Притча для тих, хто шукає себе

З давніх-давен люди самі вибирають, що бачити, а на що не звертати уваги.

Дуже багато людей жаліються, як все погано, які навколо злі і підступні, і лише вони, нещасні, від цього страждають.

Але є і ті, хто, навпаки, навколо помічає тільки добре і хороше. При цьому ще й самі намагаються робити світ навколо добрішим і кращим.

Добро і зло. Біле та чорне. Дві протилежності в цьому світі. Є дуже гарна і стара притча, точно описує ці дві категорії людей. Отже:

Якось раз, до одного старця на ім’я Паїсій Святогорець прийшло кілька мирян, і заявили, що, нібито один священнослужитель вимагає від людей гроші за таїнства, інший – багато курить і відвідує столові, третій – аморальний … при цьому, вони приводили безліч доказів .

На це старець їм відповів наступне:

– З власного досвіду я знаю, що люди в житті діляться на дві групи. І тільки на дві. І кожен з нас буде або в одній, або в іншій групі.

Перші, як мухи. А муха, як відомо там, де все брудне. Наприклад, коли в саду росте безліч прекрасних, ароматних квітів, і десь в глибинці саду буде трохи бруду, муха пролетить над квітами, навіть не помітивши їх. Вона буде напролом летіти до своєї мети – бруду. І досягнувши її, візьметься колупатися в бруді, не помічаючи нічого навколо.

Вміла б муха говорити, і ви, запитали б її, де в саду ростуть квіти, вона сказала б, що не знає, що таке квіти. І здивувалася б, що вони взагалі в світі існують і видають чудовий аромат.

Так і деякі люди, схожі на муху. Вони завжди думають негативно, усюди шукають той самий бруд. При цьому, дана категорія людей заперечує все прекрасне в цьому світі.

Друга група людей на кшталт бджоли. Як відомо, бджоли шукають красиві і солодкі квіти.

Ось, наприклад, в забрудненій кімнаті, в кутку стоїть вазон з квітами. Якби бджола залетіла в цю кімнату, то вона пролетіла б повз пил і бруд, і сіла б тільки на квіти, що виділяють чудовий і солодкий аромат.

І якби ви запитали бджолу, де в кімнаті пил і бруд, вона сказала б, що тут нічого такого немає. Тут тільки красиві квіти, і всюди надзвичайний солодкий аромат.

Всі люди перебувають або в категорії Мухи, або в категорії Бджоли. І кожен з них бачить те, що хоче, те, що йому ближче.

І старець цей підсумував:

– Коли я чую, що хтось звинувачує іншого, я читаю їм цю притчу, і пропоную їм зробити вибір, ким вони є: Мухою або Бджолою. І вибір завжди передбачуваний … Будьте щасливі!

Джерело

Притча “Урок Метелика”. Головний закон успіху

Якось у коконі з’явилася маленька щілина. Крізь неї поступово почав пробиратися метелик, який хотів нарешті розправити свої крильця. Людина, проходячи в той момент повз, почала спостерігати за цим дійством. Минула година, дві, три, після чого метелик вирішив покинути свої зусилля. Щілина залишилася такою ж маленькою.

Тоді людина вирішила допомогти. Взяла ніж і розрізала кокон. Метелик легенько вийшов з нього, але його тільце залишилося бути слабким та немічним, а прозорі крила майже не рухалися.

Людина продовжувала спостерігати, чекаючи, що ось-ось крила маленького розправляться й зміцніють, і він зможе злетіти. Цього так і не сталося!

Все своє життя метелик волочив по землі слабке тільце і нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.

А все тому, що людина, бажаючи допомогти, не розуміла головного: зусилля, які треба докласти, щоб пробратися через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові. Тільки так рідина з тіла переходить у крила, надаючи їм потрібну силу. Лише після цього він зміг би літати. Життя змушувало метелика докладати зусиль, перш ніж залишати свою оболонку. Бо саме це загартовує його і дозволяє рости й розвиватися.

Зусилля – це те, що найбільш потрібне нам у житті. Якби нам можна було жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. І ніколи не змогли б літати.

Джерело:  coma.in.ua 

7 найгарніших віршів про кохання від українських поетів

Може, хтось вміє кохати краще за поетів. Напевно, хтось вміє. Та хто ж зможе краще за них розповісти про любов?

Сергій Жадан «Дерева»

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми —
сонце вгорі
і туман між деревами.

Діти його просвічують душами,
основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,
думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
діляться бідами,
діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою —
міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,
думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
наповнить теплом
ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,
думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую
серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

Ліна Костенко «В дні, прожиті печально і просто…»

В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: — Люблю.

Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе…
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим це образить тебе.

А буває — спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з не відомих нікому країв…

Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.



Василь Симоненко «Дотліває холод мій у ватрі…»

Дотліває холод мій у ватрі,
Я один замріяний іду…
Ми тоді зустрілися в театрі,
На гальорці в третьому ряду.

І не вірю, що мені здалося,
Бо напевне знаю — так було:
То не скрипка кликала — волосся,
Що тобі спадало на чоло.

Тишина хиталася велично,
Ніжні струни квилили внизу —
Тож було і солодко й незвично
У твоїх очах читать грозу.

А коли виходили із залу
З думами про вічне і земне,
Довго ти під ліхтарем стояла
І чекала, радісна, мене.

Ми ішли через блакитне місто,
Мовчки зупинились на мосту.
Ти була така прозора й чиста,
Я не смів порушить чистоту.

Тільки досі знаю: не здалося,
Так і залишилось, як було, —
То не скрипка кличе, а волосся,
Що тобі спадало на чоло.

Дотліває холод мій у ватрі,
Біля мосту стишую ходу…
Часто жду тебе я у театрі
На гальорці в третьому ряду…

Юрко Іздрик «Я жив би з тобою на дикому острові…»

я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою — нормально і просто
й життя не минає пусто

і ранок завжди обіцяє зустріч
а вечір завжди натякає на більше
і в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші

густішає чай і вариться кава
контрольні дві сигарети
все співпадаює цілком нелукаво —
знаки предмети прикмети

все випадає зі схем і матриць
і йде за козиром козир
ми виграємо найважчу з партій
і переходимо в прозу

і проживаєм життя словами
буквами числами фразами
нуль розділових знаків між нами —
ми завше пишемось разом



Іван Франко «І ти прощай»

І ти прощай! Твого ім’я
Не вимовлю ніколи я,
В лице твоє не гляну!

Бодай не знала ти повік,
Куди се я від тебе втік,
Чим гою серця рану.

Мене забудь швиденько ти,
Своїх діток люби, пести,
Будь вірна свому мужу!

І не читай моїх пісень,
І не воруш ні вніч, ні вдень
Сю тінь мою недужу.

А як де хтось мене згада,
Най тінь найменша не сіда
На вид твій, квітко зв’яла!

І не блідній, і не дрожи,
А спокійнісінько скажи:
«Ні, я його не знала!»

Олександр Ірванець «Прощальний романс»

А я тебе кидаю
В світі такому холодному.
Всі клятви й обіцянки
Раптом упали в ціні.

І тільки два слова,
Два слова сумління колотимуть:
Пробачиш мені?
Моя мила, пробачиш мені?

Пробач мені, мила,
Яви свою милість, пробач мені.
Звільни мою душу
Від того, що так їй пече.

Тому ми й прощання
Назвали останнім побаченням,
Щоб мати надію —
А раптом побачимось ще.

Але ти мовчиш.
Головою печально похитуєш
І стук твоїх кроків
Відлунює в скроні мої:

«Навіщо ти кидаєш милу,
На-ві-що ти ки-да-єш?
Це ж, може, остання любов,
Тож не кидай її!…»

Останні вагання
Змиває і злизує злива.
Останніх благань
Благенькі блакитні вогні.

А я тебе кидаю,
Я тебе кидаю, мила,
Мов круг рятувальний,
Якого хтось кинув мені.

Володимир Сосюра «Мені ти приснилась давно…»

Мені ти приснилась давно,
ввійшла ти у думи мої.
Я море люблю, бо воно
нагадує очі твої.

Розкрив я до сонця вікно
й дивлюсь крізь проміння рої…
Я небо люблю, бо воно
нагадує очі твої.

І радісні квіти весни,
коли у садах солов’ї,
люблю я фіалки — вони
нагадують очі твої.

Притча про те, як обставини змінюють людей

Одного разу до батька прийшла донька, молода жінка, і з сумом сказала:

– Тату, я так втомилася від усього, у мене постійні труднощі на роботі і в особистому житті, вже просто немає сил… Як справлятися з усім цим?

Батько відповів:
– Давай я тобі покажу.

Він поставив на плиту 3 каструлі з водою і приніс моркву, яйце і каву. Опустив кожен інгредієнт в окрему каструлю. Через кілька хвилин вимкнув плиту і запитав дочку:
– Що стало з ними?

– Ну морква і яйце зварилися, а кава розчинилася, – відповіла дівчина.

– Правильно, – сказав батько, – але якщо ми подивимося глибше, то виявиться, що морква, яка була твердою, в окропі стала м’якою і податливою. Яйце, яке раніше було крихким і рідким, стало твердим. Зовні вони залишилися такими ж, але внутрішньо змінилися під впливом однакового ворожого середовища – окропу. Те ж відбувається і з людьми: сильні зовні люди можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють…

– А як же кава? – здивовано запитала дочка.
– О, кава – це найцікавіше. Вона повністю розчинилася в агресивному середовищі і змінила його – перетворила окріп в чудовий ароматний напій.

Є люди, яких не можуть змінити обставини, – вони самі змінюють їх і перетворюють на щось нове, отримуючи для себе користь і знання з обставин

Ким стати у важкій ситуації, – вибір кожного.

“Я в серці маю те, що не вмирaє”: ТОП-15 цитат Лесі Українки

Лариса Петрівна Косач-Квітка (таке справжнє ім’я письменниці, поетеси та культурної діячки) Пішла з життя в 42 роки через туберкульоз кісток. Ця сильна особистість – приклад сили духу і стійкості. Незважаючи на важку хворобу, вона боролася, творила і не здавалася.

Сьогодні, 1 серпня, минає 107 років з дня смeрті легендарної української поетеси Лесі Українки.

В знак пам’яті, пропонуємо вам прочитати топ-15 її цитат, які додають сил.

1. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті. (Мій шлях)

2. І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі.

3. Права без обов’язків – то сваволя.

4. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

5. Не маловірна я, занадто вірю, і віра та мене навік погубить.

6. Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Осіння казака)

7. Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

8. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш (Біда навчить)

9. Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде! (Лiсова пісня)

10. Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… Ти бачиш Україну — привітай! (Бояриня)

11. Врятуєш душу, коли загубиш тіло.

12. Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

13. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

14. Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.

15. Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирaє. (Лісова пісня)

Регіна Бретт у свої 90 років склала 45 уроків, які дало їй життя

Регіна, двічі лауреат Пулітцерівської премії, стала всесвітньо відомою, написавши цю колонку філософських думок. І вона знає, про що каже – у своєму житті вона пережила багато чого.

Ці уроки записані жінкою, яка протягом 18 років одна виховувала свою дитину і зуміла перемогти рак грудей в 41 рік, жінкою, яка тільки в 45 років зустріла своє справжнє кохання і змогла досягти успіху та зробити блискучу кар’єру.

1. Життя несправедливе, але все ж хороше.

2. Якщо сумніваєшся, зроби ще один крок вперед.

3. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на ненависть.

4. Робота не подбає про тебе, коли ти хворієш. Це зроблять твої друзі і батьки. Бережи ці відносини.

5. Кожен місяць оплачуй борги по кредитках.

6. Не обов’язково вигравати в кожній суперечці. Погодься або не погодься.

7. Плач разом з кимось. Це лікує краще, ніж плач на самоті.

8. Допустимо злитися на Бога. Він зрозуміє.

9. Заощаджуй на пенсію з першої зарплати.

10. Коли справа доходить до шоколаду, пручатися безглуздо.

11. Примирися зі своїм минулим, щоб воно не зіпсувало твоє справжнє.

12. Можна дозволити собі заплакати в присутності своїх дітей.

13. Не порівнюй своє життя з чиїмось. Ти і поняття не маєш, що їм доводиться відчувати насправді.

14. Якщо відносини повинні бути таємними, тобі не варто в цьому брати участь.

15. Все може змінитися в одну мить. Але не хвилюйся: Бог ніколи не пропустить.

16. Зроби глибокий вдих. Це заспокоює думки.

17. Позбудься всього, що не можна назвати корисним, красивим або забавним.

18. Що не вбиває, робить тебе сильнішим.

19. Ніколи не пізно мати щасливе дитинство. Однак друге дитинство залежить виключно від тебе…

20. Коли приходить час іти за тим, що ти дійсно любиш в цьому житті, не говори.

21. Пали свічки, користуйся хорошими простирадлами, носи красиву нижню білизну. Нічого на зберігай для особливого випадку. Цей особливий випадок – сьогодні.

22. Підготуйся з надлишком, а потім будь-що буде.

23. Будь ексцентричним зараз. Не чекай старості, щоб надіти яскраво-червоний одяг.

24. Найважливіший орган в сексі – це мізки.

25. Ніхто, крім тебе, не несе відповідальності за твоє щастя.

26. При будь-якій “катастрофі” став запитання: “Чи буде це важливо через п’ять років?”

27. Завжди вибирай життя.

28. Прощай все і всім.

29. Що інші думають про тебе не повинно тебе хвилювати.

30. Час лікує майже все. Дай часу час.

31. Неважливо, погана ситуація чи хороша – вона зміниться.

32. Не сприймай себе всерйоз. Ніхто цього не робить.

33. Вір у чудеса.

34. Бог любить тебе тому що він – Бог, а не через те, що ти щось зробив чи ні.

35. Не потрібно вивчати життя. Ти з’являєшся у ньому і робиш стільки, скільки встигнеш.

36. Постаріти – більш вигідна альтернатива, ніж померти молодим.

37. У твоїх дітей є тільки одне майбутнє.

38. Все, що в підсумку має сенс – це те, що ти випробував любов.

39. Виходь гуляти кожен день. Чудеса відбуваються усюди і завжди.

40. Якби ми склали на купу всі наші проблеми і порівняли їх з чужими, ми б хутко забрали свої.

41. Заздрість – це марна трата часу. У тебе вже є все, що потрібно.

42. Однак найкраще чекає попереду.

43. Неважливо, як ти себе почуваєш, піднімися, одягнися і вийди на люди.

44. Поступайся.

45. Хоч життя і не пов’язане бантиком, це все одно подарунок.

“Кaмінь і подарунок”. Цю притчу варто прочитати кожному, щоб подивитися на життя по-новому. Ви зробите дивовижне відкриття

“Кaмінь і падарунок”. Цю притчу варто прочитати кожному, щоб подивитися на життя по-новому. Ви зробите дивовижне відкриття. Притча про людське життя.

На будові майстру, котрий знаходився на 6 поверсі, потрібен був робітник, котрий працював на землі. Проте через будівельний шум працівник не почув свого начальника, тому й не відгукнувся.

Щоби привернути увагу робітника, майстер вирішив кинути монету, котра впала прямо біля його ніг. Майстер чекав, що чоловік подивиться наверх, поцікавившись, звідки вона випала. Проте він мовчки поклав монету в кишеню і знову продовжив працювати.

Проте майстру був дуже потрібен той робітник, тому він продовжив кидати гроші. Спочатку 10 копійок, потім 50, а згодом і 1 гривню. Кожного разу робітник клав гроші в свою кишеню і продовжував свою роботу.

Розізлившись, майстер кинув в нього невеличкий кaмінець, який потрапив прямо в чоло. І тоді, на кінець, він підняв голову вверх і аж тоді побачив майстра.

Господь також прагне спілкуватися з нами. Проте, ми весь час зайняті нашими світськими справами. І коли Господь робить нам маленькі подарунки, то ми, зазвичай, говоримо, що це нам так пощастило, що ми такі щасливчики. Не звертаючи уваги на Того, Хто їх нам подає.

Тільки тоді, коли до нас прилітає малесенький кaмінець, котрий ми звикли називати пpоблемами, тоді ми починаємо звертатися до Бога.

Кожного разу, коли ми отримуємо подарунок, ми повинні подякувати Богу, а не чекати, коли прилетить камінь, щоби звернутися до Нього.

Джерело

15 правил мудрої людини

1. Більше мовчати.

2. Ніколи нічого не запитувати прямо.

3. Не розкривати свої думки в чужих книгах (не писати на полях).

4. Мудра людина ніколи нікому не буде розповідати про свої істинні наміри. Хвастощі викликають заздрість (сильний енергетичний посил), що веде до втрат. Люди за своєю сутністю заздрісні. Заздрість – одна з найсильніших емоцій, викликає сильну реакцію Всесвіту.

5. Хитрість – вміння користуватися обставинами. Мудрість – знання як, де і чим користуватися.

6. Мудра людина в розмові ніколи не використовує образи безпосередньо.

7. Мудрі люди не розкривають карт перед необізнаними.

8. Мудрі люди намагаються використовувати максимум своїх можливостей навіть для досягнення малих цілей. Щоб не втрачати вправність. Навіть на дрібному тренуються робити великі справи (примітка, до цього випадку не відноситься використання зв’язків, для дрібних цілей мудрі люди – зв’язки не використовують).

9. У мудрої людини завжди під рукою є все необхідне для важливих справ. Мудра людина намагається прорахувати ситуацію наперед.

10. Мудра людина завжди зважає на чужу думку, але ніколи не розлучається зі своєю. Тільки у випадках зустрічі з істиною коригує свою думку.

11. Мудрі люди завжди намагаються стежити за знаками й не упускають можливості скористатися отриманими знаннями.

12. Мудрі люди стежать за своїм здоров’ям, а не нищать його в гонитві за помилковими цілями.

13. У мудрої людини в житті не буває невдач, є тільки досвід, іноді негативний.

14. Мудрі люди будь-які питання між своїми, вирішують їх тільки між своїми, без залучення третіх осіб (мудрі люди на натовп не скандалять).

15. У будь-якій ситуації, щоб сприйняти її адекватно, спершу шукають плюси, а лише потім перевіряють – чи були там взагалі мінуси.

Джерело: Тутка

“Як мало потрібно Людині…”: Вірш, від якого сльози на очах та мурашки по шкірі

Як мало потрібно Людині:
Щоб хтось її вдома чекав,
Щоб бути потрібній дитині,
Щоб милий за руку тримав.

Як мало потрібно для щастя:
Щоб тихо Він зранку сказав:
– Яка ти спросоння прекрасна!
І ніжно вуста цілував.

Людині багато не треба…
Знайти б лише стежку свою,
Торкатися мріями неба.
І кава… Я каву люблю.

Дрібниці важливі для щастя:
Щоб Тато зі школи забрав,
Щоб болю поменше й нещастя,
Щоб війни всі Бог зупиняв.

Ще Маму здорову, щасливу!
І щоб якнайдовше жила!
І друзів, що також важливо,
І два неймовірних крила.

Щоб Він подзвонив серед ночі.
– Не спиться, мала? – запитав,
– Без тебе я жити не хочу! –
І квіти… Щоб їх дарував.

Для щастя це все нам потрібно:
Щоб сміх душу наскрізь пройняв,
Були щоб здоровими рідні.
І вдома… Хтось вдома чекав…

Автор: Оля Будчук