Античні статуї на площі Ринок одягнули у вишиванки та вишивані маски. Так сьогодні у Львові відзначають День вишиванки і дякують лікарям за роботу в умовах пандемії.
Сьогодні також сорочки і маски приміряють леви-охоронці Ратуші — їх одягнуть лікарі медичних закладів міста.
«Кожного року ми відзначаємо Міжнародний день вишиванки. Цьогоріч, зважаючи на пандемію COVID-19, ми не будемо робити масових заходів, але вишиванка — це наш генетичний код, ми, як і щороку, одягаємо скульптури і статуї на площі Ринок, але з новим атрибутом — вишиваною маскою. Також будемо одягати міських стражів — левів, які стоять перед Ратушею: їх цього року будуть одягати лікарі, які цілодобово захищають усіх нас. Зокрема, близько 10 лікарів з різних лікарень нашого міста разом з міським головою одягнуть міських левів та заспівають державний гімн України.
Це досить символічно: вишиванка завжди була генетичним кодом українців, своєрідним захистом, тому вишиванки і вишивані маски одягнуть лікарі, які щоденно є у масках, рятуючи наші життя. Це буде своєрідним знаком подяки лікарям за те, що вони сьогодні боряться з цією недугою”, — розповів керівник управління внутрішньої політики Львівської міської ради.
Всеукраїнський день вишиванки щорічно відзначається у третій четвер травня. Цьогоріч він припадає на 21 травня. Свято це досить молоде — уперше воно з’явилось у Чернівцях, у 2006 році. Студенти домовились один раз на рік приходити на навчання у вишитих сорочках. Та цю тенденцію швидко підібрали в інших областях і вже у 2010 році День вишиванки став всеукраїнським святом.
Окрім того, знають про День вишиванки й за кордоном: всесвітньо відомі музиканти та актори, дизайнери — вдягають у це свято вишиті сорочки чи сукні. Останні декілька років український орнамент зустрічається в багатьох дизайнерських колекціях.
Про мету такого свята
Свято несе в собі мету збереження та популяризації українських традицій. У тому числі — традиційного одягу українців. Можна із впевненістю стверджувати, що вже є результати. Якщо 10 років тому можна було вибрати в магазині стандарті фасони та кольори вишиванки, то у 2019 кожен може знайти собі унікальне вбрання. Різні нестандартні кольори, візерунки, фасони сорочок та суконь, спідниць, піджаків та різноманітні тканини. Вишиванка стала дійсно стильним та сучасним елементом гардеробу.
Щорічно українці приходять у вишиванках на роботу, ділові зустрічі, йдуть у них гуляти з друзями. Влаштовують тематичні зустрічі та флешмоби.
Цікаві факти про українську вишиванку
1. Символіка кольорів
Кожен колір раніше обирався не просто так, а мав своє сакральне значення. Білий — оберіг, червоний — не тільки любов, а й життєва енергія та радість. Чорний — не лише журба, як часто думають, а й багатство, достаток. Зелений — жіночий колір, колір переродження та вічного життя. Синій — це душевний спокій та зцілення від хвороб, а жовтий — символізує добробут, багатство та радість.
2. Значення орнаменту
Орнамент на сорочці — це оберіг. Тож ним покривали ті частини, де видно тіло — навколо шиї, на рукавах. Вишивали сорочки з різними намірами та для різних святкових подій. Також, у кожного регіону та області є свій особливий візерунок. Переважають різні кольори, техніки, зображені елементи.
3. Святкове вбрання
Вишиванка — це не повсякденне вбрання, а святкове. У будні дні українці носили звичайні сорочки без вишивки, або ж із мінімальними елементами декору. Лише у святкові дні одягали найкращі білі сорочки з візерунками. Тож одягаючи вишиванки на свята — ми не зрідка згадуємо про національний одяг, а підтримуємо традицію.
4. Іван Франко — ікона стилю
Першим відомим модником, який поєднав вишиту сорочку з діловим костюмом — був Іван Франко. Він почав одягати вишиванку під піджак, саме так Франко й зображений тепер на 20 гривневій купюрі. Такий образ актуальний досі, на День вишиванки українці приходять на роботу у своїх костюмах, з вишитою сорочкою, замість звичайної.
5. Жіноча справа
Вишиванням сорочки традиційно займалась саме жінка. Та не будь-яка, а найближча. Спочатку — сорочку дитині вишивала мати, а потім чоловікам сорочки вишивали дружини — як символ своєї любові.
Зараз будь-яку сорочку можна придбати в магазині — з масового виробництва, чи замовити в майстрині, яка виконує роботу вручну та навіть розробить за потреби унікальний дизайн візерунка.
Завдяки такій популяризації вишитих сорочок — їх можна купити за доступною ціною. Ще декілька років тому вишиванка була дорогим задоволенням, та з масовим виробництвом знизились ціни. Тепер є сорочки на будь-який бюджет. Найпопулярніші магазини в Києві, це Етнохата, Етнодім, Фолкмода. Також, більшість магазинів з вишиванками здійснюють доставлення по всій Україні.
Мода світового рівня:
Коли ми писали, що вишиванка вражає своєю красою весь світ — то зовсім не перебільшували! Всесвітньо відомі актори, музиканти, моделі — уже давно мають в гардеробі цей модний одяг з українським орнаментом.
Серед шанувальників нашого одягу, такі зірки як Мадонна, Міла Куніс, Діта фон Тіз, Сандра Буллок, Різ Уізерспун, Кейт Мосс, Джекі Чан, Ніколь Кідман. Одна з найпопулярніших поп-виконавець Адель – позувала у вишиванці для журналу VOGUE.
І мода ця прийшла не зненацька — навіть ще у 70-х роках, легендарний лідер гурту «The Doors» Джим Моррісон, красувався на фотосесії у традиційній українській вишитій сорочці.
Але все ж першим модником, який почав носити вишиванку, як повсякденний сучасний елемент гардеробу — українець. А саме Іван Франко, котрий так і зображений на 20 українських гривнях — в сучасному піджаку, одягненому на вишиванку.
Що ми самі знаємо про цей шанований у всьому світі український одяг?
Раніше сорочка мала для наших предків магічний, релігійний сенс — з нею було пов’язано багато забобонів, застережень, вірувань. Кожен символ та колір ніс сакральне значення, як і те, хто вишиває сорочку, з яким настроєм та думками — вона мала слугувати власникові оберегом. Українці вірили, що сорочка може безпосередньо вплинути на долю того, хто її носить.
Вишита сорочка – один з найбільш древніх українських атрибутів. Ще Геродот стверджував, що одяг скіфів був прикрашений вишивкою, а вони, як відомо, проживали на території сучасної України.
Найдавнішу згадку про вишиту сорочку було знайдено під час розкопок на Черкащині — її від датувався 6 сторіччям до нашої ери! Тож одяг цей носили ще трипільці, про що свідчить зображення чоловіка у вишиванці. Усвідомлення такої історичної спадщини вражає та захоплює і спонукає з особливою повагою ставитись до сорочки — яку не можливо вважати просто одягом.
Кожен регіон України – неповторний у своєму виконанні вишиванок. Майстрині у різних місцевостях по різному використовували техніки вишивки, а особлива відмінність полягала саме в орнаментах. В кожній області можна прослідкувати свої, неповторні вишиванки.
Крилаті вислови про вишиванку, або як її просто називали в народі – сорочку:
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт.
Хочеш сорочку мати — не треба зівати.
До Великодня сорочка хоч і лихенька, аби біленька.
З світу по нитці — голому сорочка.
Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.
Вислови видатних українців про вишиту сорочку:
«Вишиванка — це генетичний код нації» — вислів, котрий відомий зараз усім і став крилатим. Хто ж його автор, мало хто знає. Слова ці належать Лесі Воронюк, засновниці свята вишиванки.
«Вишиванка для мене — це сорочка, зроблена маминими руками!» — Василь Вірастюк, Заслужений майстер спорту України, також полюбляє виходити в люди у національному одязі.
«Вишиванка — це документ украінського народу! Це оберіг! В орнаментах вся магія любов і історія кожного регіону моєї улюбленої країни!» — так Ксюша Жданова-Форманчук, актриса театру і кіно, з любов’ю висловлюється про українську сорочку.
Канадське крило ГО Всесвітній день вишиванки «Vyshyvanka Association» ініціювало підписання петиції про визнання Дня вишиванки офіційним святом Канади. Про це на Facebook повідомила чернівчанка, співзасновниця Дня Вишиванки Леся Воронюк, – передають Шпальта.
«10 квітня під час засідання Палати Громад петицію оприлюднив Джим Іглінський, депутат-консерватор з Альберти, українець у третьому поколінні, активний лобіст України в Канаді та світі. У документі йдеться про те, що «щороку тисячі канадських українців відзначають День вишиванки, щоб продемонструвати, що вишита сорочка є національним генетичним кодом, символом боротьби за незалежність, символом віри, надії та любові», – йдеться в дописі.
Після презентації петицію внесуть до офіційного реєстру. Потім уряд Канади зобов’язаний розглянути звернення і надати офіційну відповідь упродовж 45 днів.
Натомість апеляційна палата Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовилася реєструвати День вишиванки.
Нагадаємо, що в Україні День вишиванки святкують третього четверга травня, цьогоріч − 16 числа.
Був час, як почав на землі люд вимирaти. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмpе.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмeрлих нема кому…
А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п’ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Вартує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Але не вберегла… Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy:
— Врятуй, мамо, я не хочу помирати!
І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання?
— А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в сaмoті на стapість!
Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю… Донечкою!
— Знай, послав чорну Смeрть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіx, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіx, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно… Ти тяжко перенесла смeрть родини. Дам тобі раду… Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи… Але не кажи нікому більше, бо смeрть доньки возриш на очах…
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали діточу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:
— А виший іще терен… А калину…
Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.
Одного разу вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:
— Боже милий, та ж то моя надія!
…А діти мруть…
— Господи! Та ж я не переживу її смepті!
…А люди мруть… Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте, шийте хрести… Вишивайте… Будете жити! Рятуйтеся!
Люди замикалися в xaті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Івaнкy і подибуляла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися.
Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мeні ваших шкода…, — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту.
Дитина на очах зчорніла і померла.
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою біля доньки…
З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і понині.
Але мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей…
Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі в 1978 р
Вишиванки завжди були нашим національним символом, нашою гордістю та автентичною ознакою. Однак, сьогодні навіть голлівудські зірки хочуть відчути себе частинкою України. Серед найновіших модних тенденцій – жовто-сині кольори, віночки і, звичайно, справжні українські вишиванки!
Актори та музиканти з’являються у вишитих сорочках на вулицях, дизайнери використовують українські орнаменти у своїх колекціях. І все це не даремно, повірте!
Адже вишита українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Ось вам кілька найцікавіших фактів про цей витвір мистецтва, які ви, можливо, не знали 🙂
1) Перші вишивки на території слов’янських країн мали більш релігійний зміст і оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі та всюди, де тіло було відкритим. Існували особливі оригінальні вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. Навіть діткам при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.
2) Виявляється вишиванки – один з найдавніших українських атрибутів. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України. Археологи знайшли на Черкащині зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалась 6 ст. нашої ери. Такі ж сорочки приписувались трипільцям.
3) Сорочка завжди вишивалась жіночими руками, а тому несла сильний емоційний заряд, символізувала добро, любов і вірність. Давнє замовляння наших предків говорило: “Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був”. Саме тому дівчата повинні були вишити своєму нареченому вишиванку до весілля.
4) До речі, про особливе значення чоловічої вишиванки, як символу кохання ходить ще одна легенда. Подейкують, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Іншим до такого сакрального ритуалу зась. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
5) Першим модником, котрий поєднав вишиванку з буденним одягом став Іван Франко, котрий носив її під піджак і з сучасним вбранням. Саме у такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.
6) Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Для прикладу, гуцульські сорочки розшивалися геометричними фігурами та рослинними візерунками. А ось на Слобожанщині білими нитками зображали зазвичай тільки геометричні орнаменти. І якщо у Західній Україні вишиванки зазвичай майоріли різними барвами, то у деяких східних областях переважали всього кілька кольорів.
7) Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. В такому вигляді він відкрив телемарафон “Ніч виборів” на “5 каналі”. Згодом таку тенденцію підтримали й інші. Але це й не дивно, так урочисті події стали яскравішими.
8) Дуже багато орнаментів, що використовуються в оздобленні вишиванок, сягають своїм корінням до язичницьких часів. Наприклад, солярні знаки (або “громовий знак”, “колесо Юпітера”) пов’язані з язичницьким небесним божеством Родом.
9) Одним з найоригінальніших видів вишиванок вважають борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Розповідають, що колись турки і татари знищили практично всіх місцевих чоловіків, тому жінки впродовж кількох поколінь вдягали саме такі сорочки. А у боршівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, одягнута саме у таку вишиванку.
10) Орнаменти, якими прикрашають вишиванки стали настільки популярними, що тепер ними оздоблюють не тільки сорочки! Останнім часом в українців з’явився новий тренд – автовишиванка. Автомобілісти прикрашають свої транспортні засоби спеціальними наліпками. Для кожного замовника створюється особливий дизайн. Розробники розповідають, що “вишивані” наліпки замовляють не тільки власники авто, адже їх можна почепити на будь-яку рівну поверхню. До речі, популярністю вони користуються по всій Україні: тільки у Дніпропетровську таких машин вже налічується близько 150. Розповідають також, що замовлення на автовишиванки надходять і з інших країн: Німеччини, Австралії, Нової Зеландії!
Розробники розповідають, що “вишивані” наліпки замовляють не тільки власники авто, адже їх можна почепити на будь-яку рівну поверхню. До речі, популярністю вони користуються по всій Україні. Розповідають також, що замовлення на автовишиванки надходять і з інших країн: Німеччини, Австралії, Нової Зеландії!
Традиційні орнаменти почали наносити вже й на тіло. Патріотичні татуювання сьогодні стали трендом №1 серед української молоді. Хтось вважає це неймовірно вдалим варіантом для такого рішення, а хтось називає безглуздістю. Що ж, смаки у всіх різні. Та якщо вже говорити про татуювання, погодьтеся: такий малюнок виглядає куди краще і змістовніше, ніж незрозумілі фрази.
До речі, вишиванки одягли не тільки автівки. Домашні улюбленці теж підхопили патріотичну тематику. Чи то правильніше сказати, їх хазяї. Все більше котиків та собачок з’являються в інтернеті та на вулицях в українських національних костюмах. Знову ж таки, це дещо суперечливо, і комусь може не сподобатись. Та погодьтесь, це виглядає мило.
Ось так потрохи світ починає українізовуватись: ми приймаємо його, він приймає нас. І це тільки початок!
Шукаєте вишиванки у Львові? Сьогодні, як ніколи, у всьому світі популярні українські національні мотиви в одязі. Тому кожна українка вважає за необхідність мати у своєму гардеробі ексклюзивну вишиванку або одяг з елементами народних орнаментів, який можна одягати у будні та на свята, виглядаючи креативно, стильно і модно.
VG Львів радить найкращі локації у Львові, де продають ексклюзивні вишиванки.
Інтернет-магазин “LeoSouvenir”
Інтернет-магазин “LeoSouvenir” пропонує широкий асортимент сувенірної продукції та вишитого одягу в українському стилі. Реалізують вироби виготовлені тільки в Україні. Магазин пропонує більше 50 000 найменувань товарів. Тут представлені вироби і ручної роботи, і машинної вишивки.
Де: вулиця Зелена, 238
Телефон: 098-713-61-80, 067-739-07-29 Сайт
Магазин “Скиба”
Майстри оздоблюють вишванки за допомогою машинки. Кожен візерунок індивідуальний. Команда розробляє власні дизайни вишивок на одязі. Зручно, що вибравши вишиванку в інтернеті, приміряти і придбати її можна в магазині у Львові.
Де: вулиця Хмельницького, 212
Телефон: 067-141-96-07 Сайт
Ринок “Вернісаж”
Сюди найчастіше приходять львів’яни та туристи, щоб вибрати собі сучасну вишиванку, крайку чи чільце, гердани чи купити гарні коралі. І вибір на цьому ринку народних промислів і справді дуже великий: тут і гаптовані та вишивані сорочки, і рушники, серветки і настільники, крайки і спідниці. Вишиванки на ринку продають на будь-який смак, можна, навіть, поторгуватися.
Де: вулиця Лесі Українки
Студія “Гойра”
Автором усіх колекцій одягу є дизайнер-модельєр Ірина Дмитрук, яка за роки своєї творчої діяльності створила унікальні роботи, де поєднані народні мотиви з сучасним колоритом і тенденціями сучасної моди.
Де: вулиця Франка, 45
Телефон: 032-276-32-92, 067-979-47-22 Сайт
Крамниця “Компотт”
У цій крамниці Вам запропонують вишивку ручної роботи, українські та історичні прикраси, авторську біжутерію, які стануть органічним доповненням вашого національного костюма. У закладі все це роблять самі працівники, які володіють народним мистецтвом вишивки.
Де: вулиця Вірменська, 3
Телефон: 063-015-60-88 Сайт
Магазин “Oleschuk”
Ексклюзивні вишиванки ручної роботи: жіночі та чоловічі вишиванки, вишиті сукні, дитячі вишиванки, вишиті рушники та інші речі – все це в інтернет-магазині, а також на ринку “Південний” .
Адреса: вулиця Щирецька,36, ринок “Південний”, магазин № 201
Телефон: 067-323-29-60, 066-775-35-80 Сайт
Магазин “Матусина вишиванка”
У магазині – широкий асортимент чоловічих, жіночих, дівочих і юнацьких, дитячих вишиванок і нитками, і бісером. Тут можна також замовити поясочки з ручною вишивкою, крайки, чільця та інше. Магазин приймає індивідуальні замовлення. Таким чином, вам вишиють блузу так, як ви забажаєте і на ваш смак.
Телефон: 097-487-90-27
Де: проспект Червоної калини, 53
Магазин “Бомбей”
Якщо ви шукаєте красиву вишиванку за доступною ціною, чи хочете купити туніку, а може, знаходитесь в пошуку сукні на свято і на кожен день, чи просто бажаєте придбати блузу – тут з радістю допоможуть. У магазині пропонують вишиванки для всієї родини.
“АРТ-ЛЕВ” – український бренд, що спеціалізується на змішаному типі мануфактурного виробництва, в основному ручної роботи, а також машинної вишивки. Тут величезний вибір українських костюмів, віночків, обручів, бутоньєрок, герданів, намиста та інших аксесуарів.
Де: вулиця Зелена, 149
Телефон: 067-508-48-36; 050-209-59-65 Сайт
Tetyana Paliy
Торгова марка Tetyana Paliy – український виробник одягу зі старовинною національною вишивкою у сучасній інтерпретації. У магазині дизайнерки можна придбати як вишукану блузу на щодень, так і розкішну сукню нареченої або дружки. Є вишитий одяг для чоловіків і дітей. Величезний вибір аксесуарів.
Телефон: 067-674-31-28
Де: вулиця Котлярська, 16 Сайт
Вчора, 17 травня, у Всесвітній День Вишиванки, в міському комунальному клінічному пологовому будинку № 1, що на вул. Мечникова, 8 у Львові, відбулося «Свято вишиванки»
Адміністрація пологового будинку, представники Клубу Успішних Жінок Львівщини та «Коло», а також «MEEST Group» привітали зі святом породіль, які в ці дні перебувають у пологовому, та подарували їхнім діткам вишиті сорочки.
«Така подія в нашому пологовому будинку відбувається уже третій рік поспіль завдяки ініціативі MEEST Group, однак цього року до акції долучилися ще й інші організації, подарувавши матерям та їхнім діткам свято в такий чудовий день», – зазначила Людмила Шекета, головний лікар міського комунального клінічного пологового будинку № 1 м. Львова.
Зазначимо, діяльність міського комунального клінічного пологового будинку № 1 скерована на надання невідкладної медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям та новонародженим. Заклад має статус «Лікарня, доброзичлива до дитини».
Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… Та чи знаємо ми, що за узори насправді прикрашають наш одяг, якими древніми є їхні основи, що вони означають та чому виглядають саме так. Яка сакральна геометрія захована у скарбах бабусиних скринь? Це ж не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.
Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю. Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово «вишивка» походить від “вишній”, божественний і перекладається на грецьку як «космос».
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: «Я таку сорочку випишу». Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були «виписані» в орнаментах. «Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо б виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією «розтинає», знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи – воду і вогонь» [Чумарна М. Код української вишивки].
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.
Древні символи родючості
Коло
Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність. Загалом цей символ, що може зображатись у багатьох варіаціях, має чи не найбільше різноманітних значень. Круг із крапкою всередині є центром світобудови, в українській символіці круг з точкою посередині – це також символ сонця. Круг як символ божественної чистоти для нас – це вінок нареченої. Коло як сонце із променями, що виходять на зовні, дарує силу та енергію. Водночас промені, обернуті всередину – навпаки забирають енергію, таке коло може символізувати пустоту.
«Чистий» символ кола нечасто можна зустріти саме у вишивці (більше на дерев`яних виробах чи у писанках), та він завжди присутній у поєднанні з іншими фігурами, як елемент складнішого візерунку. Круг можна розпізнати у Дереві життя, зокрема на весільних рушниках.
Квадрат
Ця фігура є однією із центральних в орнаментах багатьох культур. Вона символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає «земне поле». Квадрат в українській традиції є одним із символів землі. Ідея цієї фігури – у розмежуванні простору, виділенні якоїсь частини (поля). Духовно квадрат символізує Матерію, як коло – символ досконалості – дух. Тобто, квадрат протилежний до кола. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби…
Квадрати на вишивках можна зустріти розташованими у ряд в стрічкових композиціях, також як частини складніших елементів.
Світове дерево
Його ще називають Деревом життя. Цей символ зустрічається у мистецтві тих народів, модель світобудови яких містить три складових: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. В українській вишивці цей символ можна впізнати не лише у розгалуженому дереві (яке є як симетричним так і асиметричним), а й у колоску, снопі, гілці, навіть виноградній лозі. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Зустрічаються складнші композиції, де мотив дерева замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками – це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням самого життя.
Узори зі Світовим деревом найбільше пасували великим вишитим рушникам. Розмірами у 3-4 метри, вони прикрашали оселі і храми. (Найбільш поширеними були у Центральній Україні).
Ромб
Ромб є архаїчним знаком. Його пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. Та найцікавіше те, що в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут. Ромб, або як його ще називають, Трипільський квадрат – це також образ борони – інструмента, що готує землю до засіву. Крім простого ромба на українській вишивці дуже часто зустрічається ромб з гачками (вусиками). Цей знак називають «жаба» і символізує він плодючість. Адже ця тварина у давніх віруваннях пов`язувалась із небесною вологою, яка дає життя.
Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках та на весільному одязі молодої. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини. Адже цей символ слугував сильним оберегом.
Трикутник
У давніх віруваннях це символ вузької брами, що веде до вічного життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного, підземного або невидимого, небесного або духовного. Це три стихії — вода, вогонь та повітря. Три рівні буття, тривимірність світу, Свята Трійця у пізнішій християнській релігії – про значення числа 3. Яке відображає трикутник, нам відомо багато. Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак тризуб.
Трикутники, що доторкаються вершинами один до одного, нагадуючи «пісочний годинник», символізують Світ та Антисвіт. А місце їх дотику є своєрідним місцем переходу із одного світу до іншого. Інколи між трикутниками зображають лінію, що зветься «Кільцем Великого Світіння», яка символізує дзеркало, де один світ віддзеркалюється в іншому і навпаки. Такий символ часто прикрашає вишиті рушники Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини.
Шеврони
На старовинних українських вишивках ми бачимо подібні до трикутника фігури – шеврони – це ті самі трикутники, які не мають основи (незамкнуті). Ті з них, які обернуті вершиною вниз, означають жіночу, або матеріальну сутність, вершиною вгору – чоловічу, духовну. Шеврони з направленою вниз вершиною порівнюють з жіночим лоном, вмістилищем, у якому зароджується і виношується нове життя.
Лінійний орнамент із шевронів виглядає як зубчастий узор, ламана стрічка з ритмічним чергуванням. Шеврон із точкою перетину ліній вгорі вважається одним із найдавніших орнаментальних знаків, що зустрічався ще у малюнках палеоліту і означав гору або землю. Давні зразки вишитих рушників із символами шевронів були знайдені зокрема на Чернігівщині.
Спіраль
Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска. У спіралі наші предки бачили схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.
На давніх зразках зустрічався символ так званої трипільської спіралі – у вигляді кола чи півкола що поступово збільшується у діаметрі.
Хрест
Хрест (зокрема різні його модифікації) – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору. Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.
Сварга
Відомий під назвою свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за сонцем. Сварга, повернута проти годинникової стрілки, вважалася символом оберегового духовного полум’я, а за годинниковою стрілкою – символом родинного вогнища.
Досить частим в українському вишитті (особливо на Правобережжі) є мотив так званої повної сварги (накладання лівооберненої свастики на правообернену). В народі його ще називають круторіжки. Це символ гармонії, створений двома врівноважуючими потоками. В українській вишивці він відомий ще як «колядник», знак єднання із мудрістю предків. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.
Ключі
Вишивальниці різних регіонів України називають цей символ по-різному: на Поділлі кажуть «гесики», на Наддніпрянщині «ключі», в інших місцях «вужі», «s-мотиви». За формою цей знак – половина свастики, візуально – половина вісімки (8). Тому йому приписують трактування як «шлях до досконалості». Символ S – хвиляста лінія. Це знак земних «важких» вод (відмінних від небесних), материнської вологи Землі. Знак води, яка дає життя урожаю. Одяг із «ключовими» символами здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів.
Дослідники кажуть, що у давнину для нашого народу символ сигма означав змію, яка асоціюється з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. Він являвся в образі блискавки на дощовому небі. Край подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що своєю силою оберігали материнську сутність.
Повна рожа
Рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері. Саме такий символ ми часто бачимо на іконах Богородиці.
Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – невипадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму. Людська зигота після поділу має саме 8 клітин, 8 енергетичних потоків, які надалі формують фізичну і духовну основу ембріона.
Кривий танець
Знак, який ще називають безконечником і меандром. Остання назва грецька і походить від місцевої ріки Меандр. Та вченими доведено використання цього символу на території України ще 20 тис. років тому. В давній українській символіці його більш м`які вигини асоціюють з водою, гармонійним плином життя. Він утворює «вічний» безконечний орнамент, який снується, наче нитка долі, але завжди повертається до Першоджерела. Він зображає життєвий шлях і водночас є символом вічного буття.
Називаючи такий орнамент кривим танком, його пов`язують із обрядовим танцем, який українські дівчата традиційно виконували навесні, заряджаючи своїми рухами землю. Найчастіше символ безконечника можна зустріти на вишивках Гуцульщини, Волинi, Київщини, Кубанi та Полтавщини. Меандрові візерунки часто прикрашали саме чоловічі сорочки, символізуючи на них силу і життєву енергію.
Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.
Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої.
Харківська область
Якщо розглянути сорочки межі XIX–XX століть – на них побачимо переважно чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різнокольорові квадрати (на жіночих). І чоловіки і жінки носили вишиванки з комірами. Ці деталі одягу обов`язково прикрашали візерунками. Вирізняє Харківщину від інших регіонів те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний для Харківської губернії мотив вишивки — «Дерево життя».
Під мотивом «Дерева» знаходився або зигзагоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.
Луганська область
Відомо, що вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління.
Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.
Дніпропетровська область
Стародавніми класичним техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити.
Донецька область
Гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.
Запорізька область
Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.
Полтавська область
Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавчанок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, «тонким» оздобленням рукавів.
Сумська область
Жіночі сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори.
Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.
Херсонська область
Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.
АР Крим
Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».
Миколаївська область
Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Кіровоградська область
На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Черкаська область
Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів.
Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.
Київська область
На Київщині вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, виноградні грона. Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих і чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса.
Цікавою технікою володіли майстрині Іванківського району: візерунок, яким вишивали сорочку, спершу малювався на полотні, потім контур обводився чорною ниткою, а далі зашивався іншими кольорами.
Чернігівська область
Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності.
Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.
Одеська область
На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами.
Часто використовувались мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла. Одеська вишиванка кольорова. Загалом багатство барв українських сорочок збільшується з півночі на південь.
фото: honchar.org.ua
Житомирська область
Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу.
Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках).
Вінницька область
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка штапівкою, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Більшість автентичних сорочок Вінничини оброблені саме низинкою. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка штапівкою, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції. Темно-вишнева та червоно-чорна гами, де домінував чорний.
Ритмічне чергування двох кольорів у квадратах. Улюбленим був колір стиглого жита у поєднанні із чорним. Додавали також невеликі зелені і жовті елементи.
Хмельницька область
В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — дво — і триколірні.
Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.
Чернівецька область
Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів.
Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.
Рівенська область
У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини.
Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (одноколірний) геометричний орнамент.
Тернопільська область
У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами. Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.
Івано-Франківська область
Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів. Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама.
А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові…
Волинська область
Волинська вишивка проста та вишукана водночас. Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.
Львівська область
Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Закарпатська область
Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся. Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь…
Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.
Підготувала Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua
Використані джерела: Гасюк О.,Степан М. Художнє вишивання. К:Вища школа, 1986.
Марія Чумарна Код української вишивки. Л.: Апріорі, 2008.
Тетяна Кара-Васильєва Історія української вишивки: Мистецтвознавче видання.
Т. Кара-Васильєва. А. Ваволокіна Українська народна вишивка. Київ, “Либідь”, 1996.
Українське народне мистецтво вбрання. Київ, 1961.
