10 цитат Любомира Гузара про дисципліну, дітей та батьків

Бaгaтoрiчний кeрiвник Укрaїнськoї грeкo-кaтoлицькoї цeркви Любoмир Гyзaр нaрoдився 26 лютoгo 1933 рoкy y Львoвi. Tyт зaкiнчив нaрoднy шкoлy тa пeрший клaс гiмнaзiї. У 1944 рoцi сiм’я змyшeнa бyлa пoкинyти Укрaїнy, a y 1949 рoцi пeрeїхaлa дo СШA.

Maйбyтнiй oчiльник УГKЦ вивчaв фiлoсoфiю в Koлeгiї святoгo Вaсилiя, дe в 1954 рoцi oдeржaв стyпiнь бaкaлaврa. Бoгoслoвськi стyдiї вiдбyв y Вaшингтoнськoмy кaтoлицькoмy yнiвeрситeтi. У 1958 рoцi йoгo висвятили нa свящeникa для слyжiння в Стeмфoрдськiй єпaрхiї.

В 1969 рoцi пeрeїхaв дo Римa для прoдoвжeним бoгoслoвських стyдiй, якi зaвeршив дoктoрoм бoгoслoв’я в 1972 рoцi. У 1993 рoцi пoвeрнyвся дo Укрaїни. Чeрeз три рoки йoгo признaчили єпискoпoм-пoмiчникoм гoлoви Укрaїнськoї Грeкo-Kaтoлицькoї цeркви.

Нaдзвичaйний Синoд Єпискoпiв УГKЦ oбрaв йoгo вeрхoвним aрхиєпискoпoм УГKЦ y 2001 рoцi. Toдi ж Пaпa Івaн Пaвл ІІ признaчив йoгo кaрдинaлoм кaтoлицькoї цeркви.

Oфiцiйним кeрiвникoм УГKЦ Любoмир Гyзaр прoбyв дeсять рoкiв. Чeрeз пoвaжний вiк тa стaн здoрoв’я вiн звeрнyвся дo пaпи Бeнeдиктa XVI прo зрeчeння й oтримaв згoдy 10 лютoгo 2011 рoкy.

Щирий, вiдвeртий, дoбрий дo всiх i кoжнoгo…

1. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.

2. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.

3. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.

4. Бaтьки, зaкoхaнi в грoшi, мoжyть нaвiть свiдoмo пeрeдaти дiтям свiй мaтeрiaлiстичний свiтoгляд.

5. Пeрeдaвaння пoзитивних чи нeгaтивних вaртoстeй вiдбyвaється прирoдним шляхoм: щo бaтьки дyмaють, прo щo гoвoрять, як пoвoдяться – фoрмyє їхню дитинy.

6. Бeзyмoвнo, дитинa мaє вiдчyти, щo її люблять, aлe бaтькiвськa любoв пoвиннa бyти, нaвaжyюся скaзaти, мyдрoю.

7. Рoзпeщeнa дитинa рaнiшe чи пiзнiшe пoчyвaтимeться нeщaснoю, тoмy щo нe зaвжди змoжe oтримyвaти всe тaк лeгкo, як їй цe вдaвaлoся в дитинствi.

8. Батько й мати, створюючи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

9. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.

10. Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим, чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам.

Як гідно жити: 10 “не можна” від Василя Сухомлинського

Василь Сухомлинський є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Пропонуємо ознайомитися з 10 “не можна”, які письменник залишив усім, хто хоче прожити гідне життя.

Багато творів українця було перекладено на 53 іноземні мови, його праці видавалися в Англії, Китаї, Японії, Німеччині, Франції, Іспанії, Польщі та багатьох інших країнах.

Основний акцент у своїй діяльності Сухомлинський робив на виховання та навчання молоді, педагогізації батьків.

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли – ти добре знаєш про це – старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, – патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо з старшими; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придерж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, – кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, – нелюдяне, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшися з ними, не дочекавшися від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний, невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

10. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.

15 висловлювань, які варто перечитувати щоранку

1. Той, хто не може розташовувати 2/3 дня особисто для себе, може називатись рабом. (с) Фрідріх Ніцше

2. Не має сенсу наймати тямущих людей, а потім вказувати, що їм робити. Ми наймаємо тямущих людей, щоб вони говорили, що робити нам. (с) Стів Джобс

3. Той, хто хоче бачити результати своєї праці негайно, повинен йти в шевці. (с) Альберт Ейнштейн

4. Завжди вибирайте найважчий шлях – на ньому ви не зустрінете конкурентів. (с) Шарль де Голль

5. Правильне рішення, прийняте із запізненням, є помилкою. (с) Лі Якокка

6. Якщо ви вважаєте, що навчання коштує дорого, спробуйте дізнатися, скільки коштує невігластво. (с) Роберт Кійосакі

7. Якщо ваша єдина мета полягає в тому, щоб стати багатим, ви ніколи не досягнете її. (с) Джон Девісон Рокфеллер

8. Гроші не зроблять вас щасливішими. У мене зараз 50 000 000, і я так само щасливий, як і тоді, коли у мене було 48 млн. (с) Арнольд Шварценеггер

10. Не кажи, що працюєш. Покажи, що ти заробив. (с) Томас Роберт Дьюар

11. Хто працює цілий день, тому ніколи заробляти гроші. (с) Джон Девісон Рокфеллер

12. Рецепт успіху: вчіться, поки інші сплять; працюйте, поки інші бовтаються без діла; готуйтеся, поки інші грають; і мрійте, поки інші тільки бажають. (с) Вільям А. Уард

13. Давно відомо, що 20% людей роблять 80% роботи. Нещодавно з’ясувалося, що 80% людей вважають, що вони входять в ці 20%. Автор невідомий

14. Переконувати людей придбати те, що їм не потрібно, на гроші, яких у них немає, щоб справити враження на тих, кому до цього немає ніякого діла, – сьогодні це шахрайство стало воістину віртуозним. (с) Віктор Папанек

16. Ви будете мати все, якщо не будете переживати, кому дістануться нагороди за ваші заслуги (с) Бенджамін Франклін

Вірші Ліни Костенко про кохання

Ліна Костенко – це відома українська письменниця-шістдесятниця. Її вірші про кохання наповнені високими почуттями, змушують задуматися про свій життєвий шлях. Інтимна лірика українки вражає та зачаровує.

Моя любове!

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Моя любове!

Спини мене отямся і отям

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Романтичний Львів. Фото: Sayida Goncharuk

Очима ти сказав мені: люблю

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Ти дивишся. А я вже – як на трапі…

Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

Поцілунок у Львові. Фото: Алексей Шароватов

Не говори печальними очима…

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола…
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам’яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

Я хочу знати, любиш ти мене…

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

Романтичний Львів. Фото: Vitaliy Vorona

Я дуже тяжко Вами відболіла

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

У світі злому і холодному…

У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Розкажу тобі думку таємну

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

Фото: Oleksandr Milkovych

Двори стоять у хуртовині айстр

Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина,—
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно — музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

Світлий сонет

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

Осінній день березами почавсь

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

Цінні думки Василя Симоненка. До річниці народження поета

Український поет Василь Симоненко народився на другий день різдвяних свят – 8-го січня. Видатний поет і журналіст, своїми текстами він відстоював найкращі людські та українські цінності. Як в епоху 60-их, так і нині, його гострі рядки та лірика не втрачає актуальності.

Український контент пропонує згадати деякі з думок поета…

Є три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву.

Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька для нормальної людини.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.

На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.

Благородна брехня возвеличує правду.

Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.

Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.

Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.

Живе той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.

Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.

Послухайте ЖИВИЙ ГОЛОС Василя Симоненка: Ти знаєш, що ти – людина…

https://www.youtube.com/watch?v=Xe6v4-w07dQ

Послухайте ЖИВИЙ ГОЛОС Василя Симоненка: Задивляюсь у твої зіниці

https://www.youtube.com/watch?v=dneHxgHCYrg

 

Українські народні прислів’я та приказки: Топ-300

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків

Аби день до вечора.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби шия, а ярмо буде.

Або пан, або пропав.

Або дома не бути, або волі здобути.

Апетит з їдою прибуває.

Баба з воза — кобилі легше.

Багатий, як циган на блохи.

Багато дива, мало млива.

Багатому й чорт яйця носить.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Батогом обуха не переб’єш.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Без вірного друга — велика туга.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Без труда нема плода.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Битому собаці кия не показуй.

Біда біду тягне.

Біда помучить і мудрості научить.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Боятися вовка — в ліс не ходити.

Брат мій, а хліб їж свій.

Брехливу собаку далеко чути.

Буває, що й корова літає.

Було б пшоно, а каша буде.

Було, та за водою пішло.

Велике дерево поволі росте.

В закритий рот муха не влізе.

Видно пана по халявах.

Виміняв шило на швайку.

Виріс, а ума не виніс.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високо літає, та низько сідає.

Вище себе не підскочиш.

Від своєї тіні не втечеш,

Вісті не лежать на місці.

Вкрадеш голку, а потім корову.

В ліс дрова не возять.

В нього руки на всі штуки.

Вовка ноги годують.

Вода і камінь довба.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Ворона вороні ока не видовбає.

В сім’ї не без виродка.

Всякому овочу свій час.

В тихому болоті чорти водяться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

В чужих руках завше більший шматок.

Гарні гості, та не в пору.

Гірко заробиш — солодко з’їси.

Говори стовпу, а він стоїть.

Година вранці варта двох увечері.

Голка в стіжок упала — пиши пропала.

Голодній кумі хліб на умі.

Горбатого могила виправить.

Гостра була сокира, та на сук наскочила.

Гостре словечко коле сердечко,

Готовеньке і кішка з’їсть.

Гречана каша сама себе хвалить.

Гуртом і батька добре бити.

Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.

Далеко куцому до зайця.

Даремно і чиряк не вискоче.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Два коти в одному мішку не помиряться,

Двоє третього не чекають,

Де багато господинь, там хата неметена.

Де відвага, там і щастя.

Де коротко, там і рветься.

Де посієш, там і вродиться.

Десять разів відміряй, а раз відріж.

Дешева риба — погана юшка.

Дивись на зріст, та питайся розуму.

Диму без вогню не буває,

Діло майстра величає.

Дома й стіни помагають.

Дурням закон не писаний.

Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Жалів яструб курку — доки всю обскуб.

Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.

Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.

Живіт товстий, а лоб твердий.

За битого двох небитих дають,

Заблукався між трьох дубів,

Забув віл, коли телям був.

Заварив кашу, так і їж.

За все береться, та не все вдається.

Задер носа й кочергою не дістанеш.

За дурною головою і ногам нема спокою.

Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

Заліз у багатство — забув і братство.

За моє жито мене ж і бито.

За чужим столом не махай постолом.

З великої хмари малий дощ.

Згадала баба, як дівкою була.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

З дурнем каші не звариш.

З ким поведешся, того й наберешся.

З миру по нитці — голому сорочка.

Знає кіт, чиє сало з’їв.

Знайко біжить, а незнайко лежить.

Знов за рибу гроші.

З одного вола двох шкур не деруть.

З пісні слова не викинеш.

Зробив наспіх, як насміх.

З свічкою серед дня не знайдеш.

З чорної кішки білої не зробиш.

І будень, і неділя — все лінивому безділля.

І за соломинку вхопиться, хто топиться.

І кози ситі, і сіно ціле.

І стіни мають вуха.

Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.

Їж, що дають, а роби, що кажуть.

Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Його й чорт у ступі не влучить.

Казала Настя: як удасться,

Казала, та не зав’язала.

Казаному кінця немає,

Катюзі по заслузі.

Київ не одразу збудовано.

Кігтик застряг-пропав птах.

Кінець діло хвалить.

Кінь на чотирьох, та й то спотикається.

Клин клином виганяють.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Коли густо, а коли й пусто.

Колись і в нашої кози хвіст відросте.

Кому що, а курці просо.

Косо, криво, аби живо.

Краще пізно, як ніколи.

Крутить, як циган сонцем.

Куди не кинь — виходить клин.

Ласий на чужі ковбаси.

Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.

Ліс рубають — тріски летять.

Лобом муру не проб’єш.

Лови рибу не на сковороді; а у воді.

Любить, як вовк порося.

Любиш кататись, люби й санчата возить.

Людей питай, а свій розум май.

Людям язика не зав’яжеш.

Лякана ворона куща боїться.

Мак сім років не родив і голоду не було.

Меле язиком, як порожній млин.

Менше говори — більше почуєш.

Миша не одну дірку має до хати.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.

Моя хата скраю — нічого не знаю.

На бідного Макара всі шишки летять.

На все свій час.

Навчить біда їсти.

Нагинай гілляку, поки молода.

На голові блистить, а в голові свистить.

На городі бузина, а в Києві дядько.

На двох стільцях не всидиш.

Надокучив, як парена редька.

Надувся, як ковальський міх.

Назад тільки раки лазять.

Назвався грибом — лізь у кіш.

Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.

На злодієві шапка горить.

На ловця і звір біжить.

На нема й суду нема.

Наскочила коса на камінь.

На тобі, небоже, що мені негоже.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

На чужий коровай рота не роззявляй.

Не будь тим, що моркву риє.

Не вартий дірки від бублика.

Не все те золото, що блищить.

Не вчи рибу плавати.

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

Не копай іншому ями, бо сам упадеш.

Не лізь поперед батька в пекло.

Не святі горшки ліплять.

Не скуби гуску, поки не зловиш.

Не страши кота салом.

Не сунь носа до чужого проса.

Не такий страшний чорт, як його малюють.

Не так сталося, як гадалося.

Не так хутко робиться, як мовиться.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні кує, ні меле.

Ні пава, ні ґава.

Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.

Ніс вище губи носить.

Носиться, як дурень з писаною торбою.

Обідрали, як молоденьку липку.

Облизня спіймав.

Обоє рябоє.

Овечку стрижуть, а баран трясеться.

Одна бджола мало меду наносить.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Одна ластівка не робить весни.

Одним пальцем і голку не вдержиш.

Одного поля ягода.

Пам’ятатимеш до нових віників.

Паршива вівця все стадо запоганить.

Перемелеться лихо — добро буде.

Під лежачий камінь вода не тече,

Піймав куцого за хвіст.

Після бійки кулаками не махають.

Пішов по шерсть, та повернувся острижений.

Плаває, як вареник у маслі.

По бороді текло, а в роті сухо було.

Поживемо — побачимо.

Помалу їдь, то далі будеш.

Поможе, як мертвому кадило.

Попав пальцем у небо.

Поспішиш -людей насмішиш.

Почав обід — мовчу, як кіт.

Правда очі коле.

Прийде коза до воза.

Про вовка помовка, а вовк до хати.

Продав кота в мішку.

Пропало, як з воза впало.

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Раз,та гаразд.

Робить, як мокре горить.

Робота не вовк, в ліс не втече.

Родичів багато, та ніде пообідати.

Рот не город — не загородиш.

Сам собі пан.

Свої люди — помиримось.

Своя губа ближче.

Семеро одного не ждуть.

Силою не бути милою.

Ситий голодному не товариш.

Сказаного і сокирою не вирубаєш.

Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.

Старий кінь борозни не зіпсує.

Старий кіт, а масло любить.

Старого лиса не виманиш з лісу.

Страх має великі очі.

Стук-грюк, аби з рук.

Там добре, де нас нема.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Тиха вода греблю рве.

У страху очі великі.

Усього буває на віку — і по спині, і по боку,

Ухопив місяця зубами.

У чужій кошарі овець не розведеш.

Хіба все те вовк, що сіре?

Хліб їж, а правду ріж.

Хліб та вода — козацька їда.

Хоч бачить око, та зуб не йме.

Хоч біс, аби яйця ніс.

Хоч близько, та слизько.

Хоч гірше, аби інше.

Хоч дурний, та хитрий.

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.

Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.

Хто меч підійме, той від меча й загине.

Хто мовчить, той трьох навчить.

Хто як постелить, так і виспиться.

Це ще вилами по воді писано.

Цяця, цяця та в кишеню.

Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.

Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.

Чує дзвін, та не знає, звідки він.

Чужа душа — темний ліс.

Чужа хата — гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Шкурка вичинки не варта.

Шукай вітру в полі.

Щедрий на батьківські гроші.

Що бог не дав, то все в торбу.

Що написано пером, того не виволочеш волом.

Що сіре, те й вовк.

Язик без кісток, що хоче лопоче.

Язик до Києва доведе.

Як відкусиш багато — ковтнеш мало.

Як гукнеш, так і відгукнеться.

Як дбаєш, так і маєш.

Яке коріння, таке й насіння.

Як з неба впав.

Який їхав, таку й здибав.

Який Сава,така й слава.

Який харч, така й робота.

Як кіт наплакав.

Як корова язиком злизала.

Ясла до коней не ходять.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Картини: Микола Пимоненко, Джерело: korysno.pro

“І нічого собі не вигадуй”, – вірш, який надихає жити і любити

І нічого собі не вигадуй,
Не шкодуй за прожитим вже днем.
Неприємне минуле не згадуй,
Хоч пече воно в серці вогнем.

Коли зможеш його відпустити,
Не лишивши і сліду в душі,
Заодно і собі все простити…
Ти зупиниш рясних сліз дощі.

Просто знай, що не все так погано
І журбу із душі проганяй.
Це життя тобі Господом дано,
Насолоджуйся ним, не страждай!

Після зливи і сонце всміхнеться,
А ти просто у щастя повір!
Все відляже з душі і минеться,
Шлях свій Богу в молитві довір.

Буде все, як написано долі,
А від неї таки не втекти,
Щоб звільнитись від болю в неволі —
Маєш в себе повірити ти!

Добра думка і віра — це сила!
Подолаєш із ними усе.
Бо тоді лиш людина щаслива,
Коли світло у собі несе!

© Катріна Рябой

Джерело

Павло Загребельний: найкращі цитати, вислови, думки та афоризми

Павло Загребельний належить до числа тих, чия творчість залишається актуальною навіть сьогодні.

Гуманіста й мислителя читають і зараз, шукаючи в його творах життєвої мудрості та наснаги для подолання труднощів.

Kozakorium.com зробив добірку найкращих цитат, висловів, думок та афоризмів Павла Загребельного. Приємного перегляду!

1. Хоробрість полягає не в тому, щоб робити щось при свідках, – справжня хоробрість свідків не потребує.

2. Як мало треба людині, щоб жити, і як безмежно багато треба для цілого життя.

3. Жартували самі над собою (козаки), переказуючи прізвиська, якими обкладала їх шляхта. Сміх скіфський, варварський, азіатський, диявольський. Сміються над усіма, над собою найперше. Бо вільні душею. Раби не сміються — ті плачуть. (Цитата з твору “Я, Богдан”, – прим. Козакоріум).

4. Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина.

5. Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.

6. Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя.

7. Але живі борються! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше – воля, свобода.

8. Не обставляй себе сірими нікчемами, йдучи на діло велике, бо й сам посірієш!

9. Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від безбройного.

10. Дехто вмирає, так і не народившись.

11. Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки – в рідній мові. Ворог може захопити територію. Він може сплюндрувати міста й села. Але доки живе душа народу – народ безсмертний. Вмирає душа – вмирає й народ. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки. Чи не тому ворог зазіхає найперше на мову народу, який він хоче уярмити?

12. Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.

13. Людина створена з віри і розпачу. Коли відібрано віру, що лишається?

14. Військо можна перемогти – жінку ніколи.

15. Та, мабуть, коли чиниш добро, то не думаєш про це. Заздалегідь обдумують лише підлоти.

16. Жива людина завжди складніша й дорожча за всі наймудріші писання й відповіді.

17. Таємниця свободи не в Божій мовчазній всемогутності, а в людському крику незгоди.

18. Труднощів не існує лише для тих, хто не здатен розмірковувати.

19. А що таке старість? Може, її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, в інших – незаймані до високих літ.

20. Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.

Промова Курта Воннегута про сенс життя, яку варто перечитувати знову і знову

Коли ми молоді, нам здається, що ще повно часу для життя

У 1995 році письменник-сатирик Курт Воннегут виголосив промову перед випускниками Массачусетського університету, яка залишається актуальною досі. Ці рядки варто перечитувати час від часу, щоб нагадати собі про красу, любов і про те, що дійсно цінно.

1. Насолоджуйтесь силою і красою своєї юності, поки життя вам не подобається, воно проходить. Повірте мені, через 20 років ви подивитеся на свої фотографії і згадайте з почуттям, яке ви зараз не можете зрозуміти. Скільки можливостей було відкрито перед вами, і як же казково ви насправді виглядали. Ви не так багато важите, як вам здається.

2. Не турбуйтеся про майбутнє. Або добре, турбуйтеся, але знайте, що ці занепокоєння так само ефективні, як спроба вирішити рівняння алгебри за допомогою пережовування жувальної гумки. Реальними неприємностями у вашому житті стають події, які ніколи не чіпали ваш неспокійний розум, такі, наприклад, які застають вас зненацька о четвертій годині вечора, у якийсь звичайний вівторок.

3. Щодня робіть щось з того, що вас лякає.

4. Співайте.

5. Ставтеся дбайливо до сердець інших людей.

6. Не миріться з тими, хто байдужий до вашого серця.

7. Не витрачайте час на заздрість, іноді ви попереду, іноді позаду, гонка довга, і, врешті-решт, ви її ведете тільки з самим собою.

8. Пам’ятайте компліменти, які ви отримуєте, але забувайте образи, і якщо ви досягнете успіху в цьому, то скажіть мені як.

9. Не відчувайте себе винуватим, якщо не знаєте, що ви хочете робити з вашим життям. Найцікавіші люди з тих, кого я знаю, і гадки не мали в 22 роки, як вони хочуть прожити своє життя, причому деякі з найбільш цікавих мені знайомих сорокарічних не знають досі.

10. Можливо, ви вступите в шлюб, можливо, ні. Можливо, у вас будуть діти, можливо, не буде. Можливо, ви розлучитеся в сорок, а може, ви будете танцювати танець маленьких каченят на сімдесят п’ятих роковинах свого весілля. Що б ви не робили, не хваліть себе занадто багато, але і не сваріть теж. Ваш вибір, як і у всіх, наполовину у владі випадку.

11. Насолоджуйтесь своїм тілом, використовуйте його, як тільки можете, і не бійтеся того, що інші люди думають про це. Тіло – це самий прекрасний інструмент, яким ви коли-небудь будете володіти.

12. Танцюйте, навіть якщо вам ніде цього робити, крім вашої вітальні.

13. Будьте благодушні зі своїми братами і сестрами, вони ваш найкращий зв’язок з минулим і ті, хто, швидше за все, будуть поруч з вами в майбутньому.

14. Зрозумійте, що друзі приходять і йдуть, але за кількох дорогоцінних потрібно триматися. Прикладайте всіх зусиль, щоб подолати розриви в географії і в житті, тому що чим старші ви стаєте, тим більше вам потрібні будуть люди, яких ви знали, коли були молоді.

15. Прийміть кілька неминучих істин: ціни будуть рости, політики будуть зраджувати своїм дружинам. Ви теж будете старіти, і, коли постарієте, ви будете фантазувати, що коли ви були молоді, ціни були розумними, політики були благородними і діти поважали своїх старих.

16. До речі, поважайте своїх старих, ви ніколи не знаєте, коли вони підуть назавжди.

17. Не розраховуйте, що хтось буде забезпечувати вас. Можливо, у вас є свій інвестиційний фонд, можливо, у вас є багатий чоловік або дружина, але ви ніколи не знаєте, коли кожен з них може покинути вас.

18. Всі ми коли-небудь підемо, але важливо протриматися до кінця, у щось вірячи. У цьому найбільша складність, тому що здається, що немає ні чорта такого, у що дійсно варто було б вірити.

За матеріалами

Григорій Сковорода: мудрі цитати та афоризми про дружбу

Поет, педагог, вчений, лінгвіст, філософ з неймовірно глибокими поглядами — усе це про Григорія Сковороду.

Без жодних вагань і сумнівів варто сказати, що він випередив свій час. Його талантом захоплюються тисячі, а мудрість, яку він вкладав у свої твори, можна сміливо використовувати у наш час.

Особливу увагу Григорій Сковорода приділяв дружбі. Це зовсім не дивно, адже відомо з давніх-давен, що з ким поведешся, того й наберешся.

А чи знаєте Ви, хто такий справжній друг? Як потрібно обирати друзів та як треба дружити?

Щоб знайти відповіді на ці запитання kozakorium.com пропонує прочитати мудрі цитати та афоризми Григорія Сковороди українською мовою про дружбу.

1. Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбами.

2. Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зістаряться.

3. …як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і між негідними людьми не виникає дружби.

4. Схильність до дружби ні куплею, ні проханням, ні насиллям не досягається…

5. Я належу до тих, хто настільки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів… найліпшою прикрасою життя.

6. Дружать тільки з тими, до кого відчувають особливе духовне ваблення.

7. Я зневажаю Крезів, не заздрю Юлiям, байдужий до Демосфенів, жалію багатих […]. Я ж, якщо маю друзів, відчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим.

8. Життя наше — це подорож, а дружня бесiда — візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

9. Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.

10. …я люблю тривожитися душею за благополуччя друзiв, щоб коли-небудь зазнати також і втіхи… Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?

11. Хіба коли-небудь була дружба помiж скупими?

12. Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

13. …людська душа і друг, безсумнівно, цінніш за все інше.

14. Похибки друзiв ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони не серйозні.

15. Я належу до тих, хто настільки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів… найліпшою прикрасою життя.

16. Як музичний інструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вухові приємніший, так i бесiда з відсутнім другом буває звичайно набагато любішою, анiж iз присутнім.

17. Всіх подарунків дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.

18. Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.

19. Як купці  вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зіпсутих, так i нам варто якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найліпшу окрасу життя, більше того, — неоціненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене i мниме, що називається підлесником.