оперний театр

31.08.2023

Фоторепортаж з будівництва Львівської Опери

На превеликий жаль львів’яни вже давно звикли до надзвичайної краси міського театру опери та балету – дивовижного храму не тільки театрального, але й архітектурного мистецтва, розповідає портал Фотографії Старого Львова.

Щодня тисячі львів’ян проходять повз цю унікальну споруду наздогоняючи свої буденні справи, та не помічаючи цієї дивовижної краси…

Засклепіння ділянки Полтви на сучасному пр-ті Свободи, безпосередньо у зоні зведення Львівської Опери. Фото кінця XIX сторіччя

Роботи з укладання фундаменту Львівської Опери. Фото кін. XIX ст.

Бурхливий соціально-економічний розвиток Галичини та Львова кінця XIX сторіччя передував появі цієї архітектурної перлини міста. Саме у той період стала відчутною потреба побудови у Королівському столичному місті великого міського театру.

Розріз головного та бічного фасаду Львівської Опери на кресленнях 1896 року

У 1895 році стартував конкурс на кращий проект будівлі, в якому серед багатьох взяла участь фірма “Г.Гельмер та Ф.Фельнер”, що побудувала понад сорок театрів в Росії та Австро-Угорщині, в Болгарії та Німеччині…

Роботи з укладання фундаменту майбутньої Львівської Опери. Фото кін. XIX ст.

Серед відомих конкурсантів участь у проекті взяв також автор Краківского театру архітектор Я. Завейський.

Креслення Львівської Опери у розрізі, 1896 рік

Компетентне незалежне жюрі в Лейпцігу одноголосно визнало найкращим проект випусника Берлінської будівничої академії, директора Львівської вищої художньо-промислової школи Зигмунта Горголевського (1845-1903).

Будівництво на стадії зведення стін. Фото 1898 року

Переможець приємно здивував жюрі вибором місця для споруди – центр міста, хоч той і тоді був щільно забудований. Архітектор сміливо запропонував заховати під землею річку Полтву, яка протікала у цьому місці, а замість фундаменту застосував – уперше в Европі – суцільну бетонну основу.

Внутрішнє розпланування будівлі Опери на кресленнях 1896 року

Повномаштабний процес перекриття Полтви у центральному Львові розпочався у 1885 році засклепінням ріки вздовж сучасного проспекту Шевченка. Роботи продовжилися у 1887 році вздовж сучасного проспекту Свободи. Усіма роботами керував інженер Вацлав Ібіанський. До 1895 року перекрито 837 м. Полтви та понад 500 м. потоку Пасіки…

Головний фасад Львівської Опери у риштуваннях. Фото 1898-1899 рр.

Усунення Полтви кардинально змінило вигляд центральної частини міста… Замість брудного потоку з’явилися алеї та сквери… Стави, що існували на притоках Полтви, при їх перекритті осушувалися, а на їх місці з’являлися нові площі та сквери. Саме це перевтілення центру міста надихнуло Горголевського на сміливе рішення.

Роботи із перекриття головного куполу Опери. Фото 1899 року

Наріжний камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. Автор проекту сам керував і земляними, і будівельними, і споряджувальними роботами, залучивши до них кращі львівські та зарубіжні фірми. Основне навантаження лягло на відому фірму інженера Івана Левинського…

Перекриття головного куполу Львівської Опери. Фото 1900 року

При зведенні споруди використовувались переважно місцеві матеріали. За кордоном виготовлялись: форми деталей із мармуру – у Відні; спеціальне полотно для розписів фойє – у Бельгії. Монтаж електричного освітлення проводила австрійська фірма “Сіменс-Гальске”, механізацією сцени – польська фірма по ремонту вагонів з міста Санок…

Опера у Львові на завершальному етапі будівництва. Фото 1900 року

Грандіозне будівництво тривало майже три роки… Воно було здійснене на кошти міської управи, громадян Львова і околиць у вигляді добровільних внесків, меценатських пожертв… Вартість будівництва становила 2,4 мільйони австрійських крон.

Опера у Львові на завершальному етапі будівництва. Фото-2 1900 року

11.08.2020

Оперний театр відчиняє свої двері для відвідувачів

Львівський Національний Академічний театр опери та балету відчиняє свої двері для відвідувачів.

Після кількамісячної перерви, спричиненої пандемією, вже цього тижня у театрі відбудуться перші концерти та індивідуальні екскурсії. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі Оперного театру.

Відсьогодні відвідувачі мають нагоду оглянути розкішний інтер’єр та пишне оздоблення Дзеркальної та глядацької зали у театрі.

На вихідних, 15 і 16 серпня, відбудуться Гала-концерти з нагоди відкриття 121-го театрального сезону. Початок о 18:00. Гала-концерти стануть ексклюзивним дійством у камерній, навіть інтимній атмосфері. Для артистів театру та всього 100 слухачів концерти стануть сплеском тих почуттів, які прагнули відчувати знову, довгі місяці поспіль не маючи можливості творити й сприймати живі емоції спілкування з мистецтвом.

Солісти Львівської національної опери, і серед них – абсолютно нові обличчя та голоси сцени театру, у супроводі фортепіано виконають найвідоміші оперні арії та дуети від бароко до романтизму – з опер Г. Ф. Генделя, В. А. Моцарта, Дж. Россіні, Дж. Верді, К. Сен-Санса, Дж. Пуччіні та ін.

Ексклюзивно для Гала-концертів до відкриття 121-го сезону в оформленні сцени будуть використані декорації до вистав, створені видатним українським художником Євгеном Лисиком, який працював у Львівській опері впродовж 1960-1990 рр. Його сценографічна спадщина віднесена до Золотого фонду театру.

Квитки на Гала-концерти до відкриття 121-го театрального сезону:

15 серпня – https://widget.kontramarka.ua/uk/widget182site11084/widget/event/100119575

16 серпня – https://widget.kontramarka.ua/uk/widget182site11084/widget/event/100119576

07.12.2019

Як працює вентиляція оперного театру у Львові

Спорудження у 1897–1900 роках у Львові нового міського театру стало неабиякою подією. Його силует, що став згодом одним із символів міста, привертав постійну увагу мешканців. їх зацікавленість перебігом будівництва прокинулася ще від перипетій конкурсу на проект театру та в ході дискусій навколо вибору місця під забудову. Про це розповідають автори порталу Фотографії Старого Львова.

Підігрівала інтерес до подій і місцева преса, публікуючи сенсаційні повідомлення про затоплення водою ніжних ярусів будівлі та спростування подібних пліток. Однак такі випадки, до честі тогочасних журналістів, належали швидше до винятків. Загалом преса об’єктивно висвітлювала хід будівництва, одночасно заспокоюючи не схильних до розтринькування грошей львів’ян, що видатки на новий театр (а вони майже удвічі перевищили первісний кошторис), дуже низькі порівняно з кінцевим ефектом. Підкреслювалося, що при спорудженні театру “ощадність та інші міркування зійшли на другий план і до нового будинку почали спроваджувати усе найновіше обладнання, де би воно не з’явилося” (Kurjer Lwowski від 07.09.1900), завдяки чому він буде дорівнювати за поважністю театрам у інших містах.

Будівництво Оперного на стадії зведення стін. Фото 1898 року.

І дійсно, театр облаштовувався найновішим у ті часи обладнанням. Так, електричне освітлення було змонтоване фірмою Siemens & Halske: вперше у Львові застосовано систему вентиляції, яку встановила фірма Johannes Haas із Відня у спілці з львів’янином Владиславом Нємекшею (1862–1905) тощо.

Нємекша був надзвичайно успішним підприємцем. Здобувши технічну освіту у Львові та Відні, по кількарічній практиці на різних підприємствах, він у 1893 році заснував власну інсталяційну фірму і майже відразу отримав престижне замовлення на спорудження павільйону машин на Загальній крайовій виставці 1894 року та інсталяцію там експонатів. Ця праця була відзначена золотою медаллю виставкового комітету. Нагорода відкрила В. Нємекші шлях до успіху: він поширив свою діяльність на усю Галичину і навіть відкрив філіал у Кракові. Не дивно, що саме його фірма дістала замовлення на виконання інсталяцій у новому театрі (окрім вентиляції, це підприємство прокладало тут центральне опалення і водопровід).

Свіже повітря до приміщень надходило з розташованого неподалік театру (з боку старого театру Скарбка – нинішнього театру ім М. Заньковецької) кіоску, збудованого у формі ротонди, і підземним каналом потрапляло до будівлі театру, де його охолоджували й очищали. Очищене повітря скеровували у глядацький зал через систему спеціальних отворів у підлозі. Температура у театрі контролювалася за допомогою термометрів, встановлених у різних місцях.

Спожите повітря усувалося через ряд вентиляційних отворів, розташованих під краями та у чотирьох кутах стелі і прикритих оздобленими ґратами. Ці ґрати, як і більшість декоративних елементів залу, виконано за власноручними шкіцами автора проекту театру Зиґмунта Ґорґолевського (1845–1903). Потім повітря виводилося назовні через 4 вентиляційні шахти, котрі, згідно з духом епохи, були замасковані під декоративні ліхтарики на рогах куполу театру. Варто відзначити, що подібним способом були замасковані і комини: вони виглядають як масивні обеліски по краях тильного фасаду будівлі.

Офіційне відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 року о 11.00. Через три роки помер його автор, 3. Ґорґолевський, а у 1905 – В. Нємекша.Творіння Ґорґолевського донині милує око львів’ян і гостей міста. Створена Нємекшою вентиляція безвідмовно працювала тривалий час. Однак цього не можна сказати про кіоск над повітряним забірником. Збудований із нетривких матеріалів, він швидко прийшов у аварійний стан, і в 1920-х роках його замінили на бетонний оголовок. Збудований за проектом архітектора Тадеуша Пісєвича, він своїми простими функціональними формами повністю відповідав смакам нової епохи.

Під час реконструкції Оперного театру на початку 1980-х років вентиляційну шахту було перенесено на подвір’я театру ім. М. Заньковецької, оскільки стара опинилася у загазованій зоні.

30.04.2018

Артист Львівської опери став заслуженим діячем культури Польщі

Артист мімічного ансамблю Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С.Крушельницької отримав високу державну нагороду «Заслужений діяч культури Польщі». Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Львівської опери.

Сергій Григоренко – львівський піаніст , випускник Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. Крім того, що гастролює в Україні та за кордоном, зокрема в Польщі, він працює артистом мімічного ансамблю Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Його можна побачити на сцені театру в операх і балетах – у різних ролях без слів.

«Ця нагорода для мене є черговою сходинкою у професії. Я дуже вдячний, що моє мистецтво помічають, значить не дарма я роблю свою справу і рухаюсь у правильному напрямку», – сказав у коментарі Львівському порталу Сергій Григоренко.

Він розповів, що майже щороку дає концерти у Польщі. Більше того, музика Фридерика Шопена є невід’ємною частиною його репертуару під час концертів в Україні.

«Я навчався у професора Львівської консерваторії Марії Тарновецької, яка була за походженням полькою. Із перших курсів вона мене привчала до польського мистецтва, зокрема, до музичного доробку Кароля Шимановського і Фридерика Шопена. Згодом в рамках стипендіальної програми «Gaude Polonia» міністра культури Польщі стажувався в музичній академії ім. Ф. Шопена у Варшаві під керівництвом проф. Казимира Гержода (2006р.). Після цього майже кожний рік виступаю у Варшаві та інших містах Польщі, представляючи сольні програми, камерні, з оркестром. Я першим серед українців мав можливість заграти у Варшаві під пам’ятником Шопена. У них є традиція щонеділі проводити відкриті концерти, де збираються піаністи з усього світу і мають можливість послухати музику Шопена на природі. Цього року я також відвідаю цей фестиваль і закриватиму його 30 вересня. Також я неодноразово виступав зі сольними концертами в будинку Шимановського в Закопаному…Вкінці липня там проводитиметься фестиваль Дні музики Кароля Шимановського, у рамках якого проведуть концерт пам’яті Марії Тарновецької, тому я також там виступатиму. Що стосується України, коли був Рік Шопена, я виграв грант польського інститут в Києві і мав тури по українських філармоніях. Перший був зі сольними концертами, а другий тур – зі скрипалем Остапом Маньком. Загалом, музика Шопена є невід’ємною частиною мого репертуару», – зазначив Сергій Григоренко.

Довідка

Піаніст Сергій Григоренко народився у Львові. У 2005 році з відзнакою закінчив Львівську Національну Музичну Академію ім. М. Лисенка в класі заслуженого діяча мистецтв Республіки Польща, професора Марії Тарнавецької. З 2003 по 2005 рр. був стипендіатом Верховної Ради України. Протягом 2005 по 2008 рр.- навчався в аспірантурі у цій же академії, в класі проф. Марії Тарнавецької.

Є переможцем та лауреатом всеукраїгнських та міжнародних конкурсів: Всеукраїнський конкурс ім. Г. Нейгауза (Кіровоград 2000 р. III нагорода);II Міжнародний конкурс ім. М. Лисенка (Київ 2002 рік диплом);Міжнародний конкурс молодих виконавців «Мистецтво XXI ст.» (Київ 2003 – I премія);II Міжнародний конкурс ім. Е.Гілельса (Одеса 2003р. III премія, бронзова медаль); Міжнародний конкурс камерної музики «Мистецтво XXI ст.» (Київ 2004 р. І премія), 2006р. Лауреат І-го фестивалю-конкурсу музики Фридерика Шопена (Львів, медаль та запрошення на концерт до Женеви) Сергій Григоренко також брав участь в багатьох міжнародних та всеукраїнських фестивалях і музичних акціях.

02.03.2018

Львів’янка стала головним диригентом австрійської опери

Диригент Оксана Линів призначена на посаду головного диригент Опери Граца і філармонічного оркестру цього ж австрійського міста. Контракт з нею підписаний до 2020 року, йдеться на сайті театру, передає PRESS-ЦЕНТР.

Оксана Линів народилася у Бродах на Львівщині, у сім’ї двох музикантів, також вона є онукою вчителя музики, регента церковного хору Дмитра Линіва. Батько Оксани, Ярослав Линів — керівник народної хорової капели «Боян» у Бродах.

Музичну школу Оксана Линів закінчила у рідному містечку, потім навчалася у Дрогобицькому музучилищі імені Василя Барвінського, однак після першого курсу перевелася до Львова і у 1996 році закінчувала вже Львівське музучилище імені Станіслава Людкевича, де навчалася грі на сопілці.

Пізніше, з 1996-го по 2003 рік, навчалася в Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка у класі Богдана Дашака, головного диригента Львівської опери. Вже під час її навчання в академії Богдан Дашак зробив її своєю асистенткою.

У 2004 році вона взяла участь у першому конкурсі диригентів імені Густава Малера в Бамбергській філармонії. Це була перша подорож Оксани за кордон, де вона здобула третє місце. Після цього у 2005 році вона стала асистенткою диригента Джонатана Нота при Бамбергській філармонії.

У 2005 році Оксана Линів приїхала до Дрездена, де навчалася в аспірантурі у Вищій школі музики імені Карла Марії фон Вебера (отримала післядипломну освіту).

Також Оксана диригувала концерти і опери в Україні, Німеччині, Франції, Румунії, Естонії та Швейцарії.

Довгий час була помічником диригента Одеської опери. В Баварській державній опері Оксана Линів працювала помічником генерального музичного директора цього оперного театру кілька сезонів поспіль.

За підсумками 2015 року вона була визнана кращим диригентом Баварської державної опери в номінації «Класична музика».

04.10.2017

Сьогодні Львівська опера святкує 117-ліття!

Сьогодні Львівська Національна Опера відзначає свої 117-і уродини.

4 жовтня 1900 року, в четвер, святково світило сонечко. І так яскраво, що схвильована цікава публіка, яка зібралася перед театром, раділа маленьким хмаркам, що, набігаючи час від часу, створювали легеньку тінь.

Подія була велика й урочиста. Вона привертала увагу не лише краю, а й цілої Австро- Угорської імперії: у столиці Галичини відкривали Міський театр, указ про побудову якого ствердив цісар Франц Йосиф І. У «Пам’ятковому акті», що його підписало керівництво регіону, зазначалося: «споруда нового міського театру, під який було закладено наріжний камінь 30 квітня 1898 року, з Божою поміччю щасливо закінчена, згідно з планами, рисунками і під виключно артистично-технічним керівництвом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського, який сьогодні вручив ключі будинку ясновельможному президентові міста… на користь громадськості». Особливо підкреслювалося, що цей театр має бути місцем не лише для шляхетної розваги, але також твердинею національної думки.

Першим директором і художнім керівником став диригент і режисер Тадеуш Павліковський, який ставив перед собою завдання створити «добрий» театр, тобто такий, у якому будуть добротні вистави з хорошими солістами, хором , оркестром і стилевими, відповідними епосі декораціями. За його керівництва театром, і в інші часи (за винятком кінця 30-их років минулого століття) театр був на висоті цих вимог.

Сьогодні він радує рідних глядачів і зарубіжну публіку своєю особливою красою і високим виконавським рівнем оперних та балетних вистав.

Складні рельєфні фасади, витончені інтер’єри та особлива енергетика – театр одразу став гордістю львів’ян і залишається візитівкою міста.

Джерело: facebook.com/lvivopera

27.09.2017

На фасаді Львівської опери з’явились паперові скульптури

На фасаді Львівського оперного театру замість звичних банерів з рекламою, з’явилися 4-метрові скульптури з паперу, стилізовані під скульптури Іоана Пінзеля. Їх поставили з нагоди музичного салону «Юрій Ланюк та друзі», який відбувся в Опері 25 вересня. Паперові скульптури, створені декораторами Опери, стоятимуть там доти, поки їх не пошкодить погода, пише Zaxid.net.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької вирішив кардинально змінити підхід до оренди театру та повністю відмовитись від комерційної банерної реклами на своєму фасаді, йдеться у заяві генерального директора-художнього керівника театру Василя Вовкуна, опублікованому на сторінці театру у Facebook.

“Ми, володіючи сучасним менеджментом і творчим потенціалом, самі в змозі отримати за аншлаговий продаж квитків двісті тисяч гривень за виставу, особливо у вихідні дні. Тому менша вартість оренди театру не є вигідною аж ніяк, а будні дні нам необхідні для проведення оркестрових та мізансценних репетицій, адже додаткового репетиційного залу в театрі немає”, – йдеться, зокрема, у заяві Василя Вовкуна. – Банерної реклами на фасаді історичної будівлі ми зрікаємось остаточно і безповоротно.”