Позначка: українські фільми

Опубліковано

9 українських фільмів 2020 року, які варто переглянути

Стрічки, які вигравали міжнародні премії, які викликають дискусії, які хвалять чи критикують.

Особливо в цьому сенсі тішить різноманіття жанрів, де є військова і спортивна драми, історичний екшн та історичний байопік, і навіть документальне кіно про цілком реальну і живу людину, пише УП.Життя.

Найочікуваніші українські кіно-прем’єри 2020 року, які пропонуємо до перегляду.

1. “Черкаси”

Режисер Тимур Ященко

Прокат: з 27 лютого

Фільм розповідає історію мінного тральщика ВМС України «Черкаси» – останнього корабля у Криму, який не зрадив присязі і не спустив державного прапора під час окупації російськими військами Криму.

Отже лютий 2014 року. Починається окупація Кримського півострову. Мінний тральщик «Черкаси» разом з іншими українськими кораблями заблокований в озері Донузлав — шлях до моря перекритий затопленими судами російського флоту. Це пастка. Наші кораблі починають здаватися росіянам. Здається, іншого виходу просто нема.  Фільм засновано на реальних подіях.

До масових сцен залучили моряків із «Корцю». Із команди «Черкас», яка безпосередньо чинила опір навесні 2014-ого, у фільмі знялися Михайло Воскобойнік та Антон Толмачев.

Кілька сцен у фільмі присвячені кримським татарам.

2. “Панорама”

Режисер Юрій Шилов

Прокат: кінець літа – початок осені

Документальна повнометражна стрічка про колишнього оператора столичного кінотеатру “Кінопанорама” була однією з кращих на Одеському кінофестивалі, де відбулася її світова прем’єра.

Валентин – кіномеханік, який 44 роки пропрацював у одному із найстаріших кінотеатрів Києва. Якось, в день 60-річчя Валентина, у кінотеатрі відбувається пожежа, і він змушений піти на пенсію. Чоловік намагається знайти новий сенс у своєму житті, в країні, що стрімко змінюється.

Тривалість стрічки — 72 хвилини. У фіналі – справжня містика!

3. “Атлантида”

Режисер Валентин Васянович

Прокат: з 19 листопада

https://www.youtube.com/watch?v=vg8XH-idB4w

Минулого року “Атлантида” принесла Україні перший в її історії приз на одному з трьох найбільших фестивалів світу, Венеційському.

Фільм розповідає про життя Донбасу після майбутньої перемоги України у війні з Росією і повернення окупованих територій. В «Атлантиді» події розвиваються в 2025-му році, «через рік після закінчення війни». Територія вже визнана непридатною для проживання, а навколишнє середовище настільки спустошене, що зміни здаються неможливими.

За словами автора фільму: «Це катастрофа, яка не просто зупиняється на найближчому оточенні, а просочується всюди через людей, всі мають справу з якоюсь минулою травмою і намагаються витягнути з себе щось на зразок життя».

“Атлантида” вже отримала призи в Токіо, Мінську, Севільї, Тромсо і на французькому фестивалі Les Arcs Film Festival.

4. “Погані дороги”

Режисер Наталія Ворожбит

Прокат: зима 2020-2021

На блокосту зупиняють машину, водій якої нібито забув удома документи; жінка довго вмовляє доньку її загиблої подруги поїсти і врешті піти у бомбосховище; тіло воїна везуть на поховання його дівчина і його друг; під колесами автівки “гине” курка, про яку хазяї кажуть, що вона несла золоті яйця, тому є безцінною…

Не надто рухлива камера, здається, лише фіксує події, а вони розгортаються з усією силою конфлікту, з максимально чесними і безцензурними діалогами в страшних ситуаціях, показуючи до чого довела людей війна… і погані дороги.

5. “Довбуш”

Режисер Олесь Санін

Прокат: осінь 2020 (весна 2021)

Обіцяна епічна історія про одного з найвідоміших борців за свободу свою і всього краю, ватажка опришків, грози панів, “що хлопам кривду робили”.

У першій половині XVIII ст. у містичних Карпатських горах розгортається драма життя Олекси Довбуша, його непростого кохання та боротьби за гідну долю для свого народу, і тут навічно оселяється таїна його безсмертя. Ватага опришків під проводом двох братів, Івана та Олекси Довбушів, їхня невловимість і зухвалість стали надією для народу і пострахом для ворогів. Дороги братів розходяться, панство кидає всі зусилля на придушення волелюбних настроїв, якими охоплені Карпати. Смерть чи безсмертя переможуть у цьому двобої?

Краса, власне, має бути в “Довбуші” візитівкою, настільки ретельно творці піклувалися за зовнішній вигляд героїв та їх костюми, декорації та спецефекти, поєднуючи сучасні дизайнерські розробки з автентичним одягом і побутовими речами.

Знімали так само в найбільш мальовничих місцях Карпат – в Буковці та на Синевірі, на Чорногорі та на Стігу, на Писаному камені та в багряному лісі…

Цікаво, що це вже третій проект про “Довбуша”.

6. “Будинок “Слово”

Режисер Тарас Томенко

Прокат: зима 2020-2021

Це драматична реальна історія українських письменників, яких у 30-их роках зібрали в одному будинку під одним дахом, щоб змусити їх працювати в ім’я системи. Ця історія про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло. Тоді знищили Йогансена, Семенка, Підмогильного, Куліша, Курбаса і ще сотні письменників, поетів, режисерів, акторів, вчених…

За словами сценаристки Любові Якимчук, «Це драма з детективними елементами. (…) У стрічці зображена радянська агентура, таємна система її роботи (ми вивчили це за тодішніми агентурними методичками), міське харківське життя з театрами і кав’ярнями, а в одному епізоді також зображене українське село, що тоді переживало Голодомор».

 

Представників Розстріляного Відродження гратимуть сучасні актори – В’ячеслав Довженко, Юрій Одинокий, Ніна Набока, Борис Георгієвський, Ігор Гнезділов, Геннадій Попенко, Роман Ясиновський та інші.

Прокатне життя фільму розпочнеться вже після мандрів фестивалями.

7. “Із зав’язаними очима”

Режисер Тарас Дронь

Прокат: осінь 2020

https://www.youtube.com/watch?v=X3ombpKCUJ0

Цей фільм цікаво поєднаний з “Атлантидою” Васяновича – тут так само мова йде про час в Україні, коли ми перемогли у війні. Тільки в центрі сюжету дівчина, чий хлопець не повернувся з фронту.

А дівчина не проста – боєць змішаних єдиноборств, тому, аби все переконливо виглядало, виконавиця ролі, Марина Кошкіна, півроку ходила до тренажерного залу і вчилась битися на рингу.

Драматизм у фільмі будується на її стосунках з минулим, з тренером, стосунках з мамою хлопця і з новим хлопцем, і потребі якось продовжувати жити далі…

Подібного кіно ще не знімали (якщо не згадувати страшно провального “Правила бою”). Тут і бої добре зняті, і драматичні ситуації моторно і детективно прописані, настільки, що можуть зацікавити масового глядача.

8. Толока

12-го березня цього року вперше за часи незалежності України на кіноекрани вийшов фільм “Толока”, створений за мотивами твору Тараса Шевченка.

Стрічка знята українським режисером Михайлом Іллєнком за мотивами балади «У тієї Катерини…», а її сюжет охоплює 400 років історії України, Михайло є ж автором сценарію та співпродюсером.

«Це чотирьохсотрічна подорож хати Катерини просторами ризикованого землеробства за умов, несумісних з життям, у пошуках таємниці толоки. Толока має багато таємниць. Толока – не лише будівельний процес. Це стратегічний ресурс існування України навіть тоді, коли вона ще не називалася Україною».

9. Документальний фільм “Зарваниця”

https://www.youtube.com/watch?v=b_955Pr8GV4

Документальний фільм “Зарваниця” розповідає про християнський паломницький похід галицьких пілігримів ХХІ століття, повідомили у Держкіно. У фільмі описують, як наприкінці серпня десятки тисяч паломників, передусім греко-католиків із Галичини та Карпат, вирушають в пішу мандрівку до святого місця на Тернопільщині.

Проєкт фільму-подорожі став одним із переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно. Режисерами та авторами сценарію є Ярема Малащук та Роман Хімей. Продюсує картину Валерія Сочивець.

Українська прем’єра “Зарваниці” відбудеться 20-21 березня в межах Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Опубліковано

Чому СРСР так боявся показувати “За двома зайцями” українською?

Якщо дивитися цей фільм українською, то всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) нормально україномовні, і на цьому тлі лише смішні пародійно-негативні, недолугі у своїх спробах зросійщення, Проня, Голохвастов і Сєркови, виділяються серед решти українців своїм  суржиком (зіпсутою українською мовою) .

В свої 20 з невеликим років, вже маючи диплом кінотехніка, я рік пропрацював у звукоцеху кіностудії ім. Довженка. Це було ще в СРСР, за Брежнєва.Тоді ще не було побутових відеомагнітофонів і тому, коли хтось з режисерів хотів подивитися свій старий фільм, то робилося це так.

Він приходив до монтажного цеху, домовлявся з якоюсь з монтажниць, щоби та наступного дня, ніби-то для потреб фільму котрий вона монтувала, замовила 2 години проекції (наприклад, у одному з двох маленьких кінозалів на БАМі – на 3 і 4-му поверхах монтажного цеху).

З сейфу кіностудії (так називається склад, де зберігаються копії всіх фільмів що знімала кіностудія) приносили ЯУФ-и з кінострічкою потрібного фільму, і у “кінозалі” (фактично розміром з велику кімнату) дивилися кіно.

Раз, прийшов на кіностудію, тоді вже пенсіонер, режисер Іванов. Сказав, що хоче подивитися своє кіно. Це було десь за рік до його смерті. Так вийшло, що на той час, я, хоча вже до того багато чув про це кіно, але сам його ще так і не бачив ні разу (чому саме – тут несуттєво). Тож, домовившись з хлопцями, що ці дві години мене ніхто шукати не буде, а як що, то для начальства вони щось вигадають і відразу мене покличуть, я підійшов до Іванова і напросився подивитися це кіно разом з ним.

Отож, сіли ми поряд, і дивилися цей фільм лише удвох. Іванов коментував і розповідав. Як він старався змонтувати так, щоб і звук з’єднував кадри під час монтажного переходу (коли дзеленчання металевих ланцюгів перетікало в удари Голохвастова, коли каркання круків продовжується дзвонами Андріївської церкви).

Як він шкодував, що в російській озвучці у багатьох епізодах повністю знищено гру слів на кшталт протиставлення українського “у мене приємний день” російському канцеляризму “у мєня пріёмный дєнь”.

Як радянська редактура відрізала вже знятий ним кінець фільму: Сьогоднішні фінальні кадри, коли побиті Голохвастов з компанією падають на бруківку і потім, йдучи від камери з піснею виходять з кадру, насправді мали бути не останніми. Вони мали продовжуватися тим, що камера піднімалася і глядач бачив, що Голохвастов і решта потрапляють у сучасний, вже радянській Київ і починають залицятися до вже радянських дівчат.

Як за це начальство режисера зненавиділо, заявивши, що в Радянському Союзі таких як Голохвастов бути не може, бо то “пєрєжиток капіталізму” і побачивши в фільмі натяки на себе, тому що багато з них впізнали у тих, кому #поруськикакосьльогше пародію на себе .

Про те, що перший (оригінальний варіант) фільму “За двома зайцями” насправді було знято українською мовою. Надрукували невелику кількість копій, бо планували показувати тільки в Україні. А вже потім, коли раптом народ масово повалив на те кіно, була зроблена додаткова озвучка ще й російською мовою.

В СРСР влада думала, що знищила всі копії українською (тоді в Києві знищили не тільки українську версію, але і кольорову копію і на студії Довженка була тільки чорно-біла, а кольорова була лише в Москві – на телебаченні і в Госфільмофонді в Білих Стовпах).

Але не так давно, на складі Маріупольської бази кінопрокату, випадково знайшли одну україномовну копію (вже пошарпану, “третьої категорії”). Віктор Іванов цього не дочекався. Відреставрували, пару разів показали по ТБ, вона є на ютубі, але чомусь на телеканалах і досі крутять лише російськомовну копію цього фільму. У чому різниця, запитаєте?

Язьікнєімєєтзначєнія? У цьому конкретному випадку, якраз мова має принципове значення для сприйняття цього фільму таким, як його задумано авторами, а не таким, яким його простою заміною мови на язьік спотворила, виконуючи і перевиконуючи настанови Москви з подальшої русифікації України за принципом – “Коли у Москві стрижуть нігті, у Києві рублять пальці”, радянська цензура.

У результаті маємо: Коли цей фільм дивляться російською, то глядач сприймає його так: – всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) російськомовні, розмовляють нормальною російською, і на іх тлі, тільки смішні негативні дурнуваті персонажі – Проня і Голохвастов і Сєркови розмовляють хохлоподобним суржиком (іспорчєнньім русскім язьіком) і цим ілюструють собою деградацію нормального пріродного русского кієвляніна у бік українства.

Якщо дивитися цей фільм українською, то картина діаметрально інша: – всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) нормально україномовні, і на цьому тлі, лише смішні пародійно-негативні, недолугі у своїх спробах зросійщення, Проня, Голохвастов і Сєркови, виділяються серед решти українців своїм   суржиком (зіпсутою українською мовою) . Російською цей фільм напевно вже всі бачили.

А ось він українською. Подивіться і порівняйте самі:

Фільм «За двома зайцями», знятий на київській кіностудії Олександра Довженка в 1961 році.

Мільйони шанувальників цієї картини звикли до реплік і діалогів героїв Олега Борисова, Маргарити Криніциної, Нонни Копержинської російською мовою, хоча спочатку режисер Віктор Іванов знімав фільм українською. Але ця картина одержала за часів СРСР «другу категорію» і планувалася до показу на території тільки Української РСР. Згодом, коли фільм став надпопулярним, він був частково переозвучений цими ж акторами російською мовою і тут же представлений у всесоюзний прокат. Відтоді картина демонструється тільки в останній – російськомовній – версії.

Джерело: Народний оглядач

Опубліковано

4 маловідомі фільми, які знімали у Львові та околицях

«Львівська газета» підготувала для вас підбірку фільмів з львівською атмосферою

«У темряві» (W ciemności, англ. In Darkness)

Це польсько-німецько-канадський драматичний фільм 2011 року. Польська режисерка Агнешка Голланд і канадський сценарист Девід Ф. Шамун за основу фільму взяли книгу Роберта Маршала «В каналізація Львова. Героїчна історія про часи Голокосту», яка у 1990 році вийшла у США. «У темряві» був номінований на премію Оскар як найкращий фільм іноземною мовою на 84 церемонії вручення. Головний герой фільму Леопольд Соха справді колись жив у Львові й був робітником каналізаційної системи міста. Він добре знав усі підземні ходи. І там ховав цінні речі, які вкрав. У роки, коли Львів окупували німецькі війська, у каналізаційному колекторі почали ховатися євреї, яких могли відправити в гетто. За своє мовчання Леопольд попросив гроші. Проте, потім у стосунках між всіма підземними жителями сталися неочікувані зміни.

«Креденс»

Фільм українського режисера Валентина Васяновича. У зимовому засніженому Львові відчувається напруга через історичний конфлікт та протистояння місцевих українців Львова та «визволителів», як правило, російськомовних ветеранів. У нього потрапив і головний герой Орест, якому, щоб займатися своєю справою, необхідно пройти випробування. А також вирішити, чи варто йти на компроміс з самим собою заради міфічних благ?

«Varta 1»

Ця документальна картина львівського режисера Юрія Грицини стала найкращим повнометражним фільмом на Одеському кінофестивалі-2016. Режисер спробував відтворити атмосферу і реакції часів кінця Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву (19.02.2014) активісти перебрали на себе функцію правоохоронців. Вони патрулювали місто і розмовляли одне з одним за допомогою Zello-рації. Всі кадри Юрій Грицина знімав на VHS-камеру. Головний його задум – показати, що відчували люди, коли стара влада у Києві втекла, а нова ще не здобула довіри народу і майбутнє було непевним.

«Екс»

Фільм про те, як хлопці з української підпільної військової організації виступили проти тодішньої польської влади і як замислена ними військова операція: пограбування пошти, щоб мати гроші на українську революцію, в якій все пішло шкереберть, стала каталізатором для створення визвольного руху в Галичині. Дійство буде подане у вигляді легкого колоритного екшену з елементами бойовика. Стрічку знімала компанія «Т. Т. М.» за підтримки Держкіно. Проект отримав державну підтримку розміром 50% від загальної вартості виробництва розміром 25 млн 581 тис. грн. Режисер – Сергій Лисенко. Прем’єра фільму відбудеться навесні 2019 року.

Опубліковано

Український фільм «Пригоди S Миколая» зібрав 4 млн грн за перший вікенд прокату

У перший вікенд українського кінопрокату, з 13 по 16 грудня 2018 року, сімейну пригодницьку комедію Семена Горова «Пригоди S Миколая» подивилися майже 44 тис. глядачів. Касові збори стрічки склали приблизно 4 млн. грн. Фільм демонстрували на 207 екранах.

Про це повідомив сайт «Бюро української кіножурналістики».

У фільмі зіграли Василь Вірастюк, Марія Євросініна, Максим Лучак та інші.

Маленький хлопчик Артем (Максим Лучак) разом із батьками (Маша Єфросиніна, Пшемислав Циприаньський) нещодавно переїхав з великого міста у невеличке карпатське село. Наближаються свята і, як і усі діти, Артем чекає на Святого Миколая. Але ж зовсім не такого! Якось перед ним з’являється Миколай власною персоною і приязно спілкується. Та насправді ніякий це не Святий, під його видом орудує звичайнісінький злодій. Артем та його друзі проявлять усю свою сміливість, винахідливість та спритність, аби вивести лиходія на чисту воду. Адже дива неодмінно мають траплятися у свято. І цьогорічні зимові свята мають стати особливими.

https://www.youtube.com/watch?v=aqXyCCpyGGc

Виробництво стрічки «Пригоди S Миколая» здійснила кінокомпанія Big Hand Films за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Режисер — Семен Горов («Останній москаль»). Загальний бюджет стрічки — 38,2 млн. ₴ (з них 22,9 млн. ₴ державні).

Натурні зйомки проходили на території Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові, у Києві, на курорті Драгобрат та у селі Ясені (Закарпаття). Ще з цікавинок — гурт O.Torvald не лише написав пісню для стрічки, а й знявся у камео.

Українська картина посіла третє місце за касовими зборами вікенду.

Безумовним лідером вікенду стала прем’єра коміксу «Аквамен», на яку продали більше 312 тис. квитків (57% квитків вікенду) на суму 31,5 млн. грн. (60% касових зборів).

Другу сходинку посіла анімація «Людина-павук: Навколо Всесвіту», яку демонстрували на 297 екранах. На неї було продано 57,5 тис. квитків на суму 5,5 млн. грн.

Опубліковано

Фільм про Галицьку армію від львівського режисера доступний онлайн

1 листопада 2015 року Львові відбулася прем’єра документально-ігрового фільму «Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919» від львівського режисера Тараса Химича.

Це перший в Україні документальний фільм з використанням найсучасніших технологій у форматі 4K.

У сюжет фільму лягла історія про кінець Першої Світової війни. Зокрема, повстання у ніч на 1 листопада 1918 року в Львові, внаслідок чого було проголошено створення самостійної держави на українських етнічних землях. Водночас претензії на Галичину висунула відроджена Польща. Центрально-Східна Європа занурилася в епоху «малих війн» за нові кордони у повоєнному світі. Проте, зі Сходу насувалась більшовицька загроза. Країни Заходу вирішили побудувати «санітарний кордон» у Східній Європі. Сюжетна лінія базується на спогадах очевидців.

Про зйомки фільму

  • Львів’яни брали безпосередню участь у зйомках. Серед сотень людей, знялись у фільмі й професійні актори театру імені Марії Заньковецької та Леся Курбаса.
  • До роботи над фільмом долучилися також ветерани АТО, військові й реконструкторські клуби. З постановкою військових сцен допоміг ветеран АТО Володимир Правосудов, а також Військово-історичний Клуб «Повстанець» (м. Київ).
  • Процес створення фільму тривав 15 місяців. Над ним працювала команда студії «Invert pictures», а ініціатором створення фільму виступила ГО «Українська Галицька Асамблея».

«Леґіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918-1919» — документально-ігровий фільм від режисера Тараса Химича, що є продовженням циклу пізнавальних фільмів з історії України першої половини минулого століття.

Автором сценарію виступив молодий український історик Олександр Пагіря. Сюжетна лінія створена на основі спогадів очевидців. В скурпульозних реконструкціях перед глядачами постає образ українського Січового Стрільця. Через події сьогодення можна краще зрозуміти мотивацію та вчинки історичних персонажів.

Опубліковано

Фільм за повістю Кузьми “Місто, в якому не ходять гроші” вийшов у прокат

Драма за повістю Кузьми “Місто, в якому не ходять гроші” 13 вересня вийшла в широкий прокат. Про це повідомляється на сторінці фільму у Facebook.

“Першу екранізацію книги Андрія Кузьменка “Місто, в якому не ходять гроші” зняла режисерка Ганка Третяк. Київська прем’єра відбулася 12 вересня у кінотеатрі “Жовтень”. 13 вересня стрічка вийшла в широкий прокат у 35 містах України”, – ідеться в повідомленні.

Головна героїня – Аліса, і на її долю випаде небезпечна мандрівка в особливу “країну чудес”. Аліса переживає один з найтяжчих періодів життя: звільнили з роботи, хлопець пішов до іншої, вона в усьому розчарована і не розуміє, як жити далі. Тиняючись квартирою, знаходить якийсь квиток на потяг. Походження квитка невідоме, вказана в ньому станція – теж. Але Аліса вирішує, що це знак, і вирушає у таємничу подорож. Вона потрапляє у дивний фантасмагоричний світ – закриту територію, де діють свої закони. І не ходять гроші.

За кадром лунає голос самого Кузьми, записаний у 2013 році, тож складається уява, ніби він розповідає історію героїні. Сюжет побудований на однойменній повісті, що увійшла до дебютної збірки музиканта 2006 року. Ідея екранізувати твір виникла в режисера у 2016 році. Знімали на гроші незалежних спонсорів і бюджет картини склав скромних 3,2 млн. грн. Тривалість фільму 93 хвилини.

У фільмі зіграли Карина Мельниченко, Андрiй Цiшкевич, Iгор Цiшкевич, Сергiй Швидкий, Iнна Мiрошниченко, Iван Герасимчук, Адам Цибульський. Оператор – Денис Якимчук.

Міста прокату: Березне, Біла Церква, Васильків, Вінниця, Дрогобич, Дубно, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Ковель, Конотоп, Коростень, Кропивницький, Луцьк, Львів, Нетішин, Нововолинськ, Одеса, Охтирка, Первомайськ, Прилуки, Стрий, Тернопіль, Трускавець, Ужгород, Умань, Фастів, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Южне, Южноукраїнськ.

“Впевнена, що стрічка має всі шанси завоювати серце глядача. У ній складні життєві речі викладені доступною мовою, все, що відбувається на екрані, – реальне, знайоме і в якомусь сенсі близьке кожному з нас. Кузьма залишив великий творчий спадок, якого вистачить на довгі роки переосмислення його шанувальниками”, – говорить режисер Ганка Третяк.

Опубліковано

У Львові презентували сагу про карпатського Робін Гуда

29 березня у Львові відбулася презентація фільму “Легенда Карпат” режисера Сергія Скобуна. Про це повідомляє кореспондент Depo.Львів.

Головні ролі у стрічці виконали Валерій Харчишин (лідер гурту “Друга ріка”) та Марія Яремчук (співачка, донька славетного народного артиста України Назарія Яремчука).

Героїчна сага “Легенда Карпат” розповідає про ватажка визвольного руху карпатських опришків 18 століття. Життя простих людей під гнітом польської шляхти, молдовських бояр та угорських феодалів було нестерпним. Активний спротив чинили загони опришків. Найвідомішим їхнім ватажком був Олекса Довбуш. І до яких би підступних методів не вдавались його вороги, для перемоги над сміливими опришками на чолі з Олексою цього було мало.

За словами Сергія Скобуна, Довбуш – це була особистість, яка вела за собою маси. Людина з неймовірними бойовими навичками і даром передбачати майбутнє.

Достеменно відомі лише три дати з життя опришка: 1700 – рік народження Олекси, 1738 – перша історично задокументована згадка про діяльність загону Довбуша, 24 серпня 1745 – день смерті героя.

Історичних джерел мало, тому за основу сценарію взяли одну з легенд, розказану гуцулами.

“Цих легенд є дуже багато серед людей. Ми коли вирішили знімати цю стрічку, вирішили поспілкуватися з місцевим населенням гір. Що вони думаю про Довбуша. Ви собі не уявляєте, скільки інформації ми отримали від сучасних людей про Довбуша. Ми були в безлічі місць, де є нагадування про Довбуша: скеля Довбуша, печера Довбуша, дерево Довбуша, стежка Довбуша…”, – розповів режисер.

За його словами, це й не дивно, адже Карпати – місце, де досі живе дух українського Робін Гуда.

Як розповів промо-продюсер фільму Анатолій Базильчук, стилісти, костюмери і гримери виконали неймовірний пласт роботи, щоб герої фільму стали “справжніми опришками”. Аби їх не впізнавали під час нападів, опришки змащували обличчя сажею, а щоб напустити ще більше страху на панів – кров’ю тварин. У такому вигляді вони й здійснювали свої нічні набіги на панські маєтки.

Як розповів режисер саги про карпатського опришка, зйомки фільму виявилися неймовірною пригодою для всіх учасників процесу, адже ночувати доводилося в горах, іноді, навіть, під завивання вовків. Але довелося звикати і досвід цей виявився недаремним: У кадрах фільму є вовки, дикі кабани та, навіть, зубр.

Режисер жартує, що усі ці звірі також із нетерпінням чекали прем’єри фільму.

Тривалість фільму – 92 хвилини, вікові обмеження 12+.

Сценарій спершу був написаний для телесеріалу. Підготовка до зйомок розпочалася восени 2014 року. За рік приступили до основних робіт. У серпні 2017 року творці фільму анонсували, що замість телесеріалу знімають повнометражний художній фільм.