Позначка: святий миколай

Опубліковано

Чoмy yкрaїнцям вaртo святкyвaти дeнь Святoгo Mикoлaя

Як СРСР змiнив Святoгo Mикoлaя нa Дiдa Moрoзa i чoмy Mикoлaй – нaйшaнoвaнiший святий в Укрaїнi

Вeсь дeнь нaпeрeдoднi свoгo святa Святий Mикoлaй випiкaє дyхмянi сoлoдкi зiрoчки, якi, пoтрaпляючи в йoгo тoрбинy, стaють схoжими нa ньoгo сaмoгo. A нaстyпнoгo дня вiн y пишнoмy кoжyсi з пoмiчникaми-янгoлaми рoзнoсить гoстинцi чeмним дiтям, викoнyючи щe бeзлiч їхнiх прoхaнь. Цe – oднa з числeнних лeгeнд, якy приписyють нaйшaнoвaнiшoмy святoмy.

Прoтe яким вiн бyв нaспрaвдi i чим зaслyжив oсoбливy дoвiрy yкрaїнцiв, знaють нe всi. Рaдянськa влaдa oдним “рoзчeркoм пeрa” – пoстaнoвoю KПРС вiд 1937 рoкy – зaмiнилa Святoгo Mикoлaя, який бyв шaнoвaний yкрaїнцями з дaвнiх-дaвeн, нa Дiдa Moрoзa, “нaкaзaвши” сaмe йoмy дaрyвaти пoдaрyнки нa Нoвий рiк.

І тaк бyлo дo 1990 рoкy, кoли в Kиєвi вiдбyлoся пeршe oфiцiйнe святo Mикoлaя для 700 хлoпчикiв i дiвчaтoк – сирiт тa дiтeй з бaгaтoдiтних сiмeй.

Як стaють святими

Святий Mикoлaй нaрoдився в мiстi Пaтaрi, в Maлiй Aзiї, в рoдинi блaгoрoдних i бaгaтих бaтькiв близькo 280 р. Бaтьки йoгo спoвiдyвaли християнськy вiрy i сaм хлoпчик зрoстaв бoгoлюбивим.
Пiсля смeртi бaтькiв Mикoлa рoздaв свoю бaгaтy спaдщинy бiдним i вирyшив дo Пaлeстини пoклoнитися святим мiсцям, a пiсля пoдoрoжi пoвeрнyвся в мiстo Пaтaр, дe й прийняв сaн свящeникa.

Ужe тoдi йoгo iм’я бyлo oпoвитe лeгeндaми. Зa oднiєю з них як вiн дoпoмiг сeстрaм, якi пiсля смeртi мaтeрi чeрeз бiднiсть пoстaли пeрeд нeoбхiднiстю тoргyвaти сoбoю, щoб вижити, i Mикoлa пoтaйки нaсипaв їм зoлoтих мoнeт.

Зa iншoю вiн мoлитвaми yтихoмирює бyрю нa мoрi, щe зa oднiєю – як рятyє хвoрих i нeмiчних. І зa бaгaтьмa – як вiн жeртвyє, втiшaє, всeляє нaдiю. Зa всi свoї життєлюбнi дiяння вiн oтримaв сaн aрхiєпискoпa в мiстi Mирi.

A кoли в Римськiй iмпeрiї пoчaлися гoнiння нa цeрквy Христoвy, йoгo yв’язнили. У прoфeсoрa Лyїджi Maртiнo, який прoвiв спoстeрeжeння зa тiлoм святoгo, читaємo прo цeй пeрioд життя святитeля: “Пoшкoджeнi сyглoби, хрeбeт i кiстки грyднoї клiтки свiдчaть прo мyки, якi пeрeнiс Святитeль Mикoлaй y в’язницi – йoгo кaтyвaли нa дибi”.

Пiзнiшe, зa цaрювaння Koстянтинa Вeликoгo, Святий Mикoлaй бyв визвoлeний з тюрми i пoвeрнyвся дo свoгo прихoдy. Свiй зeмний вiк скiнчив y глибoкiй стaрoстi, y 343 рoцi, в Mирaх. Згoдoм йoгo мoщi бyли пeрeнeсeнi в мiстo Бaр (Ітaлiя), дe вoни знaхoдяться й дoнинi.

Пoпри мiфiчнi yявлeння, сьoгoднi ми мoжeмo мaти i нayкoвi дoкaзи тoгo, яким бyв нaспрaвдi Святитeль. Вчeнi прoвeли дoслiджeння, рoзкривши йoгo мoгилy. І дiйшли виснoвкy, щo вiн бyв приблизнo 167 см рoстy, мaв кaрi oчi, мyжнє вiдкритe oбличчя, якe, зa їхнiми свiдчeннями, випрoмiнювaлo свiтлo, чiткe пiдбoрiддя i вилицi, шкiрy oбличчя oливкoвoгo вiдтiнкy. Aнтрoпoлoги припyскaють, щo Святий нe вживaв м’ясa

Ікoнa з Бaзилiки Святoгo Mикoлaя в м. Бaрi (Ітaлiя). Є припyщeння, щo вoнa бyлa нaписaнa нa oснoвi прижиттєвoгo зoбрaжeння Святoгo.

Дoрoгa дo нaс

Цeрквa кaнoнiзyвaлa Mикoлaя. Йoгo мoщi – нeтлiннi й мирoтoчивi, вoни здaтнi зцiлювaти i мoтивyвaти. Йoгo люблять i шaнyють вiрyючi рiзних кoнфeсiй i вiрoспoвiдaнь в yсiх кyтoчкaх плaнeти. Ужe в VI ст. iмпeрaтoр Юстинiян І збyдyвaв нa йoгo чeсть цeрквy в Koнстaнтинoпoлi. З Вiзaнтiї святo пoширилoся пo цiлoмy свiтy, й нa yкрaїнськi зeмлi тaкoж. Зa лeгeндoю, князь Aскoльд yзяв Святoгo Чyдoтвoрця зa нeбeснoгo пoкрoвитeля й мaв хрeснe iм’я Mикoлaй.
Дo Зaхiднoї Цeркви святo прийшлo y IX ст., кoли Пaпa Mикoлaй збyдyвaв y Римi цeрквy Святoгo Mикoлaя. Oсoбливo прижилoся й пoлюбилoся святo в Нiмeччинi, кyди йoгo принeслa вiзaнтiйськa княжнa Teoфaнa, дрyжинa цiсaря Oттoнa II.

Mикoлaю присвячeнe мiстo Aмстeрдaм – стoлиця Нiдeрлaндiв, крaїни вeликих мoрeплaвцiв. Зa свiдчeннями, Святий нeoднoрaзoвo прихoдив нa дoпoмoгy людям пiд чaс стихiйнoгo лихa – силoю мoлитви зyпиняв грoзy чи бyрю.

“Укрaїнeць” Mикoлaй

Святий Mикoлaй дyжe шaнoвaний yкрaїнцями, нaш нaйпeрший святий. Йoгo oбрaзи бyли в кoжнiй хaтi. Як писaв Oлeксaндр Дoвжeнкo y “Зaчaрoвaнiй Дeснi”, люди чaстo звeртaлися дo святoгo Mикoлaя як дo Бoжoгo yгoдникa: прoсили дoпoмoги i блaгoслoвeння (дo рeчi, йoгo iм’я в пeрeклaдi з грeцькoї oзнaчaє “пeрeмoгa нaрoдy”).
Aлe пeршi згaдки прo святoгo в Укрaїнi з’являються знaчнo рaнiшe – рaзoм зi з’явoю християнствa. Щe дaвнi цeркoвнi зaписи зaсвiдчyють цeй фaкт: “Нaпeрeдoднi Святoгo Нiкoлayсa мaтeрi тримaють нaпoгoтoвi пoдaрyнки тa рiзки для свoїх дiтeй” (1555 р.). Taк сaмo нaйдaвнiшoю yкрaїнськoю iкoнoю Святoгo Mикoлaя ввaжaється iкoнa пoчaткy 14 стoлiття.

Святкyвaння Mикoлaя в Укрaїнi пoчaлoся щe зa Всeвoлoдa Ярoслaвoвичa – 1088 рoкy. Kнягиня Oльгa пoбyдyвaлa в йoгo чeсть oдин з пeрших хрaмiв Kиївськoї Рyсi – бiля мoгили Aскoльдa в Kиєвi, щe в 11 стoлiттi, нинi цeркoв нa чeсть святoгo нaлiчyється сoтнi. A в Mикoлaєвi Святoмy спoрyджeнo пaм’ятник.

Щoдo дитячoгo, шкiльнoгo святa, тo тaкa iдeя i пoтрeбa виниклa щe пiсля рeвoлюцiї, y дрyгiй пoлoвинi 19 ст. нa Гaличинi. Toмy Святий Mикoлaй стaв oпiкyнoм yкрaїнських шкoлярiв. Цe пoтрeбyвaлo вiршiв, пiсeнь, дрaмaтичних твoрiв, i aвтoри вiдгyкнyлися нa цi їдeю.

Івaн Фрaнкo пoeтичнo пeрeспiвaв лeгeндy “Чyдo з yтoплeним хлoпцeм” й ствoрив oднoaктoвy п’єсy “Сyд святoгo Никoлaя”, в якiй yжe пoстaють трaдицiйнi пeрсoнaжi yкрaїнськoгo микoлaївськoгo святa.

Щoдo влaснe пoдaрyнкiв, тo, швидшe зa всe, трaдицiя бeрe свiй пoчaтoк з Нiмeччини. Її пeрeйняли Aвстрiя i Пoльщa, a зaтим – i Укрaїнa.

Утiм трaдицiя вiтaти дiтeй бyлa хaрaктeрнoю бiльшe для Зaхiднoї Укрaїни. Пoяснюють цe тим, щo трaдицiї прийшли дo нaс з Єврoпи й yтвeрдилися в крaї, дe iстoричнi oбстaвини пoсприяли тiснoмy пeрeплeтeннi двoх oснoвних гiлoк християнствa — прaвoслaв’я тa кaтoлицизмy.

У цeй дeнь випiкaють смaчнi крyглi пирiжки — “микoлaйчики” з рiзнoмaнiтнoю нaчинкoю, a тaкoж мeдiвники, зaпaшнe пeчивo з кoльoрoвoю глaзyррю.

Лeгeндa прo Moкрoгo Mикoлaя

Ікoнa Moкрoгo Mикoлaя тaїть y сoбi щe oднy лeгeндy Святoгo: прo тe, як вiн врятyвaв хлoпчикa з вoди. Івaн Фрaнкo y вiршoвaнiй лeгeндi пiднeсeнo oспiвyє цeй фaкт житiя Святoгo. Пoдрyжжя з нeмoвляткoм вирyшилo в пaлoмництвo дo мoщiв Бoрисa i Глiбa нa дeнь їх пaм’ятi.

Пeрeпливaючи в чoвнi Днiпрo, мaти зaдрiмaлa i впyстилa дитинy y вoдy. І вiдчaї бaтьки пoчaли мoлитися Святoмy Mикoлaю. A нa рaнoк лeжaлo їхнє мaляткo цiлим i нeyшкoджeним нa бeрeзi рiки пeрeд iкoнoю Cвятoгo.

Tрaдицiї нa Mикoлaя

Ужe в чaси нeзaлeжнoстi з’явилaсь дoбрa трaдицiя – oпiкyвaтись сирoтaми тa знeдoлeними дiтьми, дaрyючи їм пoдaрyнки.

Aлe Святo Mикoлaя слaвнe нe лишe пoдaрyнкaми.

Цe – гaрнe нaрoднe святo. Гoспoдaрi вaрили пивo, скликaли гoстeй, вeсeлились, вiтaли снiжнy зимy. A пo oбiдi зaпрягaли кoнeй i з пiснями тa вeсeлими вигyкaми їздили нaвкoлo сeлa — «дiзнaтися, чи слизький снiг цьoгo рoкy випaв!».

Цe бyлo свoєрiднe “рoзпoлoвинeння пoстy”- пiсля Святoгo Mикoлaя пoчинaли гoтyвaтися дo Рiздвa, вчити кoлядки, збирaти вeртeпи, гoтyвaти дoмiвки дo свят.

У бaгaтьoх мiстaх i сeлaх цьoгo дня – хрaмoвe святo. Нaвiть нинi тiльки в Kиєвi нa Пoдoлi є три цeркви Святoгo Mикoлaя з дaвнiми лeгeндaми.

Нa Mикoлaя yклaдaлися дoгoвoри i yгoди, бo всi бyли впeвнeнi, щo в цeй святий дeнь нiхтo нe нaвaжиться нa oбмaн.

A щe зi святa Mикoлaя в yкрaїнських мiстaх пoчинaли прaцювaти ярмaрки, дe встaнoвлювaлaся цiнa нa хлiб i бoрoшнo.

У нaс цьoгo святoгo нaзивaють «скoрoпoмiчним» — aджe вiн зaвжди пoспiшaє нa дoпoмoгy тим, хтo цьoгo пoтрeбyє.

Oсoбливo мoлилися Святoмy Mикoлaю як oпiкyнy вoїнaми, вoдiями i мaндрiвникaми, тoмy, хтo дoпoмaгaє бiдним y скрyтi, Сятoгo ввaжaють пoкрoвитeлeм дiтeй тa стyдeнтiв, мoрякiв, тoргoвцiв i лyчникiв.

Зa лeгeндaми, Святий Mикoлaй бoрoнить людeй пeрeд стихiйним лихoм, a нaйбiльшe нa вoдi. У дaвнинy кoжeн рибaльський кyрiнь мaв oбoв’язкoвo iкoнy Святoгo, пeрeд якoю нa пoчaткy лoвeцькoгo сeзoнy й y чaси нeгoди, стихiйнoгo лихa слyжили мoлeбeнь. Й нинi y хрaмaх сaмe пeрeд iкoнoю Святoгo Mикoлaя мoляться, вирyшaючи в дaлeкy дoрoгy, a тaкoж при oсвячeннi трaнспoртних зaсoбiв.

Нa Kиївщинi гoспoдaр, пoвeрнyвшись iз цeркви, брaв мискy зi свячeнoю вoдoю, хлiб iз сiллю тa бyкeт з рiзнoгo зiлля i йшoв крoпити хyдoбy тa збiжжя зi слoвaми: “Святий Mикoлaй, пoмилyй тa сoхрaни нaс вiд yсякoгo лихa!”.

Нa Хaркiвщинi спрaвляли тaк звaнi Mикoлинi святки. У цi днi вaрили кyтю тa yзвaр, щoб нaстyпнoгo рoкy бyв щeдрий yрoжaй злaкoвих, oвoчiв тa фрyктiв..

Нa Пoдiллi хтo пeршим прийдe зрaнкy дo хaти, бyдe пeршим “пoлaзникoм”. “Пoлaзaми” ввaжaються чoтири днi в рoцi: Ввeдeння, Mикoлaя, Aнни i Рiздвo aбo Нoвий рiк – чeтвeртий i oстaннiй “пoлaз”. У цi днi тaкoж пeршим пeрeйти пoдвiр’я мaє гoспoдaр, a нe хтoсь iнший. Koжeн гoспoдaр y цeй дeнь йдe гoдyвaти хyдoбy зi слoвaми: “Дaй, Бoжe, дoбрий дeнь, щoбись хyдiбoнькa здoрoвa бyлa тa й я з тoбoю щe й зi свoєю жoнoю!”.

У зaхiдних oблaстях влaштoвyвaлись oбхoди ряджeних. Oчoлювaнa пeрeoдягнeним Mикoлaєм грyпa пaрyбкiв oбхoдилa двoри, рoздaючи пoдaрyнки дiтям, a нeслyхняним зaлишaли пaлицю. Чeрeз Mикoлaя нeрiдкo хлoпeць пeрeдaвaв пoдaрyнки кoхaнiй дiвчинi i нaвпaки.

Нa Гyцyльщинi пoбyтyвaв вeсiльний звичaй, кoли мoлoдих oсвячyвaли iкoнoю Mикoлaя. Moлoдий пeрeд бaтькoм стaвaв, як пeрeд святим Mикoлaєм, a нaрeчeнa пeрeд мaтiр’ю, як пeрeд Бoгoрoдицeю.

Сaдибa Святoгo Mикoлaя

Нaрaзi yкрaїнськa рeзидeнцiя Святoгo Mикoлaя знaхoдиться y Kaрпaтaх. У Нaцioнaльнoмy прирoднoмy пaркy “Гyцyльщинa” є сaдибa святoгo Mикoлaя, кyди мoжe нaвiдaтися кoжeн бaжaючий.

Нaрoднi прикмeти нa Mикoлaя:

• «Якщo нa Mикoли iнiй — бyдe oвeс».
• Якщo нa Mикoлaя дeнь хoлoдний i ясний – рiк видaсться yрoжaйним.
• Якщo нa Mикoлaя дeнь тeплий видaвся – чeкaй сyвoрих мoрoзiв.
• Який дeнь нa Mикoлy зимoвoгo, тaкий i нa Mикoлy лiтньoгo.
• У кoжнoмy рoцi двa Mикoли: дo пeршoгo Mикoли нe бyвaє хoлoднo нiкoли, a дo дрyгoгo Mикoли нe бyвaє тeплa нiкoли.

• Як нa Mикoлy пiдe дoщ, тo врoжaй нa oзиминy.
• Як нa Mикoлaя мoрoзяний дeнь – нa yрoдy хлiбa й гoрoдини.
• Якщo в дeнь Mикoлaя зaмiтaє слiд, дoрoзi нe стoяти вiд Mикoли дo Рiздвa.
• “Скiльки дaє дeнь Mикoлaя снiгy, стiльки бyдe трaви нa Mикoлy тeплoгo”.

Нa рiзних вiхaх нaшoгo життя Святий Mикoлaй бyв i зaлишaється симвoлoм дoбрa, милoсeрдя i любoвi. A щe – яскрaвим свiдчeнням тoгo, щo дивa є, oсoбливo для тих, хтo в них вiрить. І щo вoни здiйснюються – зa пoсeрeдництвa рiдних i близьких, нaтхнeнних життям i дiями шaнoвaнoгo y нaрoдi Святoгo. Tвoрiть дивa! І нeхaй дo Вaс oбoв’язкoвo зaвiтaє Святий Mикoлaй!

Джeрeлo: ВСВІTІ

Опубліковано

Чотири українські легенди про Святого Миколая

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.
Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

* * *

Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.
А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.
Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

* * *

Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: “Святий Миколо, врятуй моє дитя!” Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.

***

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей.
Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.
Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.
Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму – робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
– Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.
– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:
– Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
– Ні…
– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
– Ні…
– А може, ти хочеш грошей багато?
– Теж ні.
– Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:
– Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.
Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері – це єдине, чим важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажанням звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю батьківською.

Опубліковано

У Шевченківському гаю на тиждень оселився Святий Миколай

«До хатинки Миколая» — театралізована екскурсія для дітей, яку кілька років поспіль успішно проводить Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.

Під час мандрівки казковим маршрутом на дітей чекають цікаві пригоди у різних локаціях. Долучитися до такої екскурсі можна до п’ятниці, 21 грудня.

«Чортик Антипко готує для неслухнянчиків різочки, у бойківській церкві зі с. Кривки діти зустрічають Янгола і дізнаються про життя хлопчика, який згодом став св. Миколаєм. У водяному млині Мірошник розповідає дітям історію „Від зернини до хлібини“, частує трав’яним чаєм із кренделиками. А в найголовнішому пункті маршруту — у давній хатинці — на дітей чекає справжній Чудотворець, Святий Миколай, який маленьким гостям роздає подарунки. Усю святочну атмосферу доповнюють зимові пейзажі львівського музею просто неба», — розповідають у музеї.

«Цього року замовлення екскурсій побили усі попередні рекорди — вже за місяць до свята не залишилося вільних місць у групах, — розповідають музейники, — ми змушені були додати ще один день до графіка, оскільки охочих прийти на зустріч з Миколаєм було надзвичайно багато. Таким чином, ми приймаємо по 6−7 великих груп за день».

Загалом до хатинки Миколая зголосилися прийти понад тисяча маленьких львів’ян. Крім цього, Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького організує і кілька благодійних інтерактивних екскурсій для дітей родин АТО.

Опубліковано

День Святого Миколая: Українські традиції та легенди, історія свята, прикмети та ким опікується Святий Миколай

Про те, що новорічна ялинка запозичена українцями із Франції – знає сьогодні практично кожен. Але лише небагатьом відомо, що в Україні раніше не було ніякого Діда Мороза. Ні Санта Клауса, ні Діда Мороза, лише міфічний персонаж Морозко, який асоціювався з усім зимнім періодом, а не лише із новорічними святами.

Так хто ж тоді в Україні дарував діткам подарунки? Кого вони чекали, із нетерпінням заглядаючи на ранок під подушку? Це був Святий Миколай – не вигаданий казковий персонаж, а легенда української історії. Кожного року, 19 грудня, українці святкують День Миколая, не зважаючи на багаторічні спроби «витіснити» його казковим Дідом Морозом та Сантою.

Ікона з Базиліки Святого Миколая в м. Барі (Італія).
Є припущення, що вона була написана на основі
прижиттєвого зображення Святого.

Миколай же, на відміну від них – це реальна людина, яку за її благородні вчинки і гідне життя нарекли Святим.

Окрім того, що Святий Миколай дійсно жив у цьому світі і мандрував по усій Європі, його постать обросла і легендами, які тепер не можна підтвердити чи заперечити. В Україні, у свою чергу, особливо багато легенд про святого.

Слід також задуматись над тим, яку роль в вихованні дітей грає Дід Мороз, а яку Святий Миколай? Адже саме задля правильного виховання дітям розповідають казки, міфи та легенди. Аби виховати в них найкращі людські якості.

Чого вчить дітей постать казкового Діда Мороза? Так, він дарує усім діткам подарунки, вітає їх з новим роком та влаштовує свято – в цьому немає нічого поганого. Але постать Святого Миколая пов’язане не просто із святкуванням чи подарунками, вона вчить тому, що кожна людина отримує винагороду за добрі вчинки. Дітям обіцяють, що Святий Миколай покладе їм під подушку подарунок, якщо вони будуть добрими. А тим, хто провинився поганими вчинками – покладе під подушку різку чи шматок вугілля. Звісно ж, у цей день діти отримували саме солодощі та подарунки, але такі легенди вчили їх, що навіть добро повинне бути справедливим. І вчили не просто тому що «так треба», адже сама постать Святого Миколая давала власний приклад доброї людини.

Українські легенди про Святого Миколая

Величезну кількість легенд припасли українці про доброго Святого, який допомагає усім маленьким та сумним. Проте, як ми знаємо, щирість, доброта та слухняність є запорукою зустрічі зі святим. Поки до свята залишилось зовсім небагато, пропонуємо вам добірку українських легенд про Cвятого.

***

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.

Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

* * *

Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.

А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.

Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

* * *

Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.

***

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей. Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.

Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.

Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму – робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.

Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.

– Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.
– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.

Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:

– Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
– Ні…

– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
– Ні…

– А може, ти хочеш грошей багато?
– Теж ні.

– Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.

На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:

– Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.

Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері – це єдине, чим важко обдарувати сиротину.

Але і з таким бажанням звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю батьківською.

“Українець” Миколай

Святий Миколай дуже шанований українцями, наш найперший святий. Його образи були в кожній хаті. Як писав Олександр Довженко у “Зачарованій Десні”, люди часто зверталися до святого Миколая як до Божого угодника: просили допомоги і благословення (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає “перемога народу”).

Але перші згадки про святого в Україні з’являються значно раніше –  разом зі з’явою християнства. Ще давні церковні записи засвідчують цей факт: “Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей” (1555 р.). Так само найдавнішою українською іконою Святого Миколая вважається ікона початку 14 століття.

Святкування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам’ятник.

Щодо дитячого, шкільного свята, то така ідея і потреба виникла ще після революції, у другій половині 19 ст. на Галичині. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Це потребувало віршів, пісень, драматичних творів, і автори відгукнулися на ці їдею.

Іван Франко поетично переспівав легенду “Чудо з утопленим хлопцем” й створив одноактову п’єсу “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята.

Щодо власне подарунків, то, швидше за все, традиція бере свій початок з Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а затим – і Україна.

Ким опікується Миколай-чудотворець

Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч на 19 грудня терпляче чекають від святого дарунків. Угодник Бога ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками. До слова, останні часто беруть образ чудотворця з собою на риболовлю. У народі ще кажуть, що святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді. Знову згадуємо рядки найпопулярнішої пісні про нього: “…хто спішить у твої двори, того ти на землі й морі все хорониш від напасти”.

Звертатися до Миколая у молитвах можуть і ті, хто перебуває у скруті, а також заміжні жінки, які просять чудотворця про спокійне сімейне життя.

Традиції на день Святого Миколая

Саме з 19 грудня розпочинались передноворічні базари та ярмарки.Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці.

Прийнято було також у цей день ворожити. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця, нитки, гребінці тощо. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька. Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.

Раніше вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. Також існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Тож люди, які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога.

Найкраща сучасна традиція у день Святого Миколая

За легендами, Святий Миколай сам у зовсім юному віці осиротів, тому став покровителем усіх сиріт. Тож з часів Незалежності України, відродилась традиція святкувати цей день, вітаючи сиріт у дитячих будинках. Тож 19 грудня люди, які хочуть послідкувати за прикладом благородного святого, йдуть до дитячих будинків, влаштовують дітлахам свято, ставлять вистави, а також дарують подарунки.

Як Миколая святкують за кордоном

Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда, їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня.

Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі.

Своїм покровителем святого Миколая вважають жителі італійського містечка Сассірі, що розташоване на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву “Rito delle nubili”. Тим часом у сусідній Франції, в населеному пункті Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, дійство куди помпезніше. Тут організовують цілу процесію, що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай, поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок.

А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки, найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали, і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата розвісили на каміні.

Народні прикмети на день Святого Миколая

Прикмети, традиційно, були пов’язані із прогнозом погоди на зиму та припущеннями щодо врожаю на наступний рік.

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього (мається на увазі день Святого Миколая, що відзначається навесні – 22 травня).

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день – на уроду хліба й городини.

З цього дня підходять другі морози – Миколині: «На Студеного Миколу снігу навалить гору».

Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.

Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.

Скільки б не чекало попереду новорічних свят, саме день Святого Миколая кладе їм початок. Адже зазвичай у цей час випадають перші сніги, а вулиці та будинки наповнюються святковою передноворічною атмосферою.

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Опубліковано

Як святкували наші прабабусі та прадіди День Святого Миколая: цікаво знати

Вже вже скоро вночі з 18 на 19 грудня маленкі і великі українці чекають на диво! Історія дня Святого Миколая: факти, про які ви не знали.

Уже на початку зими настає час задуматись над тим, що просити у Святого Миколая. Список має бути невеликим щоб помістився в конверт, адже його резиденція приймає тільки паперові листи. Ти старанно вимальовуватимеш на аркуші кожне слово, намагаючись писати чітко і без помилок, щоб дідусь бува не подумав, що ти погано вчився.

Лист, як і годиться, ти залишиш на вікні, хоч і не знатимеш як просто звідти він може потрапити за адресою. А зранку мама скаже, що бачила вночі біля твого вікна двох янголів-прислужників Миколая…

І от у цей грудневий вечір, коли доріжки між будинками вже застелені білим снігом, ти сидітимеш біля вікна дуже довго і чекатимеш свого гостя. Та він чому завжди затримується. Ти приглядатимешся до доріжок, чи немає бува слідів…

І може навіть ляжеш спати, розуміючи, що дітей дуже багато і Миколай квапиться, та може не встигнути до вашої хати. Ну, а під ранок обов’язково трапиться диво! Ти прокинешся від того, що щось заважає спати. Ти просунеш руку під неї – і знайдеш пакунок. Неможливо описати радості від того, що Миколай таки не забув про тебе. Ти довго розпаковуватимеш подарунки, хвалитимешся кожним перед рідними. Солодкий аромат мандаринок заповнить усю кімнату. А за вікном на білих доріжках сніг знов замете сліди нічного гостя – справжнього Святого Миколая, якого ти, на жаль, ніколи так і не побачиш…

Миколай в українській релігійній та народній традиції

Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.

Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. У нас цього святого називають«скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.

Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.

Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь.

Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.

В давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.

Як Святий Миколай ходив по українських землях

Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди “Чудо з утопленим хлопцем” й одноактова п’єса “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток — сиріт та дітей з багатодітних сімей. Через рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах. У Національному природному парку “Гуцульщина”, навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.

Давня українська легенда про Мокрого Миколая 

Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молились діти, як до образа свого заступника.

На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай. Чому ж «Миколай Мокрий?»Легенда оповідає «Чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року. «Чудо…» розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.

Як виглядав Чудотворець

Народився Мир Лікійський десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві Миколай вирішив присвятити життя богослужінню. І в юні роки стає священиком. Батьки Миколая були дуже заможними і після смeрті залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття, під час гонінь християн він був yв`язнений за віру. Помeр, ймовірно, у віці 65-70 років.

Сьогодні ми можемо уявити, як насправді виглядав Святий Миколай. Про це розповідають вчені: розкривши могилу Миколая Лікійського, вони здійснили досліди. В результаті аналізу створено приблизну модель обличчя, а також досліджено інші зовнішні риси пoмeрлого. Отже Миколай був невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м`ясної їжі. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.

Професор Луїджі Мартіно, який проводив досліди над тілом святого, розповідає: «Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі». Ці зміни викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько двадцяти років).

Ікона з Базиліки св. Миколая в м Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Опубліковано

Добірка дитячих віршів про святого Миколая

Дитячі вірші дo дня святoгo Mикoлaя — українською мoвoю кoрoткi, гaрнi, цiкaвi зiбрaнi в цiй стaттi.

Йде до діток Миколай

Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.

У білесенькій торбинці
Він усім несе гостинці.

То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.

Хоч надворі і пороша,
Сніться діткам, сни хороші.

Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові сни-гостинці.
М. Пономаренко

Святий Миколай

Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?

Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.

С.Майданська

Добрий святий Миколай

Прийшла в гості нічка-чарунка
І сон сколихала над вушком.
Святий Миколай подарунки
Тихенько поклав під подушку.

Знаю тебе, добре знаю,
Щедрий Святий Микалаю.
Чекає тебе зимова пора,
Жде з нетерпінням уся дітвора.

Приніс ти цукерки в торбинці
Та іграшки дуже гарненькі.
Я вдячний тобі за гостинці.
Для мене ти, ніби рідненький.

В. Кленц

Лист до неба 

Гей, пошлемо листочок до раю:
“Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! –
Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,

До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоні маленькі
У молітві до Божої Неньки,

Тож гостей ми чекаємо з неба –
А Антипка нам зовсім не треба!”
Гей, напишем листочка до раю:

“Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!”
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Н.Наркевич

Їде Святий Миколай

Забілів снігами гай –
Їде святий Миколай!
Коло нього на крилятах
Синьоокі янголята.

Хоч надворі зимний час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він дає гостинці.

Просим ми Тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику,
Радість нам найбільшу дай:
Звесели наш Рідний Край!

Зустріч 

З нетерпінням я чекаю –
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.

Ще ніхто його не бачив.
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.

Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав…

Починаю вже дрімати…
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.

Щось тихесенько шепоче,
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!
В. Паронова

Миколай

Ти сьогодні швидше спать лягай,
Бо приїде в гості Миколай.
Бачиш, перша зіронька горить —
То вже Миколай до нас спішить.

В нього коні білі, наче сніг,
Борода сивенька аж до ніг,
У сріблясті саночки сіда,
І за вітром в’ється борода.

Миколай про діток знає все,
Подарунки кожному несе,
Має для дитячих подушок
Подарунків повно — аж мішок!
В. Паронова

Зимовий вечір

Зимовий вечір впав на плечі,
Неначе казка все навкруг.
Біліє поле в темний вечір,
Біліє гай, діброва, й луг.

Під кригою завмерла річка,
На вітах іній виграва,
А дерево, неначе свічка,
Немов іскриночка жива.

Блищать сніжинки на малятах,
Іскриться сніг, біліє все.
А з неба у святкових шатах
Нам Миколай дари несе.
І. Салюк

Святий Миколай

Нині святий Миколай,
В український піде край,
Всім, хто чемний був весь час,
Він даруночки роздасть.

Тут цукерки, шоколадки,
І тістечка, і помадки,
Для дівчаток лялечки,
А для хлопців шабельки.

Тут вояки є цинові,
І паяци є цукрові,
Образочки і зшитки,
Щей гарненькі книжечки.

Тож чекають усі діти,
Миколая щоб зустріти,
Миколаю честь складають,
Миколая величають.
Василь Софронів-Левицький

Лист до Святого Миколая

Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?

Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м’якого –
Сам вже вибери якого.

Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.

Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички

Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,

По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила….

Опубліковано

Пряники на День Святого Миколая. Кращі рецепти “Миколайчиків”

День святого Миколая традиційно святкується 19 грудня, коли вже настав час різдвяного посту. Тож вибір страв у цей день досить скромний. Але все ж це, перш за все, свято для дітей. Тому їх частують пряниками, які у народі називають “Миколайчиками”. Пряники випікають у формі Миколая або янголят і розмальовують кольоровою глазур’ю.

Рецепт від Дарії Цвек
Книжка з рецептами випічки від Дарії Цвек раніше була практично у кожному домі, тож не дивно, що цей рецепт є найпопулярнішим.

Для приготування пряників нам знадобиться:

• 600 г борошна пшеничного;
• 150 г масла або маргарину;
• 2 яйця (та окремо ще 2 жовтки);
• 200г цукру;

• 150г меду;
• по пів чайної ложечки кориці та перетертих суцвіть гвоздики;
• 1ч.л. соди;
• 2ст.л. сметани;

Додатково для глазурі потрібно

• 1 стакан цукрової пудри
• білок;
• пару капель лимонного соку;
• фарбники (якщо ви збираєтесь розмальовувати “Миколайчиків”).

Спочатку перетираємо борошно з маслом або маргарином, потім додаємо по черзі: яйця з жовтками, сметану, цукор та спеції, мед.

Замішуємо тісто і залишаємо його в холодильнику на ніч або хоча б на декілька годин.

Тепер беремось випікати пряники:

потрібно розкачати тісто, щоб воно було пів сантиметра у товщину. Аби з нього було простіше вирізати Миколая чи янголят, можна попередньо зробити формочку з картону. Далі змащуємо деко олією чи маслом, притрушуємо борошном та викладаємо пряники. Випікати їх потрібно до золотистого кольору при 180 градусах.

Коли пряники приготуються і будуть холонути, час зробити глазур: білок збити, поступово додаючи пудру та лимонний сік, до густої консистенції. Якщо плануєте зробити декілька кольорів — розділіть білок на декілька порцій і додайте фарбник у кожен окремо. Найзручніше розмальовувати пряники із кондитерського мішка, який трохи постояв у холодильнику разом із білками.
Рецепт від Миколи Тищенка
Микола Тищенко — член журі телевізійного проекту “Майстер Шеф”, теж ділиться своїм особливим рецептом приготування “Миколайчиків”.

Він відрізняється від попереднього рецепту і складовими, і пропорціями, і наявністю начинки. Рецепт глазурі також інакший.

Для тіста нам знадобиться:

• 300 г борошна;
• 3ст.л. меду;
• 100 г масла або маргарину;
• 150 г цукру;

• 2 яйця;
• 25 г какао порошку;
• 30 г сухого імбиру;
• 10 г розпушувача тіста.

Для начинки:

• 200 г чорносливу;
• 100 г грецьких горішків.

Для глазурі:

• 100г цукрової пудри;
• сік половинки лимона.

Отже, готуємо тісто:

Для початку змішуємо усі сухі інгредієнти окремо, а масло, цукор та мед окремо. Перемішуємо та додаємо яйця. Тісто розкатайте товщиною в декілька міліметрів та сформуйте пряники — це будуть дві половинки одного пряника. Перемелені або порублені горіхи із чорносливом кладемо на одну частинку пряника і накриваємо іншою. Випікати їх потрібно протягом близько 15 хвилин при 200 градусах.

Готове та повністю охололе печиво розмальовуємо глазур’ю. Для неї змішайте 100 цукрової пудри із соком половинки лимону.

За бажання, можна дещо змінити рецепт: взяти інші горіхи, додати різні сухофрукти або ж взагалі замінити їх густим варенням.
Простий рецепт “Миколайчиків”:
Також додаємо простий рецепт пряників, котрий не відбере багато часу.

Для нього нам треба:

• 500 г борошна;
• 150 г цукру;
• 70 г меду;
• 100 г масла;
• 2 яйця
• пучок солі.

Змішуємо мед, цукор, сіль та яйця. Додаємо у борошно, перетерте з маслом. Кладемо тісто у холодильник на годинку. Потім формуємо пряники і випікаємо 10-15 хвилин при 180 градусах.

І ще трохи про форму “Миколайчиків”:

Окрім Миколая та янголят, їм також притаманно надавати форму сніжинок, різних звірят та птахів, ялинок, чобіт та шапок.

Також перед випіканням у пряниках роблять маленькі отвори, щоб можна було потім нанизати солодощі на нитку. Адже часто саме таким печивом прикрашали потім новорічну ялинку.

Тож ви можете не тільки посмакувати чудовими пряниками на День святого Миколая, а й змайструвати цікаві прикраси на ялинку до Нового Року, які будуть нічим не гіршими за магазинні іграшки, а на додаток ще дарувати гарний аромат.

Джерело: coma.in.ua

Опубліковано

7 фактів про святого Миколая, які вас здивують

Ми звикли до образу дідуся з довгою білою бородою та в кожусі, який мешкає у Лапландії, їздить на оленях та разом із ельфами виконує дитячі бажання. Насправді усе не так.

Пропонуємо дізнатися 7 фактів про цього святого, які вас переконають: від нього можна очікувати не лише чергову порцію мандаринок та солодощів.

1. Святий Миколай народився в Туреччині

Святий народився близько 270 року у Патарі (сучасна Туреччина) у заможній родині. Його батьки були ревними християнами й у вірі виховали свого сина. Після смерті вони залишили великий маєток, який Миколай не вагався роздати убогим. Святого виховував дядько, абат місцевого монастиря. Він також висвятив його на священика.

2. Був монахом у Святій Землі

У 305 році кілька монахів з Анатолії прибули до Святої Землі і у містечку Бейт–Джала заснували невеликий монастир. Кілька монахів жили у печерах з видом на Вифлеєм. Святий Миколай прибув до Святої Землі як паломник 312 року. Він відвідав місця, пов’язані з життям Спасителя, та протягом трьох років мешкав у монастирі Бейт–Джали. 317 року Миколай повернувся до батьківщини.

3. Святий Миколай «випадково» став єпископом

Життя святого зповите легендами. За однією з них, єписком він став випадково. Річ у тім, що місцевий єпископ помер, а священики не могли визначитися з його наступником. Дискусії і перемовини нічого не давали, отож вони вирішили, що єпископом стане той священик, хто першим увійде до храму. Ним і був святий Миколай.

4. Він справді таємно робив подарунки

Інша легенда розповідає: якось молодий Миколай дізнався, що його сусід втратив усі свої статки та не мав змоги забезпечити посагом своїх доньок. Аби допомогти дівчатам уникнути зневаги, уночі він підкинув їхньому батькові до черевиків золото. Інша легенда розповідає, що Миколай підкидав гроші через димар, а монети чудесним чином потрапляли до шкарпеток, що сушилися біля вогню.

5. Покровитель моряків

Знову прекрасна легенда: у місті, де Миколай був єпископом, панував голод. Однак неподалік, біля його берегів, стояв корабель із зерном. Моряки не хотіли ділитися ним із мешканцями міста, але святий Миколай переконав їх і пообіцяв, що зерна у трюмах менше не стане. Все сталося так, як обіцяв Миколай; моряки вшановують його як свого покровителя.

6. Святий Миколай з Мір Лікійських чи з Барі

Йдеться про того ж святого. На сході його вшановують як св. Миколая Мірлікійського, на заході — як св. Миколая з Барі. Адже коли Анатолія була завойована, група католиків таємно перенесла реліквії святого Миколая до Барі на італійському узбережжі. Звідти його культ поширився. Святий Миколай вважається особливим покровителем Росії, Греції і Туреччини.

7. Ляпас Арію

Це ще одна дуже відома легенда про святого, яка показує Миколая як ревного захисника істинної віри.

Традиція розповідає, що святий відвідав Нікейський Собор, скликаний 325 року імператором Костянтином. Миколай слухав там Арія, який зневажливо висловився щодо божественної природи Ісуса. Усі єпископи тримали себе у руках, а Миколай… дав йому ляпаса. Святий постав перед судом імператора, який підтримував Арія. Костянтин наказав єпископам визначити покарання для Миколая.

Вони позбавили святого єпископського одягу і ув’язнили. Тієї самої ночі Миколай побачив Ісуса і Пресвяту Діву Марію. Спаситель вручив йому книгу Євангелія, а Його Мати знову зодягнула святого у єпископські шати.

Імператор звільнив святого, а Собор визнав вчення Арія єрессю.

Дослідники говорять про те, що Миколая імовірно все ж не було на тому Соборі. Впевнені можемо бути в одному: святий залишався вірним вченню Церкви та навчав цього інших.

Джерело: cerkva-vnls.lviv.ua

Опубліковано

У Львові запрацює Фабрика Святого Миколая

У понеділок, 11 грудня, у Львівському Палаці мистецтв у межах проведення благочинної акції «Миколай про тебе не забуде» уже всімнадцяте відкриють Фабрику Святого Миколая.

Про це у коментарі кореспонденту «Вголосу» розповіла координатор Фабрики Святого Миколая Христина Дольна.

«Фабрика працюватиме протягом тижня. За цей час волонтери збиратимуть та пакуватимуть подарунки для 2500 дітей. Зокрема, для дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей, дітей переселенців та учасників АТО. Подарунки формуватимуть відповідно до віку дітей», – зазначила вона.

За словами координатора Фабрики, волонтери розноситимуть подарунки у їх домівки напередодні дня Святого Миколая увечері 18 грудня.

До слова, минулого року помічникам Святого Миколая вдалося рознести подарунки 2800 дітям.
Зазначимо, «Миколай про тебе не забуде» — щорічна благочинна акція, започаткована у Львові в 2001 році молодіжною громадською організацією «Академія Української Молоді» з метою збору подарунків для дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей.

Опубліковано

Куди поїхати в грудні: найцікавіші фестивалі в Україні

Кращі зимові фестивалі в Україні: які заходи обов’язкові до відвідування в грудні

Грудень асоціюється у всіх, перш за все, з підготовкою до новорічних та різдвяних свят. Ти ще не вирішила, куди поїхати в грудні в Україні? tochka.net розповідає, де шукати святковий настрій і які подій грудня не можна пропускати.

“Bukovel Open. Гори кличуть!”

© facebook.com/zgamesonsnow/

Коли: 8 – 10 грудня.

Уже в ці вихідні в Буковелі відкриється один з перших грудневих фестивалів України: “Bukovel Open. Гори кличуть!”. В рамках фестивалю відбудеться масовий костюмований спуск The Wall. Також пройдуть майстер-класи на схилах для новачків і любителів, запальні тематичні вечірки в Buka Club, серф вечірка в басейні під відкритим небом Pool Party, супергеройська тусовка Super Hero Party.

Закарпатський фестиваль пряників

Коли: 15 – 17 грудня

В середині грудня в Ужгороді в центрі “Совине гніздо” пройде “Перший закарпатський фестиваль пряників”. Взяти участь у святі можна не тільки в якості гостя, а й як професіонал або любитель-кондитер. Для того, щоб твої кондитерські вироби побачила вся Україна, пряники і пряникові композиції необхідно до 8 грудня принести організаторам. В рамках фестивалю відбудеться виставка пряникових будинків і композицій, ярмарок пряників, безкоштовні майстер-класи для дітей, буде працювати фото-зона і сімейне кафе.

Фестиваль Святого Миколая в Чигирині

© facebook.com/pg/mykolafest/

Коли: 16 – 17 грудня

У Чигирині пройде традиційний Фестиваль Святого Миколая. Тимчасово резиденція гетьмана Богдана Хмельницького перетвориться на резиденцію Святого Миколая. За словами організаторів, найцікавіші події будуть проходити біля музею Богдана Хмельницького на Центральній площі, де відкриють ярмарок “Казкова столиця”. Також в програмі розваги, атракціони, квести, подарунки, фотосесії, конкурси.

Парад Святих Миколайчиків в Ужгороді

Парад Святих Миколайчиків © dubky.com.ua

Коли: 19 грудень

І ще один привід відвідати Ужгород в грудні. 19 грудня о 12:00 від головної ялинки в Ужгороді стартує 21-й Парад Святих миколайчиків. Як правило, в ньому беруть участь школярі і студенти, одягнені червоні костюми і ковпаки. Веселі шеренги дітей відправляються по вулицях міста, роздаровуючи перехожим солодощі, дзвонячи в дзвіночки, виспівуючи різдвяні пісні та створюючи атмосферу свята і веселощів. Парад зазвичай фінішує на площі Народній.

Виставка пряникових будиночків в Одесі

© pinterest.com/ribokol/

Коли: 19 – 25 січень

У грудні є сенс поїхати і до Одеси. Адже саме тут у передостанній тиждень старого року буде проходити п’ята виставка пряникових будиночків. Під час виставки кондитери, ресторатори, декоратори і дизайнери створять цілий пряникове містечко. Там, крім будиночків, будуть і річки, озера, дороги, ландшафт. Одним з ключових моментів виставки є те, що будиночки виготовляються не тільки професійними майстрами, а всіма бажаючими.