Ми звикли, що з дітьми щороку треба обов’язково їхати на море. Термальні води – гідна альтернатива морю! Термальні джерела не тільки оздоровлять, а й вилікують від багатьох захворювань. Найкращі курорти ви знайдете на Західній Україні!
Берегово
Берегово – затишне закарпатське містечко біля самого кордону з Угорщиною. Курорт Берегово славиться джерелами і басейнами з термальними водами. Купатися в них можна цілий рік. Закарпатська сірководнева термальна вода надзвичайно корисна і цілюща.
У ній міститься багато заліза, натрію, калію, йоду і фтору. Точно таким же складом можуть похвалитися тільки 4 місця на всій земній кулі: Ісландія, Нова Зеландія, Курильські острови і українське Берегове. Мінералізація води становить 24%.
Косино
У селі Косино Береговоского району знаходиться ще один оздоровчо-рекреаційний комплекс «Термальні води Косино». Термальні води Косино за своїм хімічним складом є унікальними не тільки в Україні, але і в Європі. Косино поступається лише всесвітньо відомим термальним курортам Угорщини.
Термальні джерела Косино хлоридно-натрієві середньої мінералізації. Вода має температуру 60-80°С і ідеально підходить для лікування захворювань і травм опорно-рухового апарату, а також нервових, шкірних, серцево-судинних захворювань. Крім того, термальні води Косино успішно виводять солі з нирок.
Мукачево
Мукачівський район славиться сульфідними термальними водами. У самому місті в лікувально-оздоровчому комплексі «Латориця» відкритий басейн з цілющою термальною водою. Температура води тут 35°С. В санаторії лікують захворювання шкіри і серцево-судинної системи.
Велятино
У селі Велятино Хустського району знаходиться ще один цілющий профілакторій «Теплі води». Його термальні води багаті високим вмістом брому і йоду. Відомо, що бром має заспокійливий ефект. Природно вода тут має температуру 40-60°С, але перед використанням її охолоджують до 30-38°С. На цьому курорті лікують захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, серцево-судинної і нервової системи.
Довге
У селі Довге Іршавського району розташоване одне з найбільших термальних родовищ з численними відгалуженнями по довколишнім селам. Ці метанові йодо-бромні води унікальні. Застосовують їх зовнішньо у вигляді ванн в санаторії «Боржава» для лікування серцево-судинних захворювань, органів опорно-рухового апарату.
На гектарі землі в цьому році висадили понад 50 сортів тюльпанів
Тюльпанове поле розквітло на Буковині. Півсотні сортів в селі Мамаївцях вирощує місцевий квітникар. Олександр Стратійчук розводить тюльпани вже 13 років, з тих пір, як повернувся з Голландії, де був на заробітках, пише znaj.ua.
Ось уже десять років чоловік орендує поле і висаджує на ньому весняні тюльпани. На гектарі землі в цьому році висадили понад 50 сортів. Є й новинки з Голландії, такі як “Кінгс оф найт” і “Преті вумен”.
Лариса Науменко з маленьким синочком спеціально приїхала в Мамаївці, щоб погуляти тюльпановим полем. Каже, це її улюблені квіти і пропустити час їх цвітіння вона не могла. Жінка зазначає, що треба їхати кудись за кордон, можна приїхати і помилуватися такою красою в Україні.
А почалося все з Голландії. Олександр Стратійчук з дружиною були там на заробітках – вирощували тюльпани. Кілька цибулин привезли на батьківщину і посадили. Щорічно колекцію поповнювали. Поки не зрозуміли, що цибулин вистачить на ціле поле.
Дружина Олександра досі в Голландії, а ось чоловік з дітьми розвивають квітковий бізнес в Україні. Впоратися з тюльпанами допомагає рідня, всього на полі працюють 5 осіб.
Тюльпани висаджують восени, а коли ті відцвітуть – викопують цибулини і зберігають до наступної осені. Робота, звичайно, нелегка, але результат щоразу радує.
Помилуватися цвітінням тюльпанового поля щорічно приїжджають тисячі туристів. В цьому році найбільше відвідувачів очікують вже в ці вихідні – тут відбудеться перший фестиваль тюльпанів. Цвітуть тюльпани близько 10 днів. Тому часу, щоб зробити фото у квітах, не так багато.
На календарі травень, на вулиці тепло, на носі – багато вихідних, час маринувати м’ясо і – на природу.
Портал VG Львів підготував п’ять пікнік-локацій на за містом, куди не треба довго їхати, але можна добре відпочити на лоні природи.
Верещиця
Відпочинкова база “Верещиця” знаходиться у 40 кілометрах від Львова
Розташована на території Яворівського національного природного парку. Для комфортного відпочинку на лоні “дикої” природу тут є все необхідне: дитячий майданчик, магазин, туалети, смітники. Орендувати альтанку або будиночок можна у лісі, або біля озера. За бажанням можна і порибалити. За окрему плату є мангали, дрова, шампура.
Де: село Верещиця, Яворівського району на території Яворівського національного природного парку
Розташована у селі Воля-Гомулецька. На території “Альбатроса” є мальовниче озеро, готель, магазин, прокат байдарок, ресторанчик. В останньому пропонують страви української кухні. Для тих, хто хоче “зі своїм” за окрему плату є колиби з мангалами, дрова. Вхід на територію бази відпочинку платний – 30 гривень.
Де: вулиця Озерна, село Воля-Гомулецька, 6, Жовківський район
На території відпочинкового комплексу “Криве озеро”, який потопає у зелені, працює готель з зоною СПА, два ресторани, дитячий майданчик і прокат катамаранів. Влітку напускають басейн із гірками. Відвідувачі нахвалюють мальовничі краєвиди довкола, хоча й ганять дорогу до відпочинкового комплексу. Альтанки, мангали, дрова, рибалка – за окрему плату.
Де: вулиця Зелена, 34, місто Новояворівськ
Телефон: 096 39 56 916
Сторінка у Фейсбук
Львівська Швейцарія
“Львівська Швейцарія”: 10-15 хвилин їзди від міста Лева
Тиша, спокій і мальовничі краєвиди – це про “Львівську Швейцарію”. Якщо, звісно, біля вас не відпочиватиме дуже галаслива компанія. На території є готель, кафе-бар, дитячий майданчик, лазанка. “Родзинка” відпочинкового комплексу – озеро з містком, на якому виходять дуже гарні фото. По всій території розташовані альтанки з мангалами. Можна вибрати ближче до води, або у затінку дерев. Вхід платний – 90 гривень.
“Бухта вікінгів” – гармонійне поєднання розміреного й активного відпочинку
Популярне серед львів’ян місце, тому на вихідні тут людно. На території комплексу є озеро, баня, сауна, десятки альтанок різного розміру з мангалами, кафе, готель, кілька колиб і ресторан. Для дітей – мотузковий парк, гойдалки. Шанувальники активного відпочинку можуть пограти і настільний теніс чи баскетбол, або постріляти по мішенях.
На травневі свята багато українців вперше вибираються відпочити на природу. Цього року буде 5 вихідних, тому є можливість дозволити собі міні-відпустку по Україні.
У культурно-туристичній столиці 1 травня стартує гастрономічний фестиваль “Львів на тарілці”. А вже 3 – 7 травня пройде фольклорний фестиваль “У колі друзів”.
Побачити тюльпанове море у Кропивницькому
У Кропивницькому проходитиме щорічний фестиваль тюльпанів
На початку травня Кропивницький стає тюльпановою столицею України. Місцевий дендропарк тішить своїх відвідувачів тисячами сортів тюльпанів, гіацинтів та нарцисів. Прогулянка у цьому місці гарантує буяння фарб і святковий настрій.
Насолодитися красою природи в Умані
Дендропарк “Софіївка” відомий своєю неймовірною природою
Дендропарк “Софіївка” вражає своєю красою. Там є струмочки, фонтани, гроти, скульптури і навіть невеликий водоспад. А 1 травня вже почне працювати один з найкрасивіших фонтанів України – “Перлина кохання”. Організатори обіцяють цікаві світло-музичні шоу на водному екрані.
За морським повітрям до Одеси
У травні в Одесі вже можна буде мочити в морі ніжки
У травні вже досить тепло, тому можна сміливо засмагати та навіть мочити ніжки у морі. Також в Одесі багато цікавої архітектури, старовинних вулиць та тематичних кафе. Прогулянка по Дерибасівській нікого не залишить без емоцій.
За драйвом до Карпат
У травні в Карпатах водночас ростуть квіти та лежить сніг на вершинах гір
Травневі вихідні – це чудовий час, щоб поїхати в гори і набратися нових вражень. Для любителів справжнього драйву пропонують: рафтинг, катання на квадроциклах та позашляховиках. Для більш спокійного відпочинку можна покататися на велосипедах або відвідати місцеву баню.
На Львівщині туристів запрошує долина “чорних” тюльпанів. Рябчик шаховий зацвітає в заплаві Дністра у маловідомому ландшафтному заказнику «Стариці Дністра» біля сіл Надітичі та Верина.
Окрасою заказника є цвітіння найбільшої в Україні популяції рябчика шахового, прозваного у народі «диким тюльпаном». Ця рослина занесена до Червоної книги України й Польщі.
Про це кореспонденту Укрінформу розповіла начальник управління туризму і курортів облдержадміністрації Наталя Табака.
“Для натхнення та внутрішньої гармонії рекомендую мандри еколокаціями Львівщини. Рябчик шаховий, або “чорні” тюльпани, чи дикі тюльпани можна зустріти в заплаві річки Дністер на околиці села Надітичі Миколаївського району”, – зазначила Табака.
Українська видова назва «рябчик шаховий» вказує на специфічне забарвлення пелюсток, на яких темно-пурпурові цятки чергуються з білими у строгому порядку, наче на шахівниці. Схоже значення має і латинська назва meleagris (в перекладі – «цесарка»), яка порівнює строкатість квіток з цятками на пір’ї цього птаха. В Західній Європі цей вид відомий у культурі з 1519 року, де майже одразу набув широкої популярності. В 1600-1603 роках художник Якоб де Гейн-молодший зобразив рябчик шаховий на одному зі своїх натюрмортів.
Використовували колись і лікарські властивості цієї рослини. Її цибулинки зцілювали від кашлю, лихоманки, абсцесу легень, мали жарознижуючу дію. З рослини виготовляли спиртовий настій і навіть вживали сирою. Проте сучасні біохіміки застерігають: у бульбоцибулинах рябчика виявлено отруйний алкалоїд імперіалін. У разі вживання їх у необробленому вигляді можливі порушення кровообігу, судоми, блювота, а маленьким дітям загрожує навіть зупинка серця.
Найбільше рослин зосереджено поблизу села Надітичі Миколаївського району, де знаходиться 5-гектарний ботанічний заказник. Його видно навіть із вікна маршрутки, яка курсує до Дрогобича.
Зі Львова до долини диких тюльпанів можна доїхати за 50 хвилин власним авто, або трохи довше – маршрутним автобусом дорогами E471/М06 і Т1419. Автобуси відправляються з автовокзалу «Львів» у напрямку Нового Роздолу.
Крім долини диких тюльпанів, у цій місцевості – селі Верин – можна помилуватися велетенським віковим дубом, який має в діаметрі 8 метрів. За переказами, він «бачив» Богдана Хмельницького.
Також проект запрошує до найбільшого на Львівщині зоопарку в селі Меденичі та демонстраційну пасіку «Медовий блюз» у селі Луб’яна.
Карпати, як варіант відпочинку в Україні, привабливі не лише тим, що тут надзвичайно гарно, але й через те, що ціни на проживання та харчування теж доволі демократичні. Розглянемо переваги відпочинку у Карпатах детальніше.
По-перше, це справді вигідно для сімейного бюджету, адже за досить помірну ціну ціла сім’я матиме можливість відпочити та оздоровитися. Відпочинок у Карпатах останнім часом став трендом, оскільки, погодьтеся, що криза дається взнаки, а отримати хороший відпочинок все одно потрібно.
По-друге, Карпати – це відпочинок на території Україні, тобто дорога буде простіша у плані добирання та менш затратна, аніж, скажімо, дорогі перельоти. Серед переваг також й те, що можна взяти з собою дітей, для відпочинку яких у Карпатах є все необхідне. Також не потрібно перейматися через те, що всі готелі будуть заброньовані й вам ніде буде жити, адже у Карпатах надзвичайно розвинена туристична інфраструктура.
Шешори – альтернатива дорогим курортам в Карпатах
Ще один варіант проживання – вийняти житло у місцевих мешканців. Так набагато цікавіше, оскільки є можливість поринути у світ гуцульського побуту та звичаїв. Тут вас навчать багатьом корисним речам, котрі знають лише місцеві.
У Карпатах дихається на повні груди. Сюди варто приїжджати для повного оновлення. Приємно, що ціни демократичні, а сам сервіс на високому рівні. Отже, куди варто податися у Карпатах, щоб і відпочити добре й не витратитися сильно:
1. Ворохта – туристична мекка Прикарпаття
Що варто знати про Ворохту? Це селище знаходиться в Івано-Франківській області, вздовж гірської річки Прут. Середня висота над рівнем моря – 800-850 м. цікаво, що до обласного центру міста Івано-Франківськ всього-на-всього 90 км. Також звідси можна легко добратися до Татарова, оскільки відстань між цими населеними пунктами становить 7 км.
До речі, плануючи свій шлях у Ворохту, врахуйте, що через селище пролягає залізнична колія Львів-Рахів. Клімат у Ворохті – середньогірський. Населення Ворохти становить приблизно 4 000 тисячі людей.
Міст Віадук у Ворохті
Поселення Ворохта засноване у XVII ст. Мочерняком Ворохтою. Розповідають, що Мочерняк – перший житель поселення, колишній солдат, котрий залишив війну та пішов у гори, знайшов собі зручне місце біля річки, осів там, а пізніше самотнє місце перетворилося у поселення. Мешканці вирішили довго не думати й назвати ці місця на його честь. Чи був Мочерняк дезертиром, а можливо, тодішнім пацифістом – правди не знає ніхто.
То як можна відпочити у Ворохті? Влітку великою популярністю користується маршрут на Говерлу, котрий розпочинається біля комплексу «Заросляк». Ворохта влітку – це чисте повітря, з високим вмістом озону, також знижений атмосферний тиск та джерела з чистою водою. Бути тут, дихати та смакувати життя, яке переповнює навколишнє середовище, мабуть, найвища нагорода для мандрівника.
Узимку любителі екстріму підкорюють навколишні вершини, також у Ворохті працюють 4 трампліни та витяги, є канатно-крісельна дорога, довжина котрої – 2 км.
Ворохта з висоти пташиного польоту
Що варто оглянути у Ворохті:
1. Храм Різдва Богородиці (XII століття) — церква зведена виключно дерев’яної сировини, цікаво, що вона й досі не зазнала сучасного негативного впливу.
2. Богослужебна каплиця (XVI століття) — цікава своєю архітектурою, багато раз реконструйована й у 1997 році відновлена остаточно.
3. Міст Віадук 100-річної давності — у Ворохті знаходяться два з шести давніх віадуків, збудованих за часів Австро-Угорщини, які виконували роль залізничного сполучення. Їхня довжина 100 метрів та 130 метрів відповідно.
4. Озеро Несамовите — одне з найвищих українських озер, висота над рівнем моря — 1750 м. Дістатися сюди можна лише пішки, тривалість походу — 1 день.
5. Маршрут на Кукул — відомий одноденний похід, який не є складним. Протяжність маршруту — 12-15 кілометрів.
6. Сходження на Говерлу розпочинається з комплексу «Заросляк».
7. Ворохтянський трамплін — колишній центр зимових видів спорту, біля якого тепер діє ринок гуцульських товарів (меду, грибів, виробів з дерева та вовни).
8. Зіплайн — спуск на шківі, який підвішений до кабелю. Довжина — 700 метрів. Знаходиться на вулиці Богдана Хмельницького.
2. Верховина — столиця Гуцульщини
Це місце рекомендують відвідати тим, хто бажає побувати у самому центрі гуцульського краю. Верховина – це смт, котре знаходиться в Івано-Франківській області, висота над рівнем моря – 620 м. Цікаво, що омивається селище міського типу Чорним Черемошем. До обласного центру звідси 150 км, а до залізничної зупинки «Ворохта» – 31 км. Чим відома Верховина? Найперше тим, що розповідають, що начебто у цих місцях «гуцульський» Робін Гуд Олекса Довбуш заховав свої численні скарби, а місцева красуня через нещасливе кохання наповнила велике озеро сльозами.
Відпочинок у Верховині – це можливість потрапити у чудовий самобутній край з своєю культурою, побутом та звичаями. Саме у Верховині можна відпочити тілом та душею, оздоровити свій організм, набратися життєдайної прадавньої енергії. Вражень, котрі назбираєте тут, вистачить на все життя, а сюди захочеться приїжджати знову й знову.
Відпочинок в Карпатах, Верховина
Чим саме цікава Верховина або що варто оглянути насамперед:
1. Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини, який відображає те, чим жило й живе поселення. Музей пропонує усім охочим оглянути експонати в трьох виставкових залах та у двох експозиційних. Чудова окраса музею — пара ляльок виконаних вручну та зодягнутих в традиційне гуцульське весільне вбрання, які нікого не залишать байдужим.
2. Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика здивує та зачарує різноманіттям гуцульських музичних інструментів, серед яких трембіта — справжня душа Карпат.
3. Хата-музей фільму «Тіні забутих предків», яка відкрита відносно недавно — у 2000 році. У цьому будинку протягом семи місяців проживав «батько» фільму — Сергій Параджанов та неодноразово його відвідували інші творчі люди. Перед туристами відкривається магічний світ гуцульського побуту, автентичного гуцульського вбрання та неймовірний світ легенд та переказів.
4. Хата-гражда знаменита тим, що саме у цьому приміщенні знімалася культова стрічка «Анничка».
5. Писаний камінь — це скупчення велетенських каменів довжиною 100 метрів та висотою — 10 метрів. Брили зберігають древні написи, хрести, кола, фігурки людей та іншу таємничу символіку.
6. Озеро Марічейка, яке розташоване на висоті понад 1500 метрів над рівнем моря.
7. Обсерваторія на вершині Піп Іван. Захоплює з перших хвилин, оскільки знаходиться на висоті понад 2028 метрів над рівнем моря.
8. «Довбушеві комори» розташовані на дні однойменної ущелини, висота — 1100 метрів над рівне моря. Відомі тим, що саме у цих місцях знаходилися зимові пристанища опришків. Слід звернути увагу на те, що ці місця відкриті для туристів улітку, але взимку є надзвичайно небезпечними.
3. Татарів – затишне карпатське село
Пам’ятаєте, як співається у культовій українській пісні: «Є в тебе все – і ріки, і полонина! Це Україна! Моя країна!» Ці всі характеристики підходять для опису Татарова, адже тут є і вершини для підкорення, й гірська річка Прут, навколишня місцевість – територія Карпатського національного природного парку.
Отже, тепер більш детально про саме поселення. Розташоване селище в Івано-Франківській області, а тепер – увага: розтягнулося селище на близько 25 км! Річка Прут – місцева водойма, протікає на висоті над рівнем моря – понад 750 м! Татарів – це рай для людей, котрі не люблять дуже відчутних стрибків погодних явищ, адже температура влітку 15°С (середній зафіксований показник у липні), а взимку 7°С (грудень).
До речі, за часів польської окупації краю тут було розміщено багато центрів лікування органів дихання, оскільки тодішні медики вважали, що місцеве повітря пришвидшує процес оздоровлення.
Відпочинок з сім’єю у Татарові – це надзвичайно комфортно та незабутньо. У поселенні є чим зайняти дітей, дорослим теж не буде коли сумувати. Рекомендуємо також, якщо буде можливість вийняти помешкання у місцевих мешканців, оскільки це економніше та цікавіше. Вас радо зустрінуть та розкажуть про те, про що не пишуть у книжках. Також звідси можна вирушити до Буковелю – відомого українського гірськолижного комплексу.
Що варто оглянути у Татарові
Будівля залізничного вокзалу кінця XIX століття (зведена за часів Австро-Угорської імперії).
Храм Святого Дмитра, який знаходиться відразу обабіч головної дороги. Побудована церква у XVIII столітті, з дерева та є яскравим прикладом самобутньої гуцульської культури.
Саме тут розпочинається сходження на вершини Хом’як та Синяк.
4. Яблуниця – окраса Карпат
З усіх сторін село оточене гірськими вершинами. З Півдня поселення «охороняє» масив Чорногори, вершини Говерла та Петрос. Зі Сходу поглядає Магура, а західну сторону охороняє Довбушанка та Попадя. З північної сторони гордо височіє Хом’як.
Поселення відоме найперше тим, що взимку збирає багато любителів активного відпочинку, адже тут розташовано безліч схилів, які є ідеальними для катання на лижах. Відомий український курорт Буковель знаходиться зовсім поруч, однак ціни в Яблуниці значно менші. У Яблуниці можна знайти житло та харчування, котре за якістю нічим не відрізнятиметься від того, що пропонують в Буковелі.
Відпочивати в Яблуницю часто приїжджають ще через те, що набридають черги до витягів у Буковелі під час зимового відпочинку в Карпатах, а в Яблуниці черги менші або ж зовсім відсутні. Яблучниця відкриває перед лижниками 6 трас, загальна довжина яких – 3 900. Найдовша з цих трас має 1 км.
Яблучниця може здивувати навіть бувалих лижників, адже родзинка курорту – підйом на вершину не на витязі, а на вертольоті!
Що є цікавого у Яблуниці:
Яблуницький перевал звідки відкривається панорама на Закарпатську область.
Снігові траси довжиною 1-4 кілометри та різних рівнів складності. Висота над рівнем моря — 260 метрів.
Вершина Хом’як.
Чарівні вершини Карпат: Говерла та Петрос.
5. Микуличин – незвичайне село у Карпатах
Це дуже зручне село для добирання, оскільки з якої б сторони ти не їхав – все одно попадеш у село, бо воно розтягнулося на довгі кілометри вздовж головної траси. Поселення користується великою популярністю серед тих, хто любить кататися у Буковелі, але прагне платити менші ціни за проживання та харчування.
У Микуличині значно дешевше ніж в Буковелі та Драгобраті. Окрім того, поселення має зручне розташування та комфортні дороги. Так мандрівник може зранку добратися в будь-яке сусіднє поселення, а вже ввечері повернутися назад та попивати на ґанку карпатський чай чи пиво.
Також варто відзначити, що тим, хто не має власного транспорту теж не буде важким завдання добратися в інше село чи місто, оскільки тут хороше сполучення, а сам громадський транспорт їздить належним чином.
Завітайте у Микуличин, адже навколишня природа подарує вам свято у будь-яку пору року. Влітку тут можна насолоджуватися повітрям, лісовими пахощами, збирати трави, ягоди, гриби, пити джерельну воду, купатися у чистих ріках. Тутешні краєвиди вразять своєю миловидністю, а ціни – помірністю. Тому, якщо прагнете надмірно не витратитися, то вам варто розглянути саме цей варіант недорого відпочинку в Карпатах.
Що оглянути в Микуличині:
Місцева пивоварня, яка славиться смачним напоєм. Тут його при вас приготують та продадуть.
Урочище Женець, де знаходиться однойменний водоспад Женецький Гук.
Із Микуличина можна розпочати сходження на вершини Хом’як та Синяк.
6. Мальовниче карпатське село Шепіт
Однією з родзинок відпочинку в селі Шепіт є чудові водограї. З усіх куточків України та світу сюди приїжджають помилуватися на красу води, котра перебуває у постійному русі. Водограї знаходяться у тутешніх лісах, вони ніколи не затихають, а завжди – нашіптують, що й дало назву самому поселенню – Шепіт.
Цікаво, що у місті проживає близько 200 митців різних народних ремесл. Те, що виготовляють їхні руки, притаманне тільки цьому краю. До речі, придбати естетичні та побутові речі можна на місцевих сувенірних ринках. Ціни на них різні й часто залежать від складності виконання та матеріалу виробу.
У поселенні проживають цікаві та неординарні люди, котрі завжди готові допомогти та підказати туристу цінну інформацію. Єдине, що тут не люблять, та це, мабуть, не люблять скрізь, коли туристи залишають після себе гори неприбраного сміття. Друзі, поважаймо природу!
Відпочинок у Шепоті це можливість оглянути:
Урочище Чорний Грунь.
Урочище Сигла.
Річку Брустурка, де знаходиться велика кількість живописних водоспадів.
Костеївський Потік (гірський струмок).
Вершину Грегіт (1472 м), де можна побачити оригінальні кам’яні розсипи.
Вершину Буковець (969 м).
Майстерні народних умільців, яких у селі більше 180-ти. Серед них відомий в Україні та за її межами Василь Грималюк — один з останніх майстрів, які роблять трембіти.
7. Шешори – яскрава частина Карпат
Знаходиться це село з такою екстраординарною назвою в Івано-Франківській області, Косівському районі. Висота над рівнем моря – 600 м. До речі, село здавна має статус курортного.
12-14 липня в поселенні відбувається міжнародний фестиваль етнічної музики. Серед музикантів та митців – австрійські, польські, російські, болгарські та словацькі. Цікаво, що взяти участь може будь-яка талановита людина з будь-якого куточку світу. Сцена та публіка розташовуються на… сільському стадіоні. Та хіба це може стати на заваді? У Шешорах відбувається багато цікавих дійств.
У поселенні наявний сприятливий клімат. Саме через це тут можна гарно та комфортно відпочити. Цьому сприяє природа, оздоровчі комплекси, туристичні бази. Незважаючи на те, що Шешори – це не Буковель, сервіс тут на високому рівні, а самі ціни – значно помірніші.
У Шешорах знаходиться комплекс «Сріблясті водоспади», котрий заснований ще у 1968 році. До уваги туриста декілька відпочинкових комплексів, два туристично-оздоровчі комплекси, санаторій-профілакторій «Шешори». У санаторії лікують захворювання шлунково-кишкового тракту, суглоби, нервову систему, серцево-судинні захворювання. Рекомендуємо відпочинок у Шешорах для тих, хто прагне не лише здобути приємні враження, але й оздоровитися!
Цікаві місця для огляду в Шешорах:
Урочище Лебедин — це заповідна територія, висота над рівнем моря — 650 м.
Горішній Храм — одна із найстаріших церков Прикарпаття.
Храм Святої Параскеви (1874 р.)
Замчище (ХVІІ-ХVIII ст.).
Пам’ятник Кобзарю.
Мoгила січових стрільців.
8. Незабутній відпочинок у Вишкові
Про це місце немає багато інформації в інтернеті, на жаль, воно не користується популярністю через те, що усі масово їздять в Буковель та на Драгобрат. Однак, бувалі мандрівники знають, що у Вишкові можна відпочити не менш чудово,економніше та вигідніше для гаманця.
Знаходиться селище в Івано-Франківській області, на берегах річки Мізунки. До районного центру звідси 45 км. Висота поселення над рівнем моря – 800 м. До речі, через поселення проходить автомагістраль, котра сполучає два великі міста Долину та Хуст.
До речі, з Вишкова можна розпочати сходження на Вишківський Горган та до озера Синевир. Цікава інформація для туристів: у селі на території відпочинкового комплексу «Високий Перевал» працює витяг, довжина якого 700 метрів.
Що цікавого у Вишкові:
Храм Різдва Богородиці — єдиний православний храм на Долинщині, котрий належить до Московського патріархату.
Гірськолижний курорт «Вишків», загальна довжина траси — 1 000 м, працює витяги.
Карпати, с. Вишків
Українські Карпати – це ціла низка незвіданих об’єктів та маршрутів. Тутешні локації змушують приїжджати сюди знову й знову заради прекрасних відчуттів. Тут є все: й стрімкі горді вершини, й загадкові старовинні замки, й співочі водограї. Карпати варті того, щоб побачити всю цю красу на власні очі, зробити чудові світлини та закарбувати кожну мить у пам’яті. Саме тут можна скуштувати справжнього гуцульського сиру, спробувати смачного гуцульського пива, покуштувати оригінальної карпатської кухні.
У Карпатах багато місць, де можна відпочити так, як це дозволяє гаманець. Помилково вважати, що тут дорого й недоступно. Звичайно, якщо орієнтуватися на наявні в готелі зірки та не шукати інші бюджетні варіанти, то можна й ніколи нікуди не виїжджати. Відпочинок у Карпатах – це можливість отримати заряд позитиву та енергії на увесь рік.
Коли вам говорять про якесь село, то ви уявляєте маленькі дерев’яні будиночки, хліви з худобою і великі городи? Однак є одне село, яке повністю суперечить цим стереотипам!
Це невелике село Нижня Апша в Закарпатській області, неподалік від українсько-румунського кордону.
Це село називають найбагатшим в Україні. Причина в тому, що будинки в ньому не схожі на типові житла мешканців сільської місцевості. Господарі облаштовують свої будинки так, щоб у дворі обов’язково були оранжереї, басейни, а в будинках – по кілька спалень і віталень, лазні і сауни.
Кожен будинок – це справжній витвір мистецтва! Кожне житло має свій стиль: одні легкі й повітряні, інші – міцні і масивні. Тут можна побачити злітаючі вгору башточки в східному стилі, будови нагадують стародавні замки і палаци з казки “1000 і 1 ніч”.
Ці палаци почали будувати в 80-х роках. Тоді українські румуни попрямували на заробітки за кордон.
А найперший капітал забезпечені жителі Нижньої Апші заробили на початку 90-х. Тоді місцеві сім’ї торгували спиртом. За ним в Діброву приїжджали з усіх регіонів України та сотнями літрів вивозили за кордон.
1. Це село вважається найбагатшим на території України.
2. Архітектура будівель настільки вражає, що здається, ніби це європейське містечко. Але ніяк не село.
3. І чим далі до центру села, тим будинки гарніші і багатші.
4. У Нижній Апші немає одноповерхових будівель. Жодної.
5. Жителі будують свої “замки” за принципом: хоч на одну цеглину, але мій будинок буде вище сусідського.
6. Найменший будиночок у селі має 10-15 кімнат. Менше ніхто не будує, тому що сусіди засміють.
7. У таких будинках обов’язково є кілька спалень і віталень, а також сауни та лазні, басейни і оранжереї.
8. Ці будинки стали будувати ще в 1980-х роках, коли українські румуни почали їздити на заробітки за кордон.
9. Нинішні власники цих замків як і раніше, працюють за кордоном в Росії або в Європі.
10. Більшу частину зароблених грошей вони вкладають в будівництво розкішних помешкань.
11. Деякі здають свої “замки” туристам або наймають сторожів, щоб ті наглядали за територією.
12. Примітно і те, що навіть звичайні магазини, аптеки та інші заклади виглядають також помпезно, як і житлові будинки.
13. Деякі будинки виглядають дуже розкішно, а інші – скромніші, але зате перевершують сусідів, наприклад, кованими воротами.
14. Українські румуни серед іншого заробляють будівництвом і люблять цю справу.
15. Кожен будинок має свою родзинку. І в усьому селі ви не знайдете схожих дворів.
16. Нерідко можна побачити, що якісь “вілли” все ще будуються.
17. А вже побудовані “замки” гордо височать на вулицях села.
18. Видно, що у кожний такий будиночок вкладена велика сума грошей, тому що для них беруться тільки якісні матеріали.
19. Невідомо, скільки ще таких будинків тут побудують.
20. Але точно відомо одне: тепер це найбагатше село України.
Головною визначною пам’яткою села є пам’ятник сакрального дерев’яного зодчества – церква Св. Миколая Чудотворця, збудована в 1604 році. Від первісної церкви збереглися зруби стін і перекриття над бабинцем. Церква Св. Миколи Чудотворця належить до дуже вузького кола кількох найдавніших дерев’яних пам’яток Закарпаття.
Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, догори злітає висока вежа зі шпилем – найдосконаліша за гармонією і рівновагою частин. Вишуканий стрункий силует церкви і одноярусна каркасна дерев’яна мінідзвіниця під восьмисхилим шатром сприймаються з будь-якого боку як довершений архітектурний ансамбль.
Україна багата на мальовничі водоспади, стрімкі річки і кришталево чисті озера. Практично в кожному куточку країни знайдеться своя дивовижна і унікальна пам’ятка природи. Є й такі, про які мало хто знає, а саме – Милятинський гейзер в селі Новий Милятин на Львівщині.
Милятинський гейзер має цікаву історію. Близько півстоліття тому вчені-геологи шукали на території села Новий Милятин нафту.
Спроби знайти “чорне золото” залишилися безрезультатними, однак у них вийшло відшукати мінеральні води, які утворили тут чудове озеро. Біля цього мальовничого озера можна відчути запах сірководню. Вода в ньому чиста настільки, що можна побачити дно. Крім того, вона має блакитний відтінок, що додає озеру особливої чарівності.
Милятинський гейзер
Біля озерця запах сірководню. Вода чиста, аж блакитнувата, видно дно. До гейзера можна дійти по дерев’яній кладці, яка, на жаль, перебуває в напівзруйнованому стані.
Гейзер виглядає досить привабливо і цікаво. Це невеликий фонтан, що б’є з металевої труби. Гейзер діє, як природний потік, висота якого сягає 2 метрів.
Милятинський гейзер
Місцевий народ називає гейзер “вишки” , так як колись над ним перебувала бурова вишка, бетонні фрагменти якої можна побачити і сьогодні. Пам’ятка користується величезною популярністю серед жителів Львівської області.
Багато вважають її цінною реакційної зоною, яка дозволяє провести ефективне профілактичне лікування.
Милятинський гейзер
Милятинська вода має постійну температуру 19 градусів за Цельсієм. Люди взимку тут також купаються.
На Львівщині вже влітку цього року запровадять новий піший туристично-рекреаційний маршрут до унікальних карстових водойм “Сині вікна”, що в Національному природному парку “Північне Поділля” в Бродівському районі.
Як повідомила прес-служба НПП, працівники відділу рекреації та туризму нацпарку напрацювали проект нового пішого туристичного маршруту до карстових озер “Сині вікна”, які розташовані на одній із лісових ділянок заповідної зони. Його проектна назва “Туристичні принади Вороняцького горбогір’я”.
Перед цим фахівці провели черговий зимовий огляд озер. Адже взимку 2016 року вони були на межі катастрофи: вода із карстових воронок повністю зникла. Та вже за рік вона почала набиратися знову. В 2018-му озера заповнилися. Проте вода в них була каламутною та мала зеленувато-болотяний відтінок.
Зараз природоохоронці зауважили, що вода в озерах стала кришталево чистою й відновлює свій колір яскравої бірюзи.
Довідка
Карстові водойми “Сині вікна” – це унікальний природний об’єкт, який планується найближчим часом використовувати в рекреаційно-туристичній діяльності. Вже цього літнього сезону мандрівники зможуть заглянути в бірюзові “вікна” Північного Поділля.
Розташований в межах Бродівського району Львівської області, на південний схід від села Ясенева, неподалік від дороги між селами Ясенів і Жарків. Пам’ятка природи місцевого значення (без природоохоронного статусу).
Озеро розташоване на узліссі за 1,5 км. на схід від колишнього села Майдан. Абсолютна висота 355 м. Його довжина 43 м, ширина 24 м. Площа 700 м². Глибана сягає 14 м.
Назва озера описова, містить характеристику властивості води — колір. З дна озера б’ють джерела, що не замерзають. Рівень води залишається постійним.
Ці пам’ятки пережили кілька епох, але вже дуже скоро вони можуть залишитись лише спогадом на листівках.
Унікальне історичне і культурне надбання України у вигляді монастирів, палаців і обороннного форту безслідно йду в небуття через відсутність фінансування і реставраційних робіт, елементарної уваги. Разом з ними розчиняються в повітрі прекрасні можливості для розвитку внутрішнього туризму.
Яку Україну ми втрачаємо разом з цими неперевершеними зразками архітектури?
Цей маєток було побудовано в 1851 році власником селища Червоне – графом Адольфом Грохольським. Пізніше комплекс добудував і ушляхетнив власник фабрики – Микола Терещенко. У той час нинішню пам’ятку вважали чи не найкращим прикладом неоготичної архітектури.
Після 1917 року комплекс використовувався як притулок, ПТУ і монастир. Сьогодні ж будівля стоїть в руїнах: обидва ґанки завалилися і вже пішов процес руйнування пам’ятки природою. Незважаючи на те, що в уцілілих кімнатах продовжують жити черниці, садиба продовжує руйнуватися, адже реставрацією і зміцненням стін ніхто не займається.
Де: смт. Червоне, Андрушівський р-н, Житомирська обл.
Червоноград – це назва зниклого міста на території сучасної Тернопільської області. Немов привид, на зеленому пагорбі стоїть напівзруйнований замок XVII століття.
Під час Першої світової війни палац зазнав значних руйнувань і його більше не відбудовували. До наших днів збереглися лише дві пошкоджені вежі, а в квітня 2013 роки половина однієї з веж обрушилася.
Де: с. Нирків, Заліщицький р-н, Тернопільська обл.
3. Садиба Шарівка
Барон Леопольд Кеніг побудував Шарівський замок для своєї дружини. У маєтку вельможі було три великі зали і 26 кімнат, а також небувала на ті часи розкіш – підлога з підігрівом. Стіни садиби були розписані сухозлітним золотом кращими майстрами з Європи. Але коли до влади прийшли більшовики, замок віддали під туберкульозний диспансер, а всі дорогі речі розікрали.
Зараз будівля, в якій періодично проводяться екскурсії, знаходиться в аварійному стані: протікає покрівля і падає шпаклівка. На реконструкцію, за підрахунками фахівців, необхідно кілька мільйонів гривень, які обласний бюджет поки що не може виділити. Садиба так і продовжує руйнується.
Де: смт. Шарівка, Богодухівський р-н, Харківської обл.
4. Тараканівський форт
У шести сотнях метрах від траси Київ-Чоп, між Рівним і Львовом розташоване унікальне військове спорудження – Тараканівський форт. Його побудували в XIX столітті для захисту залізничної лінії Львів – Київ. Тараканівський форт являв собою не просто фортецю, тут розташовувався ціле містечко на 800 чоловік зі своєю пекарнею, лазаретом, телеграфом і складськими приміщеннями. Коли будівництво закінчилося, виявилося, що форт перестав відповідати сучасним вимогам.
Зараз форт знаходиться в аварійному стані, і офіційно закритий, але шукачі пригод все одно частенько навідуються сюди.
Де: неподалік від с. Тараканiв, Дубенський р-н, Рівненська обл.
5. Палац Сангушко
Раніше тут влаштовувалися бали, а тепер палацовий комплекс XVIII століття безлюдно стоїть в центрі Ізяслава, лише віддалено нагадуючи про колишню розкіш.
Не дивлячись на те, що маєток князів Сангушків занесено до Державного реєстру національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури), будівля безповоротно руйнується, а також систематично піддається нападам вандалів.
Де: м Ізяслав, Хмельницька обл.
6. Костел Святого Марка
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Будівля в стилі бароко була побудована в 1688-1693 роках за проектом архітектора Войцеха Ленартовича. Костел носить назву Святого Марка в честь покровителя села Варяж.
Об’єкт архітектурної спадщини України зараз знаходиться у вкрай занедбаному стані. Він погано захищений від природних опадів і буквально валиться на очах, хоча стіни будівлі костелу досі зберігають унікальні зразки церковного розпису.
Де: с. Варяж, Сокальський р-н, Львівської обл.
7. Замок Гербурта на Сліпій горі
Добромильський замок або замок Гербуртів знаходиться на Сліпий горі. Перші згадки про фортецю відносяться до 1450-х років. Правда тоді споруда була ще дерев’яною. Велика частина замку зруйнована, а внутрішній двір заріс чагарником.
Повністю відновити комплекс не представляється можливим через відсутність фінансування, але навіть профілактичні роботи для збереження історичного об’єкта ведуться не часто. Це з часом неминуче призведе до повного знищення пам’ятки.
Де: м Добромиль, Старосамбірський р-н, Львівська обл.
8. Монастир Різдва Богородиці
Монастир Різдва Богородиці був заснований в XVI столітті на місці храму. Взявся за зведення монастиря місцевий багатій Петро Загуровский в подяку за зцілення від численних недуг.
Найбільш масштабні руйнування спіткали замок в 1940-х роках під час зіткнень воїнів УПА з німецькими нацистами. В наші дні тут неодноразово проводили реконструкції військових баталій на тлі святилища, перетвореного на руїни.
Де: с. Новий Загорів, Локачинський р-н, Волинська обл.
Замок був побудований у XIV ст., бо цим часом датують знайдені під мурами фрагменти готичних колон та капітелей.
Замок багато разів руйнувався і потім відбудовувався. Особливо часто проходив процес руйнації та відбудови в XVI ст. через часті татарські, рідше турецькі, молдавські напади.
Легенди свідчать про численні підземні ходи того часу, що вели від замку. У XVII ст. замок пережив багато штурмів, зокрема, кримських татар, турків, козаків, захищаючи жителів міста (в основному етнічних поляків, євреїв). 1672 р. Бучачвзяли в облогу татари та турки під керівництвом Магомета IV. Власника міста в той час не було поблизу, обороною замку керувала його дружина — Тереза або друга дружина — Урсула з Даниловичів. Дізнавшись, що твердинею управляє жінка, турки і татари, за легендою з наказу султана, зняли облогу.
Сучасні руїни — залишки збудованого в середині 16 ст., у 1580-ті роки — закінчена чергова перебудова фортеці.
На початок 17 століття Бучач був одним із найважливіших замків на Поділлі. Після переходу Бучача у власність (близько 1620 р.) Стефан Потоцький із дружиною Марією Могилянкою сприяли укріпленню замку.
В XIX ст. розібрано частину оборонних мурів, каміння продане як будівельний матеріал. Власниками замку до осені 1939 р. були дідичі міста — Потоцькі, останнім — граф Артур Потоцький.
На сьогодні з часів XIV—XV ст. в замку залишилися знайдені в розкопках готичні фрагменти архітектури, можливо, церковної. Решту збережених стін і башт датують XVI ст. Стіни (до 3,5 м товщиною) мають три яруси обходів з бійницями для вогнепальної зброї.
На території фортеці також був палац в стилі ренесансу, можливо, збудований на місці давнішої житлової споруди, залишки стін якої з’єднані зі збереженими двома ярусами східної вежі замку. До палацу вела в’їзна брама на першому поверсі та підйомний міст, перекинутий через рів. Палац прикрашали галереї з аркадами. Посеред двору був фонтан.
Де: м. Бучач, Тернопільська область.
10. Старосільський замок
Старосільський замок є пам’яткою оборонної архітектури XVI-XVII століть. Будувався він для захисту від татар південно-східних шляхів до Львова. Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку, як вважають дослідники, вже існувало в XV столітті. До кінця наступного століття на його місці князі Острозькі збудували більш міцний замок – з цегли і каменю. За старовинною традицією для міцності в розчин додавали молоко і яйця.
Можливо, саме в цьому секрет довговічності кріпосних стін і башт. У 1642 році князь Владислав Домінік Заславський-Острозький облаштував замок у Старому Селі в стилі східно-європейського пізнього ренесансу. У такому вигляді Старосільський замок простояв недовго – в 1648 році його захопили війська під проводом Богдана Хмельницького. Всі замкові укріплення були зруйновані. Владислав Домінік досить швидко відновив фортецю, і вже через рік на місці руїн виросла могутня цитадель. Старосільський замок мав настільки грізний і неприступний вигляд, що наступного разу – в 1654 році – козаки вже не наважилися штурмувати його. Пішли ні з чим і турки, які навідалися в ці краї в 1672 році.
Навіть незважаючи на те, що Старосільський замок знаходиться в напівзруйнованому стані, здалеку він як і раніше виглядає грізною твердинею. Замок займає чималу площу – два гектара, а за формою нагадує неправильний п’ятикутник.
Все, що вціліло від Старосільського замку – це масивні кріпосні стіни завширшки близько двох метрів і заввишки близько п’ятнадцяти метрів, які укріплені контрфорсами, і три вежі (у минулому їх було шість). Із зовнішнього боку стіни і вежі декоровані на одному рівні аркатурою – рядом глухих арок-заглиблень. Одна з башт прикрашена кам’яної короною.
Внутрішній двір замку пустує і заростає травою, перетворюючись на чудове пасовище для домашньої худобини. У минулі часи тут стояв палац, казарми для замкового гарнізону, господарські будівлі та церква.
