Львів очолив рейтинг українських міст за якістю життя – Numbeo

Львів визнали найкомфортнішим для проживання українським містом. Услід за ним у рейтингу опинились Київ та Одеса. Рейтинг «Індекс якості життя – 2019» оприлюднив міжнародний дослідницький портал Numbeo, інформує Zaxid.net.

Нещодавно портал опублікував щорічний рейтинг міст світу за індексом якості життя. У переліку з 226 комфортних для жителів міст планети опинилися й українські великі міста.

Зокрема, Львів посів 174 місце (115,36 бали) і це найкращий результат для України. Київ – на 192-му (104 бали). Трохи позаду опинилась Одеса – 193 місце (102,76 бали), на 195-й позиції перебуває Харків (101,99), 201-ша позиція – у Дніпра (94,31).

Загалом оцінювали 226 міст світу за вісьмома показниками: індексом купівельної спроможності, індексом безпеки, охорони здоров’я, вартості житла, співвідношення ціни нерухомості до доходів, індексом часу руху транспорту, забруднення і кліматичним індексом.

Найкращим для життя в цьому рейтингу визнали австралійське місто Канберра (224,3 бали). До трійки найкращих також увійшли голландський Ейндговен (216,39 бали) і столиця американського штату Північна Кароліна Ралі (216,05 бали).

Зазначається, що рейтинг українським містам псує стан навколишнього середовища.

До слова, раніше Numbeo дослідив, що вартість інтернету у Львові є однією з найнижчих у світі. Середня ціна інтернету у Львові — 3,93 доларів на місяць, а, наприклад, в столиці Ефіопії — 244.

Також, за даними Numbeo, найбезпечнішим містом України у 2018 році визнано Львів. Він зайняв 121 місце серед 327 міст світу.

Індекс злочинності у Львові склав 39.92%, а індекс безпеки – 60.08%.

Також одним із найбезпечніших міст України названий Харків. Там рівень злочинності – 46,77%, а безпеки – 53,23%. Він 189-ий у списку.

Замикає трійку українських лідерів – Київ з індексом злочинності – 47,9%, безпеки – 52,1%. У світовому рейтингу столиця України потрапила аж на 198 місце з 327 міст.

Якщо живеш у Львові 4 роки…

… ти вже не лякаєшся фрази “ти що помалювалася і зробила гривку?” і знаєш, що то є “пофарбувати волосся і відрізати чолку”
… з легкістю несеш 2 шестилітрові баклажки “артезіанської” води десь 3 рази на тиждень повз заздрісні погляди хлопів (цебто хлопців), які за таке навантаження в залі купу грошей платять
… знаєш, як легко й дешево відшкрябати накип з чайника від тої ж бідової води
… стаєш профі у пошуку квартири (нерухомість тут страждає на всі 4 ноги) і починаєш кайфувати від пакування коробок
… коли хтось пишається, що знає значення слова горнятко й коліжанка, кажеш пфффф, я й не таке чула
… знаєш напам’ять розташування вулиць в центрі й можеш пояснити “де то є” краще за корінних львів’ян, бо на першому курсі годинами блукала тими однаковісінькими провулками
… перестаєш тікати з магазину, коли продавчиня кричить до тебе “що то має бути???”
… спиш в маршрутці поки стоїш у заторі на вулиці Франка
… знаєш, що водій таки відкриє задні!!
… хоч не їздиш трамваями – обов’язково їх клянеш за всі гріхи на світі
… перестаєш запізнюватись на зустрічі, бо знаєш, що 26 на Сихів їде швидше ніж 53 (не дякуйте)
… не помічаєш, що неправильно ставиш наголоси в словах і постійно говориш “то є”, “правда?”, “па-па”
… вміло користуєшся звертанням “пані, пане”, коли тупо не пам’ятаєш по-батькові
… ні за що не підеш гуляти в центр у свята, вихідні і т.п., “бо понаїхали тойво ті туристи”
… переможно витягуєш з сумки парасольку у несподівану грозу
… знаєш як смердить після двох тижнів невивезена гора сміття й молишся, щоб літо було холодним
… починаєш придумувати легенди на ходу, коли показуєш комусь старе місто, а не читаєш їх завчасно (не переживайте, так всі роблять)
… знаєш, що коли вимкнули гарячу воду на 2 міс, можеш безкоштовно скористатися фонтаном-“душем” біля Оперного
… катаєшся в Карпати “на вихідні” за 15 грн
… знаєш, де чорниця дешевша і чим вона відрізняється від смородини
… здатна впакуватись в повністю забиту маршрутку о 7 ранку й притому ще їхати й грати в тетріс на телефоні
… прогулялася на Погулянці
… коли файний легінь кличе кобіту на променад, швидко ретируєшся з поля бою
… шариш, що “на каву” – це і ділова зустріч, і побачення, і 20-хвилинна обідня перерва, і 2 години з друзями, і планьорка табору, і співбесіда, і давно вже не питання, а відомий факт)
… не рахуєш, скільки в місяць витрачаєш на кофі ту гоу (вибач, пап!), бо то мейнстрім, якому неможливо опиратися
… досі не встиг обійти всі кав’ярні в центрі
… знаєш, що таке від Романа До Йордана
… Святий вечір і Великдень – то пампухи і паски, причому в обов’язковому порядку…)
… обожнюєш це місто, це життя і цих людей!!
Уявити не можу, що 4 роки тому сумнівалася, що маю їхати, боялася, що не зможу звикнути до такого міста далеко від дому) Хто ж знав тоді, чим це закінчиться…) А попереду ще таке довге життя!!))

Автор: Liuda Rubtsova

38 ідей, які допоможуть вам жити, а не існувати

Занадто часто ми йдемо по життю на автопілоті, не помічаючи нічого навколо. Кожен наш новий день схожий на попередній. Це здається нормальним. Зараз. Але озирнувшись на своє життя в старості, ви можете дуже пошкодувати про це. Якщо ви хочете жити по-справжньому, ви повинні насолоджуватися життям у повному обсязі. Ось кілька ідей, які допоможуть вам в цьому:

Любіть. Мабуть, це найголовніше. Саме любов наповнює людське життя змістом. Любов до рідних, друзів, близьких, любов до своєї другої половини, любов до тварин.

Насолоджуйтесь природою. Не дозволяйте собі постійно сидіти в чотирьох стінах. Вийдіть на вулицю, коли там йде невеликий дощ. Прогуляйтеся по набережній річки. Відпочиньте в лісі. Викупайтеся в озері. Погрійтеся на сонечку. Зіграйте в бадмінтон. Походіть босоніж по траві. Насолоджуйтеся природою.

Цінуйте їжу. Любов до їжі не обов’язково повинна виражатися в кількості її споживання. Вчіться цінувати аромат і смак того, що ви їсте. Кожен шматочок їжі повинен приносити вам задоволення. Якщо ви обмежуєте себе в солодкому, заповніть його недолік іншими смаколиками, наприклад ягодами і фруктами. Під час їжі не поспішайте, насолоджуйтеся нею повільно.

Створіть ранковий ритуал. Вставайте рано вранці і зустрічайте новий день. Подивіться, як встає сонце. Скажіть собі, що ви не дозволите, щоб цей день пройшов даремно. Ви намагатиметеся сьогодні допомогти людям насолодитися кожною хвилиною, подарованою новим днем. Виконуйте вправи або медитуйте в якості ранкового ритуалу. Насолоджуйтеся чашкою кави.

Отримайте шанси. Найчастіше ми надмірно турбуємося, що щось може піти не так. Будьте сміливіші, не бійтеся ризикувати. Подумайте — що ви втрачаєте?

Хвилюйтеся. Знайдіть, що хвилює вас в цьому житті, і дотримуйтесь цього. Зробіть ваше життя низкою захоплюючих пригод.

Визначте свої пристрасті. Це необхідно для того, щоб знайти ваше покликання. Для цього дайте відповідь на питання: що ви любите робити? Займайтеся тим, що вам дійсно подобається. Не забувайте, що ви живете тільки один раз.

Виберіться зі свого кабінету. Ви цілий день сидите перед комп’ютером, відповідаючи на телефонні дзвінки і розбираючи купи паперів? Спробуйте хоча б день провести по-іншому. Зробіть перерву, вирвіться з офісу. Спробуйте попрацювати в кафе або на свіжому повітрі, взявши з собою ноутбук. Змініть обстановку. Якщо вас не влаштовує ваша робота, знайдіть роботу з вільним графіком або вдома.

Вимкніть телевізор. Скільки годин ви витрачаєте на перегляд телебачення щодня. Скільки всього ви могли б зробити за цей час? Порахували? Тоді швидше вимикайте телевізор і вмикайте його тільки тоді, коли захочете подивитися ваш улюблений фільм. Знайдіть альтернативу телебаченню. Більше читайте.

Вийдіть за межі інтернету. Велика частина часу, яку ви проводите в інтернеті — це час, втрачений даремно, який ви вже ніколи не повернете. Вимкніть інтернет, вийдіть на свіже повітря, погуляйте. Зробіть це прямо зараз!

Подорожуйте. Ви їдете зі свого рідного міста лише під час відпустки? Навіщо чекати так довго? Знайдіть спосіб вибратися за межі міста вже на цих вихідних. Поїдьте в сусідню область або на природу з наметами.

Визначте, що дійсно важливо. Виділіть декілька хвилин на складання списку того, що дійсно важливо для вас. Додайте до цього списку те, що ви хочете зробити в цьому житті. Тепер скоротіть список до 4-5 пунктів. Це і є найважливіше у вашому житті. Зосередьтеся на цих пунктах, приділіть кожному з них час.

Ліквідуйте все зайве. Що з вашого життя не ввійшло в цей список? Це те, на що ви марно витрачаєте ваш час і увагу. Те, що відволікає вас від дійсно важливого у вашому житті. Зведіть все зайве до мінімуму.

Виконуйте. Злізьте з дивана і сходіть на прогулянку. Спробуйте зробити вечірню пробіжку. Сходіть в басейн, катайтеся на велосипеді. Що б ви не робили, будьте активні.

Будьте позитивні. Навчіться визнавати ваші негативні емоції. Це невпевненість, страх перед критикою, заздрість, образи і т.д. Якщо у вас з’являються подібні емоції, зупиніться і спробуйте замінити їх позитивними емоціями. Тільки зважтеся, і ви зробите це!

Відкрийте ваше серце. Ваше серце закрите? Спробуйте відкрити його. Приймайте і віддавайте любов беззастережно. Якщо у вас виникли з цим будь-які проблеми, поговоріть про них з ким-небудь. Практика, як можна більше. Кохайте і будьте коханими.

Подивіться в обличчя вашому страху. Чого ви боїтеся найбільше на світі? Що утримує вас на одному місці, не даючи рухатися далі. Ви повинні зустрітися з вашим страхом лицем до лиця. Наприклад, якщо ви боїтеся висоти, залізьте на дах високої будівлі і подивіться вниз або стрибніть з парашутом. Тільки стоячи прямо перед своїм страхом, ви зможете звільнитися від нього.

Коли ви страждаєте, страждайте. Життя – це не завжди розваги та ігри. Страждання — невід’ємна її частина. Їх неможливо уникнути. З вами може статися що завгодно: ви можете втратити роботу, кохану людину, рідних і близьких або домашніх вихованців. Ви можете просто поранитися або серйозно захворіти. Не можна постійно будувати з себе сильну людину і ігнорувати свої страждання. Іноді необхідно перестраждати, щоб рухатися далі.

Сповільніться. В наш час життя летить вперед стрімкими темпами. Це не може позитивно впливати на наше здоров’я. Спробуйте робити все трохи повільніше — їсти, їздити на машині, читати і т.д.

Торкніться людства. Виберіться зі свого будинку і прогуляйтеся по околицях. Зустріньтеся з новими людьми, поговоріть з ними, зрозумійте їх, станьте одним з них.

Займіться волонтерством. Допоможіть безпритульним і бідним грошима, одягом або їжею. Можливо, ви зможете полегшити чиїсь страждання? Допомагайте хворим, інвалідам, людям, які втратили близьких.

Грайте з дітьми. Діти краще, ніж будь-хто інший знають, що таке жити. Вони вміють жити в даний момент. Вони насолоджуються життям в повній мірі. Коли їм погано, вони плачуть, коли добре — сміються. Граючи і спілкуючись з ними, ви зможете навчитися у них щирості й безпосередності.

Поговоріть зі старими людьми. Літні люди — найбільш досвідчені, мудрі і розважливі. Вони можуть розповісти вам багато цікавого. Грунтуючись на власному життєвому досвіді, вони можуть дати безліч корисних рекомендацій і порад. Також вони можуть застерегти вас від деяких помилок, які вони вчинили самі. Їх мудрість — це мудрість всього нашого суспільства. Безглуздо не скористатися їх допомогою.

Отримайте нові навички. Постійно удосконалюйтеся. Не тому, що в даний момент ви недосконалі, а тому, що ви не повинні зупинятися на досягнутому. Самовдосконалення – це задоволення. Вчіться любити себе такими, якими ви є, але при цьому прагнути стати ще кращими.

Знайдіть духовність. Для деяких це — Бог, Аллах, Ісус чи Будда. Для інших — духи предків або природа. Для третіх — внутрішня енергія. Що б духовність означала для вас, ви повинні знайти її.

Візьміть відпустку. Чи не занадто багато ви працюєте? Не забувайте про те, що ви повинні ще й відпочивати. Зробіть перерву, насолодіться відпочинком, а потім з новими силами повертайтеся до роботи.

Нічого не робіть. Нічого не робити — це не означає валятися з книжкою, дивитися телевізор або медитувати. Нічого не робити — це нічого не робити. Просто посидьте в тиші, прислухайтеся до свого внутрішнього голосу. Намагайтеся, по можливості, робити це щодня.

Припиніть грати в комп’ютерні ігри. Комп’ютерні ігри — це весело, але при цьому вони займають занадто багато часу. Спробуйте не грати в них хоча б тиждень. Намагайтеся проводити на вулиці той час, який ви раніше проводили перед монітором.

Дивіться на захід. Захід — це один з найкрасивіших моментів за день. Заведіть собі щоденний ритуал — знайдіть місце, звідки відкривається гарний вид на захід і спостерігайте за ним, ви можете робити це під час вечері.

Припиніть зачитуватися журналами. Сучасні журнали — це, в основному, марна трата грошей і часу. Будьте більш вибагливі, підписуючись на черговий журнал або купуючи його в кіоску. А ще краще — читайте книги.

Вирвіться з рутини. Вам доводиться робити одне і те ж день у день? Спробуйте внести в це деякі зміни. Спробуйте дістатися до роботи іншим маршрутом, почніть свій день не так, як зазвичай, подивіться на ваші робочі обов’язки по-новому.

Не дивіться занадто багато новин. Якщо ви залежні від преси, це може бути важко для вас. Спробуйте дізнаватися про останні новини в бесідах зі знайомими.

Смійтеся до сліз. Сміх — це один з кращих способів відчути себе живим. Згадайте який-небудь жарт, прочитайте анекдот, подивіться комедію, посмійтеся разом з іншими людьми. Любіть сміх і цінуйте його.

Втратити контроль. Мова йде не тільки про контроль над собою, а й контроль над іншими людьми. Намагатися контролювати інших — це дуже погана звичка. Це може привести до стресу та інших різних неприємностей. Дайте жити собі й іншим.

Плачте. Прийнято вважати, що люди не повинні плакати, особливо чоловіки. Це не так. Коли людина плаче, вона дає вихід своїм емоціям. Якщо ж вона стримує їх, вони накопичуються і починають створювати проблеми. Цього не можна допускати. Плачте, коли дивитеся сумні фільми, плачте на похоронах. Не стримуйте себе. Плачте, якщо хтось змусив вас страждати. Таким чином ви зможете очистити себе.

Зробіть десерт. Ви можете зробити млинці з фруктовою начинкою, полити морозиво гарячим шоколадом або приготувати яблучний пиріг. Вам необов’язково робити це щодня. Балуйте себе хоча б раз на тиждень.

Пробуйте щось нове щотижня. Щопонеділка задавайте собі питання: “Що нового я спробую цього тижня?” Ви не повинні вчити щотижня нову мову, просто шукайте нові враження. Пробуйте нове, щоб зрозуміти, чи потрібно вам це у вашому житті.

Живіть тут і зараз. Замість того, щоб турбуватися про те, що може з вами статися, планувати, згадувати і шкодувати про минуле, подумайте про те, що відбувається з вами в даний момент. Що вас оточує? Що ви відчуваєте? Які запахи навколо вас? Що за думки вас відвідують? Що ви бачите перед собою? Приділяйте більше уваги справжньому, тому що життя — це cаме цей момент.

Донеччанка відкрила у Львові унікальну фотостудію для тварин

Наталія Кузнецова переїхала до Львова з окупованого Донецька. Тут організувала унікальну у місті фотостудію для тварин «Art Pet». Про все вона розповіла Львівській газеті.

«Клієнти у мене будуть…»

«Ось тут ми ще докупимо нові меблі, м’які, наприклад… А тут я хочу зробити міні-магазинчик товарів для тварин… Клієнти у мене будуть, просто зараз ще серпень, люди по відпустках…» – Наталя залюбки робить нам екскурсію своїм «офісом» на вулиці Науковій.

Переїхавши до Львова з Донецька, жінка вирішила не чекати на чиюсь допомогу. Хотіла заробляти на новому місці самостійно. Оскільки в минулому мала досвід із фотографуванням домашніх улюбленців, довго не думала. Почала з оренди приміщення на три години, прибрала його, повісила плакати, власні фотографії, фон – така собі тестова студія. Люди на подію прийшли, ентузіазм жінки зріс.

© gazeta.lviv.ua

«Я дуже хотіла відкрити фотостудію для тварин. Я їх уже 10 років фотографую. І ось так поступово в мене все вийшло», – каже Наталя.

А втілити мрію допомогла доля. Наталя, як переселенка з окупованих територій, виграла одразу два гранти. Один від «Центру просвітництва та розвитку людини», що співпрацює із Литовським МЗС, другий – від Міжнародної організації по міграції. Написала бізнес-план, захистила його і отримала 1000 євро та 950 доларів.

На ці гроші жінка купила світильник для студії, фоторюкзак і планшет, на якому обробляє фотографії. А ще сервер для їх зберігання. Решту техніки привезла з собою з Донецька. Нещодавно студію відкрили для постійної роботи. Мисткиня вірить, що проект «Art Pet» буде прибутковим.

© gazeta.lviv.ua

«У Львові дуже багато фотостудій, багато фотографів. Але я не знайшла такої, де можна спокійно знімати тварин. Особливо великих. Та й взагалі в оті всі декорації, на красиві дивани не дуже радо пускають домашніх улюбленців. Ну бо це ж шерсть, а за годину там будуть маленьку дитинку фотографувати, наприклад», – пояснює Наталя.

Вона вважає, що тварини теж повинні мати гарні фото.

«От буває, що тваринку пострижуть гарно. То чому б не зробити їй фото? І на аватарку господарю буде нова фотографія. Експрес-фото в мене коштує 150 гривень. Та це ж кави попити…».

А ще студія потрібна тим, хто розводить і продає тварин. Адже гарне фото в оголошенні – половина успішного продажу. Власне, на них і зроблена ставка.

На відкриття «Art Pet» до Наталі Кузнецової прийшло зо два десятки людей, привели з собою і домашніх улюбленців. Власниця  всіх радо зустрічає, декого навіть фотографує на пам’ять.

«Це – мій асистент, Валентина», – знайомить з нас із зовсім юною дівчинкою.

Валентина – дочка Наталі. Вона тримає в руках іграшку-пищалку і концентрує на ній увагу тварини, коли мамі треба зловити кадр.

© gazeta.lviv.ua

«Мої кішки живуть по всьому світу»

Фотостудія для домашніх улюбленців – неспроста. У Донецьку, до війни, в Наталі був власний котячий розплідник. Вона 9 років розводила і продавала сомалійських кішок.

«Я спочатку собаку собі завела, добермана. Та потім зрозуміла, що з маленькою дитиною і собакою мені буде складно. Бо собаку треба виховувати. Так у нас з’явився кіт породи сомалі», – пригадує Наталя.

А після цього захотілося розводити цих кішок. «Сомалікана» була заснована в 2006 році. Це була зіркова справа Наталі Кузнецової. Її коти брали участь і перемагали у престижних українських та міжнародних конкурсах.

«Мої кішки живуть по всьому світу. В Індонезії є, у США, у Таїланді. От хіба що в Австралії нема», – сміється.

Середня вартість кошеняти із «Сомалікани» – 500 доларів: «Продавали тримісячне кошеня, зі всіма щепленнями і документами, родоводом, котячим паспортом та супроводом усе життя».

Та потім почалася війна, розплідник довелося закрити.

«На момент переїзду в мене були лише 2 племінні тварини – кіт і кішка, тому що саме був період зміни сімейства. Кішка ця живе зараз в Києві, а кіт зі мною. Взагалі тут маю трьох котів сомалі, але вони стерилізовані. Ну і ще дві собаки є».

© gazeta.lviv.ua

Львів – бо далеко від Донецька

Вона розповідає мені свою історію переселення. Спокійно і впевнено. У жінки дуже чиста українська мова.

«Ми ж до останнього не могли повірити… Уже в квітні 2014 року я хотіла їхати. Зупинила школа. Тож як тільки почалися канікули, ми відразу сіли і поїхали. І тут ми вже три роки».

У Наталі є 11-річна донька та 7-річний син. До Львова вона приїхала з дітьми, чоловіком та батьками.

Я питаю її, чому саме Львів, а не якесь інше місто.

«Та ми тільки між двома містами вибирали. Мав бути або Київ, або Львів».

Але Київ виявився дорожчим, тож обрали Львів. Хоча не мали тут родичів чи знайомих. Взагалі до переїзду у цьому місті Наталя була лише двічі.

«Ну, тут аргументи сильніші були: Львів до Європи ближче, – це раз. А ще він далеко від Донецька».

Про побут Наталя говорить небагато. Каже, що квартиру орендують. Зараз живуть окремо від батьків. Та перший рік знімали житло всі разом.

«У Львові малі зарплати та дорога оренда. Ми як сюди приїхали, то я жахнулася. Шукала роботу. Зарплата 3-5 тисяч гривень. І оренда квартири стільки ж. Це навіть без комунальних. Ну як бути?»

Її часто питають, як вони тут жили перший час.

«Я чую такі питання і навіть не знаю, що відповісти. Ну якось було. Підробляла, де могла. Фотографії на фотостоках продавала. Це мене рятувало. Там десь щось сфотографую, там консультацію дам. Трохи пенсія батьків рятувала. Так і жили».

© gazeta.lviv.ua

«Я не слідкую за подіями на Донбасі…»

Але повертатися до Донецька Наталя та її родина не планує.

«Ми вже давно зрозуміли, що будемо тут. Може, перші місяці десь ще сподівалися. Але зараз точно знаю, що ні».

Найважче було Наталиній мамі.

«Мені і дітям простіше. А мама моя важко переїзд перенесла. Були проблеми зі здоров’ям. А коли зрозуміла, що вертатися ніхто не буде, то взагалі… Я не була там ні разу за три роки. Чоловік хіба їздив».

В Донецьку в них залишилась квартира: «Так і стоїть там усе…»

Питати у Наталі про її ставлення до війни важко, бо їй важко відповідати.

«Яке ставлення? Ну задумав хтось таке, комусь треба цього… Тому так є. Я взагалі не знаю, що там зараз відбувається».

Раніше, каже, стежила за подіями, а зараз зовсім не цікавиться. Хоча з деякими знайомими «звідти» зв’язок тримає.

«Є кілька людей. Є такі, що пробували теж переїхати, але їх це виснажило і вони повернулися додому. Взагалі вся ця оренда дуже виснажує».

Поки що Наталя цим старається не перейматись. Бо має великі надії на свою фотостудію. А у вільний час, аби не думати про важке, робить хорошу справу – знімає бездомних тварин, яких треба прилаштувати. Має щасливу руку, бо цуцики з її фото таки знаходять дім.

© gazeta.lviv.ua