Центр Шептицького було перенесено з номінації «Освітні заклади» в номінацію «Офісні споруди» і не було премійовано взагалі, Твоє місто.
У п’ятницю, 8 грудня, в Любліні відбулося нагородження переможців конкурсу «Кришталева цегла» на найкращу будівельну інвестицію 2017 року, повідомляє прес-служба ЛМР.
Чотири будівлі Львова стали лауреатами конкурсу:
• ІТ-будинок (архітектор Віктор Шевчук);
• ЖК «Місто трав» (архітектори Володимир Йосипчук, Назар Шклянка);
• ЖК «Бортнянський» (архітектор Роман Нарольський);
• Приватний будинок по вул. Мишуги, 43 (архітектор Юліан Чаплінський).
«Центр Шептицького за незрозумілих причин було перенесено з номінації “Освітні заклади” в номінацію “Офісні споруди” і не було премійовано “кришталевою цеглою” взагалі. Натомість в номінації “Освітні споруди” було обрано на перше місце дитячий садок в Білорусії, і таке рішення здивувало всіх присутніх», – зазначив начальник управління архітектури й урбаністики Львівської міської ради Юліан Чаплінський.
Метою конкурсу «Кришталева цегла» є розвиток співпраці країн та регіонів по обидві сторони східного кордону Європейського Союзу. Партнерами конкурсу є представники урядів, установ, будівельних організацій та охорони навколишнього середовища, технічних університетів, галузевих організацій та товариств.
«Твоє місто» продовжує знайомити з тим, як виглядали визначні місця Львова колись і який вигляд вони мають зараз.
Колишній будинок Празького Банку (зараз – будинок Промінвестбанку України), споруджений у 1912 році, це проект архітектора Матвія Блехи у стилі пізньої сецесії.
Львів вул. Кароля Людвіка. Поштівка, 1915 р
Джерело: photo-lviv.in.uaЛьвів, вул Кароля Людвіка і ріг вул. Ягеллонської. Поштівка. 1916 р
Джерело: photo-lviv.in.uaЛьвів, вул Кароля Людвіка і ріг вул. Ягеллонської. Поштівка. 1917 р
Джерело: photo-lviv.in.ua2014 р.
Джерело: wikimedia.org. Автор: Wadco2.
Монументальна споруда у ряді забудови центрального проспекту міста, локована на розі проспекті Свободи та вулиці Гнатюка. Разом з розташованим навпроти давнім будинком Галицької Ощадної Каси творить один з найпомітніших акцентів південно-західної ділянки львівського «ringstrasse». Будинок – цегляний, тинькований, зведений з використанням залізобетонних конструкцій. П’ятиповерховий, з високим дахом, в плані – Г-подібний.
Проспект Свободи з видом на Музей етнографії та художнього промислу
На поштівці зображено частину сучасного проспекту Свободи. Стара назва – вулиця Карла Людвіга існувала впродовж 1871-1919 рр. З лівого боку поштівки видно будинок під №15 – Галицької ощадної каси (тепер – Музей Етнографії та художнього промислу), споруджений в 1891 році архітектором Юліаном Захаревичем. На аттику будинку помітно скульптурну групу «Ощадність» авторства Леонардо Марконі. З права, під №17 – будинок колишнього Празького банку, споруджений у 1912 році чеським архітектором Матеєм Блехою (тепер – Промінвестбанк).
Видавець: Aрнольд і Шлaг, Львів
Дата: 1914-1915
Колекція: Музей мистецтва давньої української книги ЛГМ, № Арх–574
Джерело: lvivcenter.orgДжерело: Вільна школа2014 р.
Джерело: wikimedia.org. Автор: Polyanskaya96.Проспект Свободи з видом на Гранд готель
Видавець: «Полонія», Краків
Дата: 1930-1939
Колекція: Музей мистецтва давньої української книги ЛГМ
Джерело: lvivcenter.org
На поштовій картці зображено частину сучасного проспекту Свободи, на перехресті з вулицею Дорошенка. Стара назва – Легіонув – існувала впродовж 1919-1940 рр. Видно людей, які прогулюються вулицею та на задньому плані трамвай. Цікавим є те, що сучасна трамвайна колія не повертає, як зображено на поштівці, з вулиці Дорошенка на проспект а простягається вздовж нього. 1925-26 рр. колія,зображена на першому плані, призначалася для маршрутів №7 (гол. вокзал-Коперника-Легіонів-пл.Бернардинська-Панська-Зелена-св. Петра-Личаківська-Руська-Коперника-вокзал) та №6 (такий же кільцевий рух у зворотньому напрямку), а також маршрут №11 (29 Листопада-Коперника-Легіонів-Баторія-Зиблікевича-промислова школа). У 1926-1930 рр.колію використовував тільки маршрут №11 (29 Листопада-Коперника-Легіонів-Баторія-Стрийський парк. Кільце повороту було на пл. Св.Софії, у виліту вул. Пуласкєго, тепер – Паркової). Наріжний з вулиці Дорошенка будинок №11 з написом «Нotel City» був реконструйований в модерному англійському стилі у 1910 році будівельною фірмою Едмунда Жиховича. На другому поверсі цього будинку була кав’ярня
В композиції фасаду переважають вертикальні ритми. Домінантою екстер’єру є наріжний еркер над дашком вхідного порталу, з надбудованою над ним експресивною формою високого купола. По боках від наріжника компонуються два менші еркери. Фасади увінчано причілками і декоровано барельєфами (скульптор Емануель Кодет). Вікна видовжені, прямокутні.
Внутрішнє планування коридорно-зального типу. Основним компонентом в комплексі інтер’єрів є операційний зал з вестибюлем, розміщений в наріжній частині будинку на першому поверсі. В приміщеннях збереглися вітражі, мальовані супрапорти, меблі періоду спорудження будівлі.
Автомобіль ЗиМ-12 (роки випуску 1948-1960), тролейбус МТБ-82(Д) (р.в. 1946-1961) та автобус ГАЗ-651 (р.в. 1949-1958) на проспекті Леніна.
Дата: 1957-1960
Колекція: Юрій Вдовенко
Джерело: lvivcenter.orgТролейбус марки МТБ-82Д маршруту №4: пл. Міцкевича-стадіон СКА на проспекті Леніна (тепер пр. Свободи)
Дата: 1965-1969
Колекція: Ярослав Янчак
Джерело: lvivcenter.orgПроспект Свободи
Дата: 1963-1970
Колекція: Володимир Румянцев
Джерело: lvivcenter.orgТролейбус марки «Київ-4» маршруту №1 Вокзал-пл. Міцкевича у зворотній дорозі до вокзалу
Дата: 1963-1966
Колекція: Ярослав Янчак
Джерело: lvivcenter.orgТролейбус моделі МТБ-82Д на розі проспекту Свободи (Леніна) та вул.Гнатюка (Горького); будинок № 2 вул. Гнатюка (Горького).
Дата: 1964
Колекція: Юрій Вдовенко
Джерело: lvivcenter.org2012 р.
Джерело: wikimedia.org. Автор: Pihs-58.
У листопаді Національний театр імені Марії Заньковецької святкує 100-річчя із дати заснування. Tvoemisto.tv продовжує знайомити з тим, як виглядали визначні місця міста колись і який вигляд вони мають зараз.
Театр розташований на місці давнього Низького замку, який був споруджений у XIV ст. як частина міських фортифікацій. У 1802 році замок був розібраний. Згодом Станіслав Скарбек викупив у міста велику частину цієї території та використав її для будівництва багатофункціональної будівлі, значну частину якої зайняв театр. Проект будинку виконав віденський архітектор Людвік Піхль, проте будівництво здійснювалося під керівництвом тодішнього львівського міського архітектора Йоганна Зальцмана, який вніс певні зміни до первісного проекту.
1842 р. План Скарбківського театру у Львові.
У головного інвестора проекту графа Станіслава Скарбека ця ідея виникла ще в 1818 р. Ще на початку будівництва передбачили, що театр буде оточений своєрідною дільницею, яка складатиметься з крамниць, кав’ярень, складів та численних житлових приміщень. Саме це мало стати надійною страховкою на випадок, якщо власне театральний проект виявився невдалим. Крім того театр на 50 років звільнявся від податків, а кожна театральна трупа, що прибувала до міста на гастролі, повинна була сплатити графові 10% отриманих прибутків.
Кав’ярня «Театральна» Більярдний салон у кавярні «Театральна», що до І світової війни містилась у партері театру Скарбека (тепер театр ім. Марії Заньковецької), від 1903 р у театральному приміщенні була розташована Львівська філармонія. Дата: 1900-1914 Колекція: Ігор КотлобулатовВулиця Театральна Скверик з лавками та декоративною вазою у центрі на розі вул. Театральної та Л. Українки; театр ім. М. Заньковецької. Зараз на цьому місці розмістився міський вернісаж. Творець: Святослав Вдовенко Дата: 1963 Колекція: Юрій ВдовенкоСквер та декоративна клумба на вул. Театральній; театр ім. Марії Заньковецької. Творець: Святослав Вдовенко Дата: 1958 Колекція: Юрій ВдовенкоТеатр ім. Марії Заньковецької Творець: Святослав Вдовенко Дата: 1960-1965 Колекція: Юрій Вдовенко2015 р. Джерело: wikimedia.org. Автор: Бабенко Наталія
Згідно з літературними джерелами, при будівництві було використано 16 тис. дубових паль, привезених із маєтку гр. Скарбека під Миколаєвом. Театр Скарбека свого часу був одним із найбільших театрів Європи. Глядацька зала була розрахована на 1460 місць. Після побудови театру, вулицю, на яку виходить його східний фасад, перейменовано на «Театральну» (до того вона називалася «Довгою», бо сполучала оборонні мури протилежних кінців середньовічного Львова).
Театр імені Марії Заньковецької Творець: Карл Ауер Видавець: Тадеуш Маньковський, «Львів вісімдесят років тому. Дата: 1928 Колекція: Ігор Котлобулатов2013 р.2012 р.2013 р. Джерело: wikimedia.org. Автор: Haidamac.
У 1940–1942 рр. було проведено ґрунтовну реконструкцію будинку за проектом архітектора Вітольда Мінкевича. Зокрема, реконструйовано глядацьку залу, обладнано рухому сцену, а також перебудовано вестибюль. У фойє було усунено статую Станіслава Скарбека і виконано новий скульптурний декор стін. Інтер’єри фойє та глядацької зали були оформлені новими декоративними рельєфами, які виконали скульптори Маріан Внук та Яніна Райхер-Тот.
Площа Ярослава Осмомисла Частина Краківської площі від вул. Краківської до Театральної мала локальну назву Bei di huces, тому що вздовж хідника упродовж кількох десятиліть стояли ятки , на яких торговці-словаки (їх називали гуцулами – die huces) продавали сливки, горіхи та інш. Найцікавіші об’єкти: Костел Непорочного Зачаття Марії Сніжної, взірцево обладнаний Міський базар та Скарбківський театр. Творець: Юзеф Едер Видавець: Видавництво «Центр Європи», Львів Дата: 1860-1870 Колекція: Львівський історичний музей, Фм 1155Вид на площу Ярослава Осмомисла Вид на давній Краківський ринок; тут бере початок одна з найдавніших (1570) та найдовших львівських вулиць (8 км) – Городоцька. Зліва – велична споруда Скарбківського театру, збудована 1842 р. на межі єврейської та християнської дільниць Львова. Творець: Юзеф Едер Видавець: Видавництво «Центр Європи», Львів Дата: 1860-1870 Колекція: Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, № 77814Площа Вічева Дата: 1950-1970 Колекція: Володимир Румянцев В облаштуванні підковоподібного амфітеатру використали французьку модель, яка передбачала, що шляхетна публіка в лоджіях могла не лише чудово бачити сцену, а й вигідно продемонструвати себе іншим глядачам.Національний український драматичний театр ім. М.Заньковецької Видавець: Видавництво «Центр Європи», Львів Дата: 1894-1897 Колекція: Ігор Котлобулатов2013 р. Джерело: wikimedia.org. Автор: Haidamac.
У 1997 р. на стіні фойє поміщений сучасний медальйон із портретним зображенням Станіслава Скарбека, автором якого є скульпор Дмитро Крвавич.
Театр ім. М.Заньковецької та вулиця Лесі Українки Дата: 1950-1960 Колекція: Володимир Румянцев2014 р. Джерело: wikimedia.org. Автор: ЯдвигаВереск.
Будинок займає велику прямокутну ділянку, заповнюючи своєю масою квартал між вул. Лесі Українки, Театральною, Торговою та просп. Свободи. Просторово-планувальна структура і композиція чотирьох фасадів вирізняється строгою симетрією, характерною для класицизму. Свого часу це була найбільша будівля у Львові.
Жінка з дитиною біля театру ім. М. Заньковецької Дата: 1946-1958 Колекція: Володимир Румянцев
На час завершення будівництва театр був дуже сучасною інженерною спорудою. Архітектори розробили для нього спеціальну систему опалення, що дозволяла за допомогою кількох печей обігріти приміщення амфітеатру. Не забули і про вентиляцію. Добре продумано засоби протипожежної безпеки. Функціональність допоміжних приміщень театру оцінили навіть депутати Галицького Сейму, котрі винаймали їх до часу, аж поки постала спеціально споруджена для них будівля. До численних приміщень будівничі додали й стайню, розраховану на 36 коней.
Споруда Національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької з боку пл. Торгової Дата: 1945-1960 Колекція: Володимир Румянцев
Урочисте відкриття театру на 1460 місць для глядачів відбулося 28 березня 1842 р. твором «Життя як сон» драматурга Ф. Грільпарцера. А вже наступна вистава комедіографа А. Фредра «Дівочі обітниці» започаткувала комерційний успіх театру.
Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької Дата: 1945-1955 Колекція: Володимир Румянцев
Під час щорічного львівського ярмарку під назвою «Контракти» театр не тільки виконував функцію осередку мистецтва, а й був місцем світських зустрічей, розваг та навіть пошуку наречених.
Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької Дата: 1940 Колекція: Володимир РумянцевЛьвів. Панорама міста Видавець: Р. Якименко Дата: 1950-1980 Колекція: Центр міської історії Центрально Східної ЄвропиДжерело: wikimapia.org, завантажив ArtemKo
1. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені І. Франка була заснована 1608 р. як навчальна книгозбірня школи при єзуїтському колегіумі. Без сумніву вона є найдавнішою бібліотекою України, що працює і сьогодні.
2. Cеред читачів цієї бібліотеки були гетьман України Богдан Хмельницький, філосов і професор Тома Ельжановський, відомий медик, місіонер і ботанік Міхал Боїм, філософ Ян Ковальський та ін.
3. В 1704 році бібліотека була пограбована шведами, а в 1734 році пережила нищівну пожежу. Проте академічна бібліотека швидко відродилася і 1784 р. стала основою книгозбірні оновленого Університету. В 1848 році знову була велика пожежа, під час якої змоги врятувати лише 13000 томів та частину рукописних та графічних збірок. На сьогодні бібліотека налічує понад 3 мільйони книг 140 мовами та діалектами народів світу.
4. До колекції бібліотеки входять численні унікальні видання й манускрипти. Зокрема у фондах бібліотеки є книжки з особистої бібліотеки французького кардинала Мазаріні, французького короля Людовіка XV, польського короля Сигизмунда ІІ, рукописи Івана Мазепи, найстаріший гербарій в Європі. Понад 115 тисяч стародруків (книги, випущені до 1825 р.), 1869 одиниць картографії (карти з 1511 до 1939 р.), серед яких у фонді найстарішою є карта Птолемея.
5. 400-літню унікальну бібліотеку було внесено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання фонду рукописних, стародрукованих та рідкісних книг, про що є рішення Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2008 р. (№ 1345-р), за поданням Міністра освіти і науки І. О. Вакарчука.
Хтось може дорікнути – мовляв, це не найстаріша бібліотека, що найстарішою книгозбірнею України вважається бібліотека Ярослава Мудрого. Так, за літописами, але хто її бачив?
У XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського, а сьогодні це звичайне місто в Львівській області, розташоване за 25 кілометрів на північ від обласного центру, й за 35 кілометрів від українсько-польського кордону.
Якщо вдатися в історію, то місто Жовква було закладене 420 років тому, тобто ще в 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 р.
22 лютого 1603 р. грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази, Жовкві було надано магдебурзьке права, яке значно пожвавило економічне життя міста й навколишніх сіл. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста.
На більшості представлених сьогодні світлин із Жовкви, що датуються 1890-ми роками, ви можете побачити Королівський замок в Жовкві, і хоча стан його вже тоді був незадовільний, можна побачити велич будівлі. З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У II пол. XVII — на початку XVIII ст. місто Жовква досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі й досягло свого найвищого розвитку і багатства. Тоді в Жовкві діяло п’ять церков, чотири костели, й синагога. У Жовкві була велика друкарня.
За радянських часів Жовква була перейменована на Нестеров на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова.
У 1994 р. Жовкві надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у ньому 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Синагога (Жовква)Загальний вигляд містаСтарі будинкиЗамокЦерква Різдва Христового в Жовкві під час перебудови. Фото 1903-1906 рр.Головна в’їздова брама до Жовкви. Фото 1865 рокуРуїни замкуЗамокРуїни галереї замку в Жовкві, фото 1867 року
Брама до королівського замку Костел Лаврентія в Жовкві. Фото 1920 року
Teкст зa мaтeрiaлaми рoздiл: «Osiedlia, kamienicy i mieszkania nowoczesnego Lwowa», Julia Bogdanova, «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki, книжкa «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego, с. 151-512“
Вілла на нинішній вулиці Вербицького із фасадами з елементами німецького народного стилю (1890). Авторства Людвіка Балдвін-Рамулта – львівського архітектора, військового та громадського діяча, автора низки споруд у стилі історизму та сецесії у Львові та інших населених пунктах України та Польщі.
9. «Фабрика повидла»
Збyдoвaнo цeй «зaмoк» нa пoчaткy XX cт. для фaбpики cпиpтoвих виpoбiв тa пiдcoлoджeних тpyнкiв «Й. Kopнiк i cин». Зa paдянcьких чaciв y фaбpичних пpимiщeннях poзтaшyвaли винзaвoд тpecтy «Укpгoлoввинo», кyди пpивoзили циcтepнaми для poзливy y пляшки винo з Aлжиpy чи Moлдoви. У 1970-х пiдпpиємcтвo пepeпpoфiлювaли нa цeх пepepoбки oвoчeвoї бaзи № 1. В ocтaннi poки пiдпpиємcтвo зaнeпaлo. Aлe нeщoдaвнo з’явилacь iнфopмaцiя, щo aвcтpiйcький icтopик Гapaльд Бiндep, зacнoвник «Цeнтpy мicькoї icтopiї Цeнтpaльнo-Cхiднoї Євpoпи» плaнyє пepeтвopити Фaбpикy пoвидлa нa кyльтypний цeнтp.
Ця вілла вважається перлиною району Підзамче. Зведена 1896 року братами Яном і Каролем Шульцами, відомих львівських зодчих. Зокрема, Як Шульц відомий як основоположник львівської сецесії, автор проектів багатьох львівських будинків, палаців та вілл в стилі модерн, неоренесансу, неоготики та необароко.
11. Колишня вілла Людвіка Масловського
Вілла початково належала видавцю і журналісту Людвику Масловському, а у 1840-1870-х — графині Марії Фредро. Перебудований у 1872 і у 1889—1890 роках. Останню перебудову здійснено за проектом Тадеуша Мюнніха у неороманському стилі з використанням нетинькованої червоної цегли.
Комплекс будинку складається з триповерхового обсягу основної будівлі і невеликого одноповерхового флігеля нині займає витягнуту прямокутну ділянку землі, затиснуту між багатоповерховими будинками пізнішого часу спорудження.
12. Колишня вілла Дзевінського
Ця пам’ятка архітектури з’явилась у місті на початку ХХ століття завдяки зусилля фірми Івана Левинського. Збудована на кутовій ділянці, вона опиняється одразу на виду у подорожнього і ніби тоне в саду та квітах, які її оточують. Фасад вирізняється яскравим керамічним декором та різьбленими деталями.
Будинок належав ректору Львівської Політехніки Плациду Дзєвінському, перед другою світовою війною – голові Секретаріату УНДО Володимиру Кузьмовичу, закатованому в застінках НКВС. У радянський період тут мешкав аматор мистецтва М. Островерхов, а нині тут міститься управа Наукового Товариства ім. Т.Шевченка.
Це туристично-атракційно-візуальна бoмба. Казкова будівля, навіть комплекс. Фентезійна. І практично невідома. Принаймні в мережі Інтернет. Ну це ж зовсім не діло. Будівля, яку можна вважати однією з найефектніших не лише у Львові, а взагалі в Україні експлуатується в закритому режимі й не показує своєї величі туристам (хоча вона майже у центрі Львова, на вулиці Клепарівській, і від Опери до неї ходу якихось 15 хвилин). Вирішили показати вам цей «Хогвардс» хоча б на фото, розповідає “Україна Інкогніта“.
Потрапити сюди не так просто. Ви або студент, або працівник/викладач, або маєте спеціальний дозвіл, або… прямуєте до церкви. А про це ми розкажемо далі!
фото Романа Маленкова
Довжина цієї величі – 165 метрів! А творіння належить австрійському архітектору данського походження Феофілу ван Гансену. За його проєктом і звели в 1863 році цю будівлю, яка стала будинком для військових інвaлiдів Галичини. Саме таким було першочергове призначення споруди.
Варто й сказати кілька слів про цього видатного архітектора, який спорудив таке чудо на наших теренах. Феофіл ван Гансен (Theophil Edvard Freiherr von Hansen) народився у 1813 році в Копенгагені. Маючи певну архітектурну освіту він переїхав у Австрію, яка була тоді потужною світовою імперією.
фото Романа Маленкова
У Відні Фефіл збудував немало (концертна зала Мьюзікферайн, будівля парламенту Австрії). Видатним творінням Гансена є Віденський арсенал – величезний комплекс, який нині є музеєм. Зведений він у силі історизму. В такому ж стилі архітектор звів будівлю військових інвaлiдів Галичини, і це світовий шедевр.
Історія нашої будівлі розпочалася у 1851 році. Тоді, під час перебування цісаря Франца Йосипа І міська влада подала прохання звести будівлю для інвaлiдів Галичини скaлiчених у вiйнах. Імператор виділив 700 тисяч злотих ринських на будівництво, а головним архітектором було запрошено Теофіла Гансена, який за здобутки у архітектурі мав титул барона і приставку «вон» (або, на голландський манер «ван»).
фото Романа Маленкова
Міська влада виділила для будівництва велику ділянку діброви, а також дала у користування міську цегельню. Будівництво почалося у 1855 році. Будівлю зводили із звичайної («польської») цегли, різного кольору. Керував роботами інженер Едвард Каллер. Архітектурною основою Дому інвалідів став монументалізм. Для досягнення наміченої мети споруду зробили дуже видовженою (довжина 165 метрів). Будували будинок вісім років.
фото Романа Маленкова
Фасад Дому інвaлiдів прикрасили численними скульптурами та барельєфами. Їхніми авторами були Кипріан Годепський та Абель Пер’єр. На фасаді будинку збереглися 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів. Особливо цікаві 2-метрові фасадні фігури (одна з них на фото нижче), а також розташовані над протилежною брамою. Їх виготовили із цільного пісковика: над центральною брамою, обабіч австрійського герба стоять Воїн, у образі чоловіка з мечем, та Спокій, у образі жінки з лавровим вінком.
Після відкриття у 1864 році у триповерховій будівлі розташували пансіон для утримання п’ятисот інвaлiдів, причому центральній частині будівлі мешкали офіцери, у крилах – солдати. У вежах розміщувались помешкання генерал-коменданта та його канцелярія. Крім того, в одному із крил будинку адаптували військовий госпіталь, який виконував функції філії гарнізонного.
За головним будинком Феофіл Гансен звів розкішну каплицю у візантійсько-грецьких формах. Будівлю вписали (в плані) у грецький хрест та багато декорували. Стіни будівлі виклали із червоної і жовтої цегли, розташувавши її у формі невеликих хрестиків. Каплиця була прикрашена численними скульптурами. Лише у приміщенні їх було 12. Але до нашого часу жодна із скульптур не збереглася.
фото Романа Маленкова
Із 1954 року каплиця була пристосована під овочевий склад пожежно-технічного училища.
Лише у 1993 році почалася реставрація цієї прекрасної будівлі. В ній розташували храм УПЦ КП присвячений Покрові Богородиці. Цікаво, що відновлення будівлі проводили майже виключно на кошти закладу: курсантів, випускників та їх батьків. Навіть розписи виконали не майстри-іконописці, а талановиті представники майбутньої пoжежної еліти… Нині церква працює постійно, але для «цивільних» вхід відкрито лише у неділю.
У 1939 році, після приходу радянської влади, у Будинку інвaлiдів розмістили полк НКВС, який залишив будівлю у 1941-му, але в 1944-му знову повернувся.
У 1954 році до будівлі перевели Київське пожежно-технічне училище, згодом перейменоване у Львівське пожежно-технічне училище МВС СРСР, яке стало елітним в Україні закладом, який випускав керівників пожежної галузі. Керівництво закладом здійснювали сили внутрішніх військ УРСР (а ми дивуємось чому заклад закритого типу). У 1983-1988 рр. було спроектовано і надбудовано четвертий поверх головного корпусу, який нині виконує функції гуртожитку казарми. На диво, добудова не зіпсувала зовнішній вигляд будинку, а навіть прикрасила її. В радянський період таке було рідкістю.
Після проголошення незалежності навчальний заклад ввійшов до складу МВС України. У 2001-му його реорганізували в Львівський інститут пожежної безпеки МВС України, який у 2003-му пере підпорядкували МНС. В 2006 році інститут реорганізували в державний університет безпеки життєдіяльності.
Звичайно, дуже сумно, що така красота розташована за гратами. Хотілося б вільного доступу. Але зрушення на краще (для туристів) вже є – щонеділі ви можете потрапити на територію цього «хогвордсу» прямуючи на службу до церкви Покрови.
Редакції Tvoemisto.tv вдалося потрапити за риштування подвійного будинку, збудованого на початку ХХ століття.
Будинок №50-52 по вулиці Чупринки, відомий як палац Сосновського, повернеться до автентичного вигляду. Над відновленням пам’ятки працюють реставратори «Оберіг груп»: знімають пізні нашарування, чистять і відновлюють утрачені елементи поверхні фасаду.
Стіни будинку спершу були гладкими, але пізніше їх вкрили цементом. Із часом це покриття розтріскалось, тріщини від вібрації розширювались, і будинок руйнувався. Зараз команда реставраторів відновлює стіни й колони.
«На момент реставрації більшість колон була вже зруйнована, – розповів керівник реставраторів Андрій Федоришин. – Можна було пробувати їх склеїти, але через те, що тут постійні вібрації від трамваїв, є небезпека, що шматки фасаду відпадуть і нароблять шкоди. Ті елементи, які зараз несуть загрозу, відливають у майстерні й замінять на нові». Також ковалі відновлюють металеві елементи.
По завершенні реставрації будівлю не фарбуватимуть, а вкриють глазур’ю – спеціальною фарбою, яка захищає поверхню, але не змінює її кольору та структури. Робота триватиме, поки температура надворі не впаде до мінус п’яти градусів. Навесні планують реставрувати аркади й розписи. За інформацією Львівської міської ради, вартість робіт – 1 мільйон 300 тисяч гривень. Замовило реставрацію управління охорони історичного середовища ЛМР.
Історично палац Сосновського – це два будинки в одному. Архітектор Юзеф Сосновський спроектував для себе будинок, що схожий на середньовічний замок із левом на вході. Його збудували у 1900-1901 роках, а сусідній, на розі з вулицею Левинського – 1907-го. Сосновський спершу мешкав у цьому будинку, а згодом продав його львівському колекціонеру-бібліографу Францішку Бесядецькому (тому будинок також називають палацом Бесядецького). Будинок збудований у псевдоготичному стилі з елементами венеційської готики.
В Україні найстарішим закладам освіти – кілька століть. Засновані у давнину, ці виші розвивалися не тільки в освітній сфері. І завданням керівників було і є – вберегти не тільки освітню репутацію, а й неоціненну історичну спадщину.
Навчатися у таких закладах – одне задоволення. Особливо для тих, хто вивчає історію мистецтв чи готується стати архітектором. Адже архітектурні пам’ятки надихають на створення справжніх витворів мистецтва!
IGotoWorld.com пропонує добірку українських вишів, які вражають своєю красою. Вирушаймо у віртуальну мандрівку, де ви побачите найкрасивіші навчальні заклади.
Бердянський державний педагогічний університет
ВНЗ заснований на початку 1870-х років, з моменту отримання у 1872 році дозволу на його будівництво. Тоді в закладі діяла чоловіча гімназія. У ній, зокрема, навчалися Петро Шмідт – військовий моряк, учасник Севастопольського повстання, Іван Єфремов – письменник-фантаст. Заклад реформували спочатку у технікум, а далі – в інститут і, зрештою, університет.
Джерело фото: studyranger.com
Нині будівля педагогічного університету є національною пам’яткою. Вона внесена до відповідного реєстру, тому офіційно охороняється державою. Цінують споруду за стилістику, в якій вона виконана – нормандську. Зараз це єдина будівля-пам’ятка у місті. У Бердянському університеті діє музей, у якому можна дізнатися про всі віхи розвитку освітнього закладу.
Джерело фото: museum.bdpu.org.
Де знаходиться: Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Шмідта, 4.
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Глухівський освітній заклад – один з найстаріших вишів України, де готують саме педагогів. Почав діяти у 1874 році. Серед випускників – видатний кінорежисер Олександр Довженко, на честь якого і назвали університет.
Джерело фото: panoramio.com.
Із 7 корпусів вишу – 3 є історичними пам’ятками. Вони охороняються державою, адже входять до складу Національного історико-культурного заповідника «Глухів».
Джерело фото: schoolword-liubyvyi.blogspot.com.
Де знаходиться: Cумська область, місто Глухів, вулиця Києво-Московська, 24.
Запорізький національний університет
Заклад пройшов становлення від звичайних педагогічних курсів до університету. Заснований у Запоріжжі у 1930 році. Нині – це один з найвідоміших класичних університетів в Україні.
Джерело фото: edportal.org.ua.
Студенти навчаються у 8 корпусах. Два з них – колишні чоловіча та жіноча гімназії (перший та третій корпуси). Вони виконані у стилі пізнього історизму та модернізму. До того як їх було передано вишу, вони мали свої домові церкви. А на території колишньої чоловічої гімназії і досі є цвинтар, де поховані видатні особистості краю. Нині корпуси Запорізького національного університету внесені до списку історичних пам’яток місцевого значення.
Де знаходиться: Запоріжжя, вулиця Жуковського, 66.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заснований виш у далекому 1834 році. Саме у ті давні часи перших студентів прийняв найстаріший – Червоний корпус. Нині це історична пам’ятка національного значення.
Джерело фото: univ.kiev.ua, автор – Олег Жарій.
Завдячують зведенню величної будівлі кияни та студенти ВНЗ двом архітекторам, батьку та сину – Вікентію та Олександру Беретті. Червоний корпус виконано у стилі класицизму. Окрасою університету, без якої нині важко уявити вуз, звісно, є портик з вісьмома колонами. Цікаво, що він не від самого початку був червоним. Перефарбували його тільки у 1842 році.
Джерело фото: univ.kiev.ua, автор – Олег Жарій.
Де знаходиться: Київ, вулиця Володимирська, 60.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Заснований ВНЗ наприкінці 19 століття, у 1898 році. Цікаво, що кошти на зведення закладу збирали громадою. Врешті було зібрано 2 мільйони 650 тисяч карбованців. У конкурсі на кращий проект вишу брали участь найкращі архітектори. У списку навіть значився знаменитий Поль Гоген! Проте обрали проект І.С. Кітнера із Санкт-Петербурга.
Джерело фото: the-city.kiev.ua.
Нині до пам’яток архітектури зараховують кілька будівель Національного технічного університету «КПІ». Зокрема головний корпус. Оздоблення у залах, які виконані за допомогою ліпнини, природного каменю, надали їм романсько-ренесансної стилістики. Одна з найбільших окрас корпусу – актова зала. Також у списку пам’яток – 4-й корпус – хімічний павільйон.
Джерело фото: weloveua.com.
Де знаходиться: Київ, проспект Перемоги, 37.
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Цей заклад, мабуть, знають усі. Хто не мріяв вчитися тут чи хоча б відвідати Могилянку! Нині – вже національний університет четвертого рівня акредитації. Братська школа, попередниця академії, заснована у 1615 році. У її стінах навчалися Іван Скоропадський, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Григорій Сковорода та багато інших видатних особистостей, які відіграли важливу роль в історії України.
Джерело фото: kartagoroda.com.ua.
Серед історичних пам’яток Могилянки – Староакадемічний (Мазепин) корпус. Зведений у стилі «барокко». Це був головний корпус вишу у 18–19 століттях. Нині у приміщенні продовжують навчатися студенти. Також тут розміщується один зі скарбів Могилянки – Дослідницька бібліотека. У книгозбірні – понад 262 тисячі примірників видань.
Джерело фото: restoration.ukma.edu.ua.
Де знаходиться: Київ, вулиця Григорія Сковороди, 2.
Львівський національний університет імені Івана Франка
Один з найстаріших університетів не тільки України, а й Східної Європи. Відкритий у 1661 році, тоді вишу доводилося витримувати конкуренцію Краківського університету. Проте попри всі протистояння та політичні негаразди, які випадали на долю університету, закладу вдавалося не тільки існувати, а й розширюватися.
Джерело фото: lnu.mow.fm.
Нинішній головний корпус Львівського національного університету – це приміщення колишнього Галицького сейму. Зведений наприкінці 19 століття у стилі історизму. Тоді на архітектуру міста значний вплив мали техніки віденських зодчих. У будівлі поєднана архітектура та скульптура. При вході до альма-матер на студентів чекають символічні монументи Освіта і Праця. Фасад будівлі обрамлюють ще кілька фігур. Вони символізують кохання, справедливість, віру. Загалом 7 скульптур.
Джерело фото: kameniar.franko.lviv.ua.
Де знаходиться: Львів, вулиця Університетська, 1.
Національний університет «Львівська політехніка»
Ще один величний приклад віденського історизму у місті Лева. Ця велична споруда другої половини 19 століття теж поєднує у собі архітектуру та скульптуру. Над монументами, що символізують інженерію, механіку та архітектуру, працював зодчий Леонардо Марконі зі своєю творчою групою.
Джерело фото: panoramio.com.
Внутрішнє оздоблення Львівської політехніки теж вражає величчю. Вестибюль, актова зала, бібліотека – ці приміщення можуть служити не тільки за своїм прямим призначенням, а й як місця для екскурсій. Дерев’яне різьблення, ліпнина барельєфи… Крокуючи цими величними приміщеннями, забуваєш, що знаходишся у навчальному закладі!
Джерело фото: panoramio.com.
Де знаходиться: Львів, вулиця Степана Бандери, 12.
Українська академія банківської справи
Сумська академія готує спеціалістів банківської справи під егідою Національного банку України. На відміну від інших закладів, які потрапили до нашого огляду, цей виш має не довгу історію. Потреба у спеціалістах постала на початку 1990-х років. Тому і було вирішено взятися за ремонт колишньої міської школи № 2, де мали згодом здобувати освіту майбутні банкіри.
Джерело фото: dambl.com.ua.
Ще раніше у приміщенні розміщувалася жіноча гімназія. Тому головний корпус ВНЗ нині – пам’ятка архітектури. У ньому поєдналися різні стилі – бароко, готика та ренесанс, які синтезувалися в еклектику. Ще один корпус академії нині знаходиться на вулиці Петропавлівській. Колись тут розміщувався окружний суд, а потім – сільськогосподарська академія. Третій корпус вишу – колишня міська садиба.
Де знаходиться: Суми, вулиця Петропавлівська, 57.
Харківський національний університет радіоелектроніки
ВНЗ почав діяти у 1930 році. Хоча у Харкові є багато старіших навчальних закладів, проте при їхньому зведенні дотримувалися досить аскетичних стилів. Тоді як головний корпус Харківського університету радіоелектроніки справляє враження вельми величної споруди. Тому не дивно, що нині будівля – пам’ятка архітектури. Над проектом вишу працював архітектор Яків Штейнберг.
Джерело фото: panoramio.com.
Проте Друга світова війна залишила свій руйнівний відбиток на будівлі університету. До відбудови закладу залучали студентів. Якщо вони ухилялися від такої виробничої практики, це їм загрожувало втратою стипендії і навіть виключенням. Тому своєму відновленню виш завдячує не тільки архітекторам і будівельникам, а й студентам. Тоді їх не увіковічнили, проте на території закладу вже у часи незалежності встановили сучасну скульптуру – ось такий пам’ятник студенту-програмісту.
Джерело фото: tsn.ua.
Де знаходиться: Харків, проспект Науки, 14.
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Джерело фото: alumni.nlu.edu.ua.
Заснований заклад у далекому 1804 році. Тоді його іменували Харківським імператорським університетом. Нині юридичний університет складається із 18 навчальних корпусів. Головний та корпус кафедри криміналістики є пам’ятками архітектури. Проектантом головного корпусу був архітектор Олексій Бекетов. Споруду звели у 1893 році. Загалом на вулиці Пушкінській не тільки університет Ярослава Мудрого може похвалитися статусом історичної пам’ятки. Тут подібних історичних споруд, що охороняються державою, – майже 20!
Де знаходиться: Харків, вулиця Пушкінська, 77.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Чернівецький університет не інакше як українським Гоґвортсом не називають! Адже велична споруда нагадує замок із дитячої книги Джоан Роулінг «Гаррі Поттер». Хоча у закладу досить «доросла» історія. Перед тим, як відкрити двері студентам, тут розміщувалася резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Нині Чернівецький університет входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Джерело фото: timetotravel.in.ua.
Будівництво грандіозної резиденції у Чернівцях розпочалося у 1864 році і тривало майже два десятиліття. Головним архітектором масштабного проекту був молодий чех Йозеф Главка. Він звів цілий архітектурний ансамбль у стилі еклектика. Не сумнівайтеся, екскурсія залами вишу принесе суцільне задоволення.
Мармур, кришталь, золото!
Чого тільки не застосовували для облаштування колишньої резиденції митрополитів. Переконайтесь самі, відвідавши воістину шедевр архітектури!
Джерело фото: detailsintravels.com, автор – tanya.
Де знаходиться: Чернівці, вулиця Коцюбинського, 2.
