У селі Демня на Львівщині в закинутому костелі Матері Божої Перший театр зіграє виставу “Pentecost”, щоб привернути увагу до збереження національної культурної спадщини України.
Про це повідомила пресслужба Львівської ОДА з посиланням на засновницю проєкту “Під зорею Пінзеля” Івону Лобан.
“23 серпня 2020 року виставою “Pentecost” ми відкриваємо 101-й сезон (львівського Першого театру – ред.). Її зіграють в закинутому костелі Матері Божої, 1913 року. Під час радянської окупації він слугував то колгоспним складом, то спортзалом місцевої школи. Від 90-х років костел просто закинутий. Стан, в якому перебуває храм, тільки підсилить теми, які порушує режисер Лариса Діденко у своїй виставі “Pentecost”: дискусії про цінності, гуманізм, про культуру, яка стала заручником політики. Саме привернення уваги до збереження культурної спадщини нашої країни об’єднує Перший театр з проєктом “Під зорею Пінзеля”, – зазначила Лобан.
Можливість зіграти виставу “Pentecost” у Демні Перший театр здобув завдяки перемозі на конкурсі надання фінансової підтримки на реалізацію заходів у галузі культури на території Львова в межах святкування Дня Незалежності України.
За сюжетом, події відбуваються у закинутій церкві на Балканах, яка стає перехрестям різних культур. У ній віднайшли середньовічну фреску, і це спричиняє гострі дискусії на актуальні теми сьогодення – війни, тероризм, проблеми біженців і місце культури в таких умовах.
Програма заходу 23.08.2020:
17:00 – збір біля костелу Матері Божої
17:15 – виїзд на екскурсію (замок «Заклад», старовинний цвинтар)
19:00 – урочиста частина біля костелу
20:00 – початок вистави «PENTECOST» (тривалість 2 год 30 хв).
В облдержадміністрації запевнили, що під час показу вистави “Pentecost” у селі Демня буде дотримано усіх карантинних заходів, передбачених вимогами Держкомісії ТЕБ та НС.
Костел Матері Божої у с. Демня збудований 1913 року. В наш час будівля пустує і поступово руйнується.
Виставу «Pentecost» у с. Демня перенесено з технічних причин
Виставу «Pentecost», яку мав зіграти Перший академічний український театр у переддень 29-ї річниці незалежності України, з технічних причин перенесено. Дату проведення вистави повідомлять згодом.
Цієї неділю львів’яни мають можливість переглянути виставу не покидаючи дому. Спектакль просто неба влаштовують Інститут стратегії культури та Львівський театр ляльок.
Упродовж дня вистава відбудеться в різних районах міста за такими адресами:
— вул. Мазепи, 18 — 12:00
— вул. Суботівська, 9 — 14:00
— вул. Чукаріна, 24−26 — 16:00
— вул. Бойківська, 5В — 18:00
«Важливо, що обраний формат — вулична вистава — втілюється з дотриманням усіх правил послабленого карантину, зокрема відстані між глядачами й акторами.
Спектакль відбуватиметься у дворах будинків, і маленьким (як і великим) глядачам не треба виходити на вулицю: вони зможуть бачити постановку зі своїх вікон.
Покладаємось на відповідальність та розуміння кожного і просимо не скупчуватись. Сподіваємося, це буде приємна зустріч із театром після тривалої перерви», — повідомляють організатори.
У будь-якому товаристві вaжливo нe тiльки i нe стiльки тe, як ми oдягнeнi, скiльки тe, чи вмiємo ми бyти iнтeлiгeнтними глядaчaми i дотримуватися певних правил етикету.
Всіх, дуже дратують люди, які не вимикають звук мобільного під час вистави або концерту. Але є і менш очевидні правила. Ми вже почали їх вивчати. Перевірте і себе, чи знаєте ви їх всі.
1. Щoдo oдягy в кoжнoмy тeaтрi дiють свoї прaвилa. Нaприклaд, щoб пoтрaпити в пaртeр Вiдeнськoї oпeри, нeoбхiднo дoтримaтись вeчiрньoгo дрeс-кoдy. При цьoмy пoтрaпити нa бaлкoн мoжнa в бyдь-якoмy oдязi.
4. У великих театрах існують свої правила вручення квітів артистам. Наприклад, там, де є оркестрова яма, співробітники найчастіше збирають букети і потім самі виносять їх артистам. У такому випадку краще вкласти записочку з ім’ям того, для кого букет призначається. Якщо ви йдете в театр за кордоном, також має сенс поцікавитися його правилами.
Нaприклaд, в дeяких тeaтрaх прийнятo вiдпрaвляти квiти aктoрoвi зa кyлiси щe пeрeд пoчaткoм вистави. Oсoбистo квiти тeж врyчaються, aлe цe нe ввaжaється бeзпeчним для aктoрiв i мeнш пoширeнe зa кoрдoнoм (в oснoвнoмy нa прeм’єрних вистaвaх i спeктaклях з єдинoю гoлoвнoю рoллю). Бyв випaдoк, oднoгo рaзy пiсля вистaви «Людинa-слoн» глядaч, щo врyчaв квiти, зaмaхнyвся нa Дeвiдa Бoyї нoжeм.
Восьмирічна Діанка – незряча. Дівчинка навчається у звичайній школі й любить ходити з мамою у театр: «Я дуже люблю вистави. Мені мама завжди розказує на вушко, що відбувається на сцені. Якби нам розповідали, що відбувається, так, як сьогодні, я змогла б частіше ходити в кіно чи в цирк».
Відома львівська борчиня за права незрячих Оксана Потимко пояснює, коли незрячим хтось розповідає, що відбувається на екрані, або під час спектаклю, інші люди у залі часто дратуються.
Тому віднині для десятка людей таких, як Діанка, і для Першого театру на вулиці Гнатюка у Львові – особливий день. Нині виставу тут можна «дивитись» за допомогою аудіодискрипції.
Перед виставою «О восьмій вечора на ковчезі» публіка отримала радіогіди. Це невеличкі навушники з пультом регуляції звуку.
Світло вимикається. У цілковитій темряві художній керівник театру Юрій Мисак зачитує фрагмент зі спектаклю «О восьмій вечора на ковчезі» й каже: «Таким театр є для людей, які не мають змоги бачити». Світло вмикається. Хоч попереду весела вистава, в залі запанувала тиша… Але ненадовго…
У залі вирізняється одна жінка. Протягом усього дійства вона в невеличку рацію переповідає людям у навушники емоції та дії, що відбуваються на сцені: «Почалася віхола, пінгвіни тісно притулились один до одного».
У Першому театрі є одразу три актриси, які зможуть адаптовувати вистави театру для аудіодискрипції. Для цього Леся Шкап’як,Тетяна Сторожук і Марія Самсонова пройшли спеціальну підготовку з коментування.
Вистава завершується, а в залі панують щирі емоції: сміх, радість і усвідомлення нового досвіду. Восьмирічна Діанка переповідає мамі, як хвилювалася за головних героїв, і вже планує свій наступний похід у театр.
За словами художнього керівника театру Юрія Мисака, Першому театру вдалось виграти грант на 55 тисяч гривень від Програми розвитку ООН. За ці кошти закупили перші 13 радіогідів. До кінця року мають придбати ще 8. Таким чином Перший театр став першим інклюзивним театром у Львові. Ініціативу підхопила й міська рада, там виділили 23 тисячі гривень. Зараз за ці кошти в театрі облаштовують пандуси та вбиральні для людей з інвалідністю.
Google Україна і Міністерство культури запустили віртуальні 3D-тури по п’яти українським оперним театрам. Запуск проекту відбувся в дні, коли Національна опера України відзначає 150-річний ювілей.
3D-проект дозволяє здійснити віртуальну подорож (theatres.authenticukraine.com.ua), яке дає можливість ознайомитися з унікальною архітектурою оперних театрів, зазирнути за куліси, відчути дух і атмосферу театру і побувати в тих місцях, які зазвичай закриті для відвідувачів.
В рамках проекту можна зробити віртуальні тури по таким українським театрам:
● Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка,
● Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,
● Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської,
● Одеський національний академічний театр опери та балету,
● Київський національний академічний театр оперети.
Львівський національний академічний театр опери та балету
“Проект створений в рамках кампанії Автентична Україна, який вже включав в себе віртуалізацію дерев’яних церков ЮНЕСКО і музеїв під відкритим небом”, – заявив міністр культури Євген Нищук.
Для того щоб почати свою подорож, потрібно вибрати один з п’яти театрів, і за допомогою простої навігації і голосового супроводу на трьох мовах – українській, російській і англійській – ви дізнаєтеся багато цікавого про історію та життя українських оперних театрів.
Спеціально для сайту було відзнято більше 300 панорам в найцікавіших місцях будівель театрів, а також відео у форматі 360 градусів.
Здійснити екскурсію операми можна на смартфоні, планшеті або комп’ютері, а щоб зануритися в театральну атмосферу ще повніше, можна використовувати окуляри віртуальної реальності.
Віртуальна екскурсія, яка стала можливою завдяки високотехнологічній зйомці, дозволяє скласти враження про театри в цілому і розглянути найдрібніші деталі. Ви можете зайняти місце в перших рядах залу для глядачів і повністю окунутися в атмосферу, панує в опері. Крім того, у вас буде унікальна можливість зазирнути за лаштунки театрів, а також подивитися на глядацьку залу зі сцени, відчувши себе в ролі оперної прими.
Львів здавна славиться своїми театрами та театральними спорудами. Але якщо Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Театр Скарбека чи Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки та інші знають всі, то далеко не кожен львів’янин скаже, що в будинку по вулиці Стефаника, 10 свого часу теж розташовувалися театри. Про це розповідає редакція сайту Фотографії Старого Львова.
Кам’яниця під № 10 по колишній вулиці Оссолінських була перебудована у 1911-1912 рр. за проектом Альфреда Захаревича для театральних потреб. Потрапити до залу театру можна було через двоарковий портал, облицьований чорним мармуром та видовжений вестибюль, декорований театральними масками роботи Зиґмунта Курчинського. Театральна зала з балконом була оформлена розписами Фелікса Виґживальського. Невеликий камерний зал для глядачів містив партер та балкон по периметру, що дозволяло вмістити всіх бажаючих на вистави до 300 чоловік.
Вул. Стефаника, 10, 2017 р.
Після відкриття будинку в театральному приміщенні збирається літературно-художнє товариство «Hades», на чолі польським журналістом, письменником, прозаїком, поетом, фелейтоністом, театральним критиком, членом Польської Академії літератури Корнелем Макушинським. А на другому поверсі розташовується українська «Академічна громада» Львова.
Театральні маски у вестибюлі. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.
У вечері в будинку працює танцювальний салон «Tabarin», де досхочу можна було танцювати фокстрот, танго, тустеп та новий на той час – чарльстон та інші.
З 1913 року у будинку оселяється “Малий театр”, який уже після першого сезону стає популярним у львів’ян. В його репертуарі були представлені такі твори як: «Жінка з перла» Ю. Германа, «Хата…» М. Цески, «Ситуація з драмату» Горчинського, «Інтруз» М. Метерліка, «Відвідини» А. Висоцького, «Жиди» Т. Берналда, твори М. Буркхарда «Посполита жінка», «Він і його брат» та інші. Для дітей у театрі була поставлена п’єса «Зернятко» Я. Бабіцького.
На жаль з початком Першої світової війни цей театр припинив своє існування.
Віконечко каси. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.
У 1918 році за сучасною адресою вул. Стефаника, 10 починає діяти “Театр водевілів”, який, попри негаразди та побутовий дискомфорт (наприклад, відсутнійсть обігріву), охоче відвідують люди.
Тут виступають майстри оперети з Великого міського театру і довоєнних кабаре, а також молоді актори-початківці. У збірних театральних виставах були, як правило, дві коротенькі комедії й одна оперетка або водевіль, траплялися також й сольні виступи артистів.
Вул. Стефаника, 10, 2017 р.
У 1920 році “Театр водевілів” переіменовують на Фронтовий театр Малопольського відділення армії добровольців, основною діяльністю якого є виїздні вистави на фронт.
У 20-30 рр. ХХ ст. у будинку по вул. Оссолінських,10 міститься польськомовний літературний театр «UL» («Вулик») та однойменний кінотеатр. А також українські театри «Труд» та «Цвіркун».
Цікавим є те, що театр “Цвіркун” починав свої вистави о 19:30 та мав досить модний на той час репертуар: скетчі, співи, танці тощо. На жаль у 1936 р. цей театр змушений припинити свою діяльність.
В кінці 30-х рр. і до Другої світової війни у будинку діяли Учительська крайова спілка та фабрика фортепіано Міхала Шкельського.
У радянський час приміщення не використовувалось як театральний заклад. У 50-х роках тут знаходиться клуб дозвілля “Львівгазу”, а у 1960-1980 рр. – Будинок культури будівельників. У той же час відкривається і новий вхід до будинку, який має адресу вул. Стефаника, 16а. Стіни прилеглих будинків прикрасили мозаїками “Львівські будівельники” та “Не забудьте пом’янути”.
В 1960-х на подвір’ї будинку діє танцювальний майданчик, який у Львові називають “Газ”. До 1970-х рр. тут проводилися “Вечори танцю”.
Також у 70-х роках в приміщенні Будинку культури Богдан Муж заснував ансамбль бального танцю “Полонез-72” (згодом Танцювальний клуб “Естет”).
До 1990-х років тут також діяли Молодіжний театр пантоміми, Самодіяльний Народній хореографічний ансамбль сюжетного танцю, Самодіяльний народний цирк «Юність» та інші мистецькі колективи.
У 90-х роках ХХ ст. у зв’язку відсутністю фінансування діяльність клубу фактично припиняється. Приміщення орендують під нічний клуб «Газ», через що його стан погіршується.
Проте, соліст Львівського Національного театру опери і балету ім. С.Крушельницької, заслужений артист України Олег Петрик у 1990-х створює тут школу танцю. Відредремонтовує приміщення, пристосовує їх для хореографічних потреб. Його школа танцю стає навчальним підрозділом кафедри режисури та хореографії ЛНУ ім.І.Франка.
“Львів є Львів. Тут до всього підходять творчо, креативно, намагаючись залучити якомога більше уваги, глядачів і досягнути широкого резонансу. Якщо відбулося щось тихо — воно й не відбулося. Шанувальники акторського таланту заньківчан пильно стежать за тим, коли врешті в улюбленому театрі завершиться ремонт і вистави знову проходитимуть на рідній сцені, а не гостюватимуть по різних львівських театрах”, – пише photo-lviv.in.ua.
2 жовтня 2017 року, в Театрі імені Марії Заньковецької презентували оновлений дизайн стільців, якими уже найближчим часом заповнять партер.
Ремонтні Роботи у фойє театру імені Марії Заньковецької
Директор театру Андрій Мацяк розповів, що всього для глядачів встановлять 780 нових стільців, які обійдуться у близько у 2 млн. грн. Відповідно ціна одного становить десь 2,5 тис. грн. “На жаль, нам не вистачає на повну заміну сидінь, тому просимо кожного не байдужого доєднатись до творення нового театру.
Оновлений дизайн стільців глядної зали Театру імені Марії Заньковецької
“Стільці коштуватимуть трохи більше 2 млн. гривень. На сьогодні завдяки коштам Львівської обласної ради та ще одного доброчинця, котрий не хоче себе зараз називати, але він уже переказав на фабрику кошти за 100стільців. Та зараз нам бракує ще 1 млн. 200 тис. грн. Проте я переконаний, якщо звернутися до львів’ян, то вони готові будуть допомогти і придбають стільці. Тим більше, що імена благодійників увіковічнемо на одній зі стел театру”, – розповів Андрій Мацяк.
Також Андрій Олександрович розповів про перебіг ремонтних робіт у театрі та проанонсував зміни, які очікують на глядачів уже цього місяця.
Ремонтні Роботи у глядній залі Театру імені Марії Заньковецької
“Станом на сьогодні практично закінчені роботи в глядній залі, після чого до 10 жовтня в партері встановимо стільці, які зараз виготовляються на харківській фабриці. На повний зал ми зможемо поставити стільці до 20 жовтня. Приблизно до кінця листопада ще триватимуть ремонтні роботи, результат яких зможе зауважити глядач – це і нові двері, і нові санвузли та інше”, – зазначив пані Андрій.
