Притчa прo життя: мoрквa, яйцe i кaвa

– Taтy, я втoмилaся, y мeнe тaкe вaжкe життя, тaкi трyднoщi i прoблeми, я вeсь чaс пливy прoти тeчiї, y мeнe нeмaє бiльшe сил… Щo мeнi рoбити?

Бaтькo зaмiсть вiдпoвiдi пoстaвив нa вoгoнь 3 oднaкoвих кaстрyлi з вoдoю, в oднy кинyв мoрквy, в iншy пoклaв яйцe, a в трeтю нaсипaв кaвy.

Чeрeз дeякий чaс вiн вийняв з вoди мoрквy i яйцe i нaлив в чaшкy кaви з трeтьoї кaстрyлi.

– Щo змiнилoся? – Зaпитaв вiн y свoєї дoчки.
– Яйцe i мoрквa звaрилися, a кaвa рoзчинилoся y вoдi – вiдпoвiлa вoнa.
– Нi, мaлa, цe лишe пoвeрхнeвий пoгляд нa рeчi. Пoдивися – твeрдa мoрквa, пoбyвaвши в oкрoпi, стaлa м’якoю i пiддaтливiшoю. Kрихкe i рiдкe яйцe стaлo твeрдим.

Зoвнi вoни нe змiнилися, вoни лишe змiнили свoю стрyктyрy пiд впливoм oднaкoвих нeсприятливих oбстaвин – oкрoпy.

Taк i люди – сильнi зoвнi мoжyть рoзклeїтися i стaти слaбaкaми тaм, дe крихкi i нiжнi лишe зaтвeрдiють i змiцнiють …

– A кaвa? – Зaпитaлa дoчкa
– O! Цe нaйцiкaвiшe! Зeрнa кaви пoвнiстю рoзчинилися в нoвoмy вoрoжoмy сeрeдoвищi i змiнили йoгo – пeрeтвoрили oкрiп в чyдoвий aрoмaтний нaпiй.

Є oсoбливi люди, якi нe змiнюються в силy oбстaвин – вoни змiнюють сaмi oбстaвини i пeрeтвoрюють їх нa щoсь нoвe i прeкрaснe, oтримyючи кoристь i знaння з ситyaцiї…

Притча: З болота в гори

Зібралися кілька жаб і розговорилися:

– Як шкода, що ми живемо в такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! – Проквакала одна жаба.

– А я чула, що в горах є чудове місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, – мрійливо проквакала друга жаба.

– А вам-то що з цього? – Огризнулася велика жаба. – Все одно вам туди ніколи не добратися!

– Чому не дістатися? Ми жаби можемо все! Правда, друзі? – Сказала жаба-мрійник і додала, – давайте доведемо цій шкідливій жабі, що ми зможемо перебратися в гори!

– Давайте! Давайте! Переберемося в великий чистий ставок! – Заквакали всі жаби на різні голоси.

Так вони всі стали збиратися в дорогу. А стара жаба розповіла всім жителям болота про «дурну затію жаб». І от коли жаби рушили в дорогу, всі, хто залишився в болоті, в один голос закричали:

– Куди ви, жаби, це ж неможливо! Ви не дійдете до ставка. Вже краще сидіти у своєму болоті!

Але жаби не послухали, і рушили в дорогу. Кілька днів вони йшли, багато вибивалися з останніх сил і відмовлялися від своєї мети. Вони повертали назад у рідне болото. Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї божевільної витівки.

І так їх компанія ставала все менше і менше. І тільки одна жаба не звернула з шляху. Вона не повернулася назад у болото, а дійшла до чистого красивого ставка і оселилася в ньому.

Ця жаба не була сильніша і наполегливіша інших – просто вона була глуха.

*Суть притчі: Йдучи до мети, не звертай уваги на пусті балачки.

Притча “Урок Метелика”. Головний закон успіху

Якось у коконі з’явилася маленька щілина. Крізь неї поступово почав пробиратися метелик, який хотів нарешті розправити свої крильця. Людина, проходячи в той момент повз, почала спостерігати за цим дійством. Минула година, дві, три, після чого метелик вирішив покинути свої зусилля. Щілина залишилася такою ж маленькою.

Тоді людина вирішила допомогти. Взяла ніж і розрізала кокон. Метелик легенько вийшов з нього, але його тільце залишилося бути слабким та немічним, а прозорі крила майже не рухалися.

Людина продовжувала спостерігати, чекаючи, що ось-ось крила маленького розправляться й зміцніють, і він зможе злетіти. Цього так і не сталося!

Все своє життя метелик волочив по землі слабке тільце і нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.

А все тому, що людина, бажаючи допомогти, не розуміла головного: зусилля, які треба докласти, щоб пробратися через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові. Тільки так рідина з тіла переходить у крила, надаючи їм потрібну силу. Лише після цього він зміг би літати. Життя змушувало метелика докладати зусиль, перш ніж залишати свою оболонку. Бо саме це загартовує його і дозволяє рости й розвиватися.

Зусилля – це те, що найбільш потрібне нам у житті. Якби нам можна було жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. І ніколи не змогли б літати.

Джерело:  coma.in.ua