вокзал – Сторінка 2

21.02.2019

Через реконструкцію площі Двірцевої з 1 березня закриють проїзд приватного транспорту

Перший етап робіт по реконструкції Двірцевої площі розпочнеться вже з 1 березня 2019 року. Рекострукція території триватиме 2 роки – до 2020 року. Про це повідомляє кореспондент 032.ua.

В рамках першого етапу проекту, з 1 березня, роботи проводитимуть на лівій частині і до центральної частини площі. Під час реконструкції перекриють дорожню частину і залишать лише один невеликий проїзд для громадського транспорту. Міські автобуси курсуватимуть за звичною схемою. Водіям приватних автівок до вокзалу під’їжджати не можна буде, проте виключення зроблять для таксі.

Другий етап робіт по реконструкції площі Двірцевої планують розпочати 1 квітня – тоді закриють частину, де розташований Автовокзал. А в рамках третього етапу, з 15 травня, трамваї не курсуватимуть до вокзалу, а розвертатимуться біля депо, що на вулиці Городоцька.

Проектом реконструкції Двірцевої площі передбачено облаштування окремих смуг руху для громадського та приватного транспортів. Вулицю Чернівецьку планують розділити на дві частини з допомогою широкої пішохідної алеї, а замість кільця облаштують сучасний фонтан.

Ліва частина площі Двірцевою буде спеціальною зоною для приватних авто. Також в межах проекту реконструкції планують облаштувати десятки майданчиків для швидкої висадки пасажирів – kiss&ride.

“Тут будуть спеціальні зупинки kiss&ride – поцілував, попрощався і поїхав далі. А якщо водію потрібно надовше залишити авто, то буде можливість заїхати на підземний паркінг,” – пояснив заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Андрій Білий.

Зазначимо, замовником робіт є ЛКП “Львівавтодор”.

Нагадаємо, вперше про ремонт Двірцевої площі заговорили ще в 2010 році, напередодні Євро-2012. Проте проект реконструкції розробили лише в 2016 році, візуалізацією зайнялось ЛКП “Інститут просторового розвитку”.

Реконструкцією площі займатиметься ТзОВ “ Онур Конструкціон Інтернешнл”, яке ще 26 вересня перемогло на аукціоні щодо вибору переможця. Загальну вартість капітального ремонту площі оцінили у 165 505 100,10 мільйонів гривень.

Як раніше пояснював кореспонденту 032.ua головний архітектор міста Лева Юліан Чаплінський, реконструкція Двірцевої площі дозволить впорядкувати рух громадського та приватного транспорту, частково розвантажити дорогу. Також в рамках реконструкції площі плануть значно озеленити територію, облаштувати модернізований фонтан та підземний паркінг на 200 місць. Крім того, планують продовжити трамвайне кільце до головного входу залізничного вокзалу.

04.11.2018

158 років тому до Львова прибув перший в Україні пасажирський потяг

4 листопада 1861 року Львів вітав перший пасажирський потяг «Ярослав», який прибув з Відня. О 14:30 на львівському вокзалі його зустрічали музики та жителі міста. На всіх станціях поїзд вітали сотні селян.

Відтак 4 листопада почалася історія української залізниці.

Це був перший залізничний рейс на території України. Відтоді почалось регулярне пасажирське сполучення між Віднем та Львовом. Потяг рухався зі швидкістю до 30 км/год.

1859-го започатковано прокладання колії з Перемишля до Львова протяжністю понад 90 км. У Львові в жовтні 1861-го завершили будівництво вокзалу, який мусив бути відправним центром для чотирьох напрямків: зi Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Підволочиська.

Журналісти писали: “…що стосується головного будинку, то це – одна з найкращих споруд в Європі. Довжина його – 70 сажнів, а ширина – 10 сажнів… (австрійський сажень – 1,8965 м). В майбутньому він служитиме відправним пунктом для чотирьох залізниць: зі Львова до Кракова, до Чернівців, до Бродів і до Томашова, яких загальна довжина становитиме 110 миль”.

Львівський вокзал до реконструкції. 1880-ті роки. Фото: NAC

“Gazeta Lwowska” 4 листопада 1861 року написала:

“Залізниця утворить шлях, що проляже від східних кордонів Австрії аж до узбережжя Адріатичного моря. Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і полегшення торгівлі”.

Це було перше регулярне сполучення, яке означало включення цих територій до європейської мережі залізниці, відкривало широкі можливості для реалізації на Галичині промислових, індустріальних, культурно-мистецьких та військових проектів. Відтоді рух на залізниці не припинявся ні під час воєн, ні у роки революцій, а мережа залізниць розширювалася і розвивалася.

За місяць до історичної події майстри закінчили будувати львівський вокзал.

Вокзал звели за планами інженера Людвіка Вєжбіцького, майбутнього директора залізниці, автора концепції сучасного львівського вокзалу, у Городоцькому передмісті Львова.

З часом прокладали більше колій, збільшувалася кількість пасажирів, і в 1901 році виникло питання про новий вокзал у Львові. У 1902 розпочали будівництво сучасного залізничного палацу. Витвір мистецтва зводили 2 роки. І в 1904 львівський вокзал був визнаний найсучаснішим і найгарнішим у Європі.

20 червня 1915 року під час відступу війська Російської імперії підпалили вокзал. Споруда також значно постраждала під час польсько-української війни. В результаті були знищені початкові інтер’єри та центральний портал будівлі. Після переходу Львова до Польщі почалися роботи з відновлення вокзалу під керівництвом архітектора Генрика Заремби. Перебудова львівського вокзалу завершилася лише у 1930 році.

Щорічно в цей день, 4 листопада, українські працівники залізничного транспорту відзначають своє професійне свято. День залізничника встановлений Указом президента України № 1140/2002 від 11 грудня 2002 року.

Сьогодні мало кого можна здивувати виглядом Приміського вокзалу у Львові: непримітна будівля, перони з дашком, прибувають та відправляються приміські електропоїзди. Хіба що на першій колії розмістили музей під відкритим небом з маневровим паротягом радянської доби та різними вагонами родом з початку ХХ ст.

Проте мало кому відомо, що в другій половині ХІХ ст. на місці теперішнього Приміського вокзалу знаходився красень-гігант Чернівецький вокзал. Детальніше можете дізнатись за посиланням.

Львів 1860-х, вул. Городоцька. Двірець Львівсько-Чернівецької залізниці. Нині приміські білетні каси знаходяться у вцілілому до наших днів фрагменті одноповерхового крила вокзалу © Юзеф Едер

11.04.2018

У Львові почав курсувати маршрут «Аеропорт – Залізничний вокзал»

Вчора, 10 квітня, розпочав курсувати експериментальний маршрут сполученням «Аеропорт – Залізничний вокзал». На маршруті працюватиме один великий автобус. Середній інтервал між рейсами півтори години. Маршрут запроваджують на один місяць, після чого аналізуватимуть доцільність запровадження його на постійно, пише прес-служба ЛМР.

«На прохання керівництва Львівського міжнародного аеропорту ім. Данила Галицького управління транспорту ЛМР, після численних нарад та спільних зустрічей з ЛК «АТП-1» і представниками аеропорту, було прийнято рішення про відкриття тимчасового автобусного маршруту сполученням «Аеропорт – Залізничний вокзал».

На маршруті курсуватиме один великий автобус. Розрахункова вартість проїзду становить 20 грн. Маршрут буде курсувати з однією зупинкою на вул. Любінська (біля «Будинку меблів»).

Графік руху з 10.00 год до 19.45 год, з середнім інтервалом між рейсами півтори години. Графік руху буде розміщено і в аеропорту і на вокзалі.

Маршрут експериментальний – на один місяць. Через місяць будемо аналізувати його роботу і, якщо він буде добре працювати і буде належний пасажиропотік, будемо думати, як запровадимо його на постійно», – розповів заступник начальника управління транспорту ЛМР Ігор Собенко.

За його словами, експериментальний маршрут сполученням «Аеропорт – Залізничний вокзал» розпочне роботу від сьогодні, 10 квітня. Перший рейс, о 10.00 год з аеропорту, останній рейс – о19.45 год із залізничного вокзалу

05.04.2018

Розпочне курсувати експериментальний маршрут «Аеропорт – Залізничний вокзал»

Як повідомили в управлінні транспорту ЛМР, з 10 квітня розпочне курсувати експериментальний маршрут сполученням «Аеропорт – Залізничний вокзал», передає Гал-інфо.

На маршруті працюватиме один великий автобус. Середній інтервал між рейсами півтори години. Маршрут запроваджують на один місяць, після чого аналізуватимуть доцільність запровадження його на постійно.

На маршруті курсуватиме один великий автобус. Розрахункова вартість проїзду становить 20 грн. Маршрут буде курсувати з однією зупинкою на вул. Любінська (біля «Будинку меблів»).

За його словами, експериментальний маршрут сполученням «Аеропорт – Залізничний вокзал» розпочне роботу з 10 квітня. Перший рейс, о 10.00 год з аеропорту, останній рейс – о19.45 год із залізничного вокзалу.

11.02.2018

Станція “Підзамче” – півтора кілометри до центру міста, або колія на цвинтарі

Від середини XIX сторіччя, коли вся Європа почала розуміти значення і перспективи залізничного руху, радці Львова були переконані – лише близькість майбутньої колії до центру допоможе перетворити Львів на квітучий мегаполіс. Підзамче, варіант якого розглядали одним з перших для будівництва колії, мало перетворитися на процвітаючу дільницю з оновленою забудовою. Урядники проявили чудеса твердості і добилися дозволу на свій варіант. Втім, сталося не так як гадалося. Поява важливої залізничної станції, звичайно, сприяла пожвавленню торгівлі у тому районі, проте, специфіка давньої дільниці так і не дала зробити її привокзальною.

Проте, станції судилося бути. Далекоглядні плани зростання території міста, за рахунок передмість та підміських сіл, передбачали швидке сполучення та якіснішу комунікацію загалом. В другій половині XIX сторіччя північна львівська околиця стала місцем радикальних змін. Близькість і, водночас, відгородженість від центру міста зеленню Високого Замку, передміський дрібноремісничий і торгівельний характер дільниці, як добре підгрунтя майбутнього розвитку, стали основою рішення…

Будівля станції “Підзамче”. Фото до 1914 року

Залізнична станція “Підзамче” постала у 1869 році, коли вздовж північних схилів Високого Замку пролягла колія напрямку Львів – Броди. Однак, без складнощів не обійшлося, викуп землі під будівництво колії спричинив значне підвищення цін на землю вздовж залізниці. Львівський магістрат при будівництві станції вирішив заощадити – споруду збудували на території північної частини давнього Папарівського цвинтаря. Також станція і залізниця поглинула вуличку Студенну, що колись піднімалася на Високий Замок. Від неї залишився тільки початок, який до 1970-х років зберігав назву усієї зниклої вулиці (Студенна, а з 1946 року – Кринична). Згодом цей відрізок приєднали до вулиці Огіркової, що їснує донині…

Фрагмент карти 1894 року, позначено станцію “Підзамче”, що розташувалась на північній частині Папарівського цвинтаря

Будівля станції була розташована на відстані 1,5 кілометри від центру львівського середмістя та 7 кілометрів від центрального вокзалу. Регулярний рух від Підзамча у напрямку Бродів та Російської імперії розпочався у 1869 році.

Станційний комплекс та залізниця майже повністю перекрили доступ до Замкової гори зі сторони вулиці Жовківської (нині- Богдана Хмельницького). Втім, цікаво, що навіть після прокладення колії зберігся широкий підземний хід до Високого Замку… Вхід до тунелю виявили на розі вулиць Хмельницького та Гайдамацької під час будівництва трамвайної колії…

Вже близько 1890 року будівля станції, первісно зведена у неоренесансній стилістиці, зазнає перебудови. 1908 року відбулась суттєвіша реконструкція усього станційного комплексу, проте, стиль все ще намагались зберегти, про це свідчать старі світлини…

Будівля станції на Підзамче. Поштівка до 1914 року

У роки II Світової війни станція зазнає руйнувань, вони назавжди змінили зовнішній вигляд цієї пам’ятки архітектури… Вона перебудовувалась у 1950-х роках, востаннє реконструкція відбулась у 2000-их роках, від первісної споруди сьогодні залишились хіба фундаменти будівлі.

Автор: Євгеній ІПАТОВ / photo-lviv.in.ua

07.11.2017

Тріумфальна арка у Львові. 1894 рік

Тимчасова тріумфальна арка була збудована спеціально до приїзду австро-угорського монарха Франца Йосифа І до Львова

Австро-угорський монарх Франц Йосиф відвідав Львів 11 вересня 1880 року з метою оглянути Загальну крайову виставку, що відбувалась в Стрийському парку 5 червня – 10 жовтня 1894 р. Крайова виставка – найбільший ярмарок в історії Королівства Галичини та Володимирії, який проходив у Стрийському парку з 5 червня по 10 жовтня 1894 року з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків. Цей візит готувався з великою помпою. Магістрат виділив для організації візиту 20 тисяч злотих, хоча президент міста просив 26 тисяч.

Тріумфальна арка напроти Залізничного двірця під час візиту Франца Йосифа в 1880 році

В центрі тріумфальної арки видніється бюст Франца Йосифа І, вище нього розміщувався герб Львова. Арка була збудована на перехресті вулиць Городоцької (колишня Грудецка) і Чернівецької перед початком Залізничної алеї за проектом архітектора Кароля Боубліка. В далині на задньому плані видніється будівля першого залізничного вокзалу у Львові, а зліва видно будівлю Чернівецького вокзалу.

Хоча дана арка була масивною кам’яною конструкцією, це не завдали їй бути лиш тимчасовим спорудження, котре безслідно зникло, закарбувавшись лишень на давніх світлинах.

26.10.2017

Перший залізничний вокзал Львова: 1861

Перший львівський дверець (залізничний вокзал) звели до відкриття залізниці Перемишль – Львів, яке відбулося у листопаді 1861 року. Ця колія сполучила галицьку столицю з Віднем (через Краків і Брно), йдеться на сайті Музею Історії Фотографії у Львові.

4 листопада, о 2.30 по полудню, потяг «Ярослав» прибув з міста над Сяном на львівський перон. На площі перед двірцем зібралися тисячі городян та мешканців приміських сіл, яким вдалося пробитися через поліцейські кордони. Однак урочистого святкування не було. Призначені на це кошти дирекція залізниці ім. Карла Людвіга (саме так іменувало себе акціонерне товариство – на честь цісаревого брата, ерцгерцога, колишнього намісника Галичини) пожертвувала на фонд убогих. Правда, концерт на честь відкриття залізниці у міському театрі (театрі Скарбка) таки відбувся. «За допомогою залізничних шляхів Східна Галичина поєдналася з цивілізованою Європою! Столиця краю, як і взагалі Галичина, відтепер матимуть допуск до збільшення активності промислу і торгівлі», – писала наступного дня місцева преса.

Проект нової залізничної лінії розробив ще у 1840-х рр. інженер Бредшнайдер. Він передбачав, що колія пройде через Байки (сучасна вул. Київська) – там спочатку і планували спорудити двірець. Однак чиновники у магістраті не хотіли погодити таке будівництво: за близько від центру міста! У 1860 році почали розглядати альтернативні проекти спорудження вокзалу: перший – у верхній частині вул. Леона Сапіги; другий – за Єзуїтським городом, перед площею Св. Юра; третій – поруч з Будинком інвалідів. Але акціонерне товариство наполягало на будівництві головної станції на вул. Королеви Ядвіги (тепер – вул. Марка Вовчка). Дивогляд полягав у тому, що вокзал на той час вже будували: на тому місці, де він стоїть і тепер – у трикутнику Мшана – Львів – Клепарів. Ближче до Мшани споруджували товарну станцію, поряд – паровозоремонтні майстерні і поштамт. Головний будинок пасажирської станції був якраз між ними.

У жовтні 1861 року будівництво вокзалу завершили. На хвилі загального оптимізму преса висловлювала захоплення новою будівлею: «Що стосується головного будинку, то це – одна з найкращих споруд в Європі». Насправді то був останній подих стилю, базованого на традиціях романо-ґотичної архітектури. У деяких інтернет-публікаціях автором проекту називають Юліана Захарєвича. Насправді в той час (до 1870 року) майбутній проектант знакових об’єктів львівської архітектури був інженером на державних коліях, а першим його архітектурним проектом став двірець у Яссах (1868 р.), який значно відрізнявся від першої станційної споруди Львова.

Взірцем для львівського вокзалу очевидно став Oberschlesischen Bahnhof у Вроцлаві (Бреслау), зведений у манері Тюдорівської ґотики в 1855-1857 роках за проектом Вільгельма Грапова (Wilhelm Grapow). Цю будівлю одразу почали трактувати як одну з найкращих у Європі. Роки будівництва львівського та вроцлавського вокзалів приблизно співпадають, стилістика та об’ємно-просторові структури обох будівель дуже подібні.

Як і вроцлавський, львівський двірець мав три ризаліти з підсіннями, призначеними для під’їзду екіпажів. Зали очікування були першого, другого та третього класів, діяли ресторан та кав’ярня. У бічних крилах розташовувалися експедиція багажу, телефон і телеграф, відділок поліції.

Перший львівський вокзал простояв третину століття. У 1890-і рр. він вже не відповідав новим вимогам. За ініціативою Людвіка Вєжбицького (Ludwik Wierzbicki) професор архітектури Львівської промислової школи Владислав Садловський (Władysław Sadłowski) у 1899 році виконав проект нового станційного будинку. Двірець, який досі прикрашає Львів, збудували у 1902-1904 рр.

Двірець. Перші станційні будинки при коліях нагадували «малі двори» при фільварках. Так їх стали називати й на Галичині (польською – Dworzec). Аналогічно німецькою – Bahnhof – шляховий двір (садиба). Французькою станційні будинки стали називати Gare – пристань, причал.

Вокзал. Походить від англійської Vauxhall. Це назва парку та місця розваг і атракціонів під Лондоном, що належав у XVII ст. Джейн Вокс (за іншою версією – Фоксу де Броте) і називався до середини ХІХ ст. Vauxhall Gardens. Наприкінці XVIII ст. воксхолли (воксали) з’явились у США, Канаді, Османській та Російській імперіях. Біля С.-Петербурга так називалась кінцева станція розважальної залізниці Царське Село – Павловськ (1837 р.). Від неї так почали називати всі станційні будинки, тільки замінивши літеру «с» на «з».

Автор: Ігор Сьомочкін, історик, мистецтвознавець для photomuseum.

30.09.2017

15 найкрасивіших залізничних вокзалів України

Ворота міста. Так зазвичай називають вокзали. Адже часто саме залізнична станція – це перше, що бачать гості, які приїздять на екскурсію, у справах чи до родичів у місто.

Інколи вокзал можна побачити тільки мигцем, з вікна потяга, прямуючи до зовсім іншого міста. Та краса чи оригінальність споруди можуть залишитися у пам’яті надовго. В Україні – вдосталь вокзалів, які були зведені більш ніж 100 років тому. Багато і таких, що постали кілька років тому, та в оригінальності не поступаються спорудам з історією.

Львівський залізничний вокзал

Львівський вокзал теж один із найвідоміших та найвідвідуваніших. Адже саме місто Лева останніми роками завдяки розвитку туристичної сфери стало туристичною Меккою! І перше, що бачать гості міста, – це вокзал. Цікаво, що саме вокзал Львова відкрили першим на території сучасної України, у 1861 році. Тож львів’яни можуть пишатися такою першістю. У середині 19 століття Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії. Тож менш ніж за три тижні після відкриття вокзалу до Львова прибув перший потяг з Відня! Під час Другої світової війни вокзал сильно постраждав. Тож у післявоєнні роки тут відбулася перебудова. Остання реставрація вокзалу датується 2001 роком. У 2020 році закінчили реставрацію площі перед вокзалом та працюють над сквером та дорогою, яка веде до площі.

Дніпровський вокзал

Головний залізничний вокзал міста Дніпро – один з тих, який може похвалитися давньою історією. На правому березі Дніпра перші залізничні будівлі було споруджено ще у 1884 році. Тоді станція мала назву «Катеринослав». Тільки у 1926 році її було перейменовано. Відтоді її почали іменувати «Дніпропетровськ», як і саме місто, яке тоді ж отримало нову назву.

На жаль, під час Другої світової війни будівлю вокзалу було зруйновано. Відбудувати її вдалося тільки у 1956 році. Відтоді станція і зберігає свій вигляд.

Залізнична станція Жмеринка

Зовнішній вигляд Жмеринської станції вражає. Стиль – український модерн у поєднанні з ренесансом. До слова, вокзал Жмеринки став одним із перших, зведених у новому стилі. Архітектори, плануючи проект, намагалися зробити його схожим на вокзал у баварському Мюнхені. Збудований у 1865 році, нині це пам’ятка архітектури місцевого значення. Існує навіть легенда, що новий вокзал нібито приїхав подивитися цар Микола ІІ, при огляді споруди він висловився не зовсім цензурно. Архітектор Зіновій Журавський сприйняв це як негативний відгук царської особи і буцімто наклав на себе руки. Хоча насправді таким чином Микола ІІ висловив свій захват величною будівлею. І, як свідчать історичні джерела, архітектор продовжував працювати у місті ще принаймні 10 років.

За більш ніж 100 років існування вокзалу не вдалося зберегти свій первісний вигляд. Багато що з пишного убранства було зруйновано. Реставрації станція дочекалася аж у 2011 році. Ремонтні роботи тривали 2 роки.

Куп’янськ-Вузловий вокзал

Маленьке селище, у якому мешкає менше 10 тисяч жителів, має досить великий вокзал. Зведений у 2009 році до 18-ї річниці проголошення Незалежності України. Правда, до того тут теж були станції. Дві будівлі, одній – півстоліття. Інша – старіша. Її звели наприкінці 19 чи на початку 20 століття. Точна дата невідома. Ці споруди нині туляться поруч з новою, сучасною будівлею. Оскільки новий вокзал справляється із пасажиропотоком, старі будівлі давно закриті. Великий вокзал у невеликому містечку виявився вкрай необхідним. Адже сюди з’їжджаються потяги з 5 напрямків. Головний – на Харків.

Залізнична станція Кривого Рогу

Головна залізнична станція Кривого Рогу вражає красою. Коли дивишся на вокзал, то виникає враження, що і не станція це зовсім, а пряничний будинок із казки про Гензеля та Гретель. А влітку навколо – кущі червоних троянд, це тільки підкреслює казковий вигляд споруди. Справа в тому, що навколо вокзалу облаштували сквер. Загальна площа якого – 0,98 га. З’явився він ще всередині 20 століття. Саму станцію звели раніше. У 1884 році. Тоді вона мала назву «Долгінцево». Деякі місцеві мешканці, пам’ятаючи історію, досі так її називають. Хоча сучасну назву «Кривий Ріг-Головний» вона отримала ще в 1979 році.

Вокзал у Козятині

Козятинський вокзал – теж з розряду незвичайних. Ще у 1899 році станція «Казатинъ» входила до розряду найкращих у всій Російській імперії. Вже у ті роки вокзал міг водночас приймати та відправляти кілька потягів. На той час ця станція була однією з трьох на українських землях, яка мала власну електростанцію. А убранство вокзалу вражало: витончені орнаменти, ошатні меблі. Легендарною стала бронзова люстра, яка прикрашала буфет. За розповідями місцевих, її намагалися вивезти німці у часи Другої світової війни. Та люстру встигли довезти тільки до Одеси. І подейкують, що саме вона прикрашає нині Одеський оперний театр.

Нині вокзал – пам’ятка архітектури 19 століття. Востаннє реставрували станцію Козятина у 2011–2012 роках.

Київський залізничний вокзал

Київський вокзал, мабуть, знайомий чи не кожному. Щороку столицю України відвідують мільйони гостей. Левова частина візитерів приїздить до Києва саме на залізничний вокзал. Станція об’єднує 3 вокзали: Центральний, Південний та Приміський.

У столиці України залізнична станція почала діяти ще у далекому 1870 році. Відтоді вокзал розширювався, бо пасажиропотік з роками тільки збільшувався. За часи свого існування станція була 7 разів перебудована. Востаннє – у 2001 році. Тоді до Центрального вокзалу прибудували Південний. Їх об’єднали пішохідним переходом. Також перед новим вокзалом облаштували площу, на якій звели церкву. Цікаво, що прототип Південного вокзалу планували збудувати ще на початку 20 століття. Та втілити у життя цей проект вдалося тільки за 100 років, у 21 столітті.

Луцький вокзал

Саме Луцький вокзал було зображено на спеціальних марках, випущених Укрпоштою до 75-ї річниці утворення Волинської області. Марка побачила світ нещодавно, на початку 2015 року. Та через обмежений наклад уже встигла потрапити до колекцій філателістів.

Сам вокзал у Луцьку – досить монументальна споруда. Звели його в 1959 році. Хоча пасажирську залізничну станцію місто мало і раніше, проте в іншому місці. До слова, електрифікувати вокзал вдалося тільки за часів незалежності. А масштабної реконструкції станція дочекалася вже у 2013 році.

Ніжинська станція

Ніжинській залізничній станції – 148 років! Саме таку дату тут відсвяткують у грудні 2016 року. Коли станцію зводили, то не обійшлося без курйозу. Вокзал збудували за 5 кілометрів від міста. Звісно, це неабияк обтяжувало пасажирів. Подейкують, що таке розташування стало покаранням для міста. Адже місцеві не захотіли давати хабар керівництву російської залізниці. Та з часом станція тільки розросталася. Пасажиропотік збільшувався щороку. Вже у 1919 році через станцію Ніжин було перевезено 90 тисяч осіб. Друга світова стала як для Ніжина, так і для вокзалу, трагічною сторінкою. Під час бомбардування німцями на станції загинуло близько 3 тисяч осіб.

Востаннє реконструкцію на вокзалі здійснювали у 1999 році. І нині станція у Ніжині не втрачає своїх позицій і вважається однією з найважливіших на залізничних магістралях України.

Одеська залізнична станція

Прекрасна Південна Пальміра! Одеський вокзал не міг бути чимось меншим, ніж пам’яткою архітектури. Спроектував станцію архітектор Віктор Шретер. Саме йому станція завдячує неокласичному стилю. Вокзал почав приймати пасажирів у 1884 році. Друга світова війна залишила непоправні ушкодження на цій споруді. Тому вокзал перебудували у 1950-х роках з дотриманням стилю старої будівлі.

Ужгородський вокзал

Сучасного вигляду Ужгородський вокзал набув після реконструкції у 2004 році. Варто зазначити, що після неї обличчя станції змінилося до невпізнанності. Певний час світлина саме цього прикордонного вокзалу прикрашала стартову ітернет-сторінку Укрзалізниці. І не випадково. Особливо красиво станція виглядає ввечері.

Попри сучасний вигляд станції, історія вокзалу розпочалася ще наприкінці 70-х років 19 століття. Вже тоді Ужгород було сполучено з Віднем та Будапештом.

Харківський залізничний вокзал

Наприкінці 19 століття вокзал Харкова був одним з найбільших у Російській імперії. Першу будівлю станції відкрили ще у 1869 році. Проте вона неодноразово була зруйнована. Споруду, що нині приймає гостей з усієї України та з-за кордону, звели в 1952 році. З того часу станція тільки розбудовувалася. Сьогодні будівлі вокзалу займають площу 32 600 м², і це без платформ і тунелів, які розмістилися на 33 100 м².

Чернівецька залізнична станція

Саме вокзал столиці Буковини складав конкуренцію Львівській станції. Хоча зведений дещо пізніше (1866 рік), проте швидко набував популярності. Адже Чернівці було одним із стратегічних міст Австро-Угорської імперії, столицею Герцогства Буковина. У зв’язку з цим вирішено було звести нову станцію. Ввели її в дію у 1909 році. Зведений у стилі модерн, вокзал нагадував святилище язичницької богині Іріди, яка гостинно зустрічала гостей. Не бракує тут і християнських символів – янголята були покликані символізувати гостинність буковинців.

Відбудовували вокзал після Першої світової війни. Востаннє реставрація станції пройшла у 1999 році.

Чернігівський вокзал

Ще одна будівля з розряду казкових. Адже на вигляд – як ляльковий будиночок. Місцеві переповідають, що споруду вокзалу було зведено за ескізами німецького військовополоненого Ганса (прізвище не збереглося). Після закінчення війни чоловік не повернувся на батьківщину до Мюнхена, бо його сім’ю було вбито. Тож він оселився у Чернігові.

У 1999 році станцію реконструювали. Тоді ж вокзал і отримав статус пам’ятки архітектури.

Станція Шепетівка

Шепетівка зведена ще у 1873 році. Перебудовувалася у 1952-му. Місцеві вважають станцію однією з родзинок населеного пункту. Гості міста помітили, що будівлю вокзалу щороку фарбували наново. Сам вокзал та навколишня територія виглядають досить ошатно. Поруч з вокзалом – площа Кирпи. У свій час на цій території намагалися навіть звести багатоповерховий будинок. Та жителям Шепетівки вдалося відстояти привокзальну площу, і нині тут вдосталь простору.