Львів увійшов у топ-10 міст світу за економічною ефективністю

Львів посів восьме місце у рейтингу Top 10 Smart Locations of the Future 2019/20спеціалізованого видання Financial Times – FDі Magazine. Про це повідомляє Tvoemisto.tv з посиланням на The Village Ukraine.

Київ у цьому рейтингу посів п’яту сходинку. Рейтинг враховував, зокрема, вартість квадратного метра щорічної оренди офісів, номера у центрі міста за одну ніч, середню зарплату, податок на прибуток, вартість створення підприємства і реєстрації права власності.

Перше місце займає місто Скоп’є в Македонії. У рейтингу також Софія (Болгарія), Каунас і Вільнюс (Литва), Гданськ і Вроцлав (Польща), Ясси (Румунія), Ханой (В’єтнам).

Львів увійшов до ТОП-5 найдемократичніших міст України

Експерти Українського незалежного центру політичних досліджень в рамках проекту USAID «Громадяни в дії» провели дослідження «Індекс демократичності міст» за 2018 рік.

В оприлюдненому звіті Львів у п’ятірці найдемократичніших міст України. Серед лідерів — Чернівці, Київ, Хмельницький, Львів та Краматорськ.

Як розповів експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба, експерти досліджували 12 документів, що встановлюють процедури прозорості, підзвітності та відкритості щодо участі громадян в ухваленні рішень.

«Зокрема, це — Статут територіальної громади, регламент міської ради, положення про постійні комісії, громадські слухання, е-петиції та інші. У кожному з цих „інструментів“ встановлені критерії відповідності кращим стандартам місцевого самоврядування, зокрема, було визначено 105 критерій і проаналізовувались саме проекти рішень. Відповідно, визначені оцінки цих документів, які працюють в місті Львові. Із 12-ти рішень, у Львові відсутній один інструмент — громадська експертиза діяльності виконавчих органів влади. Хоча варто сказати, що закон не вимагає введення такого інструменту, але вже вісім обласних центрів запровадили таку процедуру, і вона успішно діє. Загалом, — коментує Максим Лациба, — варто відзначити, що Львівська міська рада зробила величезний крок вперед щодо розвитку інструментів демократії. Із 12-ти інструментів — 9-ть було змінено, покращено. До прикладу, ухвалений новий Статут, нова редакція місцевої ініціативи, громадських слухань, запроваджена детальна процедура звітів депутатів, міського голови, покращена робота депутатських комісій, запровадили бюджет участі та уже модернізували його, місцеві ініціативи, дещо покращені загальні збори громадян».

Згідно із дослідженням, Львів за останні роки «підріс» на 14 пунктів. За результатами аналогічного дослідження у 2016-му році, Львів посів 18 місце із 48.

Начальник управління «Секретаріат ради» Юрій Лукашевський зазначає, що головною метою є дієвість інструментів місцевої демократії для мешканців: «Приємно, що величезний обсяг роботи, який був проведений за останні два роки Секретаріатом, депутатським корпусом щодо напрацювання юридичних інструментів участі для мешканців, був помічений експертами на національному рівні. Це Статут міста – базовий документ, окремі положення щодо громадського бюджету, електронних петицій, місцевих ініціатив, нове Положення про громадське слухання, тощо. Завдяки цьому Львів зумів піднятись одразу на 14 позицій. Але наголошу, що основна мета цієї діяльності є не участь в різноманітних рейтингах, а створення справжніх дієвих інструментів демократії. Завдяки цьому мешканці можуть використовувати їх нащодень, брати активну участь в міському житті і впливати на рішення Львівської міської ради».

Додамо, що у рамках дослідження, яке проводилося в травні-серпні 2018 року, було проаналізовано процедури 24-ох обласних центрів, що регулюють доступ жителів до управління своїми населеними пунктами. Під час дослідження експерти проаналізували 300 рішень місцевих рад.

Найнижчі показники демократичності виявилися у Харкові (38%) і Житомирі (29%).

Загальна середня якість місцевої демократії в 2018 році в обласних центрах – 55%.

П’ять найкрасивіших Ратуш західної України

Ратуші — органи міського самоврядування в містах Західної і Центральної Європи, які не мали магдебурзького права.Такі міста ще називали ратушними. Оскільки наша країна знаходиться в самому серці Європи, то й не дивно, що на території України налічується так багато ратуш, серед яких є справжні архітектурні дива.

Львівська ратуша

© vlad.vasylkevych_

Це пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Чотириповерхова споруда побудована з цегли у стилі класицизм. Ратуша має внутрішній дворик, а над будівлею підноситься вежа з годинником.

Сучасна вежа львівської ратуші має висоту 65 метрів і є найвищою в Україні. Історик Францішек Яворський стверджує, що будівництво тривало у 1827–1835 роках за спільним проектом Франца Трешера і Йозефа Маркля, затвердженим у Відні. Вартість будівництва — 800 тисяч золотих ринських.

Чернівецька ратуша

Чернівецька ратуша — одна з найкрасивіших ратуш Західної України і пам’ятка архітектури національного значення.

Побудована ратуша протягом 1843 -1847 років будівельною фірмою Менделя Амстера під керівництвом Адольфа Маріна та архітектора Андреаса Мікуліча.

Триповерхова будівля з високою баштою та внутрішнім двориком, збудована у стилі пізнього класицизму, дуже гармонійно влилась в архітектурний ансамбль міста. Такий стиль забудов був характерний практично для всіх тогочасних ратуш на території Королівства Галичини та Володимирії.

Ратуша в Дрогобичі

Дрогобицька ратуша — споруда у стилі класицизм з елементами еклектики, збудована у 20-х роках ХХ століття. Частину попередньої ратуші було розібрано та добудовано за новим проектом, а над уцілілою частиною надбудовано третій поверх. Її архітектором був Мар’ян Нікодемович.

Триповерхова будівля збудована з цегли, має внутрішній дворик, оточений з усіх сторін стінами ратуші. З вежі відкривається чудова панорама, що охоплює практично все місто Дрогобич.

Ратуша в Снятині

Снятинська ратуша — це пам’ятка архітектури у стилі класицизм, вважається однією з найгарніших і найвищих ратуш в Україні. Висота будівлі сягає 50 м, її вежу видно за кілька кілометрів, ще на під’їзді до міста. Вона поступається за висотою лише Львівській ратуші.

Прекрасна споруда є родзинкою і візитівкою міста, її зображують на емблемах, медалях, сувенірах. Архітектор ратуші Йосиф Шрейбер врахував сейсмічність зони розташування і властивість грунтів скелястого пагорба, адже ратуша стоїть на відмітці 270 м над рівнем моря. Годинник на ратушній вежі, циферблати якого розміщені з чотирьох сторін, кожні 15 хвилин сповіщає мелодійним дзвоном жителів міста про час.

Бучацька ратуша

Бучацька ратуша — унікальна пам’ятка архітектури національного значення у місті Бучач на Тернопільщині. Споруда в стилі рококо була зведена у 1751 році завдяки активній фінансовій підтримці графа Миколая Потоцького.

Збудували її на на головній Ринковій площі всього за один рік. Ратуша в Бучачі — творіння двох талановитих майстрів: Бернарда Меретина, який відав безпосередньо її спорудженням, і Іоганна Георга Пінзеля, що займався зовнішнім оздобленням будівлі.

Бучацька ратуша за скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв не має аналогів в архітектурі України XVIII століття.

Джерело: discoverukraine.com.ua

5 вуличних фотографів, які цікаво фотографують Львів

Розповіді про фотографів, які знімають вулиці та обличчя Львова, і на яких точно варто підписатися. Львів і його герої по обидва боки об’єктива:

Юрко Дячишин
(InstagramFacebookсайт)

Один із найвідоміших вуличних фотографів Львова, знімки якого публікувалися в New York Times, Telegraph, Der Spiegel, La Repubblica, The Wall Street Journal, Washington Post і багатьох інших міжнародних виданнях. Прославився документальною серією робіт Slavik’s Fashion і Slavik Super Star про львівського бродягу-модника Славка — її навіть видали у вигляді книги.

Вуличною фотографією займається вже 14 років, щодня знімаючи і документуючи життя Львова, а пізніше показує її на виставках навіть у таких далеких країнах, як Австралія і Камбоджа. Велику колекцію львівських фото Юрія можна побачити на його сайті. Наприклад, дві серії знімків “Лавки” — про людей і речі, які були зняті в різний час на одних і тих же лавках на проспекті Свободи у Львові.

Тарас Бичко
(InstagramFlickrFacebookсайт)

Цього року фотографії Тараса потрапили у британську книгу “100 Great Street Photographs”, а в 2016-му він став “Фотографом року” в жанрі вуличної фотографії у конкурсі від National Geographic. А ще разом з колегами він заснував 380Collective — спільноту стріт-фотографів України, мета якої — популяризувати вуличну фотографію.

Він працював над ним рік, щодня виходячи на вулиці Львова у пошуках цікавих кадрів. У результаті вийшла серія чорно-білих фотографій з концептуально важливою грою світла і тіні на кожному знімку.

Paul Alabama
(InstagramFlickrFacebookсайт)

Під псевдонімом Paul Alabama ховається вуличний фотограф Павло Пастушенко. Він знімає вулиці та героїв міста, частіше в кольорі, рідше — в монохромі. Любить фіксувати міські парадокси, гру кольору і форми, а ще — вміє тонко помічати кітч.

Костянтин Смолянінов
(ЖЖ,​ Facebook, сайт)

Почав захоплюватися вуличною фотографією на початку двотисячних, і з тих пір періодично радує публіку новими проектами. Один із найвідоміших — Street Theography, про “конфлікт віри і показної релігійності” на вулицях наших міст, у тому числі й у Львові. Фотографії для нього автор знімав сім років — з 2006-го по 2013-й.

Свіжі знімки Костянтин майже щодня публікує в ЖЖ (так, саме там, ніяких інстаграмів). Особливу пристрасть відчуває до львівської бруківки — її знімків в архівах фотографа багато, і всі різні. Не знімає туристичні місця, найчастіше в його фокусі — задвірки міста і його персонажі.

Михайло Кулик
InstagramFlickr Facebook

Михайло Кулик — молодий фотограф зі Львова, випускник місцевої фотошколи імені Дієго Марадони. Вуличною фотографією займається порівняно недавно, при цьому його знімки регулярно відзначають у різних фотоспільнотах.

Михайло знімає Львів у кольорі і часто ділиться своїми кадрами в Instagram і на Flickr. У його об’єктив потрапляють люди похилого віку, студенти, військові у незвичайних ракурсах або антуражі, і, звичайно ж, львівські вулиці. Втім, не тільки львівські — у Михайла можна знайти безліч фотографій з інших міст, де він побував.

Фото: Михайло Кулик, Костянтин Смолянінов, Тарас Бичко, Юрко Дячишин, Paul Alabama

Автор: Надія Дризицька спеціально для bzh.life

Що привезти зі Львова. ТОП-5 сувенірів

Бажаєте зберегти пам’ять про зустріч зі Львовом якнайдовше? Не повертайтеся додому з пустими руками, придбайте колоритний місцевий сувенір. Редакція «Твоє місто» підготували 5 речей, які можна привезти на згадку зі Львова.

Крам із етно-мотивами. У Львові представлений широкий вибір речей із етнічними елементами. Ви зможете придбати стильний національний одяг та аксесуари. Поціновувачі вишивки мають нагоду купити оригінальні картини, рушники, скатертини, серветки тощо.

Кава. День у рідному місті буде ще приємнішим, якщо ви розпочнете його з львівської кави. Одна філіжанка зарядить енергією й позитивом на весь день.

Шоколад. Бажаєте, щоб від зустрічі зі Львовом залишився солодкий післясмак? Прямуйте в крамницю за шоколадом. Львівські солодощі приємно вразять навіть найвибагливіших ласунів.

Книги. Із культурної столиці України просто неможливо повернутися без цікавої літератури. На львівських полицях можна знайти книги на будь-який смак. У магазинах представлені і новинки, і раритетні видання.

Атрибути із львівською символікою. Зображення головних львівських пам’яток активно відтворюють на різноманітній сувенірній продукції. Посуд, магнітики, картини і багато іншого нагадуватимуть вам про приємний час, проведений у Львові.

Автор: Ірина Савченко для Твоє Місто.

15 найкрасивіших залізничних вокзалів України

Ворота міста. Так зазвичай називають вокзали. Адже часто саме залізнична станція – це перше, що бачать гості, які приїздять на екскурсію, у справах чи до родичів у місто.

Інколи вокзал можна побачити тільки мигцем, з вікна потяга, прямуючи до зовсім іншого міста. Та краса чи оригінальність споруди можуть залишитися у пам’яті надовго. В Україні – вдосталь вокзалів, які були зведені більш ніж 100 років тому. Багато і таких, що постали кілька років тому, та в оригінальності не поступаються спорудам з історією.

Львівський залізничний вокзал

Львівський вокзал теж один із найвідоміших та найвідвідуваніших. Адже саме місто Лева останніми роками завдяки розвитку туристичної сфери стало туристичною Меккою! І перше, що бачать гості міста, – це вокзал. Цікаво, що саме вокзал Львова відкрили першим на території сучасної України, у 1861 році. Тож львів’яни можуть пишатися такою першістю. У середині 19 століття Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії. Тож менш ніж за три тижні після відкриття вокзалу до Львова прибув перший потяг з Відня! Під час Другої світової війни вокзал сильно постраждав. Тож у післявоєнні роки тут відбулася перебудова. Остання реставрація вокзалу датується 2001 роком. У 2020 році закінчили реставрацію площі перед вокзалом та працюють над сквером та дорогою, яка веде до площі.

Дніпровський вокзал

Головний залізничний вокзал міста Дніпро – один з тих, який може похвалитися давньою історією. На правому березі Дніпра перші залізничні будівлі було споруджено ще у 1884 році. Тоді станція мала назву «Катеринослав». Тільки у 1926 році її було перейменовано. Відтоді її почали іменувати «Дніпропетровськ», як і саме місто, яке тоді ж отримало нову назву.

На жаль, під час Другої світової війни будівлю вокзалу було зруйновано. Відбудувати її вдалося тільки у 1956 році. Відтоді станція і зберігає свій вигляд.

Залізнична станція Жмеринка

Зовнішній вигляд Жмеринської станції вражає. Стиль – український модерн у поєднанні з ренесансом. До слова, вокзал Жмеринки став одним із перших, зведених у новому стилі. Архітектори, плануючи проект, намагалися зробити його схожим на вокзал у баварському Мюнхені. Збудований у 1865 році, нині це пам’ятка архітектури місцевого значення. Існує навіть легенда, що новий вокзал нібито приїхав подивитися цар Микола ІІ, при огляді споруди він висловився не зовсім цензурно. Архітектор Зіновій Журавський сприйняв це як негативний відгук царської особи і буцімто наклав на себе руки. Хоча насправді таким чином Микола ІІ висловив свій захват величною будівлею. І, як свідчать історичні джерела, архітектор продовжував працювати у місті ще принаймні 10 років.

За більш ніж 100 років існування вокзалу не вдалося зберегти свій первісний вигляд. Багато що з пишного убранства було зруйновано. Реставрації станція дочекалася аж у 2011 році. Ремонтні роботи тривали 2 роки.

Куп’янськ-Вузловий вокзал

Маленьке селище, у якому мешкає менше 10 тисяч жителів, має досить великий вокзал. Зведений у 2009 році до 18-ї річниці проголошення Незалежності України. Правда, до того тут теж були станції. Дві будівлі, одній – півстоліття. Інша – старіша. Її звели наприкінці 19 чи на початку 20 століття. Точна дата невідома. Ці споруди нині туляться поруч з новою, сучасною будівлею. Оскільки новий вокзал справляється із пасажиропотоком, старі будівлі давно закриті. Великий вокзал у невеликому містечку виявився вкрай необхідним. Адже сюди з’їжджаються потяги з 5 напрямків. Головний – на Харків.

Залізнична станція Кривого Рогу

Головна залізнична станція Кривого Рогу вражає красою. Коли дивишся на вокзал, то виникає враження, що і не станція це зовсім, а пряничний будинок із казки про Гензеля та Гретель. А влітку навколо – кущі червоних троянд, це тільки підкреслює казковий вигляд споруди. Справа в тому, що навколо вокзалу облаштували сквер. Загальна площа якого – 0,98 га. З’явився він ще всередині 20 століття. Саму станцію звели раніше. У 1884 році. Тоді вона мала назву «Долгінцево». Деякі місцеві мешканці, пам’ятаючи історію, досі так її називають. Хоча сучасну назву «Кривий Ріг-Головний» вона отримала ще в 1979 році.

Вокзал у Козятині

Козятинський вокзал – теж з розряду незвичайних. Ще у 1899 році станція «Казатинъ» входила до розряду найкращих у всій Російській імперії. Вже у ті роки вокзал міг водночас приймати та відправляти кілька потягів. На той час ця станція була однією з трьох на українських землях, яка мала власну електростанцію. А убранство вокзалу вражало: витончені орнаменти, ошатні меблі. Легендарною стала бронзова люстра, яка прикрашала буфет. За розповідями місцевих, її намагалися вивезти німці у часи Другої світової війни. Та люстру встигли довезти тільки до Одеси. І подейкують, що саме вона прикрашає нині Одеський оперний театр.

Нині вокзал – пам’ятка архітектури 19 століття. Востаннє реставрували станцію Козятина у 2011–2012 роках.




Київський залізничний вокзал

Київський вокзал, мабуть, знайомий чи не кожному. Щороку столицю України відвідують мільйони гостей. Левова частина візитерів приїздить до Києва саме на залізничний вокзал. Станція об’єднує 3 вокзали: Центральний, Південний та Приміський.

У столиці України залізнична станція почала діяти ще у далекому 1870 році. Відтоді вокзал розширювався, бо пасажиропотік з роками тільки збільшувався. За часи свого існування станція була 7 разів перебудована. Востаннє – у 2001 році. Тоді до Центрального вокзалу прибудували Південний. Їх об’єднали пішохідним переходом. Також перед новим вокзалом облаштували площу, на якій звели церкву. Цікаво, що прототип Південного вокзалу планували збудувати ще на початку 20 століття. Та втілити у життя цей проект вдалося тільки за 100 років, у 21 столітті.

Луцький вокзал

Саме Луцький вокзал було зображено на спеціальних марках, випущених Укрпоштою до 75-ї річниці утворення Волинської області. Марка побачила світ нещодавно, на початку 2015 року. Та через обмежений наклад уже встигла потрапити до колекцій філателістів.

Сам вокзал у Луцьку – досить монументальна споруда. Звели його в 1959 році. Хоча пасажирську залізничну станцію місто мало і раніше, проте в іншому місці. До слова, електрифікувати вокзал вдалося тільки за часів незалежності. А масштабної реконструкції станція дочекалася вже у 2013 році.

Ніжинська станція

Ніжинській залізничній станції – 148 років! Саме таку дату тут відсвяткують у грудні 2016 року. Коли станцію зводили, то не обійшлося без курйозу. Вокзал збудували за 5 кілометрів від міста. Звісно, це неабияк обтяжувало пасажирів. Подейкують, що таке розташування стало покаранням для міста. Адже місцеві не захотіли давати хабар керівництву російської залізниці. Та з часом станція тільки розросталася. Пасажиропотік збільшувався щороку. Вже у 1919 році через станцію Ніжин було перевезено 90 тисяч осіб. Друга світова стала як для Ніжина, так і для вокзалу, трагічною сторінкою. Під час бомбардування німцями на станції загинуло близько 3 тисяч осіб.

Востаннє реконструкцію на вокзалі здійснювали у 1999 році. І нині станція у Ніжині не втрачає своїх позицій і вважається однією з найважливіших на залізничних магістралях України.

Одеська залізнична станція

Прекрасна Південна Пальміра! Одеський вокзал не міг бути чимось меншим, ніж пам’яткою архітектури. Спроектував станцію архітектор Віктор Шретер. Саме йому станція завдячує неокласичному стилю. Вокзал почав приймати пасажирів у 1884 році. Друга світова війна залишила непоправні ушкодження на цій споруді. Тому вокзал перебудували у 1950-х роках з дотриманням стилю старої будівлі.




Ужгородський вокзал

Сучасного вигляду Ужгородський вокзал набув після реконструкції у 2004 році. Варто зазначити, що після неї обличчя станції змінилося до невпізнанності. Певний час світлина саме цього прикордонного вокзалу прикрашала стартову ітернет-сторінку Укрзалізниці. І не випадково. Особливо красиво станція виглядає ввечері.

Попри сучасний вигляд станції, історія вокзалу розпочалася ще наприкінці 70-х років 19 століття. Вже тоді Ужгород було сполучено з Віднем та Будапештом.

Харківський залізничний вокзал

Наприкінці 19 століття вокзал Харкова був одним з найбільших у Російській імперії. Першу будівлю станції відкрили ще у 1869 році. Проте вона неодноразово була зруйнована. Споруду, що нині приймає гостей з усієї України та з-за кордону, звели в 1952 році. З того часу станція тільки розбудовувалася. Сьогодні будівлі вокзалу займають площу 32 600 м², і це без платформ і тунелів, які розмістилися на 33 100 м².

Чернівецька залізнична станція

Саме вокзал столиці Буковини складав конкуренцію Львівській станції. Хоча зведений дещо пізніше (1866 рік), проте швидко набував популярності. Адже Чернівці було одним із стратегічних міст Австро-Угорської імперії, столицею Герцогства Буковина. У зв’язку з цим вирішено було звести нову станцію. Ввели її в дію у 1909 році. Зведений у стилі модерн, вокзал нагадував святилище язичницької богині Іріди, яка гостинно зустрічала гостей. Не бракує тут і християнських символів – янголята були покликані символізувати гостинність буковинців.

Відбудовували вокзал після Першої світової війни. Востаннє реставрація станції пройшла у 1999 році.

Чернігівський вокзал

Ще одна будівля з розряду казкових. Адже на вигляд – як ляльковий будиночок. Місцеві переповідають, що споруду вокзалу було зведено за ескізами німецького військовополоненого Ганса (прізвище не збереглося). Після закінчення війни чоловік не повернувся на батьківщину до Мюнхена, бо його сім’ю було вбито. Тож він оселився у Чернігові.

У 1999 році станцію реконструювали. Тоді ж вокзал і отримав статус пам’ятки архітектури.

Станція Шепетівка

Шепетівка зведена ще у 1873 році. Перебудовувалася у 1952-му. Місцеві вважають станцію однією з родзинок населеного пункту. Гості міста помітили, що будівлю вокзалу щороку фарбували наново. Сам вокзал та навколишня територія виглядають досить ошатно. Поруч з вокзалом – площа Кирпи. У свій час на цій території намагалися навіть звести багатоповерховий будинок. Та жителям Шепетівки вдалося відстояти привокзальну площу, і нині тут вдосталь простору.

Книги про Львів, які варто прочитати

Зараз Ви побачите список з 20 книг із різних років та жанрів, але у них всіх є спільна риса – центром, головним героєм розповіді є Львів.

Його неповторний колорит, сформований віками, розстріляний гарматами війни та відроджений із новим, ще не до кінця сформованим, обличчям присутній у цих книгах. Деякі з них уже глибоко втягнули в себе гіркуватий дух часу, а інші ще пахнуть друкарнею. Із світлин на їх сторінках на нас дивляться ті хто будував це місто до нас. Їхні палітурки захоплено розглядатимуть ті, кому ми залишимо наше місто. Книжки про Львів… (Фотографії Старого Львова)

Георгій Маценко, «Славетні гості міста Львова»

Якщо хочете знати, які відомі люди  приїжджали до Львова та яке враження в них склалося, прочитайте цю книжку. В легкій, невимушеній манері автор описує, як Оноре де Бальзак у місті пив вино та грав в карти, що говорив про місцевих дівчат Казанова та з якою метою у серце Галичини приїздив Петро I.

Юрій Винничук, «Танґо смерті»

Письменник, який любить писати про Львів, цього разу описує місто у двох періодах – довоєнному та у наш час. Сюжетні лінії героїв двох історичних етапів тісно переплітаються один з одним,змушуючи читача буди постійно насторожі.

Андрій Курков, «Львівська гастроль Джимі Хендрікса»

У  цьому романі над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили… американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса.

Галина Вдовиченко, «Бора»

Авторка описує історію скромної дівчини Христини, яка неочікувано для себе отримала в подарунок маєток у Львові і намагається зрозуміти,за що і чому, паралельно забираючи до себе подругу, дівчину-підлітка та безпритульних тваринок.

Андрій Кокотюха, «Адвокат із Личаківської»

Ювілейна п’ятдесята книга письменника і журналіста Андрія Кокотюхи – детективна історія про киянина,який вирвався із в’язниці і тікає від царської влади до Львова. Події у книзі розгортаються на початку ХХ століття.

Роман Іваничук, «Манускрипт з вулиці Руської»

Справжній шедевр про середньовічний Львів. Доки існуватиме Львів і притягуватиме до себе людей незбагненною магією, доти кожне нове покоління буде читати цей самобутній роман, щоб глибше відчути таїну славного міста.

Ілько Лемко, «Львів.Місто кохання»

За словами автора, роман створений із справжніх історій кохання, які письменник відшуковував у численних хроніках та документах Львова. «Львів має такі історії кохання, які не має жодне місто світу» – впевнений Ілько Лемко.

Любко Дереш, «Архе»

Аутентична українська мова, галюцинації, містика,конспірація – все це у третій  книзі письменника. Те, що спершу виглядає легковажною історією, виявляється заплутаним філософським одкровенням.

Андрій Козицький, Степан Білостоцький, «Кримінальний світ старого Львова»

Наскільки багато ви знаєте про катівське ремесло у Львові? Хто такі ціпаки та що вони робили у місті Лева? Чи про львівський будинок розпусти та які дівчата там працювали? Це та багато інших цікавинок кримінального світу Львова XIV – XIX століття є у книзі, яка написана викладачами Львівського університету.

Мечислав Опалек «На щербатім львівськім бруці»

Автор книги – з українсько-польської сім’ї, здобув визнання книгами з історії культури та побуту Старого Львова. У цій книзі ви знайдете любовні історії , галасливі ярмарки, забави і фестони,що відбувалися ще у Старому Місті.

Бартоломей Зіморович, «Потрійний Львів: Leopolis Triplex»

Праця львівського історика, радника і бургомістра XVII ст. Юзефа Бартоломея Зіморовича охоплює період з 1270 до 1632 року; містить вступ, у якому автор намагається відтворити походження русинів (українців) та три розділи історії міста за періодами домінування у ньому трьох різних народів – “Львів руський”, “Львів німецький” та “Львів польський”. При роботі над хронікою Зіморович використав документи міського архіву, спогади та історичні праці сучасників, власні спомини. Сучасний український переклад з львівського латиномовного видання 1899 р. доповнений передмовою і коментарем.

Ігор Мельник, «Вулиці Львова»

Нова книга Ігора Мельника «Вулиці Львова» знайомить читачів з вулицями та площами Львова, цікавими будівлями та пам’ятками столиці Галичини, визначними подіями в історії міста, що створене розумом і працею багатьох поколінь не лише українців, але й поляків, німців, євреїв, росіян, вірмен, для яких місто протягом сторіч було центром національного та релігійного життя.

Іванова Анастасія , Бондаренко Євгеній , Савченко Євген, «За львівськими брамами»

У книжці-альбомі – таємниці і багатство Львова, сховані від сторонніх очей. Під’їзди за відчиненими і закритими брамами, за якими співіснують минуле й сучасне.

Сидоряка Настя , Царик Михайло, «Львів — місто натхнення. Література»

Ця книжка — унікальний формат путівника, реального й уявного як сама література. Під однією обкладинкою тут зібрано авторські тексти про Львів, короткі довідки про тих, хто творив і досі творить літературний терен міста — письменників, перекладачів та літературознавців з різних епох та культур, а також локації, де відбуваються найцікавіші довколалітературні події.

Сендс Філіп, «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова»

Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля призвели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.

У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.

На обкладинці використано фото, люб’язно надане Нікласом Франком.

Радковець Петро, Радковець Іван, «Таємниці львівських левів»

«Таємниці львівських левів» – книжка авторських легенд-казок відомих у Львові гідів – братів Івана і Петра Радковців.

Читачі довідаються, чому годинники на вежах і ратуші у Львові показують різний час, як двоє братів шукали на дні львівських ставків скарб свого батька, що сталося зі скупим Мартином та де можна знайти легендарний меч майстра Шварна. А п’єску «Нездійснені бажання» можна поставити на шкільній сцені, щоб довідатися, чому розсипалися в порох книжки друкаря Олексія.

Ю. Николишин, «Віч-на-віч зі Львовом»

Де б ти не був, завжди живеш зі Львовом, аби запалювати серце дивною незбагненною радістю від якогось магічного контакту з ним…

Перед читачами – емоційно оповідь про вулиці і будівлі, про церкви і пам’ятники, про архітектуру та історію чудового міста – Львова.

Книга призначена для всіх, хто любить Львів, і цікавиться його історією.

Зьобро Оксана, Юлія Тунік-Чорна, «Різдво у Львові»

Книга про Різдво у Львові: як прикрашають місто, що готують, чим радують туристів Вона перенесе вас на свято в затишний, казковий Львів.

Сашко Дерманський, «Лавка тітоньки Мальви»

Легка дитяча книга чудово підійде для прочитання всією родиною. Головні герої книги повинні врятувати Різдво: повернути дідусю-казкарю чарівну книгу.

Курков Андрiй, «Маленьке левеня і львівська мишка»

Казка, яку написав відомий у всьому світі прозаїк Андрій Курков, вийшла дуже львівська, адже головними героями є маленьке левеня, що народилося у Львівському цирку, і мишка, мешканка однієї з львівських вулиць. Це казка про те, що той, хто боїться, завжди здається меншим, аніж є насправді, і навпаки: той, хто безстрашно рятує друга, відразу виростає в очах інших. Ілюстрував казку Мар’ян Пирожок, художник, який давно і зі смаком малює Львів. Отож книга стане своєрідною прогулянкою закапелками Львова.

Джерела: Твоє Місто, Видавництво Старого Лева, Апріоріukranews.com

Два львівські виші потрапили в топ-5 найпопулярніших ВНЗ України

У Міністерстві освіти і науки України оприлюднили рейтинг з десяти вищих навчальних закладів, які найчастіше обирали вступники цього року.

Про це повідомила прес-служба відомства.

Так, у КНУ подали 58тис 851 заяву від 27тис 112 вступників, у КПІ – 50тис 226 заяв від 20тис 952 вступників, у ЛНУ – 48тис 937 заяв від 22тис 790 вступників.

«Цей рейтинг свідчить, що, попри поширену думку, багато вступників обирають не лише столичні виші, а й регіональні – у Львові, Чернівцях, Харкові. Причому, цю тенденцію ми спостерігаємо не перший рік. Приміром, торік у рейтингу Топ-10 був Кам’янець-Подільський національний університет, непогані позиції також завжди має ДНУ імені Олеся Гончара», – відзначив директор департаменту вищої освіти Олег Шаров.

На четвертій сходинці ТОП-10 опинилася Львівська політехніка – туди надійшло майже 43,5тис заяв. Бажання вчитися в цьому виші виявили понад 20,5тис вступників.

Майже однакову кількість заяв подали в Київський національний торговельно-економічний університет (34тис 520) та Національний авіаційний університет (34тис 336). Ці виші обрали відповідно 17тис 206 та 18тис 698 вступників.

Далі у рейтингу Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова (28тис 522 заяв від 15тис 933 вступників), Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича (27тис 633 заяв від 13тис 257 вступників) та Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (26тис 697 заяв від 14тис 440 вступників).

Закриває ТОП-10 Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана. Він отримав трохи більше 24тис заяв від 13тис 531 вступника.

ТОП-8 цікавих фактів про Таємну Аптеку

В своїх пошуках цікавого в нашому місту Фотографії Старого Львова завітали в Таємну Аптеку – інтерактивний музей, що розташувався в історичній аптеці “Під Угорською короною” на площі Соборній, 1. Тут аптекарі-історики Катерина та Анатолій розповіли багато цікавих фактів про фармацевтичне життя давнього Львова.

Вітрина аптеки “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

1. Аптека “Під Угорською короною “, в якій знаходиться Таємна Аптека, безперервно працює вже майже 240 років. У 1800 році таких аптек було лише 6 . З тих часів тут майже нічого не змінилось: дубові меблі з елементами декору у стилі необароко, ковані решітки — авторська робота Едгара Ковача, підлога-кахлі, виготовлені на фабриці Левинського. Бачимо – велику увагу приділяли інтер’єру аптеки, все підбиралось ретельно з великою любов’ю. На жаль не збереглась унікальна вітрина аптеки, на якій було витравлено зображення Угорської корони оповитої ліліями. На початку 20 століття ця вітрина вважалась однією з найгарніших у Львові і коли її розбили – це була втрата для всього міста.

Аптека “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

2. Від часу заснування аптеки до наших днів у неї було багато власників. Найдовше цією аптекою володіла родина Піпес-Поратиських. За часів їхнього володіння і відбувся найбільший розвиток цієї аптеки. Піпес-Поратинські займались розвитком курорту Моршин і здобули ексклюзивне право на продаж лікувальних вод в своїй аптеці. На основі моршинської води, родина Піпес-Поратиських розробила особливу лінію жіночої косметики. Львівські пані шикувались у довжелезні черги за чудодійними кремами “Селеста”, ”Султанна”, ”Крем Східної краси”. Родина володіла цілим будинком і це давало можливість працювати цілодобово.

Оригінальний історичний посуд аптеки “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

3. В нашій аптеці “ Під Угорською короною” сформовано виставку автентичного аптечного посуду кінця 19 початку 20 століть. Експонати нам люб’язно надав приватний колекціонер. У виставці зібраний посуд з-під найпопулярніших лікарських засобів як місцевих так і іноземних виробників, і також посуд відомих львівських аптек. А найціннішим у цій виставці є посуд нашої аптеки зі збереженою етикеткою, на якій нанесено символ нашої аптеки та зазначений спосіб приймання ліків де міра — кавова ложка. Вже тоді у львів’ян кава користувалась більшим попитом аніж чай. Уявіть собі – цій етикетці більше ніж 100років!

Посуд аптеки “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

4. Вже в 16 столітті аптекарська справа була шанованою та поважною. Часто аптекарі лікували людей від небезпечних хвороб — тифу, чуми. Вони ризикували своїм здоров’ям заради людей. Тому у ті часи почали з’являтись ікони на яких символічне представлення Христа у образі цілителя-чоловіколюбця, яке вказує на благородний характер медичних професій – аптекаря, лікаря, саме вони покликані допомагати людям і полегшувати їх тілесні страждання. Оригінал цієї ікони знаходиться у місті Вердер (Німеччина), датується ікона 16-17століттям. Ми розмістили в нашій аптеці копію такої ікони, адаптовану до стилю і техніки традиційної української ікони для того щоб ми могли зрозуміти чим лікує Ісус – це допомога, терпіння, любов, віра, благодать.

Аптека “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

5. Під час ремонтних та реставраційних робіт в аптеці знайшли підвальне приміщення, яке ніяк не використовувалось. Нас дуже здивувало, що в такому багатофункціональному приміщенні є незадіяне підземелля. Нам вдалось з’ясувати що це приміщення слугувало аптекарям як лабораторія у якій вони розробляли та досліджували нові ліки, експериментували, проводити досліди. Можливо саме в таких аптечних лабораторіях фармацевти зробили свої винаходи такі як бехерівка, туш для вій, маргарин, дитяче харчування, лейкопластир.

Люстра аптеки “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

6. У сиву давнину, коли аптекарська справа тільки-но з’явилась у нашому місті, перші фармацевти збирали різні трави і мінерали та досліджували їхні властивості щоб зрозуміти, чи не нашкодить та чи інша речовина, чи може вона лікувати.

Для цього у велике коло, підвішене на мотузці до стелі, закладали мензурки з різними рідинами, порошками і травами, і починали нагрівати, охолоджувати, розводити водою, тобто усіляко експериментували.

І от одного разу, пізно ввечері, коли всі досліди вже були закінчено,один молодий фармацевт згадав, що забув у лабораторії свого капелюха. Коли він повернувся і відчинив двері, то побачив, що темна кімната освітлена теплим м’яким світлом. Це світилися мензурки з реактивами, залишені у лабораторії
Таким чином фармацевти відкрили для людства люмінофори – речовини, які світяться у темряві і сьогодні використовуються при виготовлені фарб, іграшок, побутової техніки. А кола з різнокольоровими мензурками стали використовуватися в інтер’єрі як світильники. Чи бачили ви колись такий?

Посуд аптеки “Під Угорською Короною” у Львові на площі Соборній, 1

7. Подейкують, що саме в цій аптеці у таємній лабораторії працював останній львівський алхімік Збігнев Дуніковський. Він створив апарат, який зміг би перетворювати звичайний пісок на золото, відтворити своєрідні властивості філосовського каменю. Збереглись свідчення світової преси що з першої спроби добування золота на своєму апараті алхімік отримав з 1 тони піску 2,8г золота. Звичайно, Збігнев свій винахід одразу запатентував. На шляху удосконалення процесу Дуніковський, отримує вже 409г золота. Але, на жаль він, не зміг завершити свою роботу так як почалась друга світова війна.

Емоційні ліки Таємної Аптеки у Львові на площі Соборній, 1

8. В нашій таємній аптеці до цього часу проводяться різні досліди та дослідження. Тільки у Львові в Таємній аптеці ви можете знайти для себе єдині у світі емоційні ліки на різну потребу від поширених проблем – це пігулки для щастя, від нудної роботи, для душевного спокою, для здійснення бажань, для легкого навчання та для закоханих,тут варять мило для блондинок, після загулу та для хабарників. А всі таємниці зберігає єдиний у світі лев-аптекар, який у ступці розтирає всі проблеми та негаразди. Лише у Таємній аптеці зберігається рецепт еліксиру здоров’я та краси. Лише у Таємній аптеці виробляють здорові емоції у чарівних чашах.

Фото: Софія Форостина. Матеріал: Фотографії Старого Львова.