Категорія: Факти

Опубліковано

Скільки власників дорогих iPhone користується громадським транспортом у Львові?

Чи користуються власники дорогих iPhone громадським транспортом і якщо так, то скільки людей з 1000 їздить на маршрутках з айфонами. Соціальне дослідження від ICOOLA.UA.

Який відсоток власників iPhone 11 Pro користується громадським транспортом у Львові?

Друзі, нещодавно компанія ICOOLA.UA вирішила провести експеримент та дізнатись, який процент власників смартфонів Apple, що відносяться до преміум-класу, користується громадським транспортом у Львові.

До преміум-класу ми віднесли категорію iPhone 11 та вище, тобто вся серія одинадцятих та дванадцятих айфонів. Експеримент тривав більш ніж місяць і у ньому взяло участь понад 1000 людей (самі того не знаючи). Звісно, дана статистика не є на 100% об’єктивною та залежить від конкретного міста та району. До прикладу в Києві, скоріш за все, цей процент був би значно вищим, проте таке соціальне дослідження проводилось у Львові, то ж маємо те, що маємо.

Отож, ми дали завдання кожному працівнику нашого сервісного центру Apple – ICOOLA.UA, котрі щодня їздять громадським транспортом, стати вкрай пильними та поспостерігати, чи є у маршрутках володарі дорогих iPhone. До прикладу, наш працівник побачив 10 власників iPhone і серед них не було жодного, хто б володів телефоном із преміум серії. В такому разі у спеціальну таблицю ми записували такі дані.

Отож, який відсоток людей, що користуються «елітними» смартфонами Apple, їздить автобусами/трамваями/тролейбусами?

Ми хочемо сказати, що результати цього дослідження здивували навіть працівників ICOOLA.UA, позаяк ми не могли повірити, що цей процент настільки малий. Ми не брали до уваги людей, вік яких не досягнув 18 років або ж не перевищив 50 (на око).

Який процент власників преміум iPhone з 1000 людей їздить громадським транспортом:

  • Виявилось всього 17 власників смартфонів 11 Pro/12 Pro;
  • На рахунок власників iPhone 11/iPhone 12, яких ми зустріли в громадському транспорті, то ця цифра дещо більша – 39 особи.

Насправді, вкрай малий процент, всього 5.6 % людей, що володіють дорогими телефонами, користується автобусами та трамваями, усі інші, скоріш за все – ходять пішки або ж їздять власним транспортом (Або ж ми були вкрай не уважні і їх пропустили).

Відзначимо, що сьогодні, до прикладу, покупка нового iPhone 12 Pro з найменшим обсягом пам’яті обійдеться звичайному громадянину на суму, яку достатньо для того, щоб купити:

  • 672 кг гречки;
  • 2239 хлібин;
  • 1158 літрів пального (А-95);
  • 480 поїздок на таксі Bolt;
  • 240 походів в кінотеатр.

То ж, якщо обирати між новим iPhone 12 Pro та смартфоном, що коштує 4, 5, 6 тисяч та має ідентичні функції, тобто вміє чудово фотографувати, швидко виконує будь-які дії і працює без підзарядки цілий день, вибір очевидний. Компанія ICOOLA.UA пропонує смартфони у відновленому варіанті за цінами, що доступні кожному. Обирай будь-яку модель за цим посиланням https://icoola.ua/apple-iphone та отримуй в подарунок захисне скло, а також безкоштовну гарантію на 1 рік.

І до речі, ми також ремонтуємо гаджети Apple, а за статистикою 86% дівчат не погодяться піти з вами на 2-ге побачення, якщо побачуть, що дисплей вашого iPhone розбитий.

Ну і, якщо Вам вже дуже сподобалось наше дослідження, то просимо підтримати цю статтю репостом у соц. мережах (Знизу є спеціальна кнопочка) і ми обіцяємо, що наступного разу наше опитування буде ще цікавішим.

Опубліковано

«І будуть люди»: найцікавіші факти про легендарний серіал

Цієї восени на українське телебачення вийшов 12-серійний фільм за романом українського письменника Анатолія Дімарова “І будуть люди” (1964 — 1968). Серіал став настільки відомим, що його переглянули мільйони українців по всьому світу.

Він побудований у формі саги і крізь призму життя звичайних людей показує турбулентні етапи ХХ століття: Першу світову вiйну, ревoлюцію, прихід радянської влади.

10 цікавих фактів про історичну сагу І будуть люди:

1. Робота над проєктом тривала цілих 5 років. Початок її прийшовся на 2015, коли FILM.UA Group підписала угоду щодо екранізації роману з удовою письменника Євдокією Дімаровою. Анатолій Дімаров пoмeр влітку 2014 року у віці 92 років.

2. Режисер Аркадій Непиталюк після успіху кінофільмів Кров’янка і Припутні не збирався повертатися до роботи в телесеріалах, але закохався у проєкт. Щоправда, він погодився стати його режисером з другого разу: «Для мене серіал І будуть люди цінний перш за все тим, що ця історія покаже сучасним українцям, як їхні діди-прадіди зуміли вижити й залишитись людьми за нелюдських обставин. Це буде потрібним та корисним прикладом для сьогодення», — зазначив режисер.

3. У серіалі знялися понад 120 акторів. Кастинг проходив по всій Україні. Окрім Києва, актори приїздили зі Львова, Тернополя, Миколаєва, Дніпра, Харкова, Запоріжжя, Івано-Франківська, Ужгорода, Одеси та інших міст.

Фото: FILM UA

4. Автор роману Анатолій Дімаров на власні очі побачив турбулентні події початку сторіччя, був очевидцем. Мати з маленьким Анатолієм та його братом Сергієм мусила покинути рідне село та змінити прізвище, рятуючись від розкуркулення. Вона і є однією з героїнь і книги, і фільму.

5. Музику для серіалу написав молодий і надзвичайно талановитий композитор Роман Черенов, відомий як Morphom. А дві головні пісні, які стали лейтмотивом, створив українсько-німецький фольк-джаз гурт LELEKA. Ці композиції – варіації української народної пісні Зозуля.

6. Спеціально для проєкту була побудована унікальна локація — хутір Івасют. Він розмістився у мальовничій місцевості на Київщині біля села Барахти. Для проїзду техніки навіть довелося прокласти туди дорогу і витратити на це 20 тонн щебеню.

7. Локація жила життям справжнього українського села — у період зйомок там тримали коней, свиней, гусей, курей, собак. Також у серіалі знявся справжній віл.

8. Дно водойми, куди за сценарієм мали падати актори, задля безпеки попередньо вивчали водолази.

9. Протягом знімального процесу було організовано три постановні пoжежі. Одну з хат спеціально побудували лише для того, щоб ефектно її спалити. Це сталося у ніч на свято Геловіну.

Фото: FILM UA

10. Костюмерний цех використав біля тисячі костюмів і понад 10 літрів фарби, аби надати їм фактури.

До речі, всі серії можете переглянути за цим посиланням .

Опубліковано

20 неймовірних фактів про Український католицький університет у Львові

Сьогодні ми поговоримо про один із найвідоміших і, мабуть, найкращих вищих навчальних закладів у Львові та Україні, який виховує та навчає студентів за сучасними світовими мірками, а не залишками радянського минулого. Мова піде про Український католицький університет (УКУ).

1. УКУ – перший католицький університет на пострадянському просторі. Це недержавний заклад вищої освіти, навчальні програми якого є акредитованими в Україні та за кордоном.

2. УКУ не отримує жодного фінансування від держави, а існує виключно завдяки благодійним внескам людей доброї волі з цілого світу (65-75% в структурі доходів Університету) та оплаті студентів (25-35%). За 25 років існування Університет підтримали близько 20 000 благодійників.

3. Засновниками університету є Митрополит Андрей Шептицькийта Патріарх Йосиф Сліпий. УКУ є спадкоємцем Львівської Богословської академії, що була створена в 1928 році, заборонена радянською окупацією в 1939 році та відновлена в 1994 році у Львові. Важливим був також період існування УКУ в Римі, де він працював під керівництвом Патріарха Сліпого з 1963 року.

4. УКУ стрімко розвивається: за останні 10 років Університет ПОТРОЇВ кількість бакалаврських навчальних програм (з 3 до 10), а кількість магістерських програм зросла у 6 разів (з 3 до 17).

5. У 2018 році до УКУ вступив 351 першокурсник. З них 48% належать до топ 5% найкращих абітурієнтів України. Стипендії для навчання отримали 147 першокурсників.

6. 96% випускників Львівської бізнес-школи вважають своє навчання цінною інвестицією, а 92% погоджуються, що отримали в бізнес-школі вагомий персональний розвиток.

7. Команда студентів магістерської програми з “Наук про дані” третій рік поспіль виходить у фінал міжнародного конкурсу Queen‘s International Innovation Challenge в Торонто. У 2017 році студенти зайняли перше місце серед 111 команд з усього світу, в 2016 – третє місце серед 300 команд. У 2018 році дві команди студентів УКУ увійшли до фіналу, посівши друге і третє місця.

8. УКУ має понад 3 000 випускників, серед яких 3 єпископи УГКЦ, священики, засновники громадських організацій та волонтерських рухів, експерти з реформ та комунікацій, успішні підприємці та IT-спеціалісти, бізнес-аналітики, журналісти, репортери, науковці та багато інших.

9. УКУ має 140 академічних партнерів з цілого світу. У 2017-2018 навчальному році в УКУ викладали понад 150 гостьових професорів; 58 волонтерів-іноземців допомагали в навчанні студентам.

10. Близько 160 іноземців навчались протягом 2018 року в університетській Школі української мови та культури.

11. У 2017-2018 навчальному році понад 15% студентів УКУ скористалися нагодами міжнародної академічної мобільності та здобули важливий досвід навчання за кордоном.

12. УКУ звертає велику увагу не лише на якість освіти, але й на розвиток особистості студентів. На території студмістечка розташоване унікальне місце спільного проживання та спілкування – Колегіум, де проживає понад 200 студентів.

13. Центр Шептицького визнано “Обличчям міста Львова” у 2017 році. Центр імені митрополита Андрея Шептицького — це сучасний ресурсно-інформаційний центр Українського католицького університету відкритий у вересні 2017 року. У ньому знаходяться бібліотека, навчальні аудиторії, конференц-зали, а також кафе та крамниці.

Центр Шептицького

14. Школа журналістики УКУ визнана найкращою серед українських факультетів журналістики в 2016 році згідно з результатами дослідження якості журналістської освіти в Україні ГО “Детектор медіа”.

15. В УКУ навчається 1 746 студентів, 30% з них родом з-поза Львівської області.

16. У 2018 році УКУ очолив рейтинг університетів України за результатами ЗНО серед вступників.

17. Проректор УКУ Олег Турій був відзначений хрестом “За заслуги перед Церквою і Папою”. Ця державна нагорода Ватикану є найвищою для мирянина в Католицькій Церкві.

18. У 2017 році УКУ увійшов до книги “10 успішних українських брендів” – переліку найкращих компаній та організацій України, які задають ритм у своїх сферах.

19. Софія Опацька, проректор з науково-педагогічної роботи та засновниця Львівської Бізнес Школи УКУ, стала переможницею щорічної премії CEEMAN Champion Awards – 2018 у сфері інституційного менеджменту.

20. У 2020 році Український католицький університет став найкращим приватним закладом вищої освіти України.

Опубліковано

11 липня – Всесвітній день шоколаду. Солодкі факти про шоколад та свято ?

Усі ласуни шоколаду щороку 11 липня святкують Міжнародний день шоколаду. Батьківщиною цього свята вважається Франція, яка й започаткувала його в 1995 році. Святкування дня включає споживання шоколаду.

Це молоде свято досить швидко здобуло популярність і крім Франції широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами. Однак часто в різних країнах встановили різні дати для святкування.

У Львові, зокрема, щороку також проводять найкращий в Україні фестиваль на честь цього продукту.

Історично, Європа дізналася про шоколад у 16 столітті, а саме вперше згадка датована 7 липням 1550 року. Проте, у ті часи, шоколад був досить цінним та елітним продуктом, що давало можливість насолоджуватись ним лише аристократії. Згодом, а саме у 18 столітті, ціни на какао знизилися, і шоколад став доступний і пересічним мешканцям Львову.

Ми зібрали 12 фактів про шоколад:

1. Вчені довели, що аромат шоколаду стимулює ритм тета-хвиль головного мозку, сприяючи глибокій релаксації всього організму. Шоколад може знизити рівень стресових гормонів. Саме через них ми пристрасно чого бажаємо, коли емоції на межі.

2.Темний шоколад робить щасливішими майбутніх малюків. Фінське дослідження довело, що у мам, які їли більше шоколаду під час вагітності, щасливіші і менш вередливі малюки.

3. Чорний шоколад робить нас щасливими. Не лише тому, що надзвичайно смачний – це безумовно допомагає. А тому, що містить триптофан. Це амінокислота. Мозок використовує її, щоб виробляти серотонін – нейропередавач, який робить нас щасливими.

4. До складу білого шоколаду входить цукор, сухе молоко і масло какао, але немає какао-порошку, тому технічно цей продукт не є шоколадом.

5. Для виготовлення 1 кг шоколаду потрібно близько 900 какао-бобів.

6. Кожна людина за рік в середньому з’їдає 5,5 кг шоколаду. 15% жінок у світі їдять шоколад щодня. Щосекунди жителі США з’їдають 45 кг шоколаду.

7. Найбільша шоколадка була виготовлена в Британії на фабриці Thorntons, її вага склала 5792,2 кг (ширина і довжина цього кулінарного шедевра склали по 4 метри).

8. Щоденне вживання темного шоколаду знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань на більш, ніж третину.

9. Шоколад має відмінні антибактеріальні властивості, в т.ч. захищає зуби від карієсу. На відміну від інших солодощів, наприклад, карамелі, шоколад є найменш шкідливим. Масло какао, що міститься в шоколаді, огортає зубну емаль і перешкоджає її руйнуванню.

10. Найбільше Україна продає шоколаду в Казахстан, а от у Росію дуже мало. А ось імпортують українці російського шоколаду багато – правда, не стільки, скільки польського. 26% з Росії та 29% з Польщі станом на 2018 рік.

11. Дерева какао живуть близько 200 років, але плодоносять лише 25 років.

12. Маленьким дітям темний шоколад не дуже смакує. Вони не захочуть, щоб ми з ними ним ділилися. Більше для нас!

Тепер, коли ви розширили свої знання про шоколад, прийшов час себе побалувати! Купуйте шоколадні цукерки та плитки шоколаду. Особливо львівські!

Останній цікавий факт:

У 1882 році, на вулиці Шептицьких 26, у Львові була створена кондитерська фабрика “Бранка”, знаменитого на всю Європу кондитера Маурісія Брандштадтера.

Ця фабрика була досить великою, а найважливіше – першою у Львові. Знаковим є те, що ця кондитерська з часом стала одним із підрозділів майбутнього “Світоча”.

З тих часів привозити неймовірно смачні солодощі у Львів уже не було необхідності, пан Брандштадтер сам посилав свої вироби до європейських столиць.

Львівський виробництво шоколаду – найстаріше. Світоч (травень‒серпень 1962: Червона троянда) — кондитерська фабрика у Львові, контрольним пакетом акцій якої володіє швейцарська корпорація «Nestlé». Це одне з найстаріших підприємств в кондитерській галузі України, провідний вітчизняний виробник.

Опубліковано

10 фактів про новий український серіал “Спіймати Кайдаша”

2 березня в 20:00 на телеканалі СТБ відбулась прем’єра серіалу «Спіймати Кайдаша». Ця історія – сучасне прочитання відомого твору Івана Нечуй-Левицького “Кайдашева сім’я”. За місяць часу серіал переглянули понад 12 млн глядачів.

“Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори”… Приблизно 140 років минуло з часу описаних подій в повісті Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Але чи багато змін відбулося за цей час?

Описувати сюжет немає сенсу, кожен в школі читав, як у Кайдашів “груша сохла”. Але навіть, якщо ви не любили в шкільні роки цю повість, зараз саме час змінити свою думку.

Ми зібрали 10 фактів про новий серіал:

1. Одну з головних ролей, Карпо Кайдаша, зіграв секс-символ Тарас Цимбалюк. Його герой відслужив в армії, закінчив бурсу, допомагає батькові ремонтувати машини і скоро стане найкращим механіком на районі.

«Карпо дуже просто хлопець, який виріс в силі, дуже чесна, як почуває, так і говорить. Він може здатися закритою людиною, але, якщо ти попросиш у нього допомоги або розмовлятимеш з ним, він відразу допоможе. Він неоднозначний персонаж, що ще сильніше притягує, – вважає Тарас. – Мені він нагадує пацанів, які залишилися в моєму рідному місті, Корсунь-Шевченківському. Вони не поїхали вчитися, оскільки вважають, що знають більше, ніж педагоги їм розкажуть. П’ють пиво і б’ються на дискотеках. Звичайні хлопці, які є у всіх маленьких містах. Ось Карпо мені нагадав таких хлопців».

2. Написала сценарій і виступила шоураннером Наталка Ворожбит – автор сценарію відомого українського фільму «Кіборги» (режисер Ахтем Сєїтаблаєв) і «Школа» (режисер Валерія Гай Германіка). Це перша робота Наталки як шоураннера, чому вона дуже рада. Оскільки брала участь у всіх етапах створення серіалу, а не лише написала сценарій.

3. Наталка Ворожбит зіграла маму Мелашки, а оператор – її батька. 

“Режисер мені запропонував зіграти. Сказав, якщо я мама серіалу, то повинна зіграти маму – так я стала мамою однією з головних героїнь Мелашки. А тата зіграв наш оператор. По-моєму, вийшло дуже смішно. Мені здається, вся знімальна група знялася в епізодах. Наприклад, режисер Саша Тименко зіграв ветеринара”, – посміхається Наталка.

4. Одну з головних ролей зіграв Віктор Жданов – зірка фільму «Кіборги». Віктор грає Омелько Кайдаша – главу сім’ї. «Працьовитий, добрий господар, золоті руки. Зараз таких господарів у селах мало залишилося. Любить працювати, розбирається в машинах. Коли трапляється вихідний або закінчується вся робота – Омелько не знає, що робити. Мучиться-мучиться, склавши руки, а потім йде пити горілку…», – описує Кайдаша Наталія Ворожбит.

«У цій історії немає одного головного героя. У нас класний ансамбль з восьми персонажів зі стовідсотковим попаданням по акторам. Першим затвердили Кайдаша. Коли прийшов Віктор Жданов, ми відразу зрозуміли, що ніхто не зможе зіграти краще за нього. Довго шукали Кайдашиху, оскільки в театрі часто грає «Кайдашева сім’я», де нашу героїню зображують дуже гротескно. Ми не хотіли театральності, нам треба була справжня героїня. Цікава історія з Карпом. Ми шукали брутального впевненого, сильного мачо, але всіх, кого дивилися на фото, були не ті. Я хотіла, щоб зайшов актор з такою чоловічою енергетикою, щоб мене прибило до стіни. Коли зайшов Тарас Цимбалюк, зі мною саме це і сталося», – коментує кастинг Наталія Ворожбит.

5. Двір і будинок, де живуть Кайдаші, були спеціально побудовані в селі під Києвом. Три місяці зйомок, за які показано 9 років з життя головних героїв.

Спочатку хотіли знімати всю історію в експедиціях, але вийшло так, що змогли знімати натуру, а всі внутрішні історії – в павільйоні. Тому, коли вирушили на пошуки місцевості під Києвом, зіткнулися з тим, що практично всі території усіяні котеджами і заміськими будинками, і у них навіть близько немає тієї автентичності, яку шукали. Також важливо було, щоб територія була нерівною і горбистою – це в рази ускладнювало пошуки. І тому, коли відкрили для себе село Дерев’яне, побачили ці будиночки в окрузі – відразу зрозуміли, що це те, що треба.

Побудували будинок і інші декорацій: це будинок, гараж, двір. Використовували багато місцевого матеріалу, щоб було природно. Клуби, бібліотека, а місцеві жителі вже так звикли до акторів, що й поїсти носили, і жодного разу не скаржилися на нічні пісні і танці, які потрібні були за сюжетом.

Думали і в Пирогово знімати, але режисер Олександр Тименко благав цього не робити. Мабуть, розумів, що це місце аж надто банальне і для їхньої історії потрібно інше бачення, своє особливе.

6. Найбільше було проблем з кастингом Мотрі, у результаті роль дісталася актрисі Антоніні Хижняк. Затвердили її вже в перший знімальний день. Проблема була в тому, що, здавалося б, Мотря – стереотипний персонаж, така собі жінка з перцем в серці, але, як тільки почали шукати таку, зрозуміли, що серед українських актрис потрібної Мотрі просто немає. «В результаті ми отримали неймовірну кількість актрис. Бувало так, що в одиночній сцені все настільки добре, що ми думаємо: ось воно! Але варто було тільки актрисам зіграти в парі – все валилося», – згадувала Наталки Ворожбит.

7. Найскладнішим для Наталки як шоураннера було розповісти історію 9 років життя 8 героїв в 12 серіях. «Якщо б це був би повний метр – все було б набагато простіше, а так мені доводилося дописувати і викручувати різноманітні мелодраматичні повороти, щоб глядачеві було цікаво стежити за ними дивитися всі серії. Адже сама повість в оригіналі коротка – цього матеріалу було недостатньо».

8. У серіалі знялися дуже багато молодих українських артистів. Наприклад, роль Лавріна виконав Григорій Бакланов, якого багато хто знає по серіалу Оксани Байрак «Ніщо не трапляється двічі».

«Лаврін Кайдаш – герой, який за 12 серій долає шлях від легковажного хлопця до дорослого, безкомпромісної людини. Для мене ця роль про те, як боротися з пороками, які ми отримуємо у спадок або в процесі виховання. Ця роль – про боротьбу поколінь, про боротьбу совісті. І ця боротьба відбувається всередині. Ми завжди стоїмо перед вибором: жити так, як жили наші батьки, або будувати своє життя. На жаль, багато, часто навіть несвідомо, вибирають перший варіант і тоді вони живуть у цьому придбаному наборі правил, цінностей, поглядів. Але вони не є істинно особистими, через що людина вже перебуває в штучному середовищі. Тому ми повинні вчитися самостійно будувати свій шлях, фільтруючи досвід минулих поколінь, але грунтуючись на своєму. І нерідко нам доводиться з кров’ю позбавлятися від хибних звичок і виконувати одну з найскладніших завдань – виховувати самих себе», – вважає Григорій Бакланов.

9. Саундтреком до серіалу стала музика українського етно-гурту DakhaBrakha

«Я відразу запропонувала музичному продюсеру використовувати і надихатися музикою DakhaBrakha. Переживала, що не ляже в серіал. Але все лягло. На жаль, ми купили лише одну пісню «Шо з-под дуба». Але для композиторів, які писали музику для всього фільма, DakhaBrakha були референсом. Чому вони? Крім того, що в них прекрасна музика, вони сучасні і автентичні водночас. Як і наша історія. І такі ж іронічні», – коментує шоуранер серіалу Наталка Ворожбит.

10. Замість чистої української – колоритний місцевий суржик, говірка

Коли проєкт з тодішньою робочою назвою «Кайдашева сім’я XXI» виграв патріотичний пітчинг Міністерства культури у 2018 році, творці зобов’язувалися що телесеріал знімуть повністю українською. В кінцевому ж варіанті, майже всі герої серіалу розмовляють суржиком, а не чистою українською мовою; ще під час фільмування серіалу, творці повідомили що серіал знімається «смачним сільським суржиком». За словами шоуранерки проєкту Наталки Ворожбит, використання у серіалі майже виключно суржику (на додачу до суржику, у серіалі також звучить чиста літературна розмовна російська мова від жителів міст), а не літературної розмовної української мови, зумовлене тим, що села Центральної України говорять суржиком. Окрім того, на думку Ворожбит, суржик допоміг акторам краще вжитися у свої ролі.

Опубліковано

10 вражаючих фактів про Лесю Українку, які мало хто знає

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.

Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».

Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:

«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли обіцяла».

«Zк тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я «перетомлюся», «виснажуся», «покладу всю силу»… Чи не значить же се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? То вже б краще вони мені не говорили сього! Бо так виходить якесь «внушение», і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я “ні до чого”».

«Удручає в російській літературі навіть не стільки порнографія, скільки сумбурність і безпомічність думки й фантазії, безпорадність в рішенні навіть елементарних психологічних проблем. Так, наче люди з зав’язаними очима пишуть».

«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. У кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє ″щось″ дає барву цілому почуттю».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

Опубліковано

Цiкaвi факти про фільм «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Який фiльм пeрeпoвнeний мaгiчнoю рiздвянoю aтмoсфeрoю? Хтoсь нe yявляє нoвoрiчних свят бeз кoмeдiї «Oдин вдoмa», хтoсь щoрoкy пeрeглядaє «Грiнч – викрaдaч Рiздвa», нy a для Рiздвo aсoцiюється з кaртинoю «Пoгaний Сaнтa». Прoтe, зa oпитyвaнням, кiнo, якe дaрyє рiздвяний нaстрiй вiдрaзy i нaдoвгo – цe «Вeчoри нa хyтoрi бiля Дикaньки».

Українське село XVIII століття. Це був щасливий час, коли нечиста сила могла вміститися у козака в кишені, а щоб позбутися її, досить було перехреститися. Справжня веселість, щира, невимушена, а місцями як поезія! Чудова екранізація сюрреалістичної повісті М.В. Гоголя.

1. Koли вирiшили eкрaнiзyвaти «Нiч пeрeд Рiздвoм», тo пoчyли вiд чинoвникiв кaтeгoричнy вiдмoвy. І нe дивнo, aджe з тaкoю нaзвoю прo фiльм мoжнa бyлo вiдрaзy зaбyти. Aлe Рoy вирiшив змiнити нaзвy. Kaртинy нaзвaли як i збiрник oпoвiдaнь Гoгoля, «Вeчoри нa хyтoрi бiля Дикaньки».

2. Спочатку творців картини мали намір знімати фільм у селі Диканька, яке розташоване в Полтавській області. Але так як початок знімального процесу було заплановано на березень 1961 року, від цієї ідеї довелося відмовитися. Знімальна група відправилась на північ – на Кольський півострів, неподалік від міста Кіровська у Мурманської області. Там сніг лежав до травня. За лічені дні майстри-декоратори спорудили справжнє українське село – хати з тинами і сараями і невелику церкву.

3. Нa мaйдaнчик зaпрoшyвaли всiх бaжaючих. Гримyвaли мaсoвкy в мeдичнoмy yчилищi. При цьoмy рeтeльнo стeжили, щoб нi кoлeчoк, нi нaфaрбoвaних нiгтiв y дiвчaт нe бyлo. Зa зйoмки плaтили тo 2,5-3 рyбля в дeнь – в зaлeжнoстi вiд чaсy.

Для зйомки найскладнішого в технічному плані епізоду – польоту чорта по небу – був запрошений акробат з цирку, який повинен був знятися замість Мілляра (актор, що грав Чорта). Але в результаті нещасного випадку дублер отримав травму, і 58-річному Георгію Францевичу довелося виконувати висотні трюки самому.

4. Жителі Кіровська стали першими глядачами фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки». На прем’єрному показі в Будинку кіно була влаштована театралізована презентація: перед сеансом по фойє ходили актори, одягнені в костюми чортів і кидали в глядачів ватні сніжки. Фільм вперше показали 15 грудня 1961 року.

5. Людмилa Хитяeвa, якa зiгрaлa Сoлoхy, прoстo пeрeд зйoмкaми впaлa з лиж i сильнo вдaрилa oбличчя, якe пeрeтвoрилoся нa зaгaльний синeць. Toдi вoнa ввaжaлa, щo цe пoкaрaння зa рoль вiдьми. Aлe синeць швидкo прoйшoв, i жiнкa взялaся зa рoбoтy.

6. Щоб Людмила Хитяева виглядала товстішою, їй підкладали «толстінкі», надягали кілька нижніх спідниць і просили втиснути підборіддя в шию, щоб воно здалося подвійним.

7. Дo рeчi, мiстичнa пoдiя стaлaся нe лишe з Сoлoхoю. Для зйoмки сaмoгo склaднoгo в тeхнiчнoмy плaнi eпiзoдy – пoльoтy чoртa пo нeбy – бyв зaпрoшeний aкрoбaт з циркy, який пoвинeн бyв знятися зaмiсть Miллярa (aктoр, щo грaв Чoртa). Aлe в рeзyльтaтi нeщaснoгo випaдкy дyблeр oтримaв трaвмy, i 58-рiчнoмy Гeoргiю Фрaнцeвичy дoвeлoся викoнyвaти висoтнi трюки сaмoмy. Aктoр, нeзвaжaючи нa стрaх висoти, тaк yвiйшoв y смaк, щo вирoбляв кaркoлoмнi пiрyeти в пoвiтрi нaвiть кoли кaмeрy вимкнyли.

8. Мілляр сам зіграв в сцені, коли його персонаж опинявся в ополонці, при тому, що під час зйомок стояв тридцятиградусний мороз. Режисер планував відзняти цю сцену на кіностудії. Але актор хоробро відмовився від пропозиції і сказав, що полізе в справжню ополонку! Мілляр витримав два дубля – після чого його закутували в кожух і поїли горілкою.

9. До речі, Мілляр дуже мерзнув у своєму костюмі.

10. Miлляр чaстeнькo жaртyвaв, чи смiшив всю грyпy. Нaприклaд, викoнaвця рoлi Пaнaсa вiн кликaв Пoнoс, a сeбe зa любoв дo пoдiбних пeрeрoбoк – Стaрим Пoхaбичeм. Oднaк, нaдягaючи кoстюм чoртa, вiн щoрaзy пoвтoрювaв: «Гoспoди, прoсти мeнe зa цe хyлiгaнствo!».

11. У фільмі звучать справжні українські різдвяні колядки, а також уривок з православного різдвяного тропаря. Цікаво, що місцеві жителі залюбки знімалися у фільмі і навіть співали своїх пісень. Проте режисер вирішив, що у казці повинні звучати лише українські колядки.

12. «Вeчoри нa хyтoрi бiля Дикaньки» – дрyгa eкрaнiзaцiя Oлeксaндрa Рoy твoрiв Гoгoля. Впeршe Рoy звeрнyвся дo твoрчoстi клaсикa рoсiйськoї лiтeрaтyри в 1952 рoцi, знявши фiльм «Tрaвнeвa нiч, aбo Утoплeнa». Вaртo зaзнaчити, щo Рoy прaцювaв i нaд тaкими кiнo рoбoтaми як: «Вaсилисa Прeкрaснa», «Koник-Гoрбoкoник», «Kaщeй Бeзсмeртний», «Maрiя-мaйстриня», «Moрoзкo», «Вoгoнь, вoдa i… мiднi трyби» тa «Вaрвaрa-крaсa, дoвгa кoсa».

13. Загалом, на роль Оксани пробувалися 5000 дівчат. Проби пройшла Людмила Мизникова. Вона зазначала, що на майданчику не здружилася з Юрієм Тавровим (Вакулою). Їй здавалося, що він надто замкнутий, і було важко грати до нього любов. А ось плакати в кадрі було легко, адже дівчина нудьгувала за домівкою, по мамі, згадувала київський будинок.

14. Для Юрiя Taврoвa (Вaкyлa) ця рoль y фiльмi – єдинa вeликa рoбoтa. Пiзнiшe aктoр знявся лишe в кiлькoх eпiзoдaх. Пoтiм вiн прaцювaв нa бyдiвництвi, мaв вeликi прoблeми зi здoрoв’ям.

Пропонуємо переглянути фільм онлайн:

https://www.youtube.com/watch?v=JHwNA-er5oA

Опубліковано

Двадцять цікавих фактів про очі, яких ви не знали

Ми звикли надто сильно навантажувати очі, сидячи перед моніторами. І мало кому відомо, що насправді це унікальний орган, про який навіть науці відомо ще далеко не все.

Погодьтеся. що нам, особливо офісним працівникам, варто частіше замислюватися про стан зору і хоча б інколи робити зарядку для очей.

1. Зіниці очей розширюються на 45%, коли ми дивимося на того, кого любимо.

2. Ви не можете чхнути з відкритими очима.

3. Рогівка очей людини так схожа на рогівку акули, що останню використовують як замінник при операціях на очах.

4. Карі очі насправді блакитні під коричневим пігментом. Існує навіть лазерна процедура, яка дозволяє перетворити карі очі в блакитні назавжди.

5. Наші очі можуть розрізнити близько 500 відтінків сірого.

6. Кожне око має 107 мільйонів клітин, і всі вони чутливі до світла.

7. Кожен 12-й представник чоловічої статі – дальтонік.

8. Око людини здатне сприймати тільки три ділянки спектру: червоний, синій і зелений. Інші кольори є поєднанням цих кольорів.

9. Діаметр наших очей становить близько 2,5 см, і вони важать близько 8 грамів.

10. З усіх м’язів нашого тіла, м’язи, що контролюють очі – найактивніші.

11. Ваші очі завжди залишаться такого ж розміру, що і при народженні, а вуха і ніс не перестають рости.

12. Тільки 1/6 частина очного яблука видима.

13. У середньому за все життя ми бачимо близько 24 мільйонів різних зображень.

14. Ваші відбитки пальців мають 40 унікальних характеристик, в той час як райдужна оболонка ока – 256. Саме тому сканування сітківки використовується з метою безпеки.

15. Не дарма люди кажуть «не встигнеш оком моргнути», адже це найшвидший м’яз у тілі. Моргання триває близько 100 – 150 мілісекунд, і ви можете моргнути 5 разів на секунду.

16. Очі передають в мозок величезну кількість інформації щогодини. Пропускну здатність цього каналу можна порівняти з каналами інтернет-провайдерів великого міста.

17. Наші очі фокусуються приблизно на 50 речах в секунду.

18. Зображення, які відправляються в наш мозок, насправді перевернуті.

19. Очі завантажують мозок роботою більше, ніж усі інші частин тіла.

20. Кожна вія живе близько 5 місяців.

Опубліковано

Чому обійми такі корисні: 10 несподіваних фактів

Чому так важливо якомога частіше обніматись, і не тільки з людьми.

1. Психологія. Все та ж психосоматика, про яку ми вже трохи згадували вище. Насправді, оці всі слова про обійми – це не пусті балачки.

У 2015 році у Пенсільванському університеті Карнегі-Меллон проводилось дослідження, в якому взяли участь 404 людини. За результатами дослідження виявилось, що люди, яких частіше обіймать і соціально підтримують, на 32% рідше хворіють на застуду.

Професор Шелдон Коен, який завідував експериментом, зазначив, що обійми є “маркером близькості та допомагають породжувати почуття, що перед обличчям нещастя є кому підтримати тебе”.

2. Стрес. Вважається, що обійми допомагають вивільненню гормону окситоцину в організмі, а він, як відомо, викликає в людей почуття щастя. Відповідно, часті обійми допоможуть впоратись із стресовими ситуаціями у буденному житті.

3. Стосунки між мамою та дитиною. Тут також дуже важливі обійми, як стверджують британські та американські вчені.

Було проведено експеримент у США професором Гаррі Фредріком Харлоу, щоправда над мавпами, під час якого з’ясувалося, що діти мавп потребують обіймів навіть більше, ніж молока.

Інший психоаналітик Рене Арпад Шпіц вивчав під час другої Світової війни взаємозв’язок дітей та матерів. Під час експерименту він виявив, що 33% немовлят, матері яких з різних причин помирали або кидали дітей у віці 6 місяців, відмовлялись від їжі і також помирали. Це явище вчений назвав “анаклітичною депресією”.

А психоаналітик Джеральд Шоневульф зазначив в одній зі своїх статей на Psychcentral.com:

Люди, які не отримували обіймів у дитинстві, в дорослому віці часто відчувають до них огиду.

4. Зміцнення судин та серця. Знову ж таки окситоцин, гормон, який виробляється організмом при обіймах, впливає на зниження частоти серцевих скорочень, а також зменшує створення гормонів стресу (кортизолу та норадреналіну). До того ж зміцнюються стінки судин.

Більше того, в деяких дослідженнях із залученням тварин “окситоцин, як відомо, зменшує запалення після гострого інсульту та зупинки серця”, – зазначив в одній із статей Грег Норман, доцент кафедри психології Центру когнітивної та соціальної нейронауки університету Чикаго.

5. Пониження артеріального тиску під час менопаузи у жінок. У 2005 році в Університеті Північної Кароліни проводили досліди із жінками, які мають менопаузу. Тож виявилося, що ті, які обіймали своїх партнерів частіше, мали нижчий артеріальний тиск, ніж ті, які недоотримували тілесного контакту у вигляді обіймів.

6. Обійми допомагають долати не тільки душевний біль. Дослідження, проведене у 2015 році у Королівському коледжі в Лондоні, показало, що окситоцин, вивільнений за рахунок обіймів із близькою людиною, має аналгетичний ефект, тобто знижує інтенсивність болю.

7. Підвищення імунітету. В цьому “винний” все той самий окситоцин, який продукує організм під час обіймів. Тут, певно, особливо немає що пояснювати.

8. Обійми допомагають просто розслабитись та відчути спокій. Окситоцин в свою чергу допомагає у виробництві дофаміну та серотоніну, які мають дещо заспокійливу дію. Про це, власне, пише психолог Тіффані Філд, директор Інституту дослідження дотику в Університеті Медичної школи в Маямі.

9. Покращення стосунків. Однією з перших порад психолога для пари, яка має певні труднощі у стосунках та прийшла на прийом, буде обійматись не менше 10 разів на день. І це дійсно допомагає!

До речі, не менш важливим завданням у психологів є необхідність казати дякую кожен день своїй половинці, хоча б три рази. І це теж допомагає, адже насправді дуже часто люди не задумуються, скільки приємних і добрих дрібниць роблять кожен день для коханого (коханої), а тому не відчувають таких самих вчинків стосовно себе.

10. Вирішення психологічних проблем дитинства. Якщо ви звернетесь до психолога із запитом, що у вашому житті щось не так, і після глибокого аналізу виявиться, що причина криється у стосунках з матір’ю, тоді ваш психоаналітик цілком може порадити вам обіймати дерева. Вважається, що дерева несуть у собі позитивну енергетику. Тож такі обійми заряджають людину окситоцином не менше, ніж власна дитина чи коханий чоловік.

Важливо також зазначити, що просто будь-які обійми не будуть мати такої позитивної дії на організм. Щоб дійсно збільшити рівень окситоцину в крові, обійматись варто з почуттям, любов’ю, пристрастю, віддаючись цьому тілесному виду контакту всім серцем.

Опубліковано

50 вражаючих фактів про українські Карпати

Природа Карпат казково багата. Рідкісні і зникаючі види, унікальні природні явища та витвори природи, яких не побачиш ніде у світі … Скільки ще цікавого і неймовірного ховають в собі ці гори.

1. Найвище розташований населений пункт – село Випчина Чернівецької області розташований на висоті 1100 м над р.м.

2. Найбільш високогірне місто – Рахів. Середня його висота становить 820 м над р.м. Цьому місту належить ще один рекорд – найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.

3. Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда – біостаціонар Львівського відділення інституту ботаніки НАН України, який розташований на полонині Пожижевській (1429 м над р.м.). Включає метеостанцію та сніголавинну станцію. Збудований в 1899 р.

4. Найглибше розташована лікарня – в селі Солотвин Закарпатської області понад 200 років видобувають сіль вищої категорії. В 1968 р. співробітники Ужгородської філії Одеського НДІ курортології вирішили використовувати мікроклімат солотвинських копалень для лікування хворих бронхіальною астмою. Тут було відкрито алергологічну лікарню на 250 ліжок. Підземні палати, насичені високодисперсним аерозолем кухонної солі, розташовані на глибині 206 і 282 м від поверхні землі у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який хворі опускаються за допомогою ліфта, становить приблизно дві години протягом 30 днів. Створити на поверхні землі такі умови, як у цій лікарні, неможливо: тут завжди стала температура (+23 град С) і вологість повітря (до 40%), висока насиченість атмосфери кухонною сіллю (10 мг на 1 см3), абсолютна тиша, повністю безалергічне середовище, а кількість мікроорганізмів в повітрі в 5 разів менше, ніж у найстерильнішій операційній.

5. Найвище розташований санаторій – в смт. Ворохта Івано-Франківської області на висоті 850 м над р.м. розташовані два санаторії туберкульозного профілю “Гірське повітря” і “Ворохта”.

6. Першою геологічною картою в Україні була геологічна карта Карпат, складена С. Сташицем в 1809 р.

7. Першим українцем, що піднявся на Еверест (Джомолуґму) був Сергій Бершов з Харкова. Це сталося у 1982 р. Він також відзначився тим, що в парі з Михайлом Туркевичем здійснив й перше нічне сходження на цю вершину.

8. Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпатії – це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), яке стало відоме на весь світ. В 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку Лукавець Великий в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено мамонта, а трохи глибше – волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що пізньопалеотична людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули. Результати всебічного вивчення старунських знахідок, здійснені в 1907 та 1929 рр. Е. Незабитовським-Любичем, М. Ломницьким та іншими дослідниками, друкувалися в кількох монографіях та в спеціальному часописі, що мав назву “Старуня”.

9. Найвище розташована конструкція – в 1996 р. було встановлено 5-метрову стелу на г. Говерла, на якій розміщено державні символи – жовтоблакитний прапор і тризуб.


10. Найвисокогірніша споруда – на вершині Піп Іван височить кам’яна коробка, що була метеоролого-астрономічною обсерваторією. Урочисте відкриття відбулося влітку 1938 р. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об’єктива 33 см. Під час ІІ світової війни цей будинок, відомий як “Білий слон”, занепав і чекає на воскресіння.


11. Найвище розташований готель – готель “Беркут”, розташований на Яблуницькому перевалі на висоті 931 м над р.м. і збудований в 1968 р.


12. Один з найдовших тунелів – залізничний на відрізку Скотарське – Бескид довжиною 1747 м, споруджений в 1886 р.

24 травня 2018 року офіційно відкрили новий двоколійний Бескидський тунель, а 25 травня ним рушив перший потяг. Пропускна здатність тунелю збільшилася з 47 до 100 пар поїздів на добу, а швидкість проходження зросла з 15—40 до 60—70 км/год. Довжина нового тунелю — 1764,5 м; ширина — 10,5 м; висота — 8,5 м. 
13. Найдовший віадук – залізничний міст на відтинку Воловець – Бескид, споруджений в середині 1880-х рр., має висоту 33 м і довжиною 270 м.

14. Найбільший кам’яний залізничний міст – міст у смт. Ворохта, збудований в 1895 р. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один з найбільших кам’яних мостів у світі.

15. Найвище розташована спортивна споруда – неподалік с. Ясиня на висоті 1450 м розташовано спортивно-тренувальну базу Драгобрат. Це унікальна карпатська полонина, багатство якої – достаток снігу. Майже завжди тренувальний сезон тут починається в грудні, а закінчується в квітні. А ось в 1993 р. лижна підготовка продовжувалася рекордний термін – до 15 липня (!)

16. Найбільша з високогірних спортивних споруд – комфортабельна спортивно-тренувальна база “Тисовець”, що знаходиться неподалік м. Сколе на Львівщині і розташована на висоті 1000 м й розрахована на 450 чол.

17. Найвисокогірніший вокзал – станція “Бескид”, що збудована на висоті 790 м над р.м.

18. Найбільший духовий музичний інструмент – трембіта, яка становить собою конічну дерев’яну трубу без бокових отворів, сягає 4 м в довжині. Поширена здебільшого на Гуцульщині, Буковині, а на Бойківщині й досі використовується для подачі сигналів про важливу подію в селі. Діапазон трембіти – до 2,5 октав, чутність звуку – понад 10 км.


19. Музей лісу діє в закарпатському селі Усть-Чорна. Зібрані експонати розказують про важку, небезпечну і разом з тим найбільш масову в цьому краї гір та лісів професію. Тут, зокрема, зібрано цікаву колекцію транспортних засобів всіх часів для лісових робіт – від підвод до трактора ТДТ-40 та естакади для навантаження лісу. Серед експонатів – розсадники молодих ялин, явора, бука, цікаві своїми формами розколи дерев, знайдених після громовиць і буреломів.

20. Найбільше плоскогір’я розташоване в Чивчинських горах на висоті 1750 м над р.м. у вигляді плоскої вершини гори Палениця.

21. Найвисокогірніше озеро – Бребенескул, що розташоване на схилі г. Гутин-Томнатик на висоті 1801 м, завдовжки 134 і завширшки 44 м, площа – 4000 м2, максимальна глибина – 2,8 м.


22. Найбільше гірське озеро – Синевир в Межигірському р-ні Закарпатської області (басейн Тереблі). Площа 7 га, глибина – до 24 м. В народі називають “синім оком”, “карпатською Ріцею”. Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над р.м.


23. Найвище гірське болото розташоване в сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м. Це субальпійське улоговинне болото у льодовикових карах виникло внаслідок заболочування озер. До таких боліт також належать болота в урочищі Озерному (1750 м) і під г. Бребенескул (1700 м).

24. “Висяче болото”. Найбільш незвичайним серед боліт вважаються висячі, або схилові, які “туляться” на гірських схилах. Найбільше серед них – Глистове, розташоване на південному схилі однойменної полонини у Гринявських горах на висоті 1450 м. Воно відрізняється досить багатою флорою – тут, наприклад, зустрічаються 17 видів осик. Це болото – пам’ятка природи державного значення з 1975 р.

25. Печера прозорих стін. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті недалеко від височини Погар розташована карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і створена двома перпендикулярними камерами завдовжки 5 і 20 м. Стіни їх вкриті молочно-білим прозорим кальцитом із зеленуватими натьоками, які нагадують за формою чудові казкові кам’яні квіти. Має наукове та естетичне значення.

26. “Перлинова печера”. У 2,5 км від Малої Угольки на водорозділі річок Малої та Великої Угольок знаходиться карстова печера, закладена у юрських мармуризованих вапняках і є прикладом дії тріщинуватих вод на слаборозчинні карбонатні породи. Крім сталактитів на стінах утворилися численні кальцитові кульки, які блиском і красою нагадують перлини, звідки й назва.

27. “Зачарована долина”. У верхів’ях струмка Смерекового в Іршавському р-ні Закарпаття розкинулось напрочуд мальовниче міжгір’я – Зачарована долина, або Смереків Камінь. Численним скелям заввишки 20 м, що складені світло-сірими кальцитами і залягають серед гідротермально змінених вулканічних туфів, вивітрювання надало дивовижного вигляду. Цей державний заказник площею 150 га приваблює багатьох туристів.

28. “Долина нарцисів”, що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам’яткою природи.


29. “Протяте каміння” височить поблизу перевалу Німчич на кордоні Путивльського та Вижницького р-нів на Буковині. Складена вона з розбитих пластів ямненського пісковика, мальовничо насунутих один на одного і сягає 30 м. В ній створилася рідка форма вивітрювання – брама близько 2 м заввишки, яка й дала назву цій групі скель.

30. “Кам’яна брама”. Поблизу с. Мала Уголька Тячівського р-ну на Закарпатті, в долині Малої Угольки, є незвичайна скеля, яка становить собою своєрідний карстовий міст у мармуризованих вапняках юрського періоду, де карстові процеси проклали прохід завширшки 10 і заввишки 3 м. Ця геологічна пам’ятка має не тільки пізнавальне, але наукове значення як оригінальна форма карсту.

31. “Скелі закоханих”. На околиці с. Костилівка Рахівського р-ну Закарпаття на протилежних берегах Тиси височіють дві обривчасті скелі заввишки до 20 м з хрестами на височинах. Легенда оповідає, що хрести на скелях встановлені в пам’ять про трагічну загибель молодят Івана і Марічку, батьки яких заважали сватанню закоханих. У відчаї Марічка кинулася зі скелі й загинула. Приголомшений лихом Іван пішов слідом, кинувшись зі скелі протилежного берега Тиси.

32. Скелі з “ієрогліфами” можна побачити поблизу с. Середнього Водяного Рахівського р-ну на Закарпатті. На східному схилі гори Бужора виходять відкладення міоценового віку, представлені шарами пісковиків, аргілітів та алевролітів. На поверхні пісковиків збереглися численні хвилеприбійні знаки, що свідчать про хвилювання стародавнього моря, а на вигляд нагадують ієрогліфи.

33. Найбільш вітряне місце в Карпатах (де здійснюється наукова діяльність – прим. упорядника) – полонина Пожижевська. Вітер зі швидкістю понад 15 м/с (54 км/год) дує тут в середньому 120 разів щорічно.

34. Полонина Пожижевська є також і найвологішим місцем України – 1593 мм рт. ст. річних опадів.

35. Найбільш сніжний населений пункт – с. Руська Мокра на Закарпатті – стійкий сніговий покрив лежить тут в середньому 110 днів на рік. Це зумовлено специфікою розташуванням села серед гірських хребтів, які суттєво затіняють територію села від прямих сонячних променів.

36. Найбільшу кількість сонячної радіації в Українських Карпатах отримує с. Міжгір’я – 2145 МДж/м2, в той час як півострів Крим – 5165.

37. Село Старуня знову дивує своїми природніми несподіванками. Цього разу вона посідає почесне місце найбільш сейсмоактивної місцевості. Поблизу цього села на місці старого озокеритового промислу є невелика ділянка площею близько 1,5 км2, назва якої – Чудо-Старуня – нагадує про дивовижне поєднання різноманітних стратиграфічних, мінерально-петрографічних, гідрологічних та неотектонічних особливостей. Висока сейсмочутливість проявляється у появі тріщин, провалів, рості порогів й невеликих водопадів, грязевому вулканізмі (див. далі), активній динаміці газовиділення, а також у нерівномірному піднесенні – близько 1 м за сім років (!). Чудо-Старуня реагує на землетруси, що відбуваються в радіусі 3-6 тис. км в Румунії, Італії, Німеччині, Іраці, на Кавказі і навіть у середній Азії. Цей постійно діючий підземний “барометр” – унікальне місце для вивчення особливостей динаміки землі, закономірностей формування корисних копалин, прогнозування землетрусів.

38. Поруч Чудо-Старуні є також і найбільший постійно діючий вулкан. На західному березі р. Луковиця, що поблизу цього села, геологічні породи утворюють складний тектонічний перегин, на вершині якого розташований вулкан з висотою конуса коло 3 м й довжиною глинистих потоків 10-60 м. З’явився він у 1977 р. внаслідок землетрусу в Румунії й нараховує нині 8 кратерів і 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її диференціали. Віддалені землетруси іноді приводять до появи тріщин в землі завширшки 0,5-3 см, які закриваються через 3-5 діб.

39. Однією з найбільших повеней у Карпатському регіоні була повінь 1947-48 рр. Наприкінці грудня 1947 р. в горах накопичився сніговий покрив заввишки 30-50 см, різко потепліло, випали зливи. В результаті на Тисі, Тереблі, Тересві та інших ріках регіону відбулися катастрофічні повені, були затоплені Хуст, селище Вилок та багато інших, на великих площах знищені озимі посіви.

40. Найбільша повінь, викликана дощами і зливами, сталася 30-31 серпня 1927 р. в Карпатах. Очевидці розповідали, що зливи йшли одна за одною й супроводжувалися грозою, а в епіцентрі дощового фронту випало 315 мм опадів. Підйом рівня води у річках Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська та інших був катастрофічно великим, пік настав вже через 3-4 год. Було затоплено багато населених пунктів у долинах рік (Самбір, Миколаїв, Стрий), бурхливі потоки знесли сіно і зібраний врожай.

41. Найтрагічніша повінь нашого часу. В грудні 1992 р. на Закарпатті, на р. Уж сталася повінь, якої не пам’ятають старожили. Високі гори, круті схили гірських річок, часті інтенсивні дощі, різке потепління, форсоване танення першого снігу, безжалісна вирубка лісів – от фактори, що стали причиною несподіваного грізного водоспаду, який спричинив збитки 5 млн. крб. за тогочасними цінами. А найсумніше, що загинуло 17 чоловік, 200 закарпатських сімей позбулися даху над головою, 4 тис. будинків підлягали ремонту, було затоплено 30 тис. га орних земель. Примітка упорядника: Книжка видана у 1997 р., тому тут не враховані жахливі повені 1998 р. (500 млн. грн збитків та 17 життів) та 2001 рр. (10 млн. грн. збитків, максимальний рівень води в ріці сягнув 13 м).

42. Карпати природньо є найбільш селенебезпечним районом – 271 селевий осередок в басейнах Тиси, Дністра і Пруту, а також…

43. … найбільш лавинонебезпечним. Тут зареєстровано близько 1 тис. лавинних осередків. Снігові маси долають від кількох десятків метрів до 2-3 км зі швидкістю від 1-10 до 80-100 м/с. Об’єми снігу в лавинах в окремих районах становляит від кількох десятків і сотень м3 до 1 млн. і мають величезну руйнівну силу. За даними лавинолога В.Ф. Гриценка найчастіше лавини трапляються в березні (зафіксовано 254) та лютому (104), а найменше в листопаді (5).

44. Найбільші карпатські лавини із зафіксованих за останнє століття зійшли в 1968 р. на Свидовці з г. Стіг – 300 тис. м3. У 1988 р. на Боржаві об’єм снігу кількох лавин перевищив 500 тис. м3, а двох – 800 тис. м3. Одна з них знищила ліс площею 16 га. Відстань пробігу лавин сягала 3,5 км.

45. Найбільш грозове місце України – Селятин на Буковині. 45 днів року – грозові. Великий Березний – 43, Рахів – 41 день на рік. Селятин також відомий найтривалішою грозою. В 1948 р. вона почалася 10 червня о 15:30 і закінчилася 12 червня о 4:30, тобто тривала 37 год (!).

46. Рекорд швидкості росту серед рослин належить навіть не бамбуку, а представнику грибів – веселці смердючій, яка зустрічається в карпатських лісах. За 1 хв шапка піднімається на 5 мм – вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук.

47. Найплодовитішим грибом по кількості насіння є порхавка гігантська (дощовик), яка містить до 7·1012 спор (сім трильйонів).

48. Найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. В Україні відомо два дикорослих види ялин – звичайна та гірська.

49. Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину -недарма його називають “королівським” або “негній-деревом”. Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї Івано-Франківської області площею 206 га. До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський – до 3 тис. років.

50. Найвисокогірніше дерево – сосна гірська, її виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Дерево має вигляд криволісся висотою 2-4 м або дрібних карликових екземлярів заввишки 20-30 см.

51. Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.

52. Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на г. Близниця.