Неподалік Львова у місті Буськ, на урочищі Коротка Сторона, археологи виявили древні поховання, які можуть бути могильником давньоримського часу – Черняхівської культури.
Про це повідомили на сторінці Краєзнавчого музею Буська у Фейсбуці.
«На урочищі Коротка Сторона (вул. Б.Хмельницького) розпочала роботу спільна наукова експедиція Інституту археології ЛНУ імені Івана Франка та Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України», – йдеться у повідомленні.
Територію планують дослідити трьома методами: георадаром, біолокатором і приладом для вимірювання електромагнітних полів.
Фото Краєзнавчий музей міста БуськаФото Краєзнавчий музей міста Буська
Попри те, що у Буську впродовж останніх 20 років діє постійна археологічна експедиція Інституту археології Львівського національного університету ім. Івана Франка, системно вивчено тільки незначну частину території міста, а першовідкривачами археологічних пам’яток і об’єктів часто несвідомо стають місцеві мешканці, яких зацікавлюють речі, які вони піднімають із землі.
Наприкінці минулого тижня мешканець одного із буських передмість під час земляних робіт на присадибній ділянці на глибині більше одного метра у шарі піску натрапив на скупчення людських кісток, після чого припинив роботу і повідомив про знахідку місцевим краєзнавцям.
За попередніми припущеннями, поховання дівчинки віком 10-12 років датується ІІ-ІV ст. н. е. і може бути частиною більшого могильника спільноти, яка заселяла територію міста майже 2 тисячі років тому (т. зв. “поля поховань” черняхівської культури).
Стан на 375 рік
Біля поховання знайдено і супутній інвентар: скляне прясло із хвилястими візерунками, залізну фібулу і пряжку. Усі матеріали буде передано для подальшого вивчення та ідентифікації фахівцям з Інституту археології Львівського університету, які у майбутньому планують провести розвідкові дослідження території імовірного могильника.
З об’єктивних причин місце знахідки та імені господаря поки не розголошуємо, аби убезпечити його від “чорних археологів” та скарбошукачів.
У Буську, що на Львівщині, триває археологічна експедиція Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. Науковці проводять розкопки на місці Mалого городища на території Буського парку.
Про цьогорічні розкопки в коментарі Гал-інфо розповів керівник археологічної експедиції, науковий працівник Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка Петро Довгань.
Пошуки давньої церкви
«Цьогоріч ми заклали розкоп на Малому городищі, яке входить до складу Буського археологічного комплексу, за три метри від розкопу 2015 року. Це вже четвертий розкоп на вершині цієї пам’ятки і ми продовжуємо пошуки першої буської церкви XII століття», – сказав Петро Довгань.
Варто зазначити, що науковці мають усі ознаки того, що давня церква була на цьому місці. У попередні роки тут вже знаходили долівкову плитку, якою від середини ХІІ ст. викладали перші дерев’яні храми на заході України. Також археологи натрапляли на прицерковний цвинтар та досліджували більше 30 поховань. Знаходили також цвяхи, які використовували для побудови церкви.
«Ми продовжуємо пошуки церкви. Відповідно ми заклали розкоп площею 40 м. кв. і, як не дивно, відкрили непорушений археологічний горизонт, тобто до нас тут ніхто ще ніколи не досліджував», – наголосив Петро Довгань.
Поле бою
Під час досліджень археологи натрапили на надзвичайно багатий культурний шар пізнього середньовіччя. За словами Петра Довганя, йдеться про період від ХVІІІ до ХІV ст.
«Нам вдалося зібрати стільки знахідок, як ще ніколи до цього», – зазначив науковець.
Він додав, що кількість віднайдених артефактів вимірюється сотнями.
«Найцікавіші знахідки – це eлементи пізноcередньовічної амуніції та озброєння. Маємо велику колекцію арбалетних наконечників, а їх вже є більше 30 екземплярів. Також трапляється кінська збруя, шпори, стремена. Знайдено бойову сокиру, бойовий ніж yгорського типу та багато іншого матеріалу», – зазначив археолог.
Петро Довгань пояснив, що у другій половині ХІV ст, під час польсько-угорської війни на Галичині, це місце, очевидно, було полем битви.
«Відомо, що сперту тут була церква та цвинтар. Нам відомо про існування на вершині цього Малого городища укріпленого Буського замчища з ХІV ст. Ще у 2015 році ми віднайшли і дослідили укріплення та вали. Знайшли браму цього городища. Очевидно під час війни тут був потужний штурм. Підтвердження того, що на цьому місці відбувалася битва, слугують наші знахідки», – пояснив археолог.
Окрім того, за словами Петра Довганя, під час дослідження трапляються й інші знахідки: ключі, вироби із рогу, кераміка, різноманітний господарський інвентар.
Конюший двір
Також археологам вдалося натрапити на ще один цікавий об’єкт.
«Зараз ми вибираємо культурний шар із розкопу на глибині 1,8 метра. Наразі нам відкрився наземний об’єкт. Ми припускаємо, що це була конюшня, або конюший двір, адже нам трапляється багато кінської збруї, пряжок. Знайшли також кістки та кінський череп. Все це вказує на те, що у ХVІІ-ХVІІІ ст. тут могла функціонувати конюшня. Матеріалу дуже багато і він просто вражає», – зазначив Петро Довгань.
Він додав, що з 24 червня на розкопках працювали студенти-історики 1-4 курсу. З понеділка приїде наступна група студентів. Також археологам допомагає Товариство Бужани.
Додамо, що цьогорічна експедиція для львівських археологів є двадцятою за рахунком.
Після демонтажу фонтану «Кульбаба», що на площі Галицькій, будівельники виявили давні мури. Як повідомляє «Рятівна археологічна служба» з посиланням на архітекторів кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка», йдеться про фундаменти давнього костелу Воздвиження Чесного Хреста. Будівельні роботи на місці знахідки призупинені і зараз там працюють археологи. Про це пише ZAXID.NET.
«Ще перед початком будівельних робіт, ми неодноразово бачились з замовниками і проектантами на нарадах, і я особисто наголошував на потребі археологічного нагляду при проведенні робіт. Адже йдеться про центральну частину міста – територію, де дуже цікавий і насичений культурний шар. На жаль, це проігнорували. Нас покликали терміново почати роботи лише в п’ятницю, коли, після зняття верхнього шару, наштовхнулись на давні мурування», – розповів директор «Рятівної археологічної служби» Олег Осаульчук.
За словами молодшого наукового співробітника РАС Остапа Лазурка, археологам потрібно кілька днів, аби розкрити більшу площу виявленого муру, точніше його датувати та підтвердити гіпотезу про приналежність до храму. Якщо здогад архітекторів правильний, йдеться про костел Воздвиження Чесного Хреста, що був споруджений навпроти Галицької брами до міста. Його побудували у 1530-х роках, а розібрали наприкінці XVIII ст. разом з міськими укріпленнями.
Очільниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко написала на своїй сторінці у Facebook, що подальша доля проекту залежатиме від висновків археологів.
Площа Галицька, де виявили мури, історично сформувалась на території частини колишнього Галицького передмістя Львова, що колись прилягало до міських укріплень з південного боку. У 2007 році на площі частково провели археологічні розкопки під час реконструкції дороги. Науковцям вдалось виявити чимало цікавих та цінних знахідок, зокрема, дерев’яний водогін та дерев’яний оглядовий колодязь, фрагмент брукованої дороги XVIII сторіччя, та рештки дерев’яної будівлі, яка датується другою половиною XVIII – першою половиною XIX ст.
Середньовічний Львів, як відомо, був одним з центрів торгівлі та ремісництва. Значну роль в міському середовищі відігравали ремісники – зокрема, гончарі, як місцеві так і іноземці. Виріб одного з майстрів дійшов до наших днів практично неушкодженим.
Опис та історію знахідки археологи розмістили на сторінці Науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба” у Facebook, передає Гал-інфо
Мова йде про акваманіл (інша назва водолій), що був виявлений на вул. Сербській, 3. Нині будинок за цією адресою відомій громадськості і туристам як “фабрика шоколаду”. Він був знайдений в заповненні колодязя серед матеріалу XV-XVI ст.
Зазвичай акваманіл (лат. aquaemanalis, aqua — вода і manus — рука) – це був настільний рукомийник, який найчастіше виготовляли з глини або бронзи у вигляді фігурок реальних чи фантастичних звірів або птахів. Їх робили пустотілими, з розкритими пащами чи дзьобами для зливу води, за ручку використовувався хвіст. Посудина відома з античних часів, проте значного поширення набула в період Середньовіччя. Початково акваманіли використовувались в церковному вжитку і служили для омивання рук під час літургій, пізніше – стали предметами побуту в феодальних (шляхетських) колах, головним чином при бенкетах.
У нашому випадку – це керамічна посудина (15,4х15,2х10,3 см) у вигляді стилізованого “голуба”, виготовлена з глини та прикрашена орнаментом в стилі ритування. Голова птаха у формі носика для зливу, тулуб – кулеподібний, хвіст виконує роль ручки. Сама істота стоїть на чотирьох ніжках, що, до речі, є найбільш незрозумілим, як для птаха.
Серед аналогій трапляється значна кількість бронзових акваманілів, тоді як керамічних у вигляді звірів та птахів не так багато. Виготовив львівського водолія, скоріш за все, місцевий майстер, хоч не виключене і імпортне походження, адже Петровичівська кам’яниця з початку XVII ст належала міщанину вірменського походження.
Археологічний музей Львівського національного університету ім. Івана Франка отримав у подарунок від жителів с. Суходіл Перемишлянського району Львівської області Ігора Фіцика та Ярослава Кагана кам’яну бойову сокиру.
Про це у Facebook повідомив завідувач музею археолог Ярослав Погоральський, передає IA ZIK.
«Археологічний Музей отримав гарний подарунок – кам’яну бойову сокиру, яку передали п. Ігор Фіцик і п. Ярослав Каган, мешканці с. Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл. Сокира виготовлена з габродіабазу, має незавершений просвердлений отвір та формою імітує аналогічні бронзові вироби», – зазначив Ярослав Погоральський.
Він додав, що за визначенням археолога Віталія Коноплі, сокира датована рубежем ІІІ/ІІ тис. до н.е. і належала племенам городоцько-здовбицької (мєжановицької) культури шнурової кераміки.
Довідка:
Археологічний музей Львівського університету – один із найдавніших профільних закладів у вишах України.
Початки археологічної науки у Львівському університеті сягають рубежу ХІХ/ХХ ст., коли в його стінах було створено Археологічний кабінет (1880 р.) і кафедру праісторії та класичної археології (1905 р.). Подальший розвиток археології в Університеті пов’язаний із кафедрами класичної археології (1916–1939 рр.), праісторії (1921–1939 рр.), історії матеріальної культури та археології (1939–1941 рр.), історії стародавнього світу й археології (1944–1949 рр.), археології, античності та середньовіччя (1994–2004 рр.), археології та історії стародавнього світу (2004–2010 рр.), археології та спеціалізованих галузей історичної науки (з 2010 р.).
За цей час археологічні експедиції Львівського університету накопичили значні колекції предметів старовини, які й стали основою збірок Археологічного кабінету (1880–1914 рр.), інститутів праісторії та класичної археології (міжвоєнний період) та Археологічного музею (1939–1941 рр. і з 1967 р.).
Розвиток музею та поповнення його фондів пов’язані з іменами таких відомих дослідників, як Людвік Цвіклінський, Кароль Гадачек, Едмунд Булянда, Лєон Козловський, Тадеуш Сулімірський, Іван Старчук, Маркіян Смішко, Ярослав Пастернак, Володимир Зварич, Ігор Свєшніков, Лариса Крушельницька, Володимир Баран, Вітольд Ауліх, Олександр Черниш, Микола Пелещишин, Роман Чайка.
На сьогодні збірка музею налічує понад 50 тис. одиниць зберігання, з яких 1,4 тис. представлені в експозиції, котра висвітлює матеріальну і духовну культуру населення Волині і Прикарпаття від палеоліту до княжої доби. Експонуються матеріали з таких хрестоматійних пам’яток, як Молодове (палеоліт), Тадані (енеоліт), Зимно (енеоліт, ранні слов’яни), Голишів (енеоліт), Листвин (енеоліт, княжа доба), Кошилівці, Більче Золоте (енеоліт), Зозів, Івання, Острівець (бронзовий вік), Чехи, Деревляни, Золочів, Лагодів, Черепин (ранньозалізний вік), Чижиків (ранньоримський час), Ріпнів, Бовшів (пізньоримський час, ранні слов’яни), Пліснесько (княжа доба).
Львівські археологи завершили дослідження на вул. Веселій, 5, де мають збудувати готель. Найцікавішою знахідкою називають залишки споруди ХІІІ ст. Про це повідомляє Zaxid.net.
За інформацією працівників Рятівної археологічної служби, цьогорічні дослідження були продовженням розкопок, які проводили у 2014-2015 рр. Цього разу вчені дослідили невелику ділянку площею 50 м2.
“Зафіксували чотири нерухомі археологічні об’єкти. Найцікавішими з них є залишки заглибленої споруди квадратної форми, яка датується ХІІІ століттям. Культурно-хронологічну приналежність ще двох об’єктів не визначили у зв’язку з відсутністю в них рухомого археологічного матеріалу”, ‒ розповів керівник наукової експедиції Рятівної археологічної служби Микола Шніцар.
За межами будівельного котловану виявили поховання пізнього середньовіччя.
Розкопки проводили у 2014-2015 роках. Археологи виявили поселення давніх слов’ян, уламки ліпного посуду та прясельце. Їх датують серединою VII ст. н.е. та відносять до празько-корчацької археологічної культури.
Усього вчені вивчили матеріали 6 культурно-хронологічних горизонтів – ранньозалізного часу, празької культури, райковецької культури, давньоруського часу, поховання періоду пізнього середньовіччя і споруди нового часу.
“Традиція безперевного загосподарювання цієї території є принаймні на 600 років старшою за першу писемну згадку про Львів. Нова інформація суттєво доповнює ранню історію міста і ще раз підтверджує місце розташування того ядра, з котрого розвинувся давньоруський Львів”, – запевняє директор НДЦ “Рятівна археологічна служба” ІА НАН України Олег Осаульчук.
Нагадаємо, у зв’язку з проведенням будівельних робіт на вул. Веселій, 5, від 22 березня до 18.00 год 30 листопада 2018 року, відбулось перекриття руху транспортних засобів на вул. Веселій, 5 по Князя Мстислава Удатного (від вул. Вугільної до вул. Веселої). Роботи виконує ПП «Піраміда».
Знайдений мур попередньо датують XV-XVI століттям. Очевидно, він був частиною замкового комплексу і був зведений під час однієї з перебудов замку, пише Твоє місто.
На площі під Львівським ринком «Вернісаж» археологи розкопали частину муру Низького замку. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба»
«Ми припускаємо, що це може бути частина стіни внутрішньої забудови подвір’я. Наразі складно сказати, до якої саме будівлі її можна прив’язати. Для цього потрібно дослідити більшу площу», – розповів співробітник Науково-дослідного центру Микола Шніцар.
Розкопки на території «Вернісажу», перед театром імені Марії Заньковецької, почали минулого тижня. Роботи мають тривати приблизно місяць. Це перша спроба віднайти історичну пам’ятку міста. За попередніми даними площа досліджень становить 30 м кв., а глибина – до 5 м.
Пошукові роботи відкладали до пізньої осені, оскільки про це просили підприємці, які мають торговельні об’єкти на території «Вернісажу», аби максимально не зачепити туристичний сезон.
Перша згадка про палац сина Данила Галицького – Лева датується 1292 роком. Спочатку стіни були дерев’яні, згодом його укріпили каменем та цеглою.
Спершу Низький замок постраждав від пожежі 1565 року, а до XVIII століття його кілька разів перебудовували. Зрештою на початку ХІХ століття його розібрали, а з каменю від руїн фортеці збудували частину кам’яниць на вулиці Краківській. На місці, де стояв замок, облаштували торгову площу.
На території львівського Низького замку проведуть археологічні дослідження. З наступного тижня Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» розпочне роботи на території Низького замку (між вул. Низький замок, вул. Театральною, вул. Лесі Українки та пр. Свободи у Львові). Замовником робіт на проведення археологічних досліджень є управління охорони історичного середовища, повідомляє ЛМР.
«Ми працюємо давно з «Рятівною археологічною службою». Відповідно, управління охорони історичного середовища є замовником виконання археологічних досліджень не тільки на території Низького замку, але й інших територій. Вже проведено археологічні дослідження пл. Св. Теодора, підніжжя Замкової гори, території біля церкви св. Миколая. Зараз розпочнуться дослідження на території Низького замку. Договір підписано на суму 130 тис. грн.
Територія Низького замку – це дуже цікава ділянка і місто давно чекало на ці дослідження. Ми хотіли б знайти там фрагменти церкви св. Катерини, про яку всі говорять, але ніхто точно не знає, де вона була розташована. Тому цими дослідженнями нам вдасться локалізувати розташування цієї церкви і відкрити ще якусь нову сторінку давньої історії міста Львова», – розповіла Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР.
Археологічні дослідження на території Низького замку планують розпочати з наступного тижня. Орієнтовна тривалість робіт – один місяць. Площа досліджень 30 м2, глибина дослідження орієнтовно 5 м.
«Археологічні дослідження, які розпочнуться з наступного тижня дадуть можливість зачепитися за перші рештки мурованого Низького замку і це дозволить прив’язати Низький замок до сучасної забудови міста Львова.
Також важливість дослідження Низького замку є необхідною не лише з позиції наукових досліджень, а навіть з позиції того, що ця територія є привабливою з різних сторін: наукової, туристичної, інвестиційної.
Проведені дослідження цієї території можуть багато дати для міста. Зокрема віднайдені фрагменти Низького замку можуть бути музеєфіковані та стати туристичною атракцією Львова.
Я також припускаю, що ми можемо не натрапити на рештки Низького замку в цьому розкопі і треба буде на наступний рік закладати нові дослідження», – повідомив Олег Осаульчук, директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України.
За його словами, археологічні дослідження розпочинають саме зараз, оскільки підприємці, які мають об’єкти на цій території, просили якомога пізніше восени розпочати роботи, максимально «не зачіпаючи» туристичного сезону.
Історична довідка
Перша згадка про Низький замок датується 1292 роком. Замок був побудований князем Левом, сином Данила Галицького, в 1270-х роках, і згодом саме сюди перенесли княжий двір з Високого замку.
З історичних джерел відомо, що Низький замок спершу був дерев’яний, а потім його збудували з каменю і цегли. Він мав власні мури і вежі, рови і вали. Всередині був палац, каплиця святої Катерини з дерев’яною дзвіницею і житлом пароха, судові та архівні приміщення, в’язниця тощо.
Спершу пожежа 1565 року, а пізніше і постійна волога від ріки, суттєво знищили замок. 1802 року австрійська влада продала руїни фортеці, і з замкового каменю збудували частину кам’яниць на вулиці Краківській.
Високий замок у Львові був мурованим укріпленням ще у давньоруський період, попри те, що польська історіографія, особливо міжвоєнного періоду, стверджує, що польський король Казимир збудував тут замість дерев’яних укріплень кам’яні. Це доводять не лише теперішні знахідки, а й результати розкопок середини ХХ ст.
Про це у коментарі ІА ZIK заявив археолог, доктор історичних наук, в.о. завідуючого відділу археології Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, професор кафедри археології Львівського національного університету ім. Івана Франка Микола Бандрівський.
Вигляд Високого Замку у половині XVII ст.
Він нагадав, нещодавно Рятівна археологічна служба Інституту археології НАН України ведучи розкопки на Високому замку виявила в підніжжі схилу невеликий фрагмент цегляного муру: «З огляду на те, що цеглини, з яких вимурувано дану частину стіни походять з пізньоготичного періоду Львова (при характерній для того часу ширині 13 см і товщині – 8 см), можна говорити, що це частина стіни Високого замку не раніше XIV – початку XV ст.».
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: Рятівна археологічна служба
За словами М. Бандрівського, «деякі з львівських істориків архітектури, а від них – і частина львівської громади продовжує вірити в те, що мурований Високий Замок на чубку нашої гори постав нібито з приходом Казимира Великого, а до того тут був лише давньоруський дерев’яний замок».
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: Рятівна археологічна служба
«Це є помилкова, хибна концепція, яка була випрацювана польською історіографією у міжвоєнний період», – наголосив науковець.
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: Рятівна археологічна служба
Насправді у 1955-1956 рр., перед тим, як збудувати на Високому замку телецентр, Інституту суспільних наук УРСР (сьогодні – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) було доручено провести тут – на майбутньому будівельному майданчику – широкомасштабні археологічні розкопки. Тоді експедиція під керівництвом Олексія Ратича відкрила залишки дерев’яних і мурованих споруд та укріплень не лише давньоруського періоду, а й слов’янських часів. Саме Олексій Ратич вперше довів, що на зламі ХІІ-ХІІІ ст. Високий замок був потужною мурованою фортецею. Про це, зокрема, свідчили рештки стопленої мідної бляхи від накриття монументальних великих споруд та – що, не менш важливо – уламки плінфи (це давньоруська квадратна цегла, яка вийшла з ужитку у середині ХІІІ ст.). Під час розкопок також було виявлено велику низку давньоруських предметів передмонгольської доби: великі нагрудні бронзові хрести-енколпіони, у яких зберігались мощі чи просфора, наконечники стріл, рештки обладунків, списів, медальйони, підвіски, остроги, кераміка.
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: ZIK
Микола Бандрівський додав, що існують і цікаві літописні дані. Зокрема, у 1259 році за наказом хана Бурундая стіни Високого замку були розвалені, але це не завадило князю Леву згодом повністю відновити ці муровані укріплення.
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: ZIK
«Про те, що вони (укріплення, – ред.) існували – не дерев’яні, а муровані – свідчить те, що у 1283 році хан Телебуга не зміг взяти ці укріплення штурмом ні за першим, ні за другим разом. Він повторив спробу у 1287 році, і знову нічого не вдалося (для прикладу зазначимо, що добре уфортифіковане всуціль муроване польське місто Сандомир монголо-татари взяли одразу). Це означало, що князь Лев, будучи, як називає його літопис, добрим мурувальником і винахідником камнеметних машин та інших інженерних оборонних пристосувань, зміг так укріпити Високий замок, що для ворога він став цілковито неприступним», – наголосив Микола Бандрівський.
Археологічні розкопки на Високому замку. Фото: ZIK
Науковець додав, що за свідченням Романа Могитича, який займався дослідженням замку, наприкінці XIV ст. Високий Замок мав розміри 25 на 14 метрів. Він стояв на мурах такого ж розміру замку княжих часів. До споруди примикав двір 40 на 23 метри.
Микола Бандрівський наголосив, що зараз на залишках Високому Замку розташований великий копець (курган).
«Цей курган споруджували 1866-1869 рр. Він мав на меті прославити на віки союз Польщі з Литвою, так звану Люблінську унію. Для української культури і нашої спільноти загалом найжахливіше було те, як писали тогочасні газети, що не було транспорту та грошей, щоб брати землю знизу для насипання копця. Фактично тогочасна міська влада вирішила здерти весь шар давньоруського городища з рештками давньоруських слідів і з нього насипати курган Люблінської унії», – зазначив науковець.
Залишки оборонного муру Високого замку. Фото: Микола Тис/ZIK
Він наголосив, що єдиний, якщо можна так сказати, «позитив» був у тому, що в основі цієї оглядової площадки досі знаходиться оборонна вежа давньоруського часу – так званий донжон діаметром приблизно 12 м. У середньовіччі саме цю вежу називали «сигнальною», вона знаходилась у північно-східному куті плато, звідки відкривається чудовий огляд на східні підходи до Львова, звідки тоді найчастіше з’являвся неприятель.
Науковець нагадав, що археологічні розкопки на Високому замку Інститут суспільних наук АН УРСР проводив за участю фахівців Інституту «Укрзахідпроектреставрація» (в основному завдяки старанням академіка Івана Могитича) кілька років: 1975-78 рр. та 1984-85 рр. Тоді була виявлена кругла вежа діаметром 8,4 метри, товщиною стін у 1, 65 метра, до якої з двох сторін прилягали оборонні мури такої ж самої товщини. Усе тоді було законсервовано. Крім того, на аналіз взяли розчин, з якого була вимурувана вежа. Виявилося, що це – типовий для давньоруського часу вапняково-пісковий розчин (з додатками перепаленої глини і вуглинок), який використовували виключно у передмонгольський час і який чи не найкраще засвідчує працю давньоруських будівничих Львова.
Залишки оборонного муру Високого замку. Фото: Микола Тис/ZIK
