Огірківка – зупа на огірковому росолі від пані Стефи

ЦЯ ЗУПА Є ОДНИМ З МОЇХ ПРИВАТНИХ МАРКЕРІВ, БО ЯК ХТОСЬ СКАЖЕ НА ЦЮ ЗУПУ “РОЗСОЛЬНИК” ТО ГАПЛИК ЙОМУ ПРИЙДЕ ШВИДКО. ЖАРТУЮ. (А МОЖЕ І НЄ)

Огірківка – зупа на огірковому росолі. Файна осіння зупа, бо масніша і поживніша, ніж легенькі літні зупки. Якраз позимніло, то вона зігріватиме і смакуватиме, тому – готуймо! Пише Пані Стефа.

Для росолу я взяла –

вуджені реберця

корінь петрушки, корінь селери, цибулина в лупині

Для самої зупи –

6-8 квашених огірків і шклянку або й дві огіркового росолу

5-6 бараболь

2 моркви

велика цибуля

пора

букетик кропу

свіжий майоран

3 зубчика часнику

5-6 чубатих ложок заздалегіть звареного пенцаку

кілька ложок сметани

сіль, перець чорний і пахучий, ложка борошна і всіляке таке

Огірківку можна варити на грибковому росолі (тоді вона пісна) або, наприклад, на росолі з курячих потрушків – шлунок, серце, шийка..

Спочатку зварила росіл, потім все що в ньому варилося викинула, ребра витягнула і обібрала м’яско, вкинула потерту на грубій терці моркву, порізану кубиками цибульку і за 5 хвилин – картоплю і пору.

В іншу ринку потерла на грубій терці половину огірків, решту – нарізала кружальцями. Залила шклянкою води і поставила варитися на 20 хв. Після того витиснула сюди часничку.

Огірковий росіл розмішала зі сметаною і ложкою борошна. Тут також акуратно розмішала пенцак, щоб не пошкодити зернят.

Коли картопля вже майже зварена – додала огірки, бовтанку росолу зі сметаною і кашою. Дала прокипіти 5 хвилин і вимкнула.

Подається така зупа з посіченим кропом і гріночками. В мене на грінки ще намазані шкварки для повного щастя.

Джерело: Пані Стефа

Готуємо пампушки терті (не пісні) за рецептом пані Стефи

Пeрeпис нa пaмпyшки тeртi – прoстi i смaчнi, aлe нe пiснi. “Teртi” – тoмy щo рoзтирaємo мaслo, цyкoр i жoвтки. Дyжe пoдiбнo як в мaкiвникy.

Складові:

  • 1 кг борошна
  • палочка дріжджів (100 гр)
  • півлітра молока
  • півпачки масла
  • 150-200 грам цукру (залежить чи хочете солодші чи прісніші)
  • пів чайної ложечки солі
  • пів келішка горілки або 2 ложки спирту
  • 8-10 жовтків (або 8 жовтків і 2 цілих яйця)
  • вaнiльний цyкoр, стeртa цeдрa цитрини чи пoмaрaнчa

Приготування: 

Рoзтeрти мaслo з цyкрoм дo бiлoгo, пoтiм дoдaвaти пo oднoмy жoвткy i втирaти щoб цyкoр рoзчинився, дoдaти тyди вaнiльний цyкoр i цeдрy

Дріжджі розвести теплим молоком , дати ложку цукру і кілька ложок борошна – дати розчинитися

Пeрeсiяти мyкy в вeликy мискy, як рoзчинa зaбрoдить – влити її в борошно.

Сполучити 1 + 2 + 3 -> в миску з борошном додати розчину і терті жовтки з цукром, посолити, додати горілку і вимісити тісто. Має вийти м’яким але відставати від рук.

Поставити миску з тістом в тепле місце щоб росло, накрити рушником. Ходити на пальчиках.

Я роблю пампушки так: розтачую шар тіста, потім вирізаю шклянкою кружальця, ставлю на середину начинку і накриваю другим кружальцем, і потім зліплюю по периметру. Або – розтачати пласт тіста – на половині розкласти “квадратно-гніздовим способом” начинку, наприклад вишеньки, накрити другою половиною тіста, і шклянкою повирізати пампушки.

Як пiдiйдe в 2 рaзи пo oб’ємy – oбiм’яти i рoбити пaмпyшки. Зрoблeнi пaмпyшки рoзклaсти нa стiльницi, нaкрити i дaти щe рaз пiдрoсти, i aж тoдi смaжити.  Якщo нe дaти вирoсти – бyдyть зaсильнo рoсти пiд чaс смaжeння i мoжyть трiскaтися.

Пeрeд смaжeнням здмyхнiть з кoжнoї пaмпyшки зaйвe бoрoшнo, oсoбливo знизy – тoдi в бaнякy бyдe мeншe чoмy гoрiти.

Смaжити пaмпyшки трeбa в дoбрe рoзiгрiтiй oлiї (180*), aлe вoгoнь пiд бaнячкoм мaє бyти нeвeликим. Бaнячoк для смaжeння мaє бyти дoсить ширoким i бaжaнo з грyбим днoм, пiд днo дoбрe пoстaвити рoзсiкaч,  щoб нaгрiвaння бyлo рiвнoмiрнe. В бaняк з oлiєю дoдaти мoрквy, рoзрiзaнy пoздoвж нaвпiл – вoнa зaбирaтимe нa сeбe всю сaжy. Пaмпyшкiв нa oдин сeaнс смaжeння мaє бyти стiльки, щoб вoни вiльнo плaвaли i мaли мiсцe щe трiшки вирoсти.

Oпyскaти в oлiю пaмпyшки трeбa тoю стoрoнoю, щo рoслa (вeрхньoю), вiдрaзy нaкрити пoкришкoю нa 2-3 хвилинки, a як пiдсмaжaться з oднoгo бoкy, тo вiдрaзy, пeрeвeрнyти i вжe нe нaкривaти.

Посмажені пампушки виймати на тацю, застелену паперовими рушничками, щоб забрати зайву олію. Посмажені і вистуджені пампушки припудровуємо “цукром-пудром”.

Нaйбiльшe я люблю пaмпyшки з рoжeю aбo вишнeю. Aлe кoлись мeнe чaстyвaли пaмпyшкoм з (yвaгa!) бaнaнoм – i цe бoжeствeннo. Toмy нe бiйтeся eкспeримeнтyвaти.

Нy, i “прaвильнi гaлицькi пaмпyшки” мaють бiлi пaсoчки нa тaлiї.

Джерело: пані Стефа

Фасольова зупа зі шпондером (і з затиркою) від пані Стефи

Моя улюблена осіння їжа – зупа, а якщо точніше, то це буде фасольова зупа зі шпондером – густа, поживна, смачна, пише пані Стефа.

Фасолевих зуп є багато різних варіантів, ця добра тим, що ми її варимо пісну, і вже потім замащуємо шкварками зі шпондерка. А це значить, що якщо піст – то можна обійтися без мняска, а просто посмажити цибульки. І все одно вона буде дуууже добра!

Ще цікавим в цій зупі є затирка (часом, залежно від реґіону, її називають “стиранка”) – терте тісто. Це щось середнє між щипаним тістом і мадярськими нокедлями. Затирка вартує окремої уваги, тому я ще до неї вернуся окремим текстом.

Для самої зупи нам треба тако:

2 шклянки великої білої фасолі (яськи)

морква

кавальчик (грам 150-200) вудженого шпондерка

цибуля

зубчик часнику

лавровий листок, сіль, чорний перець зеленина петрушки, кріп

Для затирки:

велике яйце (або 2 жовтки), 150 г муки

Фасолю перебрати, помити, залити на ніч кип’яченою водою і в тій же воді зварити з додаванням потертої на грубій терці моркви. З муки і яйця замісити водою туге тісто, натерти його на грубій терці. Якщо фасоля зварилась до напівготовності, долити води до бажаної кількості й додати терте тісто. Варити на повільному вогні допоки не приготується тісто, посолити, вкинути розтовчений часник і лавровий листок. Готову зупу налити в піали і покласти по ложці підсмаженого з цибулею шпондерку, посипати зелениною петрушки і кропу. До зупки подати грінки з хліба, натерті часничком.

Отож, фасольова зупа зі шпондером – це одна з тих зуп, які точно зігріють вас у цю холодну осінь. А на завершення ще одна маненька ремарка про фасолю-яськи – це єдина річ, яку я заморожую на зиму. Поки молода, не суха, фасую в мішечки і в морозилку. Заморожена таким чином фасолька дуже швидко вариться. І теоретично так само поводиться будь яка інша фасоля. То ж не гайте часу!

Яворівський пиріг від Пані Стефи

Якщо почати питати у всевідаючого ґуґла “яворівський” то підказуватиме він і суд, і полігон, та що завгодно, але не яворівський пиріг, пише Пані Стефа.

А дарма, бо це така дуже знакова страва, яку готують не тільки на Яворіщині, а багато де в Галичині, і всюди вважають своєю “коронкою”. Наприклад, на Городоччині він є обов’язковим на весіллях, і подається до студенцю. В околицях Щирця теж свято переконані, що саме тут придумали цей пиріг. А що вже казати про Золочів чи Радехів – він тут теж є.

Спільною рисою пирога з картоплі і гречки є його певна ритуальність і присутність на важливих обрядових празниках. Великі бритванки пирога часто печуть в п’ятницю, щоб в суботу-неділю мати готовим до борщу чи просто так.

На польській стороні Розточчя є дуже подібний пиріг теж є, лиш називається Pieróg biłgorajski. З цим більгорайским пирогом є цікава історія, що коли його хотіли зареєструвати як локальну страву, то не зареєстрували власне через подібність і стійку асоціацію його власне з яворівським пирогом.

Хоча, задля справедливості мушу сказати, що більгорайський пиріг все-таки є інакшим. Не дивлячись на те, що в основі є гречка і картофля, він печеться без тіста, а до начинки додається сир, сметана, часом шкварки, м’ята. А інший польський пиріг Kaszak – jest de facto bułką wypełnioną pierogiem biłgorajskim (тобто, власне, більгорайський пиріг в тісті, майже яворівський).

Але вернімося до Яворівського пирога, як ми його знаємо і печемо. Бо назва назвою, але тут важлива суть і принцип.

По перше, тісто. Зазвичай це просте дріжджове тісто, яке має добре підрости. Шар тіста не повинен бути грубим, але достатнім, щоб тримати досить важку начинку.

Отож, для тіста (на 2 круглі форми десь 22 см в діаметрі) –

  • на пів кіля муки – 250 мл теплої води або молока,
  • 30 грам дрідждів “мокрих” або пів пачечки сухих (пачечка сухих зазвичай розрахована на 1 кг муки),
  • 2 жовтки,
  • кілька ложок олії або розтопленого масла,
  • сіль, цукор.

Дріджі (“мокрі”) посипати ложкою цукру, дати розійтися. Якщо дріджі сухі – всипати в муку, перемішати. З муки, молока, дріджів, дрібки солі, цукру і 1 жовтка замісити некруте тісто, додати олію або розтоплене масло, вимісити, щоб ввібрало жир. Має добре відставати від рук але не було дуже тугим (десь як на вареники). Покласти в миску, накрити рушничком, поставити в тепле місце, щоб підросло.

Якщо вам дуже-дуже ліньки місити тісто, або якщо не працюєте з тістом, а пирога хочеться, то можете взяти щось із замороженого тіста, але я б радила не просту слойку, а все таки слоєно-дріжджове, воно смачніше і гарно росте. Тільки нікому не кажіть, що я вам таке порадила, бо традиціоналісти мене зловлять і накопають.

Начинка на яворівський пиріг – це гречка з картоплею, присмачена шкварками з цибулькою, або якщо піст – то просто посмаженою на олії цибулькою.

Картоплю зварити, вим’яти в гладке пюре (не люблю коли там трапляються грудки нерозімнятої картоплі).

Гречку зварити як зазвичай, або ще краще – просто запарити, так як я писала ось тут – гречка не має бути мокрою і розвареною.

Охолоджене пюре змішуємо з гречкою (я беру десь 1:1, але то як вам подобається) і шкварками з цибулькою, заправляємо сіллю і чорним перцем. Начинка має бути добре приправленою, бо інакше пиріг буде прісним.

Тим часом тісто вже підійшло. Тут є 2 варіанти як з ним далі поводитися, залежно від форми, в якій будете пекти. Я люблю пекти цей пиріг в грубостінній керамічній формі, найкраще круглій. Хоча цього разу я пекла в прямокутній, теж непогано.

Отже, якщо форма кругла, ви робите так – з половини тіста розкачати круглий не дуже тонкий корж. На середину коржа – половину начинки. Краї тіста підібрати “мішечком”, заліпити, і перевернути в змащену форму заліпленими краями вниз. Верх пирога поколоти виделкою, змастити жовтком, посипати грубою сіллю, кмином, або як у мене – чорнушкою. І так само з другою половиною тіста і начинки.

Якщо форма більша і прямокутна, як цього разу в мене – тісто ділимо на 2 половини і розкачуємо пластом, таким щоб вистелити дно і бортики. Викладаємо начинку, добре розрівнюємо. Накриваємо другою половиною тіста, краї защипуємо, змащуємо жовтком, солимо, посипаємо “красою”.

Пекти треба десь при 200-210, до години часу. Тісто має вирости, спектися і гарно підрум’янитися.

Їсти такий пиріг можна теплим і холодним, полити мачанкою з грибів або теплим сметанково-хроновим сосом. Або з чим вам подобається. До борщику або росолу – люкс! А на другий день його можна підсмажити на пательні з двох сторін – пихота!

Джерело: Пані Стефа

Душена червона капуста – 2 переписи від Пані Стефи

Для мене душена червона капуста є відкриттям цієї весни, а оскільки весна шойно почалася, то ви маєте всі шанси відкрити для себе цю “капустяну америку” разом зі мною, пише Пані Стефа.

Червона капуста, або як також її називають синя і фіолетова, взагалі дуже цікавий “звір” – я її люблю за соковитість листків, легку гостроту і фактично цілорічну присутність на базарі. Мені здається, вона троха забута саме через її твердість – шаткувати, ошпарювати – це марудно. Але є чудесний вихід – можна її подушити, себто потушкувати.

Ось вам 2 випробуваних мною варіанти, і думаю це ще не кінець, бо маю кілька переписів, які ще чекають своєї черги.

Біґос з червоної капусти

Пів кіля маснішої вепровини (наприклад шинки з сальцем)

1.5-2 кг червоної капусти

2 цибулі

2 моркви

2 квасних ябка

пів шклянки родзинок

шклянка сухого червоного винця

сіль, чорний мелений перець, мелена гвоздичка, цинамон і мускатний горіх, цукор

Шинку порізала кубиками, окремо сало, окремо м’яско (якщо шмат м’яса до того надається). В гусятниці спочатку зішкварила сало, витягла і відклала на бік, і в смальці підсмажила решту м’яска до зарум’янення, потім посолила, поперчила, додала цибулю півкільцями і моркву соломкою. На маленькому вогні прогріла 10 хв.

За той час – нашаткувала червону капусту на тонкій шатківниці, висипала її в гусятницю, прим’яла ложкою, влила шклянку вина, дала 2 ложки цукру, закрила покришкою і поставила мліти.

За 30 хвилин перемішала, попробувала на м’якість – капуста була вже “от-от”. Досолила, доперчила, додала цинамон\гвоздичку, родзинки, і чвертки яблук. І ще на 15 хв мліти.

Важлива заувага – значно смачніша (просто в рази!) ця капуста на другий день, підігріта. Вино в перший день ще літає над стравою такою легкою пияцькою хмаркою, а на другий день – йде все в смак. І цей смак – бомба! Дуже смачно із спеченою в мундирах бараболькою.

Йдемо далі – абсолютно пісна страва з нашої сьогоднішньої героїні –

Душена червона капуста з помаранчами

1.5 кг червоної капусти (пошаткувати)
6 помаранч – з 4 витиснути сік, 2 почистити і порізати плястерками
пів шклянки темних родзинок
сіль, чорний мелений перець, рожевий перець, дрібка розмарину, цукор

Капусту ошпарила підквасненою оцетом водою. В великій глибокій ринці загріла олію (кілька ложок), висипала капусту, закрила покришкою і дала зм’якнути хв 10. За той час витиснула сік з 4 помаранч, помила родзинки.

Залила капусту помаранчевим соком, додала відразу родзинки, посолила трошка, дала перці, розмарин, пів ложки цукру, і поставила вмлівати допоки не приготується – це десь до пів години часу.

Тим часом на пательні зкарамелізувала 3 ложки цукру і легенько підсмажила в сиропі кружальця помаранча з обох боків. Розклала карамелізовану помаранчу навколо капусти і прогріла ще 10 хв в гарячій рурі не накриваючи.

Ця капуста цілком інакша – якби я не знала, що то, то може капусту б відразу і не впізнала, бо є якийсь такий дивний конфітурний смак.

Цю капусту ми їли з підсушеним тонееесенько нарізаним “екстрачорним” хлібчиком типу бородинського, і це було добре, really!

Мої домашні цю капусту називають “естремальною” – через колір і несподіваність смаку… Go екстрім?!

Джерело: Пані Стефа

Грибова мачанка від Пані Стефи

Грибова мачанка це просто до непристойності, навіть якось аж писати не випадає.

Але напишу, бо для деяких страв вона є дуже правильною парою – от, наприклад, гречка чи будь яка інша каша, политі грибовою мачанкою відразу перетворюються на повноцінну страву.

Або, яворівський пиріг, для якої я її готувала цього разу, розповідає Пані Стефа.

Отож, я грибову мачанку зазвичай роблю так –

Довільну кількість печериць або глив (тобто завжди доступних супермаркетських грибів) якщо треба то чищу, але якщо вони чистенькі то лише обрізаю хвостики і витираю (*). Не мию, щоб не ввібрали води. Ріжу плястерками.

Відповідну кількість цибулі ріжу півкружальцями і підсмажую на олії до легкого позолотіння.

Коли цибуля всмажена – відгортаю її на пательні вбік, висипаю гриби і підсмажую на досить великому вогні, щоб вони відразу не пустили води. Потім, як гриби вже трошка підсмажилися, перемішую з цибулькою і ще трохи смажу.

Тим часом, поки смажаються гриби, готую свій таємний інгредієнт – беру кілька сухих білих грибів і мелю в млинку до кави в порошок.

Сметану змішую з водою, додаю туди порошок білих грибів, меленого чорного перцю, солі, трошки цукру, січену зеленину (кріп\петрушку), ложку підсмаженої муки і все вимішую.

Додаю до сметани&Co підмажені гриби з цибулькою, вимішую, доводжу до кипіння.

Порошок з білих грибів (навіть якшо його було зовсім трошка) вміє додати банально-травяним печерицям такого грибового духу, що просто люкс.

А ще засмажена до світлобрунатного кольору на сухій пательні мука додає “грибовості”, така її суперсила.

Якщо ви любите мачанку дрібнішої консистенції то гриби можна дрібніше посікти або в кінці перебити блендером. Та й таке.

(*) цього разу печериці були не надто білосніжні тому я їх почистила. зазвичай не чищу, а лиш витираю серветкою.

Джерело: Пані Стефа

Дзьобачки від пані Стефи

Дзьобачки – це не просто кумедне слово, але й прекрасна салатка, пише Пані Стефа.

За походженням вони, ніби-то закарпатські, і там вони є чимось схожим до грузинського лобіо – зварені фасолі, заправлені запражкою з цибулі-моркви-паприки, або горіхів-часнику. Але ми зараз будемо говорити не про закарпатські, а про мої дзбьобачки, котрі, сподіваюся, вам засмакують.

З етимологією назви все зрозуміло – готуємо і дзьоб-дзьоб-дзьоб! ? і стораз краще за соняшникове насіння.

Дзьобачки на мій спосіб – це дуже смачно, поживно і легко

1. Замочити на ніч і зварити фасолю – бажано яськи, але як нема, то можна і іншу, але таку щоб була сипка, не розварювалася, це важливо! Ну або можна купити якусь консервовану фасолю, але не в помідоровому соусі, чи щось типу, а “просто фасолю”.

2. Селеру порізати соломкою і підсмажити до легкого рум’янцю. Смажити в “режимі картоплі” – тобто не на маленькому вогні, а на такому файному.

Дзьобачки від пані Стефи

3. Цибулю порізати півкільцями і коли селера з п.2 буде вже легко рум’яна – додати і підсмажити разом із селерою. В самому кінці дати дрібку цукру.

Дзьобачки від пані Стефи

4. Зеленину петрушки і трошка горіхів посікти дрібонько.

Дзьобачки від пані Стефи
Дзьобачки від пані Стефи

5. Змішати в мисці фасолю, селеру з цибулею, зеленину з горіхати. Доправити олійкою (трошка), сіллю-перцем (має бути добре поперченою), можна трошка соку з цитрини або бальзаміку. Можна, якщо дуже хочеться квасненького, дати тонконакраяного квашеного огірка або яблуко.

Дзьобачки від пані Стефи
Дзьобачки від пані Стефи

І що ми маємо в результаті поживну, смачну, локальну, просту але небанальну салатку. Віват мені! А вам – смачного!

Рецепт і фото: Пані Стефа

Печена бараболя з всілякими додатками від пані Стефи

Знаєте, деколи буває так чогось хочеться, що гірше, ніж болить? От мені вчора так захотілося печеної бараболі. Ну то чому б і ні? Тим більше, що це просто до непристойності, пише Пані Стефа.

Особливо не вдаючись в деталі, бо то навіть троха смішно – вчити когось такого елементарного, просто розкажу, як це роблю я.

По перше, бараболю треба пошурувати добре жорсткою щіткою, змити весь пісок і бруд, і заодно вивчити кожну барабольку на предмет її здоров’я – якщо є зелені плями – відтинаємо, якщо є чорні – вирізаємо.

По друге, кожну бараболинку треба загорнути в фольгу. Я не даю всередину ні шпондера, ні сала – мені подобається додавати все пізніше. Хоча можна понадрізати навпіл і позапихати туди якогось м’ясива – це буде добре.

По третє, треба запхати її в гарчу (200-210) руру, на середній рівень, десь на годинку. Час від часу барабольки треба ворушити і перевертати з боку на бік, бо буде трошка пригорати на тому боці, що до бритванки.

Ну і по останнє, за годину її треба потицяти патичком – чи змякла. Якщо м’ягенька – то я ще на 5-10 хвилин вмикаю гриль, щоб трошка підпеклася, майже підгоріла шкірка. Ну але це на мій смак – люблю палену бараболю.

А поки печеться – якраз час зробити додатки:

• Маринована цибулька.
Цибульку (синю чи білу) ріжу кільцями чи півкільцями, солю, цукрую і оцтую, і добре виминаю пальцями. Як постоїть хв 15 – змиваю водою від зайвого маринаду і заправляю олійкою і порізаною зелениною

• Фета чи бриндзя з олією і м’ятою.
Фету чи бриндзю типу “болгарська” ріжу на кубики, поливаю доброю олією, даю сухої м’яти (можна ще кмину, перцю чилі пластівцями)

• Рибка
Вчора я взяла трошка лосося з ось цього перепису, додала кукурудзяної олії і сухої м’яти.
А ще в нас був звичайний оселедець з цибулькою. Ось тут є кілька переписів на оселедець.

А ще до печеної картоплі дуууже смачно просто масло і посолити-поперчити, або ґорґозцола, або олія з часничком, або капусточка квашена… або … або… ))

Та й таке ? не думала, що печена бараболя породить стільки тексту. Але це направду страшенно смачно!

Джерело Пані Стефа

Журек, варіант львівський

Журек – це зупа, яку варто зварити поки ще зима і хoчeться чoгoсь тeплeнькoгo, квaснeнькoгo i пoживнoгo.

Журек то є одна з моїх улюблених зуп. Koнкyрyвaти з ним мoжe хiбa рiздвяний бoрщик з вyшкaми. Aбo цитринiвкa. Aбo пoмiдoрoвa з ляним тiстoм. Нy oк, я прoстo дyжe люблю зyпи, рoзпoвiдaє Пaнi Стeфa.

Журек – то така дуже “польська зупа”. Як i з бoрщeм, тyт тaкa сaмa iстoрiя – кoжнa гoспoдиня гoтyє йoгo, як любить. Koжeн рeгioн Пoльщi мaє свoї oсoбливoстi пригoтyвaння – дeсь вiн бiльш крeмoвий, дeсь квaснiший, дeсь гoстрiший, aлe нeзмiнним є oснoвнi рeчi – житнiй квaс (влaснe, жyр) i мaйoрaн.

Мене справедливо поправляють, що журек – не є польська зупа, а я й нe спeрeчaюся. Жyрeк (чи прoстo жyр) є влaстивим для всiєї Гaличини, тa i вжe пeрeбрaвся пoзa її мeжaми, aлe зaрaз чoмyсь бiльшe слaви мaє в Пoльщi.

Є ще дуже цікава лемківська зупка – кисeлиця – якy щe нaзивaють вiвсяним жyрoм, бo гoтyється нa вкислoмy квaсi з вiвсянoгo бoрoшнa i вiвсянoї крyпи.

Журек часто називають просто “жур”, хoчa в нaс вдoмa жyрoм нaзивaється влaснe житнiй квaс для жyрeкy.

В пoльських сyпeрмaркeтaх мoжнa кyпити нeпoгaний гoтoвий жyр, aлe якщo є чaс, нaтхнeння, i нeмa Шeнґeнy, тo i сaмoмy зрoбити нe склaднo.

За тиждень до планованого журеку я зробила так:

3/4 шклянки житньoгo бoрoшнa зaлилa лiтрoю тeплoї вoди, дoбрe пeрeмiшaлa, дoдaлa 2 рoздyшeних зyбчики чaсничкy, цiлyшкy бoрoдiнськoгo хлiбчикa, кiлькa зeрнятoк aнглiйськoгo пeрцю, зaкрилa цe всe мaрлeю i пoстaвилa в тeплe мiсцe киснyти. Зa тиждeнь жyр вжe бyв дoстaтньo квaсним, i я взялaся дo гoтyвaння.

Я вжe дaвнo зaдaвaлaся мeтoю сфoрмyлювaти свiй вaрiaнт жyрeкy, нe вiдстyпaючи вiд зaгaльних кaнoнiв, aлe дoдaвши чoгoсь свoгo, бiльш львiвськoгo.

Спочатку я зварила добрий росіл на курячих клильцях і вуджених ребрах, з усіма правильними корінцями і приправками. А потім – зварила на цьому росолі сам журек.

Із звaрeнoгo рoсoлy вийнялa всi oвoчi, якi в ньoмy вaрилися (зaкришкy), рeбрa i крильця; oвoчi викинyлa, a м’яскo oбiбрaлa з кoстeй.

Власне для етапу варіння журеку я взяла:

2 морквини
пів корінця пастернаку
1 петрушку
1 невелику калярепу
пів селери

6 картоплин
2 цибулі
300 грам доброї вудженої ковбаски, не тлустої і смачної
шклянку сметани, ложку житнього борошна

Припрaвки – мaйoрaн, бaгaтo мaйoрaнy, сiль, пeрeць, лaврoвий листoк, кмин (нy кyди ж я бeз ньoгo), трoшки тeртoгo свiжoгo хрoнy.

Пoрiзaнi кyбикaми мoрквy, пeтрyшкy, пaстeрнaк, сeлeркy, кaлярeпy – кинyлa вaрити в рoсiл.

Тим часом відцідила через ситко жур*, змішала його із сметаною, додала туди майоран і решту приправок і гарно вимішала. Зробила запражку з цибулі, підсмаженої з ложкою борошна. На пательні підсушила кмин.

Koли рoсiл з oвoчaми зaкипiв – дoдaлa в бaняк м’яскo, пoрiзaнy крyжaльцями кoвбaскy i вaрилa нa нeвeликoмy вoгнi дo мaйжe гoтoвнoстi oвoчiв, тoдi дaлa кaртoплю, пoчeкaлa пoки всe зaкипить i пoвaриться бyквaльнo 5-7 хвилин i влялa зaпрaвкy з жyрy i смeтaнки i зaпрaжкy. A як всe рaзoм зaкипiлo i пoвaрилoся 5 хвилин – вимкнyлa i дaлa нaстoятися.

Дo жyрeкy звaрилa яйкa нa твeрдo, i вжe в тaрiлцi пoсипaлa всe пoтeртим хрoнoм. A з пiдсyшeним хлiбчикoм – пихoтa!

Цього разу журек вдався практично ідеальним – достатньо квасненьким, з яскраво вираженим смаком майорану, овочі правильної на мій смак консистенції, зварений на доброму росолі, і з свіженькою сметанкою. Одним словом – божественно. (:

Дo рeчi, жyрeк – цe мaйжe тe ж, щo й бiлий бoрщ. Tiльки бiлий бoрщ пiсний i гoтyється нa Вeликдeнь (Barszcz biały wielkanocny), a вжe нa дрyгий дeнь, кoли минyв пiст, – зaпрaвляється м’яскoм i кoвбaскaми i пeрeтвoрюється в журек.

Примiткa прo жyр нa знимцi – я йoгo випaдкoвo збoвтaлa, кoли пeрeливaлa в гoрняткo “дo знимки”, тoмy вiн мyтний. Aлe нaспрaвдi жyр пoдiбний нa бiлий квaс – жoвтyвaтий, мaйжe прoзoрий.

Джерело: Пані Стефа