У Львові триває реставрація фасаду Гарнізонного храму св. Петра і Павла. Спочатку фахівці відчищають з каменю цемент, біонарости щоб позбутися причин руйнування каменю. Далі камінь укріплять та відновлять втрачені елементи фасаду. Про це повідомляє Бюро спадщини.
За словами реставратора з каменю Остапа Поповича, у Львові не так багато історичних об’єктів де можна працювати з таким каменем. І це для фахівців становить неабиякий професійний інтерес.
«Першочергове завдання реставратора з каменю – зберегти та продовжити його життя. Для цього ми визначаємо методику, яка дозволяє максимально ефективно це зробити. В процесі очистки ми виявили як мінімум чотири різні розчини, якими в різний час проводили ремонтно-реставраційні роботи. Але тогочасні матеріали подекуди нашкодили, особливо цемент», – розповів реставратор.
Скульптури на стіні фасаду храму датуються XVIII-XIX ст. Вони збереглися в не найгіршому стані, чого не можна сказати про кам’яні деталі, безліч з яких втрачено і потребуватимуть відновлення.
«Тут справа не лише у пошкодженнях спричинених часом, а швидше в неправильних реставраційних процесах, які проводили раніше. Головний ворог – цемент, навіть його тонкий шар має надзвичайно руйнівну силу для каменю. Він під ним стає слабким, крихким і потребує тривалої реставрації і зміцнення», – додав Остап Попович.
Роботи з реставрації головного фасаду храму проводяться за кошти міського бюджету, на замовлення управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
У Львові завершили реставрацію наріжного балкона в будинку-пам’ятці архітектури, що на вул. Генерала Чупринки, 50−52. Про це повідомили у прес-службі Львівської міської ради.
Роботи з реставрації розпочалися у вересні 2017 року. Провела реставрацію підрядна організації ПП «Оберіг-Груп» на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР. Вартість робіт становить 1 млн 580 тис. грн. Кошти на роботи були виділені з міського бюджету Львова.
«Будинок на вул. Генерала Чупринки, 50−52 будувався від 1901 до 1907 року, за проектом архітектора Юзефа Сосновського. Це фактично два будинки під номерами 50 і 52. Вони мають два різних входи. Юзеф Сосновський будував будинок для себе. У ньому він мешкав певний час, пізніше продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому. Оскільки архітектор будував його для себе, то докладав усіх зусиль, щоб зробити його незвичним. Сосновський використав усі сучасні на той час техніки і матеріали. На горі будинку є велика тераса і там був басейн. Будівельні матеріали, які використовували, були найновіші. Зокрема, на цьому наріжнику використаний романцемент. Також Сосновський придумав розфарбувати розписами зовнішні склепіння, які є на балконі», — розповідає начальник управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко.
За її словами, якщо б не були виділені кошти з бюджету Львова і не розпочалася реставрація, то місто могло втратити цей наріжник. Найбільше постраждалими на наріжнику були елементи склепіння, на яких були розписи.
Довідка
Окрасою вулиці Генерала Чупринки є будівля номером 50−52. Дві номерні частини будувались у два етапи. Один будинок призначався для здачі в найм, а другий — на кшталт середньовічного замку з фігурою лева в городці, спроектував для себе відомий архітектор і будівельник Юзеф Сосновський.
Перший будинок № 50 збудували в 1900—1901. Він повністю виходить своїм фасадом на вул. Генерала Чупринки. Другий — № 52 із наріжною вежею та бічним фасадом виходить на вулицю Івана Левинського, його збудовано в 1907 році. Сосновський проживав якийсь час у цьому будинку-замку, а потім продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому. Тому часто цей будинок Сосновського називають палацом Бесядецьких. Будівля збудована в псевдоготичному стилі з елементами венеційської готики.
Львів’янка Олена Онуфрів не стала чекати, аби хтось зробив ремонт у під’їзді її будинку на вулиці Січових Стрільців, 21. Жінка доклала всіх зусиль, щоб сходова частина будинку та вхідні двері виглядали, як нові. Хоча на допомогу міської влади вона таки розраховує – у прокладанні бруківки у дворику.
“Ну і під кінець «веселого» 2018 року, маючи мрію реставрувати львівські музеї , але не маючи на це зараз достатньо коштів, вирішила почати робити порядок у своєму будинку на вулиці Січових стрільців)
Шукаю однодумців, які хочуть, щоб Львів був чистим і акуратним, я дуже розраховую на підтримку міста в перекладенні бруківки у нашому внутрішньому дворику… Мрію там посадити гліцинію і зробити часточку Флоренції)”
На вулиці Січових Стрільців, 21 відреставрували дерев’яну браму. Про це повідомляє «Археологічно-архітектурна служба Львова» на своїй сторінці у Facebook.
Над відновленням брами працював реставратор Андрій Пулик. Брама стала 23-ю відреставрованою брамою за співфінансування мешканців та міської ради. З неї прибрали ковані елементи, які були змонтовані на ній пізніше та не пасували до загальної стилістики брами.
Нагадаємо, впродовж 2009-2017 р. у Львові діяв проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» (GIZ). У межах цього проекту у співфінансуванні німецького товариства та мешканців відреставрували 148 історичних брам. 70% вартості робіт фінансувало німецьке товариство, а 30% — мешканці.
1 лютого 2018 року виконком ЛМР продовжив дію програми. Згодом у німецькому товаристві GIZ заявили про повернення у Львів із новим проектом.
Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації 7 грудня підписав договір із переможцем тендеру на реставрацію монастирського храму з дзвіницею в селищі Підкамінь, що на Бродівщині.
Перші згадки про монастир датуються першою половиною ХІІІ ст. Зведення монастиря та церкви розпочали 1612 році. Будували його з цегли і каменю. Король Речі Посполитої Ян Собеський називав монастир – Східна «Ченстохова» (у польському місті Ченстохова є римо-католицький монастир).
Фото: Вікіпедія, Підкамінь, 1846
У 2009 році стан дзвіниці визнали гостроаварійним. Відтоді відновлювали різні частини комплексу.
Брама монастиря ззовніОдин з бастіонів
За кошти Євросоюзу і обласного бюджету зараз реставрують дзвіницю монастирського комплексу, фасади, інтер’єр пам’ятки, щоб пристосувати цю будівлю для діяльності центру паломницького туризму.
А зі зовнішніх робіт планують облаштувати парк, оглядовий майданчик та встановити інформаційні таблички для туристів.
Фото: Вікіпедія, Залишки фресок в костелі
У 2017 році цей об’єкт подали на міжнародний проект “Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні. Він отримав перемогу, отримавши 24 млн грн для реставрації пам’ятки та облаштування малої туристичної інфраструктури навколо монастиря
“Загальна кошторисна вартість – 30 мільйонів гривень. До 10% – це наше співфінансування, а решта – кошти Євросоюзу, адже наш проект з відновлення пам’ятки виграв у 2017 році грант ЄС, а це 24 мільйони гривень. На цей рік з обласного бюджету виділили 700 тисяч гривень”, – розповіла т.в.о. директора департаменту архітектури та розвитку містобудування Оксана Ткачук.
Завершити реставрацію компанія переможець повинна до кінця 2020 року. Виграла тендер на будівництво ТЗОВ “Хосаро” зі Львова. Згідно з тендерною документацією, компанія повинна здійснити великий об’єм роботи, зокрема розчистити фасад від нашарування, відреставрувати штукатурку, оздоблювальні елементи храму, пофарбувати поверхні, встановити сходи, виготовити віконні та дверні рами, опираючись на старовинні зразки, озеленити територію.
Фото: Сергій Криниця. Статуя біля куполу
Проект з реставрації пам’ятки називається «Паломницький маршрут», тож монастир хочуть зробити однією з таких туристичних точок.
У комплекс споруд входять:
колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1612-1695 роки);
корпуси келій;
два внутрішні двори;
колодязь у першому внутрішньому дворі;
каплиця Св. Параскеви (арх. А Кастеллі та А Каппоні, бароко);
А також:
триаркова дзвіниця без дзвонів;
службові приміщення, кухня;
ораторіум;
колона зі скульптурою Богородиці;
оборонні мури з вежами, брамою (з 1702 року ), бастіонами.
До комплексу монастиря в Підкамені належать також костел Успіння Пресвятої Богородиці, монастирські келії, оборонний комплекс монастиря, тобто мури, та вежі, дзвіниця та коринфська колона. В пам’ятки досить цікава історія, монастир славився чудотворним образом Підкамінської Божої Матері. Діяв монастр до 1946 року, впродовж 50-х в ньому була в’язниця, потім психоневрологічний інтернат закритого типу. В храмі була конюшня та гараж для тракторів. Побутує легенда що храм має свою систему підземних ходів. У 1997 році монастир відновлено.
Монастир у селі Підкамінь
Впродовж 2009-2012 років у Домініканському монастирі за обласні кошти замінили верхівку дзвіниці, відновили дахи, зняли для реставрації скульптури Пінзеля. Тоді вдалося вивести 56-метрову дзвіницю з аварійного стану. Упродовж минулих років з обласного бюджету виділяли від 300 до 800 тис. грн. Цих коштів, за словами начальниці відділу охорони історичних пам’яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА Ганни Харун, було замало для відновлення такого об’єкту, тому процес реставрації затягнувся.
*Якщо у вашому місті чи селі є пам’ятка архітектури, яка потребує реставрації, ви можете також отримати кошти на її відновлення. Для цього потрібно дізнатися у районного архітектора, який статус має пам’ятка архітектури, чи є паспорт на цей об’єкти і укладений охоронний договір. Далі з цими документами звертаєтеся до місцевих органів влади, щоб вони виготовили проектно-кошторисну документацію і поділи їх до обласної ради. А вже там мають прийняти рішення чи виділяти гроші на відновлення цієї пам’ятки архітектури.
ТзОВ «Інститут соціальних технологій» дозволили провести ремонтно-реставраційні роботи на горищі пам’ятки архітектури на вулиці Поповича, 9 для того, аби пристосувати його під адміністративні приміщення. Відповідні містобудівні умови та обмеження сьогодні, 7 грудня, видав виконавчий комітет Львівської міськради, передає кореспондент Львівського порталу.
Як розповів головний архітектор Львова Юліан Чаплінський, дах будинку №9 на вул. Поповича планують переробити на дворівневі адміністративні приміщення. Втім він запевнив, що жодних добудов на пам’ятці архітектури не буде.
«Це буде пристосування мансардного поверху під приміщення, тобто з даху зроблять приміщення. Площа до реконструкції мансарди становить 1414 кв м, після – 2087 кв м. Добудови не буде, площа збільшиться за рахунок того, що сам дах є високий», – пояснив Юліан Чаплінський.
Своїм рішенням виконавчий комітет встановив, що після реконструкції будівля не повинна перевищувати 25,2 м у висоту.
Своєю чергою начальниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко підтвердила, що з горища можна зробити дворівневі приміщення. Втім за її словами, з двору вигляд самого даху таки зміниться.
«Попередній власник раніше вже хотів доробити житлові квартири. Тепер є новий власник, який підійшов до цього як до пам’ятки. Горище справді є дуже високе, тому там можна зробити два рівні в межах існуючого горища без підняття гребеня даху. Трохи зміниться конфігурація даху з боку двору, але те, що буде збережена середина, думаю, є нормальним», – розповіла Лілія Онищенко.
Як видно на візуалізації, в межах реконструкції ТзОВ «Інститут соціальних технологій» таки планує піднімати гребінь даху, а також облаштувати на ньому оглядові майданчики.
Зазначимо, що будинок №9 на вул. Поповича є пам’яткою архітектури місцевого значення, також вона розташована в межах історичного ареалу Львова.
Згідно з даними аналітичної системи YouControl, ТзОВ «Інститут соціальних технологій» заснували у 2000 році, зареєстроване воно саме на вул. Поповича, 9. Засновником компанії є ТзОВ «Атлант Інвест Захід», яке належить дрогобиччанці Сюзанні Кімакович.
Основний вид діяльності ТзОВ «Інститут соціальних технологій» вказаний як надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, розмір його статутного капіталу становить більше 1,5 млн грн.
Нагадаємо, нещодавно міська рада дозволила приватній фірмі відреставрувати пам’ятку архітектури на вул. Вірменській і облаштувати в ній ресторан та апартаменти. А на початку жовтня мерія погодила облаштування магазинів у пам’ятках на площі Ринок, 19 та на вул. Руській.
У будинку на вул. І. Франка, 90 триває реставрація 5 балконів. Особливість будинку в тому, що консолі балконів зроблені у вигляді слонячих голів. Реставраційні роботи, які розпочалися в кінці минулого року, виконує підрядна організації ТзОВ «Реставрація Стиль» на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР.
Завершити роботи планують до кінця цього року. Загалом на замовлення управління цього року заплановано відреставрувати більше 40 балконів в будинках, які є пам’ятками архітектури.
Як повідомила Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР, розробником проектної документації за об’єктом «Реставрація балконів у будинку-пам’ятці архітектури на вул. І. Франка, 90» є ПП «Ярко і Ко». Роботи виконує підрядна організація ТзОВ «Реставрація Стиль». Ціна договору на виконання робіт становить 316 тис. 318 грн. Проектом передбачено проведення реставрації п’яти балконів головного фасаду будинку. Однак, при виконанні реставраційних робіт було виявлено додаткові будівельні роботи. Станом на зараз, триває коригування проектно-кошторисної документації для врахування додаткових будівельних робіт.
«Будинок на вул. І. Франка, 90 довго чекав на реставрацію. З цього приводу до нас навіть зверталися мешканці будинку, бо справді була проблема з балконами, а під ними — насичений рух людей.
Цей будинок побудований у 1910 році. Це класична сецесія. І, що несподівано, на його балконі консолі виготовлені у вигляді слонячих голів. Слони у Львові є ще на одному будинку — на вул. Братів Рогатинців. Але там вони у вигляді невеличких скульптур на фасаді. Натомість незвично, чому слони з’явилися на цьому будинку. Генрик Сальвер, котрий був архітектором цього будинку, очевидно мав певний сентимент до екзотичних тварин і власне тут це зобразив. Однак з часом ці слони понищилися, і частина конструкцій була зруйнована. Всередину потрапляла волога і навіть залітали птахи. І таким чином консолі були в гостро аварійному стані. Зараз фірма ТзОВ «Реставрація Стиль» вже завершує роботи. Ми вдячні підряднику за якість, бо ці роботи насправді дуже складні”, — розповіла Лілія Онищенко.
За словами Руслана Кужика, директора підрядної організації, під час реставрації балконів в будинку на вул. І. Франка, 90 багато часу пішло на знімання форм та виготовлення художніх елементів балконів.
«Балкони були в дуже поганому стані. Художні елементи були практично втрачені. Приблизно лише 20% художніх елементів можна було залишити. На все решту робилися нові моделі, виливалися форми і вже їх встановлювали. Доливалася частина плити, бо були втрати і по ній. Також були затікання, бо не було гідроізоляції — вона була зруйнована. Щодо консолей у вигляді слонів, то одного слона ми виготовляли повністю нового, а решту відновлювали на місці — доліпляли, догіпсовували втрачені частини. До кінця року плануємо роботи завершити», — наголосив директор ТзОВ «Реставрація Стиль”Руслан Кужик.
Цього року також вже завершені роботи з реставрації 12 балконів на розі вул. Зелена і вул. Шота Руставелі, завершуються роботи з реставрації балконів на вул. Лепкого, 10−12, вул. Лепкого, 20. Тривають роботи на балконах в будинку на вул. Коперника, 44, вул. С. Бандери, 35, Рутковича, 6. Усі роботи фінансуються винятково з міського бюджету.
На вулиці Козланюка, 8 відреставрували історичну браму. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила «Археологічно-архітектурна служба Львова», пише Твоє Місто.
Це вже 11 львівська брама, яку відреставрували за програмою співфінансування мешканців (30%) та міської ради (70%). Загальна вартість робіт становила 22,5 тис. грн.
вул. Козланюка, 8
Цього року «Археологічно-архітектурна служба» взяла в роботу 50 заявок від мешканців на реставрацію у співфінансуванні вхідних дверей і брам в будинках.
Нагадаємо, впродовж 2009-2017 р. у Львові діяв проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» (GIZ). У межах цього проекту у співфінансуванні німецького товариства та мешканців відреставрували 148 історичних брам. 70% вартості робіт фінансувало німецьке товариство, а 30% — мешканці.
1 лютого 2018 року виконком ЛМР продовжив дію програми. Згодом у німецькому товаристві GIZ заявили про повернення у Львів із новим проектом.
Для того, щоб подати заявку на реставрацію вхідної брами в будинку, мешканцям потрібно звернутися в ЛКП «Археологічно-архітектурна служба», вул. Валова, 20, тел. 297−51−32.
Усі фото надало ЛКП «Археологічно-архітектурна служба Львова»
У Львові проведуть ремонтно-реставраційні роботи з відновлення інтер’єру храму Св.Ольги та Єлизавети, що на площі Кропивницького, 1. Про це йдеться на сайті публічних закупівель ProZorro, передає Львівський портал.
Відреставрувати храм Ольги і Єлизавети хочуть за 3, 6 млн гривень. Подавати свої пропозиції компанії можуть до 19 вересня, а аукціон відбудеться 20 вересня. Завершити реконструкцію храму Св.Ольги та Єлизавети планують 31 грудня 2019 року.
Відповідно до технічного завдання, підрядник повинен розібрати металеві інвентарні риштування для виконання робіт із реставрації кладок і опорядження фасадів, розчистити поверхневі забруднення, що легко видаляються і слабких фарбувань і слабких фарбувань архітектурних деталей з дотриманням обережності, аби уникнути ушкодження каменю. Окрім цього, підрядник мусить провести реставрацію і відтворення штукатурки прямолінійних стін, криволінійних стін, колони, склепіння, куполів, по каменю вапняним розчином.
Також планується реставрація панелей і укосів, оздоблених під віск і лак та відтворення втраченого декоративного художнього різьблення рельєфного.
У Львові відреставрують церкву святих Ольги та Єлизавети, що на площі Кропивницького, 1. Відповідний тендер оголосили на сайті електронних закупівель Prozorro, пише Твоє Місто.
Згідно з документацією, зі стін та стелі будівлі мають зняти попередню фарбу, натомість їх мають пошпаклювати та пофарбувати, реставрувати пошкодження профільовані деталі каменю на підлозі, пофарбувати дерев’яну огорожу, реставрувати та відтворити штукатурку на стінах, стелі, колонах, склепіннях, куполах, по каменю вапняним розчином.
Після основних ремонтних робіт, у храмі планують відреставрувати панелі і укоси, оздобити їх під віск і лак. Крім цього мають відтворити втрачене декоративне художнє рель’єфне різьблення.
Аукціон серед учасників тендеру має стартувати 20 вересня. Початкова вартість робіт становить понад 3,6 млн гривень. Завершити роботи мають до кінця 2019 року.
Довідка:
Неподалік залізничного вокзалу на площі Кропивницького знаходиться перлина Львова – неоготичний храм – церква святих Ольги та Єлизавети. Висота споруди сягає 88 метри і на одній з його веж працює платний оглядовий майданчик, який завжди збирає багато відвідувачів.
«Костьол», як називають його літні львів’яни, збудований у 1911 році за проектом архітектора Теодора-Мар’яна Тальовського. Свою назву храм отримав на честь імператриці Єлизавети Баварської.
Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. храм був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам’ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»). Під час Другої світової війни поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни, тож на фасаді досі можна знайти “сліди війни”.
Костел Ельжбети в 1941 році
У післявоєнні роки храм закрили. Оскільки влада УРСР не піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.
Після повернення костелу, який освітили як церкву святих Ольги та Єлизавети, у 1991 році до власності греко-католицької громади був оновлений інтер’єр: білі стіни та м’яке світло, яке надає вишуканості. А ось у 2013 році храм обладнали зовнішньою підсвіткою.
Як повідомили в управлінні охорони історичного середовища ЛМР, завершився перший етап реставрації балкону (наріжника) в будинку-пам’ятці архітектури на вул. Ген. Чупринки, 50−52. Роботи, які розпочалися минулого року, виконує підрядна організація ПП «Оберіг-Груп» на замовлення управління охорони історичного середовища ЛМР. Вартість робіт 1 млн. 300 тис. грн.
«Андрій Федоришин, Станіслав Бєльський і команда реставраторів завершили перший етап реставрації наріжника на вул. Чупринки, 52. Дуже складний об’єкт, реставратори виконали роботу добре. Однак роботи ще не завершені, вони продовжуються. Ще потрібно провести реставраційні роботи на наріжнику з іншого боку та реставрацію стінопису», — повідомила Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР.
За її словами будинок на вул. Ген. Чупринки будувався від 1901 до 1907 року, за проектом архітектора Юзефа Сосновського. Це фактично два будинки під номерами 50 і 52. Вони мають два різних входи. Юзеф Сосновський будував будинок для себе. У ньому він мешкав певний час, пізніше продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому.
«Оскільки архітектор будував його для себе, то докладав усіх зусиль, щоб зробити його незвичним. Сосновський використав усі сучасні на той час техніки і матеріали. На горі будинку є велика тераса і там був басейн. Будівельні матеріали, які використовували, були найновіші. Зокрема на цьому наріжнику використаний роман-цемент. Також Сосновський придумав розфарбувати розписами зовнішні склепіння, які є на балконі. Ці елементи дійшли до нас у знищеному вигляді», — розповіла Лілія Онищенко.
Найбільше на наріжнику в будинку на вул. Генерала Чупринки, 50−52 постраждали елементи склепіння, на яких були розписи: частина їх зовсім втрачена. Арматура поржавіла і штучний камінь почав відпадати. Ще кілька років і місто могло б втратили цей наріжник. Тому, за інформацією управління охорони історичного середовища ЛМР, це не були роботи, які можна було виконати швидко і вже з початку робіт було зрозуміло, що об’єкт буде перехідним.
Історична довідка
Окрасою вулиці Генерала Чупринки є будівля номером 50−52. Дві номерні частини будувались у два етапи. Один будинок призначався для здачі в найм, а другий — на кшталт середньовічного замку з фігурою лева в городці, спроектував для себе відомий архітектор і будівельник Юзеф Сосновський.
Перший будинок № 50 збудували в 1900—1901. Він повністю виходить своїм фасадом на вул. Генерала Чупринки. Другий — № 52 із наріжною вежею та бічним фасадом виходить на вулицю Івана Левинського, його збудовано в 1907 році. Сосновський проживав якийсь час у цьому будинку-замку, а потім продав його відомому львівському колекціонеру-бібліофілу Бесядецькому. Тому часто цей будинок Сосновського називають палацом Бесядецьких. Будівля збудована в псевдоготичному стилі з елементами венеційської готики.
