20 цікавих фактів про українську мову, які варто знати

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Пропонуємо вашій увазі 20 цікавих фактів про українську мову:

1. В українській мові є три форми майбутнього часу: проста, складна і складена. Майбутній час першої особи однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму тощо.

2. 448 року візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), який розгромив Римську імперію, записав слова “мед” і “страва”.

3. Українська була офіційною мовою Кубанської народної республіки у 1918-1920 роках .

4. Багато українських слів є ідентичними словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

5. Cанскритолог Василь Кобилюх таким чином довів, що українська мова сформувалася у Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Походить із санскриту.

6. До ХІХ ст. українську мову називали руською.

7. В українській мові багато зменшувальних форм. Наприклад, “вороги” – “вороженьки”. Також мова унікальна тим, що зменшувальну форму можна вивести навіть із дієслова: “спатонькати”.

8. Найуживанішою літерою є “П”. Найбільша кількість слів починається на неї. Найменш уживаною є “Ф”. Слова з цією літерою зазвичай запозичені.

9. Найдовшим словом в українській мові є “дихлордифенілтрихлорметилметан” (хімікат, що використовують для боротьби зі шкідниками). Слово складається з 30 літер.

10. Кличний відмінок вирізняє українську мову поміж інших слов’янських. Він також є у грецькій та латинській мовах.

11. В українській мові дві літери “г”. Звичайна “г” передає дзвінкий гортанний фрикативний звук, як у словах “говорити” чи “гора”. Цей звук існує також у словацькій, чеській, нідерландській мовах та івриті. Буква “ґ” передає дзвінкий м’якопіднебінний проривний звук, як у словах ґудзик, дзиґа. Цей звук існує у більшості мов світу, зокрема в російській.

12. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.

13. До ХІХ ст. в українській мові існувало понад 50 систем письма.

14. В кінці ХVІ – на початку ХІХ ст. в Україні використовували систему письма “козацький скоропис”. Написання літер у ній відрізнялося від прийнятого в кирилиці.

15. Українська мова має напівофіційний статус в окрузі Кук штату Іллінойс. США. До складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями, де існує велика українська спільнота.

16. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря – сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова “серп”, що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова “груда” – мерзла колія на дорозі).

17. Найбільше синонімів в українській мові має слово “бити” – 45.

18. Згідно зі словником Національної академії наук України, українська мова налічує близько 256 тис. слів.

19. Першим літературним виданням сучасною українською мовою є “Енеїда” Івана Котляревського.

20. Дослідники довели, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у древньо-індійській мові – ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас через 5 тис. років.

Екстренер «Карпат» з Хорватії про Україну та мову: Вивчив, бо шаную і люблю

Екстренер львівських «Карпат» з Хорватії Ігор Йовічевіч вразив заявою про любов до нашої країни та мови. Про це він розповів в інтерв’ю журналісту Романові Бебеху. Відео виклали на ютуб-каналі «Бомбардир».

Роман Бебех, представляючи свого гостя, зазначив: «Ігор Йовічевіч багато років не живе в Україні, але говорить українською краще, ніж багато наших співвітчизників».

“В чому секрет, що так добре досі спілкуєшся українською?”, – запитав Бебех чинного тренера молоді «Динамо» Загреб.

“6 років прожив тут. По-перше, подобається мова. Бо шаную і вас, і місце, де жив – у Львові – і загалом Україну. Моя сім’я і я просто любимо Україну. Тому я хотів вивчити мову, щоб краще спілкуватися з вами. А так підтримую контакти зі своїми друзями зі Львова і загалом з України. Так що забути не можу”, – відповів Йовічевіч.

“З 2003 року, коли грав за «Карпати». Спочатку не знав мови – розмовляв російською. Як і більшість команди. Але коли знову прийшов до «Карпат» 2010 року – тоді побачив різницю у мові. Це мене зацікавило – я почав читати книжки українською. Діти пішли до школи – так ми разом вивчали українську”, – розповів свою історію про Україну тренер.

Довідка:

Влітку 2012 року Йовичевич очолив молодіжну команду «Карпат», і зумів підняти рівень команди. Після двох провальних сезонів, команда зуміла посісти 9 місце.

19 вересня 2013 році молодіжну команду «левів» очолив Андрій Купцов, і Йовичевич очолив юнацьку команду. Також йому підпорядковані були ще й команди U-16 та U-17. З командою «Карпати» U-19 завоював бронзові нагороди першості України сезону-2013/2014.

З 18 червня 2014 року в. о. головного тренера «Карпат». До закінчення навчання на тренерських курсах та отримання «PRO»-ліцензії УЄФА Ігор Йовичевич офіційно працював виконувачем обов’язків головного тренера команди «Карпати». У березні 2015 року Йовичевич отримав тренерську ліцензію УЄФА категорії PRO[10], що дозволила йому позбутися приставки «в. о.» та стати повноцінним головним тренером Карпат. Йовичевич пробув головним тренером команди з 1 вересня по 31 грудня 2015 року.

В українській мові з’явилось близько півтори тисячі нових слів

За 2019 рік в українській мові з’явилось 1-1,5 тис. слів з новою формою або значенням.

Про це повідомили в Інституті української мови Національної академії наук України, передає УНН.

“Дослідники вважають, що за рік у мовній комунікації з’являється 1 тис. — 1,5 тис. слів з новими формою та/або значенням. Такий же обсяг нових слів, зокрема за 2019 рік, засвідчує комп’ютерний Фонд інновацій в українській мові Інституту української мови НАН України”, — йдеться у відповіді на запит.

Також вказано, що сучасна українська літературна мова постійно розвивається, поповнюється новою лексикою, кодифікація якої у загальнонаціональних нормативних словниках потребує перевірки часом і мовною практикою суспільства. Було укладено багато словників нової української лексики, в яких відображаються наслідки поповнення українського лексикону за певний часовий відтинок, переважно за 10 років, час формування нового покоління носіїв мови.

Нагадаємо, словом 2019 року стала “діджиталізація”.

Львівська науковиця увійшла до складу Нацкомісії з питань стандартів української мови

Кабінет Міністрів України призначив п’ять членів Національної комісії зі стандартів державної мови, серед них – львів’янка Данута Мазурик. Про це йдеться в розпорядженні Кабміну №19-р.

Склад Нацкомісії зі стандартів державної мови виглядає так:

Орися Демська – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Києво-Могилянської академії;

Юлія Чернобров – кандидат філологічних наук, м.н.с. Інституту української мови;

Наталія Мазур – кандидат філологічних наук;

Данута Мазурик – кандидат філологічних наук, доцент Львівського національного університету ім. Франка;

Людмила Кравченко – кандидат філологічних наук, доцент Київського національного університету ім. Шевченка.

Кабінет міністрів створив Нацкомісію зі стандартів української мови у листопаді 2019-го, відповідно до мовного закону. Термін повноважень членів комісії – шість років.

Перед комісією поставили завдання розвитку української мови. Має затверджуватиме стандарти і методи перевірки рівня володіння мовою, необхідного, щоб отримати громадянство України чи бути призначеним на певні посади.

В Україні вчителює американський волонтер, який за 1 рік досконало вивчив українську

Браян Ескобар – американський волонтер Корпусу миру США, уродженець Лос-Анджелеса, юний поліглот, котрий демонструє, як можливо досягнути поставлених перед собою цілей, інформує chastime.

На даний момент Браян працює шкільним вчителем англійської мови у містечку Христинівка на Черкащині.

«Я народився в Америці, ріс в Америці. Для мене там все по-старому, нічого особливого, нічого нового. Мені трошки нудно буває інколи, коли я в Америці. Рік чи два назад я побачив у соцмережах, що мої друзі за кордоном у Таїланді чи Японії і зрозумів, що теж хочу кудись поїхати. Я кайфую в Україні», –  розповідає американець.

Навчанню мови Браян приділяв лише годину щодня, іноді більше, іноді навіть менше, вивчаючи прості базові слова та фрази такі як “Привіт” або “Як справи?”.

«Україна – дуже цікава країна для мене. Моє вивчення укрїнської розпочалося із простих висловів «Доброго дня», «Доброго вечору». Ще паралельно я почав дивитися телесеріали із субтитрами», – продовжив Ескобар.

Для вивчення мови Браян використовував лише онлайн-ресурси.

«Я хочу бути поліглотом, знаю вже не одну мову і українська не найважча з тих, що я вчив».

Вдома у Лос-Анджелесі Браян був вчителем. Тут в Україні він також вчителює – викладає англійську для школярів на волонтерських засадах як “волонтер корпусу миру США”.

«Мені тут комфортно. Я щасливий, бо я працюю вчителем, я це люблю і в той же час вивчаю мову», – говорить Браян.

«Я знаю, що він з Америки і він знає дуже багато мов: англійську, російську, українську, німецьку та зараз, здається, вчить китайську. Він дуже веселий та завжди знайде чим нас зацікавити», – говорять його учениці.

Браян є неабияким стимулом для юних школярів, вони бачать як він старанно вивчає їхню мову і так само наполегливо намагаються вивчити англійську.

Іноді він також може вразити співрозмовників рідковживаними словами зі словників.

А ранок каліфорнійця розпочинається із кількакілометрової пробіжки.

Чи потрібна Україні друга державна мова? Обов’язково подивись це відео

Чи потрібна нам друга державна мова? Чи вона має бути єдина? Українська мова? Російська мова? Англійська мова? Автори YouTube-каналу “імені Т.Г.Шевченка” без ярликів, емоцій та скандалів досліджують питання другої державної мови.

Чи необхідна вона Україні та що насправді це означає на практиці. Це нагорода чи привілей? Лаконічні та цікаві відповіді дивіться у відео брата Капранова.

100 синонімів до слова “говорити”, які показують багатство української мови

Усім відомо, що українська мова багата на синоніми, а ми знайшли яскравий доказ цьому, розповідає Радіо Максимум. Щодня ми говоримо з рідними, друзями чи колегами, але ж можемо теревенити, гутарити чи воркотати. Звісно, кожен синонім має свій відтінок, але це не применшує його колоритності.

Обирайте синонім із нашого переліку та дивуйте інших своєю багатою мовою!

До вашої уваги цілих 100 синонімів до слова “говорити”.

Мовити
Казати
Балакати
Відати
Розмовляти
Ректи (урочисто проголошувати)
Гутарити (ладно домовлятися)
Цвірінькати (лагідно говорити)
Тьохкати (розмовляти, як пара соловейків)
Лепетати (дитяча мова)
Шкабарчати (не дуже приязно говорити)
Прорікати (майбутнє)
Цвікати (докоряти)
Пащекувати (грубо говорити)
Бормотати (мовити не розкриваючи рота)
Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)
Сокотати (ніжно, солодко говорити)
Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)
Лаяти (сварити)
Висловлювати (думку)
Гиркати (перекидатися словами, сваритися)
Туркотіти (мило перемовлятися)
Цвенькати (мовити іноземною мовою)
Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)
Провіщати (ладну погоду, майбутнє)
Ґерґотати (незрозуміло балакати)
Звіщати (добру новину)
Балабонити (пустомовити)
Верзти (незрозуміло говорити)
В’якати (мовити)
Жебоніти (мовити ласкаво)
Базікати (про пусте)
Бельмекати (не розуміючи щось казати)
Варнякати (мовити уві сні)
Проказувати (напам’ять поезію)
Глаголити (говорити)
Шепотіти (тихенько мовити)
Гаркавити (нечітко вимовляти літеру “Р”)
Агакати (мовити часто слово “ага”)
Гуморити (мовити смішне)
Гарчати (грубо говорити)
Ляпати (язиком; говорити)
Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)
Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)
Воркотати (тихо говорити)
Гурити (научати)
Бурчати (незадоволено говорити)
Цабанити (зневажливими словами докоряти комусь)
Квохтати (мама до своїх дітей)
Кликати (звертатись до когось)
Кпити (висміювати)
Напучувати (научати словом)
Голосити (голосно плакати, причитаючи)
Повідати (історію, бувальщину)
Лебедіти (закохано говорити)
Розпатякувати (секрети всім)
Торохтіти (швидко говорити)
Брякати (невдало вставляти слово)
Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж)
Патякати (говорити не те і не тим)
Бубоніти (глухо мовити)
Теревенити (мовити про незначне)
Радити (щось добре або зле)
Галдіти (розмовляти голосно)
Славити (словом)
Вуркотіти (говорити ніжно, як голубки)
Мимрити (розмовляти з закритим ротом)
Розраджувати (втішати словом)
Словоблудити (обманювати інших)
Скоромовити (говорити скоромовкою)
Примовляти (лихо)
Переказувати (усно твір у школі, виші; вітання)
Нараяти (побажати щось хороше іншим)
Торочити (настійно повторювати те ж саме)
Благословляти (словом)
Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)
Шпетити (присоромлювати)
Розпатякувати (розказувати секрети всім)
Підмовляти (налаштовувати на авантюру)
Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)
Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)
Бубніти (читати вголос)
М’ямлити (нечітко мовити)
Галасувати (гуртом промовляти різні слова).
Молестувати (дражнити)
Лементувати (говорити дуже голосно)
Жвиндіти (безперервно дорікати)
Гундіти (скиглити, скаржитися)
Гримати (голосно лаяти, дорікати кому-небудь у чомусь)
Бовкати (говорити навмання; говорити те, чого не слід)
МолОти (надто швидко говорити, верзти нісенітницю)
Просторікувати (багато, часто беззмістовно говорити)
Теленити (говорити про щось монотонно, набридливо)
Горлати (голосно говорити, кричати або співати на все горло)
Цідити (говорити неохоче, недбало)
Рокотати (говорити, співати, сміятися низьким, розкотистим голосом)
Пискувати (говорити нахабно, грубо)
Шваркотіти (говорити незрозуміло)
Витійствувати (вправлятися в красномовстві, говорити вишукано)
Белебенити (базікати)

Насправді – синонімів до цього слова є значно більше, тож якщо ви знаєте ще якісь цікаві варіанти – пишіть у коментарях!

Оприлюднено добірку українських слів, які ми наголошуємо неправильно

Наголос в українській мові – руховий, тож ми часто неправильно наголошуємо слова. Звісно, запам’ятати всі винятки неможливо. Однак є загальні правила, які допоможуть більше не допускати помилок у вимові.

Підготували для вас корисну шпаргалку із правильними наголосами у часто вживаних словах, – повідомляє Радіо МАКСИМУМ.

Наголос на перший склад ми ставимо в таких словах:

Загадка

Вірші

Випадок

Подруга / приятель

Разом

Начинка

Фольга

Курятина

Дрова

Лате

Другий склад наголошуємо в таких випадках:

Новий

Цінник

Мережа

Феномен

Середина

Спина

Але / Адже

Чорнослив

Граблі

Чорнозем

Наголос на третій склад треба ставити у словах:

Листопад

Кропива

Запитання

Сторінки

Каталог

Вантажівка

Псевдонім

Бюлетень

Кілометр

Жалюзі

Не “з тих пір”, а “відтоді” та інші правила української мови. Шпаргалка на щодень

Короткий курс української мови.

Не “з тих пір”, а “відтоді”; не “з цих пір”, а “відтепер”; не “до цих пір”, а “досі”; не “з яких пір”, а “відколи”. Наприклад: “Відтоді ми з ним товаришуємо”; “Відтепер ти відвідуватимеш її щотижня”; “Досі вона не могла цього збагнути, а тепер їй вдалося”; “Відколи він про це знає?” (У певних стилістичних контекстах доречно вживати вислови “з тієї пори”, “до тієї пори”, “до цієї пори”, “від цієї пори” (де слово “пора” саме в однині)).

Не “по крайній мірі” і не “в крайньому випадку”, а “принаймні” чи (в деяких контекстах) “бодай”, “хоча б”. Наприклад: “Принаймні спробую його переконати”; “Зроби бодай частину роботи, коли не зможеш всю”; “Прийди хоча б на одну із зустрічей”.

Не лише “із задоволенням”, а “залюбки”. Наприклад: “Вип’ємо по келиху вина? – Залюбки”.

Не “у зв’язку з…” (при вказівці на підставу чогось), а “з огляду на…” або “з причини…”, або й просто “через…” Наприклад: “З огляду на страйк працівників громадського транспорту я запізнився на засідання”; “Через запізнення він не почув кількох виступів”; “З цієї причини я мушу виїхати з міста”.

Не “дякуючи…” (при вказівці на сприятливу причину), а “завдяки…” Наприклад: “Завдяки гарній погоді вдалося оглянути всі архітектурні цікавинки міста”. (Дієприслівник “дякуючи” вживається лише в прямому значенні “складання кимось подяки на чиюсь адресу”, як от: “Він довго не міг розпрощатися, багатослівно дякуючи їй за допомогу”).

Не “із-за…” (при зазначенні причини чогось), а “через..”. Наприклад: “Це сталося через її недбалість”.

Не “у відповідності із…”, а “відповідно до…” Наприклад: “Відповідно до законодавчих змін нам належить оформити ще кілька додаткових документів”.

Не “згідно чого”, а “згідно з чим”. Наприклад: “Згідно із новим законом ти вже маєш таке право”.

Не “не дивлячись на щось…”, а “незважаючи на щось” або “попри щось”. Наприклад: “Незважаючи на всі зусилля, ми не зуміли впоратися із тим завданням”; “Попри ускладнення, вона все завершила вчасно”. (Дієприслівник “дивлячись” із заперечною часткою “не” вживається лише в тому разі, коли йдеться безпосередньо про відсутність зорового погляду на когось чи щось, як от: “Він говорив це, опустивши очі додолу й не дивлячись на співрозмовників”)

Не “знайти своє відображення”, а “відобразитися (або відбитися)”. Наприклад: “Цей життєвий досвід письменника відобразився в сюжетах нових його оповідань”.

Не “в подальшому” (як прислівник), а “надалі” чи “згодом”. Наприклад: “Надалі він вже так добре знав цю справу, що не потребував жодних помічників”; “Згодом вам підвищать зарплатню”.

Не “втратити свідомість”, а “знепритомніти”. Наприклад: “Через тривале перебування під променями спекотного сонця вона раптом знепритомніла”.

Не “завідуючий”, “командуючий”, а “завідувач”, “командувач”. Наприклад: “Завідувач кафедри (а не завідуючий кафедрою”) виголосив наукову доповідь”; “Командувач армії (а не “командуючий армією”) видав наказ”.

Не “знеболюючий” (і вже поготів не “обезболюючий”), а “знеболювальний”. Наприклад: “Цей знеболювальний препарат справді дієвий”.



Не “швидкоспалахуючий”, а “займистий” або “легкозаймистий”. Наприклад: “Біля джерел вогню поводьтеся обережно з легкозаймистими речовинами”.

Не “заживляючий і не “загоюючий”, а “гойний”. Наприклад: “Він переконався, що ця мазь справді гойна, бо рана почала швидко затягуватися”. (А ось ще гарний приклад використання цього слова в тексті Лесі Українки: “Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає”)

Не “болевгамовуючий”, а “болегамівний”. Наприклад: “Болить голова. Маєш щось болегамівне?”

Не “миючий (засіб)”, а “мийний”. Наприклад: “Купи кілька мийних засобів: мило, пральний порошок і засіб для миття посуду”.

Не “відпочиваючий”, а “відпочивальник”. Наприклад: “Шановні відпочивальники, ознайомтеся з правилами поводження в санаторії!”

Не “захоплюючий”, а “захопливий” або “напрочуд цікавий”. Наприклад: “Сюжет фільму – справді дуже захопливий”; “Вона розповіла напрочуд цікаву історію”.

Не “вражаючий”, “вражаюче”, а “дивовижний”, “навдивовижу”. Наприклад, “Те, що сталося, – дивовижний випадок”; “Спортсмен виступив на змаганнях навдивовижу сильно”.

Не “потрясаючий”, а (залежно від контексту) “дивовижний”, “приголомшливий”, “шалений”, “чудовий”. Наприклад: “Як враження від вистави? – Чудово! (а не “потрясаюче”); “Їхнє сходження на вершину – приголомшливо (а не “потрясаюче”) сміливе”); “Стиль цього митця – шалено (а не “потрясаюче”) новаторський”; “Тут дивовижні (а не “потрясаючі”) краєвиди”.

Не “багатообіцяючий”, а “далекосяжний” (або “обнадійливий”, “перспективний”). Наприклад: “Ваші ідеї переконливі, а тому мають далекосяжні перспективи”; “Те, що Вам вдалося зробити, – дуже обнадійливе для подальшого розвитку справи”.

Не “металобрухт”, а “брухт”. Наприклад: “Приймаємо брухт”. (Слово “брухт” в українській мові не застосовується ні до чого іншого, крім як лише до МЕТАЛЕВИХ ламаних чи пошкоджених предметів, тому частинка “метало-” є зайвою).

Не “підводити підсумки”, а “підбивати підсумки” або “підсумовувати” чи (в певних контекстах) “висновувати” Наприклад: “А тепер – підбиймо підсумки нашої дискусії!”; “Не забудь наприкінці своєї статті підсумувати”; “Отже, здійснивши всі належні дослідження, вже можемо остаточно висновувати”.

Не тільки “з радістю”, “з натхненням”, “з усмішкою”, “з довірою” (або “з недовірою”), а й “радо”, “натхненно”, “усміхнено”, “довірливо” (або “недовірливо”). Наприклад: “Він радо відгукнувся на запрошення”; “Після тривалого творчого спаду вона раптом знову стала працювати натхненно”; “Ти відповів їй усміхнено”; “Чогось він позирає на вас недовірливо”; “Вона розпочинає спілкування з новими людьми здебільшого довірливо”. (Прислівниками можна заміняти й багато інших аналогічних важковаговитих конструкцій “з + іменник в орудному відмінку”, адже органіка української мови й словотвору тяжіє до лаконічності та влучності).

Не “посмішка”, “посміх” (якщо йдеться про доброзичливу і неглузливу емоцію), а “усмішка”, “усміх”. “Посмішка”, “посміх” – здебільшого тільки коли йдеться про глузливу, кепкувальну реакцію. Наприклад: “Радісна усмішка (а не “посмішка”) осяяла її обличчя”, але “Ледь помітна зневажлива посмішка (а не “усмішка”) майнула в нього”.

Не “в основному”, а “здебільшого”, “переважно”, “гОловно”. Наприклад: “Тут присутні здебільшого початківці в цій професії”; Саме ці три чинники гОловно й визначили наявний стан наших справ”; “Віряни Польщі переважно сповідують католицизм, і лише меншість належить до інших конфесій”.

Не “в першу чергу”, а “передусім”, “найперше”, “насамперед”. Наприклад: “Передусім виконай ось ці завдання, а відтак вже думай про складніші”; “Заяви пільговиків обіцяють розглянути найперше”; “Насамперед він дбає про родину, а кар’єрні успіхи для нього другорядні”. (Словосполучення “в першу чергу” слід вживати лише тоді, коли йдеться про пряму участь у черзі на щось, як от: “Він потрапив не в першу чергу претендентів на участь в конкурсі, а в другу, тому братиме участь в ньому не цього року, а лише наступного”).



Не “місцями” (як прислівник), а “подекуди”. Наприклад: “Подекуди завтра в Чернівецькій області передбачається дощ”.

Не лише “йде дощ”, а “дощить” або “падає дощ”. Наприклад: “А за вікном усе дощить і дощить”; “Дивись: дощ уже не падає”.

Не тільки “в іншому місці”, а й “деінде”. Наприклад, “Будь ласка, розповідай ці свої “казки” деінде, та не тут”.

Не “відтак” (при вказівці на підсумок, висновок), а “отже” або “тому”. Наприклад: “Ти не був уважний на лекції, а отже (а не “відтак”), мало що зрозумів”. (“Відтак” доречне лише в значенні “після чогось”, “потім”, як от: “Спершу ти скажи, а вже відтак – я”).

Не “прийшлося по смаку”, а “засмакувало”, “смакує”, “стало (виявилося) до смаку”. Наприклад: “Морозива здебільшого не полюбляю, але ця марка мені таки засмакувала” (або “смакує”); “Арабська кухня стала йому до смаку”.

Не “нервувати”, а “нервуватися”. Наприклад, “Чому ти так нервуєшся? Все буде добре”. (Слово “нервувати” є в українській мові, але має дещо інше значення: воно вживається лише в значенні “дратувати нерви іншим”, як от: “Її слова мене неабияк нервують”).

Не лише “довжиною”, “глибиною”, “висотою”, “шириною”, а “завдовжки”, “завглибшки”, “заввишки”; завширшки”. Наприклад: “Завдовжки 5 метрів”.

Не “за всією імовірністю”, а “ймовірно”, “вірогідно” (а ще краще – “певно”, “напевно”, “вочевидь”, “радше за все”). Наприклад: “То він таки приїде? – Це в його інтересах, і він обіцяв, тому, вірогідно, так”; “Соцопитування свідчать, що в нього найнижчий рейтинг з усіх кандидатів, тож радше за все його не буде обрано”; “Вочевидь, більшість мешканців Харкова ще не один рік буде, на жаль, російськомовною”.

Не “як би там НЕ було…”, а “хоч би як там було…” Наприклад: “Хоч би як там було, а він досягне мети”.

Не “де б НЕ був (була, було, були)…”, а “хоч би де був (була, було, були)…” Наприклад: “Хоч би де він був, він завжди думав про Батьківщину”.

Не “в дійсності”, а “справді”, “насправді”. Наприклад, “Насправді ж вона не думала так, як змалювала це нам”.

Не “діючий”, а “чинний”. Наприклад: “Додержуйся чинних правил”.

Не “існуючий”, а (залежно від контексту) “наявний”, “чинний”, “реальний”. Наприклад: “Він критикує наявний (а не “існуючий”) в країні устрій”; “Мене засмучують нині чинні (а не “існуючі”) тарифи”; “У ті далекі часи вважали цю тварину лише казковою, а після мандрівок на інші континенти виявили, що вона реальна” (а не “існуюча”).

Не “знаходитися” (при вказівці на місце, де є хтось або щось), а “перебувати”, “бути”. Наприклад: “Він зараз перебуває закордоном”; “Економіка країни – в критичному стані”. (“Знаходитися” доречне тільки в прямому значенні цього слова, коли йдеться про процес і результат пошуку, як от: “Шукаю, шукаю той запис, а він ніяк не знаходиться”).

Не “розмовляЄмо українською!” чи “пишЕмо грамотно!” (в разі заклику, спонукання), а “розмовляЙмо українською!”, “пишІмо грамотно!” (В українській мові, на відміну від російської, є наказовий спосіб дієслів ІІ особи множини, і його не слід підміняти формами теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу або калькованими конструкціями з “давайте”). Ось ще кілька прикладів наказового способу: ЗробІмо це! (а не “давайте це зробимо”); “ВідвідаЙмо (а не “відвідаЄмо”) виставку!” “Ходімо (а не “йдемо”, “підемо” чи “пішли”) разом!”.

Не “ти даш”, “ти передаш”, “ти видаш”, “ти з’їш”, і не “ти дасиШ”, “ти передасиШ”, “ти видасиШ”, “ти з’їсиШ”, а “ти дасИ”, “ти передасИ”, “ти видасИ”, “ти з’їсИ”. Наприклад, “Коли ти даси (не “даш”) на розгляд комісії свої документи?”; “Якщо ти передаси листа вчасно, то його прочитають вже завтра”; “Цю книжку ти видаси цього року”; “Якщо не з’їси все, то постав до холодильника”. (Саме так утворюється в українській мові майбутній час доконаного виду цих дієслів у другій особі).

Не “прийти в голову”, а “спасти на думку”. Наприклад: “І як мені це раніше не спало на думку”.

Не “вирішити проблему (завдання)” (і не “рішити…”), а “розв’язати”. Наприклад: “Розв’язати хоча б частину тих проблем, з якими стикнулися”. (“Вирішити” доречне тільки в значенні “зробити для себе певний вольовий вибір, зважитися, обрати шлях дії”: як от: “Вирішив піти з роботи”).

Не “сказано (чи зроблено) вірно”, а “сказано (зроблено) слушно” або “правильно” (“вірно” – тільки в значенні “віддано”), Наприклад: “Ти досить слушно (або правильно) підкреслив ту деталь”, але натомість: “Він вірно, незрадливо служитиме тому, що вважає принциповим для себе”.

Не “приймати до уваги”, а “брати до уваги” або “зважати на…”. Наприклад: “Прошу взяти ці факти до уваги”; “Зваж, що обставини змінилися”.

Не “відноситися до когось або чогось” (в значенні “виявляти свою позицію, оцінку”), а “ставитися”; і не “відноситися до чогось” (в значенні “бути частиною”), а “належати”. Наприклад: “Ви стали гірше до нього ставитися; “Цей вид рослин належить до плодових”; “Ця партія належить до ліберальних сил”.

Не “приймати участь”, а “брати участь”. Наприклад: “Брав участь в опитуванні”.

Не “пішов у батьків (або родичів)” (в значенні “успадкував схожі з ними риси”), а “вдався в батьків”. Наприклад: “Характером дівчинка явно вдалася в батька, хоч зовні скидається більше на маму”; “І в кого ж ти такий вдався: всі в нашій родині інакші?!”

Не тільки “за походженням”, а й “з походження” або просто “походженням”. Наприклад: “Він етнічним походженням – напіврумун, напівєврей”; “З походження вона була шляхтянкою”.

Не “по питаннях”, “по справах” (і вже поготів не “по питаннЯМ”, “по справАМ”), а “з питань”, “зі справ”, “у справах”. Наприклад: ” Вам потрібно до заступника директора з комерційних питань”; “Я приїхав сюди у справах”; “Вона фахово проконсультує Вас із цих справ”.

Не “по мірках”, а “за мірками”, “за мірилами”. Наприклад: “За мірилами Євросоюзу рівень цього готелю ледь вартий 3-х зірок, але в нас йому пафосно приписали аж 5”. (Аналогічно й інші конструкції з “по + іменник в місцевому відмінку”, що характеризують певну ознаку чи відповідність чомусь, слід заміняти конструкціями із “за + іменник в орудному відмінку, як от: “За національністю (а не “по національності”) він угорець”; “За кмітливістю (а не “по кмітливості”) вона всіх їх перевершує”; “За фахом (а не “по фаху”) я вже не працюю”).

Не “в розстрочку”, а “на виплат”. Наприклад: “Придбайте ноутбук на виплат, і вносьте щомісяця впродовж року по 1000 гривень”.

Не “на рахунок чогось”, а “щодо (або стосовно) чогось”. Наприклад: “А тепер кілька слів щодо творчості Мікеланджело”; “Стосовно вашої пропозиції подумаємо”. (Словосполучення “на рахунок” доречне тільки тоді, коли йдеться про конкретний рахунок (особовий, банківський тощо), як от: “На рахунок нашої фірми нарешті надійшли сподівані кошти”).

Не “таким чином” (коли вказівка на висновок чи підсумок), а “отже”. Наприклад: “Отже, здійснений аналіз дає підстави відкинути попереднє припущення”. (“Таким чином” – лише при вказівці на спосіб здійснення чогось: наприклад, “Зроби це ось таким чином” (або “в такий спосіб”, або “так”).

Не “так як” (в значенні сполучника перед вказівкою на причину чогось), а “бо”, “бо ж”, “тому що”, “оскільки”, “через те, що”. Наприклад: “Ми не змогли побачитися, бо я виїхав з міста на кілька годин раніше, ніж він приїхав”; “Оскільки Ви надіслали статтю лише вчора, в найближче число часопису вона не потрапить, тільки в наступне”; “Через те, що в Україні зберігається високий рівень корупції, чимало іноземних підприємців побоюються робити інвестиції в нашу економіку”. (Конструкція “так, як…” вживається українською мовою не як сполучник причини, а лише в значенні вказівки на спосіб здійснення чогось, як от: “Зроби це так, як зробив він”).

Не “привести до…” (коли йдеться про спричинення певного наслідку), а “приЗвести до..”. Наприклад, “Тривале спілкування цих двох мислителів приЗвело до видання цікавої книжки їхніх діалогів”; “Моя недалекоглядність приЗвела до багатьох втрат”. (Дієслово “привести” доречне лише в значеннях “супроводити в певне місце”, “надати комусь певного стану”, “доправити до сподіваної мети” як от: “Нарешті він привів нас за потрібною адресою”; “Ця подія привела її в захват”; “Сумлінне навчання приведе Вас до глибоких знань”).

Не “стати в нагоді” (в значенні “виявитися корисним, пригодитися”), а “стати у пригоді”. Наприклад: “Ти гадаєш, ця річ стане тобі у пригоді (а не “в нагоді”) під час мандрівки?” (Слово “нагода” вживається лише в значенні “шанс, привід, підстава щось зробити”, як от: “Щойно трапиться нагода побачитися з ними, неодмінно перекажу їм Вашу пораду”; “Москві і її посіпакам в Україні не вдасться зірвати нагоду для українського православ’я здобути Томос про автокефалію”.

Не “поверхневий”, а “поверховий” (в значенні “обмежений”, “далеко не повний”, “початковий, що потребує дальшого вдосконалення”. Наприклад:, “У нього ще досить поверхові знання в цій галузі”; “Без відповідної апаратури діагностика буде поверховою та неточною”; “Французьку він опанував лише поверхово і не міг повноцінно спілкуватися з носіями мови”. (“Поверхневий” – лише тоді, коли йдеться про фізичну поверхню: як от: “поверхневий шар грунту (чи води)”.

А які ще кальковані або хибні вислови ви б порекомендували замінити правильними українськими формами?

Допис О. Бродецького, Мова на часі

Відсьогодні починає діяти новий “Український правопис”

Фінальний текст нової редакції “Українського правопису” опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук 3 червня і з цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції Правопису.

Про це повідомляє прес-служба МОН.

“З цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції Правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема в офіційно-діловому стилі мовлення”, – йдеться у повідомленні.

Водночас, як додали у міністерстві, зараз розробляється план імплементації нової редакції “Українського правопису”. Цим документом, зокрема, буде передбачено терміни та етапи впровадження змін в освітній процес.

У МОН нагадали, що 22 травня 2019 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову № 437 “Питання українського правопису”, якою схвалено нову редакцію “Українського правопису”.

Документ підготувала спеціально створена Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли вчені-мовознавці Національної академії наук та національних університетів з різних регіонів України. Склад комісії затверджений розпорядженням КМУ від 17 червня 2015 року № 416.

У серпні-вересні 2018 року відбулося громадське обговорення пропонованих змін, під час якого надійшло понад 3000 пропозицій від наукових установ, закладів освіти, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також окремих громадян, додали у МОН.

Як повідомляв Укрінформ, зміни у Правописі можна поділити на дві великі групи: власне зміни у написанні слів і варіантні доповнення до чинної норми.

Без варіантів тепер вживаються слова: проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-) плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк.

Разом пишуться слова: мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт, а також слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-: архіскладнúй, гіпермáркет, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль.

Злитно пишемо слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт.

Пишемо нарізно без дефіса – пів хвилини, пів яблука, пів Києва, але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць.

Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Трубецькúй, але Толстóй.

Впроваджено зміни в окремих словах, зокрема, священник (як письменник).

Слід писати разом складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір.

Слова щодо яких допускається правописна варіантність: слова іншомовного походження (Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р, аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія).

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.

У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна, кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт.

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, Промете́й, Таї́сія, Теодо́р.

У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.

Вживатимуться варіантні форми родового відмінка: ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си.