Стара радянська романтика на гірські походи давно минула, але зараз приходить нова мода на здоровий спосіб життя і в тому числі такі походи.
Їх тепер часто, на англійський манер, називають хайкінгом або трекінгом.
Хайкінг – це, по суті, будь-яка прогулянка на природі, переважно по обладнаних доріжках і стежках.
Тоді як трекінг – фізично інтенсивніший і стосується переважно походів у важкодоступних місцях, у горах, там, де не може дістатися транспорт.
У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ – ЗДОРОВИЙ ДУХ
Почнемо з переваг для здоров’я. Походи у гори – чудовий спосіб тримати себе в формі та потужний антидепресант.
Справжні епідемії сучасного людства – це проблеми з серцем, судинами і схильність до надмірної ваги. Хода якраз дуже ефективно цьому протидіє.
Що добре – фізичне навантаження можна регулювати, воно не таке інтенсивне, як, скажімо, під час бігу або заняттях іншими видами спорту.
Крім серця і легень, добре тренуються м’язи тіла, особливо якщо ви користуєтесь спеціальними трекінговими палицями. Вони допомагають зменшити навантаження на коліна і рівномірніше розподілити його по тілу.
Останнім часом почало з’являтися багато досліджень, які стверджують, що походи позитивно впливають на емоційний стан людини і навіть допомагають запобігти депресії.
Крім того, що ви перебуваєте на природі, дихаєте свіжим повітрям і милуєтесь чудовими краєвидами, такий ефект походів має цілком фізіологічне пояснення: під час фізичних вправ у організмі виділяються так звані “гормони щастя” – ендорфіни і серотоніни.
Починати ходити можна у будь-якій фізичній формі, в будь-який момент – навіть сьогодні. Якщо сумніваєтесь у собі – починайте з регулярних кількагодинних прогулянок у найближчий парк.
Потім можна пробувати одноденні вилазки на 10-15 кілометрів. Їх перевага у тому, що з собою не треба нести великого і важкого рюкзака. Згодом можна переходити на дво-триденні мандрівки чи навіть довші походи.
ДЕШЕВО І ПРОСТО
Ще одна позитивна риса цього виду активного відпочинку – пішохідний спорт не вимагає суттєвих фінансових вкладень, особливо в літню пору.
Звісно, зараз з’явилося багато чудових високотехнологічних (і недешевих) примочок, які роблять похідне життя набагато простішим і легшим.
Але, якщо ви не ставите собі за мету підкорити Еверест у найближчі п’ять років, вам не доведеться надто витрачатися. Якщо спорядження таки знадобиться, то його можна позичити чи взяти в оренду.
Єдине капіталовкладення, яке справді варто зробити, – якісне трекінгове взуття.
Зручне взуття для гір – це не босоніжки і навіть не кеди чи кросівки. Це спеціальне взуття з грубою товстою підошвою, яке захищає пальці ніг і міцно фіксує щиколотку і стопу, спеціально спроектоване, щоб полегшити навантаження на ноги і мінімізувати можливість травм.
Отже, що варто взяти з собою, йдучи у 1-денний похід:
– наплічник;
– захист від сонця (головний убір, сонцезахисний крем, окуляри);
– запасне взуття та шкарпетки;
– флісовий светр і дощовик або куртку/вітрівку.
Погода в горах змінюється несподівано і дуже швидко: стовпчик термометра може впасти майже до нуля всього за 10-15 хвилин навіть у серпні.
Рекомендуємо також подбати про трекінгові палиці, ліхтарик, індивідуальну базову аптечку (особливо якщо є хронічні проблеми і алергії) і засіб від кліщів.
Для документів і цінних речей не завадить узяти герметичний мішок або хоча б звичайний пластиковий пакет (на випадок дощу).
Для перекусу підійде пару яблук, канапок, щось калорійне – шоколадка або батончик із зернят. Багато їсти в горах не хочеться, але не забувайте пити, обов’язково треба мати з собою пляшку з водою.
Якщо ж ви зібралися у багатоденний похід, до вище наведеного переліку додаються:
– намет,
– спальник,
– килимок (каремат),
– ніж, індивідуальний посуд (миска, горнятко, ложка),
– засоби гігієни,
– паспорт (часто карпатські маршрути проходять близько від кордону),
– змінний одяг.
У вашого гіда чи головного групи мають бути травматична аптечка, посуд для приготування їжі, газовий пальник з балоном і запальничка з сірниками, ніж, продуктовий набір (сухі, легкі, висококалорійні продукти), карта місцевості, навігатор, номери телефонів рятувальників.
Не забувайте також про мішки для сміття – його потрібно забрати з собою! Хочу всіх закликати до екологічності поведінки і думок – не смітити, не ламати, не палити і так далі.
Вітайтеся – як з місцевими, так і з іншими туристами, цього вимагає гірський етикет.
Нас часто питають, чи можна брати у походи дітей і домашніх тварин (ясно, що переважно йдеться про собак). Звісно, кожен вирішує для себе сам, але я б сказала – так і так.
Собаки, якщо вони не агресивні і соціалізовані, завжди додають позитивних емоцій у поході. А з дітьми рекомендуємо починати потроху, з нетривалих і нескладних походів тоді вже за кілька років вони стануть вам добрими супутниками і товаришами.
Ми часто бачимо навіть немовлят-мандрівників у спеціальних рюкзаках.
БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ
Ще одна хороша риса наших карпатських гір – це безпека: у нас дуже мало диких звірів, а ті, що є, – самі бояться людей.
Однак і тут є базові правила, про які варто пам’ятати.
Шансів дуже мало, але якщо ви раптом побачите ведмедя, особливо самицю з ведмежам, треба тікати дуже швидко. Можуть бути небезпечними дикі кабани, особливо у великих групах.
Уважно дивіться під ноги – в горах трапляються гадюки, хоча вкусять вони тільки якщо на них наступити чи налякати. Укус містить незначну кількість отрути, доза якої сама по собі не є смертельною, хоч і важко переноситься організмом.
Якщо ж сталася така прикрість, у вас є достатньо часу, щоб дістатися до найближчої районної лікарні, де вам зроблять ін’єкцію сироватки.
Це варто зробити протягом доби. Не треба нічого перетягувати жгутами чи відсмоктувати, – це тільки ускладнить ситуацію.
Стандартна порада – стережіться кліщів.
Тепер – про рослини. Варто триматися подалі від борщівника Сосновського. Він схожий на гігантський кріп із білими квітами. Це дуже токсична і небезпечна рослина, її сік від взаємодії з ультрафіолетом спричиняє важкі хімічні опіки.
На жаль, борщівник зустрічається у нас досить часто, але переважно на під’їздах до гір, уздовж доріг і річок. Вище в горах його немає.
Суто гірська рослинна небезпека – це зарості сосни альпійської (жерепу): там дуже легко можна втратити напрямок і заблукати до повного виснаження. Товсті переплутані корені і гілки можуть завдати серйозних травм ніг. Тому, йдучи через жереп, у жодному разі не йдіть навпростець і не сходьте з прокладених стежок.
Не варто їсти незнайомих ягід та інших рослин, бо можуть трапитися отруйні (вовчі ягоди, блекота, та інші). Але чорницю, малину, ожину і брусницю з куща треба скуштувати обов’язково: це дуже смачно!
КУДИ І З КИМ ХОДИТИ
Іще одна перевага пішохідного спорту в Карпатах – легкодоступність. До багатьох стартових точок легко дістатися поїздом або електричкою.
Наприклад, вийшовши з електрички Львів-Лавочне-Мукачево на будь-якій станції на відрізку від Нижнього Синьовидного до Воловця, можна стартувати в гори.
Безліч виходів є у напрямку Яремчі – це власне саме Яремче, а також Микуличин, Татарів, Ворохта, Воронєнка і далі ця сама залізнична гілка продовжується на Закарпаття – Лазещина, Ясіня, Кваси, Рахів.
З усіх цих точок є пішохідні маршрути.
Навіть якщо ви приїхали на кілька днів до Львова чи Ужгорода, можна урізноманітнити свій відпочинок одноденною пішохідною прогулянкою, або махнути в гори на вихідні – зійти і повернутися до нічного поїзда.
Якщо у вас відпустка і ви зупинилися в садибі зеленого туризму в Карпатах, зверніться до господарів. Вони підкажуть якийсь маршрут поруч із садибою, а також порадять провідника.
Для організації справжнього гірського походу рекомендую звернутися до професійних провідників.
Серед туристичних фірм, які займаються саме походами в Карпати, – туроператори “Свято Карпат” (Свалява), Silverland (Мукачеве), турклуб “Добре поїхали” (Київ), Karpaty Travel (Львів), Туре (Дземброня), часом організовує виходи в гори магазин туристичного спорядження gorgany.
Є також гіди-фрілансери, яких треба шукати за рекомендаціями. Зокрема, порекомендувати їх можуть гірські рятувальники (це підрозділи ДСНС). Часто рятувальники самі є кваліфікованими гірськими провідниками.
Якщо ви все ж вирішили подорожувати самостійно, без досвідчених гідів – ретельно продумайте маршрут наперед і тримайтеся маркованих стежок.
Багато інформації про маршрути є в інтернеті (наприклад, на ресурсах karpaty.info, karpaty.com.ua, на сайті туристичного товариства “Карпатські стежки” і так далі). У магазинах туристичного спорядження продаються карти гірських маршрутів.
Але не забувайте, що ситуація на маркованих стежках може мінятися: їх може завалювати деревами, маркери часто нищаться внаслідок поганих погодних умов. Оскільки маркуванням маршрутів у нас займаються переважно волонтери, вони не завжди встигають щороку перевіряти всі маршрути.
Також майте на увазі, що гуглмапс в телефоні вас не врятує. По-перше, в горах здебільшого поганий зв’язок. По-друге, краще не розряджати телефон, якщо раптом доведеться комусь терміново подзвонити.
Обов’язково потрібно мати при собі телефони гірських рятувальників цього району (підрозділи МНС). Якщо ідете на 2-3 дні – краще попередити їх заздалегідь.
5 ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ
Чорногора – найвищий і найпотужніший український гірський хребет; саме тут розташовані всі українські двотисячники, в тому числі і найвища українська гора Говерла. Попри це, тут багато досить доступних маршрутів навіть для початківців.
Основні точки виходу на маршрути на Чорногорі – це Дземброня і Зелене (Шибене) у Верховинському районі; турбаза Заросляк, з якої піднімаємося на Говерлу; а також села Лазещина, Кваси, Ясіня у Рахівському районі.
Сколівські Бескиди – цікавий гірський масив з буремним історичним минулим зовсім поруч зі Львовом.
Основні точки виходу на маршрути – Сколе, Кам’янка, Труханів, Корчин. Дістатися туди можна машиною, маршруткою або електричкою до Сколього (це 100 кілометрів від Львова).
Траса Львів-Мукачево досить непогана, їхати комфортно півтори години, можна поставити машину біля вокзалу і переміщатися по району на таксі при необхідності.
Ґорґани – порівняно невисокий, але суворий, дуже кам’янистий масив із розсипами каміння, які називають цекоти або ґреготи.
Через каміння ходити там складніше, ніж в інших місцях, але це винагороджується незвичними і вражаючими краєвидами. Ці місця рідше відвідуються туристами, ніж Чорногора.
Причина – слабко розвинена відпочинкова інфраструктура, відсутність нормальних доріг, і, відповідно, транспорту. Але це має свої переваги для тих, хто прагне втечі від цивілізації.
Зручні точки виходу в Ґорґани – Осмолода, Бистриця, Гута, Мислівка.
Добиратися автобусом або автомобілем від Івано-Франківська.
Полонина Боржава – підходить для ненапряжного одноденного маршруту вихідного дня. Але також там можна розігнатися і на цілих два-три чи навіть чотири дні. Боржава популярна і для екстремального спорту – гірських велосипедів і парапланів.
До Боржави відносно легко дістатися – сідаєте на електричку Львів-Мукачево, і за пару годин ви у Воловці. Підйом починається одразу за селом.
Є й інші точки виходу на маршрути – Міжгір’я та інші села однойменного району (наприклад, з Пилипця можна навіть піднятися витягом), село Вовчий у Свалявському районі.
Безумовною перевагою Боржави є десятки гектарів чорниць, які вкривають схили гарним оксамитовим покривалом.
Мармароси прозвали “Гуцульськими Альпами” через схожість цих стрімких скелястих гір з альпійськими краєвидами.
Гори вкриті буковими пралісами, частину з яких віднесено до списку світової природної спадщини ЮНЕСКО.
Основні точки виходу – найвисокогірніший український рацентр Рахів (можна доїхати поїздами Київ-Рахів або Львів-Рахів – знаменитий серед туристів “раховоз”) або села Рахівського району Ділове і Богдан.
З Рахова до Ділового можна їхати автобусами, місцевим таксі або ловити попутки (що дуже прийнято в Карпатах взагалі і коштує зазвичай менше, ніж громадський транспорт).
Власним автомобілем – їдьте дорогою Львів-Рахів-Мукачеве, яку цього та минулого року капітально відремонтували в ділянці Львів-Івано-Франківськ, а тепер продовжують роботи в бік Рахова.
Автор: Тетяна Олійник
