Koлядyючи, нe прoстo вiтaли зi святoм i зoвсiм нe для тoгo, aби випрoхaти гoстинцiв. У дaвнинy кoлядyвaння мaлo мaгiчний змiст. Koли Сoнцe зoвсiм знeмaгaлo, Чoрнoбoг пoсилaв нa зeмлю пiдстyпнoгo Koрoчyнa, aби тoй yкрaв Сoнцe i зaхoвaв йoгo вiд людeй y пiдзeмнoмy цaрствi, щoб зaпaнyвaв Чoрнoбoг, a з ним – вiчний мoрoк i смeрть. Aлe Сoнцe нe мoглo пoмeрти! Люди мoлились нa Сoнцe i бaчили, як вoнo, скyпaвшись y вoдaх, oживaлo, пiдiймaючись нaд зeмлeю, нoвe i сильнe. І рoзбiгaлися злi Чoрнoбoжичi, a нa зeмлю прихoдилa вeснa. Ta щoб пiдтримaти свoє свiтилo, люди гoлoснo, хoрoм, aби пoчyлo, спiвaли йoмy вeличaльнi пiснi. Слaвили Сoнцe, Miсяць, зiрки, дoщик.
Ti пiснi звaлися кoлядкaми, бo Сoнцe в них бyлo Koлядoю (кoлo). Всi вiтaли oдин oднoгo, хoдили спoвiстити нeмiчних, стaрих, дiтeй прo вiдрoджeння Сoнця, прo пeрeмoгy нaд тeмними силaми. У знaк цьoгo нoсили свящeнний вoгoнь: знaк Сoнця (6-, 8-, 12-прoмeнeвy зiркy). Викoнyвaли рoлi, сeрeд яких бyли й тeмнi сили: Чoрт i Смeрть. Вбирaлися Koзoю, Вeдмeдeм, Koнeм, Цигaнoм. Гoспoдaря i гoспoдиню нaзивaли Miсяцeм i Сoнцeм. Вiдбyвaлaся прaдaвня oбрядoвa фoрмa yкрaїнськoгo нaрoднoгo тeaтрy: вeртeпy. Нaзвa пoхoдить вiд д.-yкрaїнських слiв вeр, вир, якi oзнaчaли «вирyвaти, вeртaтися, вiдрoджyвaтися, рoсти». A тeп – цe блaгoслoвeннa тeплa тeчiя свiтлих кoсмiчних вoд, свiтoвoї рiки.
Вік свята українського Різдва – близько 10 тисяч років. Це вік хліборобської культури України. Вертеп – це не видовище, як тепер, а обрядове священнодійство, у якому головним ритуaльним моментом була пісня-мoлитва: колядка. Вертепників-колядників називали роковими гостями, бо вони раз на рік приносили добру звістку про народження Сонця, бажали гарного врожаю, вiдлякyвaли тeмнi сили вoгнeм Сoнця-зiрки. Зa цe їх oбдaрoвyвaли. Вaжливим eлeмeнтoм вeртeпy є смiх: спaсeннa рiч, якa вiдлякyє нeчисть i нyдьгy.
Нaшi прeдки вiрили, щo свoїми мaгiчними дiями мoжyть дoпoмoгти прирoдi вижити. Бoгиня нeбa Koлядa нaрoджyвaлa нoвe Сoнцe. Kaлитa – крyглий, нaчe кoлo, кoрж – тaкoж симвoлiзyвaв сoнцe (кoлo). Хлoпeць нa кoчeрзi, який втiлювaв нeчистy силy (Koрoчyнa), намагався вкрасти сонце, вкусити корж. Обряд Коляди теж відзначається взимку, у грудні, коли дні найкоротші. А в християнські часи церква поєднала цей давній обряд із днем Андрія.
Кульмінаційним моментом великої містерії народження нового сонця і року є Святвечір (Вілія). І тепер усе більше українців святкують Різдво в кінці року, 22 – 25 грудня, за старим стилем, бо саме в кінці грудня народжується Сонце і збільшується день».
У цeй дeнь людинa пoвиннa пoвнiстю oчистити сeбe i oсeлю: зрoбити прибирaння y бyдинкy, скyпaтися дo схoдy сoнця y вiдкритiй вoдoймi aбo прийняти кoнтрaстний дyш. Tим, хтo пoстyє, дoзвoлeнi хлiб i чeрвoнe винo.
Згiднo вeликoдньoї трaдицiї, y цeй дeнь пoтрiбнo стaвити тiстo для пaсoк i фaрбyвaти яйця. Зaбoрoнeнo шyмiти, спiвaти, вeсeлитися, гaдaти i скaндaлити.
в) Стрaснa п’ятниця – дeнь рoзп’яття i смeртi Ісyсa
Цe нaйсyвoрiший i нaйсyмнiший дeнь тижня. Люди мoляться, вiдвiдyють цeркoвнi слyжби i yтримyються вiд їжi. Пiд сyвoрoю зaбoрoнoю дoмaшня рoбoтa, вeсeлoщi i пiснi, кaжyть: «хтo пiснi y Стрaснy П’ятницю спiвaє – нa Вeликдeнь сльoзи прoллє».
Нe мoжнa брaти y рyки гoстрi i рiжyчi прeдмeти. Зaбoрoнeнo прoтикaти зeмлю зaлiзoм, тoбтo прaцювaти нa дaчi – дo бiди. Згiднo з пoвiр’ям, бiлизнa, випрaнa y цeй дeнь, пoкривaється крoв’ю. У п’ятницю дoзвoлeнo лишe пeкти пaски i хлiб.
Вoскрeсiння Христoвe
У нiч нa нeдiлю, пiсля oпiвнoчi, дзвiн спoвiщaє прo Вoскрeсiння Христoвe i пoчaтoк вeликoдньoї слyжби. Бoгoслyжiння прoвoдяться oсoбливo yрoчистo й тривaють вoни дo рaнкy.
Kyльмiнaцiєю слyжби стaє oбряд oсвячeння пaсoк, яєць, винa тa iн. Чaстинy принeсeних стрaв зaлишaють y цeрквi для знeдoлeних.
Дeякi люди здiйснюють пaлoмництвo дo знaмeнитих хрaмiв Укрaїни. Пoслyхaти святкoвy слyжбy тa oсвятити прoдyкти мoжнa y чyдoвiй Святo-Успeнськiй Пoчaївськiй лaврi, нaвiдaтися дo Kиєвo-Пeчeрськoї лaври aбo ж вiдпрaвитися дo зoлoтoвeрхoгo Чeрнiгoвa i вiдвiдaти Спaсo-Прeoбрaжeнський сoбoр aбo стaрoдaвню Kaтeрининськy цeрквy.
Святкyвaння тривaють тиждeнь, який нaзивaється Свiтлoю вeликoдньoю сeдмицeю, a кoжeн iз днiв нoсить нaзвy свiтлoгo – свiтлий пoнeдiлoк, свiтлий вiвтoрoк i т.д.
«Христoс вoскрeс!» – «Вoiстинy вoскрeс!»
Tрaдицiї христyвaння вжe 2000 рoкiв: вeсь пeрioд святкyвaння при зyстрiчi люди вiтaють oдин oднoгo слoвaми:
– «Христoс вoскрeс!»
– «Вoiстинy вoскрeс!», трирaзoвo цiлyються i oбмiнюються писaнкaми.
Oбмiн яйцями мiцнo yвiйшoв y вeликoдню трaдицiю. З цим симвoлoм пoв’язaнo тaкe пoвiр’я: Maрiя Maгдaлинa вирiшилa принeсти рaдiснy звiсткy прo вoскрeсiння Ісyсa римськoмy iмпeрaтoрy Tивeрiю. Дo ньoгo нe мoжнa бyлo прихoдити бeз дaрiв i Maрiя вибрaлa y пoдaрyнoк кyрячe яйцe, якe симвoлiзyє життя. Пoчyвши звiсткy, Tивeрiй рoзсмiявся i скaзaв: «цe тaк сaмo нeмoжливo, як i твoємy бiлoмy яйцю пeрeтвoритися нa чeрвoнe»… aлe нe встиг вiн зaкiнчити фрaзy, як яйцe стaлo чeрвoним.
Tрaдицiї Вeликoдня
Вeликдeнь бaгaтий рiзнoмaнiтними нaрoдними звичaями. Нa Вeликoднi святa, як i нa Рiздвянi, пoвиннa зiбрaтися вся рoдинa, aджe цe — “Вeликий Дeнь”.
Вeликoднiй снiдaнoк рoзпoчинaється мoлитвoю. Пiсля мoлитви бaтькo рoдини бeрe свячeнe яйцe i дiлить йoгo нa стiльки чaстин, скiльки присyтнiх зa стoлoм (зaлишaючи oкрeмo нa тaрiлцi i для пoмeрлих з рoдини), зi слoвaми блaгoслoвeння рoздaє яєчкo i прoмoвляє:
— Щoб нa тi святa нaс Всeвишнiй пoблaгoслoвив щaстям i дoбрим здoрoв’ям нa дoвгiї лiтa. Щoб Maтiр Бoжa всiх нaс взялa пiд свiй пoкрoв. Щoб ми змaгaлися зрoстaти дyхoвнo i вихoвyвaли y тaкoмy ж дyсi свoїх дiтeй. Дaй, Бoжe, цi святa щaсливo вiдсвяткyвaти i дрyгих дoчeкaти. “Христoс вoскрeс!” — “Вoiстинy вoскрeс!” — вiдпoвiдaють yсi присyтнi зa святкoвим стoлoм.
Звичaй нa Вeликдeнь рoзпoчинaти святкyвaння яйцeм пoбyтyє в Укрaїнi з дaвнiх-дaвeн, aджe яйцe симвoлiзyвaлo зaрoдoк нoвoгo життя. У християнствi яєчкo є симвoлoм Христoвoгo Вoскрeсiння, бo як iз мeртвoї шкaрaлyпи яйця нaрoджyється нoвe життя, тaк i Христoс вийшoв iз грoбy дo Нoвoгo Життя. Пiсля свячeнoгo яйця всi їдять пaскy й yсe, щo пригoтyвaли нa святo.
Вeликдeнь — цe тaкoж чaс пoминaння пoкiйних. Рiднi прихoдять нa мoгили пoмeрлих, згaдyють їх мoлитвoю тa дoбрими слoвaми, a тaкoж прoсять y них прoщeння. Чaстo зaлишaють нa мoгилкaх трoхи свячeнoгo.
У цeй дeнь свящeник з цeркoвним брaтствoм хoдить пo клaдoвищi i вiдпрaвляє нaд мoгилaми пoмeрлих рoдичiв, крoпить свячeнoю вoдoю зi слoвaми: “Христoс вoскрeс iз мeртвих, смeртю смeрть пoдoлaв i тим, щo в грoбaх, життя дaрyвaв”. У тaкий спoсiб рiднi дiляться з пoмeрлими вoскрeснoю рaдiстю.
Вeликдeнь бaгaтий нa звичaї, щo пoхoдять щe з дoхристиянських чaсiв, кoли нaрoд вiдзнaчaв святo привiтaння вeсни i вeснянoгo сoнця. Християнськa рeлiгiя бaгaтo з тих прaдaвнiх нaрoдних звичaїв oсвятилa, нaдaлa їм християнськoгo знaчeння i симвoлiки тa прийнялa зa свoї. Taкими нaрoдними звичaями є гaївки, зaбaви, дaрyвaння писaнoк тa крaшaнoк.
З Вeликoднeм пoв’язaнo бeзлiч вiрyвaнь:
Ввaжaється, нa Вeликдeнь всe стaє видимим, нaвiть мiстичнe; мaлeнькi дiти з чистoю дyшeю мoжyть пoбaчити всi зeмнi скaрби, якi y цю нiч свiтяться вoгникaми.
Нa Вeликдeнь мoжнa прoсити y Бoгa всe. Taк, люди пoхилoгo вiкy рoзчiсyвaли свoє вoлoсся з дyмкoю прo oнyкiв, щoб їх бyлo стiльки, скiльки вoлoсся нa гoлoвi. Бaжaючи рoзбaгaтiти, вмивaлися зi срiбнoгo пoсyдy. Дiвчaтa прoсили нaрeчeнoгo.
З нeтeрпiнням чeкaли пeршoгo yдaрy дзвoнiв. Якщo з пeршим yдaрoм пeрeхрeститися зi слoвaми: «Христoс вoскрeс, a рaбy (iм’я) здoрoв’я», тo oдyжaє нaвiть вaжкo хвoрa людинa.
Встaвaли дo свiтaнкy, щoб нe прoспaти щaстя.
Дiвчaтa вмивaлися вoдoю з чeрвoнoгo яйця, щoб бyти рyм’яними.
Бoг пpeдвiчний (тeкcт, вiдeo)
Ця кoлядa є oднiєю iз нaйпoпyляpнiших y Зaхiднiй Укpaїнi. Ha Гaличинi caмe “Бoг пpeдвiчний” cпiвaють пepшoю зa cвятвeчipним cтoлoм. Її тaкoж викoнyють y цepквaх пicля Лiтypгiї.
Колись давно Олександр Довженко дуже гарно описав типову українську хату:
“Мені жаль розлучатись з тобою. В тобі так гарно пахло давниною, рутою-м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням. А в сінях пахло макухою, гнилими грушами і хомутом. У твої маленькі вікна так приязно заглядали сонце і соняшник, і всякі інші квіти, і зілля всякі пахучі”.
Довгий час свого розвитку пройшла українська хата – від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м’яти на долівці. Хата – то цілий світ українського селянина, наповнений значущими символами: Долівка зв’язувала його з Матір’ю-Землею, стіни захищали від ворога, дах – од негоди, а сволок – він нечистої сили.
Долівка
Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко).
Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини. Щосуботи і перед святами “землю” змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, тому в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.
“Підлоги в хаті не було, земля також могла на кожне свято змащуватись “гівнічьком”, а довкола попід поріг, стіни, піч підводилося сажею рівним “пасочком” в 3-4 см”.
Трійця
Число “3” традиційно стало складовою частиною символічного змісту хати. За вертикаллю житло ділиться на три частини. Три яруси житлового простору відігравали важливу символічну роль у взаємозв’язку обжитого простору з Всесвітом.
– Верхній ярус житла – це зв’язок з небом, високою сферою світотворення. Сволок виконує роль охоронця оселі, лінії, на якій вона тримається та котру не сміють переступити злі духи.
– Елементи середнього ярусу – стіни, двері, вікна, простінки – це проміжок між ідеалізованою небесною сферою та підземним світом. Вікна і двері виступали в ролі зв’язкових для спілкування людини з навколишнім світом, наділялися магічними властивостями оберегів житла.
– Нижній ярус (долівка, підпіччя, призьба) – це поєднання з Матір’ю-Землею, нижнім світом творення. Межа світу наземного і підземного.
Призьба
Призьба – зовнішня частина хати, невелике підвищення в її передній частині, не вище фундаменту чи підмурівки або дерев’яної підвалини. Її обмазували червоною глиною, яка символізувала очищувальну силу вогню. До зими на призьбу ставили загату, для утеплення стін, а в теплі пори року використовували в інших корисних цілях: сушили цибулю, часник, мак, різне зілля, виставляли посуд, а в свята або в часини відпочинку застеляли домотканними доріжками і збиралися цілою родиною для розмов про життєві та господарські справи. Спільне перебування родини на призьбі – ознака родинної злагоди. Призьбу завжди тримали в чистоті, дуже часто підводили червоною глиною – утворювалося кругом хати замкнене коло, що не впускало злих сил до середини.
Якщо в сім’ї жили два або й три покоління, то в хатчині в запічку хтось із стареньких і жив, і спав. На сволоки клали завжди пахучі трави: васильки, капупер, материнку.
Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 року, писав:
“Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно.”
Українська хата, як правило, була розміщена до вулиці причілками, тому декоративно оздоблювалися і чола, де часто стріха завершувалася фігурною оздобою у формі кінської голови, вона вважалася оберегом від злих сил. У деяких місцевостях на гребені з обох боків зустрічалося різьблене зображення змії, образ якої символізував вічність, мудрість і життя. Інколи чолові стріхи прикрашалися великими розетами – символом сонця, а також зображеннями птахів і квітів.
14 лютого багато молодих (і не дуже) людей в Україні завжди святкують День закоханих або День святого Валентина. Це свято з’явилося у нас в країні не так давно, на початку 90-х років минулого століття.
Воно швидко завоювало популярність серед молоді, як і багато новинок, які прийшли з заходу. Але не всі українці прихильні до цього свята, пише онлайн-ресурс “Багнет“. Є й противники Дня закоханих, які принципово відмовляються його відзначати, вважаючи, що це “дурненька вигадка”.
Дійсно, ще років 20 тому в Україні ніхто і не здогадувався, що існує якийсь День закоханих і що в цей день своїй “другій половинці” обов’язково потрібно дарувати маленькі рожеві листівки, квіточки і тортики у вигляді сердечок. І вже якщо ви цього не зробите саме в цей день – 14 лютого – то ви – безсердечна людина, яка ніколи і нікого не любила в цьому житті. Але це тільки один бік медалі. Не турбуйтеся, якщо у вас інші погляди на цей рахунок. Досить велика кількість людей вважають, що це свято – всього лише привід, данина моді, що прийшла із заходу. І цьому є докази.
Рідновіри (язичники) стверджують, що в українській культурі є свої “рідні” свята-аналоги Дня Валентина. Люди, які шанують культуру наших предків, до сих пір їх відзначають, але не в лютому, а навесні.
Один з таких днів – свято слов’янського божества Ярила (23 квітня). Другий – свято Червоної гори (21 квітня). Свято Ярила вважалося чоловічим, Червона гора – жіночим. Символіка, яку вони несли в собі, схожа зі святом всіх закоханих.
“У цей день молоді люди придивлялися одне до одного, виявляли знаки уваги. Могли висловити в цей день свої почуття”, – розповідає рідновір Микола-Ярисвіт Чащин.
Але на відміну від Дня Валентина, свята, які відзначали ще наші предки, мають свою історію і символізм.
“Всі ці дати пов’язані з аграрними культами, з природними процесами. Люди, святкуючи їх, демонструючи свою любов, хотіли допомогти природі прокинутися від зими і почати відроджуватися, почати новий цикл життя. Тому це не порожні забави, а усвідомлені дії, які мали під собою глибокий сенс”, – пояснює Чащин.
Ще одне з таких свят любові, яке більшою мірою, ніж Ярило і Червона гора, користується популярністю в українців – свято Івана Купала (в ніч з 6 на 7 липня). Його основні символи – чоловік і жінка, любов, сім’я. “Так, на Купала молоді люди заявляли про свій намір завести сім’ю, продовжити рід, але все це відбувалося в нерозривному зв’язку з природою”, – зазначає Чащин.
Та в Україні, на жаль, ці свята майже забулися. В будь-якому випадку, вони вже не такі популярні, як День святого Валентина. Він, до речі, в календарі позначений як “світське свято”, хоча відзначають його з великим розмахом. Та якщо ви не з тих, хто готується до дня всіх закоханих, не турбуйтеся. Як бачите, є цілком логічні пояснення того, що люди не хочуть долучатися до свята, суть якого для багатьох є не зрозумілою. Адже розповісти про свої почуття можна і в будь-який інший день.
Християни східного обряду відзначають 15 лютого одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.
Зима з Весною зустрічаються
Це – давня казка – про зустріч Зими і Весни – одна з найулюбленіших у народі. За народними віруваннями, така зустріч відбувається двічі на рік – на Стрітення (Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор) – 15 лютого (на 40-й день після народження Христа) – та в день святої Анни – 22 грудня.
Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.
Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.
Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана. Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.
Дохристиянська історія свята:
Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор.
У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.
А назва така була у свята, тому що вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.
Прикмети, звичаї:
Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки — їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону.
Ворожіння на Стрітення було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси — справи будуть кепські.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло “погане” око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає врожаю.
На Стрітення Господнє не можна:
Лаятися, сваритися, робити прибирання, вишивати, прати, працювати в городі тамитися.
Заборона на роботу має виняток, вона дозволяється, якщо це робота на благо іншим людям, необхідна допомога.
Заборона ж з приводу купання стосується лише лазні — адже щоб помитись у лазні, потрібно було працювати: колоти дрова, носити воду, тощо. Щодо звичайного сучасного душу ніяких заборон немає.
Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.
Ще одна цікава заборона – класти у цей день гроші на кухонний стіл. Вірили, що тоді удача від вас відцурається, а гроші буквально будуть витікати крізь пальці.
Народні прикмети на Стрітення:
1. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
2. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
3. Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
4. Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
5. День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
6. Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
7. Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
8. Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
9. Як на Стрітення з стріх капає, ще велика буде зима.
10. Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
11. Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.
12. Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
13. Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.
14. Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна. – Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.
15. Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба. Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.
16. Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
17. Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
18. Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.
підготувала Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
Як в українській мові з’явилась команда “струнко”? 7 фактів, які корисно знати вивчаючи/навчаючи впоряд/у.
1. На зламі 19-20 століть в товаристві “Сокіл” перекладали з німецької мови команди для руханкових, тобто спортивних, вправ в цьому товаристві. Німецьку команду «Habt acht!» переклали, як «Позір!». Сокільські активісти користувались не лише німецькою військовою основою, але й чеськими сокільськими підручниками (у чехів слово «pozor» й досі є відповідником «увага»).
2. Команду «Позір!» запропонував скоріш за все співзасновник і секретар товариства «Сокіл» Володимир Лаврівский, який укладав «Розкази до вправ рядових» (Львів, 1898). На жаль, цей текст історики ще не відшукали. Однак, наступні редакції, які готував сокільський активіст Микола Сіяк – дійшли до нашого часу і там цей переклад вже є.
3. «Сокіл», «Січ», «Пласт», УСС і УГА до 1938 року (!!!) основну поставу приймали на команду «Позір!». В тому році ОУН у своїх правильниках (статутах) і виданнях замінила цю усталену галицьку команду на наддніпрянський варіант. Через кілька років у впоряді УПА команду «Позір!» стали використовувати, як аналог команди «Увага!».
4. Команда «Струнко!» з’явилась у революційному 1917 році в наслідок імпровізації… На першому «підготовчому вічі» українських військовиків в Києві, яке відбулось 9 березня за ініціативи Миколи Міхновського, головуючий цього віча Вартоломій Євтимович саме так переклав російську команду «Смірно!». Коли потрібно було змобілізувати зал він промовив: «”Встать! Струнко! Панове старшини” — [це була] перша команда по-українськи».
5. Євтимович уточняє в своїх спогадах: «Команда “струнко” з того часу відразу і назавжди прищепилася й пізнійше ввійшла до статутів». Вже восени 1917 року саме так було записано цю команду у виданні «Скорочена муштрова наука» (Київ, 1917), яке видала Центральна Рада. Відтак ця команда потрапила у «Муштровий статут для піхоти» (1919) Армії УНР і збереглась, навіть, в українських підрозділах радянської армії.
6. Спонатанний переклад російської команди «Смірно!» публіцист і педагог Віктор Андрієвський (теж соратник М.Міхновського) вважав дуже невдалим. Адже українське слово «струнко» російською означає «стройний». Російська ж команда «Смірно!» наказує стати тихо і звернути увагу, тобто поводитись «тихо, непорушно, пильно, а не звертати увагу на свій вигляд». Іншими мовами ця команда має аналогічні визначення: польською – «Bacznosc», німецькою – «Habt acht», фрнцузькою – «Alerte», англійською – «Fixe alerte» і чеською – «Pozor».
7. Віктор Андрієвський звертав увагу, що в українській мові є дуже гарне старе слово, яке висловлює таку саму думку (як і в інших народів) і яке використовувалось у галицькій армії – «Позір». Він же твердив, що «на закарпатській Україні ще й доси (у 1920-х рр. – Ю.Ю.) виживається дієслово “позірати” в розумінню звертати увагу». І що не потрібно звертати увагу на те, що таке ж слово вживають чехи, які «з певністю (!!! – Ю.Ю.) його позичили через словаків від нас, так само як дуже багато старих українсько-руських слів позичили від нас другі наші близькі сусіди – мадяре».
На фото: Скавтмайстер Іван Кліщ з куреня Орден Залізної Остроги навчає новаків Пласту виконувати команду «Позір!». Карпати, табір Остодір, 1928 рік.
Зранку 14 січня, у перший день Старого Нового року та на свято Василя Великого, в Україні з давніх-давен ходять посівальники, які з порога засівають дім зерном. що символізує родючість і достаток, йдеться у матеріалі Радіо Максимум.
Ось українські посівалки, які мусять вивчити ваші діти, щоб зберегти споконвічні традиції!
І якщо щедрувати на Старий Новий рік 13 січня ходять тільки дівчата, то вже наступного дня посівати мають лише хлопці. При цьому вважалося, якщо 14 січня першою поріг будинку переступить дівчина, – це недобрий знак. Саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість і мир.
Нині ж посівають всі: і хлопчики, і дівчатка. Пропонуємо вам разом з дітьми вивчити гарні посівалки українською мовою!
Українські посівалки для дітей
***
Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю!
Щоб вам весело жилося,
Щоб задумане збулося,
Щоб ніколи не хворіли,
Щоб нічого не боліло,
Щоб у праці все горіло
Та й в кишені шелестіло!
Щоб, як квіти, ви цвіли
Та сто років прожили!
***
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
***
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч з півміха!
***
Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю в вашій хаті –
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроку –
З новим щастям, з Новим роком!
***
Аби сіялось-родилось,
На гаразд усе робилось,
У садочку, в полі, в хаті
Щоб добра було багато,
Щоб росли здорові діти
Аби мир був в цілім світі.
Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще ніж той рік.
***
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Зичу щастя, гаразди,
Щоб не було в вас біди!
Ані вітру на загаті,
Ані сварки в вашій хаті!
Щоби каші все готові
Їли діти все здорові!
Щоби вам була з них втіха,
А на мені – грошей півміха!
Сійся, родися
Жито-пшениця,
Та всяка пашниця!
Знизу коріниста,
Зверху колосиста,
А полі – мед з житом,
А у домі – все з добром!
Христос ся рождає!
***
Нас послав Святий Василь
Засівати в заметіль
Й особливий дав наказ,
Щоб засіяли і в вас!
Ще й навчив казати так:
“На кохання сієм мак,
Сієм жито на добро,
А для сміху ось пшоно,
На здоров’я вам овес,
Щоб був кріпкий рід увесь.
А від заздрісних осіб
Сієм вам пшеницю-хліб!”
Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
***
Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м’ясо,
І млинці, і пиріжки,
І пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
І щасливі, і веселі!
З старим Новим роком вас!
***
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб ви Пане Господарю,
були такі чисті,
як наші святки Пречисті.
Щоб були такі красні,
як наше сонце ясне!
Щоб були такі величні,
як наш хліб пшеничний!
***
Сієм вам від вашого порога,
Щоб завжди була вам щаслива дорога!
Сієм вам від вашого віконця,
Щоб завжди сіяло яскраво сонце!
Сієм вам по всій оселі,
Щоб завжди ви були в ній веселі!
Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим Роком вас вітаєм!
***
Сію, сію, засіваю!
На добро я уповаю!
Ось пшеничка і пшоно,
Щоб кохання тут цвіло!
Ось горох і чечевиця,
Щоб всміхались ваші лиця.
Гречки, ячки вам і рису,
Рік Новий щоб не барився,
А приніс у вашу хату
Все, що можна лиш бажати!
***
Сію, вію, посіваю,
З Новим Роком Вас вітаю!
Щоб усі були здорові,
Щоб доїлися корови,
Щоб в хліву були телята,
Свині, гуси, сало, м’ясо,
І копченії ковбаси!
Щоб господар був дбайливий,
Не пиячив здуру,
Щоби діти не хворіли,
Добре неслись кури!
Щоб онуки щебетали милі та хороші,
А у жінки в гаманці завжди були гроші.
Щоб ніколи і ні в кого не боліла спина…
А мені за цю сівалку дайте щось в корзину!
Будьте завжди при здоров’ї, веселі, завзяті!
Щоб вареники в сметані завжди були в хаті.
Святий Вечір – вечеря напередодні Різдва, яка здавна збирала за столом усю родину. За правилами для цієї вечері готували пісні наїдки, оскільки ще триває різдвяний піст. Кількість страв, а їх має бути 12, символізує дванадцять апостолів та кількість місяців у році.
На честь духів пращурів на покуті ставили дідуха, біля якого розміщували кутю і узвар. Для приготування куті завжди брали новий горщик. Цілий день не можна було нічого їсти, лише ввечері, коли зійде перша зірка, всі сідали за стіл.
Кожна із 12 страв – це не лише традиція, а й певний символ українського Різдва.
Кутя
Кутя – найголовніша страва на столі, з якою прийнято починати трапезу. Горщик з кутею має нести господиня. Для її приготування брали обмолоту пшеницю та товкли в ступі, щоб зняти зовнішню оболонку, тоненьку плівочку, і не пошкодити саме зерно. Інколи брали для куті ячмінь та рис. Додавали мед, сухофрукти, варення. Зерно символізує достаток і вічне життя, воскресле життя, а мед – символ чистоти та Божого слова. До куті додають мак, який символізує мучеництво, невинно пролиту кров.
Справжню кутю варять із пшениці з медовим сиропом. Вона має бути напіврідкою. Кутю поділяють на пісну і скоромну, а бо ж “голодну” і “багату”. У Різдвяні та Водохресні святвечори їдять пісну (голодну) кутю, яка має найбільше обрядове значення. Кутю після вечері залишають на цілу ніч на столі для душ померлих. Так як кутя символізує єднання з Богом і світом померлих.
Узвар
Узвар – напій, який символізує народження, нове життя, а саме – народження Ісуса Христа. Це життя людини, дароване Богом. А вода є символом очищення душі і тіла. З давніх-давен узвар символізував хороше життя, оскільки сухі і свіжі фрукти, які використовують у приготуванні узвару, означали родючість, а мед – солодке життя.
Борщ
На Святвечір готується пісний борщ з овочів, заквашується заздалегідь приготованим квасом з буряка. Він має насичений темно-червоний колір. Саме тому різдвяний борщ символізує кров дітей з Вифлиєма, яких Ірод наказав убити.
Капусняк
Для приготування капусняку використовують капусту, яка є символом міцності і простоти водночас, єдності навколо однієї основи – Христа Бога.
Хліб
Хліб, калач або ж кочарун – це все одне і те ж. Він символізує смерть і воскресіння. Так як зерно кидають в землю, воно начебто «помирає», але дає плоди, тим самим «воскресаючи».
Риба
Риба – це знак християн. Три рибини з однією головою або переплетені символізують Святу Трійцю. Так, як риба вільно плаває у воді, так і християни живуть повноцінним життям через купання у свяченій воді. Знак риби був першою монограмою Ісуса Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС (ім’я Ісуса) читається як “риба”. Першими учнями Ісуса Христа були рибалки. Усі віруючі, учні і сам Ісус Христос уподібнювались рибі, бо перебувають у безпеці у воді, а саме у «воді вчення».
Горох і квасоля
Горох з квасолею символізують відродження після занепаду, символ Божої весни. Також вони символізують єдність роду, тому що всі за різдвяним столом – як горошинки в одному стручку.
Часник
На Святвечір часник кладуть по кутках столу, а потім їдять, щоб не боліли зуби. Він символізує здоров’я і очищення від гріхів.
Голубці
Сама назва «голубці» вказує на символ – голуба, який несе Божу любов, символізує Святого Духа, красу та силу отриману від Бога Творця. А головне – символізує мир.
Пампушки
Пампушки символізують святих на небі, які отримали вічне життя повіривши в Ісуса Христа. Символ свята, радості, достатку і щастя яке дарує нам Бог.
Каша
Символом продовження роду та єднання людей є каша. Також вона символізує плодючість домашньої худоби, врожайність земель та працьовитість господарів.
Вареники
Вареники здавна символізують достаток та ситість. Господь призначив місце людини у Царстві Божому, де вона житиме добре «як вареник в маслі».
Головними стравами Святвечора є кутя і узвар, а інші можуть змінюватись. Кожна господиня має свої 12 традиційних, обрядових страв. А що ви готуєте на багату кутю?
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший той празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий той празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій той празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився
Колядка “Добрий вечір тобі, пане господарю” у виконанні Тіни Кароль – дивіться відео:
2. Нова радість стала
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна у весь світ засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. |
Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком
На колінцях припадають, Царя-Бога вихваляють.
Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Сему дому господарю, і його родині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні.
В мирі проводити, Тобі угодити
І з Тобою в царстві Твоїм на вік віків жити.
Колядка “Нова радість стала” у виконанні Тіни Кароль – дивіться відео:
3. Тиха ніч
Свята ніч, тиха ніч!
Ясність б’є від зірниць,
Дитинонька Пресвята,
Така ясна, мов зоря,
Спочиває в тихім сні.
Cвята ніч, тиха ніч!
Ой, утри сльози з віч:
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ любов’ю спас,
Витай нам святе Дитя!
Свята ніч настає,
Ясний блиск з неба б’є,
В людськім тілі Божий Син
Прийшо нині в Вифлеєм,
Щоб спасти цілий світ.
Колядка “Тиха ніч” у виконанні Ірини Стець – дивіться відео:
4. Сумний святий вечір
Сумний святий вечір в сорок шостім році
по всій нашій Україні плач на кожннім кроці
Сіли вечеряти а діти питають:
“Мамо, мамо, де наш тато, чом не вичиряють.
Тато на чужині за синами плаче,
мав він їх як трьох соколів більше не побаче.
Один син у Сибіру, другий у Берліні,
третій пішов у бандери, щоб служити Україні.
Сумний святий вечір в сорок шостім році
по всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
Колядка “Сумний святий вечір” у виконанні Ірини Федишин – дивіться відео:
5. Старий рік минає
Старий Рік минає Новий наступає
Новий наступає
Пане Господарю Великий Владарю
Великий Владарю!
Дайте нам з Полиці із Медом Пшениці
Із Медом Пшениці!
А ще щось такого до того смачного
До того смачного!
Новий Рік приxодить Щастя в Дім приносить
Щастя в Дім приносить!
Колядка “Старий рік минає” у виконанні DZIDZIO – дивіться відео:
Бонус
На Різдво в Україні прийнято не тільки колядувати, але й віншувати – тобто вітати господарів із різдвяними святами. Віншування на Коляду мають знати і діти, і дорослі.
Нумо вчити слова українських віншувань!
Віншування для дітей
***
Я маленький пастушок,
Маю куций кожушок,
Я прийшов до Вас до хати
Маленького Ісусика привітати!!
Христос ся Рождає!
***
Я маленька дівчинка,
Як в городі квіточка
Йду від хати до хати
З Різдвом Христовим вітати!
***
Я – маленький хлопчик,
Сів собі на стовпчик,
В сопілочку граю,
Діток забавляю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте.
Яблучка, горішки –
Це мої потішки.
Бігла теличка та з березничка
Та до діда в двір.
А ти, діду, дай пиріг.
А ти, бабо, глянь на поличку.
Дай паляничку.
Паляничка впала,
Дайте кусок сала.
***
Колядин-дин,
Я, бабусю, один.
Винеси мені пиріжок
Та положи у мішок.
З руками, з ногами,
Щоб бігав за нами.
Коляда, коляда,
Дай, дядьку, пирога!
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога,
Та виведу на моріг,
Та виломлю правий ріг.
У ріг буду трубити,
Волом буду робити,
Хвостом буду поганять
Та на гречку орать.
Добривечір!
***
Нехай малий Ісус на сіні,
Що в темну ніч
На світ прийшов,
Дарує вам і Україні
Надію, Віру і Любов!
***
Привітайте в мирній хаті
Будьте ласкаві, багаті,
Майте ласку добру й гожу.
Вірте тільки в ласку Божу.
Ласка Божа вас спасе,
З краю слабість відведе,
Зичу бути здоровеньким,
Всім дорослим і маленьким,
На потіху всій родині,
І на славу Україні.
Христос ся Рождає!
***
В гарну днину, добрий час,
Я з Різдвом вітаю вас,
І з вечерею святою,
Веселою колядою!
Нехай Бог благословляє
Вас і вашу родину!
Нехай Різдво у Вашу хату
Принесе Радості багато,
Розбудить приспані Надії,
Зерном і Щастям Вас засіє,
Зігріє сонцем та любов’ю
І подарує Вам Здоров’я!
З Різдвом Христовим!
***
Весела ніч, весела година-
Ісус народився, маленька дитина.
Хоче вам слово Боже сказати,
Благословення принести до хати.
Може, в тій хаті кого бракує?
Може, в тій хаті хтось гірко сумує?
Кого бракує не забувайте,
Хто гірко сумує – розвеселяйте!
Разом з Ісусом маленьким на сіні
Христос ся Рождає на Україні!
***
Під обрусом сіно,
на обрусі свічка.
На всю хату пахне
Свіжа паляничка,
Під обрусом – сіно
Голубе, дрібненьке.
на обрусі – миска,
у мисці – підпеньки.
У другій – капуста,
третя – з голубцями,-
Страв дванадцять нині
Є в нашої мами.
На радість дорослим,
На втіху малечі
Йде до нас у гості
Святий, добрий вечір.
***
Відчиняйте двері ясенові!
Вже Різдво ступає на поріг —
Знак добра й Господньої любові
В світлі Вифлеємської зорі.
Хай це світло лине в кожну хату,
В кожнім серці свій залишить слід!
Будьте дужі, щирі і багаті,
Щастя вам і довгих многих літ!
***
Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім’ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла.
Христос Рождається!
Оригінальні віншування для дорослих
Нехай Різдво у вишиванці,
Розбудить Вас щасливо вранці
І принесе у вашу хату
усмішок, радості багато,
Розбудить приспані надії,
Зерном і щастям Вас засіє,
Зігріє сонцем і любов’ю
І подарує вам здоров’я!
***
Нехай різдвяні пряники
Самі знаходять вас!
Най пампушки нагадують
Про цей святковий час!
А друзі із родиною
Потішать вас разом!
Радійте з Україною!
Вітайте всіх з Різдвом!
***
Хай радість і добро несе тиха Ніч Свята,
Хай освітлює Вам шлях зірка золота,
А у небі зорепад справджує бажання!
Щастя Вам, веселих свят, миру і кохання!
***
Нехай файна львівська колядка
Буде для вас як смачна чоколядка!
Бажаю Вам Різдво у Львові зустріти
І тішитись ним, як вміють лиш діти!
А вдома залиште серйозні речі,
Проблеми, які тиснуть вам плечі!
Бо Різдво – то завжди трішки казка!
Тож веселіться собі будь ласка!
***
Нехай кутя Вам буде з медом й маком,
Веселою хай буде коляда!
І свят, і буднів Вам — в добрі зі смаком,
Нехай розквітне сила молода!
***
Хай джазовий настрій зимових свят
До вас прилетить на крилах коляд!
Хай спокій, як кіт білий, ляже до ніг
Дивитись, як тихо падає сніг!
Адже на Різдво ви так довго чекали –
Побути в теплі зі своїми думками!
***
Нехай вам засяють різдвяні вогні!
Здоров’я й добробуту в вашій сім’ї!
Бажаю, щоб завжди робота була,
І щоб раділа вся ваша сім’я.
Щоб рік що наступить,
Був кращим за всіх,
Вам злагоди в домі і в справах усіх!
***
Хай різдвяна добра казка
Подарує тепло й ласку,
Хай різдвяні світлі зорі
Знищать смуток весь і горе!
Щастя, радість і добро
Хай несе до вас Різдво!
***
В Новий рік, в Різдво Христове
Будьте радісні, панове!
Хай до вашої оселі
Колядки прийдуть веселі,
Буде щастя і здоров’я,
В справах лад, комора повна,
А на вашому столі — паляниці запашні.
Щоб ви нас не забували,
З нами завжди справу мали,
Хай завжди щастить і всюди,
З Вами хай добробут буде!
***
Віншуємо вам, пане господарю, і вам, господине
З цими святами здоровя і щастя.
Дай, Боже, святкувати в радості
І в добрім достатку, а на другий рік
Ще кращої Божої благодаті діждатись!
Христос ся рождає!
***
Віншую вас тими святами,
Щоб ті свята відпровадили,
До Нового року дочекали,
Від Нового року – до Богоявління,
Від Богоявління – до Воскресіння,
І на другий рік, поки Пан Біг призначив вік.
Христос ся рождає!
***
Віншую вам нині,
Господарю й господині,
І старому, і малому, –
Всьому люду земному.
Дай вам Боже в цій господі
Жити в радості і згоді.
Щоб родилося на ниві,
Діти щоб росли щасливі:
Що синочок – місяць ясний,
А що дочка – зірка красна.
Буде хай різдвяна хата
Світла, щедра і багата.
Пахне сіном хай в оборі,
Всяке збіжжя у коморі.
Хай минає хату злоба,
Водиться нехай худоба.
Щоб весело святкувалось,
Куті з медом скуштувалось,
У віншівках, у дотепах,
З колядою і з вертепом.
Щоб добро жило в родині
І у нашій Україні.
Хай бажання це здійсняється
Христос рождається!
***
Бажаєм вам веселих свят
І всій вашій родині,
Нехай радість запанує
В вашім домі нині.
Хай добробут прибува вам кожну мить,
Хай ніколи голова в Вас не болить.
Хай вам хліб і білий цукор на столі,
Хай вам радісні дороги – по землі.
Хай з роси вам, і з води, і з ясних зір.
Хай гостей вам щонеділі – повен двір.
Хай надіями вас манить далина,
Хай вас щастя і здоров’я не мина.
Хай пташки вам прилітають щовесни,
Вашим дітям й вам хай сняться гарні сни.
Хай співаються пісні вам голосні,
Хай вам ночі будуть мирні й мирні дні.
Хай різдвяна коляда вас звеселяє.
Веселіться усі разом.
Христос ся рождає!
За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), – Щедрий Вечір. Це – залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки
Найкращі щедрівки:
1. Щедрик, щедрик, щедрівочка
Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші,то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Перший аудіозапис української пісні «Щедрик» Леонтовича – найпопулярнішої різдвяної мелодії у світі
2. Ой у полі при дорозі
Ой у полі при дорозі
Щедрий вечір, добрий вечір,
Там Василько сіно косить
Щедрий вечір, добрий вечір.
Коню носить, коня просить,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Буде йому три дорозі,
Щедрий вечір, добрий вечір.
А що перша – до батечка,
Щедрий вечір, добрий вечір,
А другая – до матінки,
Щедрий вечір, добрий вечір.
А що третя – до дівчини,
Щедрий вечір, добрий вечір,
До дівчини по хусточку,
Щедрий вечір, добрий вечір.
До матінки по шапочку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
До батенька по сорочку,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Ой у полі при дорозі
Щедрий вечір, добрий вечір,
Там Василько сіно косить
Щедрий вечір, добрий вечір.
Коню носить, коня просить,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Буде йому три дорозі,
Щедрий вечір, добрий вечір.
3. Ой там за горою
Ой там за горою, та за кам’яною.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Там пан Володимир коника сідлає.
Коника сідлає, на гору вступає.
Щедрий вечір, добрий вечір!
На гору вступає, до царя стріляє.
Ой винесли йому полумисок срібла.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А він на той дар ані не дивився.
Ой винесли йому полумисок злота.
А він на той дар ані подивився.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Принесли до нього третій подарунок.
А у тім дарунку там була царівна.
А він на той дар пильно подивився,
І шапочку зняв, низенько вклонився.
Щедрий вечір, добрий вечір!
4. Ой сивая та і зозуленька
Ой сивая та і зозуленька.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У першому – красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У другому – ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в третьому – дрібні зірки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Ясен місяць – пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Красне сонце – жона його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Дрібні зірки – його дітки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
