Категорія: В цей день

Опубліковано

Червоний мак: що він символізує і чому саме мак є символом жертв війни в Україні

Червоний мак (Remembrance poppy) — символ пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх збройних конфліктів, починаючи із 1914 року. Червоний мак вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.

Дизайн українського червоного маку розроблено за сприяння Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою зазвичай розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни (1939 та 1945) та гасло «Ніколи знову».

У березні 2015 року указом Президента України запроваджено День пам’яті та примирення, який відзначається 8 травня. Цей день, а також 9 травня 2015 року, коли відзначається День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, квітка червоного «маку пам’яті» використовувується з гаслом «Пам’ятаємо, перемагаємо».

Червоні маки, роки 1945-2015 та гасло «Пам’ятаємо, перемагаємо» розміщені також на аверсі ювілейної медалі «70 років Перемоги над нацизмом», заснованої Президентом України 29 квітня 2015 року.

Використання квітки маку як символу пам’яті у світі інспіроване віршем канадського військового лікаря Джона Мак-Крея «У полі Фландрії» (1915), що починається словами: «У полі Фландрії поміж хрестами / Гойдає вітер мак рядами, / Щоб знали місце, де ми є…»(англ. “In Flanders fields the poppies blow / Between the crosses, row on row / That mark our place …”. Був уперше використаний Американським легіоном для вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. Символ поширений у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії.

Ідея використовувати червоний мак як символ пам’яті належить Моїні Майкл, викладачці Університету Джорджії, Сполучені Штати.

У листопаді 1918 року під враженням від поеми Маккрея вона написала власний вірш «Ми збережемо Віру» (англ. “We Shall Keep the Faith”), де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам’ять за загиблими.

Після 1918 року Моїна Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни. Для того, щоб зібрати необхідні кошти, Майкл запропонувала продавати штучні маки із шовку.

Червоний мак в моді та міфології

Сукні та вишиванки з маками сьогодні дуже популярні серед жінок. Деякі навідріз відмовляються носити одяг з геометричним орнаментом, віддаючи перевагу виключно вишивці гладдю, у тому числі і макам. А чи замислювалися ви коли-небудь, що символізують ці квіти? Адже наші предки ніколи нічого не вишивали на одязі просто так.

Кожен орнамент або квітка мали глибоке символічне значення. Сьогодні поговоримо про червоні маки, що прикрашають дитячі та жіночі вишиванки.

Перш ніж перейти до символічного значенню маків в Україні, давайте поговоримо про те, що означала ця квітка в різний час у різних народів світу.

Стародавній Єгипет

Макову квітку єгиптяни сприймали як символ жіночої молодості та краси. Столиця Верхнього Єгипту – Фіви – була щільно засіяна маковими полями. Цю квітку також використовували в медицині: настойку з квітів давали пити хворим, щоб зняти запалення, і дітям, щоб ті перестали плакати. У гробниці фараонів обов’язково клали величезні оберемки свіжозірваних маків – єгиптяни вірили, що в потойбічному світі воскреслий отримає вічну молодість і красу.

Античність

У Стародавній Греції та Римі було дуже багато міфів, пов’язаних з маками. Найромантичнішим з усіх є міф про те, що римська богиня любові Венера, дізнавшись про смерть свого коханого Адоніса, проплакала кілька днів і ночей поспіль. Кожна її сльозинка, що падала на землю, розцвітала у вигляді макової квітки. Саме з тих пір макові листочки опадають так само легко, як і жіночі сльози.

Греки ототожнювали маки з богом сну Гіпносом. Його уявляли молодим юнаком з маковим вінком на голові, який літає по всьому світу і розливає на землю снодійне зілля. Стародавні греки, на відміну від єгиптян, вже знали про наркотичну дію макових зерен.

Мак вважався символом родючості. До статуї богині Гери молодята приносили макові головки, просячи таким чином поповнення в сімействі. Давньогрецький поет Гомер вперше порівняв цвітіння маків із загиблими на полі воїнами.

Схід

Буддисти вважали, що макова голівка розцвіла після того, як торкнулися землі вії пророка Будди, який засинає. У Персії ця квітка вважався символом радості і любові, а польовий мак – пристрасного бажання, інтимному зв’язку і плотських утіх. Китайці ототожнювали мак з успіхом, відпочинком, усамітненістю. Пізніше ці квіти стали символом продажних жінок і публічних будинків. На початку 2000-х років одному з українських танцювальних колективів, що виступали у Китаї з гастролями, довелося змінити назву з “Червоний мак” на “Червона квітка”, щоб уникнути двозначності. А після двох “опіумних війн” у Країні Вранішнього Сонця мак і зовсім став асоціюватися зі злом, агресією і смертю.

Середньовіччя

Християни проголосили мак символом наближення Страшного Суду і нагадуванням про страждання Ісуса Христа. У Свято Сходження Святого Духа церкви прикрашалися маковими квітами. Лікар і ботанік Якоб Теодорус в 16 столітті опублікував трактат “Сік макового насіння”, в якому попереджав про небезпеку вживання макових зерен.

Новий час

Після Першої світової війни маки стали символічно вважати кров’ю солдатів, загиблих на полі бою. Після поховання убитих у Фландрії, кілька років пустинні поля зацвіли сотнями тисяч червоних маків. Сьогодні в усьому світі мак вважається символом пам’яті про загиблих солдатів у часи Першої та Другої світової війни.

Символіка маків в Україні

У наших предків було дві улюблені рослини – калина і мак. Українці пов’язували значення маку з молодістю і красою. Якщо квіти калини вишивали на сорочках для старших жінок, то маками прикрашали вишиванки незаміжніх дівчат. Мак також вважався символом роду, так як в його голівці поміщається сімсот, сімсот дві або сімсот три зернини. Саме завдяки ідеї родючості мак часто використовували як обрядовий атрибут в сімейних і календарних святах.

Вишивальниці особливо любили зображувати макові квіти на жіночих сорочках. Їх також часто поєднували з іншими популярними в Україні квітками – волошками. Червоні маки на білому або чорному полотні виглядають дуже яскраво, святково, жіночно і нарядно, тому не дарма сьогодні дівчата прагнуть купити вишиванку з маками.

Червоний мак в українській міфології

Мак червоний означає красу, молодість та їхню скороминущість. У стародавніх колядках співається:

Ой на всім небі Сонце сияє,
А в цего ґазди мак процвітає.
А в перед хати є кірниченька,
Ой кірниченька ще й мурована,
Ой сріблом, золотом вна гартована.
Коло кернички є дві дівочки,
Одна дівочка — Богородиця,
Друга дівочка — Пречиста Діва…

Вінок із червоних маків — символ дівочої чистоти, його порівнюють з білим світом:

Ой мій світку, білий світку, як маковий квітку,
Нащо тебе зав’язали в білую намітку.

У фольклорних пісенних текстах мак: молода розсипає його з рукава, коли їде до вінця; сіє-посіває чорний мак, щоб родив червоний. Макові квіти, як і калинові, символізують здоров’я, радість, дівочу красу і чистоту, а водночас — сну і смерті. Квіти маку вплітали у косу, щоб голова не боліла і щоб волосся було пишним. Віддавна люди вірили, що мак захищає від усілякого зла. Освяченим маком на Маковія (14 серпня) осівали людей і худобу.

— Зеленая маківонько, где будеш приставала?
— При дорозі в городеньку, при буйненькім вітроньку. При буйненькім вітроньку і при ясненькім соненьку.

З квітучим маком порівнюють і юнака-молодця. Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: «Їж, дурню, бо це з маком». Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. «Як мак незчисленний — так рої бджіл вкриватимуть усі дерева», — кажуть, коли подають страви з маком.

Опубліковано

Цей день в історії : 8 березня 1946 – ліквідація УГКЦ

8 березня 1946 року розпочав роботу Львівський собор, на якому було проголошено ліквідацію Берестейської унії 1596 року і приєднання греко-католиків до Руської православної церкви. Католицька церква ніколи не визнавала його рішень, позаяк він був проведений із грубим порушенням канонічних правил — на соборі були відсутні греко-католицькі єпископи, а його проведення не було узгоджено з Ватиканом.

Радянська влада почала активну підготовку до ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) одразу ж після відходу німецьких військ із західноукраїнських областей, хоча перші кроки в цьому напрямі були зроблені ще до Німецько-радянської війни. УГКЦ перешкоджала поширенню комуністичного світогляду та зміцненню радянських впливів в Західній Україні, і відтак сприймалася як «чужорідна ворожа структура». Значна роль в ліквідації греко-католицької церкви відводилася органам НКДБ, якими у квітні 1945 року були заарештовані митрополит Йосип Сліпий, єпископи Микита Будка, Миколай Чарнецький, Григорій Хомишин, Іван Лятишевський. Радянське керівництво вважало, що, позбавивши УГКЦ проводирів, її легше буде знищити.

Для агітації греко-католиків за їх перехід у лоно РПЦ у західні регіони надсилалися численні відозви, листівки й послання. Так, 10 тисяч примірників звернення патріарха Московського і всієї Русі Алексія «Пастирям і віруючим греко-католицької церкви, жителям західних областей Української РСР», узгодженого з В’ячеславом Молотовим, 19 березня 1945 року було направлено до нещодавно призначеного єпископа Львівського і Тернопільського Макарія (Оксіюка). У ньому патріарх Алексій висловлював жаль із приводу відірваності греко-католиків від православ’я, критикував діяльність греко-католицької церкви та її керівництва, закликав їх розірвати зв’язок із Ватиканом, «який веде вас у темряву, духовну загибіль завдяки своїм релігійним помилкам», і повернутися в «обійми вашої рідної неньки — Руської Православної Церкви».

Згодом було створено ініціативну групу, до складу якої ввійшли представники трьох єпархій Галицької митрополії. Її очолив настоятель Преображенської церкви у Львові Гавриїл Костельник, який водночас був представником Львівської єпархії. Серед членів ініціативної групи були також парох Нижанковичів і генеральний вікарій Перемишльської єпархії Дрогобицької області, представник Перемишльської єпархії Михаїл Мельник та парох Копичинців, декан Гусятинського деканату, представник Станіславської єпархії Антоній Пельвецький. Хоча сам Костельник був давнім ідейним прихильником зближення греко-католицької церкви з православ’ям, однак цього виявилося замало, щоб залучити його до активної діяльності в цьому напрямі, і Костельника схилили до співпраці шантажем щодо попередньої антирадянської діяльності його синів.

Члени ініціативної групи звернулися до уряду СРСР із заявою затвердити її склад та санкціонувати право керувати возз’єднанням греко-католицької церкви з РПЦ. Їх заява й відповідь на неї уповноваженого Ради в справах РПЦ в УРСР були опубліковані у львівській обласній газеті «Вільна Україна» 6 липня 1945 року. Прокламації ініціативної групи до населення подавалися в традиціях російського централізму: наголошувалося на величезній ролі, яку зіграла Росія в справі звільнення українців від польського поневолення.

На Соборі греко-католиків, який 8 березня 1946 року відкрився коротким богослужінням у храмі св. Юра у Львові, були присутні 216 делегатів-священиків і 19 делегатів-мирян (із запрошених 225 делегатів-священиків і 22 делегатів-мирян) із трьох єпархій — Львівської, Самбірсько-Дрогобицької і Станіславської. Гавриїл Костельник виступив із головною доповіддю «Про мотиви возз’єднання Греко-католицької церкви з Руською православною церквою», в якій він згадав історію та догматику католицизму та унії і закликав єднатися з православ’ям. Після нього виступили ще 13 делегатів. У той же день було прийнято текст ухвали про відкинення постанов Берестейського собору 1596 року, ліквідацію унії, розрив із Ватиканом і повернення до Руської православної церкви.

9 березня собор продовжився богослужінням у храмі св. Юра. З-поміж 4 єпископів, що його проводили, були нововисвячені Михаїл (Мельник) та Антоній (Пельвецький). Було здійснено обрядові дії щодо возз’єднання делегатів з’їзду з РПЦ. Завершився собор 10 березня. У цей день богослужіння проводив митрополит Київський і Галицький Іоан (Соколов). Із проповіддю, присвяченою возз’єднанню церков, виступив єпископ Львівський і Тернопільський Макарій (Оксіюк).

Постанови Львівського собору стали формальним підґрунтям для переслідування представників греко-католицького духовенства, що відмовлялися приєднатися до православ’я. Тому чимало греко-католицьких священиків зайняли конформістську позицію, бажаючи уникнути репресій та зберегти свої посади, а також вважаючи, що згода на добровільне приєднання дає шанс на збереження християнства у західних областях України.

В 1950 році у Львівській області органи МДБ заарештували 35 священиків УГКЦ
Однак було багато й тих, хто прилюдно виступали проти «возз’єднання» з РПЦ, в т. ч. і в проповідях. Проти таких осіб здійснювалися суворі репресії. Протягом 1945-51 років в УРСР було заарештовано більше ніж півтисячі греко-католицьких священнослужителів. Частину з них згодом було випущено, проте багатьом довелося пройти через тривалі тюремні ув’язнення та заслання.

Проголошення ліквідації унії зовсім не означало, що влада позбулася греко-католицизму. Так, у доповідній записці від 6 березня 1952 року уповноваженого Ради в справах РПЦ в УРСР Г. Корчового до завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У Я. Пашка зазначалось, що в західноукраїнських областях, особливо у Станіславській, є багато сіл, у яких віруючі не прийняли православних священиків. Навіть у 1960-70-х роках пастирські обов’язки виконували кілька сотень нелегально діючих греко-католицьких священиків, а загнана в підпілля УГКЦ залишалася вагомим фактором релігійного життя в західноукраїнських областях.

Питання про легалізацію греко-католицької церкви остаточно було вирішено на зустрічі Михайла Горбачова з папою Іоаном Павлом II 1 грудня 1989 року у Ватикані. Слідуючи вказівкам із Москви, Рада в справах релігій при Раді Міністрів УРСР опублікувала заяву, в якій зазначалося, що греко-католики можуть утворювати та реєструвати свої релігійні обряди. 30 березня 1991 року з Риму до Львова прибув глава УГКЦ — верховний архієпископ і кардинал Мирослав-Іван Любачівський, який того ж дня провів архієрейську службу в соборі св. Юра, що символізувало остаточну легалізацію Української греко-католицької церкви. Джерело: jnsm.com.ua

Опубліковано

Стрітення Господнє 15 лютого: історія свята, народні прикмети та звичаї

Християни східного обряду відзначають 15 лютого одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.

Зима з Весною зустрічаються

Це – давня казка – про зустріч Зими і Весни – одна з найулюбленіших у народі. За народними віруваннями, така зустріч відбувається двічі на рік – на Стрітення (Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор) – 15 лютого (на 40-й день після народження Христа) – та в день святої Анни – 22 грудня.

Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.

Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.

Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана. Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.

Дохристиянська історія свята:

Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор.

У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.

А назва така була у свята, тому що вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.

Прикмети,  звичаї:

Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки — їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону.

Ворожіння на Стрітення було таке: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на ньому з’явилась роса, то буде врожай, як нема роси — справи будуть кепські.

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “поможе”. Найкраще ця вода ніби помагала від “пристріту” – від хвороби, що її спричиняло “погане” око.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса – врожай, нема роси – немає врожаю.

На Стрітення Господнє не можна:

Лаятися, сваритися, робити прибирання, вишивати, прати, працювати в городі тамитися.

Заборона на роботу має виняток, вона дозволяється, якщо це робота на благо іншим людям, необхідна допомога.

Заборона ж з приводу купання стосується лише лазні — адже щоб помитись у лазні, потрібно було працювати: колоти дрова, носити воду, тощо. Щодо звичайного сучасного душу ніяких заборон немає.

Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.

Ще одна цікава заборона – класти у цей день гроші на кухонний стіл. Вірили, що тоді удача від вас відцурається, а гроші буквально будуть витікати крізь пальці.

Народні прикмети на Стрітення:

1. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
2. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
3. Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!
4. Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!
5. День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.

6. Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
7. Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
8. Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.
9. Як на Стрітення з стріх капає, ще велика буде зима.
10. Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.

11. Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.
12. Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
13. Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.
14. Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна. – Якщо вранці випав сніг – на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень – зернові будуть середні, а увечері – недорід.
15. Якщо на деревах іній – вродять добре гречка і бульба. Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.

16. Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.
17. Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
18. Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.

підготувала Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Опубліковано

25 січня – день ангела святкують Тетяни

Щорічно, Тетянин день в Україні святкують 25 січня, також у цей день заведено святкувати й усім студентам, адже Тетяна свого часу була покровителькою студенства.

До речі, саме стародавнє ім’я “Татіана” в перекладі з грецького означає “упорядниця”.

Пропонуємо тексти щирих привітань в Тетянин день у віршах українською мовою, які можна написати в смс-повідомленнях, в соціальних мережах або ж привітати особисто.

Зберігайте собі найкращі привітання у прозі та віршах в День Ангела Тетяни, щоб привітати кожну дівчину та жінку, яка вам є близькою.

Пропонуємо вашій увазі гарні привітання для Тані з днем Ангела.

Люба Тетянко! Вітаю тебе з Днем Ангела, бажаю щоб твій ангел завжди тебе оберігав, і направляв, а інколи і штовхав у спину для точності у виборі життєвого шляху. Щоб всі справи давались легко. Та щоб усі негаразди ти зустрічав з оптимізмом та надією у серці. Нехай День дарує світло, адже це твоє свято.

***

Іменини – це свято душі і тепла, яке зберігається в серці людини все життя. Це свято ангела, який оберігає тебе з народження і до смерті. Я хочу побажати твоєму ангелу, щоб у нього було якомога менше роботи, а у тебе як можна менше неприємностей і бід.

***

Що нам відомо про Тетяну
Про цю дівчину, про кохану?
А те, що всіх студентів вона знає
І їх завжди оберігає!

За благородну, за Тетяну
Бокал підняти я вже встану,
За молодість її душі
Сьогодні вип’ю від душі!

***

В День Ангела бажаю я любові
І від душі успішних перемог,
Натхнення, щастя світлого, здоров’я
І хай тебе оберігає Бог!

***

Немає у світі такої людини,
Щоб очі блистіли як гарні перлини.
Так стародавні греки ще вважали
Й Тетяну обраною звали.
Тетяна, рідна,
Ти маленька фея.
Ти диво з див –
Чарівна орхідея.
Бажаємо тобі добра,
За тебе вип’ємо вина.

***

Цвіти, моя доню, цвіти,
Хай Ангел хоронить від злого,
Для тебе відкриті світи
Молися Всевишньому Богу.

Рости, наша доню, рости
На радість, на щастя, на втіху.
Стежинку свою віднайди
І плач завжди тільки від сміху!
З днем ангела!

***

У Тетянин день тобі бажаю
Сміху, щастя і добра,
Щоб здоровою була.

Хочу удачі побажати,
Свою любов оберігати,
Щоб щастя в серці поселилось,
І все хороше враз здійснилось.

***

Нехай в День Ангела красою квітне світ,
Стають життям усі найкращі мрії,
Нехай дарує доля сотню літ,
У щасті й радості, любові та надії!

***

З днем Тетяни ми Вас вітаємо,
Багато грошенят бажаємо,
Щоб не цуралося Вас щастя,
Щоб оминали всі ненастя.

Щоб гори низовиною стали,
Хвилі в морі в шторм пропали,
Щоб усмішкою нас все тішили,
З кожним днем тільки гарнішали.

***

Ти вір в життя і будь собою.
Хай час летить собі, а ти,
Як сонце ранньою весною,
Цвіти проміння золотим.

І хай в очах твоїх відкритих
Нестримна молодість буя,
І хай несе тебе по світу
Життя бурхлива течія.

І завжди Ангел-хоронитель
Тебе боронить від біди,
Ти просто вмій життю радіти
Й по ньому з усмішкою йди!

***

Мою Тетяну білосніжку
Цілую нині ніжно в щічку.
Нехай здійсняться всі бажання
Мої найкращі привітання!

***

Свят в календарі багато.
Та сьогодні твоє свято –
Наймиліше від усіх:
Привітання й дружній сміх –
Все – тобі, усе – для тебе!

Поглядає ангел з неба,
На твоє веселе свято,
Й ніби хоче нагадати,
Що заступник в тебе є,

На ім’я, як і твоє.
Він тебе оберігає,
Любить і застерігає:
Добра(ий) будь та люби Бога,

І молися до святого –
Й кожен день свій іменин,
Будь щаслива разом з ним!

Опубліковано

В Україні сьогодні День Благодійності і річниця Маршу мільйону

Сьогодні в Україні День благодійництва, який відзначається згідно з Указом Президента від 13 грудня 2007 року щорічно в другу неділю грудня.

Цей день встановлений «з метою утвердження принципів гуманізму і милосердя, сприяння розвитку благодійної діяльності та на підтримку ініціативи громадських організацій».

Десять років поспіль британський благодійний фонд Charities Aid Foundation випускає Світовий рейтинг благодійності. Цього року він присвячений довгостроковим тенденціям благодійності за даними опитувань з 2009 по 2018 рік. Дослідження проводилося серед 1,3 млн респондентів. На позицію країн у рейтингу вплинули наступні фактори: кількість благодійників і благодійних організацій, кількість тих, хто жертвує незнайомцям і число волонтерів (тих, хто жертвує час). Відповідно цього рейтингу, за останні десять років Україна піднялася з 150 на 101 місце. З 19% до 35% зросла частка тих, хто допомагає незнайомим людям, і з 5% до 24% – тих, хто робить грошові пожертвування до фондів. А ось частка волонтерської активності залишилась незмінною — 19%.

Крім того, цього дня 2013 року у Києві відбувся Марш мільйону – один з найвелелюдніших мітингів Революції Гідності.

На заздалегідь оголошене віче на Майдані Незалежності в Києві зібралися, за різними оцінками, декілька сотень тисяч людей. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, в акціях протесту взяли участь 100 тисяч осіб. За даними опозиції, на центральні вулиці столиці 8 грудня вийшли на мітинг від 500 тисяч до 1 мільйона людей.

Майдан був заповнений вщерть, і це без урахування інших центральних вулиць міста. Зі сцени виступали як політичні, так і культурні та духовні діячі. Було оголошено про намір блокувати урядові будівлі та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Опозиція дала тодішньому президенту Януковичу 48 годин для виконання вимог Майдану і пообіцяла блокувати його резиденцію у Межигір’ї. По завершенні офіційної частини заходу мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили і побудували кілька блокпостів і барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної та Богомольця. Ввечері активісти «Свободи» ручним способом із застосуванням тросів повалили пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка біля Бессарабки в Києві. На постаменті встановили державний прапор України та червоно-чорний прапор ОУН-УПА. До вечора 8 грудня із протестувальників на Майдані Незалежності було сформовано як мінімум 15 загонів цивільної самооборони, які назвали «сотнями».

Опубліковано

28 серпня: Перша Пречиста або Успіння Богородиці. Традиції, заборони, прикмети

Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов.
«Спасику-батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок».

28 серпня закінчується Успенський піст та починається Успіння Пресвятої Богородиці. Свято також називають «Перша Пречиста», «Успіння», а в народі воно відоме, як «Обжинки». Розповідаємо про християнське трактування свята, народні вірування та традиції. А, також, цікаві прикмети на Успіння:

Християнське трактування свята

Божа Матір прожила довге та сповнене віри життя. Вона допомагала всім, хто цього потребував, завжди підтримувала нужденних, лікувала хворих. Та прийшов її час і за три дні до смерті явився Божій Матері Архангел Михаїл. Він повідомив, що скоро та відправиться на зустріч із сином, тож треба підготуватися. Жінка зібрала та благословила апостолів, а залишок відведеного часу провела в молитвах, дотримуючись суворого посту. Саме 28 серпня вона заснула та відійшла на небо, до свого сина Ісуса.

У народі ж Богородиця була раніше зовсім не Божа Матір. А Матір Сира Земля — древнє язичницьке божество, Матір-Земля. Вона була матір’ю не одного Бога, а всього живого на землі. Оскільки кінець літа / початок осені, це період врожаю (тобто земля народжує нові плоди), то свято справляли саме на перетині двох сезонів. Головним символом свята був хліб із нового борошна, а також колоски й зерна.

Що не можна робити у свято Успіння

Не можна ходити босими ногами по росі в цей день. Вважається, що у свято роса — це сльози Богородиці. Якщо ослухатися — можна накликати на себе погану долю та нещастя.

Не можна вдягати старе чи незручне взуття, бо, як натрете ноги в цей день, то весь життєвий шлях буде в мозолях.

Не можна в цей день стригтися, особливо, дівчатам. Бо можна розгнівати Діву Марію.

Не сваріться, особливо, з родиною. Не думайте зле, навіть, про ворогів та не бажайте їм зла цього дня — воно неодмінно повернеться.

Не можна шити, різати, взагалі користуватися голками, ножами чи ножицями. Навіть хліб ламають у свято руками, щоби не різати.

Не можна працювати та прибирати, прати тощо. Ні вдома, ні на городі чи у дворі.

Традиції на Першу Пречисту

Сни в ніч на Успіння вважаються віщими. Якщо щось побачили в ніч із 27 на 28 серпня, то може не скоро, але сон обов’язково збудеться в реальному житті.

Вдень неодмінно треба сходити в церкву, поставити свічку та молитися перед іконою Успіння Пресвятої Богородиці. Попросити в неї про захист та подякувати за все.

Тільки цей день закінчується піст, тож можна влаштовувати першу трапезу, але тільки після того, як скуштуєте освячений хліб. А, ще, треба пригостити свяченою їжею бідних.

Прикмети свята:

Успіння проводжай — осінь зустрічай.

Успіння кінчає дожинки.

Веселка — до теплої осені.

Якщо молоде бабине літо тепле, то на старе чекай негоди.

Якщо багато павутиння, зима буде морозною і ясною.

Після заходу сонця навколо землі з’являється туман, який до світанку розсіюється — до дощу.

Польові квіти пахнуть сильніше звичайного — до негоди.

Уже на наступний день українці святкують Третій, Горіховий Спас. Взагалі, після свят починається активна підготовка до весільного сезону. Адже роботи в полях закінчуються і вересень та жовтень, саме тому, раніше, були багатими на весілля. Поступово, після сезону одружень, починали й до зими готуватися: облаштовувати оселю та робили запаси продуктів.

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Опубліковано

Спортивні тріумфи України за 28 років Незалежності

Укрінформ пригадує найвизначніші спортивні досягнення українців за період незалежності: від 1991 року і до сьогодні.

Укрінформ
1992 рік

Вперше українські спортсмени поїхали на зимові ігри в Альбервиль і літню Олімпіаду в Барселоні у складі Об’єднаної команди та вперше гімн України прозвучав на честь перемоги у вільній боротьбі спортсмена Олега Кучеренка (в категорії до 48 кг). А згодом український прапор підняли на честь власниць “золота” – гімнасток Тетяни Гуцу та Олександри Тимошенко.

1993 рік

Легкоатлет Сергій Бубка став першим чемпіоном світу незалежної України на чемпіонаті в Штутгарті. Володар світового рекорду у стрибках з жердиною – 6 метрів 14 сантиметрів. За 10 років спортивної кар’єри встановив 35 світових рекордів..

1994 рік

Фігуристка Оксана Баюл здобула перше олімпійське “золото” для незалежної України на зимовій Олімпіаді в Ліллегаммері (Норвегія).

Біатлоністка Валентина Цербе-Несіна стала володаркою першої олімпійської медалі сучасності для збірної України. Вона виборола «бронзу» в спринті на зимових Олімпійських іграх в Ліллегаммері.

1995 рік

Легкоатлетка Інесса Кравець на чемпіонаті світу в Гетеборзі (Швеція) встановила світовий рекорд в потрійному стрибку, її результат – 15,5 м. Перевершити його не може ніхто вже більш як 20 років.

Гімнастка Катерина Серебрянська стала абсолютною чемпіонкою світу на чемпіонаті у Відні, олімпійська чемпіонка Атланти-96. Усього в її активі 8 титулів чемпіонки світу, 6 титулів чемпіонки Європи у фіналах в окремих видах.

1996 рік

Борець В’ячеслав Олійник виборов золоту медаль у ваговій категорії до 90 кг на Олімпійських іграх в Атланті. Це перша золота медаль для України на літніх Олімпіадах.

Гімнастка Лілія Подкопаєва отримала 2 золоті медалі — в абсолютній першості та вільних вправах на Олімпійських іграх в Атланті. Володарка 45 золотих, 21 срібної та 14 бронзових медалей на міжнародних змаганнях

1997 рік

Легкоатлетка Жанна Пінтусевич-Блок перемогла на чемпіонаті світу в Афінах в бігу на 200 м. На чемпіонаті світу-2001 в Едмонтоні виборола золоту медаль на королівській дистанції – 100 м.

1998 рік

Біатлоністка Олена Петрова виборола срібну медаль в індивідуальній гонці на 15 км на зимових Олімпійських іграх в Нагано (Японія).

1999 рік

Біатлоністка Олена Зубрилова стала триразовою чемпіонкою світу в індивідуальній гонці на 15 км, гонці переслідування і мас-старті на чемпіонаті світу в Контіолахті (Фінляндія).

2000 рік

Плавчиня Яна Клочкова здобула дві золоті медалі Олімпійських іграх у Сіднеї. Загалом вона є одинадцятиразовою чемпіонкою Європи, триразовою чемпіонкою світу, чотириразовою олімпійською чемпіонкою (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 метрів комплексом та 800 метрів вільним стилем. Володарка Кубків світу.

2001 рік

Легкоатлетка Інга Бабакова – срібна призерка чемпіонату світу в Едмонтоні зі стрибків у висоту. Перемогла на чемпіонаті світу 1999 року в Севільї.

2002 рік

Шахіст Руслан Пономарьов у 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років.

2003 рік

Гімнастка Анна Безсонова стала дворазовою чемпіонкою світу в Будапешті та триразовою чемпіонкою Європи в Ризі. Анна – багаторазова чемпіонка світу та Європи з художньої гімнастики. Вона є дворазовою бронзовою призеркою Олімпіад (Афіни-2004, Пекін-2008).

2004 рік

Футболіст Андрій Шевченко став найкращим футболістом Європи, отримавши «Золотий м’яч». Переможець Ліги чемпіонів-2002/03 у складі «Мілана».

Василь Вірастюк – володар титулу «Найсильніша людина світу». У 2007 році виграв змагання у м. Сеулі (Південна Корея) та отримав титул Чемпіона світу з силового екстриму IFSA.

Жіноча збірна України з гандболу стала володарем єдиної олімпійської нагороди за всі роки Незалежності в ігрових видах спорту. Бронзовий призер Олімпіади-2004 в Афінах.

2005 рік

Валерій Гончаров – єдиний український гімнаст, який виборов тричі поспіль нагороди Фіналу Кубка світу.

2006 рік

Боксер Володимир Кличко нокаутував Кріса Бьорда і вперше став чемпіоном світу за версією IBF. Володимир – олімпійській чемпіон Атланти-96 та багато років утримував звання абсолютного чемпіона світу у суперважкій вазі.

2007 рік

Легкоатлетка Ірина Ліщинська – срібна призерка чемпіонату світу в Осаці в бігу на 1500 м, срібна призерка Олімпійських ігор-2008 у Пекіні.

2008 рік

Боксер Віталій Кличко нокаутував Семюеля Пітера і став чемпіоном світу за версією WBC у суперважкій вазі.

2009 рік

ФК «Шахтар» – володар Кубка УЄФА-2009, перший і поки єдиний український футбольний клуб, який за часів Незалежності здобув євротрофей.

2010   рік                 

Веслувальниця Інна Осипенко-Радомська виграла чемпіонат світу на байдарці-одиночці в Познані, олімпійський чемпіон Пекіна-2008.

2011 рік

Легкоатлетка Ольга Саладуха виграла чемпіонат світу з потрійного стрибка в Тегу (Південна Корея). Бронзова призерка Олімпіади-2012 в Лондоні, триразова чемпіонка Європи.

2012 рік

Веслувальник-каноїст Юрій Чебан — чемпіон двох Олімпіад поспіль: у Лондоні-2012 та Ріо-2016.

2013 рік

Ірина Марлені (вільна боротьба) 21 вересня 2013 року увійшла до всесвітньої Зали Слави Міжнародної федерації об’єднаних стилів боротьби (FILA). Чемпіонка Олімпійських ігор-2004 в Афінах, триразова чемпіонка світу.

2014 рік

Біатлоністки Семеренко — сестри-близнючки Віта та Валентина – на зимових Олімпійських іграх в Сочі здобули «золото» в естафеті 4×6 км. В їхньому активі 10 медалей чемпіонатів світу і три – з Олімпійських ігор. Крім сестер Семеренко, чемпіонську естафету також бігли Юлія Джима і Олена Підгрушна.

2015 рік

Шахістка Марія Музичук стала чемпіонкою світу серед жінок.

Фехтувальниця Ольга Харлан — найтитулованіша спортсменка України в цьому виді спорту. 6 золотих медалей на чемпіонатах світу. Олімпійська чемпіонка Пекіна-2008, срібна призерка Ріо-2016, бронзова призерка Лондона-2012.

2016 рік

Паралімпійська збірна у Ріо-де-Жанейро здобула 117 комплектів нагород. Це третій результат Паралімпіади.

Боксер Василь Ломаченко встановив рекорд, ставши чемпіоном у двох вагових категоріях лише за 7 боїв. Наразі є найкращим боксером світу незалежно від вагових категорій за версією журналу «The Ring». Найтитулованіший український боксер. Дворазовий олімпійський чемпіон.

2017 рік

Гімнаст Олег Верняєв став абсолютним чемпіоном Європи зі спортивної гімнастики в Клуж-Напока (Румунія), олімпійський чемпіон Ріо-2016 та чемпіон світу у вправах на паралельних брусах.

2018 рік

Олександр Абраменко – перший олімпійський чемпіон із фристайлу та єдиний, хто здобув нагороду на зимових Олімпійських іграх 2018 у Пхьончхані.

Тенісистка Еліна Світоліна стала першою українкою, яка перемогла на Підсумковому турнірі в одиночному розряді. Світоліна посіла третє місце в одиночному розряді в міжнародному рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA).

Дзюдоїстка Дар’я Білодід – наймолодша чемпіонка світу серед дорослих. Білодід виборола перемогу у віці 17 років і 11 місяців.

Боксер Олександр Усик – абсолютний чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO WBC, IBF, WBA, The Ring. Перший українець, який отримав титул абсолютного чемпіона світу.

2019

Юніорська збірна з футболу України вперше в історії стала чемпіоном світу з футболу, перемігши команду Південної Кореї з рахунком 3:1.

Стрибун у воду Олексій Середа у віці 13-ти років став наймолодшим чемпіоном Європи зі стрибків з вишки та срібним призером ЧЄ з синхронних стрибків.

Жіноча збірна України з хокею виграла кваліфікацію чемпіонату світу Дивізіону ІІВ –  перша кваліфікація світового чемпіонату в історії жіночого українського хокею.

Опубліковано

24 серпня – День Незалежності України

Сьогодні, 24 серпня 2019 року, незалежній Україні виповнюється 28 років. Історичний документ був прийнятий 24 серпня 1991 року Верховною Радою. Його підтрима абсолютна більшість депутатів.

Для підтвердження Акту про проголошення незалежності України Верховна Рада ініціювала проведення 1 грудня 1991 року республіканського референдуму. Фактично, він був потрібен для того, щоб нейтралізувати заяви супротивників незалежності про те, що народ України нібито не підтримує Акт. Крім того, світова спільнота також не поспішала визнавати незалежність України, спостерігаючи, як події розвиватимуться далі.

У списки для голосування було внесено 37 мільйонів 885,6 тисяч осіб, а в самому голосуванні брав участь 31 мільйон 891,7 тисяч осіб (84,18%).

Більше 90% учасників референдуму підтримали незалежність України.

Незалежність підтримали 90,32% учасників референдуму – 28 мільйонів 804,1 тисячі осіб. Фактично, саме результати цього референдуму і послужили фактором остаточного розвалу СРСР.

В цей же день в Україні були проведені вибори президента. За пост боролися колишній секретар ЦК КПУ і голова Верховної Ради Леонід Кравчук і представник опозиційного до радянської влади Народного Руху В’ячеслав Чорновіл. За результатами голосування першим в історії незалежної України президентом став Кравчук, набравши 61,59% голосів.

Сьогодні по всій території України заплановані святкові заходи.

© Depositphotos

Джерело: Сьогодні

Опубліковано

Українські весільні традиції від яких не варто відмовлятись

Традиційне українське весілля завжди відрізнялося своєю пишністю, урочистістю, колоритом та, звичайно, прекрасними весільними традиціями. Таких традицій існує дуже багато, і всі вони по-своєму цікаві й оригінальні, а більшість з них є дуже актуальними навіть на сучасному весіллі. Розглянемо найвідоміші з них:

Сватання

Раніше шлях до шлюбу починався саме зі сватання. Разом зі старостами парубок йшов до дівчини, яку хотів взяти за дружину. І якщо дівчина давала згоду, укладалась угода про шлюб. У наш час церемонія сватання носить виключно умовний характер, але все одно часто супроводжується різноманітними традиційними обрядами.

Старости є дуже важливим учасниками весільних обрядів. Вони виступають як офіційні свідки шлюбу та беруть активну участь у всіх весільних церемоніях. Як правило, старостами є члени родини або хресні батьки молодят, по одному з обох сторін. У минулому старости виступали також у ролі сватів.

Коровай є важливим атрибутом, який має бути присутнім на кожному українському весіллі. Його прикрашають традиційним орнаментом з тіста. Раніше він також виступав у якості весільного торта, але на сучасних весіллях, як правило, бувають присутні обидва. Під час церемонії благословення хтось з батьків тримає коровай як символ єдності двох родин.

Заручини

Заручини є першим обрядом перед весіллям, який відбувається одразу після укладання угоди про шлюб та супроводжується гучним святом на честь пари. Обидві родини сідають до столу, та старший староста перев’язує руки молодят рушником. За традицію після цього молода має подарувати всім присутнім по хустці.

Після цього молодята вважаються зарученими та не можуть відмовитися від шлюбу. У минулому, якщо хтось хотів намагався уникнути шлюбу після заручин, то його вважали безчесним та він мав платити іншій родині за нанесену образу.

Викуп

Ще однією досить давньою традицією є викуп нареченої. У минулі часи хлопець міг викупити свою обраницю в її батьків за гроші чи будь-які цінні речі, а зараз ця традиція має жартівливий характер. Під час викупу наречений або дружби мусять виконати різні завдання від родичів нареченої або «викупити» молоду за горілку.

Благословення

Перед тим, як відправитися в церкву, молодята за традицією мають попросити благословення на шлюб у своїх батьків. У будинку нареченої вони стають на коліна на вишитому рушнику. При цьому присутні старости, які тримають ікони. Батьки дають дітям благословення та бажають їм щасливого подружнього життя.

Вінчання

У церкву молода пара входить як рівні, рука об руку. Перед початком церемонії вони мають сказати священику, що вступають у шлюб з власної волі. Після того священик веде пару до вівтаря, виступаючи символом того, до шлюбу молоду пару веде сам Бог.

Обручки у весільному обряді символізують те, що жінка вже не є вільною, вона належить своєму чоловікові. Цей символ вірності благословляє священик та одягає молодятам на руки, перед тим як провести їх до вівтаря.

Вишитий рушник має дуже велике значення у весільних традиціях. Ним обгортають ікони, які супроводжують молодят від благословення до самого вінчання, де на нього стають молодята, щоб увійти у шлюб.

Це означає те, що вони ніколи «не будуть стояти на голій землі» – жити у бідності. Вважається, що хто перший стане на рушник, буде головою родини. Щоб показати, що молодята є єдиним цілим, їхні руки на час церемонії зв’язуються вишитим рушником

Далі священик тричі обводить пару навколо малого вівтаря як знак того, що шлюб є подорожжю на чолі з Ісусом Христом. Тепер молода пара вже не є просто хлопцем та дівчиною, вони стають подружжям та роблять по три ковтки вина з одної срібної чаші як символ того, що все у шлюбі – і горе, і радість – буде ділитися на двох.

Свічки на вінчанні виступають символом того, що шлюб є духовною подією, а Христос є світлом, яке осяює початок нового життя молодят. Наречена та наречений тримають по свічці під час всієї церемонії.

Корони, які над головами молодих під час вінчання тримають дружка та дружба, символізують те, що наречений та наречена стають королем та королевою власного родинного королівства, а сам вінець уособлює  в собі вінець творіння.

Корони можуть бути як і золотими, так і вінками, які сплетені з митру. Колись їх носили кілька днів після весілля,. Ще за одною традицією по закінчення вінчання молодий знімає з нареченої її вінок та фанту і одягає хустку в знак того, що дівчина увійшла в статут заміжньої жінки.

Після вінчання починається урочисте святкування, яке за давніми традиціями триває три дні. Воно завжди супроводжується  піснями, танцями, та пишним бенкетом з традиційних українських страв.

Поправини

Поправини є заключною традицією весільного святкування. На наступний день після весілля прийнято, щоб батьки нареченої пригостили всіх гостей обідом. Під час цього всі вітають пару з першим днем їх шлюбного життя.

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Опубліковано

Сьогодні Україна відзначає День молоді

День молоді, як національне свято, було затверджено 22 червня 1994 року президентом України Леонідом Кравчуком, пише  LifeStyle24.

За указом президента, День молоді в Україні відзначаємо щорічно в останню неділю червня.

Дата святкування Дня молоді у 2019 році – 30 червня.

Під категорію “молодь” в Україні припадають громадяни віком від 18 до 35 років. Проте згідно з офіційними нормами ВООЗ, молодою вважається людина віком до 44 років.

Історія свята

СРСР святкував “День радянської молоді” у останню неділю червня, а після розпаду Радянського Союзу, Україна та Білорусь традиційно продовжила святкувати у старий період. Натомість, Міжнародний День молоді відзначається 12 серпня. Завдяки цьому дню в ООН прагнуть залучити найбільш енергійне покоління у політичне та соціальне життя своєї країни.

Традиції святкування Дня молоді

В Україні на День молоді традиційно проходить безліч цікавих подій, фестивалів та спортивних заходів. З кожним роком у цьому дні все дужче відчувається соціальний підтекст, збільшується кількість благодійних акцій, соціальних флешмобів та тематичних івентів. Щороку Кабмін виділяє 60 премій на День молоді для заохочування найбільш талановитих молодих людей.