Львiв нiкoли нe припиняє дивyвaти нe тiльки гoстeй мiстa, aлe й сaмих гoрoдян… Пeрeдyсiм, врaжaє тoй фaкт, щo знaйoмi бiльшoстi бyдiвлi, плoщi, вyлички, щe стoрiччя тoмy виглядaли зoвсiм пo-iншoмy. У пeрeлiкy тaких мiсць є й дoбрe вiдoмa мeшкaнцям плoщa Mитнa. Майже 50 років окрасою була давня Бернардинська пожежна стражниця.
Пожежна охорона міста Львовa бyлa oргaнiзoвaнa нa oснoвi рiшeння мaгiстрaтy вiд 4 сiчня 1849 рoкy з iнiцiaтиви бyргoмiстрa Kaрлa Гьoпфлiнгeнa-Бeргeндoрфa, тa є oднiєю з нaйстaрiших oргaнiзoвaних пoжeжних стрyктyр нa тeрeнaх нинiшньoї Укрaїни.
Давній пляц Цлови (нин. пл. Митна), та пожежна стражниця ліворуч. Фото Кароля Блейма, бл. 1893 року
Дo цьoгo рiшeння гaсiнням пoжeж y мiстi мaли зaймaтись мiщaни-дoбрoвoльцi згiднo з “Унiвeрсaлoм прo пoрядoк гaсiння вoгню y кoрoлiвськoмy стoличнoмy мiстi Львoвi”, який бyлo yхвaлeнo 31 трaвня 1782 рoкy.
Будівля вогнеборчої стражниці при бернардинських мурах. Фото кін. XIX ст.
Нaйрaнiшi мiсця рoзквaртирyвaння вoгнeбoрцiв Львoвa вiдoмi y нинi нeїснyючoмy пoкaрмeлiтськoмy мoнaстирi нa сyч. вyлицi Kнязя Рoмaнa. У сeр. XIX ст. пoжeжний зaгiн рoзмiщyють нa пeршoмy пoвeрсi рaтyшi, iз дoзвoлoм викoристaння вeжi для спoстeрeжeння.
Нинішня площа Митна, ліворуч пожежна стражниця. Фото кін. XIX ст.
Згoдoм, y oстaннiй чвeртi XIX ст., пyнкти пoжeжнoї oхoрoни вiдкривaються oдрaзy y дeкiлькoх мiсцях: нa вiйськoвих зeмлях пoблизy кoстeлy св.Aнни, нa нeлoкaлiзoвaнiй дiлянцi нa бeрeзi Пoлтви i, нaйбiльший, нa дaвнiй плoщi Цлoви (нинi плoщi Mитнiй).
Урочиста хода на вул. Чарнецького (нині Винниченка), на задньому плані – пожежна стражниця. Фото поч. XX ст.
У 1883–1884 роках під стіною Бернардинського монастиря на вул.Чарнецького, 5 ( нині Винниченка), навпроти вул. Личаківської, був споруджений новий будинок міської пожежної команди.
Вид на стару стражницю від вул. Личаківської. Фото кін. XIX ст.
Окрім помешкань сержанта та помп’єрів (пожежників) в будівлі розмістились дві стайні на 14 коней та два склади для насосів та іншого обладнання.
Вигляд на Бернардинську пожежну стражницю. Фото 1910 року
Фото панорами Львова очолило рейтинг фіналістів конкурсу найкращих світлин пам’яток культури України, передає Твоє Місто.
«Вікіпедія» оголосила переможців української частини міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки».
В українській частині конкурсу учасники завантажили понад 21 тисячу фотографій із дев’ятьма тисячами об’єктів культурної спадщини, понад 1,4 тисячі пам’яток сфотографували вперше. Участь у конкурсі взяли понад 270 авторів, двоє з них є одними з 10-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.
Крім цього, третє місце конкурсу посіло фото Свірзького замку, а п’яте та восьме – Підгорецького. Автором двох фото є Роман Бречко, інших – Катерина Байдужа та Роман Криниця.
Латинський кафедральний собор у ЛьвовіКременецький колегіумСвірзький замок на ЛьвівщиніГенуезька фортеця. Судак, АР Крим.Підгорецький замок, ЛьвівщинаКам’янець-Подільська фортецяЧорнокозинський замокПідгорецький замокКостел святого Івана Хрестителя (Біла Церква)Кудринецький замок, Тернопільщина
Довідка:
«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився сьомий раз.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.
У мережі з’явилися нові знімки Львова з незвичайних ракурсів.
Відповідні фото український фотограф Сергій Рістенко опублікував на своїй сторінці Facebook, передає Styler.
“Львів. Вечір. Співаючі птахи, яких добре чутно в центрі міста, тиша, лагідне сонце і казкова архітектура – ідеальні складові вражень про це місто. І найкраще у мене виходить знімати його на плівку і камеру 1959 року випуску. Закоханий у Львів”, – написав фотограф під одним зі знімків.
“Красиво дуже, медове світло!” – написали в коментарях.
На одному з фото зображений Стрийський парк – один з найстаріших і найкрасивіших парків Львова, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення.
Світанок
“На брокколі схожий”, – відзначили в мережі.
Багато фото, опубліковані Рістенко, були зроблені за допомогою квадракоптера (дрона).
Польський авіатор Себастян Кава пролетів над зимовими українськими Карпатами на своєму планері ASH 25. Під час польоту пілот зробив знімки гір з висоти і опублікував їх на особистому сайті, передає ЦТС.
Себастян Кава стартував на аеродромі Жерніца, за 50 км від українського кордону.
В Україні він пролетів над гірськими масивами Горгани і Чорногора. Зокрема, покружляв над Піп Іваном, де розташована найвища абсерваторія “Білий слон”, збудована поляками. Також на фото радару з салону планера видно, що він летів поблизу Долини, Болехова, Брошнів-Осади, що на Івано-Франківщині.
Пілот зізнався, що в більшості польоту побачити краєдиви Прикарпаття йому завадили густі хмари, інформує “Галка”.
Долетівши до румунського кордону, Кава був змушений повернути назад. У виконанні рейсу пілотові допомагали диспетчери Польського аеронавігаційного агентства (PAŻP), які перебували у Варшавському аеропорту імені Шопена. Планер виконував політ на висоті 6000-7000 метрів зі швидкістю в близько 200 кілометрів в годину. Після кружляння над українськими Карпатами, пілот повернувся до Польщі. В цілому Себастян Кава пролетів близько 750 км.
“Складний, але красивий політ і чудовий подвиг. Перетин, довжиною понад 800 км в такий короткий світловий день та з прикордонними маневрами підтверджує великий потенціал цього місця. Можливо, цей політ стане невеликим внеском у відновлення позитивних відносин із сусідами, і ця краплина прискорить руйнування брам та стін архаїчної системи. Боже, нехай ці прекрасні гори з чудовими умовами для польоту, але поки що без планерів, стають доступними для інших пілотів, як колись ми розширили площу раю, що охоплює Бескиди, Татри, Фатри і Судети в цій частині Європи. Тоді ми також починали з поодиноких пізнавальних польотів та нитками формували міжнародну дружбу”, – написав Себастян на своєму сайті.
Вікіпедія показала фото української природи, які перемогли на конкурсі “Вікі любить землю 2017”.
Ці одинадцять світлин отримали найвищі оцінки від журі, – повідомляє Вікі любить Землю.
Конкурс «Вікі любить Землю» спрямований на створення повної інформаційної бази про природно-заповідний спадок України та світу.
Його мета — зібрати фотографії всіх природно-заповідних об’єктів для ілюстрації статей про них у Вікіпедії. Цього року фотоконкурс відбувся у 36 країнах, – повідомляє.
В українській частині конкурсу 356 учасників завантажили у Вікісховище понад 15 тисяч світлин, що зафіксували 1860 об’єктів природно-заповідного фонду України.
Загалом за 5 років конкурсу учасники сфотографували 3300 об’єктів.
Мармароський масив, Карпатський біосферний заповідник . Vian, CC-BY-SA 4.0Новорічні Шпиці, Карпатський національний природний парк. Misha Reme, CC-BY-SA 4.0Ранкові процедури пеліканів, Національний природний парк «Тузловські лимани». Сергій Рижков, CC-BY-SA 4.0Шлях серця. Олександр Чорний, CC BY-SA 4.0Жити кохаючи. Олександр Чорний, CC BY-SA 4.0Урочище «Пиндики», Джарилгацький національний природний парк. Вадим Юник, CC-BY-SA 4.0На вершині печерного комплексу «Скелі Довбуша» , Поляницький регіональний парк. Пивовар Павло, CC-BY-SA 4.0У заповіднику «Крейдова флора» . Дмитро Балховітін, CC BY-SA 4.0Блискавка над Кам’яною Могилою. Анатолій Волков, CC BY-SA 4.0Косарі в дельті Дунаю, Дунайський біосферний заповідник. Сергій Рижков, CC BY-SA 4.0Пронурок недалеко від гнізда біля водоспаду Шипіт. Олексій Карпенко, CC BY-SA 4.0
10 кольорових поштівок із фотографіями Львова, що побачили світ у 1984 році.
Фото для набору зробили Г. Буланов, В. Іванов, А. Рязанцев.
Обкладинка наборуУніверситет імені Івана ФранкаГотель “Дністер”Панорама Львова на парк Франка з готелю ДністерГотель “Інтурист” (тепер готель “Жорж”)Аеропорт
“Пагорб Слави”
Філіал Центрального музею В. І. Леніна ( тепер – Національний музей у Львові ім. А.Шептицького) на проспекті Свободи
На сайті американського Університету Вісконсин-Мілуокі редакція сайту Фотографії Старого Львова натрапили на цікаві фото міст Західної України 1934 року.
Серед добірки виявилось багато фото міста Львова, якими хотілось поділитись з читачами Історичної правди. Виявилось, що їх авторкою є відома мандрівниця, дослідниця, підкорювачка Арктики та Гренландії, перша жінка, яка пролетіла над Північним полюсом – Луіза Арнер Бойд.
За вивчення Арктики вона отримала прізвисько «Королева льоду» та «Леді Арктика». Усі свої експедиції Луіза фотографувала. Луіза народилась в 1887 році в Каліфорнії в заможній родині. Батько майбутньої мандрівниці володів золотою копальнею в Каліфорнії. У віці 33 років Луїза Арнер Бойд стала володаркою багатомільйонного стану і була однієї з найбагатших жінок Америки. В У 1918 році вона покинув США та поїхала в Європу і Єгипет, щоб в якості медсестри боротися з епідемією іспанки, це небезпечна хвороба ХХ століття, яка забрала життя близько 100 мільйонів чоловік.
Невідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 року
Свою першу експедицію до Арктики Луіза організувала в 1924 році. В ході подорожі був знятий документальний фільм, зроблено 700 фото та видобуто 11 шкур білого ведмедя. Бойд стала третьою жінкою в світі, яка була нагороджена хрестом Святого Олафа (орден вручається за видатні заслуги перед Норвегією і людством). У віці 67-років Луїза Бойд наважилася на дуже ризикований крок, а саме в 1955 році на літаку «Дуглас DC-4» вона вирушила в політ над Північним полюсом. Вона увійшла в історію, як перша жінка, що побувала на «краю землі».
Невідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 року
Львів Луіза Бойд, в рамках Поліської експедиції відвідала 24 вересня 1934 року. По Львову дослідниця пересувалась на власному автомобілі марки «Паккарді». Її супроводжувало два польські фотографи. Станіслав Гожуховскій і Ванда Ревеньська. Луїза Арнер Бойд зробила експедицію по Поліссю як частину шляху від Львова – до Вільнюса. Завдяки її зйомці і нотаткам, західний світ познайомився з поліським краєм.
Невідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 рокуНевідомі фото Львова 1934 року
В наші дні американка входить в рейтинг ТОП-10 першопрохідців світу. Своїми вчинками жінка довела, що гроші можуть служити науці і добру.
Нью-Йоркська бібліотека показала унікальні світлини українців, зроблені у кінці 19 століття.
Українці продовжують подорож електронними архівами Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Нагадаємо, там виклали у вільний доступ більше 670 тисяч зображень. Опубліковані скани тисяч рукописів, карт, фотографій, нотних записів, листівок і безлічі інших зображень. Серед них — сотні документів про Україну.
Публікуємо унікальні світлини французького фотографа Жана Рауля, які він зробив під час своїх подорожей Україною у 1860-1880 роках.
Жан Ксав’є Рауль був членом французького фотографічного товариства. У 1860–1880-х роках в Одесі на вулиці Дерибасівській він мав своє фотоательє. Попри свою приватну діяльність він тісно співпрацював із науковцями-етнографами та багато подорожував.
За серії фотографій етнографічного жанру (центральні райони Росії, Україна, Кавказ, Білорусь, Болгарія, Румунія тощо) він отримав нагороди на Паризькій географічній виставці 1875 року і на Всесвітній виставці в Парижі (1878 рік).
У кінці ХІХ століття в Росії вийшов друком фотоальбом “Несколько народных типов России”. Це унікальна збірка світлин француза Жана Рауля.
Фотограф проводив зйомки в Катеринославській губернії (Дніпропетровщина), на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Поділлі тощо. Сканокопії цього видання знайшли в архівах Нью-Йоркської бібліотеки.
Цікава деталь. Внизу кожної зі сторінок можна побачити малюнок медалі, яку отримав Жан Рауль у Парижі в 1878 році. Ще нижче посередині — логотип його фотоательє в Одесі.
Цікаво, чи здогадуються студенти Львівського ветеринарного університету, що їм випав шанс навчатись в справжньому неоготичному палаці, який півтора століття тому був одним із улюблених місць світських посиденьок. Мова іде про непримітну з дороги будівлю за адресою вул. Пекарська 50а, в котрій сьогодні розміщується кафедра технології виробництва продукції дрібних тварин Ветеринарного університету, хоча історично ця споруда відома під назвою палац Дідушицьких або ж палац Туркулів-Коммелло.
Палац Туркулів-Комелло. Фото 1910-1914 рр.
Історія палацу починається набагато раніше, ніж історія згаданого університету, але щодо точної дати його побудови точаться суперечки. Дослідники розходяться у двох датах: 1810 рік та 1841-1843 рр.. Яка ж причина розбіжності в датуванні майже в тридцять років сказати важко. Очевидно, що 40-ми роками XIX ст. датовані перші згадки про палац. Хоча на планах міста Львова від початків XIX ст., на місці палацу, уже нанесена якась будівля, котра в плані збігається з обрисами палацу. На тих же планах поруч будівлі розташовується впорядкований сад. Врахуємо ще той факт, що першим власником палацу вважається Генрик Дідушицький, котрий народився 1795 року. Тому більш ймовірним є, що він почав володіти палацом у 1840-х роках, а не в п’ятнадцятирічному віці. Розібравши всі факти, правдивим видається припущення, що в 40-х рр. XIX ст. палац для графа Дідушицького постав, очевидно, в ході перебудови, на місці більш давнішої будівлі.
Внутрішній інтер’єр палау Туркулів-Комелло. Фото 1920-х рр.
Більшість джерел наголошують, що вже в 1842 році палац дістався вдові графа Дідушицького. Однак, тут має місце певна плутанина фактів, оскільки Генрик Дідушицький помер аж в 1845 році, тож палац його дружині дістався ще за його життя. Плутанину в датах ми відкидаємо, оскільки є свідчення, що в 1844 році власниця палацу, Теодозія Дідушицька, відкрила на ставі в палацовому парку купальну. В той час було досить популярне місце для відпочинку, і купальня користувалась шаленим попитом. На свята та у неділю відвідувачі могли насолодитись ще й живою музикою, яку грав оркестр біля купальні.
Палац Тукркулів-Комелло до перебудови. Фото першої пол. XX ст.
Наступною власницею палацу стала Феліція Комелло. Як описує дослідник Мєчислав Орловіч, ще сто років тому, коли палацом володіла графиня Феліція Комелло, її садиба була вкрита ґонтом і виглядала як справжній приміський маєток. Після графині Комелло палац змінив ще кілька власників, зокрема ним володіли роди Туркулів, Мейєрів, Полетилів, аж поки у 20- роках XX ст. він не став власністю Євгена Батицького.
“Міс Польща” Софія Батицька, донька останнього світського власника палацу Туркулів-Комелло Генрика Дідушицького. Фото 1930 року
Євген Батицький був звичайним галицьким адвокатом, проте його донька, Софія Батицька, актриса театру і кіно, у 1930 році стала першою володаркою титулу «Міс Польща». У тому ж році вона додала до своєї колекції титули «Віце-міс Європи», а на наступний рік ще й «Міс-Парамаунт». Однак, на цьому її зіркове життя завершилось. Акторського успіху в США, куди вона емігрувала, їй так і не вдалось досягти, тож заробляти на життя Софії доводилось викладанням іноземних мов. На старості років колишня зірка опинилась у домі для пристарілих, де і померла у 1989 році, забута усіма. Цікаво, що в 1931 році конкурс «Міс Польща» не проводився саме через Батицьку, яка вивезла з собою до США почесну корону, заявивши, що вона і так найгарніша дівчина у цілій Польщі.
Палац Туркулів-Комелло після часткової перебудови. Фото 1960-х рр.
Після Батицьких, у 1937 році, будівлю палацу було передано під потреби факультету ветеринарії медичного університету. Після цього здійснено перебудову даху, в ході котрої він набув свого сучасного вигляду. Зазнав перебудови і внутрішній інтер’єр палацу, котрий було підлаштовано під аудиторії.
Не витримав випробування часом і парк палацу. Від нього, зокрема, залишився лиш ріденькій сквер, в котрому тепер ще й міститься пасіка університету. Став, де колись була розкішна купальня, засипано.
Проект реставрації палацу Туркулів-Комелло та прилеглої території. Автор проекту Остап Готь
До речі, існує досить цікавий проект реставрації палацу та прилеглого парку, автором котрого є молодий архітектор Остап Готь. Проект є досить привабливим, однак розроблявся він як дипломна робота студента, а тому навряд чи найближчим часом можна сподіватись на його реалізацію.
На цих фотографіях можна побачити Львів, якого вже немає. Змінилися люди, змінилися будинки та парки, змінилось місто, але атмосферу тогочасного Львова можна відчути.
Львів, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, алея та площа перед Оперним театром, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, район Високого замку, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, площа Ринок, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, вулиця Руська, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, Зелений театр в парку культури, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Львів, Стрийський парк, 1964 рік
Чорно-білі фотографії
Готель для колгоспників, Львів, 1964 рік. Готель знаходився на території “Галицького колгоспного ринку” в Галицькому районі міста Львова. Діяв у 60-70-х роках ХХ століття для селян колгоспників з довколишніх сіл, що продавали свою продукцію на Галицькому ринку.
