Сергій Цемрюк – художник, справжній львів’янин, який прекрасно показує дух і атмосферу міста Лева. Художника добре знають в Польщі, Словенії, США, Канаді, Росії та Німеччині, де часто проходять його творчі виставки та де зберігаються його роботи.
Завдяки своєму таланту, Сергій Цемрюк, як ніхто краще показує своє рідне місто живим і по-справжньому унікальним. Картини художника так і ваблять зануритися в атмосферу Львова та його мотиви, що ми Вам і пропонуємо зробити.
І ось перед нами старовинні карети, парові трамваї, перші автомобілі, жінки в елегантних сукнях з парасольками в руках, не поспішаючи походжав уздовж неонових вітрин.
Здається, що силуети людей і контури будинків розмиті дощем. Це надає роботам якусь таємничість і казковість.
Місто немов повільно випливає з туману минулого. Картинки старого Львова заворожують, як би таять в собі якусь надзвичайну загадку часу і манять сяйвом сотень маленьких старовинних ліхтариків.
Сергій Цемрюк народився 8 липня 1965 року в місті Львові. У 1990 році закінчив Львівську Академію мистецтв. Ще студентом брав уроки живопису у В.Черкасова і Ю. Скандакова.
Творчі виставки проходили в містах України, Польщі, Словенії.
Як пише ХайВей, за переконанням Сергія, його найкраща картина ще не намальована, адже до цього треба йти все життя…
Що стосується філософії життя та творчості, Сергій переконаний, що просто маючи талант, шлях собі не прокладеш. І хоча серед сучасної молоді є талановиті особистості, вони мають засвоїти головне: складовою успіху лише на 10% є талант, а решта 90% – це важка праця…
Вулиця Руська. Полотно, масло. 30×40, 2003Бернардинський дворик. Полотно, масло 50х50Оперний театр
Львів завжди унікальний і неповторний. Щодня, щогодини, хвилини, секунди він змінюється і відкриває для пильних шанувальників все нові та нові грані своєї таємничості, залишаючись при цьому вічним та незмінним. І зрозуміти це, а ще більше – передати на папері, дано далеко не кожному митцю.
Тетяна Казанцева
Портал Фотографії Старого Львова пропонує вашій увазі 10 робіт відомої львівської художниці Тетяни Казанцевої, які, передають різними художніми техніками той загадковий характер давнього Львова.
Корнякти і Домінікани. Тетяна Казанцева
Відібрати 10 робіт для цієї публікації зі всього творчого доробку Тетяни Казанцевої було дуже складно, тому ми залучили до цього процесу саму художницю.
Ратуша. Тетяна Казанцева
“Чому ці 10 робіт? Бо вони всі різні, з одного боку, та представляють важливі об’єкти для мене, з другого боку. Хоча вибрати складно було лише 10…”, – каже Тетяна Казанцева.
Національний університет «Львівська політехніка». Тетяна Казанцева
“Можу малювати в різних техніках, звісно в певний період подобаються більше певні з них. Я взагалі графік, мені це звично з дитинства, тому перші 5 робіт – різновиди графіки – кольорові ручки, різні товщини ліній, уявні міські краєвиди, акварельні заливки, кольорові олівці”, – розповідає Тетяна.
Ангел над містом. Тетяна Казанцева
Батьки Тетяни не вважали захоплення дитини чимось таким, що може стати в майбутньому її основною професією і , коли настав час вибирати фах, відправили доню вивчати архітектуру.
Вілла архітекторів Івана Левинського та Юліана Захаревича. Тетяна Казанцева
Але Тетяна продовжувала малювати, малювати Львів, його будинки і вулички, його розкішні храми і неповторні вілли. Так архітектура стала другою любов’ю Тетяни, після малювання. А “Львівська політехніка” – майже рідним домом.
Панорама Львова. Тетяна Казанцева
“Малюю історичну архітектуру, яку люблю надзвичайно, а Львів понад усе. Він потребує цього. Сподіваюсь своїми роботами привернути увагу до цінності архітектури Львова та важливості її збереження. Така думка спонукає малювати щодня”, – розкриває секрети художниця.
Єврейський шпиталь. Тетяна Казанцева
Більше десяти років Тетяна Казанцева не працювала в техніці акварелі. Цей період життя був повністю присвячений графіці. Її роботами ілюстровано багато книжок видавництва “Центр Європи” . Але 26 липня їй подарували набір професійних акварельних фарб і з того часу вона з ними не розлучається.
Вілла Михайла Грушевського. Тетяна Казанцева
Зараз Тетяна Казанцева щодня малює, сама вчить студентів (а останнім часом усіх, хто бажає) техніки швидких архітектурних замальовок.
Кам’яниця Сегаля на проспекті Шевченка. Тетяна Казанцева
“Шляхом замальовок ми вивчаємо архітектуру та пізнаємо себе. В сучасному світі актуально вміти швидко передати мить, враження від неї. Безумовно, щоб це зробити, треба знати певні прийоми та техніки. Одна з них акварель, яку тепер освоюю. Ця техніка розвиває спонтанність та сміливість, то ціла філософія – акварель”, – розповідає Казанцева.
Вілла на вулиці Лисенка, 34. Тетяна Казанцева
Любов до львівської архітектури привела її в коло однодумців, котрі працюють зараз над створенням Музею Івана Левинського у Львові. Цей проект має шанс стати першою сучасною спробою відновити Львів у його кращих архітектурних традиціях і повернути його в ряд найкращих європейських міст.
Архітектор, живописець-аквареліст Альфред Каменобродський був сином Адольфа Каменобродського, службовця магістрату міста Тарнув і Олександри Домбровської. Брав участь у повстанні 1863 року і в одній з перших битв був сильно поранений. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же – у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв.
Вивчав архітектуру у Віденській політехніці (1870–1874). Був членом Політехнічного Товариства у Львові.У 1880 році редагував Технічний календар виданий Політехнічним товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства в 1902 році, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польских винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання.
Альфред Каменобродський
Від 1920 року мав у Львові власну виставку проектів, архітектурних макетів і акварелей
Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер’єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.
Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі Вірменська вежа у Львові і Осінь, а в 1887 році на Першій виставці польського мистецтва в Кракові акварелі: Вірменська вежа у Львові, Флоріанські Ворота, Інтер’єр їдальні, Мотив з львівських околиць, Декоративний ескіз. Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувались у журналі «Tygodnik Ilustrowany».
Вид з вул. Личаківської на будинок пожежної команди (нині не існує) та костьол бернардинців. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМУспенська церква. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX стКостел св. Миколая. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX стПорохова вежа. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX стПівденно-східний ріг пп. Ринок. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМПерехрестя вулиць Боїмів (нині Староєврейської) та Сербської. Акварель А. Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМ
Синагога “Золота Роза” (нині не існує). Акварель А.Каменобродського. Поч. XX стСхідне подвір’я Вірменського собору. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМВірменський собор. Вид із південного подвір’я. Акварель А. Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМБудинок XVIII ст. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІММонастир св. Онуфрія. Дзвіниця. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМ
Частина акварелей Альфреда Каменобродського знаходиться у Історичному музеї Львова, кілька — у Музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякими роботами володіє родина.
