Львівська кухня як найбільша родзинка кухні галицької

Хочете поставити дитину в тупик, спитайте її: «Кого ти любиш більше: тата чи маму?» Схожим випадком, як на мене, є дискусія, яка останнім часом розгорнулася у Львові: є наша традиційна кухня «галицькою» чи «львівською». Відповідь проста: і тою, і тою водночас. Львівська кухня – один із виявів кухні галицької. Найбільш барвиста, найбільш витончена, найбільш вишукана її частина. Як і належиться бути столичній кухні. Про це пише портал Клуб Галицької Кухні.

Що вирізняє галицьку кухню? Огляд історичних та кулінарних джерел покаже кілька основних особливостей. По-перше, це максимальне використання круп. Пшенична, ячмінна, з часів середньовіччя – гречана, ще пізніше – кукурудзяна каші були основою харчування галичанина, незалежно від того, чи жив він у лемківському чи бойківському селі, а чи у Львові, Тернополі, Кракові. Каші – як у Львові, так і в Галичині поза його межами – готували як на солоно (без нічого, зі шкварками, грибами, солониною), так і на солодко (з медом, з молоком, з фруктами). Таких рецептів – десятки у кулінарних книгах, незалежно від того, називаються вони «Кухня галицька», «Кухня народна», «Кухня лемківська» чи «Кухня львівська».

Друга особливість галицької кухні, яка ріднить її з кухнею всієї Центрально-східної Європи – використання свинячого жиру, до якого вже в новітні часи додалися ріпакова та соняшникова олії; на противагу кухні середземноморській, де використовували більше оливкової олії; чи північній, де надавали перевагу маслу. І тут – якщо брати кухню щоденну – Львів не вирізнявся серед галицьких сіл і містечок, з яких, власне, й отримував масово сало, смалець, пізніше олію. А принагідно – і свиняче м’ясо та вироби з нього і його субпродуктів у великих кількостях – ковбаси (ними славилося практично будь-яке галицьке містечко, не лише Куликів, Дрогобич і Рогатин, як зараз), кишки-кров’янки, кишки-кашанки, кишки-бульбянки, а також зайці і сальцесони.

Ще одним засадничим продуктом для галицької, а в її межах – і львівської кухні, свого часу був пастернак. Також використовували й інші овочі – особливо капусту – але саме пастернак був вітамінним багатством для галицької господині. На жаль, після появи картоплі культура споживання цього продукту у наших околицях зникла. Збереглася вона лише у вихідців зі Львова, які мешкають на заході Польщі. І досі у Дольно-Шльонському воєводстві Польщі можна знайти рецепти «Пастернакової зупи по-галіцийску» чи «Палюшок з пастернака по-львовску».

Четверта засада галицької кухні – більш культурологічна, ніж продуктова: це поєднання кулінарних традицій різних народів. Щось схоже можна спостерігати хіба що в кухні Закарпаття, адже в інших регіонах українці, поляки, євреї, вірмени, угорці та представники інших націй жили дуже сепаровано і страви національних кухонь, як і інші елементи побутової культури, практично не змішувалися. Лише у наших околицях упродовж однієї вечері в одній сім’ї могли бути подані польський бігос, українські вареники, єврейський форшмак і на десерт – якісь угорські чи австрійські солодощі, чи навіть татарські нугати.

Чи означає це, що Львів зовсім не вирізнявся на тлі інших територій Галичини? Зовсім ні. По-перше, саме тут найбільш відчутним було щойно описане змішання традицій, що цілком логічно для великого, культурно активного міста. По-друге, саме тут був найбільший вибір немісцевих, імпортних продуктів, що цілком природно для великого торгового центру. Ще в часи середньовіччя Львів славився учтами та ярмарками, під час яких поміж місцевих продуктів продавали і подавали привезені цитрини, оливи, ґданські оселедці, вина, каву та інші продукти. А це означало, що й простір для фантазії місцевих кухарів та навіть господинь, якщо брати багату частину населення, був значно ширшим. По-третє, не варто забувати, що тут був і адміністративний центр. Найбільш відчутним це стало з точки зору впливів на гастрономію за «бабці Австрії», адже саме до Львова приїхало найбільше урядників з Відня. А з ними – їхні кухарі та дружини, які привозили з собою найактуальніші віденські рецептури. Як наслідок – штруделі, пішингери, захери та інші смаколики у Львові з’явилися майже одночасно з Віднем і стали невід’ємною частиною місцевої гастрономічної культури. Зрештою, завдяки цим чинникам саме у Львові галицька кухня отримала своє завершення у вигляді страв для балів, прийомів та найбільш вишуканих ресторанів.

Попри десятиліття «общєпіту», усі ці традиції зараз іще неважко знайти і відновити. На щастя, багато чого вдалося зберегти завдяки титанічній праці Дарії Цвек. Окрім того, ще досі в бібліотеках і домашніх збірках можна відшукати книги Ольги Франко, Марії Охоровіч-Монатової, Люцини Чверчакевич. Починають потроху видаватися підсумки багатолітніх пошуків Ольги Вербенець, Віри Манько, Таїсії Гонтар. З’являються й нові дослідники, серед яких такі знаменитості, як Юрій Винничук та Тарас Прохасько. Зрештою, має дійти й до серйозних наукових праць, результати яких будуть підкріплені й масовими акціями: майстер-класами, конференціями і, зрештою, гастрономічними фестивалями та форумами. Життя галицької, а з нею – і львівської кухні, триває. Долучайтеся – і смачного вам!

Автор: Всеволод Поліщук для Клуб Галицької Кухні.

Мандариновий сирник з мандариновим курдом від Пані Стефи

ТАКИЙ МАНДАРИНОВИЙ СИРНИК З МАНДАРИНОВИМ КУРДОМ ІДЕАЛЬНО ПАСУЮТЬ ОДНЕ ДО ОДНОГО.

Мандариновий сирник – це така зимова видозміна мого звичайного сирника нашвидкуруч. Ну бо аж проситься зробити сирник з мандаринками, бо просто так їх їсти вже нема сили, але і не їсти – якось не випадає, пише Пані Стефа.

Мандариновий сирник трошки гіркуватий на смак, бо в нього я додаю мандаринову шкірку, а значить кількість цукру підлаштовуйте під себе. Я даю менше цукру, бо мені гірчинка подобається. Ну і ще й мандариновий курд досолоджує картину.

Отож, треба:

700 грам сиру, я беру досить масний

пів шклянки молока (або вершків, якщо сир пісний) – 100-150 мл;

3-4 яйця;

50 грам цукру (або більше, якщо хочете солодкий. я волію менше);

2-3 пласкі ложки манної крупи;

Ванільний цукор – пачечка

Пюре з 5 мандаринок + шкірки з 2 мандаринок

В базовому переписі я даю більше молока, тут менше – бо є ще мандаринова “рідка фракція”

Далі все страшно просто:

1. Ошпарити мандаринки, почистити, вибрати песточки, зблендерувати разом зі шкіркою двох з них;

2. Зблендерувати сир з молоком щоб не було грудочок.

3. Додати цукор, ванільний цукор – зблендерувати

4. Вбити яйця і добре розмішати ложкою.

5. Вмішати мандаринове пюре

6. Додати манку, вимішати.

7. Лишити хвилин на 20, щоб манка набрала вологи.

8. Висмарувати товщем форму і притрусити сухарями, товченим печивом або просто борошном. Вилити сирну масу. Я ще зверху прикрасила дольками мандаринки;

9. Спекти при 180 градусів десь із 40-50 часу;

10. Лишити в рурі наніч, щоб зтужавів.

© Пані Стефа

За годину часу сирничок має не сильно піднятися, але бути ще “живим” – верх буде трошки припечений, але сама маса ще коливатиметься при русі бритванки. Це нормально. Після випікання просто треба залишити його в рурі вистигнути до ранку – на ранок він осяде, буде рум’яним і спеченим.

© Пані Стефа

До цього сирника я зробила мандариновий курд. З ним теж все просто –

6 мандаринок і пів цитрини

2 яйця

третина шклянки цукру

пів пачечки ванільного цукру

2 ложки масла

1. Мандаринки і цитринку ошпарити, витерти на сухо

2. Стерти цедру з мандаринок і цитрини змішати з цукром і добре пом*яти ложкою

3. Витиснути сік з мандаринок і цитрини, має вийде десь неповна шклянка соку.

4. Розмішати сік, стерту цедру, цукор з яйцями лишити на 20 хв

5. Перецідити через ситко

6. Вилити суміш в банячок, додати масло, і постійно помішуючи довести до кипіння, ще проварити, помішуючи, 5 хв, щоб загусло.

7. Перелити в слоїчок, вистудити.

8. Якщо раптом курд не гусне – наступного разу давайте на 1 яйце більше, або додайте крохмалю на кінець ножа.

Такий мандариновий сирник з мандариновим курдом ідеально пасують одне до одного. Тільки не нехтуйте переблендеруванням сиру з молоком, бо я цього разу трошки замало переміксувала, і були крупинки. Мені це не заваджає, але гарніше, коли сирник однорідний.

© Пані Стефа

Джерело: Пані Стефа

Дзьобачки від пані Стефи

Дзьобачки – це не просто кумедне слово, але й прекрасна салатка, пише Пані Стефа.

За походженням вони, ніби-то закарпатські, і там вони є чимось схожим до грузинського лобіо – зварені фасолі, заправлені запражкою з цибулі-моркви-паприки, або горіхів-часнику. Але ми зараз будемо говорити не про закарпатські, а про мої дзбьобачки, котрі, сподіваюся, вам засмакують.

З етимологією назви все зрозуміло – готуємо і дзьоб-дзьоб-дзьоб! ? і стораз краще за соняшникове насіння.

Дзьобачки на мій спосіб – це дуже смачно, поживно і легко

1. Замочити на ніч і зварити фасолю – бажано яськи, але як нема, то можна і іншу, але таку щоб була сипка, не розварювалася, це важливо! Ну або можна купити якусь консервовану фасолю, але не в помідоровому соусі, чи щось типу, а “просто фасолю”.

2. Селеру порізати соломкою і підсмажити до легкого рум’янцю. Смажити в “режимі картоплі” – тобто не на маленькому вогні, а на такому файному.

Дзьобачки від пані Стефи

3. Цибулю порізати півкільцями і коли селера з п.2 буде вже легко рум’яна – додати і підсмажити разом із селерою. В самому кінці дати дрібку цукру.

Дзьобачки від пані Стефи

4. Зеленину петрушки і трошка горіхів посікти дрібонько.

Дзьобачки від пані Стефи
Дзьобачки від пані Стефи

5. Змішати в мисці фасолю, селеру з цибулею, зеленину з горіхати. Доправити олійкою (трошка), сіллю-перцем (має бути добре поперченою), можна трошка соку з цитрини або бальзаміку. Можна, якщо дуже хочеться квасненького, дати тонконакраяного квашеного огірка або яблуко.

Дзьобачки від пані Стефи
Дзьобачки від пані Стефи

І що ми маємо в результаті поживну, смачну, локальну, просту але небанальну салатку. Віват мені! А вам – смачного!

Рецепт і фото: Пані Стефа

Печена бараболя з всілякими додатками від пані Стефи

Знаєте, деколи буває так чогось хочеться, що гірше, ніж болить? От мені вчора так захотілося печеної бараболі. Ну то чому б і ні? Тим більше, що це просто до непристойності, пише Пані Стефа.

Особливо не вдаючись в деталі, бо то навіть троха смішно – вчити когось такого елементарного, просто розкажу, як це роблю я.

По перше, бараболю треба пошурувати добре жорсткою щіткою, змити весь пісок і бруд, і заодно вивчити кожну барабольку на предмет її здоров’я – якщо є зелені плями – відтинаємо, якщо є чорні – вирізаємо.

По друге, кожну бараболинку треба загорнути в фольгу. Я не даю всередину ні шпондера, ні сала – мені подобається додавати все пізніше. Хоча можна понадрізати навпіл і позапихати туди якогось м’ясива – це буде добре.

По третє, треба запхати її в гарчу (200-210) руру, на середній рівень, десь на годинку. Час від часу барабольки треба ворушити і перевертати з боку на бік, бо буде трошка пригорати на тому боці, що до бритванки.

Ну і по останнє, за годину її треба потицяти патичком – чи змякла. Якщо м’ягенька – то я ще на 5-10 хвилин вмикаю гриль, щоб трошка підпеклася, майже підгоріла шкірка. Ну але це на мій смак – люблю палену бараболю.

А поки печеться – якраз час зробити додатки:

• Маринована цибулька.
Цибульку (синю чи білу) ріжу кільцями чи півкільцями, солю, цукрую і оцтую, і добре виминаю пальцями. Як постоїть хв 15 – змиваю водою від зайвого маринаду і заправляю олійкою і порізаною зелениною

• Фета чи бриндзя з олією і м’ятою.
Фету чи бриндзю типу “болгарська” ріжу на кубики, поливаю доброю олією, даю сухої м’яти (можна ще кмину, перцю чилі пластівцями)

• Рибка
Вчора я взяла трошка лосося з ось цього перепису, додала кукурудзяної олії і сухої м’яти.
А ще в нас був звичайний оселедець з цибулькою. Ось тут є кілька переписів на оселедець.

А ще до печеної картоплі дуууже смачно просто масло і посолити-поперчити, або ґорґозцола, або олія з часничком, або капусточка квашена… або … або… ))

Та й таке ? не думала, що печена бараболя породить стільки тексту. Але це направду страшенно смачно!

Джерело Пані Стефа

Журек, варіант львівський

Журек – це зупа, яку варто зварити поки ще зима і хoчeться чoгoсь тeплeнькoгo, квaснeнькoгo i пoживнoгo.

Журек то є одна з моїх улюблених зуп. Koнкyрyвaти з ним мoжe хiбa рiздвяний бoрщик з вyшкaми. Aбo цитринiвкa. Aбo пoмiдoрoвa з ляним тiстoм. Нy oк, я прoстo дyжe люблю зyпи, рoзпoвiдaє Пaнi Стeфa.

Журек – то така дуже “польська зупа”. Як i з бoрщeм, тyт тaкa сaмa iстoрiя – кoжнa гoспoдиня гoтyє йoгo, як любить. Koжeн рeгioн Пoльщi мaє свoї oсoбливoстi пригoтyвaння – дeсь вiн бiльш крeмoвий, дeсь квaснiший, дeсь гoстрiший, aлe нeзмiнним є oснoвнi рeчi – житнiй квaс (влaснe, жyр) i мaйoрaн.

Мене справедливо поправляють, що журек – не є польська зупа, а я й нe спeрeчaюся. Жyрeк (чи прoстo жyр) є влaстивим для всiєї Гaличини, тa i вжe пeрeбрaвся пoзa її мeжaми, aлe зaрaз чoмyсь бiльшe слaви мaє в Пoльщi.

Є ще дуже цікава лемківська зупка – кисeлиця – якy щe нaзивaють вiвсяним жyрoм, бo гoтyється нa вкислoмy квaсi з вiвсянoгo бoрoшнa i вiвсянoї крyпи.

Журек часто називають просто “жур”, хoчa в нaс вдoмa жyрoм нaзивaється влaснe житнiй квaс для жyрeкy.

В пoльських сyпeрмaркeтaх мoжнa кyпити нeпoгaний гoтoвий жyр, aлe якщo є чaс, нaтхнeння, i нeмa Шeнґeнy, тo i сaмoмy зрoбити нe склaднo.

За тиждень до планованого журеку я зробила так:

3/4 шклянки житньoгo бoрoшнa зaлилa лiтрoю тeплoї вoди, дoбрe пeрeмiшaлa, дoдaлa 2 рoздyшeних зyбчики чaсничкy, цiлyшкy бoрoдiнськoгo хлiбчикa, кiлькa зeрнятoк aнглiйськoгo пeрцю, зaкрилa цe всe мaрлeю i пoстaвилa в тeплe мiсцe киснyти. Зa тиждeнь жyр вжe бyв дoстaтньo квaсним, i я взялaся дo гoтyвaння.

Я вжe дaвнo зaдaвaлaся мeтoю сфoрмyлювaти свiй вaрiaнт жyрeкy, нe вiдстyпaючи вiд зaгaльних кaнoнiв, aлe дoдaвши чoгoсь свoгo, бiльш львiвськoгo.

Спочатку я зварила добрий росіл на курячих клильцях і вуджених ребрах, з усіма правильними корінцями і приправками. А потім – зварила на цьому росолі сам журек.

Із звaрeнoгo рoсoлy вийнялa всi oвoчi, якi в ньoмy вaрилися (зaкришкy), рeбрa i крильця; oвoчi викинyлa, a м’яскo oбiбрaлa з кoстeй.

Власне для етапу варіння журеку я взяла:

2 морквини
пів корінця пастернаку
1 петрушку
1 невелику калярепу
пів селери

6 картоплин
2 цибулі
300 грам доброї вудженої ковбаски, не тлустої і смачної
шклянку сметани, ложку житнього борошна

Припрaвки – мaйoрaн, бaгaтo мaйoрaнy, сiль, пeрeць, лaврoвий листoк, кмин (нy кyди ж я бeз ньoгo), трoшки тeртoгo свiжoгo хрoнy.

Пoрiзaнi кyбикaми мoрквy, пeтрyшкy, пaстeрнaк, сeлeркy, кaлярeпy – кинyлa вaрити в рoсiл.

Тим часом відцідила через ситко жур*, змішала його із сметаною, додала туди майоран і решту приправок і гарно вимішала. Зробила запражку з цибулі, підсмаженої з ложкою борошна. На пательні підсушила кмин.

Koли рoсiл з oвoчaми зaкипiв – дoдaлa в бaняк м’яскo, пoрiзaнy крyжaльцями кoвбaскy i вaрилa нa нeвeликoмy вoгнi дo мaйжe гoтoвнoстi oвoчiв, тoдi дaлa кaртoплю, пoчeкaлa пoки всe зaкипить i пoвaриться бyквaльнo 5-7 хвилин i влялa зaпрaвкy з жyрy i смeтaнки i зaпрaжкy. A як всe рaзoм зaкипiлo i пoвaрилoся 5 хвилин – вимкнyлa i дaлa нaстoятися.

Дo жyрeкy звaрилa яйкa нa твeрдo, i вжe в тaрiлцi пoсипaлa всe пoтeртим хрoнoм. A з пiдсyшeним хлiбчикoм – пихoтa!

Цього разу журек вдався практично ідеальним – достатньо квасненьким, з яскраво вираженим смаком майорану, овочі правильної на мій смак консистенції, зварений на доброму росолі, і з свіженькою сметанкою. Одним словом – божественно. (:

Дo рeчi, жyрeк – цe мaйжe тe ж, щo й бiлий бoрщ. Tiльки бiлий бoрщ пiсний i гoтyється нa Вeликдeнь (Barszcz biały wielkanocny), a вжe нa дрyгий дeнь, кoли минyв пiст, – зaпрaвляється м’яскoм i кoвбaскaми i пeрeтвoрюється в журек.

Примiткa прo жyр нa знимцi – я йoгo випaдкoвo збoвтaлa, кoли пeрeливaлa в гoрняткo “дo знимки”, тoмy вiн мyтний. Aлe нaспрaвдi жyр пoдiбний нa бiлий квaс – жoвтyвaтий, мaйжe прoзoрий.

Джерело: Пані Стефа

Від андрутів до шницлів: Галицький кулінарний словник

Miй слoвничoк нe прeтeндyє нa oстaнню iнстaнцiю, i нa фyнтaмeнтaльнy прaцю тeж нi, пишe Пaнi Стeфa.

Tyт я нaрaзi збирaю слoвa, якi викoристoвyю в пeрeписaх, i прo якi чaстo питaють, щo цe тaкe; a тaкoж слoвa, якi трaпляються мeнi в стaрих кyлiнaрних книжкaх. Якщo бaчитe, щo я щoсь прoґaвилa, aбo нe нaписaлa – дaвaйтe знaти.

-А-

Авшпік (аушпік) – холодець (в нас вдома зокрема холодець в маленьких порційних формочках
Аґрест (аґрист, аґрис) – аґрус
Айнтоп, айнтопф – дуже густа зупа, те що тепер часто називають “one pot dish”
Амоняк – хім. сполука яка використовується в печиві для того, щоб тісто росло. Має сильний запах, який вивітрюється після охолодження тіста

Амонячки – печиво на амоняку
Aєркoньяк – яєчний лiкeр
Андрути – перекладений вафельний торт, вафлі.
Аниж – аніс

(Ганусівки) з такою ж назвою.
Афини (афени, яфени) – чорниці
Афинник (яфенник) – кущі афин

-Б-

Бабка – булочка із здобного тіста, або кексик; також, вживається в сенсі запіканка – наприклад “бабка з макарану і яблук”
Баба – часто в сенсі паска
Бакалії – горішки, сушені фрукти, мак.. “Тісто з бакаліями” – тісто з родзинками, горішками і тп.
Байґель, бейґл – рогаль круглий, чи у формі прецля, зверху посипаний маком або сезамом. Часто є основою для канапок – Б. розрізають, намащують маслом чи сиром і роблять канапки

Байцувати (м’ясо) – маринувати, щоб зкрушіло
Баняк – горщик, казанок
Балабухи, балабушки – тістечка або булочки, зроблені нашвидкоруч
Бараболя, бульба – картопля
Бефштик, бефстик – біфштекс

Бульба, бараболя – картопля
Бульба в лупині, бульба в мундурах – картопля, зварена в шкірці
Бaрaбoлянкa, бyльбянкa – кишкa, нaчинeнa тeртoю сирoю бaрaбoлeю, з шквaркaми. Спoчaткy пiдвaрюється, a пoтiм смaжиться чи зaпiкaється.
Біґос, бігус – тушкована капуста. Готується з квасної і свіжої капусти, з м’ясом та вуджениною (див. вудженина)

Бібулка – промокальний папір, на який викладають щось масне, щоб Б. ввібрала зайвий товщ
Бібкове (бабкове, бобкове) листя – лаврове листя
Бішкопти – бісквіти. Часто вживається в значення бісквітного печива, а не бісквітних коржів до торту.
Бішкоптовий – бісквітний
Бритванка – форма для запікання, переважно прямокутна або квадратова

Будин, будинь – пудинг. Також див. Накипляк. Також Б. вживається у значенні заварний крем.
Бурачки – буряки, терті на дрібній терці, з хроном, сіллю, цукром і оцтом. Див. також Цвікли.
Бухти – булочки з начинкою
Брайтрура, байтура, братрура, рура (скорочено) – духовка

-В-

Валок – качалка для тіста
Вар – див. Узвар
Вуджений, вудженина – копчений
Вудити – коптити
Виделець – виделка

Вижилувати – витягнути жили з м’яса, почистити від плівок
Вижерки – їжа нашвидкоруч, абияк
Вепровина, вепрове м’ясо – свинина
Воловина – яловиче м’ясо
Волоські горіхи – грецькі горіхи

Вушка – маленькі варенички, із зліпленими хвостиками, переважно з грибами. Обовязковий додаток до Різдвяного борщу
Вистудити – охолодити
Витачати – розкачати

-Г, Ґ-

Галка мушкательова – мускатний горіх
Гаманове вухо – тістечко у формі трикутника, посередині якого покладено мармоляду або тертий мак з бакаліями, а кінці загнуто вгору. Традиційні солодощі на свято Пурим
Гамати – їсти
Ганусівка, Анижівка – горілка, настояна на анісі

Городина – овочі
Гечі-печі – шипшина
Гвоздики – (Caryophyllus aromaticus L.), бруньки вічнозеленого дерева з родини Миртових, спеція. Додається до медівникового тіста, наприклад

Ґалярета, галяретка – желе
Ґалянтина – рулет з дробу (індика чи курки), часом в ґаляретці
Ґуґлі – кульки з м’ясного фаршу, готуються з додаванням овочів і круп, часто рису
Ґрис – пшенична мука низького сорту, дуже груба

Ґрисік – манна каша; також дрібний помел кукурудзяної крупи (Прикарп.)
Ґрисіковий – грубого помелу
Ґоґодзи – брусниця

-Д-

Дактилі – фініки. Походить від грецького dáktylos – палець
Денструвати – спосіб приготування, тушкувати
Денстований – страва приготована способом тушкування
Десер – десерт
Душений – спосіб приготування, тушкований

Душенина, душеня – страва приготована способом тушкування
Душком (випити Д.) – за один раз
Драґлі – часом в значенні студенець (див.) а часом в значенні ґаляретка (див.)
Дріб – птиця
Дрилювати (вишні, черешні, морелі) – виймати кісточки

-Ж-

Жентиця – сирватка
Желятина – желатин
Жовтець – майонез
Жур – квас з житньої муки, використовується для заквашення журеку
Журек – зупа на журі

-З-

Завиванець – рулет
Зaєць, зaяць, фaльшивий зaєць – стрaвa з фaршy, пeчeнoгo в фoрмi
Загнічуватися – зарум’янитися, припектися (про хліб, наприклад)
Закалець – непропечене, глевке тісто. Часто утворюється від вогкої начинки. Щоб не було закальцю – треба підсипати сухарячи чи ґрисіком.
Засипанці – страва з рідкої каші та порізаної картоплі

Засипана капуста – страва з капусти, що вариться в молоці, потім засипається пшоном. Заправляється затиркою.
Запражка – підсмажене борошно, використовується для загущування соусів. Найпростіша запражка готується з молока і борошна, з додаванням солі і спецій.
Закришка – набір зеленини та овочів, які додають до зуп і юшок. Морква, корінь та зелень петрушки, пора, селера.
Засмажка – те, що додається до страви для поліпшення її смаку, запаху.

Затирка –
1. розтертий часник з салом і сіллю
2. страва з борошна, розтертого з жовтками і звареного на воді, різновид клюсок.

Зеленина – зелень, пряні трави. Також вживається в значенні зелених салатів.
Зеленець – салата з сирих овочів. Наприклад зеленець з редьки. Також див. “сурівка”
Зглeвiлий сир – дoзрiлий, фeрмeнтoвaний бaктeрiями сир, пiдсмaжeний з яйцями, цибyлькoю, припрaвaми. Taкoж нaзивaється “Kвaрґлi”.
Зимний – холодний. (Див. також “Студений”)
Зупа – перша страва, суп. Див. переписи зуп

-К-

Каляфйор – цвітна капуста
Калярепа – кольрабі
Карманадлі – відбивані котлети в паніровці з сухарів
Клюски – макарони, локшина
Кулеша – кукурудзяна каша, зварена натвердо

Книдлі, кнедлі, книдлики – вироби переважно з картопляного тіста, часто з начинками, солодкими та соленими. Класичні книдлі – зі сливками
Конфітура – варення
Кропка – крапля; також ефір, легендарний лемківський “напій”
Кисляк – квасне молоко
Келішок, келишок – зменшення від “келих”, див. тут

Кєль, кель – савойська капуста
Кварґлі – те саме, що зглевілий сир
Kрeдeнс – кyхoннa шaфa, зaзвичaй з 3 “пoвeрхiв” – вeрхнi шaфки зaзвичaй зaшклeнi -для нaчиння, нижнi шaфки для oбрyсiв, сeрвeтoк, пo сeрeдинi лядa з шyхлядaми для видeльцiв, нoжiв, тoщo
Коляндра, колендра – коріандр
Крухе (тісто, печиво) – пісочне. Готується з великою кількістю товщу

Карафка – посуд для алкоголю, часто з притертим шкляним корком.
Канапка – бутерброд. Див. також Накладанець
Кльош – тареля на ніжці, для сервірування солодкого
Когут – півень. Також вживається в значенні “мачанка з олії і часнику”.
Кишка – страва із начинених кров’ю та м’ясом свинячих кишок.

Кашанка – різновид кишки, з кров’ю, шкварками та гречаною кашою.
Кав’яр – ікра
Капусняк — зупа з квашеної капусти

Крупник —
1. Зупа з крупами.
2. Горілка на меді

Кришити – різати
Крухова сіль – кам’яна сіль
Купити на Паску – купити дорожче, ніж вартує

-Л-

Лазанки – 1. пласка і досить широка локшина; 2. страва, запіканка з лазанок і капусти
Логази – ячмінна каша
Ляне (ляте) тісто – рідке тісто на жовтках чи цілих яйцях, для заправляння зуп

Ліґуміна, легуміна –
1. прикм. “смакота”;
2. Дрібні ласощі (від Legume, Leguminosae – бобові. Таким цином – леґуміни це дрібні цукерки чи ласощі, які їлося “як фасольки”);
3. Також вживалося в значенні консерви, закрутки
Леденець – див. Студенець.

-М-

Мандибурчаник – пляцок з тертої картоплі.
Мандибурка – картопля
Макаран – домашні макарони, локшина
Міґдали – мигдаль
Медівник – медовий пляцок, з родзинками і горішками

Мармоляда – варення
Моздір – латунна або мідна ступка з товкачем
Морелі – вишні. Часом так називають теж абрикоси
Марципани – ласощі з мигдалю і цукру, в чоколяді. Часто використовують як загальну назву для ласощів, щось дуже добре

Менажниця – мисочки для сервірування закусок та салаток
Менажка – Військова металева посудина для страв, влаштована так, що в одне входить дещо друге і обняті спільноюручкою; служить для перенесення індивідуальних обідів; судки. (Словник лемківської говірки)
Maчaнкa – 1. Зaпрaвкa дo сaлaти з смeтaни, oцтy, цyкрy i сoлi. 2. Сoс з грибiв, пiдливкa. 3. Стрaвa з дoмaшньoгo сирy тa смeтaни. Taкoж дo мaчaнки дoдaють кришeнy зeлeнь крoпy тa цибyлi, вeршкoвe мaслo, вaрeнe кyрячe яйцe, зaпрaвляють мeлeним пeрцeм, кминoм, сiллю.
Мізерія – салатка з тонко нарізаних свіжих огірків, з цибулею і сметаною. Часом до мізерії додають помідори.

Мацьок – сальцесон
Муштарда, моштарда – гірчиця
Mискa – ширoкa i глибoкa тaрiлкa, зрyчнa дo вимiшyвaння чoгoсь. Taкoж, тaрiль для рiдких стрaв

-Н-

Набіл – молочне
Накипляк – пудинг
Надівання – фарширування. Надіваний – фарширований
Налисник – млинець

Накладанець – канапка, бутерброд
Ніци – тістечка-безе
Нецьки – ночви

-О-

Огірківка – зупа з квашених огірків.
Обрус – скатертина
Oмaстa – чaстo в знaчeннi “смaлeць”, a тaкoж “смeтaнa”. Maсний дoдaтoк дo кaш чи кaртoплi
Оріхи – горіхи

-П-

Пляцок – солодкий або солений пиріг з тіста з начинкою
Пироги – вареники
Пательня – сковорода
Прітене молоко – кисляк з сиром і зелениною
Пенцак – перлова каша

Палюшки – страва з картопляного або сирного тіста, відвареного в воді, пальчики
Перекладанець – пляцок з кількох шарів з різними начинками
Пора – цибуля “порей”
Пляцушки – смажені пляцки, млинчики
Парень – суфле, пудинг, готований на парі

Птисі – еклери
Піґви – айва
Паприка – подрібнений червоний перець. Залежно від смаку є гостра паприка і солодка паприка.
Паприкаш – страва, що заправляється паприкою. Наприклад, паприкаш з фасолі.
Печеня – страва з запеченого цілим шматка м’яса

Підбивка, підбиваний – заправлений сметаною або запражкою. Підливка.
Підбиваний борщ – борщ з самого буряка і підбиваний сметанкою.
“Польський борщ” – борщ без картоплі, див. підбиваний.
Пишне, пихота – смакота
Пінник — десертна страва, яку готують з протертих фруктів та ягід, збитих у піноподібну масу.

Пструг – форель
Поташ – сода
Полядвиця – частина вепрової, волової чи телячої туші, йде вздовж хребта і є продовженням ошийка. Також, часто у значення запеченого шматка цього м’ясива

-Р-

Рондель – глибша пательня
Ринка – нижчий банячок, переважно з довшою ручкою
Риж – рис
Роляда – рулет
Рольмопси – рулети з оселедця, з надіванням з квасного огірка і цибульки

Росіл – юшка на м’ясі або овочах
Рура – те саме що й брайтрура
Румбарбар, рабарбар – ревінь
Ропа – соляний розчин, використовується для засолювання м’яса або риби
Рум’янок – ромашка лікарська, чай з неї

-С-

Салата, салатка – салат
Салятерка – мисочка для салатки
Студенець – холодець
Студений – холодний (див. також “Зимний”)
Струцля – штрудель. Також – велика здобна булка, хала

Слоїк – скляна банка
Селєра – селера, корінь і зеленина
Спіжарка – холодна комірчина, в якій зберігають варення, консервовані запаси, спечені солодощі
Солонина – сало
Саламаха – страва з завареного окропом борошна, переважно гречаного, Заправляється засмажкою з цибульки і шкварок, часником, або подається солодкою

Салятерка, салетерка – глибша мищинка для салатки.
Сос – соус, заправка за страви..
Старка – кожушок на праженому (кип’яченому) молоці
Стиранка, суканиці – страва з тіста, замішаного на яйцях. щипаного або тертого і звареного в молоці

Стирка – шматинка для витирання
Сурівка – салатка з сирих овочів, наприклад капусти, моркви…
Сушеня – сушені яблука, грушки, сливки. З сушені вариться узвар (див.)

-Т-

Таця, таца – піднос
Тареля – великий таріль для сервірування
Тачати – розкачувати тісто
Тримбулька – цибулька-зрізанець

Терті пляцки – деруни
Товщ – жир. Свинячий товщ – смалець.
Трускавки – полуниці
Тран – риб’ячий жир

-У-

Узвар – компот з сушені (див.). Традиційний напій на Різдво.

-Ф-

Фасоля – квасоля
Філети – філе, наприклад рибне чи м’ясне
Фіґи – інжир
Французьке тісто – слоєне тісто

-Х-

Хала – плетена здобна булка, заплетена в коло або колач, походження хали має єврейське коріння

-Ц-

Цвіклі – бурячки з хроном, заправлені сіллю, цукром і оцетом
Цвібак – бісквіт із сухофруками. Особливістю цвібака є те, що після випікання його ріжуть і підсушують в рурі скибочками. Від нім. zweiback – сухар
Цибулячки – крухе печиво з цибулею і маком

Цинамон – кориця
Цитрина – лимон
Цинадерки – ниpки

-Ч-

Чоколяда, чеколяда – шоколад
Чубата ложка – ложка “з гіркою”

-Ш-

Шпарагівка – стручкова фасоля
Шпараґи – спаржа
Шпондер – частина свинячої туші, сало з прожилками м’яса

Шпyндри, шпyндрa – стрaвa з м’ясa, тyшкoвaнoгo з бyрякaми i в бyрякoвoмy квaсi
Шницлі – часто в значенні “котлети”. З фаршу, січеного або відбитого м’яса
Шмальц – курячий витоплений товщ (євр.)
Шмельц – непотріб

-Щ-

Щупак – щука

-Я-

Яськи – велика біла фасоля
Ябчанка – 1. зупа з перетертих яблук, заправлена молоком і борошном. 2. охолоджений десерт з яблук, різновид пінників.

Цe є кoрoткий гaлицький кyлiнaрний слoвник, хoчa чaстинa слiв є вживaнoю i дaлeкo пoзa мeжaми Гaличини. Чaстинa слiв – пoльськoгo пoхoджeння, чaстинa – нiмeцькoгo, щe якiсь – нaшi рiднi слoвoтвoри. Цe всe тривaлий iстoричний прoцeс, i мeнi прикрo, щo бaгaтo гaрних слiв зaбyвaються, aбo сприймaються oзнaкoю низькoї кyльтyри. Їм нa змiнy прихoдять iншi зaпoзичeння, цe всe прирoдньo. Aлe хтo зaбoрoнить вживaти кiлькa гaрних слiв? ))

A, i гoлoвнe – прaвoрyч вiд риски зaзвичaй нe стiльки знaчeння слoвa, як пoяснeння, тaк щoб бiльшoстi бyлo зрoзyмiлo.. Якoсь при нaгoдi я цe всe впoрядкyю.

Джерело: Пані Стефа

Фасольова зупа зі шпондером (і з затиркою)

Давно нічого не писала (направду, часу не було!) тож треба виправлятися. Для цього застосую свою улюблену осінню їжу – зупу, а якщо точніше, то це буде фасольова зупа зі шпондером – густа, поживна, смачна. Ділиться рецептом Пані Стефа

Фасолевих зуп є багато різних варіантів, ця добра тим, що ми її варимо пісну, і вже потім замащуємо шкварками зі шпондерка. А це значить, що якщо піст – то можна обійтися без мняска, а просто посмажити цибульки. І все одно вона буде дуууже добра!

Ще цікавим в цій зупі є затирка (часом, залежно від реґіону, її називають “стиранка”) – терте тісто. Це щось середнє між щипаним тістом і мадярськими нокедлями. Затирка вартує окремої уваги, тому я ще до неї вернуся окремим текстом.

Для самої зупи нам треба тако:

2 шклянки великої білої фасолі (яськи)

морква

кавальчик (грам 150-200) вудженого шпондерка

цибуля

зубчик часнику

лавровий листок, сіль, чорний перець зеленина петрушки, кріп

Для затирки: велике яйце (або 2 жовтки), 150 г муки

Фасолю перебрати, помити, залити на ніч кип’яченою водою і в тій же воді зварити з додаванням потертої на грубій терці моркви. З муки і яйця замісити водою туге тісто, натерти його на грубій терці. Якщо фасоля зварилась до напівготовності, долити води до бажаної кількості й додати терте тісто. Варити на повільному вогні допоки не приготується тісто, посолити, вкинути розтовчений часник і лавровий листок. Готову зупу налити в піали і покласти по ложці підсмаженого з цибулею шпондерку, посипати зелениною петрушки і кропу. До зупки подати грінки з хліба, натерті часничком.

Отож, фасольова зупа зі шпондером – це одна з тих зуп, які точно зігріють вас у цю холодну осінь. А на завершення ще одна маненька ремарка про фасолю-яськи – це єдина річ, яку я заморожую на зиму. Поки молода, не суха, фасую в мішечки і в морозилку. Заморожена таким чином фасолька дуже швидко вариться. І теоретично так само поводиться будь яка інша фасоля. То ж не гайте часу!

Джерело: Пані Стефа

Корисні поради, як відрізнити справжню каву від підробки

Для багатьох ранок починається із горнятка ароматної кави. Однак вибрати якісний та смачний напій може далеко не кожен. Радіо Максимум зібрало прості поради, як розпізнати кавову підробку. Нехай ніщо не псує ваш вдалий ранок!

Недобросовісні виробники навчилися підробляти каву або видавати дешеві кавові зерна за якісні і дорогі. Несмачна кава за високу ціну – ось що ви отримаєте, якщо попадетеся на такий трюк.

Як підробляють каву? Для цього беруть крохмаль, додають борошно і воду, барвник на основі цукру, який надає суміші карамельного кольору. Далі добавляють ароматизатор з кавовим запахом або трохи меленої кави. Всі ці інгредієнти утворюють масу, схожу на тісто.

Опісля цій масі надають форму зерна. Тоді їх обсмажують і виходить імітація зерен, які на перший погляд не відрізниш від справжніх.

Як розпізнати підроблену каву?

Визначити сурогат кави дуже легко: киньте пару зерен в чашку з холодною водою і через кілька хвилин струсоніть її. Якщо кава якісна – вода залишиться безбарвною, а от підфарбовані зерна додадуть їй світлий зелений, коричневий або синій відтінок. Також справжня кава не тоне, залишається на поверхні, а підроблена відразу опускається на дно.

До речі, найлегше підробити мелену каву – під виглядом дорогого продукту виробники продають дешеву суміш, що складається з мелених кавових зерен, цикорію і навіть обсмаженого ячменю.

Зрозуміти, що придбали фальсифікат, ви зможете тільки після того, як заварите чашечку кави: підробку видасть напій з низькими смаковими якостями, а ось візуально така суміш від високоякісної меленої кави нічим не відрізняється.

Один спосіб визначити, чи є підробленою мелена кава, таки є! Киньте ложку меленої кави в склянку з холодною водою. Кава залишиться на поверхні, а от домішки осядуть на дно.

10 незвичайних українських страв, про які всі забули

Запитайте у будь-кого про українські традиційні страви і вам одразу згадають про борщ, вареники, голубці та холодець. Але наша національна кухня набагато різноманітніша та цікавіша ніж ми думаємо!

Хоч і багато традиційних страв вже не готують в українських родинах, проте їх рецепти збереглись до сьогодні. Тож якщо ви не куштували жодну із цих страв – неодмінно проекспериментуйте!

1. Затірка — одна з найдавніших українських страв. Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном. Розтирати тісто потрібно, доки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні. Страва готується, поки кульки не спливуть на поверхню. Заправляють готову затірку маслом, олією чи шкварками. Раніше її вживали до столу щодня, адже вона проста у приготуванні та ситна.

2. Гомбовці – страва, що прийшла до нас з Угорщини, але певний час була розповсюджена і в Україні. Її унікальність полягає в тому, що вона майже ідентична із китайськими паровими булочками, які також вважаються там традиційною стравою. Тож можливо, цей рецепт прийшов до нас практично з іншого кінця світу. Гомбовці – це парові булочки-кульки із дріжджового тіста. Всередину тіста додають різні начинки із ягід, фруктів чи просто заправляють тісто прянощами. Відрізняються ці українські кульки від інших одним нюансом – після приготування їх обвалюють у крихтах підсмажених сухарів із цукром.

3. Рокоткрумплі – дивна назва одразу наштовхує на думку про іноземне походження. Дійсно, це угорська страва, яку українці перейняли у свій побут. Адже рецепт зовсім не складний і включає в себе інгредієнти, які є у кожній родині: картопля, сир, будь-яке копчене м’ясо і яйця. Все це викладається тоненькими шарами, приправляється червоним перцем та запікається.

4. Меживо – традиційна українська страва, котра подібна із відомими нам овочевою ікрою чи рагу. Додаються до межива буряк, кабачки, баклажани, помідори, гарбуз (за бажанням якісь інші овочі), а також обов’язково додають цибулю і моркву. Вживати цю страву можна як у гарячому вигляді, так і холодну. Більше того, кажуть, що меживо настояне декілька днів стає навіть кращим на смак – адже овочі маринуються у власному соку.

5. Книші – про походження цієї страви існує багато суперечок. За однією з версій – вона зародилась у Білорусі. Проте була досить популярною на значній частині північних та центральних українських регіонів. Книші – це округлі пиріжки із листкового тіста, в середині яких досить багато начинки. Начинка могла бути найрізноманітнішою: каші, картопляне пюре, овочі, сири та зелень. Такий смаколик був доповненням до супів або страв із м’яса. Також існував солодкий варіант страви, з фруктами, ягодами та домашнім сиром.

6. Лемішка – традиційно полтавська страва, яка давно вийшла з українського побуту. Сьогодні її рецепт зберігся завдяки згадкам у книжках та обрядовим приготуванням страви на ярмарках. Обсмажене гречане борошно розводять у гарячій солоній воді так, щоб вона зберігала густу консистенцію. Потім додають туди шматочки сала, також попередньо обсмажені. Страву перекладають у глиняний горщик і допікають у добре прогрітій печі. В тому ж горщику і подають на стіл.

7. Коцюрба – страва, яка поєднує у собі картопляне пюре і галушки. Віддалено нагадує італійську варіацію пасти, де вона також подається у пюре з картоплі. Українська традиційна страва не менш смачна: маленькі галушки з тіста, картопля, шкварки і часник перемішуються у макітрі і все це разом подається у тій же посудині. Інший варіант страви – не товкти картоплю і подавати її грубими шматочками.

8. Токан – страва, котра була поширена на території західної України. Прийшла вона до нас із румунської кухні. Часто токан плутають з мамалигою, але це дві абсолютно інші страви. Вони обидві включають в себе кукурудзяну кашу, але у мамализі ця крупа – основний інгредієнт, а токан – це страва зі свинини, гарніром до якої подається ця каша. Згодом до страви почали додавати і бринзу, що зроблило її ще більш подібною до мамалиги, або замінювати свинину іншим м’ясом, але це звична справа – експериментувати на кухні.

9. Росівниця – досить оригінальна страва, сьогодні її можна було б віднести до високої кухні, якби хтось взявся за популяризацію цього рецепту. Варений рис та кукурудза, квашена капуста відварена у розсолі та тертий мак у якості спеції. Унікальний смак зовсім не схожий на класичні прості українські страви.

10. І на останок – стародавній напій Гуслянка. Стінки посудини змастити густо сметаною, а в посудину залити кип’ячене та охолоджене до кімнатної температури молоко, не перемішуючи. Вкутати посудину, аби вона прогрівалась та залишити на 12 годин. Потім охолодити напій перед вживанням.

Спробуйте приготувати ці страви вдома і переконайтесь у різноманітності смаків української традиційної кухні!

автор Вікторія Демидюк для vsviti.com.ua

Макаґіґі, бези та склиця, або рецепти печива та ще пару приписів наших бабусь до свята

Надходить Різдво Христове. В ці дні, як і сотні років тому львівські господині готуються до цього світлого свята. В кожної з них свої рецепти та свої маленькі, або великі, таємниці як створити неймовірно смачний шедевр та вразити усіх, хто покуштує її смаколики.

А що ж пекли наші бабусі 80-90 років тому, якими рецептами користувалися готуючись до свята? Про це можна довідатися у жіночому часописі “Нова хата”. Приписи для приготування різних страв містилися у кожному номері журналу для плекання домашньої культури, але ми взяли страви, що публікувалися у січні 1928 та січні 1938 рр. напередодні Різдва. (орфографія та стилістика тексту збережені)

Макаґіґі, бези та склиця, або рецепти печива та ще пару приписів наших бабусь до свята
Макаґіґі, бези та склиця, або рецепти печива та ще пару приписів наших бабусь до свята

Свята в кухні

Підготовляючись до печива треба памятати:

1. Уложити собі плян печива, що його думаємо спекти на свята. Упорядкувати, як думаємо його робити по собі. Прочитати наперед докладно всі приписи й винотувати, яких продуктів нам потрібно.

2. Провірити все знаряддя, особливо те, що його зрідка вживаємо. А то в останній хвилині завважимо, що млинок не меле оріхів, або що тортівниця зле відчиняється.

3. Добір харчів. Треба памятати, що тільки першорядні продукти дадуть добре печиво. Не забути також, що такі знаходяться в “Нар. Торговлі , “Центросоюзі” й “Маслосоюзі”. Взагалі пригадуємо всім українським господиням, що перед циим святами не сміє ніодин сотик піти в чужі руки!

4. Мірити продукти треба дуже докладно. “На око” може спуститись лище дуже дуже вправна господиня, що вже багато разів виконувала те печиво. Муку вжити вже пересіяну. Ложки й шклянки наповняти без чубів.

5. Піч чи руру треба дуже добре знати. Найкраще її наперід випробувтаи й відповідно огріти.

Фрагмент часопису “Нова хата” за січень 1938 р.

Коли солодощі й печиво вже готове, забираємось до ладження святої вечері. Страви підбирати так, щоб їх можна було, приправивши відповідно, подати й першого дня свят до обіду.

Засадничі страви на святу вечерю, це борщ із вушками, риба, узвар і кутя. Стравопис можна збагачувати, або упрощувати відповідно до того, як нас на те стати. Окрім того дуже смашні й практичні є голубці, тому, що можуть послужити нам ще другого дня. Так само добре до риби зладити французьку салату. Половину її приправити з яблуком на святу вечеру, а половину лишити на другий день і доповнити рештками з шинки. Взагалі стараємось першого дня подати такий обід, щоб господиня й помішниця не крутились занадто коло кухні й могли свобідно піти до церкви. Отже може бути згадана салата, борщ або росіл із паштетиками, що лишилися з учора, голубці з грибовою або помідоровою підливою, замість лакоминки торт, початий учора. На десерт гарні овочі (фрукти – ред).

Різдвяний стіл (фото http://lyuboml.rayon.in.ua/)

Пополудне першого дня присвячене на відвідини близьких свояків і знайомих. Подаємо тоді солодкий підвечірок, а коли хочемо гостей затримати довше, тоді салатку французьку, або канапки. Висаджування кількох страв по полудні не лише не в доброму тоні, але й доводить, з огляду на потребу кількох візит до переїдження і шлункових недомагань. Поволи виходить з моди.

Оселедці з цибулькою

Потрібно: 1 молошний оселедець, 1 яблуко, 1 цибуля, 1 цитрина, 2 дека (20 грам – ред.) оливи.

Вимочити молошного оселедця в зимній воді 24 год., змінюючи воду кілька разів. Ще краще намочити його в молоці. Вийняти молочко, посікти дрібно, додати січене яблуко й цибулю, до смаку цитринового соку, і уложити це все на тарілці. З оселедця обібрати шкіру, відтяти голову, розтяти на половину через хребет, вийняти старанно ости, обложити обома половинками січену масу і скропити їх цитриною й оливою.

Короп по королівськи

1 1/4 кґ короп, 50 дека мішаної ярини, 25 дека печериць, 3 дека цибулі, 3 дека масла, 3 дека муки, молока, 1 жовток, сіль.

1. Справити рибу.

2. Приготовити смак із ярини.

3. Печериці почистити, піддусити, коли мягкі, зробити білу запражку, заправити.

4. Рибу начинити печерицями, дусити в смаку, під кінець додати печериць.

5. Виложити на полумисок залляти підливою.

Короп в ґаляреті

Очистити старанно 2 кг коропа, сполокати кілька разів у зимній воді, покраяти на кусники як звичайно і посолити; це зробити день наперед або найменше 3 години перед варенням. Відпарити дві моркви, 2 петрушки, 1/2 калярепи, кусник капусти, наляти свіжою водою, додати 3 грибки, 2 цибулі і 2 зернята англійського перцю. Коли ярина вже мягка, процідити смак (бульйон – ред.) до камінної ринки і вихолодити. Потім наложити рибу до процідженого смаку, додати 6 зубків дрібно-посіченого чіснику і варити 1/2 години. Тоді виняти на довгий півмисок, уложити в цілість, а по боках прикрасити яриною, звареною у смаку, а саме: звіздочками з моркви, рожечками із варених окремо каляфіорів і твердиим яйцями. Два білка розколотити з ложкою зимної води, вляти до смаку і заварити. Опісля процідити крізь серветку до горнятка. Полумисок з рибою покласти рівно на столі у холодному місці, заляти смаком уважаючи щоб не попсувати ґарніровання — і лишити нехай застигне. Можна також застуджувати рибу у формі; тоді дно і боки форми прибирається яриною. До цеї риби подається оцет.

Макаґіґі, бези та склиця, або рецепти печива та ще пару приписів наших бабусь до свята

Щупак запіканий із городовиною

Потрібно: 1 кґ риби, 10 дека моркви, 10 дека салєри, 5 дека петрушки, 2 ложки помідорових повил, 3 дека швайцарського сира, 6 дека масла.

Почистити рибу, переполовити її вздовж, відділити мясо від остей, посолити й лишити так на 2 години. Уложити рибу в ринці, прикрити городовиною, покраяною в пластинки, зверху полляти помідоровим повилом, і дати кілька куснів свіжого масла. Пекти на середнє гарячій рурі около 45 хвилин, підливаючи часто зимною водою, щоб утворилось більше підливи. Коли городовина змякне й риба вже готова, посипати її тертим сиром, запекти ще 10 хвилин і видати.

Щупак із макароном

Потрібно: 1 кґ риби, 15 дека макарану, 8 дека масла, 3 дека швайцарського сира, 10 дека вудженого бочку, шклянка росолу з риби, 2 дека муки, 1 сире жовтко, сіль.

Почистити щупака і поділити на дві частини. Відділити мясо від остей, посолити й лишити на дві години. Потім покроїти бочок на вузькі пасочки й нашпигувати на щупака на малі кусні, зрумянити з обох сторін на товщі, взяти кілька ложок рибного росолу, (виварити його з голови й остей), душити 15 хвилин. Окремо зварити макаран. У риночці укладати верствами макаран і рибу. З муки й масла (4 дека) зладити запражку, розвести росолом із риби, всипати ложку тертого сира, затягнути жовтком, посолити, полляти ним рибу. Зверху посипати тертим сиром, і вложити на чверть години до гарячої рури.

Бези

Потрібно: 1 шклянка густої сметани, 60 дека муки, 20 дека цукру, 20 дека меду, 2 яйця, 2 ложочки води, півтора ложочки цинамону, гвоздики.

Пересіяти муку, розпусити мід і цукор і легко зарумянити. Вистудити. Дути туди соду і приправи й вимішати. Тепер вляти до муки мід і мішаючи додати яйця і сметанку. Замісити тісто, що повинно бути таке густе, як на клюски. В разі потреби додати муки, або води. Розтачати на грубість 2 цм. і викроювати круглі медівнички. Вимастити бляху товщем, посипати мукою і пекти бези на ясно-брунатну краску в середнє гарячій печі. Коли вистигнуть покрити склицею.

Склиця

Потрбіно 30 дека рафінованого цукру, чверть шклянки води, сок з цитрини.

Зварити цукор з водою, мішаючи. Коли з ложки почне тягнутися нитка, виляти до глиняної миски і втираючи скоро, аж збіліє. Скропити соком із цитрини, окремо додати тертої цитринової шкірки, втерти і люкрувати. Частину можна хмішати з чеколядою, розігрівши її над парою. Частину можна закрасити соком із буряків на рожево.

Солодощі на ялинку

Барабольки. Можна вжити на це рештки бішкопта, або якогось невдалого тортового пляцка. Поломити на кусники, скропити овочевим (фруктовим – ред.) соком, уформувати кульки на взір бараболь. Окремо змолоти оріхів, запарити сметанкою і обліпити цим юарабольки. Тепер обтачати на тертій чеколяді й уформувати на взір бараболі.

Чеколядовий торт крихкий

Потрібно: 18 дека масла, 18 дека цукру, 20 дека муки, чарка руму, 5 яєць.

На начинку: 10 дека цукру, 20 дека чеколяди, 3 жовтка, пів шклянки сметанки, 25 дека меорелевої мармеляди. Склиця румува.

Втерти в мисці масло на піну, додати цукру й жовтка, потім додати руму, вкінці змішати з білками, що вбиті на сніг. Спекти з того тіста два кружки і переложити начинкою. На крем розколотити жовтка в сметанці, додати цукру й терртої чеколяди, а потім вбивати на кухні, аж згусне і начинити тим торт торт. Окремо прозварити в риночці мармеляду, помастити нею торт зверху і з боків і полляти румовою склицею.

Солодкі смаколики (фото https://wallpaperstock.net/)

Макаґіґі з оріхів

Потрібно: шклянка меду, 12 дека цукру, 25 дека оріхів.

Заварити мід із цукром-мучкою, щоб легко зарумянився. Всипати січених оріхів, хвилину присмажувати, а потім виложити на вогку стільницю. Розтачати валком і кроїти на рівні кістки.

Добрий медівник

Потрібно: 4 яйці, 14 дека цукру, шклянка меду, шклянка молока, мала ложка соди, 1 деко амонякальної соли (можна дістати в аптиці), пів кґ. муки, коріння.

Втерти добре яйця з цукром, додати повну ложочку коріння. Розпустити соду й амонякальну сіль у молоці, вливати по трохи до яєць. Вкінці додати муку й мід, вибити добре, виложити на вимащену бляху й пекти годину в рурі. Можна додати оріхів, родзинків і мигдалів (разом 8 дека).

Горіховий мазурок

Змолоти 1/2 kg лісових оріхів і вимішати з 33 dkg цукру. Вбити на шум 8 білків, всипати до нього горіхи, вимішати, виложити на вимащену товщем і посипану борошном бляху, та спекти в недуже горячій рурі. По спеченні облити ґлязурою із шоколяди.

Шоколядові обарінки

Взяти 27 dkg борошна, 14 dkg свіжого масла, 12 dkg тертої шоколяди, 3 столові ложки цукру; всьо разом добре вимішати і виробити малі обарінки. Бляху помастити товщем, посипати борошном, поукладати обарінки і спекти в легкій печі.

Кавовий торт

Тісто: 28 dkg цукру і 8 жовтки втерти на біло, додати 15 dkg борошна, шум із 6 білків і легко вимішати. З цеї маси спекти 2 пляцки на тортівницях (промір 25 cm).

Маса: у каміннім горнятку розколотити 4 жовтка з 12 dkg цукру, додати 1/2 склянки дуже міцної кави, поставити на край плити і мішати, доки не затягнеться. Коли зовсім прохолоне, додати 12 dkg десертового масла втертого на шум. Терти ще 1/2 години, а потім торт переложити.

Лімоняда з чаю

Налити доброго чаю, не надто сильного, як прохолоне осолодити й дати соку з цитрини до смаку. Лімоняда з чаю дуже відсвіжує.

Крем з шинки

Взяти 30 dkg нетовстої шинки, змолоти або втовчи в моздірі і втерти з 5 dkg масла. До цього додати по ложці, пів склянки густого бшамелю і півсклянки густої сметани. Усе перетерти через сито, додати ще дві ложки дрібно посіченої шинки, білого перцю і соли, 1 dkg розпушеної желятини і трошки більше як півсклянки битої квасної сметани. Усе, добре вимішане, дається до форми (будинівки), виложеної папером, зачиняється щільно і залишається н акілька годин в леді. Крем викинений з форми, прикрашується корнішонами або маринованиим грибами.

Дуже надається до зимних буфетів на чайні вечері, або як приставка на елєгантні обіди.

(Бешамель: густа запражка з масла й муки, розпущена сметаною, трошки цитринового соку, 1-2 жовтка).

“Нова хата” за січень 1928 р.

Ну і на завершення практичні поради від Клавдії Бобикевич

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Стара бульба, варена в соленій воді, стає більше біла і пухка, як що додати до неї трохи оцту.

Печиво, яке застигло у формі, вложити на кілька хвилин у кипяток. Під виливом пари відстає печиво від форми не затрачаючи свойого вигляду.

Майонес має кращий смак, як що недовго до їди додати до нього кілька ложок густої сметани.

Дріжджеве тісто удасться певно, коли будемо тямити: молоко тепле не горяче, товщу не за мало — цукру не за багатою

Тверде мясо змягчимо, як що на кілька годин перед ужиттям вложимо його до порцелянової посуди та поллємо оцтом і оливою. Не солити і часто обертати. Олива і оцет змягчують поволоку.

Торти перекроїмо гарно і тонко, коли кожний раз перед викроєнням, вложимо ніж в горячу воду і обітремо стирочкою.

Софія ЛЕГІН для Фотографії старого Львова