DZIDZIO представляє Державний Гімн України у власному виконанні

Український співак Михайло Хома, більш відомий як DZIDZIO, представив Державний Гімн України у власному виконанні з Молодіжним симфонічним оркестром.

“Для мене велика честь виконувати Гімн України! У це виконання вкладаю безмежну любов до своєї держави, щоб надихати українців у всьому світі на перемогу! Слава Україні!” – коментує артист.

Вперше перед широкою публікою Михайло Хома (DZIDZIO) виконав Гімн України на стадіоні «Металіст» у Харкові перед футбольним матчем “Україна-Литва” у жовтні 2019 року, чим вразив глядачів на стадіоні і підірвав соціальні мережі схвальними відгуками. Згодом Михайла було обрано Амбасадором Збірної України футболу.

Це надихнуло артиста записати Державний Гімн України. Кілька місяців тому Михайло Хома разом з Молодіжним симфонічним оркестром України під керівництвом диригентки Оксани Линів почав працювати над цим проектом. Робота тривала в київському Будинку звукозапису Українського радіо, єдиному місці в Україні, де можна одночасно записати більше сотні музикантів та хористів.

В процесі роботи над Державним Гімном також було записано і Духовний Гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», який було презентовано у квітні напередодні Великодня

Дзідзьо шокував Україну виконанням Державного гімну перед футболом у Харкові

До вибору артиста, який виконуватиме Державний гімн України перд матчем Україна – Литва, поставилися переважно скептично

Про це повідомляє Depo.Сектор. Однак Дзідзьо спростував увесь скепсис та виправдав усі сподівання чудовим виступом.

У мережі його порівняли з Олександром Пономарьовим і висловили захоплення його голосом і співом.

Думку більшості підтримав і тележурналіст Віктор Вацко, який у своєму Твіттері так прокоментував гімн України у виконанні Дзідзя перед матчем із Литвою: “Нарешті я почув артиста, який дуже-дуже сильно виконав гімн України перед матчем збірної. Я б навіть сказав, найкраще в історії! Браво, Дзідзьо!”.

https://www.youtube.com/watch?v=niZ6JuGc9NY&feature=player_embedded

Неймовірне виконання: як на матчі збірної у Львові гімн співали

На матчі присутні на стадіоні перевершили самих себе, пише Главком.

«Коли виконувався гімн, мурашки бігли по шкірі. Такого виконання національного славня я вже давно не бачив. Дякую усім, хто нас так щиро підтримував», – це слова півоборонця збірної України Тараса Степаненка відразу після матчу відбірного раунду чемпіонату Євролпи-2020, у якому наша команда розгромила 5:0 Сербію.

Тарас знає, про що говорить і має з чим порівнювати. Власне, байдужим атмосфера на львівському стадіоні не залишить будь-якого обивателя. Атмосфера загалом, але «Ще не вмерла…» пролунала по-особливому.

https://www.facebook.com/DynamoKyivontour/videos/2676813505696789/?v=2676813505696789

Сьогодні в центрі Львова урочисто заспівали Гімн України

Цьогоріч виповнюється 154 роки з дня першого публічного виконання Державного Гімну України. З цієї нагоди у Львові відбуваються урочисті заходи.

Сьогодні, 11 березня, на площі Ринок студентська та учнівська молодь, представники громадських організацій, міської влади, духовенства, всі охочі містяни й гості Львова урочисто заспівали Гімн України. Про це пише прес-служба ЛМР.

«Це дуже символічно, що декілька днів тому ми згадували Тараса Григоровича Шевченка, і дуже важливо, щоби, пам’ятаючи Шевченка, ми, беручи Кобзар, перечитували його. Тому що в кожному віці ти зовсім по-іншому сприймаєш ті слова. Так само я маю велике прохання до всіх вас, коли ми будемо співати наш Гімн, щоб ви вдумалися в кожне слово, в кожне речення. Тому що воно має дуже глибокий символізм. Я хочу сьогодні особливо привітати семінаристів православної семінарії, які долучилися, і я би дуже хотів, щоби з кожним роком все більше і більше молодих людей тут були разом з вами. А всім вам, хто прийшов, щиро дякую. І сьогодні в нас головною скрипкою будуть діти з 5-ї музичної школи. Слава Україні!», — зазначив Андрій Садовий, міський голова Львова.

«Цей захід став для львів’ян уже традиційним і символічним, адже спільне виконання Гімну засвідчує, що ми єдині у своїй любові до рідної країни. Слова, що лунають у Гімні, покликані підносити дух народу в боротьбі за свободу та національну ідентичність українців. Державний Гімн „Ще не вмерла України…“ пройшов перевірку часом, історичними подіями, а сьогодні набув нових смислів через призму сучасних подій в Україні. Він супроводжує не тільки офіційні заходи, а з новим звучанням відлунює на Східному фронті, де триває російсько-українська війна. У словах Гімну закладена незламна сила духу, яка ладна подолати усілякі перешкоди», — наголошує Петро Залуга, в.о. начальника управління внутрішньої політики ЛМР.

https://www.facebook.com/galnet.fm/videos/2232020887014958/

«В єдності — сила. Кожен знає ті слова, але ми наповнюємо їх реальним змістом. Коли ми вшановували пам’ять Тараса Шевченка, то у Львові встановили рекорд — 407 бандуристів виконали „Заповіт“. Коли сьогодні ми вшановуємо наш Гімн, то ми всі разом — студенти, семінаристи, ректори, працівники мерії, львів’яни. Ми не просто співаємо Гімн, ми вдумуємось у кожне слово, бо кожне слово має дуже великий зміст. Закликаю усіх, читаючи Кобзар, співаючи наш Гімн, вдуматись у ці слова, бо у цих словах є велика сила. Гімн — це символ моєї рідної держави», — додав Андрій Садовий, міський голова Львова.

Довідка

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли етнограф, фольклорист та поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», який поклав на музику отець Михайло Вербицький. Публічне виконання пісні відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі — під час першого в Західній Україні Шевченківського концерту.

Статус Державного Гімну Незалежної України вірш Чубинського, покладений на музику Вербицького, отримав 15 січня 1992 року.

В мережі з’явився перший запис “Ще не вмерла Україна”, виданий у США у 1916 році

Перший в історії тиражований на грамплатівці запис гімну “Ще не вмерла Україна!”. Співає Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1916 рік. Саме так гімн України написав автор музики Михайло Вербицький, що народився 4 березня 1815 року.

Навіть танцювати можна…

Це перший в історії запис “Ще не вмерла України…” під музику Вербицького. До речі, аранжування не таке “стражденне”, як зараз. В певні моменти навіть танцювати можна. Та і текст трохи відрізняється. Більш оптимістичний чи що.

Цього про Вербицького в школі вам не розкажуть

Михайло Вербицький народився у родині греко-католицького священика, з 10 років виховувався у Єпископа Перемишля, що зробило його подальшу професію вже визначеною. Навчання у Львівській духовній семінарії двічі переривалося через постійні порушення дисципліни. Лише у 37 років Михайло завершує навчання і стає священиком у селі Млинах Яворівського повіту (зараз – Польща), де й живе до смерті. Ще у семінарії він захоплюється гітарою, створює ряд п’єс для цього інструмента, пише Олексій Дубров.

Вербицький пише не лише церковну музику, а й світську – на народні пісні, на вірші Федьковича, Шашкевича та Шевченка. В середині 1860-х пише свою найвідомішу мелодію “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського. Ця пісня швидко розійшлася серед молоді, так як її революційності якраз і не вистачало їм в часи соціальних змін кінця ХІХ століття.

Музика Вербицького “Ще не вмерла Україна” стала частиною Національного Гімну України 15 січня 1992 року.

Хто такий Зазуляк

Михайло Зазуляк, той чоловік, що проспівав на записі гімну України, народився у 1887 році у Львові.

Він закінчив львівську гімназію, працював учителем української мови й літератури, з юнацьких років захопився співом. У Варшаві брав приватні уроки вокалу у одного з оперних співаків.

1909 року з матір’ю та сестрою еміґрував до США, оселився в Нью-Йорку, навчався співу у професорів музичної студії «Метрополітен опера». Мирон Сурмач згадував, що 1910 року пан Зазуляк виступав в «Метрополітен опера» та брав участь майже у всіх українських імпрезах, натхненником яких був Мирон Корикора.

Унизу по центру – Михайло Зазуляк

Виступав в складі трупи, заложеної товариством «Українська бесіда» в Нью-Йорку. Вперше на сцені «Метрополітен опера» виступив з басом Адамом Дідуром, Марією Раппольд (Marie Rappold) та піаністкою Софією Наїмською 1915 року.

Його запис на платівці 1916 року є одним з перших аудіозаписів Гімну України.

Співав у хорі театру «Метрополітен-опери», брав участь у майже всіх українських імпрезах.

Помер 19 серпня 1936 року уві сні. По його смерті не залишилося коштів, тому похований на кладовищі для бідних «Кальварія» у Нью-Йорку. Згодом з’ясувалося, що всі свої заощадження — 250 доларів США — Маестро вислав на підтримку Товариства імені Лисенка у Львові.

Джерело: artefact.org.ua