – нуль 🙂
Змішувати кутю найкраще в макітрі, де терся мак. Додаємо в макітру зварену пшеницю, підсушені і посічені горіхи, помиті родзинки і стільки узвару (або кип’яченої води) з медом, щоб була достатньо солодкою та бажаної густини.
Також кутю можна присмачити цукатами, цедрою цитрини, миґдальними пластівцями.
Але головне в приготуванні куті, як і будь якої Святвечірньої страви, – світлі думки і добрий передсвятковий настрій. А це, скажу я вам, ой як нелегко! Ще важче, аніж готувати на різдвяний сніданок. Бо ж на кухні в передсвятковій біганині сходяться усі господині родини зі своїми опініями і досвідом. З цього приводу моя бабуся завжди казала, що то нечистий хоче зіпсувати свято, отже наше завдання – противитись чварам. Про те, чи вдається, – дипломатично промовчу 🙂
Ще однією з важливих, але трохи забутих традицій, є плетіння і випікання колача, котрий, як і кутя, теж має ритуальне значення.
Бабусин перепис на колач родом з Коломиї. Вона його пекла завжди на Різдво, і часом – на Великдень.
З розрахунку на 1 колач треба взяти 1 літру борошна для розчини (опари – ред.), 50 грам дріжджів, ложку цукру і молока стільки, щоб розчина була як густа сметана. Розвести опару, додати добре втерті жовтки з розрахунку 4 жовтки на колач, додати третину шклянки розтопленого масла, трошки солі, трошки цукру і, підсипаючи борошно, місити тісто. Тісто місити так довго, щоб відставало від рук, потім накрити серветкою і поставити в тепле місце підійти. Як підійде і почне тріскатися – викласти на стільницю, поділити на 3 або 4 частини, заплести косу, покласти в бритванку (противень – ред.) і знову дати вирости, а потім змастити жовтком, посипати маком і пекти до бронзової скоринки спочатку при 200*С, за 15 хв зменшити температуру до 170*С.
В такий колач ми не додаємо родзинок чи цукатів, і на смак він у нас як пишний хліб на жовтках, але це не означає, що до тіста нічого не варто додавати – ви можете зробити його солодшим.
Для Святвечірнього борщу з вушками треба за тиждень до Різдва приготувати буряковий квас – буряки почистити, помити, нарізати скибками або потерти на терці, скласти в банку, залити тепленькою водою, щоб вода тільки вкрила їх, додати цілушку чорного хліба, ложку цукру і зав’язати марлею. Квас забродить в теплому місці і за тиждень матиме приємний смак.
В день перед Святвечором варимо сам борщ, для якого нам буде потрібно:
жменя сушених білих грибів, 2-3 більших бурячка, 3-4 картоплини (це не обовязковий компонент), 1 велика морква, 2 цибулини, пів селери, корінь петрушки, сушена зелень, горошинки чорного перцю, лавровий листочок, сіль до смаку
Гриби звечора промити і замочити в воді. На ранок воду злити, ще раз переполокати гриби, кинути в великий баняк, посолити і зварити. Як закипить – зняти піну. Через 40 хвилин варіння грибів – кинути цибулину в лушпинні, корінь пертушки, селеру. Як гриби зваряться – вийняти все на тарілочку і відлити в горня (кружку – ред) троха грибового росолу (бульйону – ред.). Цибулю, селеру і петрушку викинути.
Буряки зварити окремо в шкірці або спекти в братрурі. Потім вистудити, почистити, і потерти на грубій терці. Потерти моркву на грубій терці і трошка підсмажити на олії. Кинути в грибовий росіл підсмажену моркву, через 5 хвилин – картоплю, розрізану на чвертки. Посолити трошки. Додати горошинки чорного перцю.
Тим часом одну цибулину дуже дрібно порізати і засмажити до прозорого на олії. Додати чайну ложечку цукру. Коли картопля буде майже готова – кинути натертий буряк, засмажену цибульку, долити перецідженого бурякового квасу і додати щонайменше 1 чайну ложечку цукру. Як тільки закипить – кинути бібковий (лавровий) листок, сушену або свіжу зеленину, накрити покришкою і вимкнути. Має настоятися бодай кілька годин.
Тим часом можна зліпити вушка. Гриби, які варилися з борщу, змолоти або порізати дрібненько, додати смаженої цибульки, посолити і поперчити. Замісити тісто, як на вареники. Зробити маленькі варенички і зліпити кутики між собою. Зварити в добре посоленій воді, підсушити на стільниці, поскладати до миски і трошка зкропити олією, щоб не злиплися.
Також традиційними в Галичині начинками для вушок є вимочений та посічений оселедець, чорнослив, і варена фасолька, засмажена з цибулькою.
До речі, про оселедець. Без нього не обійдеться святкова трапеза, тому хочу розказати кілька наших родинних переписів.
Зазвичай я намагаюся купувати бочковий оселедець з головами, ікрою чи молоками. Коли вибираєте бочкові оселедці, звертайте увагу на пружність рибин, чи немає дивних плям і також на запах – не має бути неприємної нотки.
Оселедець в оцтовій заправі
3-4 оселедця вительбушити, відрізати голови, зняти шкіру і відділити філе від хребта, кості вийняти.
Зварити маринад з води, яблучного оцту, солі, цукру, кількох горошин пахучого і гострого перців і бібкового листочка.
Цибулю порізати кільцями і перекласти нею оселедець в слоїку (банці – ред.). Охололим маринадом залити оселедці і залишити в холодильнику хоча б на добу. Такий оселедець пряний, квасненький і дуже смачний.
Оселедець на яблуковій подушці
Квасні (кислі – ред.) яблука почистити і потерти на грубій терці. Цибульку порізати в дрібну костку (дрібними шматочками – ред.), посолити, скропити цитриновим соком і змішати з яблуками. Вимішати з 1-2 ложками доброї густої сметани. Викласти на таріль.
Замаринований попереднім способом (оцтовим маринадом) оселедець покраяти порційними шматочками і викласти поверх салатки. Прикрасити кропом.
Оселедець в цитриново-розмариновій заправі
Цей спосіб добрий тоді, якщо в оселедцях знайшлися молоки або ікра. Розтерти в брендері молоки\ікру, сік з 1-2 цитрин і трошка цедри, кілька голочок розмарину, чайну ложечку цукру, трошка солі (залежно від соленості самої риби). Заправа має бути в міру кисла, має відчуватися солодкість і розмарин.
Приготувати філе оселедця як зазвичай і залити заправою на добу.
Оселедець в олії з журавлиною
Дуже смачний спосіб, якщо ви любите неквасну рибку в олії.
Цибульку порізати кільцями, посолити, поцукрувати, зкропити оцтом і вим’яти пальцями. Філе оселедця порізати порційними шматочками, перемішати з цибулькою, додати ягід журавлини і заправити олією.
Ну і “на десерт” хочу запропонувати вам тертий маківник. Він добрий ще й тим, що начинку до нього можна приготувати паралельно з кутею – просто втерти троха більше маку, почистити троха більше горішків, запарити троха більше родзинок.
Отож, маківник тертий (за мотивами Дарії Цвєк, але з моїми модифікаціями)
1 пачка (200 грам) масла, 1 кг борошна, 50 грам дріжджів (звичайних пресованих, не сухих), 1.5 шклянки цукру + кілька ложок, 2 шклянки молока, ванільний цукор, цедра з 2 цитрин, 6 яєць, 3 шклянки маку, кілька ложок масла, кілька ложок меду, родзинки, цукати, горішки.
Молоко трошки підігріваю, розкришую туди дріжджі і додаю 2 ложечки цукру. Масло втираю з цукром. Треба, щоб цукор максимально перетерся з товщем (жиром -ред.). Я це роблю міксером з віничками у великому баняку або мисці з високими бортиками, щоб не траскало (розліталось – ред.) на сторони. Продовжуючи втирати, додаю по черзі 6 жовтків і розтираю до однорідної пухкої маси. Сюди ж додаю ванільний цукор і стерту цитринову цедру.
Цитрину попередньо ошпарюю і стираю на терці цедру, додаю ванільний цукор і кілька ложок будь якого алкоголю, щоб він розчинив ефірні масла. Мені видається, що так ця суміш краще тримає запах.
За той час дріжджі вже розчинилися в молоці – вливаю їх в посуд із збитою масою і акуратно розмішую, додаючи потрохи борошна. Спочатку я вимішую ложкою, плавними круговими рухами, пізніше – домішую рукою. Борошна треба взяти стільки, щоб замісилося м’яке і нелипке тісто. Далі його гарно обім’яти, накрити серветкою і поставити в тепло, щоб підійшло.
Тим часом, поки тісто росте, готую макову масу – мак запарюю в кількох водах і розтираю до сірості блендером або в макітрі. Родзинки мию, запарюю і обсушую. Горіхи січу не дуже дрібно. Далі на пательні (сковороді – ред.) розтоплюю 2 ложки масла і 2 ложки меду та на невеликому вогні прогріваю в цій суміші мак. Додаю родзинки і горішки. Білки збиваю в густу піну і акуратно вимішую з маковою сумішшю.
Тісто розділяю на 4 частини, досить тонко розтачую і викладаю макову начинку, трошки не доходячи до країв. Потім легко згортаю в тугі роляди (рулети – ред.). Краї загортаю всередину після першого поздовжнього закруту. Кладу в форми, на дно – смужку промащеного паперу.
Перед випіканням треба дати ролядам підрости під серветкою ще з годину в формах. Потім висмаровую (намащую – ред.) зверху збитим жовтком і посипаю маком. Печу 40 хвилин в гарячій братрурі при 180*.
Різати маківник треба, як повністю вистигне і перед тим – притрусити цукром-пудрою, або прикрасити розтопленою чоколядою.
Про Святвечірні та Різдвяні переписи я можу розповідати безкінечно. Адже це і пампушки з вишнями або рожею, і струдлі, і прецлі, і вареники з ріжними надіваннями (начинками – ред.), і голубці, і смажена рибка, і ще.. і ще… А потім, десь після Йордана, ми згадаємо, що час брати себе в руки, бо до Великодня мало що часу залишилося 🙂 А там почнеться вже зовсім інша кулінарна історія.
То ж, що б ви не готували на Святвечір та Різдво – бажаю, щоб вам усе вдавалося, все смакувало і було на здоров’я.
Веселих Свят, солодкої куті та Божої опіки нам усім! Христос ся Рождає!
Звичайний ранковий ритуал багатьох людей: прокинутися, випити кави, вийти в світ і зробити вигляд, що не спите. Але ранкову кавову традицію можна зробити смачнішою за допомогою простих добавок, пише NV.ua.
Змінити правила вашої кавової гри, пропонує CookingLight і називає чотири інгредієнти, які ви не додаєте в свій напій, а варто було б.
Какао-порошок
Мокко – стандартний напій звичайної кав’ярні, натомість комбо з кави і шоколаду створюють надзвичайно багатий напій. Ви можете додати шоколадного смаку в свою наступну порцію кави, додавши порцію (від 1 до 1,5 столових ложок) непідсолодженого какао-порошку в кавову гущу. Просто змішайте все добре, і з’єднайте зварену каву з крапелькою вершків, щоб створити однорідний напій, що нагадує гарячий какао для дорослих.
Фото: Liz Mochrie/Flickr
Спеції
Додавання дрібки спецій в кавову гущу може змінити відтінок вашого звичного напою. Виберіть з можливих варіантів, таких як кориця, мускатний горіх, лаванда, кардамон і багато іншого. Додавання різних спецій допоможе вам проявити творчий підхід з кожною наступною чашкою ранкової кави. Просто вмішайте 1/4 чайної ложки обраної вами спеції в мелену каву й зваріть напій.
Фото: brookpeterson/Flickr
Екстракти
Екстракти призначені не тільки для випічки, вони можуть створити різноманітний світ ароматів вашої кави. Спробуйте базові поєднання, додаючи трохи ванільного або кокосового екстракту, або дивний вибір, пробуючи м’яту або ром. Додайте 1 чайну ложку в каву до заварювання, і ви відчуєте різницю.
Фото: trpnblies7/Flickr
Сіль
Так само як щіпка солі може поліпшити рецепт десерту, її додавання може покращити вашу наступну порцію кави. Сіль може «нейтралізувати» кавову гіркоту, роблячи напій більш м’яким. Просто додайте дрібку (приблизно 1/8 чайної ложки) в мелену каву до заварювання.
67-річна Людмила Безверха готує львівський сирник понад 40 років. Пече його на замовлення друзів і рідних, на свята. Удосконалила рецепт Дарії Цвек (українська кулінарка, автор книжок про кондитерські вироби). Про це пише Gazeta.ua.
Автор: Ольга Васьків
— Найголовніше — свіжі та правильно відібрані інгредієнти, — розповідає львів’янка Людмила Безверха. — Купую на ринку чи у фермерських магазинах. Яйця мають бути з жовто-гарячими жовтками. Сир — жирний, м’який. Якщо сухий і розсипається — така вийде й страва. Масло беру 82 відсотки жирності. Якщо додати манку, борошно чи сметану — це запіканка, а не сирник.
Кілограм сиру та 200 г масла виймає з холодильника. Розминає сир руками. Залишає на півгодини, щоб став кімнатної температури. Відварює три почищені картоплини.
— Картопля — це секрет Дарії Цвек, — каже Людмила Михайлівна. — Специфічного смаку в сирника не буде. Крохмаль скріпить сирну масу. Випічка вийде туга. Не розпадатиметься при нарізуванні. Замочую склянку родзинок за кілька годин до приготування. За 60 хвилин до того, як укину в сирну масу — заливаю коньяком. Настоюється. Підсушую на серветці. Родзинки стають соковиті.
Натирає цедру апельсина. Бере шість яєць. Жовтки відділяє від білків. Сир із вареною картоплею збиває блендером до однорідної маси. Додає жовтки. Всипає 350 г цукру, кладе масло. Маса стає світло-жовта.
— Збиваю, доки в сирі не відчуватиметься крупинок цукру. Наприкінці додаю родзинки й цедру апельсина.
В іншій каструлі збиває білки до густої піни. Вимішує із сирною масою. Форму застеляє пергаментом, змащує вершковим маслом. Виливає сирну масу. Ставить у духовку на 35–40 хв. при 180°С. Готує шоколадну глазур. Змішує 2 ст. л. цукру з однією вершкового масла. Додає 3 ст. л. сметани, какао-порошок. На малому вогні доводить до кипіння.
— Простіше розтопити на водяній бані шоколадку. Та я притримуюся традиційного рецепта, — говорить Людмила Безверха. Охолоджений сирник поливає глазур’ю. На ніч залишає в холодильнику.
Бере 100 г шоколадного печива та жменю волоських горіхів. Додає 30 г вершкового масла, ложку какао. Подрібнює в блендері. Викладає на застелену пергаментом тортівницю. Випікає в духовці 10 хв.
Змішує 0,5 кг домашнього сиру та шоколаду “Нутелла” Додає 100 г жирних вершків, п’ять яєць, ванільний цукор. Збиває блендером до однорідної маси. Викладає на шар із печива, розрівнює.
— Форму двічі обгортаю фольгою. Міцно закриваю стики, — розповідає Анастасія Рябоконь. — Тортівницю ставлю на водяну баню в більшу каструлю так, аби вода покривала половину форми. Сирник готую годину. Має бути пружний і рівний. Поливаю розтопленою шоколадкою. Подаю охолодженим.
