Тіні Забутої Галичини

05.02.2018

Конскрипційні номери часів австрійської імперії, що збереглись у Львові

За часів австрійської монархії (Галичина увійшла до складу австрійської імперії у 1772 році), будинкам присвоювалися конскрипційні номери, які до 1871 року слугували як адресні. Про це пише авторка блогу Тіні Забутої Галичини.

“Будинкові номери, також відомі як конскрипційні номери, походять з часів австрійського імперського режиму, для якого було важливо знати імена всіх, придатних до служби у війську чоловіків, у разі, якщо виникне така потреба. Металева пластина з номером прикріплялася до кожного будинку.

Ці номери також вносилися в метричні книги, що дозволяло військовим чиновникам перевіряти записи у єпископа і вираховувати вік кожного жителя певного будинку”, пише автор книги „Українська генеалогія“ (Ukrainian Genealogy) Джон Пігач (John D. Pihach).

Варто відзначити, що межі дільниць зазнавали незначних змін, в основному разом із розростанням міста. Конскрипційні номери конкретних будинків теж мінялися, але не одночасно. Наприклад, нові номери давали, коли перерозподіляли стару ділянку або коли старий будинок зносили і будували новий.

Вуличні знаки в т.ч. 2 конскрипційні номери у дворику ресторану “Купол”

Будинки, які добудовувалися пізніше отримували згодом наступні вільні номери. Таким чином, конскрипційна система мала, як правило, хронологічний порядок. Чим нижче число конскрипційного номеру, тим старший будинок у районі.

У 1871 році була введена система послідовної нумерації і офіційного найменування вулиць, однак конскрипційні номери продовжували вживатися будівельниками до початку 20-го століття.

Деякі з цих конскрипційних номерів можна і сьогодні відшукати на будинках Львова. Таблички з номерами мали різний вигляд. На одних був вказаний лише номер, інші містили додаткові позначення, такі як: „No.” або „No. Konskr.” – польське скорочення від „конскрипційний номер.”

Переважна більшість номерів знаходиться ззовні будівель. Однак, є й такі, що знаходиться в інтер’єрі. Саме таких внутрішніх номерів можна зустріти багато у Відні, наприклад.

Ці два номери нижче знаходяться на будинках в середмісті, і, відповідно, не містять позначення дільниці.

Внутрішний конскрипційний номер 1031, з I-ої дільниці (Галицька)

Автор: Арета Ковальська / Джерело: forgottengalicia.com

26.11.2017

Старовинні ролокасети у Львові

У Львові все ще можна побачити кілька ролокасет австрійського чи польського періодів, які захищають двері чи вікна вуличних фасадів колишніх або сучасних крамниць. Деякі з них все ще використовуються; та багато, однак, мають такий вигляд, ніби їх не відкривали десятиліттями.

“Панелі з замками мають на собі марку виробника – як правило, це назва компанії та її місцезнаходження, а на деяких з них вказано навіть вуличну адресу, до прикладу на таких як ролокасети виробництва компанії «N. Bielicki Lwów», яка розташовувалась за адресою вул. Городоцька, 43. Декілька компаній розташовувались у Відні, і власне тому, коли я відвідувала Відень то зустрічала старовинні ролокасети вироблені цими ж компаніями”, – пише авторка на порталі Тіні Забутої Галичини.

Вулиця Городоцька, 43 © forgottengalicia.com

Ця замкова панель перевернута догори дриґом – на мою думку так сталось тому, що декілька старих ролокасет були використані як «латки» для цього входу в будівлю, так, як видно на світлині нижче:

Текст і фотографії: Арета Ковальська, переклад: Ігор Ковальчук / forgottengalicia.com

24.10.2017

Підвальні віконечка у Львові

Цiкaвим aрхiтeктyрним тa iнфрaстрyктyрним eлeмeнтoм стaрих бyдiвeль y Львoвi є пiдвaльнe вiкoнeчкo з мeтaлeвими двeрцятaми. Нaвiть цi нaчeбтo нeвaжливi, пoвсякдeннi «пoкривки» бyли дoвeршeнi хyдoжньo-дeкoрaтивним дoтикoм – yнiкaльний вирiз, який як я припyскaю, слyгyвaв зaсoбoм для прoникнeння пeвнoї чaстки свiтлa всeрeдинy пiдвaлiв тa вoднoчaс i вeнтиляцiї пiдвaльних примiщeнь. Прo цe пишe рeдaкцiя сaйтy Tiнi Зaбyтoї Гaличини.

Taкi вiкнa вiдкривaлись ключeм знaдвoрy, тa, ймoвiрнo, тaкoж викoристoвyвaлись рaнiшe в якoстi жoлoбiв з мeтoю трaнспoртyвaння тoвaрiв aбo вyгiлля бeзпoсeрeдньo в пiдвaли з вyлиць. Oскiльки вoни, як прaвилo, знaхoдяться нa зoвнiшньoмy фaсaдi бyдiвeль, бaгaтo з них слyгyвaли люкaми пiдвaлiв з бoкy вyличнoї чaстини крaмниць – i тoмy збeрiгaння тoвaрiв бyлo дyжe вaжливим.

Нинi бaгaтo з цих двeрцят зaфaрбoвaнi i нe викoристoвyвaлися вжe прoтягoм бaгaтьoх дeсятилiть. Їх ключoвi oтвoри бyли зaпoвнeнi фaрбoю, a ключi дo них бyли вжe дeсь дaвнo зaгyблeнi, в тoй чaс як сaмi пiдвaльнi примiщeння мoгли бyти зaлишeнi пoкинyтими тa нe викoристoвyвaними, й спoчивaючими в нeпoрyшнiй тишi…

Кожне з таких вікон має різну конструкцію – і таких є сотні по всьому Львову. (див. також Підвальні віконечка в Австрії.)

Моїми улюбленими і надалі залишаються ось ці дверцятами з вирізами у формі жіночих профілів. A роти у них відкриті, ніби у них якраз жвава і весела балачка між собою.

Автор: Арета Ковальська для Тіні Забутої Галичини.

11.10.2017

Маркування колишніх бомбосховищ у Львові

Редакція сайту Тіні Забутої Галичини продовжує ділитись цікавими матеріалами. На цей раз вони розповідають про маркування колишніх бомбосховищ у Львові.

Під час нацистської окупації Львова з 1941 по 1944 роки, німці створили бомбосховища в підвалах по місту. До сьогоднішнього дня ми ще можемо побачити деякі написи на стінах, а саме букви “NA” і стрілку, що вказує на схованку. Згідно з Вікіпедією, “NA” (від “Notausgang”) позначали аварійні виходи.

Більшість маркувань, які я знайшла, були на будинках, збудованих у стилі конструктивізм у міжвоєнний період. Мабуть тому, що ці будинки були новішими і відповідно міцнішими в порівнянні зі старими австрійськими.

06.10.2017

Сонячні годинники у Львові, про які мало хто знає

Поява сонячного годинника сягає давніх часів. Достеменно невідомо коли виник перший такий пристрій, але вважають, що сонячний годинник з’явився приблизно у 3500 р. до н. е. В багатьох містах України можемо побачити сонячні годинники – давні або ж сучасні і декоративні. Ніхто вже не користується ними на практиці, але помилуватись одних із найкрасивіших сонячних годинників нашої країни, який знаходиться у Львові, є безліч охочих, пише сайт ingal.com.ua.

Сонячний годинник — пристрій для вимірювання часу за зміною довжини тіні від гномону та її руху по циферблату.

Знаходиться цей красень у вірменському кварталі на фасаді будинку “Пір року”, або як його ще називають, “Знаків зодіаку”. Свою оригінальну назву будівля отримала через щедре та цікаве декорування фасаду. Його відреставрували у 2012 році під капітального ремонту будівлі.

На горельєфі зображений бог часу Хронос, який тримає Землю. Через центр півкулі проведена полуденна лінія з написом «Linea Loci», а в центрі укріплений гномон, тінь від якого переміщається слідом за Сонцем. Оскільки ніяких цифр на півсфері немає, по тіні можна приблизно визначити тільки сонячний полудень. Час створення пристрою – ХІХ століття.

Другий сонячний годинник ховається від туристів, та й від жителів міста теж, на стіні флігеля вілли «Юліетка» на вулиці Метрологічній, 14. Зараз тут хостел, і бачать цей годинник хіба що тамтешні жителі (якщо коли-небудь піднімають голову догори).

Годинник є різьбленням на стіні фронтону у вигляді двох півкіл різного радіусу, зі вписаними в них римськими цифрами від V (ранок) до VII (вечір). Розмір годинника близько 2 м. Між цифрами є півгодинні стрілки.

Гномон – металевий прут, вид – полярний, підставою направлений на північний полюс світу. Довжина стрілки – близько 60 см. Вісь “підстава гномона – значення 12 годин” вертикальна.

Цьому годиннику близько 100 років і годину вони показують неправильно. Але не від старості, а від помилки в розрахунках скоєних при їх проектуванні.

“А ось про третій годинник я дізнався тільки декілька днів тому, коли розглядав годинник на віллі Юліетка. Нам розповіли, що в парку біля басейну «Медик» теж є сонячний годинник. До парку від вілли всього кілька хвилин пішки і ми негайно туди вирушили. Парк був порожній і тільки самотня двірничка підмітала доріжки. На питання про годинник нами була отримана відповідь, що таких тут немає. І в ту ж мить годинник був виявлений в кількох метрах від неї”, пише Ігор Сальніков у своєму блозі.

Потім нам довелося показати зацікавленій жіночці цей годинник і навіть прочитати невелику лекцію про принцип їхньої роботи.

Перевірити точність часу не вдалося – Сонце було закрито суцільною хмарою.

До речі, наступного року у Львові може з’явитися ще один сонячний годинник. Слідкуйте за публікаціями igor-salnikov.livejournal.com.

Джерело: Старовинні сонячні годинники України.

29.09.2017

Скребачки у Львові: забуті елементи минулого

“Багато років тому я почала помічати дивні металеві предмети біля деяких дверей у місті Львові. Я не надавала їм якоїсь особливої уваги допоки не помітила такого предмету в Перемишлі у Польщі, і моя подруга розповіла мені що це – скребачка для взуття. Я тоді мало уявляла, що це буде початком якоїсь нової одержимості”, – ділиться автор на сайті Тіні Забутої Галичини.

“Скребачки для взуття у містах сягають своїм походженням тих часів, коли міські вулиці не мали твердого дорожнього покриття (лише уявіть собі все це болото), а кінні екіпажі були основним засобом пересування (також уявіть собі всі ці кінні екскременти). Відповідно, на підошви пішоходів наліплювалось усе це болото та інший бруд. Рішенням було: розмістити залізні скребачки для взуття біля вхідних дверей будинків, щоб люди могли використовувати їх для чищення черевиків чи мештів перед входом в будівлю.

Оскільки сьогодні міські дороги мають тверде покриття то скребачки для взуття стали свого роду неактуальним i застарілим елементом. Однак, вони все ще залишаються розкиданими по історичних районах міст у всьому світі – хоча люди вже їх більше не помічають, не кажучи вже про те, що вони не здогадуються про ту функцію, яку колись виконували скребачки. (Скребачки для взуття також можна побачити у сільській місцевості, тобто там, де вони ще досі залишаються частково актуальними.)

Цей простий за структурою винахід колись одночасно був як важливим елементом санітарної інфраструктури так і унікальним витвором майстерності. Скребачки майстерно виготовлялись у всіх ймовірних формах та розмірах, від найпростішої до деталізованого дизайну. Розміщувались вони у різних місцях, як перед входом (вхідними дверми, в’їзною брамою) в будівлю, так і всередині під’їзду будівлі, і були як окремо-розташованими елементами, так і розміщеними в нішах чи вмонтованими в перила чи паркан.

У Львові більшість скребачок є окремо-розташованими елементами, які можна побачити збоку від входу в будівлю, але я також зустрічала кілька скребачок, які були розташовані всередині будівлі.

Це був найперший «залізний предмет дивного вигляду», який я коли-небудь помічала. Відтоді, з моменту першої такої зустрічі, я почала помічати їх по всьому місту.

Ззовні Латинської Катедри (цікавий зразок, бо він оснащений поручнем)

Іноді вони розміщені всередині будівлі, як то у вхідному вестибюлі, у проїзді для карети, або й обабіч підніжжя головної сходової клітки будівлі:

Зробити світлину наступної скребачки було для мене справжнім випробуванням. Перш за все, мені потрібно було визначити код для входу в будинок. Опісля цього, мене зустрів злісним гавкотом собака, який аж ніяк не бажав дозволити мені зробити світлину. Ця скребачка розташована поруч зі сходами за двома подвійними розпашними (які відкриваються в обидва боки) дверима в кінці головного коридору.

Скребачки для взуття – це рудименти, які більше не виконують функцію засобів для видалення бруду та екскрементів зі взуття, та у сьогоденні ці винаходи є свого роду ключем до міської історії, і нагадуванням про те, наскільки складно було колись пересуватись по місту.”

Текст: Арета Ковальська, переклад: Ігор Ковальчук для сайту Тіні Забутої Галичини.

21.09.2017

Аграфи на фасадах Львова

Аграфи повсюдно поширені у місті Львові, оскільки вони є присутніми на більшості будинків вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століття, ділиться інформацією портал Тіні Забутої Галичини.

Аграфи — або анкери (анг. anchor plates) або стяжки — використовуються для зміцнення структури цегляних споруд. Виготовлені з литого або кованого заліза, ці плити з’єднані з арматурними прутами, що пронизують будівлю. Іноді арматурні прути виступають назовні і їх можна побачити в конструкціях балконів. Такі пластини є, як правило, симетричними, задля рівномірного розподілення розтяжної напруженості, яка створюється опорною точкою (анкерним кріпленням) щоб, таким чином, додатково стабілізувати стіну. Завдяки новим методам і технологіям будівництва, аграфи рідко де використовуються з метою армування будівель.

Оскільки аграфи є зазвичай видимими, то, як правило, вони використовуються в якості декоративного елемента будівлі. Менш декоративні з них можуть бути знайдені на більш скромних будинках або на стінах будівель, які від самого початку були закриті стінами інших будівель.

У Львові найбільш поширеними є S- та Х-подібні форми аграфів, але можливі варіанти від деталізованого дизайну (складної конструкції) до простого квадрата чи лінії.

Зразки аграфів деталізованого/декоративного дизайну

Зразки простіших форм

Повна палітра

Балкони чи вікна з видимими арматурними прутами

Текст і фото: Арета Ковальська і переклад: Ігор Ковальчук спеціально для Тіні Забутої Галичини.

18.09.2017

Невідомі елементи біля львівських брам – сліди давнього кінного транспорту

Так звані обмежники — це своєрідні зовнішні архітектурні елементи, виготовлені з металу, каменю або бетону, розташовані по кутах в’їзних брам, під’їздів для карет, або пройми для воріт, з метою захисту стін від пошкодження колесами карети. Про це пише розповідає Тіні Забутої Галичини.

Слугуючи колись важливим елементом інфраструктури кінного транспорту, обмежники стали значною мірою застарілими, оскільки автомобілі не створюють такої ж небезпеки для стін. На відміну від сучасних автомобілів, колеса та вузли кінних транспортних засобів виступали поза корпус карети.

Крім того, існує безліч випадків, коли ці старі проїзні шляхи стали лише пішохідними, знову ж таки, зробивши обмежувальні камені зайвими елементами.

Обмежники можна зустріти у всьому світі. Сьогодні перші обмежувальні камені вважаються об’єктами культурної спадщини і в деяких країни, таких як Франція і Бельгія, вони перебувають під захистом відповідно до визначених правил охорони культурно-історичної спадщини.

У Львові ці сліди старої інфраструктури кінного транспорту можна зустріти по всій території історичної частини міста. Окрім Львова, я зафіксувала їх наявність у кількох інших містах Європи, так, як в цьому можна пересвідчитись завдяки тегу «guard stones».

Металеві обмежники

Металеві обмежники мають декілька форм і конструкцій, але найбільш поширеними, здається, є ті, що виявлені на другій з двох поданих нижче фотографій. Деякі з обмежників були частково «поховані» тротуаром; залишки інших були зацементовані в стінах. Деякі з них є доволі простими, інші більш вишуканими.