Днями у прокат вийшла фантастична українська стрічка “Сторожова застава” — історія про хлопчика Вітька, який потрапив на тисячу років назад в епоху Київської Русі. Там він повинен битися з армією половців поруч із легендарними богатирями.
1. Якісно намальована картинка
На сьогодні “Сторожова застава” є найдорожчим фільмом в історії українського кіно з бюджетом у 40 млн грн. Левова частка коштів пішла на візуальні ефекти. За словами режисера, над ними працювало кілька груп індійських розробників, і, за враженнями глядачів, зі своїм завданням вони впоралися на відмінно.
“Сторожова застава” – це не наскрізь комп’ютеризований “Аватар”, але й бездарно намальованих монстрів, як у “Синевирі”, тут немає. Творці візуальних ефектів відпрацювали на совість, тому у фільмі є красиво намальований світ Стародавньої Русі, майже нуарні половці і реалістичний кам’яний голем.
2. Молоді актори
Українське кіно нарешті починає давати дорогу молодим актором. Для двох виконавців — Данила Каменського (Вітя) і Єви Кошевої (Оленка) – ролі в “Сторожовій заставі” стали дебютними. І якщо в грі юної актриси ще проскакує деяка невпевненість, то на Данила його персонаж Вітя “сидить” як влитий. Для свого віку хлопець у кадрі поводиться дуже природно. У нього є всі задатки, щоб стати справжньою зіркою!
3. Інтерпретація богатирських образів
Режисер “Сторожової застави” Юрій Ковальов вирішив відійти від образу богатирів, як від здоровенних брил, які говорять гаслами. Зберігши двом із них класичну зовнішність воїнів-велетнів (Ілля Муромець і Добриня Микитич), він розбавив їхню мудрість добре помітним почуттям гумору. Саме від Добрині прозвучав злободенний жарт, що зірвав у залі найгучніші оплески.
Що стосується Олешка Поповича, то актор Роман Луцький практично дотягнув його до образу марвелівського Дедпула. Тільки без зайвої жорстокості, нецензурної лексики і гумової маски. Зате з присмаком дитячої безпосередності, добре відточеними бойовими навичками і бажанням жартувати в будь-якій ситуації. Нічого дивного, що саме з ним у юного Віті зав’язуються дружні стосунки. З усієї богатирської трійки Олешка Попович виходить на перший план і формує позитивну ауру “Сторожової застави”.
4. Кіно легкого жанру
“Сторожова застава” – це казковий фільм, а не історичний. Попри те, що дія відбувається в Стародавній Русі і в стрічці фігурують половці, “Сторожова застава” не претендує на історичну достовірність. Це казка, у якій 1120 рік – чиста умовність. Про це ж говорять образи трьох міфічних богатирів, захисників Давньої Русі. Глядачеві не доведеться згадувати курс шкільної історії, щоб зрозуміти сенс того, що відбувається на екрані.
5. Сімейний фільм
Незважаючи на масштабні батальні сцени, навалу кам’яного велетня і темних шаманів, у “Сторожовий заставі” немає крові. Кілька персонажів віддають Перунові душу, але роблять це в дусі Діснея і без найменшого натяку на “тарантинівщіну”. За словами режисера, він знімав стрічку для максимально широкої аудиторії, тому її підсумковий рейтинг склав “6+”.
Малолітній головний герой, завзятий Олешка Попович і красива картинка Стародавньої Русі зроблять похід у кіно цікавим навіть для найменших глядачів.
6. Масштабна рекламна кампанія
Промо-кампанія “Сторожовий застави” заслуговує окремого розділу. Мало який український фільм “бомбив” глядача такою кількістю і якістю реклами. Крім стандартних білбордів і лайтбоксів, на київській станції метро “Золоті Ворота” було проведено костюмовану виставу, під час якої три богатирі в повному спорядженні розповідали про вихід фільму. На додаток були випущені футболки з постером, для любителів раритету — поштові марки.
Розмір вкладень у рекламу не розголошується, але за оцінкою компетентних людей, він може доходити до 10% бюджету всієї стрічки. І якщо продюсери додатково вкладають близько 5 млн грн у промо, то за якість свого фільму вони перед глядачем готові відповісти.
7. Повністю український фільм
Майже половину бюджету “Сторожової застави” проспонсорувало Держкіно, тобто йдеться про гроші українських платників податків. Фільм знятий українським режисером. За участю українських акторів. Повністю українською мовою. І тільки український глядач під фентезійною обкладинкою розгляне алюзію на злободенну дійсність, зрозуміє істинний сенс бойового кличу “Ми на своїй землі! І ми вистоїмо!”.
Сьогодні “Сторожова застава” – це індикатор самопочуття українського кіно. І беручи до уваги якість кінцевого продукту, можна поставити діагноз, що пацієнт скоріше живий, аніж навпаки. Фільм категорично рекомендується до перегляду!
Автор: Павло Чаплигін для nv.ua
