У високогір’ї Карпат вирує заметіль (відео)

В Івано-Франківській області у високогір’ї Карпат через мороз та заметіль видимість сягає максимум 30 м. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомляє Чорногірський гірський пошуково-рятувальний загін, пише Zaxid.net.

«Станом на 8:00 29.10.2017 на горі Піп Іван Чорногірський хмарно, видимість до 30 метрів. Вітер південно-західний 26 м/с., температура навколишнього середовища – 6 С», – повідомив Чорногірський пошуково-рятувальний загін.

Відео заметілі на своїй сторінці показав Василь Фіцак – рятувальник на горі Піп Іван.

Також, як пише «Курс», на горі Піп Іван при рятувальному пості обладнано приміщення, в якому можна перечекати ускладнені метеорологічні умови.

Це приміщення не є туристичним притулком, а радше укриттям на випадок різного роду ситуацій, що можуть виникнути під час сходжень на гору. Воно не опалюється і складається з двох кімнат. В першій кімнаті по периметру стін встановлено лави та стіл. В другій кімнаті обладнано двоярусні дерев’яні нари на шість осіб.

Також про заметіль у Карпатах повідомив львівський журналіст та радіоведучий Андрій Великій, який опублікував у Facebook світлини з онлайн-камер у Славському.

Золота осінь у Карпатах: 5 найкращих маршрутів буковими лісами

Букові праліси Карпат – найбільші за площею в Європі і, можна сказати, найкрасивіші. Недарма вони належать до Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. А найбільш красиві вони – восени, коли листя буків починає переливатися жовтими, червоними, брунатними відтінками. IGotoWorld підготували добірку маршрутів, де можна помилуватися справжнім золотом Карпат. Тож беремо рюкзак на плечі – і вперед!

1. Осіння Боржава

Боржава – це найулюбленіший туристичний маршрут багатьох мандрівників. Адже він порівняно нескладний, відкриває неймовірні краєвиди і, що дуже важливо, має зручне транспортне сполучення.

Пропонуємо легкий маршрут вихідного дня Воловець – Великий Верх – Подобовець. Хоча піднятися на Боржавський хребет можна зі Скотарського, Гукливого або з Міжгір’я.

Отже, прибуваємо електричкою Львів – Мукачево до Воловця. За вказівниками нескладно вийти на марковану стежку. Можна підніматися на гору з цікавою назвою Цицька, а потім на Темнатик, Плай і далі по хребту. До речі, біля руїн сироварні є потужне джерело. Якщо ж ви обмежені в часі, можна йти відразу на Великий Верх, оминувши траверсом гору Плай з метеостанцією.

Чудовий час для походу на Боржаву – кінець липня або серпень, коли полонина перетворюється на плантацію чорниці. Її тут просто безліч. Зате у вересні – жовтні боржавські схили заграють яскравими кольорами.

З Великого Верха можна спуститися на водоспад Шипіт. Але цікавіше – підкорити ще одну вершину. Це гора Гемба, на якій багато туристичних принад. Взимку – це одна з найкращих гірськолижних трас з підйомником. А ось восени тут можна політати на парапланах, покататися на квадроциклах, а потім погрітися запросить чайна «Сурія».

2. Вододільний хребет

Це гірський масив, що розділяє Закарпатську та Львівську області. Ще його називають Східні Бещади, адже ці гори починаються біля витоку річок Сянок та Уж, неподалік українсько-словацького кордону.

Розпочинаємо похід із села Сянки або із села Ужок. Сюди доїжджаємо електричкою з Ужгорода або Львова. Сам маршрут Сянки – Біласовиця займе у вас два або максимум три дні. Якщо ж у вас обмаль часу, то можна організувати одноденну прогулянку просто на вершину Пікуй.

Адже саме на Вододільному височіє найвища гора Львівщини – Пікуй. Попри те, що вона всього 1408 м, тут дуже мальовничо. Хвилясті гребені хребта прикрашені вигадливими скелями з пісковику та буковими лісами. На полонинах росте багато незвичних рослин, занесених до Червоної книги: первоцвіти, дикі орхідеї, арніка.

На маршруті минаємо найбільшу полонину Карпат – Руну, полонину Буковецьку та стародавній перевал Руська путь, яким у давнину ходили купці. А переночувати зручно біля гори Великий Верх, де з боку села Либохора є хороші джерела.

До речі, в селі Ужок знаходяться два об’єкти спадщини ЮНЕСКО: дерев’яна церква 17 століття в бойківському стилі, також тут починається один із найстаріших масивів бука лісового. Щоб зберегти ці унікальні місця, з 1999 року тут діє Ужанський національний природний парк.

3. Синевир – Дарвайка

Навколо Синевиру знаходиться один з найбільших за площею букових лісів в Українських Карпатах. Ця територія належить до масиву Внутрішні Ґорґани, тому тут можна побачити не лише красу золотої осені Карпат серед буків, а й унікальні розсипи ґорґанських каменів – ґреґотів.

Доїхати у цей заповідний куточок можна з боку Воловця та Міжгір’я або з боку Хуста. Піднімаємося на хребет Пишконя, який підковою здіймається над селами Синевир, Колочава та Негровець. З вершини однойменної гори Негровець ви побачите містичну Долину туманного змія – долину річки Теребля.

На щастя, ці місця належать до Національного природного парку «Синевир», тому майже нема вирубок, і карпатські ліси можна побачити у всій недоторканій красі. Любителям екзотичних маршрутів сподобається екологічна стежка на Озірце, яке ще називають Диким озером. Вона пролягає північно-східним схилом гори Гропа. Восени, в обрамленні барвистих буків та червоних килимів з брусниці, Озірце особливо гарне.

Трохи окремо стоїть масивна й сувора гора Стримба, з якої відкривається заворожуючий вид на село Колочава. Восени тут багато грибів. А влітку на полонинах випасають овець, і навіть діє школа вівчарства.

Цікаво: славнозвісна карпатська смерека, про яку навіть пісні співають, виявляється, ніяка не карпатська. Це дерево завезли і засадили на місцях вирубаних букових лісів. Адже смерека, порівняно з буками або ялицями, росте дуже швидко і, відповідно, дає більше прибутку. Однак вона зовсім не призвичаєна до наших умов, ліс хворіє і відмирає. Екологи наразі намагаються вирішити цю проблему.

4. Полонина Красна

Ще один яскравий пішохідний маршрут Закарпаття: Колочава – Полонина Красна – Усть-Чорна. Дуже хотілося б порекомендувати завітати на Вільшанське водосховище, але, на жаль, його екологічний стан дуже сумний. Туди зносить сміття з усіх найближчих річок, і води з роками стає все менше. Тому, щоб не засмучуватися, одразу піднімаємося із села Колочава на хребет Квасний Верх, де розташована метеостанція. Потім прямуємо до найвищої точки – гори Топас (1548 м). На неї легко орієнтуватися, адже там височіє металева вежа. З вершини відкривається новий ракурс на гору Стримбу, хребет Пишконю та довколишні села. Далі круті підйоми й спуски полониною Красна ведуть у напрямку гори Климова. Зазвичай мандрівники розбивають наметовий табір у затишному лісі під Климовою. А підкоривши гору, ми вже можемо бачити схили Свидовця і спуститися лісовою дорогою в село Усть-Чорна.

5. Угольсько-Кузійський масив

Кузійський масив, напевне, найдикіший із запропонованих маршрутів. А все тому, що дістатися потрібно до Рахова або до Тячева. Потім доведеться шукати шляхи, де поміж невисокими горами Тячівщини заховалися села Углі, Мала Уголька та Велика Уголька. Легко здогадатися, що тут колись видобували деревне вугілля. І якщо ви обожнюєте дикі праліси – то вам сюди.

Оскільки всюди густий ліс, то краєвид можна побачити, тільки вилізши на скелю під назвою Соколине Бердо. Взагалі в цих краях досить багато цікавих скель та печер. Чи ви знали, що найбільша печера в Карпатах заховалася саме серед цих заповідних лісів? Печера Романія(або радянський відповідник – Дружба) простягається на 1,5 км вглиб та стала прихистком для рідкісних кажанів.

У заповіднику прокладено кілька екологічних стежок, зокрема до печери Молочний камінь. Тут жили справжні печерні люди. Не забудьте прихопити із собою ліхтарики, щоб цікавіше було досліджувати схованки троглодитів. Неподалік знаходиться наскрізна печера Карстовий міст. Археологи вважають, що 20 тисяч років тому вона слугувала як язичницьке святилище.

Автор усіх фото у статті: Маріанна Іваненко / IGotoWorld.

11 фактів про Карпати, які ви могли не знати

1. Якщо побажаєте провести відпочинок в Карпатах на найбільшому високогір’ї, то вам дорога в село Віпчина (Чернівецька область). Воно знаходиться на висоті тисяча сто метрів над рівнем моря. Тут ви опинитеся на піку неймовірної краси величних гір.

2. Найбільш високогірними санаторіями в Карпатах є санаторії, де лікують туберкульоз — «Ворохта» і «Гірське повітря», розташовані в селищі міського типу Ворохта на Івано-Франківщині на висоті близько 850 метрів над рівнем моря. Крім того, готелі Ворохти також розташовані на високогір’ї і можуть порадувати вас приємними цінами і чудовими можливостями для відпочинку і оздоровлення.

3. Вперше карту по геології в нашій країні вчені склали саме з території Карпат в 1809 році.

4. У 1907 році на території гірського царства були виявлені викопні тварини закінчення льодовикового періоду. На глибині близько 12 з половиною метрів знайшли мамонта, а ще глибше — величезного оленя, носорога і різних птахів і представників класу земноводних.

5. Найбільш високогірній готелем в гірському царстві є «Беркут».
Цей заклад побудовано на Яблуницькому перевалі на висоті близько 930 метрів над рівнем моря. Зведен цей заклад був в 1968 році. Зараз готель запропонує вам комфортні номери та професійне обслуговування всього від 575 гривень за двох.

6. Найвища залізнична станція в Карпатах — це вокзал «Бескид», який височить над рівнем моря на 790 метрів.

7. Найбільшим духовим музичним інструментів в Карпатах є трембіта, що представляє собою конусоподібну трубку з дерева. Вона не має отворів з боків, зате в довжині досягає близько чотирьох метрів. Чутність звуку цього чудо-інструменту перевищує 10 кілометрів. Якщо ви відпочивали на Буковині або Гуцульщині, то, без сумніву, встигли насолодитися чарівним звучанням трембіти.

8. У Карпатах, виявляється, є музей лісу, який працює в селі Усть-Чорна. У ньому можна познайомитися з експозицією, що розповідає про професії лісорубів. Крім того, відвідавши цей унікальний заклад, ви побачите колекцію транспорту, призначеного для лісових робіт.

9. Ще одним дивовижним фактом про Карпати є те, що в одному з мальовничих куточків Тячівського району є по-справжньому казкове місце — печера з прозорими стінами. Це карстова печера, яка була сформована в юрський період в вапнякових породах і утворена 2-ма камерами, розташованими перпендикулярно один до одного. Стіни камер вкриває молочно-білий прозорий кальцит і зелені патьоки. Все це нагадує візерункові квіти з каменю, про які ми колись читали в казках.

10. Недалеко від села Середнього Водяного в Рахівському районі Закарпатської області можна відвідати справжні скелі з ієрогліфами.
Але це зовсім не справа рук китайців, які відпочивали в старовину в гірському царстві :). За ієрогліфи тут нескладно прийняти знаки хвилеподібної форми, утворені хвилями найдавнішого моря.

11. Найвищим деревом у Карпатах є 140-річна європейська модрина. Вона була зрубана в Рахові і мала висоту 54 метри….

Особливості походів у Карпати, правила безпеки і маршрути

Стара радянська романтика на гірські походи давно минула, але зараз приходить нова мода на здоровий спосіб життя і в тому числі такі походи.

Їх тепер часто, на англійський манер, називають хайкінгом або трекінгом.

Хайкінг – це, по суті, будь-яка прогулянка на природі, переважно по обладнаних доріжках і стежках.

Тоді як трекінг – фізично інтенсивніший і стосується переважно походів у важкодоступних місцях, у горах, там, де не може дістатися транспорт.

У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ – ЗДОРОВИЙ ДУХ

Почнемо з переваг для здоров’я. Походи у гори – чудовий спосіб тримати себе в формі та потужний антидепресант.

Справжні епідемії сучасного людства – це проблеми з серцем, судинами і схильність до надмірної ваги. Хода якраз дуже ефективно цьому протидіє.

Що добре – фізичне навантаження можна регулювати, воно не таке інтенсивне, як, скажімо, під час бігу або заняттях іншими видами спорту.

Крім серця і легень, добре тренуються м’язи тіла, особливо якщо ви користуєтесь спеціальними трекінговими палицями. Вони допомагають зменшити навантаження на коліна і рівномірніше розподілити його по тілу.

Останнім часом почало з’являтися багато досліджень, які стверджують, що походи позитивно впливають на емоційний стан людини і навіть допомагають запобігти депресії.

Крім того, що ви перебуваєте на природі, дихаєте свіжим повітрям і милуєтесь чудовими краєвидами, такий ефект походів має цілком фізіологічне пояснення: під час фізичних вправ у організмі виділяються так звані “гормони щастя” – ендорфіни і серотоніни.

Починати ходити можна у будь-якій фізичній формі, в будь-який момент – навіть сьогодні. Якщо сумніваєтесь у собі – починайте з регулярних кількагодинних прогулянок у найближчий парк.

Потім можна пробувати одноденні вилазки на 10-15 кілометрів. Їх перевага у тому, що з собою не треба нести великого і важкого рюкзака. Згодом можна переходити на дво-триденні мандрівки чи навіть довші походи.

ДЕШЕВО І ПРОСТО

Ще одна позитивна риса цього виду активного відпочинку – пішохідний спорт не вимагає суттєвих фінансових вкладень, особливо в літню пору.

Звісно, зараз з’явилося багато чудових високотехнологічних (і недешевих) примочок, які роблять похідне життя набагато простішим і легшим.

Але, якщо ви не ставите собі за мету підкорити Еверест у найближчі п’ять років, вам не доведеться надто витрачатися. Якщо спорядження таки знадобиться, то його можна позичити чи взяти в оренду.

Єдине капіталовкладення, яке справді варто зробити, – якісне трекінгове взуття.

Зручне взуття для гір – це не босоніжки і навіть не кеди чи кросівки. Це спеціальне взуття з грубою товстою підошвою, яке захищає пальці ніг і міцно фіксує щиколотку і стопу, спеціально спроектоване, щоб полегшити навантаження на ноги і мінімізувати можливість травм.

Отже, що варто взяти з собою, йдучи у 1-денний похід:

– наплічник;

– захист від сонця (головний убір, сонцезахисний крем, окуляри);

– запасне взуття та шкарпетки;

– флісовий светр і дощовик або куртку/вітрівку.

Погода в горах змінюється несподівано і дуже швидко: стовпчик термометра може впасти майже до нуля всього за 10-15 хвилин навіть у серпні.

Рекомендуємо також подбати про трекінгові палиці, ліхтарик, індивідуальну базову аптечку (особливо якщо є хронічні проблеми і алергії) і засіб від кліщів.

Для документів і цінних речей не завадить узяти герметичний мішок або хоча б звичайний пластиковий пакет (на випадок дощу).

Для перекусу підійде пару яблук, канапок, щось калорійне – шоколадка або батончик із зернят. Багато їсти в горах не хочеться, але не забувайте пити, обов’язково треба мати з собою пляшку з водою.

Якщо ж ви зібралися у багатоденний похід, до вище наведеного переліку додаються:

– намет,

– спальник,

– килимок (каремат),

– ніж, індивідуальний посуд (миска, горнятко, ложка),

– засоби гігієни,

– паспорт (часто карпатські маршрути проходять близько від кордону),

– змінний одяг.

У вашого гіда чи головного групи мають бути травматична аптечка, посуд для приготування їжі, газовий пальник з балоном і запальничка з сірниками, ніж, продуктовий набір (сухі, легкі, висококалорійні продукти), карта місцевості, навігатор, номери телефонів рятувальників.

Не забувайте також про мішки для сміття – його потрібно забрати з собою! Хочу всіх закликати до екологічності поведінки і думок – не смітити, не ламати, не палити і так далі.

Вітайтеся – як з місцевими, так і з іншими туристами, цього вимагає гірський етикет.

Нас часто питають, чи можна брати у походи дітей і домашніх тварин (ясно, що переважно йдеться про собак). Звісно, кожен вирішує для себе сам, але я б сказала – так і так.

Собаки, якщо вони не агресивні і соціалізовані, завжди додають позитивних емоцій у поході. А з дітьми рекомендуємо починати потроху, з нетривалих і нескладних походів тоді вже за кілька років вони стануть вам добрими супутниками і товаришами.

Ми часто бачимо навіть немовлят-мандрівників у спеціальних рюкзаках.

БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ

Ще одна хороша риса наших карпатських гір – це безпека: у нас дуже мало диких звірів, а ті, що є, – самі бояться людей.

Однак і тут є базові правила, про які варто пам’ятати.

Шансів дуже мало, але якщо ви раптом побачите ведмедя, особливо самицю з ведмежам, треба тікати дуже швидко. Можуть бути небезпечними дикі кабани, особливо у великих групах.

Уважно дивіться під ноги – в горах трапляються гадюки, хоча вкусять вони тільки якщо на них наступити чи налякати. Укус містить незначну кількість отрути, доза якої сама по собі не є смертельною, хоч і важко переноситься організмом.

Якщо ж сталася така прикрість, у вас є достатньо часу, щоб дістатися до найближчої районної лікарні, де вам зроблять ін’єкцію сироватки.

Це варто зробити протягом доби. Не треба нічого перетягувати жгутами чи відсмоктувати, – це тільки ускладнить ситуацію.

Стандартна порада – стережіться кліщів.

Тепер – про рослини. Варто триматися подалі від борщівника Сосновського. Він схожий на гігантський кріп із білими квітами. Це дуже токсична і небезпечна рослина, її сік від взаємодії з ультрафіолетом спричиняє важкі хімічні опіки.

На жаль, борщівник зустрічається у нас досить часто, але переважно на під’їздах до гір, уздовж доріг і річок. Вище в горах його немає.

Суто гірська рослинна небезпека – це зарості сосни альпійської (жерепу): там дуже легко можна втратити напрямок і заблукати до повного виснаження. Товсті переплутані корені і гілки можуть завдати серйозних травм ніг. Тому, йдучи через жереп, у жодному разі не йдіть навпростець і не сходьте з прокладених стежок.

Не варто їсти незнайомих ягід та інших рослин, бо можуть трапитися отруйні (вовчі ягоди, блекота, та інші). Але чорницю, малину, ожину і брусницю з куща треба скуштувати обов’язково: це дуже смачно!

КУДИ І З КИМ ХОДИТИ

Іще одна перевага пішохідного спорту в Карпатах – легкодоступність. До багатьох стартових точок легко дістатися поїздом або електричкою.

Наприклад, вийшовши з електрички Львів-Лавочне-Мукачево на будь-якій станції на відрізку від Нижнього Синьовидного до Воловця, можна стартувати в гори.

Безліч виходів є у напрямку Яремчі – це власне саме Яремче, а також Микуличин, Татарів, Ворохта, Воронєнка і далі ця сама залізнична гілка продовжується на Закарпаття – Лазещина, Ясіня, Кваси, Рахів.

З усіх цих точок є пішохідні маршрути.

Навіть якщо ви приїхали на кілька днів до Львова чи Ужгорода, можна урізноманітнити свій відпочинок одноденною пішохідною прогулянкою, або махнути в гори на вихідні – зійти і повернутися до нічного поїзда.

Якщо у вас відпустка і ви зупинилися в садибі зеленого туризму в Карпатах, зверніться до господарів. Вони підкажуть якийсь маршрут поруч із садибою, а також порадять провідника.

Для організації справжнього гірського походу рекомендую звернутися до професійних провідників.

Серед туристичних фірм, які займаються саме походами в Карпати, – туроператори “Свято Карпат” (Свалява), Silverland (Мукачеве), турклуб “Добре поїхали” (Київ), Karpaty Travel (Львів), Туре (Дземброня), часом організовує виходи в гори магазин туристичного спорядження gorgany.

Є також гіди-фрілансери, яких треба шукати за рекомендаціями. Зокрема, порекомендувати їх можуть гірські рятувальники (це підрозділи ДСНС). Часто рятувальники самі є кваліфікованими гірськими провідниками.

Якщо ви все ж вирішили подорожувати самостійно, без досвідчених гідів – ретельно продумайте маршрут наперед і тримайтеся маркованих стежок.

Багато інформації про маршрути є в інтернеті (наприклад, на ресурсах karpaty.info, karpaty.com.ua, на сайті туристичного товариства “Карпатські стежки” і так далі). У магазинах туристичного спорядження продаються карти гірських маршрутів.

Але не забувайте, що ситуація на маркованих стежках може мінятися: їх може завалювати деревами, маркери часто нищаться внаслідок поганих погодних умов. Оскільки маркуванням маршрутів у нас займаються переважно волонтери, вони не завжди встигають щороку перевіряти всі маршрути.

Також майте на увазі, що гуглмапс в телефоні вас не врятує. По-перше, в горах здебільшого поганий зв’язок. По-друге, краще не розряджати телефон, якщо раптом доведеться комусь терміново подзвонити.

Обов’язково потрібно мати при собі телефони гірських рятувальників цього району (підрозділи МНС). Якщо ідете на 2-3 дні – краще попередити їх заздалегідь.

5 ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ

Чорногора – найвищий і найпотужніший український гірський хребет; саме тут розташовані всі українські двотисячники, в тому числі і найвища українська гора Говерла. Попри це, тут багато досить доступних маршрутів навіть для початківців.

Основні точки виходу на маршрути на Чорногорі – це Дземброня і Зелене (Шибене) у Верховинському районі; турбаза Заросляк, з якої піднімаємося на Говерлу; а також села Лазещина, Кваси, Ясіня у Рахівському районі.

Сколівські Бескиди – цікавий гірський масив з буремним історичним минулим зовсім поруч зі Львовом.

Основні точки виходу на маршрути – Сколе, Кам’янка, Труханів, Корчин. Дістатися туди можна машиною, маршруткою або електричкою до Сколього (це 100 кілометрів від Львова).

Траса Львів-Мукачево досить непогана, їхати комфортно півтори години, можна поставити машину біля вокзалу і переміщатися по району на таксі при необхідності.

Ґорґани – порівняно невисокий, але суворий, дуже кам’янистий масив із розсипами каміння, які називають цекоти або ґреготи.

Через каміння ходити там складніше, ніж в інших місцях, але це винагороджується незвичними і вражаючими краєвидами. Ці місця рідше відвідуються туристами, ніж Чорногора.

Причина – слабко розвинена відпочинкова інфраструктура, відсутність нормальних доріг, і, відповідно, транспорту. Але це має свої переваги для тих, хто прагне втечі від цивілізації.

Зручні точки виходу в Ґорґани – Осмолода, Бистриця, Гута, Мислівка.

Добиратися автобусом або автомобілем від Івано-Франківська.

Полонина Боржава – підходить для ненапряжного одноденного маршруту вихідного дня. Але також там можна розігнатися і на цілих два-три чи навіть чотири дні. Боржава популярна і для екстремального спорту – гірських велосипедів і парапланів.
До Боржави відносно легко дістатися – сідаєте на електричку Львів-Мукачево, і за пару годин ви у Воловці. Підйом починається одразу за селом.

Є й інші точки виходу на маршрути – Міжгір’я та інші села однойменного району (наприклад, з Пилипця можна навіть піднятися витягом), село Вовчий у Свалявському районі.

Безумовною перевагою Боржави є десятки гектарів чорниць, які вкривають схили гарним оксамитовим покривалом.

Мармароси прозвали “Гуцульськими Альпами” через схожість цих стрімких скелястих гір з альпійськими краєвидами.

Гори вкриті буковими пралісами, частину з яких віднесено до списку світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Основні точки виходу – найвисокогірніший український рацентр Рахів (можна доїхати поїздами Київ-Рахів або Львів-Рахів – знаменитий серед туристів “раховоз”) або села Рахівського району Ділове і Богдан.

З Рахова до Ділового можна їхати автобусами, місцевим таксі або ловити попутки (що дуже прийнято в Карпатах взагалі і коштує зазвичай менше, ніж громадський транспорт).

Власним автомобілем – їдьте дорогою Львів-Рахів-Мукачеве, яку цього та минулого року капітально відремонтували в ділянці Львів-Івано-Франківськ, а тепер продовжують роботи в бік Рахова.

Автор: Тетяна Олійник