Річниці весілля по роках: що прийнято дарувати

День одруження називають зеленим весіллям. Його символ – листя мирту у вінку нареченої. Прийнято широко відзначати срібне та золоте весілля як дві знаменні віхи сімейного життя. Але їх набагато більше, розповідає ICTV.

1 рік – ситцеве або марлеве весілля

Це натяк на те, що протягом першого року спільного життя пара надзвичайно активна у ліжку, що й веде до зношення ситцевої постільної білизни до стану марлі. У цей день випивають пляшку шампанського, залишену спеціально з весілля. На святкування ситцевого весілля обов’язково запрошуються свідки і найкращі друзі, а також батьки.

Що прийнято дарувати: молодята дарують один одному ситцеві хустинки, а гості – комплекти постільної білизни, фартухи і подушечки у вигляді серця.

2 роки – паперове весілля

На другому році після весілля в сім’ї часто з’являється малюк, що тягне за собою безліч реальних турбот, і сімейне життя вже не здається зітканим із одних лише задоволень. Тому стосунки стають подібними до паперу.

Що прийнято дарувати: весь спектр поліграфічної продукції – книги, календарі, фотоальбоми, блокноти.

3 роки – шкіряне весілля

Вважається, що за три роки чоловік і дружина навчилися ладнати один із одним і підлаштовуватися. А шкіра – символ гнучкості.

Що прийнято дарувати: шкіряні портмоне і гаманці, сумки і навіть меблі.

4 роки – лляне весілля

Льон є символом достатку, а також міцності і довговічності. Він набагато міцніший за ситець, а значить, і стосунки подружжя стали міцнішими і надійнішими. Гості обсипають подружжя цукерками і насінням льону.

Що прийнято дарувати: лляні скатертини, рушники, покривала.

5 років – дерев’яне весілля

Перший серйозний ювілей. Сім’ю зі стажем у 5 років порівнюють з дерев’яним будинком, якому ще можуть загрожувати пожежі – сімейні сварки. Існує повір’я, що дерево, посаджене подружжям на 5-річний ювілей, переживе всі негаразди.

Що прийнято дарувати: дерев’яні шкатулки, прикраси та ложки.

6 років – чавунне весілля

Назва пов’язана з тим, що відносини вже міцні, проте це найкрихкіший з усіх металів. Незважаючи на згадану міцність, чавун цілком може тріснути від сильного удару.

Що прийнято дарувати: чавунні горщики і пательні.

6,5 років – цинкове весілля

Назва нагадує про те, що на шлюб, як на оцинкований посуд, іноді потрібно наводити глянець. В цей день шматочки цинку викидають у вікно, щоб зберегти запал душі.

Що прийнято дарувати: оцинкований посуд.

7 років – мідне або шерстяне весілля

Мідь – символ сімейної міцності, краси і достатку. Це вже не чавун, але до благородного або дорогоцінного металу їй ще далеко. Подружжя в цей день обмінюється мідними монетами.

Що прийнято дарувати: мідні свічники, чашки, карбування.

8 років – жестяне весілля

На 8-й рік після весілля відбувається оновлення сімейних стосунків, життя подружжя повинно влаштуватися остаточно, вони повинні повністю звикнути один до одного. Саме це має символізувати нова блискуча жесть.

Що прийнято дарувати: кухонне начиння з жерсті (форми для випічки, підноси), побутові прилади, а також чай, цукерки в жерстяних коробках.

9 років – фаянсове весілля

На дев’ятиріччя спільного життя настають якісь критичні моменти, які слід пережити, тому шлюб може легко дати тріщину, як фаянс. За іншою версією: сімейні відносини стають міцнішими, як хороший чай – і фаянсові чашки, наповнені чаєм, є символом краси сімейних відносин.

Що прийнято дарувати: посуд із фаянсу, порцеляни, кришталю і простого скла.

10 років – олов’яне або трояндове весілля

Назву річниці пов’язують з гнучкістю олова – тобто, з умінням подружжя підлаштовуватися один до одного. На торжество запрошують всіх, хто був на весіллі.

Що прийнято дарувати: чоловік дарує дружині 11 троянд (10 червоних – як символ любові і 1 білу – як символ надії на наступне десятиліття), троянди подружжю також приносять всі гості.

© fakty.ictv.ua

11 років – сталеве весілля

Відносини загартувалися, як сталь.

Що прийнято дарувати: посуд з нержавіючої сталі.

12 років – нікелеве весілля

Блиск нікелю вказує на необхідність освіжити блиск стосунків.

Що прийнято дарувати: блискучі нікельовані вироби – наприклад, посуд.

13 років – мереживне весілля

На 13 році подружнього життя необхідно особливо цінувати шлюб, тому що він такий же тонкий, як мереживо.

Що прийнято дарувати: вироби з мережива або тонкої вовни.

14 років – агатове весілля

Агат є символом благополуччя, здоров’я і процвітання. Шлюб, який проіснував до агатового весілля, можна назвати благополучним і міцним. Такому шлюбу не страшні ніякі перешкоди.

Що прийнято дарувати: прикраси з агату, фігурки зі слонової кістки.

15 років – скляне весілля

Назва свідчить про чистоту і ясність відносин подружжя.

Що прийнято дарувати: вази, келихи, салатниці з кришталю і скла.

18 років – бірюзове весілля

Яскравість бірюзи – символ закінчення складних і кризових ситуацій, пов’язаних з дорослішанням дітей.

Що прийнято дарувати: подружжя обмінюється прикрасами з бірюзи.

20 років – порцелянове весілля

Вважається, що за 20 років весь подарований на весілля посуд розбився, отож настав час його оновини.

Що прийнято дарувати: чашки, тарілки, сервізи з порцеляни.

25 років – срібне весілля

Ця дата символізує і дорогоцінний досвід, накопичений за роки спільного життя, і посріблені сивиною скроні подружжя.

Що прийнято дарувати: чоловік і дружина обмінюються срібними обручками.

30 років – перлинове весілля

Перли є символом чистоти і бездоганності відносин чоловіка і дружини, які прожили разом 30 років.

Що прийнято дарувати: чоловік підносить дружині намисто з 30 перлин.

35 років – коралове весілля

Корали мають властивість швидко розростатися і утворювати коралові рифи. Тому і на коралове весілля у молодят повинна вже бути величезна сім’я, з безліччю онуків.

Що прийнято дарувати: прикраси з червоних коралів.

40 років – рубінове весілля

Символом є рубін – камінь вогню і любові. Його колір – колір крові, а значить, і відносини між подружжям “кровні”.

Що прийнято дарувати: чоловік і дружина можуть інкрустувати рубін в обручки.

45 років – сапфірове весілля

Роки велять подумати про здоров’я, а сапфір, за повір’ями, камінь-цілитель, що надає сили для боротьби зі втомою і хворобами. Подібно до цього каменю подружжя повинне оберігати і захищати один одного.

Що прийнято дарувати: вироби з сапфірами.

50 років – золоте весілля

Золото є символом сталості, благородства і мудрості. Тільки любов, відданість і повага подружжя допомогли досягти цієї дати.

Що прийнято дарувати: в цей день дуже часто старі обручки замінюють новими. Їх передають неодруженим внукам і правнукам як сімейну реліквію.

55 років – смарагдове весілля

Діти зазвичай влаштовують свято для стареньких батьків.

Що прийнято дарувати: прикраси зі смарагдом.

60 років – діамантове весілля

Діамант – найтвердіший камінь. Це означає, що вже ніхто і ніщо не в силах розірвати такий тривалий шлюб.

Що прийнято дарувати: чоловік дарує дружині прикраси з діамантом.

65 років – залізне весілля

Назва весілля вкотре символізує міцність шлюбу.

Що прийнято дарувати: вироби із заліза.

70 років – благодатне або вдячне весілля

У цей день подружжя отримує велику подяку за те, що дало життя всій сім’ї.

Що прийнято дарувати: діти і внуки дарують ювілярам все, що ті забажають.

75 років – коронне весілля

Назва означає, що ювілей весілля вінчає сімейне життя.

80 років – дубове весілля

Назва ювілею весілля очевидна, адже дуб – символ довголіття.

90 років – гранітне весілля

Щоб відзначити гранітне весілля, молодята повинні мати богатирське здоров’я.

100 років – червоне весілля

Найнереальніша дата – це 100 років, але вона існує, а значить, є люди, яких по праву можна назвати ветеранами подружнього життя.

Що прийнято дарувати: подружжю приносять квіти і речі червоного кольору, а також роблять святковий стіл.

Які річниці весілля не відзначаються

16 і 17 років весілля

19 років весілля

28 років весілля

32 і 33 роки

36 років

41-43 річниці весілля

51-54 роки весілля

56-59 річниці весілля

61-64 весільні річниці

66-67 років весілля

68-69 річниці

Традиційні українські весільні строї: регіональні особливості

Колись кожен регіон (не плутати з сучасним поділом на області) мав свої особливості весільного вбрання як нареченої, так і нареченого. Це зараз атрибут молодих біле на ній, чорне чи сіре на ньому, кілька рушників (для рагсу та, якщо таке бажання молодих, до вінчання) і ще один-два елементи «традиційного весілля», пише Етнохата.

А от яким був весільний стрій українських молодих на межі ХІХ–ХХ сторічь. Для ілюстрації використано малюнки-листівки із серії «Українське весільне вбрання», художник Зінаїда Васіна.

Західна Волинь

Убрання молодих. Володимир-Волинський повіт Волинської губернії (Володимир-Волинський р-н Волинської обл.)

Стрій молодої: спочатку одягалась додільна сорочка з відкладним коміром, рукави якої були оздоблені тканим узором, а на подолі йшла вишивка-мережка. Потім одягали літник (напіввовняна в повздовжні різноколірні смуги спідниця), який понизу був обшитий однотоною обшивкою. Поверх літника одягали запаску (вона мала бути з малюнком у горизонтальні смуги). Поверх сорочки одягався керсет (приталена безрукавка з пришитими на лінії талії зубчастими вирізками), який оздоблювався вишивкою та тасьмою. На ноги молода одягала кольорові онучі та личаки зі шнурками з конопель чи льону (волоки). Голову прикрашав вінок з штучних квітів з паперу, вовни та пір’я, під косу прив’язувались стрічки, які мали спадати на спину.

Стрій молодого: весільна сорочка з рясно вишитими манішкою, стоячим коміром та манжетами. Сорочка одягалась на випуск поверх вузьких пістрих штанів. На ноги хлопець вдягав онучі (вони мали бути зі старої вишитої сорочки) та личаки з волоками. На сорочку чіплявся весільний віночок. Стан молодого огортав широкий тканий пояс.

Східне Полісся

Убрання молодих. Городнянський повіт Чернігівської губернії (Сновський р-н Чернігівської обл.)

Стрій молодої: сіра домоткана сорочка, яка на подолі, шиї та манжетах оздоблювалась чорним оксамитом, кольоровою тасьмою та машинною строчкою. Спідниця мала бути червоною, поверх неї вдягався оздоблений мереживом і вишивкою фартух. На ноги – чоботи шевської роботи. Підперізувалась дівчина тканим весільним рушником. Голову обрамлювали квітами, з під волосся, зібраного в «кошик», спадали кольорові стрічки.

Стрій молодого: сорочка з вишивкою на комірці-стійці, пазусі та манжетах. Сині широкі штани, підперезані червоним тканим поясом. Згори одягалась біла свита, оздоблена чорним оксамитом. До грудей молодому чіпляли червону стрічку, а до смушкової шапки – весільний віночок.

Східне Полісся

Убрання молодих. Новгород-Сіверський повіт Чернігівської губернії (Новгород-Сіверський р-н Чернігівської обл.)

Стрій молодої: вишита весільна сорочка, поверх якої одягалась спідниця з нагрудником. Згори мав бути розшитий шовком фартух. Оперізувалась дівчина весільним тканим рушником. Голову прикрашав весільний вінок з вовняних помпонів. У руках дівчина тримала хусточку.

Стрій молодого: сорочка з вишитими комірцем-стійкою та пазухою. Далі одягались жилетка та чумарка з купованої тканини. Штани підперізували тканим поясом. На смушковій шапці – червона весільна стрічка.

Буковина

Убрання молодих. Кіцманський повіт Буковини (Кіцманський р-н Чернівецької обл.)

Стрій молодої: додільна сорочка з рясно вишитими рукавами (колір вишивки переважно чорний та бордовий). Стан оповивався фотою з горизонтальними широкими фіолетовими та вузькими білими смужками. З обох боків (симетрично) до поясу причіпляли квітчасті весільні хустки з тороками. Згори одягалась цурканка (безрукавка з вибіленої овчини оздоблена хутром тхора, аплікаціями з сап’яну, сукна, шнурками з вовни та шкіри, вишивкою та кольоровою вовною). Шию молодої обтяжував нагрудник з монет. На голову одягали карабулю до якою позаду кріпились кодинки (кольорові стрічки).

Стрій молодого: біла довга сорочка та білі штани. Стан підперізував широкий тканий пояс. Згори одягалась манта (халатоподібний прямоспинний двополий одяг з широкими рукавами). На манту з лівого боку чіплялась весільна хустка (ширінка). На голову хлопець одягав солом’яний капелюх з широким крисами, прикрашений трясунками та колотильцями. На ноги – чоботи з високими халявами.

Закарпаття

Убрання молодих. Русини-верховинці. Волівська округа Закарпаття (Міжгірський р-н Закарпатської обл.)

Стрій молодої: весільна сорочка, яка складалась з опліччя та біленика (сорочка мала відмінне від традиційного пошиття і була характерною лише для верховинців), яка декорувалась обшивкою та зубчиками-фодрами. Запинку збирали в дрібні складочки (рисували), її прикрашали по контуру плетінкою (мереживом). Поверх сорочки одягали камізолю, на яку нашивали кишеньки-жебички. Поверху одягалась гуня (прямоспинний верхній одяг з рукавами). Розплетене волосся молодої покривала фуста з тонкого білого полотна, на яку одягався вінець (весільний барвінковий віночок) з кетягами вівса, косицями (штучними квітами) та пір’ям.

Стрій молодого: весільна сорочка (яку дарувала наречена) з пишною вишивкою на комірці, грудях та манжетах. Штани з білого полотна. Згори одягалась пелехата гуня. На голові фетровий капелюх та барвінковий весільний вінок. На ліву руку молодому пов’язували пантлик (червову вовняну або шовкову стрічку), який мав знешкоджувати приворотні чари.

Північна Полтавщина

Убрання молодих. Миргородський повіт Полтавської губернії (Миргородський р-н Полтавської обл.)

Стрій молодої: додільна біла лляна сорочка вишита білим (для цих вишиванок було характерне виколювання, вирізування та мережка). Поверх сорочки вдягали плахту та запаску. Стан оперізував вишитий гарусом рушник. На сорочку одягали керсетку (заможні українки одягали ще й кожух). Голову прикрашала весільна хустка з ріжками та вінок. На шию одягали намисто, коралі та дукати.

Стрій молодого: вишита сорочка, поверх – біла свита з доморобного полотна, яку оздоблювали оксамитом. Комір сорочки зав’язували червоною весільною стьожкою. Сині широкі штани та чоботи. На голові смушкова шапка, яку прикрашає весільний віночок та стрічка.

Центральне Полісся

Убрання молодих. Київські поліщуки. Чорнобильський повіт Київської губернії (Чорнобильський р-н Київської обл.)

Стрій молодої: біла сорочка з вишитим комірцем-стійкою. На неї одягався літник та фартух. Згори біла свита, яку по подолу та рукавах оздоблювали кольоровим вовняним шнурком. На ноги онучі та личаки. Голову пов’язували весільною стрічкою поверх якої одягався весільний барвінковий вінок зі стрічками. У руках молода тримала весільну хусточку.

Стрій молодого: біла сорочка, на неї свита, підперезана шкіряним паском. Сірі полотняні штани мали бути заправленні в онучі. На ноги одягались постоли. На груди чіплялась вінчальна квітка з 3 листочків барвінку. Голову покривала сукняна шапка з кольоровим вовняним шнурком з китицями на рогах (щоб дівчата не чіплялись).

Слобожанщина

Убрання молодих. Старобільський повіт Харківської губернії (Старобільський р-н Луганської обл.)

Стрій молодої: весільна сорочка, оздоблена мереживом. Поверх сорочки одягали рясну спідницю (шовкову ситцеву або вовняну). Спереду спідницю покривали фартухом, який декорували бахромою, нашивками з мережива та зубчастими стрічками. Згори одягалась юпка, яка прикрашалась гарусними шнурками, кантами, стрічками. На голову молодій пов’язували шовкову стрічку на яку накладали весільний вінок з штучних квітів, у який вставляли перо павича. Підперізували молоду весільним рушником. На шию вдягали низки намиста, бурштину та коралів. На ногах були кольорові сап’янові чоботи.

Стрій молодого: весільна сорочка, яку вишивала наречена. Згори одягалась безрукавка. Штани мали були з черкесинової або шведської тканини. На плечі накидалась чумарка (полегшена святкова свита), яку прикрашали металевими ґудзиками та вишивкою різноколірним шовком. На голову вдягали бриль з квіткою, яку пришивала сестра молодої.

Південна Україна

Убрання молодих. Херсонський повіт Херсонської губернії (Білозерський р-н Херсонської обл.)

Стрій молодої: сорочка з кокеткою, яку прикрашали рослинним орнаментом. На неї одягалась плахта та запаска. Підперізувалась молода широким тканим поясом. На голові волосся викладалось короною, а згори одягався високий весільний вінець зі стрічками. На ліву руку дівчині в’язали весільний рушник.

Стрій молодого: сорочка з рослинним орнаментом, поверх якої одягався жилет та чорна чумарка. Широкі штани підперізувались тканим червоним поясом та заправлялись в чоботи з високим халявами. На руку (праву) молодому пов’язували весільний рушник, а на груди і біля коміра – весільні стрічки.

Західне Полісся

Убрання молодих. Волинські поліщуки. Рівненський повіт Волинської губернії (Дубровицький р-н Волинської обл.)

Стрій молодої: весільна сорочка з серпанкового полотна. Поверх сорочки одягався серпанковий білий фартух. На сорочку зліва чіпляли вінчальну квітку з 3 пагонів барвінку, які перев’язували білою ниткою. На ноги вдягали білі онучі та постоли, які кріпились волоками. Голову молодої покривала серпанкова намітка, на яку накладали барвінковий вінок. В руках дівчина тримала весільну клумашку з гостинцями.

Стрій молодого: сорочка з кужільного полотна, подарована нареченою. Сорочка одягалась на випуск поверх вузьких штанів (нечесів). Підперізувався хлопець смугастою крайкою з великою кількістю мохрів (маленьких помпончиків). На сорочку зліва чіпляли вінчальну квітку. Взуття – полотняні онучі та плетені постоли.

Покуття Коломийське

Убрання молодих. Коломийський повіт Галичини (Коломийський р-н Івано-Франківської обл.)

Стрій молодої: додільна сорочка, дрібно вишита по подолу. Далі одягались дві двоплатові вузькі запаски. Поверх попередниці пов’язувались квітчасті тернові хустки з тороками. На сорочку вдягався кептар і гугля (мішкоподібний плащ-накидка). Поверх неї накидали весільні хустки, які утримувались ратухом (довгим ритуальним платком). На ноги вдягались капчурі (шкарпетки з різнокольорової вовни) та постоли з піднятими угору носами. Шию прикрашали силянкою, герданом, згардою та різними намистами. На голову одягали весільний убір, косицю, кожен елемент якої мав своє обрядове значення.

Стрій молодого: полотняна сорочка на випуск. Штани мали бути з червоного доморобного сукна. Стан оперізував широкий пояс з рекізами та бовтицями. Згори кептар. На ноги постоли. На голову – повстяний капелюх з широкими крисами, який прикрашали різнокольорові шнурки, пір’я та помпони.

Західне Полісся

Убрання молодих. Пінчуки. Пінський повіт Мінської губернії (Любешівський р-н Волинської обл.)

Стрій молодої: ткана сорочка з відкладним коміром та накладною пазухою, рукави якої були повністю заткані червоно-чорними переборами. Поверх сорочки одягали спідницю та фартух. На шию – кілька низок намиста. На ноги одягали онучі зі старої сорочки та личаки. На голову накладали намітку з узором на кінцях, а поверх неї весільний вінець у вигляді високого обруча, що розширювався догори, обшитого кольоровими стрічками. Вінець вдягали з нахилом на правий бік, а на кінці чіпляли пучки різнобарвного пір’я.

Стрій молодого: біла лляна сорочка на випуск (її вишивала та дарувала наречена) та вузькі штани з доморобного полотна. Підперізувався хлопець тканим вовняним поясом. На ноги – онучі та личаки з волоками. На голові красувався солом’яний капелюх, на який чіплявся весільний віночок та квітка зі стрічки.

Південна Київщина

Убрання молодих.Чигиринський повіт Київської губернії (Чигиринський р-н Черкаської обл.)

Стрій молодої: сорочка з червоною вишивкою. Далі одягали ткану спідницю, а на неї запаску з червоного сукна. Оперізували молоду вишитим рушником. На сорочку одягалась юпка із зеленого сукна з червоними вовняними хвостиками по подолу. Узувалась молода в червоні сап’янці. На голову одягався весільний віночок.

Стрій молодого: вишита молодою сорочка із застіжкою (червоною шовковою стрічкою або вовняним шнурком). Штани мали бути із купованої тканини. Під пояс підтикалась весільна хустка. Згори одягалась свита або чумарка. На ноги – рантові чоботи. Голову покривала висока, циліндричної форми сіра смушкова шапка, до якої дружка пришивала весільний віночок із барвінку, волошок та 3 колосків жита.

Східне Поділля

Убрання молодих. Кам’янець-Подільський повіт Подільської губернії (Кам’янець-Подільський р-н Хмельницької обл.)

Стрій молодої: додільна весільна сорочка з вишитими орнаментами (переважно чорного кольору), поверх якої одягалась горбатка. Підперізувалась дівчина тканою крайкою з червоної вовни. Згори одягалась традиційна свита, оздоблена кольоровими шнурками, сукном та тасьмою. Шию та груди прикрашали численні низки намиста та коралів. На голову одягалось чільце та вінок з листя барвінку і штучних квітів.

Стрій молодого: сорочка, вишита молодою. Штани з доморобного полотна. Згори свита з традиційним оздобленням. На шию молодому в’язали весільну шовкову хустину. На голову вдягалась шапка з весільним вінком.

Західне Поділля

Убрання молодих Гусятинський повіт Галичини (Гусятинський р-н Тернопільської обл.)

Стрій молодої: додільна уставкова сорочка з традиційною вишивкою на рукавах, комірці, погрудках та подолі. Стан оповивала опинка із закладеним правим кутком. На голову одягалась оксамитова шапочка розшита силянками, кольоровими намистинами та дрібними штучними квітами, на потилиці ці квіти збирали в букет, з якого на плечі спадали шовкові стрічки. У коси біля вух вплітались кучері з фарбованого пір’я. Поверх шапочки на чоло накладався вінок із позолоченого листя барвінку. На шию – разки скляного намиста.

Стрій молодого: довга весільна сорочка на випуск, яку підперізували тканим поясом. Штани були з доморобного полотна. На плечі накидалась свита. На голові – плетений бриль, який прикрашало пір’я когута.

Покуття Городенківське

Убрання молодих. Городенківський повіт Галичини (Городенківський р-н Івано-Франківської обл.)

Стрій молодої: додільна уставкова сорочка з вишивкою насичених кольорів. Поверх одягалась опинка і ткана запаска. Підперізувалась дівчина широкою крайкою, кінці якої спускались спереду поверх запаски. На крайку пов’язувалась попружка (вузький плетений пояс). Шию та груди прикрашали ризки коралів, намиста. На ноги взувались святкові сап’янові чобітки (це був подарунок молодого). Голову прикрашав вінець, закосичений листям барвінку, кутасиками, герданами та кольоровим пір’ям. Позаду до вінця кріпились бинди, гарусні та шовкові шнурки.

Стрій молодого: довга сорочка з широкими рукавами на випуск, підперезана крайкою. Поверх сорочки одягали дзьобанку (ткану торбу). Взуття – чоботи з високими халявами. Головний убір, бриль, прикрашали косиці, гердани та волічкові шнурки. Зліва на бриль чіплявся пишний пучок пір’я.

Південна Полтавщина

Убрання молодих. Кобеляцький повіт Полтавської губернії (Кобеляцький р-н Полтавської обл.)

Стрій молодої: додільна сорочка, вишита на рукавах та по подолу.На неї одягалась безрукавка з кольорового ситцю, рясна спідниця з купованої вовни та фартух з парчі. Підперізувалась дівчина вишитим рушником. На шию одягались намиста, дукати та коралі. Голову прикрашав пишний весільний вінок та кольорові стрічки.

Стрій молодого: весільна сорочка, поверх якої накидалась чумарка.Стан огортав вовняний пояс поверх пістрьових широких штанів, які заправлялись в чоботи. На голову вдягалась смушкова шапка з весільним віночком, а на груди чіплялась весільна квітка зі стрічкою.

Гуцульщина

Убрання молодих. Тиходолинська округа Закарпаття (Рахівський р-н Закарпатської обл.)

Стрій молодої: весільна сорочка, поверх якої одягались святкові запаски (кольори були насиченні: вишневий, брунатний, чорно-зелений). Тримались запаски байорами (плетені волічкові шнури). На плечі молода одягала кептар, а поверх нього сердак (сукняний прямоспинний одяг), прикрашений вишивкою, плетеними шнурами з жовтої та червоної вовни. Шию прикрашали лискавки, пацьорки, згарди, гердани. Голову молодої прикрашав весільний вінок з 3 сороківців із квітів та стрічки. На ноги взувались шкіряні постоли.

Стрій молодого: тунікоподібна вишита сорочка на випуск. Штани шили з доморобного битого полотна темно-вишневого кольору, внизу їх заправляли в капчурі (вовняні вишиті шкарпетки). На сорочку одягались кептар та сердак. Головний убір – джумера (скроєний із темних смушків убір, який на кінцях прикрашався хвостиками, а по центру віночком та сороківцями.