«Схоже, недільна прогулянка у Ботсаду стає вже доброю традицією серед львів’ян. Продовжимо цього тижня? ? Іриси передають естафету цвітіння трав’янистим півоніям,- наша колекція налічує пів сотні сортів! Найпопулярніші – з французької та американської селекції. Втім, особлива гордість колекції – сорти українського селекціонера Василя Горобця: розкішні Антей (1995), Світоч (1989) та ніжно-вишуканий Розсип Перлин (1989).
Чекаємо з найріднішими!?», – йдеться у дописі.
У саду, що на вул. Черемшини, 44, можна буде погуляти з 14.00 до 18.00.
Думаєте, мода на Корею пройшла? Не тут то було! Корея не збавляє обертів. Сьогодні яскраві баночки з незрозумілими колись ієрогліфами стали набагато ближче європейським красуням і навіть витіснили своїх французьких «колег». З кожним роком шанувальників К-beauty прибуває, а корейська промисловість не дрімає, продовжує радувати і дивувати інноваційними новинками. У чому ж феномен Кореї?
Перш за все, в корейську косметику варто закохатися за високу якість. Кожен засіб проходить індивідуальне дослідження в лабораторіях. Дія і ефект перевіряють строго (але не на тваринах!), Адаптуючи до особливостей шкіри європейок. На виході отримують інноваційний продукт з ідеальним складом.
До речі, про склади. У корейських засобах склади рослинні, містять екзотичні інгредієнти. Гриби чага, центелла азіатська, вулканічний попіл, екстракт ластівкового гнізда ну і, звичайно, популярний муцин (слиз) равлика. Саме завдяки якісним складникам корейських засобів маємо ефект «порцелянової шкіри» – гладке, сяюче, без пігментних плям та інших вад обличчя. Крім того, корейські засоби привертають до себе яскравими упаковками. Ці «гарнюні» захоплюють, радують, піднімають настрій.
Останні новинки корейського ринку зібрані в Isei – у великій (79 магазинів по Україні) та першій української мережі концептуальних магазинів корейської косметики.
У Iseiзібрали кращі бренди з Кореї – Missha, A’pieu, Beyond, LG. Ціни на засоби радують, а якість і асортимент – захоплюють. Завжди в наявності різноманітність лінійок по догляду за обличчям, тілом, волоссям, декоративна косметика та аксесуари для макіяжу.
А також все, що потрібно для 7-етапного догляду по-корейськи – пінка, тонер, есенція, крем (емульсія), пілінг, крем під очі – і ефекту kwang – сяйво чистої шкіри, що йде зсередини.
У Isei кожна жінка може знайти косметику згідно зі своїми запитами. Хочете позбутися пігментних плям, небажаних веснянок і почервоніння – в Isei є засоби, які підходять вам. Є бажання сповільнити передчасне старіння шкіри, підвищити її еластичність і пружність, – обирайте крем з муцином равликів – ефект проявиться вже після тижня застосування засобу. Давно хотіли почати боротьбу з дрібними зморшками – купуйте патчі.
Тим, хто тільки починає знайомитися з Кореєю або поки не зрозумів своїх beauty бажань – погляньте в сторону тканинних масок для обличчя. Маски – унікальний продукт для експрес-догляду. Просочені концентрованої есенцією з витяжки рослин, натуральних олій, вітамінного комплексу, маски замінять салонну процедуру в домашніх умовах.
У Isei масок настільки багато (як, втім, і інших засобів по догляду і декору), що новачкові легко розгубитися. Але впадати у відчай сенсу немає – зробити вибір допоможуть продавці-консультанти Isei. Експерти краси дадуть повну консультацію і допоможуть зробити правильний вибір. Від вас вимагається лише одне – дати правильний запит! Саме сформулюйте свої beauty бажання – і вони обов’язково збудуться в Isei.
Isei – твої б’юті запити реальні!
Isei – 79 магазинів – Офіційні бренди – Висока якість.
Дещо віддалено від центра Львова, у закутку Личаківського району, розкинувся малопримітний та тихий парк «Погулянка». Більшість гостей міста про існування цього парку взагалі не здогадуються. Львів’яни ж, якщо не мешкають поруч, то не поспішають йти сюди гуляти, розповідає Фотографії Старого Львова.
Та й це не дивно, адже на перший погляд цей парк асоціюється лиш з закинутим і вже майже розваленим виноробним заводом, та трьома ставками, які через нестійкий рівень води не завжди відрізниш від простої калабані. Однак, не всім відомо, що парк «Погулянка» ще досі береже кілька цікавих таємниць та має свою доволі цікаву історію.
Літографія А.Ланге із зображення пивного саду на Погулянці. Літографія 1823 року
Ще у XVII ст. теперішня Погулянка була частиною так званої Аттельмаєрівської Пасіки – заміських ланів, на котрих бурмістр Львова Ян Аттельмаєр поселив селян-орендарів.
Після Аттельмаєра ці землі кілька раз змінили власників, допоки у 1810 році ближчу до міста частину ланів не викупив адвокат Франциск Венглінський. Він був людиною доволі не пересічною – підприємливий, веселий та товариський.
Так би мовити любитель погуляти, а тому і назвав свій маєток «Погулянка». В нього він запрошував своїх друзів, серед яких було не мало представників львівської інтелігенції, однак, здебільшого німецької.
Погулянка на зображенні Кароля Ауера. 1840 рік
Саме завдяки Венглінському ця місцина стає прогулянковим парком. В його честь було названо прилеглу до маєтку територію – «Лісок Венглійнського».
Проте, ще більш популярною дану місцину зробив ресторатор Йоган Дістль, який з 1821 року став її власником. У той час на Погулянці було відкрито ресторан у стилі німецьких пивних садів. Окрім того, поруч ресторації був ставок, на котрому можна було покататися на човні.
Очевидно, що це місце було досить популярним для львів’ян та гостей міста. Це, зокрема, підтверджує й той факт, що Погулянка часів Дістля зображена аж на двох літографіях першої половини XIX ст. – літографії А.Ланге 1823 року та К.Ауера 1840 року.
Етикетка бровару Кляйна на Погулянці, на місці якого збудують львівський винзавод.
У 1848 році в Погулянки з’являється ще один новий підприємливий власник – Йоган Кляйн. Він повністю розібрав старі будівлі та осушив ставок, і на утвореному плато збудував бровар. Пиво Кляйна досить швидко набуло популярності та вважалось одним із кращих у Львові.
Користуючись такою славою Кляйн відкрив поруч бровару ще й ресторан, де кожен охочий міг покуштувати його пива. За міськими переказами, в цьому ресторані, окрім пива, можна було скуштувати най1смачніших у місті курчат.
У 1853 році поруч ресторану запрацювала ще й цукерня Майсона, де можна було купити смачного морозива. Згодом цю кондитерська переросла у фабрику штучного льоду.
Залишки вхідної брами до фабрики штучного льоду на Погулянці. Сучасне фото
Ще до початку XX ст. бровар припинив своє існування. Трішки довше проіснував ресторанчик. А від фабрики льоду залишилось всього лиш дві кам’яні колони колишньої в’їзної брами.
Однак, рівно за 100 років після відкриття бровару, у 1948 році, уже за радянських часів, розпочав свою роботу винний завод. Але доля його була не краща, тож зараз на місці цього заводу залишились одні руїни.
Проте, пивний сад, бровар, ресторан та завод можна віднести до відомої історії Погулянки, оскільки все це не раз згадувалось в багатьох джерелах. Однак, існує ще інша частина Погулянки, чия історія є значно втаємничина.
Руїни заводу “Укрвино” на Погулянці. Фото наших днів
Загалом, центральна алея нинішньої Погулянки розділяє її на дві умовні частини. Саме поправій (південній) цієї алеї і розміщувались описані вище об’єкти. Натомість, якщо ж попрямувати вглиб лісу ліворуч від центральної алеї, то можна надибати низку цікавих об’єктів понад столітньої давності.
Грот-водозбірник на Погулянці. Фото наших днів
Найпершим об’єктом, на який ви наштовхнетесь в лісі стане давній водозбірник. Виявляється, Погулянка була колись не просто заміськими ланами чи зоною відпочинку й розваг. Велика кількість джерел ще з XV ст. зробило її основним постачальником води місту. Не дарма ж сусідня до парку вул. Левицького колись звалась «На рурах» – саме по ній йшов водопровід від Погулянки до міста. Збережений до сьогодні водозбірник хоча й не з XV ст., однак теж доволі давній. Зведено його в 1839 році. Фасад цієї споруди, яка іменується ще як “brensztube”, оздоблюють вирізьблені постаті німф. На жаль, ця історично цінна споруда ніяк не охороняється нашим містом, а тому давно перетворилася на місце для мусору, відходів і т.п.
Попрямувавши від водозбірника далі в глиб лісу можна натрапити на ще більш несподівану знахідку – справжній хутір. Зараз він являє з себе одну наполовину розвалену хатину, кілька старезних сараїв та невеличку церкву. У вцілілій частині будинку, як не дивно, ще досі живуть люди.
Церква ж ця є мабуть наймаловідомішим храмом Львова. Збудовано її у 1897 році як костел вірменських бенедиктинок, на місці дерев’яного костелу, який походив ще з 1768 року.
В радянський час костел використовувався як склад для будівельних матеріалів. У 1997 році проведено реставрацію цього храму, який тепер відноситься до УГКЦ та носить назву Церкви Матері Божої Неустанної Помочі.
Колишній костел вірменських бенедиктинок на Погулянці. Сучасне фото
Сам же хутір, а точніше житлова будівля на ньому оповитий містичними легендами. За однією із них жила у цьому будинку гарна панянка. На вигляд мала років зо 30, а час, який невпинно втікав, наче оминав.
Вона не старіла, а чоловіки, які закохувались до нестями, з часом втрачали силу і… зникали. Це привернуло увагу одного лікаря, який, перевіряючи панянку по реєстру, не зміг зрозуміти дату її народження.
Виходило, що вона мала мати 80 років. Він здогадався, що через шалене кохання з панночкою чоловіки, побувавши в її сексуальних обіймах, втрачали життєву енергію і молодість. Розгадавши її таємницю, медик, в якого вона закохалася, зупинив сексуальне винищення чоловіків. Не отримуючи від нього взаємності, жінка почала старіти і згасати.
Зоопарк на Погулянці. Кадр з відеозапису 1970-х рр.
Доволі цікава і водночас маловідомою є історія парку Погулянка у радянський час. Ще в 1939 році, після приєднання Львова, радянська влада мала намір відкрити тут парк культури. Ці плани обірвала війна, а вже після війни вони знайшли втілення в іншому місці. Натомість тут почав діяти зоопарк, в котрому можна було побачити навіть таких екзотичних тварин, як, наприклад, зебру.
Трамплін на Погулянці. Кадр з відеозапису 1970-х рр.
Мабуть, багато львів’ян знають про трамплін на Кайзервальді. Проте, одиниці пам’ятають трамплін на Погулянці, котрий діяв тут в 1970-х роках, та був першим в Україні трампліні зі штучним покриттям. До речі, ще донедавна біля хутору на Погулянці стояла багатометрова металева вежа невідомого призначення. Цілком можливо, що свого часу вона слугувала основою лижного трампліна.
А ще, у радянський час на Погулянці могли знайти собі заняття і любителі поплавати, адже створені тут три штучні ставки були доволі повноводними. Однак, у 1989 році їх обклали каміннями, після чого вони стали виглядати так як зараз.
Лісопарк Погулянка
На жаль з кінця 1980-х років місто неначе забуло про цей парк. Навіть ліхтарі, що з’явились тут наприкінці 80-х, ніколи не світили і певним чином є «яскравим» прикладом в якому стані Погулянка на сьогодні.
На Личакові між Кайзервальдом та вулицями Опришківською і Кривчицями є т.зв. Знесіння. Назва походить від церкви Вознесіння Господнього, про яку сьогодні піде мова.
Цю церкву можна знайти далеко не в кожному путівнику, до неї не водять туристів, та й побачити її можна хіба що їдучи потягом до Львова, однак, мабуть, саме це й надає їй особливого шарму.
Попередня церква на цьому ж місці була дерев’яною і походила з 1602 року. Із найдавніших документів, що стосуються церкви наразі відомо про два — від 1687 і 1758 років. Першим дослідником, котрий звернув увагу на цінність пам’ятки був австрійський археолог Адольф Вольфскрон, котрий опублікував 1858 року рисунок та план у віденському виданні у статті про дерев’яні церкви Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини. У тому ж році опис мистецьких пам’яток подав Феліціан Лобеський у газеті «Rozmaitości» (додаток до Gazeta Lwowska). Пізніше у своїх працях церкву згадували зокрема Федір Білоус (подав рисунок за Вольфскроном), Юзеф Лепковський, Казимир Мокловський, Богдан Януш, Михайло Драган. У середині XIX століття церква перебувала у поганому технічному стані. З’явились плани будівництва нової.
Рисунок старої церкви, опублікований А. Вольфскроном 1858 р.
Сучасний храм, закладений у 1897 році. Перші плани по будівництву нової церкви відносяться до 1888 року і пов’язані з ім’ям Василя Нагірного (засновника товариств «Сокіл», «Дністер» і ряду інших), проте з невідомих причин будівництвом через майже 10 років зайнявся інший будівничий – Владислав Галицький.
Будівництво тривало 4 роки і завершилось 1901 року. Стару церкву було зруйновано не відразу. Її поступово оббудовували новими стінами і розібрали після завершення будівництва.
1922 року над входом до церковного двора збудовано стрільчасту неоготичну арку, а пізніше у 1924 році — стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів.
Храм розташований на високому пагорбі. У плані має форму хреста зі слабо вираженими раменами. Увінчаний одним великим восьмериком із куполом вкритим бляхою та високою бляшаною сигнатуркою, разом із якою загальна висота сягає 31 м.
Матеріалом послужила цегла, зовні обмурована грубо обробленим пісковиком, що добувався поблизу. Для архітектурних елементів застосовано дрібнозернистий пісковик із села Демні, що поблизу Миколаєва.
Інтер’єр церкви був розписаний сюжетами зі Старого та Нового Завіту. За іконостасом знаходилась ікона «Розп’яття з ктиторами» від 1701 року. Біля вівтаря розміщувались також ікони історичного змісту. До нашого часу збереглись фрагменти високомистецької ікони «Вознесіння Господнє» від 1652 року, що знаходилась перед іконостасом.
Церква мала дзвін, датований 1557 роком, що походив з іншого, давнішого храму. Тут зберігалось рукописне Євангеліє 1603 року писане священиком Захарією зі Знесіння. А сама церква відігравала роль духовного центру місцевості.
Церква Вознесіння Господнього на Знесінні
Нині церква належить громаді УГКЦ. Церква має адресу вул. Старознесенська, 23. Сама вулиця отримала цю назву у 1920-х роках, в радянський період носила назву Миронюка.
Львів – це місто-музей під відкритим небом. На його території понад 2000 пам’яток, серед яких – 50% всіх архітектурних пам’яток України! До того ж, більшість з них розташовані в центрі міста. Тут можна гуляти нескінченно, зустрічаючи на своєму шляху абсолютно унікальні будинки та споруди.
Якщо ви жодного разу не були у місті Лева, дізнайтеся, чому це просто необхідно терміново зробити.
Галицька кава
Львів ще називають кавовою столицею Галичини. Мешканці міста розпочинають свій день з ароматної філіжанки міцної натуральної кави.
Від часу своєї появи у Львові 1829 року, кава ставала дедалі популярнішою в різних колах суспільства і усе місто швидко перетворилось на невиправних кавоманів. Каві присвячено чимало віршів, пісень і легенд, які тільки додають цьому напою містичності.
Львівська кава
Площа Ринок
Площа Ринок є найвідомішим місцем у Львові. Вона знаходиться у центрі міста. Тут є на що подивитися. Будинки, які розташовані в цій історичній місцині, ще пам’ятають події минулих століть.
Лише представники знаті могли жити на площі Ринок у Середньовіччі. Тут відбувається чимало заходів, грають вуличні музики, а на літніх майданчиках танцюють сальсу. Найбільш відвідувані об’єкти на площі Ринок – Чорна кам’яниця, кам’яниці Бандінеллі, Бєльських, Домбровського. Також на центральній площі розташована міська ратуша.
Площа Ринок
Пиво
Поціновувачам хмільних напоїв сподобається відвідування музею пивоваріння. Там розкажуть про історію виникнення цього напою і його еволюцію. Буде можливість і продегустувати пиво місцевих виробників з натуральної сировини.
Правда
Італійський дворик
Італійський дворик знаходиться на площі Ринок. Це місце, де закоханих огортає романтика, а втомлені від навколишнього галасу туристи просто відпочивають. Затишний дворик облаштували у стилі осель мешканців Італії.
Тут працює кафе та лунає музика. Це також і одне з найулюбленіших місць для фотосесій закоханих пар.
Вам здається, що відвідати Львів коштує дорого і Вам не по кишені, або Ви хочете гарно провести час, витративши якомога менше грошей. VG Львів пропонує вам варіант дводенної екскурсії у Львові, яка майже нічого не коштуватиме.
ДЕНЬ 1
09.00 – заходите в Туристичний Інформаційний Центр (площа Ринок, 1, відразу за пам’ятником Нептунові) і берете безкоштовну карту міста та перелік подій на сьогодні.
Туристичний Інформаційний Центр
09.20 – виходите на площу Ринок, тут є безкоштовний Wi-Fi. Заходите на www.lviv.travel і в рубриці “Варто побачити” безкоштовно скачуєте двохгодинну екскурсію про Львів (її також можна записати у ТІЦ).
10.00 – прогулянка по екскурсійному маршруті.
12.00 – вихід на найвищу точку міста Лева – “Високий Замок“. Хоча багато хто очікує побачити середньовічний замок, проте невеликі руїни стіни оборонних мурів Львова, і чудовий оглядовий майданчик просто не зможе залишити вас без вражень! Поруч Ви маєте нагоду піднятись на ще одну гору, т.зв. “Лису Гору” про яку ходять різні легенди та чутки.
15.00 – львівські галереї та антикварні крамнички. Безкоштовний огляд галерей і антикварних крамничок на вул. Вірменській. В галереї “Дзиґа” кожних 2 тижні виставляється нова виставка сучасних митців — від фотомистецтва і живопису до чудернацьких інсталяцій і перформенсів. Також Ви можете завітати у галереї “Зелена канапа”, “Пори року”, “Мистецька галерея Гері Боумена” та “Щось цікаве”. На вулиці Вірменській також є чимала кількість антикварних магазинчиків, а ще – кнайпа-музей “Гасова лямпа“, присвячений цьому винаходу та його винахідникам.
Щось цікаве
Щось цікаве
16.00 – обов’язковою цікавинкою для відвідувачів міста є Львівський “Вернісаж” з широким вибором сувенірів на кожен смак: автентичні і новочасні вишивки і вишиванки, картини різного роду, прикраси і багато іншого… Гарним місцем для пошуку сувенірів є магазинчик у музе етнографії (під “Статуєю Свободи”). Хоча вибір порівняно з Вернісажом трохи менший, але тут також можна знайти щось особливе…
18.00 – Прогуляка вечірнім Львовом. Майже кожного тижня у Львові приходять найрізноманітніші концерти open-air, де Ви зможете весело та цікаво провести свій вечір. Влітку на площі Ринок проходять майстер-калси з танцювання сальси, танго, фаєр-шоу, постановки та інсталяції, які не дозволять Вам сумувати. Деталі можна дізнатись у Туристично інформаційному центрі.
ДЕНЬ 2
10.00 – прогулянка парком ім. І. Франка. Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але пізніше ця земля перейшла у приватні руки. Наприкінці XVI століття багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав тут парк, витративши на його впорядкування 1600 золотих. Згодом він видав свою доньку заміж за італійця Антоніо Массарі, посла Венеційської республіки у Львові, і парк перейшов до його зятя. Массарі впорядкував парк на італійський манер. 1855 року парк знову перейшов у власність міста, таким чином ставши одним із найстаріших муніципальних парків Східної Європи.
Осінній парк імені Івана Франка.
11.00 – парк культури ім. Б. Хмельницького. У цьому парку, проводиться багато концертів і частина Львівських фестивалів. Тут знаходяться атракціони які так люблять діти і дорослі. Також на стадіоні “Юність” можна побачити тренування команд реґбі.
12.00 – прогулянка Стрийським парком (вулиці Паркова і Стрийська). Найгарніший і найбільший у місті парк, улюблене місце прогулянок львів’ян. Тут є прекрасний ставок з лебедями, засклена оранжерея з тропічними рослинами, штучні замкові руїни, пам’ятник першому футбольному матчу в Україні, а також дитяча залізниця і інші цікавинки.
Стрийський парк
Стрийський парк
Стрийський парк
14.00 – екскурсія львівськими храмами
Домініканський собор, церква Андрія, кафедральний собор, храм св. Юра, Вірменська церква, Єзуїтський собор, а також каплиця Боїмів – ви будете зачаровані величчю та неповторністю цих споруд, вигадливістю барельєфів та красою ансамблів міських храмів, які є беззаперечними перлинами не тільки львівської, а й європейської архітектури.
16.00 – прогулянка парком “Знесіння”
Регіональний ландшафтний парк Знесіння – об’єкт природно-заповідного фонду України. Створення в 1991 році парку Знесіння площею 312 га дало виняткову можливість поєднати типову для міських парків функцію відпочинку з туризмом, а також з охороною та вивченням природно-історичного довкілля.
18.00 – вечір живої музики. У вихідні львівські кнайпи часто влаштовують вечори живої музики, концерти різних груп , виставки і презентації…
Також влітку можна потрапити на такі заходи як open-air КіноЛев, “Леополіс Гран Прі”, “Ніч у Львовіі”, “Етновир”, танці танго чи сальса біля кнайп, вуличні вистави та різноманітні фестивалі.
Львів-дивовижне місто, де надзвичайний дух свободи поєднується із творчістю. Йдучи містом, можна зустріти художників, які напруженно придивляються до деталей пейзажу, мужчин у капелюхах та жінок у розкішних платтях. Та справжній Львів це не тільки площа Ринок, численні собори та інші центральні частини міста.
Будьте певні – ні.
Справжній львівський колорит ви ніколи не вичитаєте у путівниках. А тому, я пропоную вам піти зі мною і я вам покажу 5 місць, які вас точно здивують, та змусять побачити Львів трошки з іншої сторони. Ну що, йдемо? Не забудьте з собою парасолю, адже навіть у сонячно-палкий день нас може спіткати холодна злива.
«Щось цікаве» – це справжній осередок для творчих людей. Тут у дворику часто вивішують фотороботи художників з усіх куточків України та Європи, а з кав’ярні , що знаходиться прямо біля крамниці, доноситься запашний аромат свіжої кави та смаколиків, які тут кожного дня різні.
У крамниці можна глянути на справжні дизайнерські речі: підвіски зі скла, еко-сумки, колечка з латуні та срібла, цікаві листівки, а також багато іншого. Всі ці дива знаходяться на Площі Ринок, 13.
Арт-галерея, крамниця «Правда.»
Вул. Вірменська, 30
Арт-галерея, крамниця «Правда.»
Тут череревики стоять прямо на підвіконні, а з магазину лунають пісні Joy Division та Depeche Mode. «Правда» – це кармниця, де виставлені незвичайні речі для звичайних людей.
Чому незвичайні? А ви часто вдягаєте одяг хіппі на роботу або ж в університет? А носите сумку з назвою «Миру нужны новые герои»? Тут все, що потрібно творчій душі: скетч-буки, книжки про мистецтво, диски, листівки, прикраси, картини, та багато іншого. Незважаючи на те, що магазин заходиться прямо коло галереї «Дзига», багато хто з туристів міста знають лишень одну правду – «Театр пива».
Не забувайте, що єдиної істини не існує, а тому завітайте ще й сюди.
Пам`ятник рюкзаку
Вул. Дорошенка,41.
Пам`ятник рюкзаку
Беріть мене за руку і рушаємо до географічного факультету університету ім. Івана Франка! Знаходиться він на вулиці Дорошенка, 41. Заходимо у корпус, і крокуємо прямо у внутрішній дворик університету. Ось і він – дивовижний пам`ятник рюкзаку. Збудували це диво у 2012 року, за ідеєю випускника факультету Ігоря Дикого. Ідея дуже проста: Львів відкритий для туристів та завжди любо прийме його гостів. Роздивіться пам`ятник та рушайте далі!
Панорама на Львів НЕ з Високого Замку
Усі ми, львівські, вже звикли, що кожен турист вважає своїм обов`язком піти на Високий Замок та помилуватися Львовом з його вершини. Та я готова поділитися із вами своїм надсекретним місцем. Тут ви побачите Львів не гірше, а може навіть і краще.
Йдемо на вул. Пішу!
Там ви побачите невеличкий провулок , що веде нагору. Туди нам з вами і треба. Піднімаємося вгору прямо по стежці, і опиняємося на невеличкому пагорбі, з якого видно Ратушу, Домініканський собор, верхівки костелу Ольги та Єлизавети, а також різнокольорові дахи Львова. Тут ніколи немає шуму, а отже, можемо присісти та просто замріятися, споглядаючи на Львів з невеличкого пагорба.
Скейт-парк: кеди на дротах
Вул. Підвальна,4
Здаволся б, що може бути цікавого у скейт-парку? Молодь катається туди-сюди на скейтах, шум, музика, веселощі. Та вся розгадка таємниць Львова лежить у тому, що тут лишень потрібно піднімати очі нагору. Гуляючи по Львову, дивіться на верхівки домів, там заховане все найцікавіше: скульптури, старовинні фрески,повчальні написи на латині.А у скейт-парку? Кеди! Так, прямо на дроті коло парку розвішані кеди.
В кожному місті феномен закидування кедів означає різне. Наприклад, якщо б Львів був Лос-Анжелесом, це б означало що в цьому районі живуть дуже погані хлопці, з якими краще не зв`язуватися. Та у Львові це лишень питання естетики,та графіті культури. Закинути свої кеди можете і ви, якщо звісно маєте ще одні із собою.
Отже, Львів це різнобарвне місто, яке ви ніколи не зможете розледіти, якщо зациклитесь на своїх путівниках та не підете за своєю цікавістю. Щоб зрозуміти Львів ізсередини, заходьте у подвір`я домів, не бійтеся відчиняти двері- тут гостям надзвичайно раді. Отримайте естетичне задоволення у крамниці, галереї скала «Щось цікаве», закиньте пару кед на дроти коло скейт-парку!
Не забудьте дізнатися що таке «Правда» і як вона виглядає, а також змініть звичну панораму на місто з гори Високого замку, на невеличкий пагорб по вул. Пішій! Викиньте путівникі з рук, та станьте справжнім Колумбом. Таким чином ви відкриєте не Америку, а Львів з усіх його сторін та граней!
Неподалік залізничного вокзалу на площі Кропивницького знаходиться перлина Львова – неоготичний храм – церква святих Ольги та Єлизавети. Висота споруди сягає 88 метри і на одній з його веж працює платний оглядовий майданчик, який завжди збирає багато відвідувачів.
«Костьол», як називають його літні львів’яни, збудований у 1911 році за проектом архітектора Теодора-Мар’яна Тальовського. Свою назву храм отримав на честь імператриці Єлизавети Баварської.
Костел Ельжбети в 1941 році
Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. храм був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам’ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»). Під час Другої світової війни поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни, тож на фасаді досі можна знайти “сліди війни”.
У післявоєнні роки храм закрили. Оскільки влада УРСР не піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.
Після повернення костелу, який освітили як церкву святих Ольги та Єлизавети, у 1991 році до власності греко-католицької громади був оновлений інтер’єр: білі стіни та м’яке світло, яке надає вишуканості. А ось у 2013 році храм обладнали зовнішньою підсвіткою.
Потрапити на оглядову вежу можна з вулиці Степана Бандери (вхідні двері навпроти зупинки трамваїв № 1 та № 6). Хоч вхід і до храму безкоштовний, та за атракцію у вигляді оглядового майданчика потрібно заплатити традиційні 10 гривень, пройшовши прямо всередині, ліворуч зустрінете старшого чоловіка, який і збирає кошти у вигляді готівки.Після цього потрібно зробити приблизно 70 – 100 кроків по гвинтових сходах і Ви потрапите на оглядовий майданчик. Звідси відкривається чудовий краєвид на старий Львів, вулицю Городоцьку та залізничний вокзал з Привокзальною.
До речі, у 2017 році оглядовий майданчик обгородили металевою клітчастою сіткою, аби запобігти вилазкам “руферів” на вершечок веж церкви, що неодноразово було здійснено екстремалами.
Сьогодні розпочався новий сезон дитячої залізниці!
Залізниця працюватиме до вересня. У літні місяці рух здійснюється по середах, суботах, неділях та святкових днях. У травні та вересні – лише по неділях та святкових днях.
Відпочинковий осередок «Верещиця» розташований на території Яворівського національного природного парку. Тут можна орендувати альтанки та мангали, а також окремі будиночки різної цінової категорії. На території бази є дитячий майданчик.
Відстань: близько 40 км.
Де: село Верещиця, Яворівського району на території Яворівського національного природного парку;
Контакти: +(380) 96 46 00 780.
База відпочинку «Альбатрос»
База відпочинку розташована неподалік Львова у селі Воля-Гомулецька. Тут є мальовниче озеро, кафе з українською кухнею, готель та окремі колиби, мангал тощо. Вхід платний.
Відстань: близько 16 км;
Де: Жовківський р-н, с. Воля-Гомулецька, вулиця Озерна, 6;
Контакти: +(380) 97 45 72 791.
«Криве озеро»
На території відпочинкового комплексу працює готель, ресторан, навколо ресторану розміщені альтанки та дитячий майданчик. Є озеро.
Відстань: близько 40 км;
Де: м. Новояворівськ, вулиця Зелена, 34;
Контакти: +(380) 96 39 56 916.
«Львівська Швейцарія»
SONY DSC
На території відпочинкового комплексу розташовано понад альтанок, кафе-бар, готель, дитячий майданчик. Є озеро. Вхід платний.
Відстань: близько 14 км;
Де: Пустомитівський р-н, с. Давидів;
Контакти: +(380) 67 24 90 367.
«Бухта Вікінгів»
Тут є мотузковий парк, гігантські качелі, настільний теніс, спортивні майданчики, пляж, озеро, альтанки та багато інших розваг.
