На Закарпатті новонароджене немовля назвали “Зеленський”

На Закарпатті у травні новонародженого хлопчика назвали “Зеленський”.

Про це повідомило Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у Facebook.

Найпоширенішими іменами, якими називали ужгородці хлопчиків: Матвій, Олександр, Максим, Давид, Богдан, Даніїл, Ярослав. Найпоширеніші жіночі імена: Анна, Софія, Поліна, Юлія, Єва, Ніколь.

Варто зазначити, що батьки також надавали перевагу рідковживаним іменам. Серед хлопчиків – Дем’ян, Леонард, Ян, Самеуль, Себастіан, Жан, Прокоп, Вогнедар, Зеленський. Серед дівчаток – Аліса, Олівія, Еліна, Маргарита, Еліф, Амелія, Ванесса, Глорія.

Загалом від початку року у Закарпатській області зареєстровано 5 398 новонароджених.

Нагадаємо, Українці віком від 16 років можуть самостійно змінити ім’я чи прізвище на бажане. 14-річним дозволено законом зробити це за згодою обох або одного з батьків. При подачі заяви про зміну імені особі, яка досягла 16-річчя, треба пред’явити паспорт або свідоцтво про народження.

Віднедавна в Україні дозволили змінювати і по-батькові.

Долину нарцисів на Закарпатті відкрили для відвідувачів

Після послаблення карантинних обмежень на Закарпатті відкрили для відвідувачів Долину нарцисів.

Про це повідомила прес-служба Карпатського біосферного заповідника у Facebook.

“З 11 травня 2020 року дозволено відвідування рекреаційних зон на території Карпатського біосферного заповідника (проведення екскурсій), зокрема в Долині нарцисів, та інших рекреаційних зон просто неба”, – йдеться у повідомленні.

Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова

Відвідувачі зобов’язані дотримуватися індивідуальних заходів безпеки – бути у захисних масках чи респіраторах.

Переміщуватися групою осіб у кількості не більше трьох.

Дотримуватися соціального дистанціювання – не менше 1.5 м.

На Закарпатті розквітла Долина нарцисів: чарівні світлини

У Хустському районі, що на Закарпатті, розквітло одне з найпопулярніших туристичних місць області – Долина нарцисів. Про це повідомляє спільнота Varosh у Facebook.

«Ці фото зробила сьогодні рано-вранці Наталія Четова неподалік Хуста в Долині Нарцисів, яка вже цвіте неймовірно.», – йдеться в повідомленні.

До речі, після послаблення карантинних обмежень на Закарпатті відкрили для відвідувачів Долину нарцисів. Про це повідомила прес-служба Карпатського біосферного заповідника у Facebook.

“З 11 травня 2020 року дозволено відвідування рекреаційних зон на території Карпатського біосферного заповідника (проведення екскурсій), зокрема в Долині нарцисів, та інших рекреаційних зон просто неба”, – йдеться у повідомленні.

Відвідувачі зобов’язані дотримуватися індивідуальних заходів безпеки – бути у захисних масках чи респіраторах. Переміщуватися групою осіб у кількості не більше трьох. Дотримуватися соціального дистанціювання – не менше 1.5 м.

Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова
Фото: Наталія Четова

Однак, через карантин, відвідування долини в період масового цвітіння буде заборонено.

Долина нарцисів – це унікальний ботанічний об’єкт на території Хустського району, в якому охороняється один з останніх в Європі рівнинних осередків нарцису вузьколистого.

Нагадаємо, на Закарпатті пожежа ледь не знищила Долину нарцисів, що поблизу міста Хуст, вогонь загасили увечері 27 березня.

Дослівно ДСНС: “На Хустщині чиясь недбалість та недолугість ледь не знищила “родзинку” Закарпаття – долину нарцисів. О 16:35 хустські бійці ДСНС виїхали на гасіння пожежі сухої трави та чагарників на території Карпатського біосферного заповідника ПНДВ “Долина Нарцисів” ім. проф. Василя Комендаря. Пожежу було ліквідовано о 19:08 силами вогнеборців Хуста та працівників заповідника.

На Закарпатті у горах висадили майже мільйон дерев

У горах на Закарпатті відновлюють ліс. Там висадили вже майже один мільйон молодих саджанців. На Львівщині висаджено ще майже 1,2 млн саджанців.

Про це повідомляє Державне агентство лісових ресурсів України у Facebook.

“Нарешті настала активна пора, коли майже зійшов сніг, і лісівники почали відновлювати лісові масиви в гірських районах Закарпатської області”, – йдеться у повідомленні.

Державне агентство лісових ресурсів України зазначає, що там вже висадили майже один мільйон маленьких дерев, які через декілька років стануть могутнім лісом.

Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство лісових ресурсів України

Загалом, у Карпатському регіоні вже відновлено більше 1,5 тисячі га лісу.

Зазначимо, що державні лісогосподарські підприємства, що входять до сфери управління Держлісагентства, відновлюють всі суцільні зруби, на яких відбулася заготівля деревини. Під час весняної лісокультурної кампанії у Карпатах заплановано відновити більше двох тисяч гектарів лісу.

На Великдень на Закарпатті сталося два землетруси

У неділю, 19 квітня, у Закарпатській області сейсмологи Головного центру спеціального контролю зафіксували одразу два землетруси.

Про це повідомляє Головний центр спеціального контролю.

Повідомляється, що джерела землетрусів знаходились в районі м.Ужгород, Закарпатської області на глибині 5 км. Поштовхи могли відчути деякі люди.

Перший землетрус стався о 08:45, його магнітуда склала 3,1 бала за шкалою Ріхтера. Другий 0 о 10:25. Він був слабкішим – 1,5 бали.

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Бібліотека українського мистецтва опублікувала унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років. Автор світлин – маловідомий в Україні архітектор, маляр, фотограф Олександр Пежанський.

Ім’я Олександра Пежанського (1892–1972) поки маловідоме: по-перше, історія української фотографії ще не написана, по-друге, більшу частину життя митець провів в еміграції. Зараз, коли українці відкривають для себе вітчизняних майстрів ХХ століття, саме час згадати і про Пежанського: його талановиті світлини говорять самі за себе, йдеться на сайті Бібліотеки українського мистецтва.

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Окрім фотографії, Олександр Пежанський займався архітектурою, малярством, музикою. Змогу побачити фотографії Пежанського маємо завдяки єдиній його доньці – Дарії Ярошевич (народилася у 1936 році), яка ініціювала видання альбому про батька (книжка вийшла у Львові у 1992 році).

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Олександр народився 2 листопада 1892 року у Львові, у родині архітектора Григорія Пежанського. Навчався архітектури у Львівській політехніці. У студентські роки як скрипаль гастролював з хором “Бандурист” містами Східної Галичини. Під час Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. У 1919 році вступив до Української Галицької армії. Наступні роки живе переважно у Польщі та Австрії. Архітектором у Львові (та наближених населених пунктах) працював у 1927-1939 роках – проектував житлові, громадські, культові споруди у стилях модерну та функціоналізму. Був членом Українського фотографічного товариства (1930-1939). Під час Другої світової війни покидає рідне місто, цього разу – назавжди. Спочатку жив у Польщі, з 1966 року – у США.

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Представлені у спецпроекті Бібліотеки українського мистецтва світлини створені у 1930-х роках в Галичині. Демонструють той ритм життя, якого вже нема…

Донька Пежанського згадує: “Після війни ми перебували в Польщі. Там у 1950-60-х роках техніка кольорової фотографії була така примітивна, що батько займався тільки чорно-білими світлинами. Спочатку збудував собі свій власний збільшувач, страшно примітивний в порівнянні із теперішніми “чудами” техніки. Була це дерев’яна скринька із жарівкою, лінзою і об’єктивом. Гостроту світлини було дуже важко наставити, папір шпильками прибивалося до стіни – але знімки виходили добрі”.

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Унікальні фотографії Гуцульщини 1930-х років

Фотографія була одним з багатьох захоплень Олександра Пежанського. Сподіваємося, після перегляду його досконалих робіт у вашому переліку визначних українських фотографів стане на одне ім’я більше.

Джерело: kurs.if.ua

ТОП-12 рекомендованих закарпатських страв

Закарпаття славиться не лише мальовничими краєвидами та панорамами, унікальними природними та історичними пам’ятками, а ще й автентичним народним мистецтвом, цілющими термальними водами та оригінальними стравами національної кухні. Існує еклектична архітектура, еклектичний живопис – а на Закарпатті еклектична саме кухня. Історична доля регіону обумовила виникнення неповторного інтернаціонального гастрономічного казана, до якого українці, угорці, чехи, румуни, роми, німці, євреї додали власних страв-інгредієнтів. Подорожуючи Закарпаттям, можна потрапити на кухні різних країн та поласувати усілякими перкельтами, ріплянками та лангошами.

ТОП-12 рекомендованих закарпатських страв від колективу «Відвідай».

1. Бограч

Історія ситної та гострої угорської страви губиться десь в минулих тисячоліттях на просторах шляхів праугорських племен. Бограч-гуляш прийшов на сучасний стіл із зелених пасовиськ, де протягом багатьох століть чаклували над казанками (бограчами) угорські пастухи. Можна тільки уявити собі смак попередника сучасного бограча, який вбирав у себе аромати ватри, м’ясного асорті, м’яти, вербени, ялівцю. Рецепт класичного бограча зазнав з часом смакових удосконалень, проте, незмінним правилом приготування справжнього бограча лишається традиційне тріо – м’ясо, спеції, казан. Насичений та наваристий бограч містить декілька видів м’яса – яловичину, свинину, телятину, копчені реберця та сало, овочі – картоплю, моркву, солодкий перець, помідори та приправи – паприку, кмин, зелень кріп тощо. Гостроти страві додає перець чилі, а неповторного димного аромату – занурена наприкінці приготування палаюча палиця. Підсушені шматочки тіста – так звані «чипетке», гармонійно доповнюють смак бограча.

2. Дійсно-перкельт

Назва угорської національної страви перкельт перекладається як «смажене». Основу дійсно-перкельту складають свинина, цибуля, помідори, часник та паприка. Все смажиться та тушкується, розповсюджуючи запаморочливі аромати, а з потраплянням на стіл змітається в одну мить. Універсальність перкельту полягає в можливості його приготування як з різних видів м’яса рогатих та крилатих, так і з риби, раків, а також грибів та овочів.

3. Ріплянка

Ця традиційна поживна страва споконвіку служила закарпатцям другим хлібом. Її основу складають картопля («ріпа») та кукурудзяна мука. Ріплянка вариться в чавунному посуді до однорідної консистенції та вживається з бринзою, кислим молоком, смаженою цибулею, шкварками, м’ясними стравами.

4. Рокот-крумплі

Під цією загадковою назвою криється звичайна картопля, зварена в мундирах та запечена в сметані з яйцями, ковбасою та сиром. У кожної закарпатської господині – своя оригінальна варіація страви – одна смачніша за іншу. Дехто додає до рокот-крумплів сало, дехто – пікницю (див. нижче) чи шинку, хтось замість сметани заправляє наїдок підбиванкою. Проте, апетитна традиційна страва від цих експериментів зовсім не втрачає статусу народної улюблениці.

5. Підбивані лопатки

Вважаєте, що лопатки – це щось з м’ясних викрутасів? Ой, як помиляєтесь. Лопатки – це спаржева квасоля. До складу традиційного запашного супу, окрім лопаток, входять копчені ребра, картопля, улюблена закарпатцями паприка та інші приправи. А підбивані вони тому, що підбиваються сметаною, кислим молоком або кефіром.

6. Лечо

Продовжуючи овочеву тему, включаємо до нашого хіт-параду популярне закарпатське лечо. Страва угорського походження дуже проста у приготуванні та досить демократична щодо інгредієнтів. Традиційне лечо готується з солодкого перцю, цибулі та томатів із додаванням яєць та сметани. Часом, до лечо додають ще домашньої ковбаски чи копченого м’яса, що, як розумієте, страву зовсім не псує.

7. Торгоня

Торгоня – домашні макарони – одна зі стародавніх угорських мучних страв. Процес приготування торгоні достатньо специфічний та потребує практики. Замішане круте тісто необхідно підсушити та натерти на тертці. Отримані кульки ще далі сушать, піджарюють, засипають меленим червоним перцем та тушкують в духовці з овочами та зеленню. Розсипчаста торгоня неймовірно пасує до наваристого перкельту.

8. Грибна юшка

Секрет неперевершеного смаку та аромату закарпатської юшки полягає у головному компоненті страви – білих грибах. Для приготування юшки використовуються свіжі чи сушені гриби, пасеровані цибуля та морква, часник, спеції. Для пом’якшення смаку юшка підбивається сметаною з борошном.

9. Лангоші

Рум’яний лангош – популярна закарпатська мучна страва. Для приготування лангошів використовується дріжджове тісто із додаванням олії та яйця. Підсмажені в великій кількості олії, змащені сметаною та посипані сиром, пухкі лангоші просто тануть у роті. До речі, в Угорщині традиційний лангош створює потужну конкуренцію усіляким гумовим фаст-фудам.

10. Кнедлики

Кнедлики – оригінальна страва чеського походження, відома безліччю варіацій. Апетитні кульки-кнедлики готують з дріжджового тіста, сирої чи вареної картоплі, м’яса, сиру та відварюють до готовності. Кнедлики відмінно смакують з соусами, бульйоном, смаженою цибулею, сметаною, а солодкі кнедлики, посипані подрібненими горіхами, вживають з різноманітними фруктовими сиропами.

11. Гомбовці

Закарпатські колобки – гомбовці – справжній смаколик національної кухні. Особливість рецептури цієї солодкої страви з дріжджового тіста з ароматною фруктовою начинкою полягає у її приготуванні на пару (добра новина для тих, хто рахує калорії). Присипані панірувальними сухарями гомбовці – справжня насолода для прихильників солоденького.

12. Бануш

Неможливо уявити собі карпатську кухню без поживного банушу. Бануш з кукурудзяного борошна, заправлений вершками або сметаною – бажаний гість на домашньому столі. Бринза, шкварки чи гриби додають страві виразних смакових акцентів. Для тих, хто планує гастрономічний тур по Закарпаттю, стане у нагоді наш маленький словничок: Пікниця – традиційна домашня ковбаса із додаванням паприки (деколи у дуже великих кількостях); Гурка – закарпатська кров’янка (кишка) з рисом; Шовдарь – свинячий окіст, копчений на вишневих або сливових гілках. Готується на великі свята. На Закарпатті кажуть, шо Шовдарь пишеться з великої букви, а москва – з маленької; Страпачки – галушки з сирої або відвареної картоплі; Баники – рулети з дріжджового тіста з різними начинками (мак, яблуко, сир, горіхи); Кіфлики – традиційна випічка у вигляді рогаликів з різними солодкими начинками; Палинка – міцний алкогольний напій (самогонка), який настоюється на фруктах або ягодах. Ви маєте чудову можливість спробувати більшість з рекомендованих страв під час наших популярних подорожей «Сиро-Винний тур Закарпаттям», «Релакс-тур «Термальне Закарпаття» та «10 родзинок Закарпаття». А бажаючим навчитися готувати традиційні закарпатські страви власноруч, пропонуємо професійні майстер-класи в рамках кулінарного туру «Секрети Закарпатської кухні». Смачного!

7 маловідомих цікавих туристичних місць Закарпаття

Водоспад Воєводин

Водоспад Воєводин — одне з природних див, що їх приховують південні схили полонини Руни. Дістатись до водоспаду нелегко, тому більшість туристів відвідують сусіднє диво природи — водоспад Шипіт. Але Воєводин вартий того, щоб дійти туди і побачити його красу. Бурхливий потік, який зривається з висоти 24 метрів, є частиною струмка з тією ж назвою: Воєводин. Він бере свій початок на полонині Руні, тече глибокою ущелиною, а далі впадає у гірську річку Шипіт.

Водспад Воєводин, Тур’я Поляна, Закарпатська область

Озеро Герешаска та Драгобратський водоспад

Поруч з гірськолижним курортом і долиною Драгобрат, на висоті понад 1500 метрів над рівнем моря, чудовий природний ансамбль утворюють Драгобратський водоспад та льодовикове озеро Герешаска. Підйом до водограю непростий, проте з висоти відкриваються фантастичні краєвиди дикої природи, які запам’ятаються на все життя! Драгобратський водоспад приймає найбільш видовищного і могутнього вигляду після затяжних дощів або під час танення снігу. А високогірне озеро дивовижної прямокутної форми — озеро Герешаска, ніби сховалось у карпатських горах на висоті 1577 метрів над рівнем моря. Ширина озера — близько 110 метрів, глибина — до 1.2 метрів. Щоправда, тут не покупаєшся – навіть у сонячний літній день вода тут не прогрівається вище 11 градусів тепла.

Озеро Герешаска, Драгобрат

Музей Берегівщини, Берегово

У музеї Берегівщини, що знаходиться у колишньому маєтку графа Габора Бетлена, розповідає історію Закарпаття від доісторичних часів і до сучасності. Експозиції представлено у хронологічному порядку, тому зорієнтуватися тут досить легко. У музеї є і останки мамонта, що жив на Закарпатті, і знаряддя праці часів палеоліту. Також можна познайомитись з побутом народностей, що жили на Закарпатті. Тут є і старовинна маслобойка, і один з перших ткацьких верстатів, перші праски, які активно використовували у цій місцевості. Найбільший інтерес у відвідувачів викликають кишенькові ваги, якими можна зважити як 5 кг, так 1 тонну. Є у музеї одна зала, що повністю присвячена Другій світовій війні. Тут є важливі документи того часу, а також одяг і листи військових. А ще в музеї є зала, що розповідає про образотворче мистецтво України та Австрії. Особливе місце займають 35 картин Йосипа Гарані – живописця з Берегово.

Музей в Берегово

Оленяча ферма

Між селами Іза та Липча на Закарпатті знаходиться єдина в Україні оленяча ферма. Створили її у 1987 році, саме тоді після ліквідації колгоспу завезли перших плямистих оленів. Розводили оленів не задля шкури та м’яса, а з метою отримання (пантів) рогів з оленів, які широко використовуються в медицині. Цікаво, що роги можуть вирости за день, аж на 5 сантиметрів і уже через 2 місяці вони знову готові до зрізання. Тобто, оленів для цього не вбивають.

Після розвалу Радянського Союзу, ферма стала збитковою, зарплату працівникам не виплачували, за тваринами не доглядали, що призвело до різкого скорочення чисельності стада та мало не призвело до її закриття. Але у 2003 році ферма отримала нове життя – її викупив приватний підприємець, який використовує і надалі ферму з метою добування пантів та, як додатковий заробіток – пускає сюди туристів. До речі, тут дозволяють годувати оленів прямо з рук.

Оленяча ферма на Закарпатті

Реабілітаційний центр для ведмедів

Створений в 2011 році реабілітаційний центр бурого ведмедя «Синевир» в Закарпатській області – єдиний такого типу центр в Україні. Це місце вразить будь-яку людину і нікого не залишить байдужим. Сюди привозять ведмедів, з якими погано поводилися попередні господарі. Наприклад, один з цих ведмедів раніше був у цирку, де його вчили танцювати, поставивши на розпечене залізо. У цьому центрі за ведмедями доглядають і вчать пристосовуватися до природних умов життя.

Цікавий факт – в Україні їх залишилося лише 300 особин.

Реабілітаційний центр бурого ведмедя «Синевир», Закарпаття

Водоспад Труфанець

Поміж селами Ясіня та Кваси, на річці Труфанець, правій притоці Чорної Тиси, знаходиться однойменний водоспад, висотою 36 метрів. Потічок, який в низовині стає гучним водоспадом, бере свій початок на висоті близько 1720 метрів над рівнем моря, з південно-східних схилів гори Свидовця. Перед тим як впасти в Чорну Тису, потік долає близько 3 км горами, і ще 230 м тече під землею. Біля підніжжя водоспаду збудовано оглядовий майданчик у вигляді альтанки у гуцульському стилі.

Водоспад Труфанець, Закарпаття

Мукачівська ратуша

Мукачівська ратуша – велична триповерхова будівля у стилі сецесії з елементами неоготики, збудована у 1904 році, у самому центрі міста.

Ратуша у Мукечево

Споруда зведена за проектом і під керівництвом архітектора з Будапешта Яноша Бабули-молодшого (деякі джерела твердять, що архітектором був Полгар). Архітектор надав ратуші вигляду стародавньої середньовічної архітектури. На ратушній вежі вмонтований годинник-куранти, який встановили наприкінці 1904 року. На той час годинник Мукачівської ратуші входив до числа п’ятірки найкращих баштових годинників у Європі.

Мукачівська ратуша створює враження солідності й урочистості, як і належить резиденції міської адміністрації, котра містилась у цьому будинку за будь-якої влади.

Джерело: www.discoverukraine.com.ua

5 курортів Закарпаття, які краще, ніж море

Ми звикли, що з дітьми щороку треба обов’язково їхати на море. Термальні води – гідна альтернатива морю! Термальні джерела не тільки оздоровлять, а й вилікують від багатьох захворювань. Найкращі курорти ви знайдете на Західній Україні!

Берегово

Берегово – затишне закарпатське містечко біля самого кордону з Угорщиною. Курорт Берегово славиться джерелами і басейнами з термальними водами. Купатися в них можна цілий рік. Закарпатська сірководнева термальна вода надзвичайно корисна і цілюща.

У ній міститься багато заліза, натрію, калію, йоду і фтору. Точно таким же складом можуть похвалитися тільки 4 місця на всій земній кулі: Ісландія, Нова Зеландія, Курильські острови і українське Берегове. Мінералізація води становить 24%.

Косино

У селі Косино Береговоского району знаходиться ще один оздоровчо-рекреаційний комплекс «Термальні води Косино». Термальні води Косино за своїм хімічним складом є унікальними не тільки в Україні, але і в Європі. Косино поступається лише всесвітньо відомим термальним курортам Угорщини.

Термальні джерела Косино хлоридно-натрієві середньої мінералізації. Вода має температуру 60-80°С і ідеально підходить для лікування захворювань і травм опорно-рухового апарату, а також нервових, шкірних, серцево-судинних захворювань. Крім того, термальні води Косино успішно виводять солі з нирок.

Мукачево

Мукачівський район славиться сульфідними термальними водами. У самому місті в лікувально-оздоровчому комплексі «Латориця» відкритий басейн з цілющою термальною водою. Температура води тут 35°С. В санаторії лікують захворювання шкіри і серцево-судинної системи.

Велятино

У селі Велятино Хустського району знаходиться ще один цілющий профілакторій «Теплі води». Його термальні води багаті високим вмістом брому і йоду. Відомо, що бром має заспокійливий ефект. Природно вода тут має температуру 40-60°С, але перед використанням її охолоджують до 30-38°С. На цьому курорті лікують захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, серцево-судинної і нервової системи.

Довге

У селі Довге Іршавського району розташоване одне з найбільших термальних родовищ з численними відгалуженнями по довколишнім селам. Ці метанові йодо-бромні води унікальні. Застосовують їх зовнішньо у вигляді ванн в санаторії «Боржава» для лікування серцево-судинних захворювань, органів опорно-рухового апарату.

20 фото та відео “найбагатшого” села України: казкові палаци та розкішні вілли

Коли вам говорять про якесь село, то ви уявляєте маленькі дерев’яні будиночки, хліви з худобою і великі городи? Однак є одне село, яке повністю суперечить цим стереотипам!

Це невелике село Нижня Апша в Закарпатській області, неподалік від українсько-румунського кордону.

Це село називають найбагатшим в Україні. Причина в тому, що будинки в ньому не схожі на типові житла мешканців сільської місцевості. Господарі облаштовують свої будинки так, щоб у дворі обов’язково були оранжереї, басейни, а в будинках – по кілька спалень і віталень, лазні і сауни.

Кожен будинок – це справжній витвір мистецтва! Кожне житло має свій стиль: одні легкі й повітряні, інші – міцні і масивні. Тут можна побачити злітаючі вгору башточки в східному стилі, будови нагадують стародавні замки і палаци з казки “1000 і 1 ніч”.

Ці палаци почали будувати в 80-х роках. Тоді українські румуни попрямували на заробітки за кордон.

А найперший капітал забезпечені жителі Нижньої Апші заробили на початку 90-х. Тоді місцеві сім’ї торгували спиртом. За ним в Діброву приїжджали з усіх регіонів України та сотнями літрів вивозили за кордон.

1. Це село вважається найбагатшим на території України.

2. Архітектура будівель настільки вражає, що здається, ніби це європейське містечко. Але ніяк не село.

3. І чим далі до центру села, тим будинки гарніші і багатші.

4. У Нижній Апші немає одноповерхових будівель. Жодної.

5. Жителі будують свої “замки” за принципом: хоч на одну цеглину, але мій будинок буде вище сусідського.

6. Найменший будиночок у селі має 10-15 кімнат. Менше ніхто не будує, тому що сусіди засміють.

7. У таких будинках обов’язково є кілька спалень і віталень, а також сауни та лазні, басейни і оранжереї.

8. Ці будинки стали будувати ще в 1980-х роках, коли українські румуни почали їздити на заробітки за кордон.

9. Нинішні власники цих замків як і раніше, працюють за кордоном в Росії або в Європі.

10. Більшу частину зароблених грошей вони вкладають в будівництво розкішних помешкань.

11. Деякі здають свої “замки” туристам або наймають сторожів, щоб ті наглядали за територією.

12. Примітно і те, що навіть звичайні магазини, аптеки та інші заклади виглядають також помпезно, як і житлові будинки.

13. Деякі будинки виглядають дуже розкішно, а інші – скромніші, але зате перевершують сусідів, наприклад, кованими воротами.

14. Українські румуни серед іншого заробляють будівництвом і люблять цю справу.

15. Кожен будинок має свою родзинку. І в усьому селі ви не знайдете схожих дворів.

16. Нерідко можна побачити, що якісь “вілли” все ще будуються.

17. А вже побудовані “замки” гордо височать на вулицях села.

18. Видно, що у кожний такий будиночок вкладена велика сума грошей, тому що для них беруться тільки якісні матеріали.

19. Невідомо, скільки ще таких будинків тут побудують.

20. Але точно відомо одне: тепер це найбагатше село України.

Головною визначною пам’яткою села є пам’ятник сакрального дерев’яного зодчества – церква Св. Миколая Чудотворця, збудована в 1604 році. Від первісної церкви збереглися зруби стін і перекриття над бабинцем. Церква Св. Миколи Чудотворця належить до дуже вузького кола кількох найдавніших дерев’яних пам’яток Закарпаття.

Нижня Апша. Веселка над церквою © derev.org.ua

Церква чудово вирішена в пропорціях – храм гордо увінчує вершину пагорба, догори злітає висока вежа зі шпилем – найдосконаліша за гармонією і рівновагою частин. Вишуканий стрункий силует церкви і одноярусна каркасна дерев’яна мінідзвіниця під восьмисхилим шатром сприймаються з будь-якого боку як довершений архітектурний ансамбль.