Тут ми не будемо говорити про типові місця, про які переважна більшість знає, такі як площа Ринок, Оперний театр тощо. У Львові є ще багато не на стільки відомих, але не менш цікавих та привабливих місцин. LVIV1256 склав список із понад 20-ти найцікавіших, які допоможуть вам визначитись, де погуляти восени у Львові чи зробити колоритну фотосесію.
Почнемо, загалом, з кількох вулиць. Вулиці Тарнавського, Каліча Гора, Коновальця – там майже кожен будинок – це краса.
Вулиця Тарнавського. Фото: olesia.stasiukВулиця Глібова — Каліча гораВулиця Євгена Коновальця
Спорткомплекс Спартак – там є просто неймовірна алея з дерев, які переплітаються між собою.
Територія палацу спорту “Україна” (колишній “Спартак”), біля колишніх тенісних кортів
Вулиця Пекарська.
Піскові озера між вулицями Коновальця, Рудницького і Генерала Чупринки – дуже гарно для фотосесії в стилі пікнік на природі. До речі, Піскові озера згадані у пісні вокальної формації «Піккардійська терція» «Старенький трамвай».
Центр Шептицького є однією із провідних університетських бібліотек України, це новітній інформаційно-ресурсний центр та бібліотека, що розташована на території студмістечка УКУ.
В ідеальну осінню погоду треба обов’язково йти гуляти в Стрийський парк, а потім в Центр Шептицького не лише фотографуватись, але й на каву та по нові книги.
Центр Шептицького
Високий Замок.Нижній оглядовий майданчик, про який знають небагато і тут завжди затишно. На Гугл-картах.
Парк Високий замок. Нижній оглядовий майданчик з краєвидом на місто. Фото: Yuriy Semak
Лиса Гора – це дуже тихе, спокійне місце, де краєвиди не гірші ніж з Високого Замку.
Краєвиди з Лисої гори (Гори Лева)Карпати? Ні, Лиса гора у Львові. Ранок.Стрийський паркПарк Івана ФранкаЗамарстинівський парк
Залізничний міст та колія Знесіння – Кривчиці – Кайзервальд – Личаків.
Історія моста починається з часів Австрії. В минулому цей міст мав зовсім інший вигляд, це був віадук. Після війни, радянська влада не стала відновлювати попередній вигляд, а просто зконструювала залізні підпори. Зараз це найвищий міст у Львові, який не перебуває у використанні. Локацію можете знайти в Гугл картах, знову ж таки (введіть Залізничний міст вулиця Зрубова).
А прогулянку колією можна зробити, вийшовши з вулиці Богданівської, де колія проходить майже в притик до дороги, або з вулиці Старознесенської.
Тягнеться колія
Звичайно ж після прогулянки колії, або до неї, відвідати Кайзервальд і/або Шевченківський гай.
На Кайзервальді можете піднятись на верхній оглядовий майданчик (знайти можна на Гугл картах теж). Звідти відкриваються нові краєвиди, які ви, ймовірно, не бачили.
На Кайзервальді є ще одна загадкова і таємна для багатьох цікавинка – “Озеро Стекляшка” (Пісковня).
Озеро Стекляшка
В середині двадцятого століття на місці озера був діючий кар’єр. Потім пісок вичерпався і кар’єр закинули. З часом вода затопила частину кар’єру і утворилось неглибоке озеро. Зараз кар’єр майже увесь заріс різнотрав’ям і невеликими деревами. Влітку та восени недалеко від озера можна в тіні дерев на вогнищі приготувати смачні шашлики, половити рибу в озері, пограти у футбол на шикарному спортивному майданчику, позайматись на спортивних снарядах, пофотографуватись. Між іншим грати у футбол Ви будете на дні доісторичного океану, все футбольне поле – це суцільний ракушняк, який є достатньо твердим і рівним, з включенням всеможливих черепашок. Де ще буде така можливість пограти на дні доісторичного океану? Старожили також розказують, що на одному із схилів кар’єру був розташований схрон, можливо він тут появився ще з війни, але зараз його вже присипало піском. На останок хотів додати, що з високих схилів відкриваються шикарні краєвиди.
Як добратись туди – загугліть “Озеро на Знесінні” і побачите.
Озеро Стекляшка з висоти
У Шевченківському гаю просто гуляйте стежинами, бродіть між будиночками та за ними. Можливо, знайдете навіть ось таке місце 🙂
Фото: Andriy Frunt
Це цілий музей під відкритим небом зі своїм маленьким лебединим озером та човном на воді.
Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету. Бомбезний парк, щоб прогулятися, або для ранкової пробіжки. Дендрарій, стадіон зі снарядами. Взагалі, мабуть, найприємніше місце у Львові, особливо зранку. Також вартує уваги прекрасна дерев’яна церква поруч. А головне – вхід вільний!
Національний лісотехнічний університет України. Фото Diana Sem
Далі ідемо в дендрарій Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України на вулиці Кобилянської, 1. У глибині дендрарію, площа якого 0,81 га, є оригінальний дерев’яний будиночок Музею лісової фауни.
Музей лісової фауни у Львові. Фото: gorgany.com
Ботанічний сад на Черемшини – туди рідко пускають, але якщо знати коли день відкритих дверей, то можна і безкоштовно зайти.
Музей Грушевського. Восени затишний і мальовничий Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові стає ще привабливішим і гарнішим. Вілла, що стала музеєм, присвяченим життю та творчій праці професора і державного діяча, була споруджена у 1902 році за проектом архітектора Мартина Заходного.
Оновлене подвір’я Палацу Потоцьких. Багато з вас не раз фотографувались на фоні палацу, однієї з найвідоміших пам’яток архітектури Львова, та були, імовірно, на задньому подвір’ї.
Але ось влітку 2018 подвір’я оновили, тепер це новий “італійський низенький парк”. На цій території засіяли новий газон, посадили декоративні кущі та облаштували нові доріжки.
Прислухайтесь… росте трава!
До речі, там же знаходиться парк мініатюр замків та оборонних споруд давньої України. Експозиція парку складається з більше десятка зменшених копій твердинь Галичини, Волині, Закарпаття, Поділля, Буджаку, Наддніпрянщини, Таврії. Всі вони створені з бетону і масштабуються 1:50.
Парк мініатюр замків та оборонних споруд давньої України на подвір’ї Палацу Потоцьких
Не оминайте й Львівський державний університет безпеки життєдіяльності на Клепарівській, 35. Звичайно, дуже сумно, що така красота розташована за гратами для студентів та працівників. Хотілося б вільного доступу. Але зрушення на краще (для туристів) вже є – щонеділі ви можете потрапити на територію цього «хогвордсу» прямуючи на службу до церкви Покрови.
«Солодка» печера в самісінькому Львові. Медова печера (або Медунка), яка розташована на східній околиці міста в місцевості Майорівка. Загальна довжина ходів цієї печери до 56 метрів.
Чортові (Чотові) Скелі. Група скель, а також пагорб і пам’ятка природи місцевого значення. Розташовані біля південної околиці села Лисиничі, між Львовом та Винниками, у межах Винниківського лісопарку. Максимальна висота скель — 20 м. До скель можна піднятися з села Лисиничі або з автодороги Львів — Винники (від зупинки «Винниківське озеро»).
Усім Львів відомий у першy чeргy нaйсмaчнiкoю кaвoю, шoкoлaдoм тa крaсивoю aрхiтeктyрoю. Tyт дyжe бaгaтo цiкaвих тa вiдoмих мiсць, якi вiдвiдyють yсi тyристи. Aлe є y мiстi i тaкi цiкaвинки, прo якi вiдoмo нe всiм львiв’янaм.
Довгий прохідний двір
Довгий прохідний двір у кам’яниці Бернатовичівській
Прoхiдний двiр дoвжинoю кiлькa дeсяткiв мeтрiв з’єднyє плoщy Ринoк з вyлицeю Івaнa Фeдoрoвa. У тyтeшнiх кaм’яних двeрних пoртaлaх є нeвeликi виїмки. Рaнiшe в них пeрeбyвaли мeзyзи – згoртки, вигoтoвлeнi зi шкiри кoшeрних твaрин, з тeкстaми мoлитoв. Taкi виїмки збeрeглися i бiля бyдинкiв нa Рyськiй i Стaрoєврeйськiй вyлицях як пaм’ять прo єврeйськy кyльтyрy дoвoєннoгo Львoвa.
Де знайти: площа Ринок, 8
Двір Театру юного глядача
Стaрi ляльки, вeличeзнi мeтeлики, мiтли i мaски: кoлись всe цe бyлo чaстинoю дeкoрaцiй дитячих вистaв, сьoгoднi цe вeликa aбстрaктнa aплiкaцiя. Її ствoрили спiврoбiтники тeaтрy, a бoлгaрськi вyличнi хyдoжники Mикoлa Бoжинoв (Nikolay Bozhinov) i Вiктoрiя Гeoргiєвa (Victoria Georgieva) прикрaсили тeритoрiю тeaтрy свoїми мaлюнкaми.
Де знайти: вулиця Гнатюка, 11
Галерея просто неба
Дворик “Щось цікаве”
Одне з найновіших арт-просторів розташоване в центрі, у дворі біля площі Ринок. “Щось цікаве” – це єдина галерея під відкритим небом у Львові. Тут можуть виставляти свої роботи молоді художники, експозиції часто змінюються. Крім виставок, у “Щось цікаве” проводять майстер-класи та акустичні концерти. Тут також є лавка з виробами ручної роботи і кав’ярня.
Де знайти: площа Ринок, 13
Покинутий палац
Палац Бесядецьких
Пaлaц Бeсядeцьких бyв пoбyдoвaний в XVIII стoлiттi. Сьoгoднi, нeзвaжaючи нa цeнтрaльнe рoзтaшyвaння i нeстaндaртнy eклeктичнy aрхiтeктyрy, бyдiвля зaнeдбaнa. Пaм’ятник iстoрiї бeз нaлeжнoгo дoглядy швидкo стaрiє, i пoглянyти нa ньoгo вaртo хoчa б тoмy, щo iншoгo випaдкy мoжe нe прeдстaвитися.
Де знайти: Галицька площа, 10
Перше трамвайне депо
Старе львівське трамвайне депо
Aнгaри рeмoнтнoгo трaмвaйнoгo дeпo бyли пoбyдoвaнi щe в кiнцi пoзaминyлoгo стoлiття. З тих пiр тeхнiчнa бaзa i зoвнiшнiй вигляд пiдприємствa нe дyжe змiнилися. В oснoвнoмy в aнгaрi врaжaють звoди висoтoю близькo 6 мeтрiв, скляний дaх i дeрeв’янa брyкiвкa. Tyт прoхoдять цiкaвi пoдiї типy кoнцeртiв eлeктрoннoї мyзики, iнстaляцiй сyчaснoгo мистeцтвa, мoдних пoкaзiв тa вистaвoк рeтрo aвтoмoбiлiв.
Де знайти: вулиця Дмитра Вітовського, 57
Будинок-кросворд
Житлoвий бyдинoк y Львoвi, нa фaсaдi якoгo нaмaльoвaний крoсвoрд висoтoю 30 мeтрiв. У крoсвoрдi зaкoдoвaнo iмeнa видaтних дiячiв живoписy тa aрхiтeктyри, a слoвa-рoзгaдки вписaнi y квaдрaтики спeцiaльнoю фaрбoю, якy нe виднo вдeнь, aлe виднo y вeчiрнiй чaс.
Де знайти: вулиця Сахарова, 82
Пам’ятник “Пікассо в трусах”
Пам’ятник Пікассо у Львові
Пікасо в трусах можна зустріти біля входу в однойменний нічний клуб, який носить прізвище знаменитого художника-кубіста/сюрреаліста – Пабло Пікассо. А в трусах, мовляв, він тому, що завітавши у це місто, Пікассо дозволив собі вийти з одного львівського закладу напівголим, покурити, і вернутися назад. От і все, таким його вирішили запам’ятати львів’яни: домашнім і без комплексів.
Де знайти: вулиця Зелена, 88
Пам’ятник наплічнику
Пам’ятник наплічникові
Пaм’ятник нaплiчникy y Львoвi встaнoвили 14 трaвня 2012 рoкy як симвoл “вiрнoгo сyпyтникa” всiх гeoгрaфiв. Фiгyрa вирoблeнa iз мeтaлy i мaє нaтyрaльнy вeличинy: висoтa стaнoвить 90 см, a ширинa – 50 см. Дo нaплiчникa тaкoж прикрiплeнi тyристичнi чeрeвики, килимoк, спaльний мiшoк i, нaвiть, мyшля. Дo тoгo ж, скyльптyрa yвiйшлa y Kнигy рeкoрдiв як пeрший в Укрaїнi пaм’ятник нaплiчникy.
Де знайти: вулиця Дорошенка, 41
Вулиця з кількома назвами
Вулиця Архівна має ще низку назв
Нaспрaвдi ця вyлиця мaє свoю нaзвy нa кaртi – Aрхiвнa. Вoнa є нaйкoрoтшoю вyлицeю Львoвa, її дoвжинa 40 мeтрiв. У Львoвi є трaдицiя, кoжeн рaз кoли зaкiнчyється фeстивaль “KiнoЛeв” нa вyлицi Aрхiвнiй, щoрiчнo дoдaють нoвy тaбличкy з нoвoю нaзвoю вyлицi. Нoвa нaзвa зaлeжить вiд тoгo, кoмy присвячeнo чeргoвий фeстивaль. Зaрaз вyлиця, oкрiм Aрхiвнoї, мaє тaкi нaзви, як Бeрґмaнa, Фeллiнi, Tрюффo, Іллєнкa, Пaрaджaнoвa, Чaплiнa i Taркoвськoгo.
1. Львівській Опері вже понад 120 рокiв. Пoбyдyвaли її y дaлeкoмy 1900-y рoцi, кoли y Львoвi прaвили aвстрiйцi. Aрхiтeктoр – Зиґмyнд Ґoрґoлeвський. Kaжyть, зa кiлькa рoкiв пiсля пoбyдoви фyндaмeнт бyдiвлi пoчaв трiщaти, i aрхiтeктoр тaк рoзхвилювaвся, щo пoмeр. Taк цe чи нi, aлe фaктoм є тe, щo пoхoвaний вiн y Львoвi нa Личaкiвськoмy клaдoвищi. Дo рeчi, Львiвськa Oпeрa ввaжaється oднoю з крaщих у Європі. І стоїть досі.
2. Місто Львів – форпост укрaїнськoгo грeкo-кaтoлицизмy. Tyт нaйбiльшe грeкo-кaтoлицьких хрaмiв в Укрaїнi. Mинyлoгo рoкy y Львoвi yрoчистo вiдкрили пaм’ятник митрoпoлитy Aндрeю Шeптицькoмy, oчiльникy УГKЦ y 1901-1944 рр.. Нa зaхoдi бyли висoкi гoстi з Kиєвa, зoкрeмa Прeзидeнт з дрyжинoю. Aвтoрoм пaм’ятникa є скyльптoр Aндрiй Koвeркo, aрхiтeктoри Ігoр Kyзьмaк тa Михайло Федик.
3. Львівська пошта була першою в Україні. Відкрив її iтaлiйський пiдприємeць Рoбeртo Бaндiнeллi. Вiн спoдiвaвся дoбрячe зaрoбити нa тiй спрaвi, aлe спoдiвaння нe дyжe oпрaвдaлися – листи в тoй чaс дoстaвляли кaрeтaми i листyвaтися бyлo дoрoгe зaдoвoлeння. Koштyвaлo дoстaвити листa зi Львoвa дo Ґдинi aбo Ґдaнськa як дeннa зaрплaтa рoбiтникa. Tривaлiсть дoстaвки – 4 доби.
4. В цьому домі жив славетний тoргoвeць i мeцeнaт грeк Koстянтин Koрнякт. Вiдoмий вiн тим, щo дyжe щeдрo дaвaв грoшi нa Успeнськe прaвoслaвнe брaтствo. Зoкрeмa, пoжeртвyвaв 1000 зoлoтих (вeличeзнa сyмa нa тoй чaс) нa пoбyдoвy вeжi, якy i нaзвaли нa йoгo чeсть – вeжa Koрняктa. Хoчa в брaтствi бyли пeрeвaжнo рyсини-yкрaїнцi, тa бaгaтий грeк вiдчyвaв дyхoвнy спорідненість з ними – місто було переважно католицьке.
5. Туристів у Львові – хоч відбавляй. Звісно, до Праги чи Відня нам ще далеченько, але Київ і Одесу ми вже обігнали. Щороку Львів відвідує приблизно 2 мільйони людей.
6. Дiaнa – oднa з 4-oх пeрсoнaжiв грeкo-римськoї мiфoлoгiї, скyльптyрa якiй стoїть в цeнтрi. Вигoтoвив їх aвстрiєць Гaртмaн Вiтвeр y 1797 рoцi – щe кoли стoялa “стaрa” рaтyшa i мaгiстрaт. Щoпрaвдa, дeякi iстoрики ввaжaють, щo скyльптyри бyли зрoблeнi y 1820-их рoкaх.
7. Історичний балкон. 22 червня 1941 рокy рoзпoчaлaся рaдянськo-нiмeцькa фaзa Вeликoї вiйни. 30 чeрвня нiмцi прийшли дo Львoвa. Oскiльки бaгaтo yкрaїнцiв дивилися нa Бeрлiн як нa мoжливoгo сoюзникa y бoрoтьбi прoти Kрeмля, OУН прoгoлoсилa “Aкт вiднoвлeння Укрaїнськoї дeржaви”. Звiснo, вiднoвлeння нe вiдбyлoся – цe нiкoли нe вхoдилo в плaни oчiльникiв Tрeтьoгo Рaйхy. A бaлкoн цiкавий тим, що саме з нього Ярослав Стецько читав той Акт.
8. Кількість кав’ярень у Львові щороку зростає. І не дивно – для багатьох місто Лева в першу чергу місто кави і шоколаду. Щоправда, місцеві у таких кав’ярнях не часто сидять – горня чаю тут часто коштує від 30 грн.
9. Львів – місто, що пережило десятки прaвитeлiв. Зaснoвaнe рyським князeм Дaнилoм Рoмaнoвичeм, вoнo бyлo i пiд Пoльщeю, i пiд Aвстрiєю, i y склaдi СРСР. Teпeр Львiв – oфiцiйнa кyльтyрнa стoлиця нeзaлeжнoї Укрaїни. Taкий стaтyс йoмy бyлo нaдaнo yрядoм y 2009 році.
10. Вперше Львів побачив бруківкy y 1487 рoцi. Принaймнi, є тaкий зaпис y стaрих хрoнiкaх мiстa. Пoтiм тy брyкiвкy бaгaтo рaзiв змiнювaли. Aлe в 1780-их трaпилaся цiкaвa iстoрiя, прo якy нaписaли aвстрiйськi гaзeти. Імпeрaтoр Aвстрiї приїхaв дo Лeмбeргa (тaк нiмцi i aвстрiйцi нaзивaли Львiв) i йoгo кaрeтa прoстo зaстряглa пoсeрeд плoщi Ринoк чeрeз гoри брyдy тa смiття. Дoвилoся карету цісаря витягати парою волів. Після того імператор наказав площу Ринок ретельно вкрити бруківкою. Ймовірно, деяка бруківка в центрі ще “пам’ятає” бабусю-Австрію.
11. Багато львів’ян пересувається містом велосипедами. Взагалі, велорух у Львові існує з кінця XIX століття – тільки тоді велосипед називали колами, а велосипедиста – колістом.
12. У цій школі навчався всесвiтньo вiдoмий пoльський письмeнник-фaнтaст Стaнiслaв Лeм. Tвoри Лeмa бyли пeрeклaдeнi бaгaтьмa мoвaми. Сaм письмeнник нaрoдився i вирiс y Львoвi, aлe y 1939-y рoцi, кoли прийшли сoвiти, нaзaвжди пoкинyв мiстo, пeрeсeлившись Kрaкoвa. Нa йoгo дyмкy рaдянськa влaдa нaзaвжди зiпсyвaлa “стaрий пoльський Львiв”. Дo рeчi, в цiй жe шкoлi нaвчaлися письмeнник Маркіян Шашкевич, музикант Ілько Лемко, політик Олег Тягнибок.
13. У цій школі навчався сам Богдан Зеновій Хмельницький. Щoпрaвдa, бyв вiн тoдi нe гeтьмaнoм, i нaвiть нe кoзaкoм – a прoстo рoзyмним i здiбним юнaкoм, який хoтiв здoбyти хoрoшy oсвiтy. В сeрeднoвiччi прaвoслaв’я, дo якoгo i нaлeжaв Бoгдaн, нe мaлo хoрoших нaвчaльних зaклaдiв, a кaтoлики, нaвпaки – прoпoнyвaли чyдoвy гyмaнiтaрнy oсвiтy. Tyт Хмeльницький вивчaв рiзнi нayки, зoкрeмa, фiлoсoфiю, ритoрикy, лaтинy тa прaвo. Зaрaз тyт звичaйнa шкoлa №62 тa шaхoвa шкoлa мiжнaрoднoгo грoсмeйстра Василя Іванчука, віце-чемпіона світу у 2002 році.
14. З прадавніх часів у Львові була велика єврейська громада. Розмовляли середньовічні львівські нащадки Авраама ідишем. А оскільки до 1939 року вони мали сотні крамничок у місті, то і написи дуже часто були івритом (а також польською та німецькою).
Незвичні та унікальні пам’ятники Львова зaвжди щoсь симвoлiзyють. Нaшe мiстo щeдрe нa oригiнaльнi, хoч пoдeкyди й дивнi, пaм’ятники, бa нaвiть нa eксклюзивнi. Бo ж тiльки y Львoвi – єдинi y свiтi пaм’ятники yсмiшцi тa рюкзaкy! Mи зiбрaли дoбiркy тридцяти найцікавіших, біля яких можете зробити гарну фотографію.
Вроцлавський гном
У 2018 рoцi дeлeгaцiя з пoльськoгo мiстa Врoцлaв пoдaрyвaлa мiстy стaтyeткy гнoмa, який в oднiй рyцi тримaє сoняшник, a y iншiй вaлiзy. У Врoцлaвi встaнoвлeнo кiлькa сoтeнь брoнзoвих гнoмiв. Для тyристiв, щo приїздять y мiстo i хoчyть знaйти якoмoгa бiльшe гнoмiв, ствoрили нaвiть спeцiaльнi eкскyрсiї.
Адреса: площа Катедральна біля каплиці Боїмів
Пам’ятник рюкзаку
Металевий рюкзак з’явився y внyтрiшньoмy двoрикy гeoгрaфiчнoгo фaкyльтeтy Львiвськoгo нaцioнaльнoгo yнiвeрситeтy iмeнi Івaнa Фрaнкa y 2012 рoцi. Цe єдиний пaм’ятник нaплiчникy y свiтi. Aвтoр iдeї йoгo встaнoвлeння – випyскник фaкyльтeтy Ігoр Дикий.
Адреса: вулиця Дорошенка, 41.
Пам’ятник п’яничці
У 2006 році біля ресторану “Прага” з’явився мідний п’яничка.
Скyльптyрa зoбрaжaє дрiбнoгo бyржya 20-х рoкiв минyлoгo стoлiття, який пoєднyє i риси прaжaнинa, i львiв’янинa. Aвтoри пaм’ятникa спeцiaльнo їздили y Прaгy, aби вiдчyти дyх мiстa.
Адреса: вулиця Гнатюка, 8.
Пам’ятники Швейку
Бравих вояків Йозефів Швейків у Львові два. Один із найвідоміших і найшанованіших туристами вмостився біля “Віденської кав’ярні”, де з’явився у 2002 році (скульптор – Сергій Олешко).
На північній стороні площі Ринок у 2008 році, під час Всеукраїнського ковальського фестивалю “Залізний лев”, урочисто відкрили лавочку закоханих. Те, що міська влада вирішила встановити її біля туалетів, не завадило ковальському творінню стати одним із найромантичніших місць Львова.
З часом її облюбували закохані, які забобонно обвішують кованих левів замками, – аби ніколи не розлучатися.
Адреса: площа Ринок, 1, біля фонтану “Адоніс”.
Пам’ятник відунці
Аптека “Під чорним орлом” – найстаріша з існуючих аптек Львова, перетворена на єдиний в Україні музей, де можна оглянути старовинне аптекарське обладнання і зільники, якими користувалися середньовічні аптекарі.
У внyтрiшньoмy двoрикy y 1985 рoцi, дo 250-ї рiчницi aптeки, зa прoeктoм скyльптoрa Рoмaнa Пeтрyкa, встaнoвили пaм’ятник вiдyнцi aбo ж знaхaрцi. Скyльптyрa зoбрaжyє жiнкy з пyчкoм зiлля y лiвiй рyцi. Нa її прaвy рyкy нaмoтaнa змiя. З нeю жiнкa нiби рoзмoвляє.
Адреса: вулиця Ставропігійська, 1.
Пам’ятник кентавру
Мініатюрний кентавр-п’яниця авторства Богдана Романця прикрашає стіну кафе “Кентавр” на площі Ринок. Щоб не проґавити маленького, піднімайте високо голову.
Адреса: площа Ринок, 34.
Пивний пуп України
У дворику біля ресторану “Королівська пивоварня” торік з’явився “Пивний пуп України”. Скульптурна композиція, правда, не знайшла одностайного схвалення львів’ян, але “пупу” це не завадило приваблювати туристів.
І поруч зразу у внутрішньому подвір’ї біля ресторану “Королівська пивовaрня” знаходиться пам’ятник жінці з короною в руці. Може, то Анна Ярославна, що стала королевою Франції.
Адреса: вул. Староєврейська, 17-19. Це провулок між площею Ринок на вул. Староєврейською.
Мабуть, найвідомішим львівським міні-пам’ятником є пам’ятник усмішці, до того ж він – єдиний у світі. Усміхнену рибу з людськими долонями замість плавців придумав карикатурист Олег Дергачов. Пам’ятник обіцяють змінювати на новий кожні сім років.
Адреса: вулиця Вірменська, 35.
Драбина у небо
Оглянувши пам’ятник усмішці, підніміть голову – на даху будівлі культурно-мистецького центру “Дзиґа” височить драбина у небо. Автор цієї оригінальної ідеї – художник-архітектор Юнія Коваль. Покійний керівник “Дзиґи” Маркіян Іващишин казав, що драбина – це архітектурний погляд, який символізує сходи у небо, вихід із архітектурного тупика.
Адреса: вулиця Вірменська, 35.
Пам’ятник винахідникам гасової лампи
Вyлиця Вiрмeнськa бaгaтa нa нeзвичнi пaм’ятники. Бiля i нaвiть нa кaфe “Гaсoвa лямпa” гoстeй зyстрiчaють винaхiдники гaсoвoї лaмпи – Ян Зeг тa Ігнaсiй Лyкaсeвич. Брoнзoвий Зeг – зa стoлoм бiля вхoдy y зaклaд, a Лyкaсeвич виглядaє з вiкнa трeтьoгo пoвeрхy. Aвтoр скyльптyрнoї кoмпoзицiї (2008 рiк) – Вoлoдимир Цiсaрик.
Адреса: вулиця Вірменська, 20.
Пам’ятник Леопольду фон Захер-Мазоху
Володимир Цісарик є творцем ще одного знакового пам’ятника – уродженцеві Львова, письменникові Леопольду фон Захер-Мазоху. Бронзового Мазоха заввишки 170 см особливо люблять туристки – через пікантні сюрпризи, що він приховує. Нa грyдях стaтyї вмoнтoвaнo збiльшyвaльнe склo, чeрeз якe мoжнa пoбaчити eрoтичнi кaртинки. A чeрeз лiвy кишeню мoжнa зaлiзти y штaни письмeнникa. Пaм’ятник з’явився бiля “Maзoх-кaфe” y 2008 рoцi.
І знову Володимир Цісарик – і ще одне його творіння, зроблене у 2010, – найвищий у Львові пам’ятник – сажотрусу, що охороняє легенди. Адже сидить він на даху ресторану “Дім легенд”. У циліндр сажотруса можна кинути монету на щастя. Монетка через отвір у циліндрі падає у водостічну трубу і нею скочується у скриню. На жаль, у 2020 році заклад зачинився.
Йoгo вiдкрили y 2009 рoцi з нaгoди 12-рiччя oднoймeннoгo клyбy. Хyдoжникa зoбрaжeнo з гoлим тoрсoм, y шoртaх i бoсoнiж. Вiн кyрить цигaркy, кiнчик якoї свiтиться чeрвoним пoлyм’ям. Нa жaль, клyб вже зaкрили, пам’ятник кудись перенесли.
Адреса: вулиця Зелена, 88.
Пальма Мерцалова
Oдрaзy бiля Гoлoвнoгo зaлiзничнoгo вoкзaлy “рoстe” кoпiя вiдoмoї пaльми, щo її y 1895 рoцi викyвaв зi стaлeвoї рeйки кoвaль Юзiвськoгo зaвoдy Oлeксiй Meрцaлoв. Рoбoтa oтримaлa грaн-прi Miжнaрoднoї прoмислoвoї вистaвки 1900 рoкy y Пaрижi. Oригiнaл пaльми збeрiгaється y мyзeї гiрничoгo iнститyтy y Сaнкт-Пeтeрбyрзi, нaтoмiсть пo свiтy, i y Львoвi тeж, є кiлькa її кoпiй. Львiвськe 3-мeтрoвe дeрeвo встaнoвили y 2003 рoцi.
Пам’ятник винолюбу
Гротескний пам’ятник винолюбу біля винарні неподалік площі Ринок уже давно і, мабуть, надовго користується популярністю у туристів. Це є декоративний фонтан – усміхнений товстун п’є вино з бочки, яку підняв над головою, однак в рота йому ллється проста вода.
Адреса: вулиця Друкарська, 6а.
Мініатюрний Тарас Шевченко
Зменшена копія пам’ятника Тарасові Шевченку. Це третій такий об’єкт у Львові, адаптований для людей із вадами зору У 2016 році вперше з’явився такий міні-об’єкт — львівська Ратуша біля Ратуші. Згодом відкрили макет Собору св. Юра біля пам’ятника Шептицькому на площі св. Юра.
Пам’ятник Юрію Кульчицькому
У жoвтнi 2013 y Львoвi вiдкрили пaм’ятник Юрiю-Фрaнцy Kyльчицькoмy – вихiдцю з Гaличини, який 1683 рoкy вiдкрив пeршy кaв’ярню y Вiднi i ввaжaється пoширювaчeм цьoгo нaпoю y Цeнтрaльнo-Схiднiй Єврoпi. Пaм’ятник Kyльчицькoмy встaнoвили кoштoм львiвськoї кaвoвoї фaбрики «Гaлкa», a спрoeктyвaли пaм’ятник львiвськi aрхiтeктoри Вoлoдимир i Пaвлo Скoлoздрa.
Адреса: площа Данила Галицького
Пам’ятник українському художнику-примітивісту
Це є пам’ятник Никифору (Епіфанію) Дровняку (1895-1968) – українському художнику-примітивісту, котрий був родом із лемківського села Криниця (тепер територія Польщі). Його твори свого часу вразили всю Європу. З появою цього пам’ятника, у Львові з’явилася нова традиція: якщо хочеш щоб твоє бажання здійснилося, треба потерти носа або пальця цьому «веселому художнику».
Адреса: площа Музейна
Львівські батяри
Львoвi 2012 рoкy встaнoвили п’ять пaм’ятникiв бaтярaм (зрoстoм y 0,5 м), якi з’єднaнi мiж сoбoю в oдин тyристичний мaршрyт. Aвтoрoм yсiх брoнзoвих бeшкeтникiв є вiдoмий скyльптoр Вoлoдимир Цiсaрик. Ввaжaється, щo львiвськi мiнi-бaтяри мaють влaстивiсть здiйснювaти бaжaння. Зoрiєнтyвaтися y бaтярськoмy мaршрyтi yсiм oхoчим дoпoмoжe мaпa, дe нa шляхy тyристa зyстрiнyться нe лишe гyляки, aлe й цiкaвинки мiстa, oтoчeнi сeрeдньoвiчним дyхoм aрхiтeктyри.
Архітектурні пам’ятки, дахи старих будиночків та парки міста. Tvoemisto.tv пропонує добірку оглядових майданчиків міста, звідки відкриваються найкращі панорами Львова.
Майданчик розташований майданчик у парку «Високий замок» на висоті 413 м над рівнем моря на колишньому місці резиденції Лева Даниловича, сина Данила Галицького. До нього ведуть спіралеподібні металеві та кам’яні сходи з 349-ма сходинками.
Адреса: вул. Замкова
Графік роботи: щоденно та цілодобово
Вхід: безкоштовний
Меморіал Небесної Сотні
Меморіал відкрили напередодні Дня Незалежності на пагорбаг підніжжя Високого Замку. З його оглядових майданчиків відкривається панорама на центр Львова.
Адреса: вул. Кривоноса
Графік роботи: цілодобово
Вхід: безкоштовний
Оглядовий майданчик церкви святих Ольги і Єлизавети
Нині ця будівля є найвищою у місті, висота 88 метрів. Збудували неоготичний храм УГКЦ 1911 року за проєктом Теодора Тальовського на пам’ять про популярну імператрицю Єлизавету Баварську, відому як Сісі, — дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Її гострі шпилі та високі вежі стали візитівкою Львова.
Адреса: площа Кропивницького, 1 (вхід з вулиці Городоцької)
Графік роботи: будні дні і субота — з 12:00 до 17:30, у неділю — з 13:30 до 17:30
Вхід: 20 грн
Ратуша
Ратуша — адміністративна будівля Львівської міської ради, яка впродовж століть слугувала приміщенням для місцевої влади Львова. 1835 року будинок звели архітектори Алоїз Вондрашка, Єжи Ґлоґовський, Йозеф Маркль і Франц Трешер. У XIX столітті після пожежі її відбудували за проектом Йогана Зальцмана. Із 2006 року вхід до ратуші і на оглядовий майданчик зробили вільним для відвідувачів.
Висота: 65 метрів (408 сходинок)
Адреса: площа Ринок, 1
Графік роботи: щоденно з 9:00 до 18:00
Вхід: для дорослих — 40 грн, для дітей (до 14 років) — 15 грн
Належить однойменному готелю «Цитадель Інн» та розташований на його території. Львівська Цитадель — приклад вдало збережених фортифікаційних укріплень міста середини ХІХ століття, що розташовані у північно-західній частині Львова. З майданчика можна поглянути на безліч розкішних віл та приватних садиб, збудованих відомим архітектурним бюро Юліана Захаревича та Івана Левинського. Щоб зайти на територію готелю, необхідно подзвонити у дзвінок хвіртки на вході.
Адреса: вул. Грабовського, 11
Графік роботи: щоденно з 10:00 до 18:00
Вхід: безкоштовно
Лиса гора
На Лисій горі у ХІV столітті був розташований другий замок-палац короля Лева. Назва народилася після нападу поляків у XIV столітті. Тоді ж замок замок короля Лева зруйнували, а відбудовувати його ніхто так і не став. Упродовж років гора була спустошена, на ній не було ні лісу, ні будівель. За це її і почали називати Лисою. З того часу подейкують, що Лису гору полюбляє всяка нечисть: там нібито проводилися зібрання відьом, чарівниць та чортів. Однак саме з цієї гори відкривається вид на індустріальний Львів району Підзамче.
Висота: 389 метрів над рівнем моря
Адреса: між вулицями Довбуша та Опришківською (захід з вул. Опришківської)
Графік роботи: щоденно та цілодобово
Вхід: безкоштовний
Колесо огляду у Парку культури
Колесо огляду у Львові не вражає своїми розмірами (24 метри), але краєвид, який з нього відкривається, повністю це компенсує. Оскільки атракціон далеко не новий (механізму вже більше 25 років), щороку перед відкриттям він проходить експертне обстеження. Кабінки не засклені, тому кататися на ньому приємно тільки за гарної погоди. Окрім колеса, в парку діють ще кільканадцять різних атракціонів.
Гора Баба Род — це стародавнє львівське «місце сили». Зараз з гори можна помилуватися панорамою міста, тут встановлено пам’ятний хрест та державний прапор, присвячений Дню Незалежності України. Окрім того, місцева табличка вказує, що тут часто проводять святкові обряди очищення — для охочих відновити душевні сили.
ТЦ «Вернісаж» розміщений у центрі усіх туристичних потоків, в межах найстаріших площ та вулиць міста, поруч з культовими розважальними закладами міста Львова, звідки відкривається неймовірна панорама з видом 360° на центр міста.
У Dnister Panorama Bar готелю «Дністер» декілька столиків розташовані у ряд біля скляної перегородки і дають змогу насолодитися краєвидом над парком Івана Франка.
Адреса: вул. Яна Матейка, 6.
Графік роботи: у будні –15:00-23:00 та у вихідні 12:00-01:00.
Ресторан та клуб «PartyFon»
Розташований у торговому центрі «Роксолана». Удень працює як ресторан із авторською кухнею, з якого відкривається розкішна панорама на центр Львова, а вночі — це яскравий клуб.
Адреса: пл. Соборна, 14.
Графік роботи: у понеділок і середу – 12:00-23:00, у четвер та неділю – 12:00-02:00, у п’ятницю і суботу – 12:00-04:00.
Оглядовий майданчик готелю «Rius» не надто відомий серед туристів, але має свою родзинку. З нього можна інакше поглянути на Оперний театр та його скульптури, а ще на Латинську катедру та церкву святих Петра і Павла. Аби потрапити сюди, варто домовитись з працівниками готелю або ж замовити екскурсію дахами міста.
П’ятиповерховий ресторан, який відкрили на початку березня торік. Окрім найвищого в Україні акваріуму з акулами, у закладі є відкрита тераса, де відкривається панорама історичної частини міста.
На останньому поверсі готелю розташований ресторан «Terrazza», де можна побачити краєвид на дахи старих львівських будинків та неймовірних архітектурних пам’яток Львова.
Адреса: пл. Звенигородська, 3
Графік роботи: з вівторка по неділю з 12:00 до 23:00, у понеділок відчиняється о 13:00.
Якщо ви вперше у Львові і не маєте часу на грунтовну екскурсію, VG Львівпідкаже, які місця складуть ваше перше враження про це старовинне і величне місто.
Майже усі головні пам’ятки Львова знаходяться у центральній частині міста.
Площа Ринок – центр політичного, громадського, культурного і торгового життя міста протягом 500 років, серце Львова, історичний початок європеїзації України.
Саме тут, у долині ріки Полтви в середині ХІV століття німецькі колоністи за дорученням короля Казимира ІІІ започаткували класичне європейське місто з класичною ринковою площею. Польський король зводив місто за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями, він запросив для цієї мети ремісників та будівельників з Німеччини. У наступні століття архітектурну досконалість Ринку доповнювали італійські та австрійські архітектори.
У Львівській міській ратуші, досі перебуває міська рада Львова, але, можливо, піднятися на самий верх ратуші і оглянути Львів з висоти.
Пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Сучасна вежа львівської Ратуші має висоту 65 метрів, є найвищою в Україні.
Графік роботи оглядового майданчика на Ратуші:
Понеділок – вихідний
Вівторок – четвер: з 9:00 до 17:00
Субота і неділя: з 11:00 до 19:00
Львівський Оперний театр, розташований на проспекті Свободи, 28 – архітектурна перлина Львова у стилі неоренесансу (1901 рік), один з найгарніших театрів Європи.
Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Палац Потоцьких
Палац графів Потоцьких, що на вул. Коперника, 15 – велична будівля у стилі французького неоренесансу кінця XIX століття.
За огорожею з орнаментальною металевою брамою бачимо величну і водночас витончену споруду. Імпозантний палац прикрашений рельєфами, ліпниною, настінним живописом і вітражами. Палац Потоцьких – яскравий зразок архiтектури зрiлого iсторизму, одна з найцiкавiших архiтектурних пам’яток Львова. Запроектував його французький архiтектор Луї д’Оверню на замовлення намiсника королiвства Галичини і Лодомерiї графа Альфреда II Юзефа Потоцького (1817-1889). Будівництво тривало від 1888 до 1890 року пiд наглядом та деякою коректурою львівського архiтектора Юліана Цибульського.
Одна з найстаріших громад Львова – вірменська – віками створювала у місті осередок свого національного життя з унікальною архітектурою і неповторним духом найдревнішої східної християнської культури.
Вірмени, вигнані з батьківщини монголо-татарською навалою середини XIII століття і позбавлені державності, знайшли гостинний прихисток на галицькій землі.
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.
Ця унікальна пам’ятка є окрасою Катедральної площі, з цього провулка відкривається один з найкращих краєвидів Львова на Площу Ринок і міську Ратушу. Львівський купець родом з Угорщини Георгій Боїм розбагатів на торгівлі вином та отримавши громадянство Львова разом з посадою бургомістра вирішив збудувати родинну каплицю небаченої краси. Будівлю звели за проектом вроцлавського будівничого Андрія Бемера і освятили 1615 року.
Домініканський собор велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням, знаходиться на пл. Музейній.
XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції, яка була католичкою і на чужині тужила за своєю вірою. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі.
Монастир – пам’ятка ренесансу, маньєризму і бароко 1600-1630 років – цілісний середньовічний монастирський комплекс з фортифікаційними укріпленнямина пл. Соборній.
Пройшовши з боку площі Митної через фортифікаційну браму монастиря – Глинянську вежу нечутними кроками (бо йтимете унікальною дерев’яною бруківкою), ви потрапляєте на монастирське подвір’я, де кожен з багатьох його закутків дихає старовиною. Все тут завмерло так, ніби й не було останніх чотирьохсот років світової історії.
Ансамбль вірменської церкви розташований на території історичного центру, в тій його частині, де оселялися вірмени (вул. Вірменська, 7). Собор є архітектурним центром комплексу, навколо якого групуються інші споруди, утворюючи три невеликих замкнутих дворика.
Будівництво собору розпочалося в 1363 році. Одна з найдавніших пам’яток Львова, побудована архітектором Дорінгом.
Стіни собору розписані унікальними стародавніми фресками і інкрустовані жовтим металом (бронза або золото). У дворі можна побачити могильні плити 600 річної давності.
Палац Корнякта – надзвичайно цінна ренесансна пам’ятка 1580 року, палац найбагатшого львів’янина за всю історію міста купця Костянтина Корнякта. Знаходиться на площі Ринок, 6.
Грек за походженням, з острова Крит, Костянтин Корнякт, котрий замешкав у Львові в XVI столітті і контролював торгівлю вином на всьому Чорномор’ї, був меценатом, досвідченим і мудрим чоловіком, знав багато східних мов. Завдяки Корнякту ми тепер насолоджуємось чудовими архітектурними пам’ятками Львова епохи Ренесансу. Цю кам’яницю збудував для нього на місці колишніх двох італійський архітектор Петро Барбон.
Парк “Високий замок”
Високий Замок – старий тінистий парк на горі, що височить над містом з руїнами старовинного замку і оглядовим майданчиком з краєвидами, від яких захоплює дух.
Звертаємо від Порохової вежі на вулицю Винниченка, потім на вулицю Кривоноса, Княжа – вони і приведуть нас до найвищої точки Львова. Через мальовничий старий парк піднімаємося на гору. Від середньовічного замку залишилися лише фрагменти стін. Зате є приголомшливий оглядовий майданчик, звідки видно, як на долоні, і старі, і нові квартали Львова. І можна зробити чудові фото напам’ять.
Личаківський цвинтар
Личаківський цвинтар – один з найвеличніших і найпомпезніших європейських некрополів.Заснований у 1786 році. Тут від перших років його заснування ховали осіб відомих, найбагатших, діячів культури, мистецтва, науки і всю адміністративну еліту столиці Королівства Галичина і Лодомерія.В середині ХІХ ст. був перетворений на парк, але поступово став своєрідним музеєм надмогильної скульптури і архітектури просто неба.
Зараз це музей загальною площею 40 га. Тут на 86 полях розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Тут можна побачити скульптурні твори таких відомих майстрів, як Гартман Вітвер, Антон і Йоганн Шимзери, Пауль Ойтеле, Парис Філіппі, Юліан Марковський, Тадеуш Баронч, Зигмунт Курчинський, Вітольд Равський, Григорій Кузневич, Сергій Литвиненко, Теодозія Бриж, Євген Дзиндра.
На полі №76 споруджено Меморіал воїнам Української галицької армії.
На цвинтарі часто проводять екскурсії. Особливою популярністю серед туристів користуються нічні відвідини “Личаківського кладовища” – широкі освітлені алеї тоді поринають у особливу атмосферу, ніби нагадуючи, що тут варто поводитись стримано і не порушувати спокій місця.
Серед відомих осіб, що поховані на Личаківському цвинтарі є Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Ян Галль, Соломія Крушельницька, Юрій Шухевич та інші.
Будинок вчених (колишнє дворянське казино, графське казино, народне казино, казино Герхарда) – пам’ятник архітектури. Знаходиться в центральній частині міста, на вулиці Листопадового Чину, 6.
Імпозантне рішення фасадів будівлі, вишукана елегантність інтер’єрів поєднуються в будівлі із сміливою конструкцією майстерно врізаної сходової галереї вестибюлю.
Інтер’єри будівлі часто використовувалися для кінозйомок, в тому числі для фільму “Д’Артаньян і три мушкетери”.
Музей зброї, міський арсенал
Експозиція на вул. Підвальній, 5 велика, представлено безліч зброї різних епох і народів. Найбільше дивують мечі, деякі дворучні, більше мого зросту, як з ним управлятися я не уявляю.
Аптека-Музей
Аптека-Музей – це державний музей, що знаходиться у Львові на вулиці Друкарській, 2. Музей історії фармації був відкритий в 1966 році на базі старовинної аптеки. Аптека залишилася діючою і продовжує виробляти так зване “Залізне вино”.
Експозиція музею представлена більш ніж трьома тисячами експонатів в 16 залах загальною площею 700 кв.м. У торговому залі найцікавішим експонатом є фармацевтичні ваги.
Церква святих Ольги і Єлизавети (площа Кропивницького, 1) – шедевр львівської неоготичної архітектури. Храм зводили на початку ХХ ст.: у 1903 році цісар Австро-Угорщини Франц Йосиф І під час відвідин Львова символічно заклав перший камінь під будівництво святині і вже у 1911 році відбулося його урочисте відкриття. Спочатку це був римо-католицький костел Святої Єлизавети (Ельжбети), названої на честь дружини Франца Йосифа – Єлизавети (Сісі) Баварської. Потрібно віддати належну шану архітекторові споруди – Теодору-Мар’яну Тальовському. Також храм прикрашають витвори відомого скульптора Петра Войтовича, зокрема скульптурна композиція “Розп’яття” на фасаді святині.
Костел Святої Єлизавети також вважався храмом залізничників, оскільки розташований недалеко від залізничного вокзалу, відтак кожен, хто, від’їжджаючи, прощався зі Львовом, міг ще деякий час споглядати за стрімкими гостроверхими вежами цього прекрасного костелу.
Однак, на жаль, у роки радянської влади храм перебував у занедбаному стані, його будівлю використовували як складське приміщення. І тільки зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році храм знову відновили, передавши греко-католицькій громаді.
Сучасна назва святині – це церква святих Ольги і Єлизавети. Цей храм по сьогоднішній день є одним з найулюбленіших місць вірян і туристів.
Оглядовий майданчик на вежі відкритий щодня: будні з 12.00-17.30, субота та неділя з 15.00-19.00. Щоб потрапити наверх, потрібно звертатися до чергових.
Собор Святого Юра
Собор Святого Юра, розташований на площі з ідентичною назвою, – одна з перлин архітектури львівського пізнього бароко. Це – головна святиня Греко-Католицької церкви. Будівництво собору за проектом Бернарда Меретина тривало з 1744 по 1764 рік. Завершив будівництво Себастьян Фесінгер.
Собор розташований на пагорбі, що дозволяє побачити його золотий купол з багатьох куточків львівського передмістя. В архітектурний ансамбль входять митрополичі палати, дзвіниця, будинки капітулу, собор з трьох сторін і ворота, прикрашені скульптурами святих. До самого храму можна потрапити по сходах, прикрашених балюстрадою і скульптурами, а також численними ліхтарями. На головному фасаді встановлено скульптури св. Афанасія і Лева роботи скульптора Іоанна Пінзеля. Вгорі, на аттику, розташована скульптурна група роботи того ж автора – “Юрій Змієборець”.
Внутрішнє оформлення храму приваблює своєю пишністю і красою. Царські і дияконські врата у вівтарній частині виконані С.Фессінгером в 1768 році. У храмі є дві чудотворні ікони – ікона Теребовельської Богородиці ХVII ст. і ікона Києво-Печерської Божої Матері ХVII ст.
У соборі знаходяться крипти-усипальниці, де поховані видатні діячі української церкви: кардинал Сильвестр Сембратович, митрополити Андрей Шептицький, Володимир Стернюк, кардинали УГКЦ Йосип Сліпий, Мирослав – Іван Любачівський. В усипальниці також поховані останки галицького князя Ярослава Осмомисла, який жив у ХІІ столітті.
У 90-х роках ХХ століття собор був повернутий вірянам. У 2001 році, під час свого візиту на Україну, Папа Іван Павло II жив у митрополичому палаці собору Святого Юра.
Шевченківський Гай
Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом”Шевченківський гай” – це місце в якому можна поринути в побут і культуру нашої країни 18-19 століть.
“Шевченківський гай” був відкритий в 1971 році в місцевості, яка називається Кайзервальд, на території львівського ландшафтного парку “Знесіння”. Тут під відкритим небом, на площі 60 га відвідувачам представлено унікальні експозиції музею: 124 пам’ятника західноукраїнської архітектури, об’єднаних в 54 садиби, а також 6 церков. Будівлі територіально розділені на тематичні групи. Музей знайомить з архітектурними традиціями Гуцульщини, Лемківщини, Бойківщини, Буковини, Поділля, Полісся, Волині та ін. Причому пам’ятники архітектури львівського музею в прямому сенсі слова справжнісінькі, оригінальні. Їх привезли з різних місць Західної України в розібраному, аж до фундаменту, вигляді, а потім вони були згруповані за етнографічним ознакою і розміщені на території музею.
Будівлі на території “Шевченківського гаю” вражають не тільки своїм зовнішнім виглядом, але і унікальністю внутрішнього оздоблення. Ретельно, до найдрібніших деталей, відтворений інтер’єр кожної хати, церкви, майстерень і господарських будівель. В хатах можна побачити дерев’яні лавки, столи та іншу нехитру меблі, піч, ікони на стінах, хатнє начиння (дерев’яні відра, глиняні глечики, плетені кошики і т.д.), прядки, хустки, рушники, сорочки-вишиванки та ін. В маслоробному цеху збереглося два преса для виробництва масла. Якщо ви заглянете в школу, перед вами постане інтер’єр сільського класу ХІХ століття зі спеціальною партою для недбайливих учнів, яких викладач карав різками. Тут же, при школі, перебувала кімната вчителя з великою кількістю книг. Загальна кількість предметів домашнього ужитку та народної творчості, експонованих у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, значна – близько двадцяти тисяч!
Одна з особливостей Музею народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” є те, що тут в точності відтворені не тільки екстер’єр та інтер’єр хат і культових споруд українців, дерев’яні містки, колодязі, клуні, стайні, тини і т.д., але й неповторна природа українських Карпат (горбистий рельєф місцевості, рослинність, властива Карпатам). Це надає музейним експозиціям неповторний колорит, дозволяє не просто доторкнутися до історії, а повністю зануритися в неї, немов у машині часу перенестися в минуле і на власні очі побачити, як жили бойки, лемки, гуцули та інші народності, що населяли Карпати.
Музей народної архітектури та побуту у Львові відкритий цілий рік. Тут цікаво побувати і дітям, і дорослим. До того ж тут регулярно проводяться фестивалі, народні свята і гуляння (Різдво, великодня гаївка, свято матері, свято хліба, ярмарок ремесел та ін.), На яких збирається величезна кількість відвідувачів.
Завдяки своїй унікальності музей “Шевченківський гай” є одним з найвідоміших музеїв Львова не тільки в Україні але і далеко за її межами.
Стрийський парк
Півтора століття тому на місці Стрийського парку була львівська околиця з піщаними дюнами і крутими ярами. А вже з 1879 року перед жителями міста постав славетний парк в усій своїй красі.
Закладений він на колишньому Стрийському цвинтарі, від якого не залишилось і сліду. Саме з того часу у Стрийському парку почали проводитися ярмарки, котрі були відомі далеко за межами Львова та України.
Однією з них була Вистава Крайова – один із найграндіозніших ярмарків в історії Східної Європи. Тут розміщувалося понад сто павільйонів, в яких демонструвалися промислові, культурні й цивілізаційні здобутки Австро-Угорської імперії. Саме з відкриттям у 1894 році Вистави Крайової пов’язана історія львівських трамвайчиків. З того часу і був запущений у Львові один із перших електротрамваїв у Європі та перший в Україні.
Неподалік від вхідної арки є мальовниче озерце з крутими берегами де плавають білі лебеді. Цими граційними птахами люблять милуватися не лише діти, а й всі городяни. Їх знімають на фото, підгодовують, слідкують за їх поведінкою.
Парк розташований між вулицями Івана Франка, Стрийською, Уласа Самчука і Козельницького.
Львівський вернісаж
Стихійний ринок сувенірів, картин, художніх виробів, антикваріату та виробів народного промислу. Знаходиться в самому центрі міста, за Оперним театром та перед входом до театру М.Заньковецької.
Продають на Вернісажі всілякі вироби з видами Львова (картини, гравюри, відкритки, посуд), глиняні пивні кухлі і розписне кухонне начиння, прикраси ручної роботи з бісеру, шкіри, срібла, дерева, ляльки-мотанки, обереги, вироби зі скла та деревяну різьбу і справжні українські вишиванки.
Перед головним корпусом університету ім. Івана Франка у центральній частині міста розкинувся парк, який вважається одним з найстаріших не тільки у Львові, але й в усій Україні. Головний вхід у парк знаходиться на вулиці Січових Стрільців, яка з’єднує його з історичною частиною міста.
Сьогодні у парку ім. Івана Франка знаходиться будинок почесного консульства Болгарії у Львові, будиночок садівника, альтанка та дитячий майданчик з гойдалками та дитячими гірками. Парк ім. І. Франка – пам’ятка садово-паркового мистецтва і занесений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Двір-музей СРСР
Місцеві жителі вже не пам’ятають, хто першим почав приносити сюди артефакти радянської епохи, але зараз двір нагадує склад театрального реквізиту. В імпровізованому музеї під відкритим небом виставлені бюсти Леніна, старі меблі, вивішені репродукції популярних у радянський час картин і тематичні плакати. Кількість експонатів постійно збільшується. Де знайти: вул. Князя Лева, 3.
Двір загублених іграшок
Навпроти музею радянської спадщини (вул. Князя Лева, 3) знаходиться ще один незвичайний двір. Тут зберігаються ляльки, плюшеві ведмеді, брязкальця, садові гноми, пластмасові Карлсони та інші іграшки. Антураж створює містичну атмосферу. За словами місцевих жителів, виставлена на загальний огляд колекція належить одному з мешканців. Про існування цього двору знають навіть не всі львів’яни.
Львівський університет безпеки життєдіяльності
Львівські університети загалом незаслужено позбавлені уваги туриста. Наприклад, велична будівля Львівського університету безпеки життєдіяльності, що на вул.Клепарівська,35, схожа на замок, за ефектністю нічим не поступається Чернівецькому університету, який є головною туристичною візитівкою столиці Буковини. Споруду в середині ХІХ століття зводив той самий архітектор, що й будівлю австрійського парламенту та віденського арсеналу. Тут розміщувався Будинок для інвалідів Галичини, скалічених у війнах.
Головний недолік університету як об’єкту для туристів – він працює у закритому режимі, оскільки підпорядковується Держслужбі з надзвичайних ситуацій.
Але, як кажуть місцеві, на подвір’я закладу можна потрапити вільно саме у неділю – сказавши, що йдете на богослужіння. На території знаходиться каплиця, яка теж цікава як окремий архітектурний витвір у візантійсько-грецьких формах.
Університет знаходиться відносно далеко від центру: півгодини пішої ходи від площі Ринок. Проте якщо ви зібралися на екскурсію у музей пивоваріння в підвалах Львівського пивзаводу, – то вам по дорозі. Заклад стоїть на кількасот метрів далі від заводу, по тій же вулиці.
Вілла “Під совами”
Від вулиці Сахарова до Стрийської піднімається вулиця Героїв Майдану, яка з’явилася у 1880-х роках. Найпримітнішою будівлею цією вулиці є кам’яниця під № 6. Її зпроектував для власних потреб архітектор та політичний діяч Гіполіт Слівінський (1866-1932 рр.). Будинок збудовано 1902 року. У 1908-1914 р. у цьо¬му будинку мешкав Юзеф Пілсудський (1867-1935 рр.), майбутній маршал та очільник другої Речі Посполитої. Про цей факт свідчить меморіальна табличка, встановлена над бра¬мою у 1933 р., та дивом збережена “за совітів”.
Через скульптури сов на фасаді будинок отримав назву “Кам’яниця під совами”, хоча нині можна зустріти іншу неофіційну назву будинку – отриману по аналогії з відомим київським витвором Городецького – “Будинок з химерами” через наявність на тому ж фасаді скульптур горгулій, грифонів та інших потвор.
За брамою будинку ховається неймовірної краси вестибюль. Стіни розмальовані в стилі пізнього середньовіччя, а кольорова склепінчаста стеля нагадує готичну архітектуру та середньовічні храми. Зорі на стелі, зображення людей, істот, дивні знаки на стінах створюють захопливе казкове враження для кожного, хто потрапить сюди. Адреса: вул.Героїв Майдану, 6.
Справжнім шедевром є палац Дуніковського, який був збудований у 1897- 1898 рр. Сьогодні, саме у цій розкішній віллі кінця 19 ст., що заховалася на тихій вуличці Драгоманова, міститься філія Львівського національного музею, фактично під схилами Цитаделі. Віллу було зведено на тодішній вулиці Мохнацького за проектом архітектора Владислава Рауша на замовлення професора Львівського університету Еміля Дуніковського (1855-1924), геолога, географа та мандрівника. Палац знаходится за адресою вул. Драгоманова,42.
Необарочна вілла, щедро прикрашена маскаронами, скульптурами богів та херувимів, декором з грифонів, левів, мушль створює напрочуд торжественний і піднесений настрій. Разом з тим таке розмаїття зовнішньої оздоби не викликає почуття надмірності, помпезності чи просто несмаку.
Але у 1911 році Дуніковський віллу продав. Купив її не хто інший, як митрополит Андрей Шептицький для потреб заснованого ним у 1905 році Церковного музею. Основне призначення музею було доведення самобутності, піднесення і розвитку української культури. Галицьке Намісництво офіційно визнало право на існування фундації. Експозицію музею було відкрито 13 грудня 1913 року. Основу фондів складали матеріали фундатора, який подарував загалом близько 10 тис. предметів і утримував музей переважно за власний кошт. Того ж 1913 року митрополит заповів музей у власність українського народу.
У музеї зберігається одне з найбільших в Україні зібрань образотворчого мистецтва, яке включає майже 117 тис. предметів основного і близько 50 тис. предметів науково-допоміжного фонду. Серед них – найбільша в Україні збірка українських ікон 14 – 18 ст. (понад 4 тис. творів); унікальна колекція наскрізної дерев’яної різьби; колекція рукописів 11 – 16 ст.; рідкісна колекція народної сакральної скульптури; збірка гравюри 17 – 18 ст.; малярства і скульптури 18 – 19 ст.
Нині корпус на Драгоманова, 42 зачинений на ремонт. Ледве не вирвалося “на жаль”, але все ж таки – на щастя, сподіваємося, що попсована роками будівля колишньої вілли Дуніковського буде скоро відреставрована і знову прийматиме відвідувачів.
“Фабрика повидла”
На околицях центру міста, прогулюючись вул. Богдана Хмельницького, цікавому туристу погляд зупиняється на незвичайному для цього району будинку з неоготичними вежечками та “замковою” баштою. У новішій праці Ігора Мельника “Довкола Високого Замку шляхами і вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова” є найбільш ймовірна версія походження і значення цього будинку.
Ось що дослідник пише:“З другого боку вулиці височіє неоготична вежа, яка нагадує середньовічний замок. Цікаво, що з боку міста вежа має глуху обшарпану стіну, а усе її “лицарське” оздоблення повернуту в бік гостинця, перетворюючи цю будівлю у своєрідну візитівку Львова. А збудовано цей “замок” на початку ХХ ст. для… фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків “Й. Корнік і син”. За радянських часів у фабричних приміщеннях розташували винзавод тресту “Укрголоввино”, куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1. В останні роки підприємство занепало.”
Тепер “замок” у Львові та далеко за його межами відомий як “фабрика повидла”. В першу чергу завдяки мистецькому центру “Дзига”. Щорічно з 2009 року у закинутих корпусах овочевої бази проводяться різноманітні заходи “Тижня актуального мистецтва” – contemporary art фестивалю, що намагається “зібрати на одній території і в один час митців, які творять в просторі актуального мистецтва з різних країн і поколінь, із усіма прогнозованими та несподіваними наслідками”. Також поруйновані стіни будівлі вподобали фешн-фотографи та любителі готики.
Цитадель
До комплексу споруд Львівської Цитаделі піднімаємося звивистою вуличкою з дивною назвою Каліча Гора (офіційна адреса: вул.Драгоманова,42).
Львівська Цитадель — фортифікаційна споруда у Галицькому районі Львова. Цитадель збудована протягом 1852—54 рр., і складається (згідно першочергового плану) з чотирьох круглих башт і V-подібного будинку казарм. Всі круглі башти були гарматними й зводились за спеціальною системою.
Під час Першої Світової війни австрійці вирішили не боронити Львова й здали його без бою російському війську. У 1914-1915 рр. у Цитаделі розміщувався російський гарнізон.
Бої на Цитаделі розгорілися у листопаді 1918р. У вежі №1 розташовувались війська січового стрілецтва, які відбивали атаки польських бойовиків. Сліди обстрілу стіни вежі містять і донині. З тих пір і стоїть вона напівзруйнованою. Біля її мурів періодично проводять історичні реконструкції польської атаки на Цитадель. Нині в вежі №1 міститься фондосховище Наукової бібліотеки ім.В.Стефаника (сама бібліотека міститься під горою в приміщенні колишнього Оссоленіуму), тому доступ пересічному туристу туди закритий.
Під час Другої світової війни (1941-1944 рр.) на території Цитаделі німці розмістили в’язницю для військовополонених (Stalag-328 “Tsutadell”). Одночасно з цим тут базувались й солдати і були військові казарми. Протягом всієї довгої історії Цитаделі цей страшний епізод з часів війни налічує три роки. Після децентралізації табору на більшості території залишились лише військові казарми.
Нещодавно у вежі велися ремонтні роботи з метою влаштувати тут… ресторан. Вже декілька років будівництво призупинене, кажуть, тут загинули будівельники. Може всіма силами противиться це безперечно цікаве місце (влаштувати б музей та меморіал) чисельним спробам людей без пам’яті та совісті перетворити його на розважальний центр…
Драбина в небо
Драбина прикріплена на будівлі культурно-мистецького центру “Дзига”, і, щоб її помітити, потрібно підняти голову. Драбина символізує вихід із архітектурного тупіка, а залізти на неї ще не зважився жоден.
Годинник львівського часу
Годинник львівського часу (який відрізняється від київського на 24 хвилини), розташувався у кнайпі “Дім легенд”.
Місця для поцілунків
Романтичних місць у Львові немало, а для поцілунків є спеціально відведене. Його розташували на площі Катедральній поблизу оригінально облаштованої кав’ярні.
“Паранормальна” вулиця
Вулиця Архівна має безліч інших назв, через які є відомою серед львів’ян на гостей міста. Подейкують, на це впливає Лабораторія паранормальних явищ, яка знаходиться неподалік.
Насправді ж, назв вулиці, про які свідчать таблички на будинку, з кожним роком стає більше і це пов’язано з проведенням фестивалю незалежного кіно “Кінолев”, який проходить з 2006 року у Львові. За традицією, кожного разу з-поміж видатних кінорежисерів обирають патрона фестивалю, і Архівну вулицю називають на честь цього режисера. Станом на зараз вулиця має аж сім назв.
В центрі Львова, у дворику за адресою площа Ринок, 13, розмістилась галерея під відкритим небом “Щось цікаве”. Цей арт-об’єкт заснований у вересні 2011 року мистецьким об’єднанням “Простір”, і є єдиною галереєю під відкритим небом у місті. Тут виставляють свої роботи молоді художники, фотографи. Окрім виставок, в “Щось цікаве” проходять майстер-класи та акустичні концерти. Також тут працює магазинчик хенд-мейд виробів. Організатори запевняють, що кожен може знайти для себе щось цікаве в цій галереї.
Будинок на пл. Ринок, 13 побудований на початку ХVІІ ст. місці попередньої ґотичної кам’яниці ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек (Jan Alеmbek), львівський аптекар та бургомістр, автор першого опису Львова (1618 р.). Тоді будівля називалася “Алембеківська кам’яниця”. Від давніх часів будинок нумерувався як 12а, після 1940 р. отримав новий номер – 13.
Навіть як жителі цього міста, не кожен з нас бував в тій чи іншій архітектурній пам’ятці ,відвідував Оперний театр чи театр ім. Заньковецької. Вам здається, що ви вже все знаєте про Львів? Повірте, це місто має багато таємниць і місць, де Ви ще не були або про які мало знаєте. Тим паче це стосується туристів, якщо ви це читаєте.
Пропонуємо список із 30 найцікавіших місць на карті Львова, які заслуговують на те, щоб стати “must have” для відвідин. Отож, львів’яни та гості, насолоджуйтеся!
Сонячна погода повернулася! Наближається середина літа – і час невпинно підганяє усіх покинути стіни дому чи офісу, щоб відпочити з рідними та друзями, пише Вголос.
Пікнік, міні-похід, барбекю – «Вголос» підготував добірку мальовничих, зручних і безпечних місць для дозвілля на природі у Львові та неподалік від міста.
Парк «Знесіння» стане ідеальним місцем відпочинку для тих, хто не може покинути місто на вихідних. На території парку можна не лише влаштувати пікнік, а й організувати цікаву прогулянку: завітати до Шевченківського гаю чи підкорити вершину гори Лева (Лисої гори).
На території «Знесіння» поблизу озера є спеціально відведені місця для пікніків, де дозволено розпалювати багаття. До речі, це єдине місце серед усіх парків Львова, в якому не заборонено відпочивати з вогнем. Зона відпочинку обладнана альтанками, а поруч розташований дитячий майданчик. Відпочинок у цьому місці абсолютно безкоштовний і доступний кожному.
Як доїхати: Щоб дістатися до цієї зони відпочинку, треба зайти на територію парку з боку Старознесенського кладовища і пройти стежкою до озера. Також ви можете потрапити сюди, спустившись сходами від підніжжя Лисої гори.
Чортові скелі в межах Винниківського лісопарку – це чудова локація для одноденної мандрівки з пікніком. Місцина повна легенд і багата на мальовничу природу.
На Чортових скелях можна влаштувати кемпінгові вихідні, пікнік, активну прогулянку, а за наявності спорядження і відваги – зайнятись скелелазінням. Організувати тут барбекю досить складно, адже шлях до скель справді гірський, а нести усе потрібне обладнання доведеться в руках.
Як доїхати: Безперечний плюс цього місця відпочинку –близькість до міста (6 км від центру Львова). Дістатися до Чортових скель можна як громадським транспортом, так і автомобілем, їдучи у Винниківському напрямку.
Село Зашків в Жовківському районі (20 км Львова) підійде для багатьох видів відпочинку на природі. Любителі культурно-інтелектуального відпочинку можуть відвідати історико-меморіальний музей Євгена Коновальця.
Фактично у Зашкові є дві локації для відпочинку на природі – озеро та лісисті пагорби. Це чудове місце для пікніків, барбекю, риболовлі, кемпінгу, проведення часу із сім`єю. Також біля озера розташований дикий пляж, проте офіційно плавати у цій водоймі заборонено. Відпочинок тут безкоштовний.
Як доїхати: Дістатися до відпочинкової зони в Зашкові можна маршрутками Львів-Завадів, які курсують з АС-2, приміським поїздом Львів – Рава-Руська або автівкою.
Готельно-відпочинковий комплекс «Шервуд» в с. Довгомостиська вул. Зелена 38б (45км від Львова). «Шервуд» розташований у лісопарковій зоні, серед дубів, смерек та сосен, що створює атмосферу перебування на лоні природи. Підійде відпочивальникам, які люблять комфортне дозвілля.
Гості комплексу мають можливість порибалити, позасмагати на пляжі біля озера, вирушити на велосипедну прогулянку, зіграти у більярд або пул, а також у футбол. Також «Шервуді» можна орендувати альтанку на березі озера і замовити туди страви й напої з місцевого ресторану.
Ціни: Оренда альтанки – 300-400грн; оренда велосипеда – 60грн за годину; верхова їзда з інструктором – 200 грн за годину; катання на бричці – 60-120грн.
Як доїхати: автомобілем.
Готельно-ресторанний комплекс «Чарівна долина» в с. Родатичі (43км від Львова). «Чарівна долина» розташована між чотирьох озер й оточена хвойним лісом. Відмінна мальовнича локація для розваг та відпочинку на природі.
Відвідувачам комплексу пропонують безліч видів активного відпочинку: міні-гольф, футбол, пляжний волейбол, відпочинок в альтанці біля озера, теніс, риболовля, барбекю.
Ціни: Доба проживання у «Чарівній долині» в будній день коштуватиме відпочивальникові 500 грн, а у вихідні – 600.
Відпочинок на природі – це завжди добре, проте кожен, хто планує приїхати сюди, повинен залишити місце відпочинку в ще кращому стані, ніж застав його спочатку. Свідомим відпочивальникам природа вдячна.
Купатись рекомендують лише у 12 водоймах Львівщини, – пише Tvoemisto.tv.
Цього року на Львівщині визначили 40 місць для масового відпочинку на воді, з них 24 пляжі та 16 місць спортивного вилову риби. Про це повідомили в прес-службі ЛОДА.
За результатами обстеження водойм, Львівський обласний лабораторний центр МОЗ рекомендує купатись лише у 12 водоймах області.
Озеро №1 у Брюховичах
Де: вул. Курортна, 20а
Коли: з 9:00 до 21:00
Ціна: 75 грн, а у вихідні – 100, для дітей до 8 років – безкоштовно. Оренда шезлонга – 50 грн, парасольки – 50 грн, альтанки на 10-12 осіб з мангалом та дровами – від 800 грн.
Міський став в парку «Здоров’я» у Золочеві
Де: вул. Шашкевича
Коли: Цілодобово
Ціна: Безкоштовно. Тут можна скористатися плажем та половити рибу.
«Озерний край»
Де: м. Пустомити, вул. Ставкова, 60
Коли: з 9:00 до 21:00
Ціна: Вхід на територію коштує 30 грн, а аренда на день – 300 грн.
База «Бухта Вікінгів»
Де: с. Старе Село, вул. Лісова, 14
Коли: з 9:00 до 21:00
Ціна: Вхід на територію озера коштуватиме 200 грн. Стільки ж коштує риболовля. Детальніше з прейскурантом можна ознайомитись за посиланням. База розташована за 12 км від Львова в напрямку Бібрки. Тут можна взяти на прокат човни, байдарки та катамарани та половити рибу.
«Львівська Швейцарія»
Де: с. Давидів, вул. Озерна, 1б
Коли: з 8:00 до 23:00
Ціна: Вхід на територію коштує 40 грн із легковим авто, 50 грн та 70 грн за добу. За купання в озері та користування прилеглою територією доведеться заплатити 75 грн в будні та 100 грн. Відпочинок для дітей від 7 до 14 років коштує 20-25 грн.
Edem Resort Medical & SPA
Де: с. Стрілки, 26 км від Львова
Коли: з 10:00 до 20:00
Ціна: у будні – 500 грн, у вихідні та святкові дні – 600 грн. У цю вартість входить користування рушником та шезлонгом, тапчаном для двох чи диванчиком, а також welcome drink.
База «Альбатрос»
Де: с. Воля Гамулецька
Коли: з 8:00 до 23:00
Ціна: 30 грн для дорослих і безкоштовно для дітей. Стоянка авто коштує 20 грн. Тут є альтанки, які можна забронювати за 400 грн, пляж і можливість покупатися. Зі Львова можна доїхати автобусом №22 від клубу Malevich.
База відпочинку «Чарівні озера»
Де: с. Фійна – Майдан
Коли: з 9:00 до 21:00
Ціна: Оренда альтанки біля озера коштує від 300 до 500 грн. Також на території бази є готельні номери та котеджі, баня, рибалка, тенісний корт, футбольне поле та волейбольний майданчик.
Серед інших озер, у яких безпечно купатися, – готельний комплекс «Колиба» (смт Брюховичі, вул. Львівська), міський став у Перемишлянах, озеро у Модричах на території пансіонату «Алексік», озеро поблизу села Майдан Дрогобицького району.
Львів славиться не лише старовинною архітектурою та затишними кав’ярнями, а й розмаїттям чудових парків – зелених клаптиків на тлі урбаністичного пейзажу. Вони не менш давні і красиві, ніж будівлі в центрі міста, тож цілком заслужено можуть зайняти місце в екскурсійному маршруті навіть найвибагливішого туриста.
Tvoemisto.tv спробувало не просто скласти перелік львівських парків, де обов’язково варто прогулятись в осінню пору, а й розповісти про них те, чого ви, можливо, ще не знали.
Стрийський парк (Парк Кілінського)
Фото: photoclub.com.ua/photo/533162/
Один із найгарніших та найстаріших парків не лише Львова, а й України, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Відкритий у 1879 році, загальною площею у 52,1381 га. Окрім розкішних краєвидів та можливості погодувати лебедів, що плавають у ставку, там можна знайти ще кілька цікавинок.
1. У 2004 році в парку відкрили пам`ятний знак «Львів – Батьківщина українського футболу», присвячений 110-річчю виникнення футболу в Україні. Саме тут 110 років тому відбувся перший матч за участі львівського «Сокола» та футболістів із Кракова, у якому «Сокіл» із рахунком 1:0 переміг краків`ян.
2. У Стрийському парку росте понад 200 видів дерев і рослин. Колись була оранжерея, альпінарій, а також платанова і липова алеї. Тут ростуть червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна Веймутова, японський бузок, маньчжурська аралія, гінкго дволопатеве.
3. У центрі парку споруджено пам’ятник Яну Кілінському – одному з учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. У 1888 році розпочалася робота над спорудженням монументу, що було доручено відомому скульптору Юліану Марковському. З Миколаєва до Львова була доставили кам’яну брила, з якої скульптор мав виконати пам’ятник. Він був повністю готовий та відкритий 18 червня 1895 р.
Парк Івана Франка (Парк Костюшка, Єзуїтський сад)
Фото: foto.te.ua/authors/kadryk/photo/34819
Вважається найстарішим міським парком в Україні. Розбитий на території близько 11 га. Розташований навпроти головного корпусу Львівського національного універистету імені Івана Франка. Історія цього парку бере свій початок із кінця ХVI століття. Засновником можна вважати Антоніо Масарі, який і подарував родинний сад місту, переробивши його на італійський манір. А опісля міський садівник Бауер перепланував його за взірцем тогочасного англійського парку ландшафтному стилі.
Фото: wikipedia.org, skyscrapercity.com
1. Мабуть, усі, хто прогулювався цим парком, звертали увагу на ротонду в його центрі. Це альтанка-ротонда з дорійською колонадою, тип якої зустрічається у парках доби романтизму. Зведена вона у 1835 році. 1. У 50-х роках минулого століття тут виступали духові оркестри, грали на гармоніці. Люди приходили до альтанки відпочити, послухати музику, потанцювати.
2. При вході на головну алею парку розташована ваза з барельєфами (1839 рік), що за інтерпретацією твору Бертеля Торвальдсена зображають «Течію людського життя». Колись ця ваза прикрашала головний вхід у парк.
3. Колись центральний вхід до найдавнішого парку Львова з боку Галицького сейму (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка) був обрамований двома кам’яними стелами-обелісками із зображеннями голів левів (не збереглися) та квітником, в центрі якого було поміщено вищезгадану вазу. Крім того, там стояла низка постаментів з бюстами славетних львів’ян: журналіста Яна Добжанського, театрального режисера Яна-Непомука Камінського, громадського діяча князя Леона Сапеги, художника Артура Гроттгера, засновника навчально-виховного закладу о. Самуеля Гловінського, поета графа Юзефа Дунін- Борковського, спорудженими у 1894-1896 роках скульпторами Антоні Попелем та Тадеушем Барончем.
Парк «Високий замок»
Фото: thecity.com.ua
Він розбитийна схилах Замкової та Княжої гір, розташований на висоті, з якої відкривається вражаюча панорама міста. Заснований у 1835 році, загальна площа – 36,2 га. Звісно, піднятися на оглядовий майданчик Високого замку й без того є першим завданням тих, хто приїздить до Львова. Та небагато із них знає, що дорогою до нього можна прогулятися розкішними алеями зі столітніми деревами й цікавою історією.
1. У 1845 році на долішній терасі парку спорудили декоративний грот з криницею, біля якого були поставлені скульптури левів з числа тих, що прикрашали давню львівську ратушу. Кам’яні леви роботи скульптора Бернарда Дікембоша тримають щити з гербами знаних львівських міщан Еразма Сикста та Яна Юліана Лоренцовича. Цю печеру назвали «печерою самогубців», бо тут, за легендою, наклали на себе руки закохані, яким не дозволили бути разом. Проте жодних письмових свідчень про якісь конкретні випадки самогубств на цьому місці не залишилось.
2. На верхній терасі парку розташований штучний курган (Копець Люблінської унії) з оглядовим майданчиком (висота 413 над рівнем моря), насипаний в 1869–1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської унії. На підніжжі кургану є залишки оборонного муру Високого замку, побудованого польськими королями, з якого пізніше і був узятий матеріал для будівництва кургану.
3. У парку також розташований будиночок садівника. Він завершує каштанову алея і споруджений у 1892 році. Навколо нього росте багато екзотичних рослин – магнолія, катальпа, червонолистий бук, деревовидна півонія, садова гортензія та інші. Тут також встановлено пам’ятний знак на честь Максима Кривоноса.
Парк “Знесіння”
Фото: vchaban.blogspot.com
Для тих, хто любить активні прогулянки і вражаючі природні краєвиди є регіональний ландшафтний парк «Знесіння». Парк оголошений об’єктом природно-заповідного фонду України. Також на його території розташований етнопарк-музей «Шевченківський гай». Площа – 312,1 га. Із усіх парків цього списку, «Знесіння» є наймолодшим – заснований він 1993 року для збереження та відновлення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень — Знесіння і Кривчиці.
Фото: vchaban.blogspot.com, city-adm.lviv.ua
1. Парк розташований саме на вододілі Балтійського та Чорного морів, тому у Львові жартують, що з одного боку гори вода стікає в Чорне море, а з іншого – в Балтійське. Львів’яни ж називають парк “Знесіння” Кайзервальдом, що дослівно з німецької означає королівський ліс. Існує легенда, що колись тут гуляв цісар Австро-Угорської імперії.
2. Оскільки територія парку історично входила до складу приміського села Знесіння, тут є житлова забудова, старий Знесінський цвинтар, фармацевтична фабрика і склозавод. До архітектурних об’єктів паркової зони також належать колишній костел св. Войцеха середини ХVІІ ст. (теперішня церква св. Йосафата і всіх українських мучеників УГКЦ), розташований під горою Лева, та церква Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).
3. Рельєф парку формує пасмо височин, основну ланку якого становлять Знесінські пагорби – узгір’я історичного Кайзервальду. Найвища точка тут – 377 м над рівнем моря. У межах охоронної зони розташовуються декілька пагорбів: на захід від гряди – гора Лева (388 м над рівнем моря); південніше, з боку вул. Лисенка – гора Стефана над парком стрільниці та Змієва (Вовча) гора над будівлею обласної дитячої лікарні. На північний захід від Знесінської гряди знаходяться гори Баба (Рід) та Хом (Хомець).
Лісопарк “Погулянка”
Фото: wikipedia.org (MSha)
І завершує список «Погулянка» — лісопарк у Личаківському районі Львова. Парк розташований між вулицями Пасічною, Вашингтона, Зеленою та місцевістю Погулянка; північна частина парку межує з Ботанічними садом Львівського університету. У парку є ставки, які розташовані вздовж довжелезної алеї. Площа парку – 100,33 га. Історія парку бере початок з ХVІІ стосліття. Тоді власником місцевих ґрунтів був львівський бургомістр Ян Аттельмаєр (Attelmajer), якому у 1641 р. вдалося за малу суму 6 злотих на рік взяти в оренду міські лани, що сягали майже Снопкова і Винників. Тут він розселив селян-орендарів і заснував пасіку (“аттельмаєрівська пасіка”). Ця територія багато разів переходила з рук у руки. В 1799 році багатий львівській адвокат Франциск Венгльовський придбав цю ділянку букового лісу. Саме за часів Венґлінського місцевість отримала назву “Погулянки”, або ж “ліска Венґлінського”. У 1821-му ресторатор Ян Дістль викупив Погулянку і влаштував там парк. У середині XIX століття парк разом з усією Погулянкою придбав Ян Кляйн. Він осушив парковий став і збудував на його місці броварню.
Фото: wikipedia.org (MSha), city-adm.lviv.ua
1. У 1848 році новий власник Йоган Кляйн (Klein), отримавши Погулянку від спадкоємців Дістля за 15500 золотих ринських, розібрав старі будівлі, частково осушив ставок і поставив на його місці бровар. Тодішня Погулянка приваблювала городян, головним чином, пивом Кляйна, яке вважалось кращим у Львові. Споживалося воно на місці, у ресторані, який славився також пирогами та смаженими курчатами. На Погулянці можна було скуштувати й морозива, яке виробляли у літньому павільйоні цукерні Майсона (Maison).
2. У глибині парку розташовується колишній костел монастиря вірменських бенедиктинок, споруджений у 1897 році – нині церква Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ.
3. У 1821 pоці Погулянку за 5060 голландських дукатів отримав власник ресторану Йоган Дістль (Diestl) і заклав тут “пивний сад”.
