факти – LV1256

24.02.2020

10 вражаючих фактів про Лесю Українку, які мало хто знає

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.

Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».

Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:

«Кожна жінка, що себе поважає, не пише ніколи листа того дня, коли обіцяла».

«Zк тільки візьмусь до якого зарібку, то зараз усі жахаються, що я «перетомлюся», «виснажуся», «покладу всю силу»… Чи не значить же се, що мене всі мої близькі щиро вважають за безнадійного інваліда, засудженого на весь вік на паразитне життя? То вже б краще вони мені не говорили сього! Бо так виходить якесь «внушение», і я справді можу опуститись та серйозно почати думати, що я “ні до чого”».

«Удручає в російській літературі навіть не стільки порнографія, скільки сумбурність і безпомічність думки й фантазії, безпорадність в рішенні навіть елементарних психологічних проблем. Так, наче люди з зав’язаними очима пишуть».

«Часто, люблячи когось, я думаю: якби він був отакий і такий, вчинив те і те, то я б його не любила, але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? Не знаю… навряд. У кожному почутті єсть іще щось недослідиме, і теє ″щось″ дає барву цілому почуттю».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

21.01.2020

Чому обійми такі корисні: 10 несподіваних фактів

Чому так важливо якомога частіше обніматись, і не тільки з людьми.

1. Психологія. Все та ж психосоматика, про яку ми вже трохи згадували вище. Насправді, оці всі слова про обійми – це не пусті балачки.

У 2015 році у Пенсільванському університеті Карнегі-Меллон проводилось дослідження, в якому взяли участь 404 людини. За результатами дослідження виявилось, що люди, яких частіше обіймать і соціально підтримують, на 32% рідше хворіють на застуду.

Професор Шелдон Коен, який завідував експериментом, зазначив, що обійми є “маркером близькості та допомагають породжувати почуття, що перед обличчям нещастя є кому підтримати тебе”.

2. Стрес. Вважається, що обійми допомагають вивільненню гормону окситоцину в організмі, а він, як відомо, викликає в людей почуття щастя. Відповідно, часті обійми допоможуть впоратись із стресовими ситуаціями у буденному житті.

3. Стосунки між мамою та дитиною. Тут також дуже важливі обійми, як стверджують британські та американські вчені.

Було проведено експеримент у США професором Гаррі Фредріком Харлоу, щоправда над мавпами, під час якого з’ясувалося, що діти мавп потребують обіймів навіть більше, ніж молока.

Інший психоаналітик Рене Арпад Шпіц вивчав під час другої Світової війни взаємозв’язок дітей та матерів. Під час експерименту він виявив, що 33% немовлят, матері яких з різних причин помирали або кидали дітей у віці 6 місяців, відмовлялись від їжі і також помирали. Це явище вчений назвав “анаклітичною депресією”.

А психоаналітик Джеральд Шоневульф зазначив в одній зі своїх статей на Psychcentral.com:

Люди, які не отримували обіймів у дитинстві, в дорослому віці часто відчувають до них огиду.

4. Зміцнення судин та серця. Знову ж таки окситоцин, гормон, який виробляється організмом при обіймах, впливає на зниження частоти серцевих скорочень, а також зменшує створення гормонів стресу (кортизолу та норадреналіну). До того ж зміцнюються стінки судин.

Більше того, в деяких дослідженнях із залученням тварин “окситоцин, як відомо, зменшує запалення після гострого інсульту та зупинки серця”, – зазначив в одній із статей Грег Норман, доцент кафедри психології Центру когнітивної та соціальної нейронауки університету Чикаго.

5. Пониження артеріального тиску під час менопаузи у жінок. У 2005 році в Університеті Північної Кароліни проводили досліди із жінками, які мають менопаузу. Тож виявилося, що ті, які обіймали своїх партнерів частіше, мали нижчий артеріальний тиск, ніж ті, які недоотримували тілесного контакту у вигляді обіймів.

6. Обійми допомагають долати не тільки душевний біль. Дослідження, проведене у 2015 році у Королівському коледжі в Лондоні, показало, що окситоцин, вивільнений за рахунок обіймів із близькою людиною, має аналгетичний ефект, тобто знижує інтенсивність болю.

7. Підвищення імунітету. В цьому “винний” все той самий окситоцин, який продукує організм під час обіймів. Тут, певно, особливо немає що пояснювати.

8. Обійми допомагають просто розслабитись та відчути спокій. Окситоцин в свою чергу допомагає у виробництві дофаміну та серотоніну, які мають дещо заспокійливу дію. Про це, власне, пише психолог Тіффані Філд, директор Інституту дослідження дотику в Університеті Медичної школи в Маямі.

9. Покращення стосунків. Однією з перших порад психолога для пари, яка має певні труднощі у стосунках та прийшла на прийом, буде обійматись не менше 10 разів на день. І це дійсно допомагає!

До речі, не менш важливим завданням у психологів є необхідність казати дякую кожен день своїй половинці, хоча б три рази. І це теж допомагає, адже насправді дуже часто люди не задумуються, скільки приємних і добрих дрібниць роблять кожен день для коханого (коханої), а тому не відчувають таких самих вчинків стосовно себе.

10. Вирішення психологічних проблем дитинства. Якщо ви звернетесь до психолога із запитом, що у вашому житті щось не так, і після глибокого аналізу виявиться, що причина криється у стосунках з матір’ю, тоді ваш психоаналітик цілком може порадити вам обіймати дерева. Вважається, що дерева несуть у собі позитивну енергетику. Тож такі обійми заряджають людину окситоцином не менше, ніж власна дитина чи коханий чоловік.

Важливо також зазначити, що просто будь-які обійми не будуть мати такої позитивної дії на організм. Щоб дійсно збільшити рівень окситоцину в крові, обійматись варто з почуттям, любов’ю, пристрастю, віддаючись цьому тілесному виду контакту всім серцем.

12.11.2019

Інтелект не передається від батька до сина, він може передаватися тільки від батька до доньки

Цікаві факти зі світу генетики

1. Інтелект не передається від батька до сина. Тобто, якщо ви геній, то ваш син 100% не успадкує ваших генів.

2. Ідіотизм не передається від батька до сина. Якщо ви закінчений кретин, то ваш син не буде таким же ідіотом як ви (з чим вас і вітаємо).

3. Інтелект від батька може передаватися тільки дочці. І тільки наполовину.

4. Успадкувати інтелект чоловік може тільки від своєї матері, який вона, в свою чергу, успадкувала від свого батька.

5. Дочки геніїв будуть рівно наполовину розумні, як їхні батьки, але їхні сини будуть геніями. Якщо їх батько дурник, то дочки будуть рівно наполовину дурниками, ніж їхні батьки.

6. Тому геніальних жінок майже не існує, як і не існує стовідсоткових ідіоток-жінок. Зате чоловіків-геніїв і чоловіків-дурників дуже багато. Звідси і покоління невдах-алкашів, матерів-одиначок, а також нобелівські лауреати (майже всі чоловіки).

Висновки для чоловіків:

Щоб спрогнозувати розумові здібності свого сина, гляди на батька своєї дружини (якщо він академік, то твій син теж буде розумним).
Твоя дочка отримає половину твого розуму. Але і половину твоєї дебільності. За інтелектом вона буде ближча до тебе. Її син отримає всі твої розумові здібності. Хочеш розумне покоління — мрій про дочку.
Твої розумові здібності від мами, а вірніше від дідуся.

Висновки для жінок:

Твій син по розуму — копія твого батька, і лаяти його «ти такий же тупий, як твій батько» — не зовсім правильно.
Твоя дочка по вихованню буде як ти, але по розуму як її батько. Її ж сини будуть розумовими копіями ваших чоловіків.
Вважається, що головний результат зростання тривалості життя — те, що люди похилого віку тепер довше живуть. Але це не так.

Головним, величезним, стратегічним, що змінює на наших очах все людство наслідком стрибка тривалості життя є зовсім не те, що старість тепер довше триває, а те, що вона набагато пізніше починається.

Для тих, кому сьогодні 40, 50, 55 років, старість почнеться тільки років в 75-80. Тобто на добрих 25 років — чверть століття! — пізніше, ніж для покоління наших батьків.

Ще зовсім недавно в людському житті було лише 3 основних періоди: молодість, зрілість, старість.Тепер «зрілість» трапляється в 50 і відзначає собою початок абсолютно нового, просто не існуючого раніше етапу в людському житті.

Що ми знаємо про нього?

Він триває майже 30 років — з 50 до приблизно 75.
На відміну від колишніх уявлень, фізичні та інтелектуальні можливості людини в цей період при правильному підході не знижуються і залишаються, в крайньому випадку, не гірше, а в деяких випадках і краще, ніж в молодості.
Потенційно це кращий, найякісніший період в людському житті, оскільки поєднує в собі здоров’я, сили і життєвий досвід. «Якби молодість знала, якби старість могла» — це більше не про нас. За всіма статистичними даними останніх років, найщасливіший час в житті, його пік наступає тепер приблизно в 65 років.
Ті, кому сьогодні 55-65 років, проживають цей період першими в історії людства. Раніше його просто не було, оскільки люди набагато раніше старіли.
У найближчі кілька десятиліть люди віку 50-75 стануть наймасовішою віковою групою на планеті.

Джерело: kenguru.plus

13.10.2019

6 фактів про День захисника України

День захисника України 2019 року за традицією відзначаємо 14 жовтня, в понеділок. З 2015 року цей день оголошений вихідним. До того ж, свято збігається з Днем українського козацтва і Покровою Пресвятої Богородиці – вважалося, що Богородиця протегує козакам.

NV.ua зібрало шість цікавих фактів про цей день:

1. Свято відзначається у день Покрови Пресвятої Богородиці, водночас з Днем Українського козацтва. Традиція шанувати Богородицю, як покровительку українського війська, прийшла ще від руських князів до козацтва. Це Свято було одним з найголовніших свят і для запорізьких козаків.

2. З 2015 року, згідно з указом президента Петра Порошенка, є державним святом і неробочим днем. Свято встановлено з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

3. День Збройних Сил України був встановлений постановою Верховної Ради України в 1993 році. Це свято також відзначається 14 жовтня.

4. 14 жовтня традиційно відзначали як день створення Української повстанської армії, проте деякі історики схильні вважати, що дата утворення є суперечливою. Ще з середини нульових в Києві та інших містах традиційно проводилися марші на підтримку визнання УПА на державному рівні.

5. 12 жовтня 2015 року Національний банк України ввів в обіг 50 тисяч монет День захисника України, номіналом п’ять гривень.

6. Про подвиги українських військових на сході України зняли документальний телефільм Рейд. Сила нескорених. Його прем’єра відбулась 12 жовтня 2015 року в київському кінотеатрі Україна, а у День захисника 14 жовтня 2015 року показали на провідних загальнонаціональних телеканалах. Стрічка присвячена героїчним рейдам українських десантників, які зупинили російську агресію у серпні-вересні 2014 року.

08.06.2019

15 цікавих фактів про парки Львова

Львів славиться не лише старовинною архітектурою та затишними кав’ярнями, а й розмаїттям чудових парків – зелених клаптиків на тлі урбаністичного пейзажу. Вони не менш давні і красиві, ніж будівлі в центрі міста, тож цілком заслужено можуть зайняти місце в екскурсійному маршруті навіть найвибагливішого туриста.

Tvoemisto.tv спробувало не просто скласти перелік львівських парків, де обов’язково варто прогулятись в осінню пору, а й розповісти про них те, чого ви, можливо, ще не знали.

Стрийський парк (Парк Кілінського)

Один із найгарніших та найстаріших парків не лише Львова, а й України, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Відкритий у 1879 році, загальною площею у 52,1381 га. Окрім розкішних краєвидів та можливості погодувати лебедів, що плавають у ставку, там можна знайти ще кілька цікавинок.

Фото: nash.lviv.ua, panoramio.com, lviv.restgeo.com

1. У 2004 році в парку відкрили пам`ятний знак «Львів – Батьківщина українського футболу», присвячений 110-річчю виникнення футболу в Україні. Саме тут 110 років тому відбувся перший матч за участі львівського «Сокола» та футболістів із Кракова, у якому «Сокіл» із рахунком 1:0 переміг краків`ян.

2. У Стрийському парку росте понад 200 видів дерев і рослин. Колись була оранжерея, альпінарій, а також платанова і липова алеї. Тут ростуть червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна Веймутова, японський бузок, маньчжурська аралія, гінкго дволопатеве.

3. У центрі парку споруджено пам’ятник Яну Кілінському – одному з учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. У 1888 році розпочалася робота над спорудженням монументу, що було доручено відомому скульптору Юліану Марковському. З Миколаєва до Львова була доставили кам’яну брила, з якої скульптор мав виконати пам’ятник. Він був повністю готовий та відкритий 18 червня 1895 р.

Парк Івана Франка (Парк Костюшка, Єзуїтський сад)

Фото: foto.te.ua/authors/kadryk/photo/34819

Вважається найстарішим міським парком в Україні. Розбитий на території близько 11 га. Розташований навпроти головного корпусу Львівського національного універистету імені Івана Франка. Історія цього парку бере свій початок із кінця ХVI століття. Засновником можна вважати Антоніо Масарі, який і подарував родинний сад місту, переробивши його на італійський манір. А опісля міський садівник Бауер перепланував його за взірцем тогочасного англійського парку ландшафтному стилі.

1. Мабуть, усі, хто прогулювався цим парком, звертали увагу на ротонду в його центрі. Це альтанка-ротонда з дорійською колонадою, тип якої зустрічається у парках доби романтизму. Зведена вона у 1835 році. 1. У 50-х роках минулого століття тут виступали духові оркестри, грали на гармоніці. Люди приходили до альтанки відпочити, послухати музику, потанцювати.

2. При вході на головну алею парку розташована ваза з барельєфами (1839 рік), що за інтерпретацією твору Бертеля Торвальдсена зображають «Течію людського життя». Колись ця ваза прикрашала головний вхід у парк.

3. Колись центральний вхід до найдавнішого парку Львова з боку Галицького сейму (тепер Львівський національний університет ім. І. Франка) був обрамований двома кам’яними стелами-обелісками із зображеннями голів левів (не збереглися) та квітником, в центрі якого було поміщено вищезгадану вазу. Крім того, там стояла низка постаментів з бюстами славетних львів’ян: журналіста Яна Добжанського, театрального режисера Яна-Непомука Камінського, громадського діяча князя Леона Сапеги, художника Артура Гроттгера, засновника навчально-виховного закладу о. Самуеля Гловінського, поета графа Юзефа Дунін- Борковського, спорудженими у 1894-1896 роках скульпторами Антоні Попелем та Тадеушем Барончем.

Парк «Високий замок»

Він розбитий на схилах Замкової та Княжої гір, розташований на висоті, з якої відкривається вражаюча панорама міста. Заснований у 1835 році, загальна площа – 36,2 га. Звісно, піднятися на оглядовий майданчик Високого замку й без того є першим завданням тих, хто приїздить до Львова. Та небагато із них знає, що дорогою до нього можна прогулятися розкішними алеями зі столітніми деревами й цікавою історією.

Фото: wikipedia.org, oko.kiev.ua, lviv.afisha-city.com.ua

1. У 1845 році на долішній терасі парку спорудили декоративний грот з криницею, біля якого були поставлені скульптури левів з числа тих, що прикрашали давню львівську ратушу. Кам’яні леви роботи скульптора Бернарда Дікембоша тримають щити з гербами знаних львівських міщан Еразма Сикста та Яна Юліана Лоренцовича. Цю печеру назвали «печерою самогубців», бо тут, за легендою, наклали на себе руки закохані, яким не дозволили бути разом. Проте жодних письмових свідчень про якісь конкретні випадки самогубств на цьому місці не залишилось.

2. На верхній терасі парку розташований штучний курган (Копець Люблінської унії) з оглядовим майданчиком (висота 413 над рівнем моря), насипаний в 1869–1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської унії. На підніжжі кургану є залишки оборонного муру Високого замку, побудованого польськими королями, з якого пізніше і був узятий матеріал для будівництва кургану.

3. У парку також розташований будиночок садівника. Він завершує каштанову алея і споруджений у 1892 році. Навколо нього росте багато екзотичних рослин – магнолія, катальпа, червонолистий бук, деревовидна півонія, садова гортензія та інші. Тут також встановлено пам’ятний знак на честь Максима Кривоноса.

Парк “Знесіння”

Для тих, хто любить активні прогулянки і вражаючі природні краєвиди є регіональний ландшафтний парк «Знесіння». Парк оголошений об’єктом природно-заповідного фонду України. Також на його території розташований етнопарк-музей «Шевченківський гай». Площа – 312,1 га. Із усіх парків цього списку, «Знесіння» є наймолодшим – заснований він 1993 року для збереження та відновлення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень — Знесіння і Кривчиці.

Фото: vchaban.blogspot.com, city-adm.lviv.ua

1. Парк розташований саме на вододілі Балтійського та Чорного морів, тому у Львові жартують, що з одного боку гори вода стікає в Чорне море, а з іншого – в Балтійське. Львів’яни ж називають парк “Знесіння” Кайзервальдом, що дослівно з німецької означає королівський ліс. Існує легенда, що колись тут гуляв цісар Австро-Угорської імперії.

2. Оскільки територія парку історично входила до складу приміського села Знесіння, тут є житлова забудова, старий Знесінський цвинтар, фармацевтична фабрика і склозавод. До архітектурних об’єктів паркової зони також належать колишній костел св. Войцеха середини ХVІІ ст. (теперішня церква св. Йосафата і всіх українських мучеників УГКЦ), розташований під горою Лева, та церква Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).

3. Рельєф парку формує пасмо височин, основну ланку якого становлять Знесінські пагорби – узгір’я історичного Кайзервальду. Найвища точка тут – 377 м над рівнем моря. У межах охоронної зони розташовуються декілька пагорбів: на захід від гряди – гора Лева (388 м над рівнем моря); південніше, з боку вул. Лисенка – гора Стефана над парком стрільниці та Змієва (Вовча) гора над будівлею обласної дитячої лікарні. На північний захід від Знесінської гряди знаходяться гори Баба (Рід) та Хом (Хомець).

Лісопарк “Погулянка”

І завершує список «Погулянка» — лісопарк у Личаківському районі Львова. Парк розташований між вулицями Пасічною, Вашингтона, Зеленою та місцевістю Погулянка; північна частина парку межує з Ботанічними садом Львівського університету. У парку є ставки, які розташовані вздовж довжелезної алеї. Площа парку – 100,33 га. Історія парку бере початок з ХVІІ стосліття. Тоді власником місцевих ґрунтів був львівський бургомістр Ян Аттельмаєр (Attelmajer), якому у 1641 р. вдалося за малу суму 6 злотих на рік взяти в оренду міські лани, що сягали майже Снопкова і Винників. Тут він розселив селян-орендарів і заснував пасіку (“аттельмаєрівська пасіка”). Ця територія багато разів переходила з рук у руки. В 1799 році багатий львівській адвокат Франциск Венгльовський придбав цю ділянку букового лісу. Саме за часів Венґлінського місцевість отримала назву “Погулянки”, або ж “ліска Венґлінського”. У 1821-му ресторатор Ян Дістль викупив Погулянку і влаштував там парк. У середині XIX століття парк разом з усією Погулянкою придбав Ян Кляйн. Він осушив парковий став і збудував на його місці броварню.

Фото: wikipedia.org (MSha), city-adm.lviv.ua

1. У 1848 році новий власник Йоган Кляйн (Klein), отримавши Погулянку від спадкоємців Дістля за 15500 золотих ринських, розібрав старі будівлі, частково осушив ставок і поставив на його місці бровар. Тодішня Погулянка приваблювала городян, головним чином, пивом Кляйна, яке вважалось кращим у Львові. Споживалося воно на місці, у ресторані, який славився також пирогами та смаженими курчатами. На Погулянці можна було скуштувати й морозива, яке виробляли у літньому павільйоні цукерні Майсона (Maison).

2. У глибині парку розташовується колишній костел монастиря вірменських бенедиктинок, споруджений у 1897 році – нині церква Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ.

3. У 1821 pоці Погулянку за 5060 голландських дукатів отримав власник ресторану Йоган Дістль (Diestl) і заклав тут “пивний сад”.

Автор тексту Мельник Олеся за матеріалами сайтів Центру міської історії центрально-східної Європи, Вікіпедія, Virtual.ua, Високий замок.

08.03.2018

11 цікавих фактів про Шевченка, про які не згадували в школі

Він вже так давно сидить на гранітних п’єдесталах та висить в рушниках на стінах шкільних кабінетів, що вже певне й забув, як колись носив єнотову шубу та кохав 15-ти річну натурницю. Але ми нагадаємо. Отже, Тарас Шевченко. Він же “пророк”, “кобзар” та “духовний вождь українського народу”.

Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпака. Потім виріс, з кріпацтва звільнився, вступив до Петербурзької академії мистецтв, став художником і поетом, відбув заслання, повернувся і помер у віці 47 років.

Але це ми, хочемо чи не хочемо, знаємо зі школи. А сьогодні ми поговоримо про те, чого в школі нам про Шевченка не розповідали.

Відомим Шевченко став ще за життя, його вірші переписували і передавали один одному, він був частим гостем Петербурзьких мистецьких салонів та мав багато друзів серед художників та літераторів. Шевченко був епатажним, любив розказувати анекдоти і випивати в хорошій компанії. Він прожив коротке, але дуже насичене життя. А нижче кілька “не шкільних фактів” з його біографії.

1. Шевченко-нездара

Навіть якщо долею вам накреслено стати великим поетом, все одно знайдеться хтось, хто повідомить вам, що ви геть ні до чого незугарні. Ще будучи дитиною малий Шевченко втік в сусіднє село Тарасівку до дячка-маляра аби той навчив його малювати.

“Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства” (з листа Шевченка до редактора “Народного чтения”).

Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам’ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.

2. Згадка про перше кохання у віршах

“Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.”

Цього ви не можете не пам’ятати. А пам’ятаєте, як його малого прийшла втішити дівчина, що саме була поруч?

“А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала ….. “

Це була подруга дитинства і перше кохання Тараса Григоровича – Оксана Коваленко. Шевченко часто згадував Оксану в своїх творах. Перше кохання є перше кохання. Якщо ви це знали, значить вам більше пощастило з вчителькою української літератури, ніж нам.

3. Міф про царицю і викуп з кріпацтва

Ви знаєте, що Шевченка викупили з кріпацтва в 1838 році за 2500 карбованців. Це були величезні гроші і їх нібито дала сама імператриця. Втім, це не зовсім так.

Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. В лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка – Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.

4. Шуба і вечірки

Молодий Шевченко був тим ще франтом. З легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу. Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним в петербурзьких домах.

Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: “…Тарас мій частенько став роз’їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс”. От вам і сумний кріпак.

5. Тарас Чевченко

Ще будучи студентом Академії, Шевченко закохався в свою 15-ти річну натурницю Амалію Клоберг. Вона була донькою хазяйки квартири, в якій Шевченко жив разом із Сошенком. В 1839 році Шевченко навіть написав її портрет і підписався “Чевченко”. Амалія не могла правильно вимовити прізвища художника і на догоду їй він підписувався так, як вона вимовляла. З листів Шевченка до друзів так і не зрозуміло, чи зізнавався він Амалії в своїх почуттях, і чи мав поет з дівчиною якісь стосунки.

6. Шевченко писав російською

Вам у школі не здавалось, що портрет суворого Шевченка, що висів над дошкою в кабінеті укрмови ніби промовляє до вас: “А ти говориш на перерві російською?!” І ставало, як мінімум, страшно і трошки соромно. Але Шевченко і сам писав російською мовою. Його найвідоміші російськомовні твори – віршована повість “Слепая” та прозова “Невеста”.

В книзі “Спогади про Т.Шевченка” Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка “зразок неповторного, що не вдалося Основ’яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб”.

Сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим.

“Переписав оце “Слепую” та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом”, – написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.

7. Голе селфі

Для нас Шевченко-поет затьмарив Шевченка-художника. А виявляється, до наших днів дійшло понад 800 картин і малюнків Шевченка. А якось Шевченко навіть намалював жартівливий автопортрет, на якому зобразив себе оголеним. Малюнок довго був заборонений цензурою, ну бо хто це малює голих кобзарів!

8. Не пийте зі священиками

Кажуть, Шевченко був охочий до випивки. Але справа в тому, що це всі навколо хотіли з ним випити. Якось в 1859 році Шевченко приїхав до Києва. Шевченко вже тоді був такий популярний, що кожен прагнув похвалитися близьким знайомством з ним. Священик Троїцької церкви отець Єфим та його товариш купець Балабуха теж взялися приїжджого поета розважати. Захопивши цілу батарею пляшок (так пише в своїх спогадах про Шевченка Михайло Чалий), друзі повели Шевченка за Дніпро і пили півночі. Тарас Григорович хотів і заночувати на березі, але священик заволік його до себе додому, закрив ворота і не випускав аж до 8-ої ранку. В знак протесту дещо нетверезий Кобзар відмовився залишатися в кімнаті і спав просто у дворі біля воріт. На ранок друга з полону визволив Сошенко.

9. Шевченко та Куліш: чоловіча дружба

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були друзями. Разом співали, малювали і навіть ловили рибу. Тільки Куліш недолюблював Шевченка за його цинізм, а Шевченко Куліша – за аристократичність. Власне Куліш нібито і розпускав чутки про те, що Шевченко пияка. Так стверджує літературознавець Богдан Тихолоз. Зносили один одного літератори за талант. От вам і міцна чоловіча дружба.

10. Ромовий щоденник

Улюбленим напоєм Шевченка був ром. В ті часи ром привозили лише з-за кордону і задоволення це було не з дешевих. Та що там – і зараз недешево любити ром.

“Не дешево, зате смачно” – мабуть, сказав би нам Шевченко і налив би по скляночці.

11. Перепоховання

Художник Григорій Честаховський опікувався перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями. Після поховання розпочалося справжнє паломництво. До речі, саме Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина. Саме розпорядникові спало на думку, що добре було б насипати могилу — він же цю ідею власноруч і втілив, узгодивши з місцевою владою (окремий виграний бій із бюрократією!), а потім організував додаткові масштабні поминки вже влітку, після освячення місця поховання.

Сам Честаховський похований у Качанівці, куди його тіло з Петербурга наказав перевезти поміщик Василь Тарнавський; він же поклопотався, щоб насип на могилі друга був майже таким самим, як і у Шевченка.

04.11.2017

На Сихові збудують унікальний спорткомплекс – 5 фактів. Візуалізація

У Львові затвердили проект будівництва нового спорткомплексу. Твоє місто пропонує найважливішу інформацію про майбутній центр дозвілля.

Минулого тижня головний архітектор Львова Юліан Чаплінський повідомив про затвердження проекту будівництва спорткомплексу на Сихові. Tvoemisto.tv зібрало топ-5 фактів про авторів, бюджет та реалізацію нового архітектурного комплексу.

План будівництва нового спортивного об’єкта розробили ще у 2012 році до чемпіонату з футболу Євро-2012. У липні минулого року виконком ЛМР оголосив конкурс на найкращий проект спорткомплексу. Замовником робіт виступило управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування ЛМР.

Місце для спорткомплексу запропонували минулого року, коли депутат міської ради Роман Федишин подав ініціативу будівництва спорткомплексу на Сихові. Відтак обрали ділянку біля церкви.

Проект, який запропонували архітектори Творчої архітектурної майстерні «Кудін»: Віктор Кудін, Ольга Рябова, Михайло Карнаухов та Надія Бесараб, та затвердили для будівництва передбачає, що майбутній спорткомплекс використовуватимуть для заняття регбі, гандболом, баскетболом, волейболом та водним поло. Дах, який за планом матиме схил до низу, можна використовувати як лижний спуск, а впродовж однієї зі сторін покриття буде конвеєрний підйомник.

Будівництво. За словами мера міста Львова Андрія Садового, детальний проект та проектно-кошторисну документацію планують розробити до серпня наступного року і до кінця 2018-го розпочати будівництво. Його загальна площа – 14 623 м².

Вартість будівництва нині складає приблизно 200 млн грн. Однак за словами Юліана Чаплінського точна сума буде відома тільки після розробки проекту та оптимізації бюджету.

Вікторія Ейсмунт

19.10.2017

Чому ти львів’янин? 20 причин

Чому ти львів’янин? 20 причин. lv1256.online/ зібрав добірку фактів і причин .

24.09.2017

Цікаві факти про короля Данила Галицького

Данило Галицький — один з найвидатніших українських князів, могутній правитель, проникливий політик і дипломат, відчайдушно хоробрий воїн і талановитий полководець. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави.

Він був єдиним серед українських князів періоду феодальної роздробленості, хто зумів об’єднати під своєю владою більшість етнічних українських земель. При ньому міжусобиці в наших землях практично закінчилися, а напади поляків, угорців, литовців і половців поступово відійшли в минуле.

Князь розширив територію до Любліна і Перемишля на заході, Мукачево та Чернівців — на півдні, будував нові міста (Львів, Холм, Угровськ, Данилів) і розвивав старі (Галич, Дорогочин, Володимир). При ньому Галицька Русь стала одною з найбагатших держав в Європі, оскільки князь Данило зумів ефективно використовувати всі переваги вигідного географічного положення своїх земель, а також найбільших родовищ солі.

Все його життя — це боротьба за захист українських земель від численних завойовників.

В 19 років (1223) — один з ініціаторів битви на Калці з монголо-татарами, який вважав, що захищати Батьківщину потрібно на далеких підступах, а не тільки на власній землі. На жаль, князя Данила підтримали не всі, і битва на Калці була програна;
У 37 років (1240) великий князь Київський, який дав бій монголо-татарам, зумів отримати більш «м’яку залежність» від Орди, ніж інші давньоруські землі;
В 50 років офіційний «Король Русі» (аж до смерті у 1264), який отримав титул короля за союз проти монголо-татар.

Майбутній король землі Галицької був старшим сином князя Романа Мстиславовича і його дружини Анни. Його предками по батьківській лінії були славний Володимир Мономах і об’єднувач Польщі Болеслав Кривоустий, по материнській — візантійський імператор Іссак ІІ Ангел.

Данило Романович завжди відрізнявся небувалою особистою відвагою. Молодий князь був сміливий, рішучий, щасливий, до того ж мав репутацію безстрашного бійця.

У битві на річці Калка князь волинський Данило рухався зі своїм військом в авангарді. Постійно ходив на вилазки і в розвідку, саме він захопив перших полонених татар. А під час самої битви першим кинувся в саму гущу ворогів і отримав важке поранення в груди. Його тоді дивом врятували найближчі охоронці.

У 1229 року під час облоги польського міста Каліш князь Данило Романович особисто проник за міські стіни для розвідки. Він перевдягнувся простим боярином, а обличчя закрив глухим шоломом. Почувши, як городяни на своїх зборах сперечаються, здавати їм місто чи ні, князь вийшов в центр і назвав своє справжнє ім’я, а потім запропонував їм капітулювати перед ним особисто. Поляки, вражені такою сміливістю і благородством, погодилися і уклали мирний договір з хоробрим воїном.

У 1245 році відбулася битва на річці Сан, в Галицькій землі. Князі Данило і Василько Романовичі протистояли польсько-угорській армії, яку привів на Русь їх суперник князь Ростислав. Один з ворожих полків очолював відомий угорський воєвода Фірлей, який хвалився перед військом, кажучи, що русини ніколи не витримують довгого бою. Але за свою зухвалість і самовпевненість він був жорстоко покараний галицькими воїнами. Сам князь Данило розсіяв угорський полк, захопив прапор і розірвав його навпіл. Поразка іноземних армій було повною: сам же воєвода Фірлей потрапив у полон і був там страчений.

Однією з найважливіших та найвизначніших подій середньовіччя в історії нашої країни стала славетна коронація Данила Галицького 1253 року, що зумовило інтеграцією волинської землі, як частини Галицько-Волинської держави, у європейську спільноту.

Коронація Данила Галицького папою римським Інокентієм ІV-им.

У грудневу негоду посланник Папи Римського Інокентія ІV прибув до Дорогочина. Дорогою була оприлюднена булла – яка стала своєрідним каталізатором згоди тодішнього князя на коронування, бо зміст її закликав володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Пруссії до хрестового походу під проводом князя Данила Галицького проти монголів.

Урочиста коронація нового монарха Європи відбувалася в дорогочинському храмі Пресвятої Богородиці. Данилові на той час було 52 роки, а його держава була чи не найбільшою в тогочасній Європі – простягалася від Бугу аж до самого Дніпра. Автор: Гнатюк для dovidka.biz.ua.

16.09.2017

8 фактів про Центр митрополита Шептицького – сучасній бібліотеці, що відкрилася у Львові

10 вересня у Львові на території Українського католицького університету відкрилася сучасна багатофункціональна бібліотека – Центр митрополита Андрія Шептицького, пише журнал Новое Время.

Він розділений на чотири функціональних простори: наукова бібліотека, навчальні аудиторії, адміністрація та публічний простір.

НВ наводить вісім фактів про першу бібліотеку, побудовану у Львові за роки незалежності України.

1. У бібліотеці є електронна пошукова система, яка працює через термінали, для самостійного пошуку необхідної книги.

2. Фонд бібліотеки налічує 146 тисяч примірників книг. Більша частина з них знаходиться на стелажах у вільному доступі, рідкісні книги – у книгосховищі Центру.

3. У навчальних аудиторіях, розташованих на 4-му поверсі, студенти та викладачі зможуть працювати над своїми проектами.

4. В офісі на п’ятому поверсі розміститься адміністрація Українського католицького університету.

5. На другому поверсі бібліотеки є відкрита тераса з панорамою на студмістечко і храм Святої Софії – Премудрості Божої. Всього у будівлі три тераси – дві відкриті і одна напівзакрита.

6. У Центрі є кафе і книжковий магазин, де будуть продаватися видання Українського католицького університету та його сувенірна продукція: футболки, джемпери, чашки і канцелярські товари для студентів.

7. Дизайн фасаду виконано таким чином, що бібліотека нагадує стопку книг.

8. У Центрі є дитяча зона, в якій батьки зможуть залишити своїх дітей на час презентації або виставки. Вихователі розважатимуть їх і читати їм книги.