Шість проєктів із Львівщини претендують на архітектурну премію ЄС

На премію Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури Міс ван дер Роє (The European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award) номіновано шість проєктів, які реалізовані на Львівщині. Про це повідомляють на сайті премії, пише urbisair.

Загалом на EU Mies Award, як скорочено називають премію, подано понад 400 архітектурних проєктів з усього світу. І серед них – 13 з України, шість із яких реалізовано на Львівщині.

Реабілітаційний центр Unbroken, Львів. abmk


Реабілітаційний центр Unbroken став одним із найзнаковіших проєктів не тільки для Львова, а й цілої України. А його створення продиктувала війна.

Щодня у медзакладі проходять лікування та реабілітацію поранені воїни та цивільні. Щоб зробити їх перебування тут якомога комфортнішим, радянську поліклініку перетворили на сучасний реабілітаційний центр та надбудували два поверхи.

У семиповерховій секції будівлі є вхідний вестибюль із зоною очікування, невелике кафе для відвідувачів, реабілітаційний басейн, центр психічного здоров’я, реабілітаційні кімнати та кухню трудотерапії, розташовану в загальній зоні, де пацієнти можуть працювати з реабілітологами та перекусити. На сьомому поверсі є невеликий конференц-зал, а на даху – тераса з тренажерами для занять на свіжому повітрі.

«Основними критеріями, які ми враховували під час проектування, були створення комфортного середовища для пацієнтів та забезпечення повної доступності всіх приміщень», – зазначають в abmk.

Інформаційно-освітній центр на території музею-скансена, Львів. Архітектурна група ШЕРЕМЕТА


Новий інфоцентр у Шевченківському гаю – не просто приміщення, де продають квитки до музею. Це сучасний інклюзивний простір з освітньою функцію, де, крім каси та інфостійки, є конференц-зала та дитячий освітній простір, невеличка кав’ярня і музейна крамничка. А ще – укриття, де за потреби може вміститися близько 200 людей.

Важливо, що простір інфоцентру повністю інклюзивний та безбар’єрний. Тут облашували пандуси та доріжки для пересування на кріслі колісному, вбиральню для маломобільних груп населення, понижену стійку на касі. Родзинкою простору є величезна тераса на даху інфоцентру.

Західна вежа казематів Цитаделі, Львів. АС “Симетрія


Фортифікаційні споруди на Цитаделі у Львові були збудовані у 1850-х роках на одному із пагорбів. Кілька десятиліть вежа не використовувалась і перебувала в аварійному стані.

Проєктанти вивели будівлю з аварійного стану, відкорегувавши конструкцію дах та перенісши опорні елементи зі склепінь на несучі стіни. Відвели конструктивні елементи даху від мерлонів, змінили дах, влаштували внутрішню водовідвідну систему тощо.

В утвореному просторі влаштували багатофункціональний зал з галереєю, звідки відкриваються чудові краєвиди Львова.

Бізнес-центр Horizons та Zag-Gallery, Львів. Анна Іскієрдо (AIMM)


Будівлю колишнього проєктного інституту у Львові на вул. шота Руставелі трансформували у бізнесцентр та мистецьку галерею. При цьому архітектори зберегли каркас старої будівлі, обрамивши її новою скляною оболонкою, що забезпечило максимальне природне освітлення, та оздобивши фасад декоративними елементами.

Багатофункціональний безбар’єрний простір став новим туристичним магнітом.

Бізнес Хаб Простір, с. Зимна Вода. Архітектори Аранчі


Бізнес-центр PROSTIR складається з трьох модульних будівель загальною площею понад 11 000 м². Комплекс поєднує офісні, комерційні та складські функції в ритмічному ландшафті скатних дахів. Його червоний фасад «Фалун» контрастує з промисловим контекстом, водночас повторюючи геометрію приватних будинків з двосхилими дахами, поступово переходячи в логістичний масштаб і створюючи впізнавану архітектурну ідентичність для району.

Ресторан “М’ясо”, м. Винники. Студія 5F


Унікальність цього проєкту, йдеться на сайті премії, полягає в його інноваційному розташуванні: ресторан збудовано на колишньому вертолітному майданчику, розташованому безпосередньо над озером, звідки відкривається панорамний вид на берег озера. Такий складний контекст перетворив технічну споруду на важливий громадський об’єкт.

Премія Міс ван дер Роє — найпрестижніша європейська нагорода за сучасну архітектуру, яка вручається раз на два роки Європейським Союзом та Фондом Міса ван дер Рое. Названа на честь видатного німецького архітектора Людвіга Міса ван дер Рое, премія відзначає найкращі архітектурні проєкти, реалізовані в Європі, і спрямована на визнання інновацій та якості в архітектурі. .

Короткий список EU Mies Award журі оголосить в січні 2026 року. У березні-квітні назвуть переможців. А вручатимуть премію у травні у Барселоні.

У Львові за понад 65 мільйонів гривень відреставрують фасад театру Заньковецької

Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької уклав договір із харківським приватним підприємством «Фасад-Сервіс» на реставрацію фасадів будівлі на вул. Лесі Українки, 1 у Львові. Вартість робіт становить 65,2 млн грн. Відповідну угоду оприлюднили на платформі Prozorro 11 листопада, пише Lviv.media.

Реставруватимуть усі фасади історичної будівлі театру, зокрема вхідну галерею з колонами та окремі ризаліти. Підрядник встановить риштування, відновить штукатурку й камінь, очистить і зміцнить поверхні, а також пофарбує фасади. За договором планують замінити й відремонтувати водостоки та ринви, впорядкувати елементи декору, провести ремонт проїзду північно-західної брами та роботи у внутрішніх двориках.

Роботи триватимуть до кінця 2028 року. У 2025 році мають оплатити близько 1,8 млн грн, а у 2026–2028 роках – по 21 млн грн щороку. У кошторисі зазначено використання німецьких матеріалів компанії Remmers – зокрема, зміцнювачів каменю, мінеральних реставраційних розчинів, добавок та кислотного очищувача. Підрядник гарантує якість робіт щонайменше на 10 років і зобов’язаний усувати недоліки за власний кошт.

ПП «Фасад-Сервіс» зареєстроване у Харкові 22 роки тому – компанія спеціалізується на будівництві. За даними YouControl, власником підприємства є Назар Ковтун.

Це вже третій великий об’єкт у Львові, який реставруватиме «Фасад-Сервіс». Раніше компанія взялася відновити будинок на вул. Коновальця, 44 – пам’ятку архітектури, пошкоджену під час ракетного удару. Також підприємство проводить реставрацію келій колишнього монастиря костелу бернардинів на площі Соборній, 3-а, де нині розташований Центральний державний історичний архів.

У 2025 році ПП “Фасад-Сервіс” виконувало відновлювальні роботи в чотирьох будинках на вулиці Стрийській — №62, 64, 66 та 68, які були зруйновані внаслідок масованого ракетного удару в липні 2023 року.

Раніше Львівська міська рада зазначила, що фасад театру Заньковецької відремонтують за кошти від розміщення реклами на цьому театрі.

Львів у скульптурах: митці пояснили, що стоїть за їхніми роботами у рамках Тижня скульптури

У межах львівського Тижня скульптури відбулася екскурсія, під час якої куратор проєкту Павло Гудімов та скульптори Володимир Семків та Денис Шиманський розповіли про сенси, ідеї та тонкощі створення скульптур та встановлення їх у міському просторі. Про це повіломляє пресслужба ЛМР.

Зокрема скульптор Володимир Семків, автор тимчасової інсталяції «Бульбашка» перед Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької, пояснив, що локацію обрали не випадково — у різні часи на цьому місці колись стояли різні монументальні символи: польська кінна статуя короля Яна III Собеського, пам’ятний знак на честь Адольфа Гітлера та пам’ятник Леніну. Тож “Бульбашка” це роздум про природу та тимчасовість монументальних символів.

«Сьогодні на цій площі немає жодного монумента. Вся монументальна пропаганда — це бульбашка: рано чи пізно тоталітарні режими втрачають силу й зникають. Тому — це «Бульбашка», символ крихкості й тимчасовості. Металева рука, яка тримає рожеву бульбашку символізує ілюзію. Ми всі живемо в ілюзіях, у своїх бульбашках. Це щось дуже крихке, але водночас ми міцно за це тримаємося», — ділиться Володимир Семків.

Простір Львова прикрашають й інші роботи Володимира Семківа — зокрема, «Зажата» (на площі перед театром імені Леся Курбаса) та «Ноги» (біля пам’ятника героям ЗУНР). Митець розповідає, що всі його роботи створювалися без назв — він прагне, аби глядач самостійно знаходив у них власний сенс.

Натомість скульптор Денис Шиманський, автор серії мініскульптур, встановлених у різних локаціях Львова, наголосив, що його роботи покликані спонукати містян придивлятися до вже давно знайомих місць і відкривати їх по-новому завдяки його втручанню.
11 мініскульптур автора вже встановлені у різних локаціях Львова — зокрема, на площі Коліївщини, біля Оперного театру та пам’ятника Івану Федоровичу, ще 4 будуть встановлені до кінця листопада.

«Я хотів створити своєрідну інтелектуальну гру з містом — щоб людина зупинилася, подумала, відчула. Усі скульптури я робив відповідно до місця, де їх розміщував — щоб між ними і простором виникав діалог», — зазначив він.

До прикладу, на місці сучасної площі Коліївщини колись був єврейський квартал, а там, де зараз фонтан — криниця, до якої львів’яни приходили набирати воду. Саме тому Денис Шиманський створив двох людей, які прийшли із глечиками по воду, вони спілкуються між собою як приятелі, розповідають про плани на день чи обмінюються думками. “Для мене це асоціюється з рутиною, однак не в негативному контексті. Я хотів показати, що рутина — це про стабільність, коли ти бережеш енергію. Таке просте спілкування двох людей біля криниці — це про обмін досвідом, інформацією. Нам братує тої простої рутини сьогодні”- зазначає митець.

Куратор проєкту Павло Гудімов підкреслив, що головна мета Тижня скульптури — започаткувати розмову про мистецтво у публічному просторі.
«Люди звикли бачити символи — пам’ятники визначним постатям чи на честь певних подій. Але творча робота може бути різною. Митець має право висловлюватися у публічному просторі»,— зазначає Павло Гудімов.

За його словами, у Львові є великий запит на сучасну скульптуру. Нині більшість творів зосереджена у центральній частині міста, однак жителі різних районів також звертаються з проханнями створити мистецькі об’єкти у своїх громадах. Водночас, додає Гудімов, поки що бракує і скульпторів, і меценатів, аби задовольнити всі ці потреби. «Важливо займатися цим системно. Наситити місто мистецтвом за один день неможливо, — підсумовує він.

«Люди звикли бачити у місті лише пам’ятники. Але мистецтво може бути іншим — живим, сміливим, неоднозначним. Ми хочемо, щоб Львів став майданчиком для цього діалогу», — підсумував Гудімов.

Ідея створити Тиждень скульптури виникла ще у 2022 році в «Я Галерея» під час виставки «Нова львівська скульптура». Тоді професор Академії мистецтв Орест Голубець запропонував, щоб хоча б раз на рік Львів присвячував цілий тиждень саме скульптурі. Так виникла ініціатива, яку підтримала Академія мистецтв. У старих майстернях тоді відбулася перша виставка «Хаос» під кураторством Павла Гудімова.

Відтоді фестиваль зростав. 2023 року з’явився масштабний проєкт «Старе і нове / нове і старе» у Палаці мистецтв та «Скульптурний маршрут» із колекції Юрія Сташківа, а 2024-го тема «Слід пам’яті» поєднала музеї, галереї та скансен.

2025 року Тиждень скульптури має назву «Діалоги». Головний проєкт — «Гліптотека» — проходить у нового партнера фестивалю, Львівської політехніки.

Фото Романа Балука

У Львові викупили стару віллу і провели повну реконструкцію

Вілла Айва — окремостоячий будинок, побудований у 1906 році та реконструйований у 1922 році архітектором Юзефом Хорнунгом. Протягом останніх десятиліть будівля занепадала, проте сьогодні отримує нове життя завдяки дбайливій реконструкції. Вілла розташована на витягнутій ділянці з історичним садом, де росте айва — символ, що дав назву проєкту “Вілла Айва”, ідеться в матеріалі Zaxid.net.

На Личакові на вулиці Пісковій врятували сторічну віллу, яка пустувала і була в стані руїни. В аварійній споруді збиралися безпритульні, там навіть виникали пожежі. А черговий власник купив ділянку для її знесення і нової забудови. Втім, цей будиночок потрапив у руки Василя та Катерини Ліз, які повірили у нього і врятували все, що можна було. Для комфортного проживання у віллі її доповнили сучасними прибудовами, які гармонійно вписалися в архітектуру. За львівською традицією віллі дали імʼя – Айва, за деревом, що рясно родить біля входу до оселі. Про підсумки чотирирічної реконструкції розповіла історикиня архітектури.

Господиня розповіла, що будинок звели 1906 року, але в 1920 його перебудували в стилі ар деко. Від первісного вигляду залишилися лише архівні креслення, на яких можна помилуватися деревʼяною верандою в народному стилі. Період ар деко відтворюють поодинокі розписи стін і стелі, які дивом вціліли після пожежі. Їх відновили реставратори Karp Resorer.

За масштабну реконструкцію будинку взялося архітектурне бюро Replus bureau. Головний архітектор та дизайнерка Дмитро Сорокевич і Христина Бадзян зазначають, що до історичного будинку добудували новий обʼєм – простору і світлу вітальню з панорамними вікнами, а також терасу. Горище також перебудували на повноцінний поверх з трьома спальнями. У будинку є ще цокольний поверх, який також розчистили і пристосували. Сучасні елементи фасаду білі, а зовнішні стіни вілли зробили в натуральній штукатурці, яка імітує стару. Тепер невеличка за площею будівля має 5 спалень та 9 санвузлів. Вілла не є памʼяткою архітектури, тож власники могли змінювати її вигляд.

Із залишків давньої цегли виклали на подвірʼї підпірні стінки, металеві решітки з веранди заінсталювали на подвірʼї. Столярку довелося замінити, хоча зробили максимально схожу на оригінальну, а от латунну фурнітуру вдалося використати повторно. Ардекові двері до кабінету і деревʼяний портал у вітальні – оригінальні. Інтерʼєр доповнили вінтажними меблями часу міжвоєння. В одній з ванних кімнат повторно використали старий алебастр з будинку, що зносили.

«Тут є ар деко та неокласицизм архітектора Юзефа Горнунга, закопянський стиль будівничого Антона Рубіновського, кубізм та неповторний дизайн Replus bureau, відновлені розписи та вапняні тиньки від KARP Restorer, вишукана столярка та автентичні меблі – і все це вписано у складний рельєф дільниці на Кайзервальді», – підсумовує Тетяна Казанцева.

Господиня вілли Катерина Лоза розповіла, що у цій віллі народився польський поет Адам Загаєвський. Він виїхав зі Львова немовлям в 1945 році, але потім гарно відгукувався про місто у своїх віршах. Для Катерини, яка є письменницею та етнічною полькою, це особливий сентимент.

Довкола вілли ростуть дерева, які ще можуть памʼятати перших власників, зокрема багато плодових. Серед них виділяється айва, яка щороку дає гарний урожай. Катерина Лоза з неї любить випікати пироги, а Василь Лоза – робить наливку.

Відео від архітектурного бюро

У Львові на 130-річному будинку встановили зовнішній ліфт

У Львові в будинку на вул. Архипа Тесленка, 2 встановили зовнішній ліфт, повідомляє NE:URBAN в телеграм-каналі. Наприкінці жовтня тут відкрили новий осередок Української академії лідерства, передає Zaxid.net.

Будівля на вулиці Тесленка зведена в 1895 році, тобто їй вже 130 років.

Вибір нерухомості для облаштування оселі або бізнес-приміщення – особливий момент у житті кожної людини. Важливо, аби забудовнику можна було максимально довіряти. «Інтергал-Буд» – лідер серед приватних забудовників України. 21 рік досвіду та найінноваційніших рішень на ринку. Процес будівництва компанія веде власним коштом та не має жодної недобудови.

В межах реконструкції будівлі для нового осередку УАЛ фахівці передбачили оновлення фасадів із частковими покращеннями, збереження історичної автентичності будівлі та її адаптацію до сучасних потреб освітнього простору.

Зовнішній ліфт, облаштований у внутрішньому дворі, став архітектурним акцентом фасадної композиції.

За повідомленням Львівської міськради, новий осередок УАЛ запрацював 23 жовтня. Ремонтні роботи тривали 16 місяців, їхня вартість – 100 млн грн, більшість яких – гроші донорів та партнерів.

Фасад театру Заньковецької відновлюватимуть за кошти від розміщення реклами на цьому театрі

У Львові розпочнуть реставрацію фасаду Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Будівля 1836 – 1842 років спорудження, відома як колишній театр Скарбека, є пам’яткою архітектури національного значення та перебуває у державній власності.

Щоб розпочати відновлення фасаду закладу, Львівська міська рада спільно з адміністрацією театру напрацювала тимчасовий механізм. Першим етапом стане встановлення риштувань за кошти місцевого підприємця.

На фасаді театру на вісім місяців розмістять рекламні банери мобільного оператора «Київстар». Усі отримані від реклами кошти – 1,8 млн грн, скерують на реставраційні роботи.

«Театр є державним, коштів на його відновлення завжди не вистачало, а фасад потребує негайного ремонту. Він перебуває в аварійному стані і з кожним роком його стан погіршується. Хоча будівля не є у власності міста, вона розташована у самому центрі Львова.

Усі вільні кошти з міського бюджету ми спрямовуємо на підтримку ЗСУ та важливі для міста програми, натомість будівлю потрібно рятувати вже сьогодні. Тому ухвалили тимчасовий механізм, який дозволяє зберегти пам’ятку за участі приватного бізнесу. Відтак усі кошти від реклами без винятку підуть на реставрацію цього фасаду», — пояснює керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко.

«Для Київстар важливо підтримувати ініціативи, що зберігають культурну спадщину України. Ми раді, що завдяки нашій співпраці театр ім. М. Заньковецької може розпочати відновлення фасаду й зробити перший крок до його повної реставрації. Це приклад того, як бізнес може долучатися до збереження національних пам’яток та розвитку міста», — говорить Юлія Завалішина, в. о. директора з корпоративних комунікацій, директор з регуляторного забезпечення Київстар.

Після завершення цього терміну міська рада розглядатиме можливість дозволів на розміщення реклами іншим підприємствам. Усі надходження так само будуть скеровані театру для продовження реставрації фасаду до повного завершення робіт.

Всього на ремонт фасаду (ліва сторона від Оперного театру) потрібно орієнтовно 8 мільйонів гривень.

Довідка. Будівля театру імені Марії Заньковецької у Львові зведена у 1836 – 1842 роках як міський театр Скарбека. Урочисте відкриття відбулося 28 березня 1842 року. У 2022 році споруда відзначила 180-річчя. Сьогодні це пам’ятка архітектури національного значення, яка перебуває у державній власності.

У Львові обрали проєкт нового храму УГКЦ біля аеропорту

У Львові завершився Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс на проєктну пропозицію храму Різдва Христового, який планують збудувати на вул. Ряшівській (проєктованій) і вул. Землеробної. Про це повідомили в департаменті архітектури та просторового розвитку ЛМР.

За детальним планом території ця ділянка належить до земель комерційно-виробничого призначення, однак генплан дозволяє будувати на ній культові споруди, адже зараз земля вільна від забудови.

Конкурс оголосили 21 липня, а подача заявок тривала до 26 вересня. З 23 зареєстрованих учасників свої роботи подали 17 авторських колективів. Ініціатором виступив департамент архітектури та просторового розвитку ЛМР спільно з парафією Всіх Святих Українського Народу УГКЦ.

За рішенням журі, найвищу оцінку отримав проєкт під шифром 080826, який створила команда львівської архітектурної майстерні «Симетрія» (автори — Катерина Шклянка, Марія Москалюк, Микола й Олена Рибенчуки, Макар Москалюк).

Архітектори побудували концепцію на образі Яскині — місця народження Христа. У проєкті поєднано риси української дерев’яної сакральної архітектури з сучасними конструкціями та екологічними рішеннями. Храм орієнтований за канонічними принципами, матиме трапезну з укриттям, окрему дзвіницю, навчальний клас і подвір’я для громади.

Друге місце здобув проєкт під шифром 000025, також від майстерні «Симетрія», а третє — 613273 від архітектурного бюро «Швець та Партнери». Окрему відзнаку отримала команда з Ужгорода (шифр 032610).

Хто обирав переможців: головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, парох парафії Всіх Святих Українського Народу о. Володимир Ольшанецький, начальниця управління охорони історичного середовища Тетяна Балукова, ректор ЛНАМ Василь Косів, архітектори Богдан Гой та Тарас Бєляєв.

У Львові відреставрують історичну церкву на Клепарівській за 19 млн грн

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності оголосив тендер на реставрацію пам’ятки місцевого значення — церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що розташована на території університету. Вартість робіт становить 19 мільйонів гривень. Відповідна інформація оприлюднена в системі публічних закупівель Prozorro.

Переможця тендеру планують визначити 29 жовтня, а завершення реставрації заплановане до 30 листопада 2027 року, інформує Твоє Місто.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — частина комплексу колишнього Будинку військових інвалідів, зведеного у 1860 році. Споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення та першою у Львові будівлею, виконаною у стилі неовізантизму.

Автором проєкту був данський архітектор Теофіл фон Гансен, який працював в Афінах і досліджував візантійську архітектуру. Храм вирізняється характерним двоколірним муруванням із вишневої та жовтої цегли, аркатурними поясами, куполом, а також біфорними й квадріфорними вікнами.

Після 1939 року каплицю перетворили на склад, і тоді розпочалося нищення її оздоблення: було зруйновано скульптури Ц. Годебського, забілено розписи й демонтовано хрести.

Відновлення святині розпочалося у 1993 році силами курсантів та працівників університету. Вони відновили хрести, ліпнину, встановили новий іконостас. Згодом каплицю передали Православній церкві України, і 11 жовтня 1998 року її освятили як церкву Покрови Пресвятої Богородиці.

Нині храм зберігає свій історичний вигляд — нетиньковані двоколірні стіни, декоративне оздоблення вікон і впізнавані архітектурні елементи неовізантійського стилю.

На Сихові розпочали будівництво арени для занять з зимових видів спорту

На базі школи №84, що на вулиці Зубрівська, 30, збудують тимчасову льодову арену. Директор офісу спорту Львівської міської ради Антон Нікулін оприлюднив візуалізацію проєкту. Роботи вже розпочали.

Проєкт передбачає створення сучасного тренувального майданчика для занять хокеєм, фігурним катанням та парахокеєм. Ініціативу реалізують за позабюджетні кошти.

Арена матиме розміри 61 на 48 метрів — це повноцінний майданчик із роздягальнями, душовими, мінімальними трибунами та безбар’єрним доступом для людей з інвалідністю. Накриватиме арену тимчасова покрівля, яка захищатиме лід від опадів і допомагатиме підтримувати температуру.

“У Львові історично не було культури зимових видів спорту — навіть за радянських часів ми не мали жодної льодової арени. Тепер маємо ветеранську хокейну команду, за ініціативи Романа Гапачило, яка змушена тренуватися на комерційних ковзанках або їздити до Новояворівська. Це великі витрати, тому ми вирішили реалізувати власний проєкт у Львові”, – зазначив директор офісу спорту ЛМР Антон Нікулін.

До слова, “гаківка” — це спільна назва для командних спортивних ігор із ключкою, мета яких закинути м’яч або шайбу в ворота протилежної команди.

У Львові на купол собору Святого Юра повернули відреставрований історичний хрест 1870 року

Сьогодні, 2 жовтня, на купол собору Святого Юра повернули відреставрований 155-річний хрест.

В процесі оновлення хресту повернули первісний вигляд. А пошкоджені промені конструкції замінили та разом з іншими декоративними елементами покрили позолотою. Всі роботи профінансували благодійники. Вартість реставрації склала понад 200 тис. грн


Як розповіла начальниця управління обліку та моніторингу об’єктів культурної спадщини офісу охорони культурної спадщини ЛМР Маріанна Мороз, з верхівки храму конструкцію зняли у червні – вперше з часу його встановлення там у 1870 році. Зробили це з міркувань безпеки, адже з хреста відпала частина променів та була загроза обвалу ще й інших деталей.

Реставраційні роботи, яким передували історико-архівні та лабораторні дослідження, виконували фахівці під керівництвом реставратора Юрія Миколаїшина. Раніше майстер працював над хрестами Гарнізонного храму, церкви святого Миколая, костелу Марії Магдалини тощо.


Під час реставрації виявили цікаві деталі: на основі хреста, який був обгорнутий мідними позолоченими листами (які були встановлені до 1000-ліття хрещення Русі) виявили оригінальне різьблення у вигляді виноградної лози – знаку життя і віри. Спеціально скликана реставраційна комісія, куди ввійшли експерти з реставрації металу, науковці, мистецтвознавці, прийняла рішення відновити первісний вигляд, тобто залишити це різьблення відкритим.

«Десь місцями трішки підремонтували ці ковані елементи, бо вони всі на заклепках, і деякі з них трошки попустилися», — розповів Юрій Миколаїшин.

Реставратор додав, що сам металевий хрест оцинкували для захисту від корозії та пофарбували у первісний чорний колір – традиційний для галицьких хрестів XVIII століття. Крім того, підсилили його основу, щоб декоративні елементи витримували вітрові навантаження.


Пошкоджені промені довелось замінити на копії. Їх промаркували, щоб у майбутньому можна було чітко відрізнити оригінали від нових елементів. Також їх разом з іншими декоративними елементами – автентичними променями, чашею основи та «тарелями» на раменах хреста – покрили позолотою. Для цього використали трансферне золото.

Настоятель собору Святого Юра, отець Роман Кравчик розповів, що оригінальні промені збережені та виставлені для огляду в храмі. Також він подякував усім причетним до відновлення головного хреста святині.

«Коли ми виявили, що промені відпали, одразу ж звернулися до міста. Там відреагували дуже швидко. Ми провели кілька засідань із фахівцями та працівниками міськради, де обговорювали та приймали рішення. І сьогодні ми маємо хрест, відновлений до первісного вигляду. Я дуже завдячую реставраторам, які поставилися до роботи з великою любов’ю і пошаною, зберігши кожен шматочок. Я дякую всій команді за те, що вони так гарно і фахово підійшли до цієї справи», — зазначив настоятель собору.

«Загалом до процесу долучилося багато людей: хтось профінансував реставрацію, хтось допоміг в організації робіт, хтось надав будівельну техніку, а хтось забезпечив фахівців, які виконують висотні роботи», — додала Маріанна Мороз.

Додамо, що при монтажі в оновлений хрест заклали капсулу часу – з інформацією про його історію та іменами і фото тих, хто був долучений до його реставрації.

Висота хреста — 2.73 метри, вага – орієнтовно 70 кг.

Нагадаємо, собор Святого Юра був збудований у 18 ст. та є пам’яткою архітектури національного значення. А весь Святоюрський комплекс є частиною Світової спадщини ЮНЕСКО.