Хто такі львів’яни? ​10 ознак справжнього львів’янина

Все більше і більше людей, приїхавши до Львова, залишаються тут жити і поступово асимілюючи в львівське життя, намагаються стати львів’янами.

Поговоримо про 10 ознак справжнього львів’янина.

1. Львівська кава – справді, якщо львів’янин вам каже: «Йдемо на каву», то це зовсім не означає що ви підете саме на каву, вона звісно може бути… але виключно як аперитив.

І ще одне…. запам’ятайте собі на завжди… кава з Макдаку, то не кава… і якщо ви у Львові випили каву з Макдаку, то вважайте, що львівської кави ви навіть не пробували.

Сходіть краще в Світ кави на Катедральній площі – тут дорого… але ви точно зможете сказати, що спробували справжню львівську каву зварену у джезві!

2. Львівський сирник – то, по-перше, не сирники (знайте, що є сирник як пляцок), а є сирники- як сирники – замовте і знатимете різницю. Величезна рідкість побачити справжнього львів’янина, який замовить до кави сирник, скоріш за все він обере тірамісу чи будь-який інший десерт… Чому так? Та бо бабця, мама чи дружина точно вже спекли його вдома і набагато смачніший.

3. Львівський дощ – ви не знайдете жодного львів’янина якому подобатиметься погода у Львові… вічний туман, проливні дощі, які в секунду змінюються яскравим сонцем, а потім раптовим снігопадом. Всі львів’яни насправді ненавидять такі перепади… але коли ви спитаєте у справжнього львів’янина думку щодо погоди у Львові – ви почуєте надзвичайно лаконічну відповідь із величезною гордістю – то є Львівська погода, бо то є Львів!

4. Чебуреки – це національна страва яку вміють робити лише в Брюховичах! Не питайте чому… просто прийміть це за дійсне (а Брюховичі це навіть не Львів).

5. Високий замок – справжні львів’янки, коли чують про цей замок відразу відчувають гостру «після каблукову» біль в ногах, ну, і звичайно згадують спогади про вистріляне шампанське коліжанці чи колєзі в лоба чи інше місце під кінець випускного вечора.

6. Левандівка (або київська Троєщина) – то десь за Львовом де панує стійкий та романтичний запах поїздів, скрип металевих коліс та думки, що якщо до 20:00 не виїхати на гулянку в центр, то доведеться брати таксі, бо маршрутки більше не поїдуть.

7. Сихів – теж саме що й Левандіка, але без поїздів і з величезним недільним базаром, де можна знайти круті лахи (одяг) майже задарма.

8. Пасічна – просто хутір.

9. Полтва – всі львів’яни з гордістю вам будуть розказувати, що в центрі міста тече річка… і з маленькою заздрістю до Тернополя, тихо уточнюватимуть, що вона під землею.

Ось якось так… Ану, львів’яни і гості міста, накидайте в коментах з чим вам ще асоціюється Львів?

P.S. І приїжджайте усі до Львова… бо в нас є сирники, смачна кава, річка в центрі і найкращі погодні умови в Україні 🙂

Автор: Volodymyr Bervetsky

© lv1256.online/
© lv1256.online/

10. Звичайно ж як не згадати тут про львівське метро. “Львів неможливо уявити без метро — базового виду громадського транспорту міста”, “звідси не виходить жоден росіянин в живих”…

Цей поширений інтернет-мем виріс вже до рівня легенди, хоч кожен львів’янин знає, що жодної підземки у місті нема. І навряд чи колись буде, особливо, якщо взяти до уваги характер підстилаючої поверхні (рельєф), підземні русла річок та ширину історичного культурного шару в центральній частині міста. Хоча, хто зна, можливо колись Львівський метрополітен і відкриє перед нами свої двері.

Закинуте секретне підземне сховище для малих підводних човнів

Мало кому відомо, що підземелля Львівського метро простягаються набагато далі ніж самі лінії метрополітену. Зокрема у підземних виробок на глибині є пряме сполучення з морем. Цими просторими порожнинами користувалися, зокрема, під час війни. Великі печери використовувалися як бомбосховища, а підземні канали – як сховища для малих підводних човнів.

Про це пише сайт Львівського метрополітену.

Зараз про бетонну велич нагадує лише канал-штольня яка використовувалась як вихід зі сховища до моря.


Залишки обладнання.


Сховище завжди підтримується в чистоті, наскільки це можливо.


Запасні виходи теж підтримуються в належному стані.


На даний час сховище для підводних човнів не використовується і є закритим для відвідувачів. Туди можуть потрапити лише працівники Львівського метро для проведення профілактичних ремонтних робіт та планового огляду приміщень.

Львівські школярі їздитимуть на метро безкоштовно

Для отримання безкоштовного жетона достатньо показати вахтеру щоденник при вході на станцію.

Такими пільговими умовами можуть скористатися ті учні, яким виповнилося 7 років. Нульовий тариф на проїзд школярів на метро діятиме з 1 вересня і по 15 червня включно, – повідомляє офіційний сайт Львівського метрополітену.

Як повідомив Головний економіст Львівського метрополітену Генадій Вексель, львівські школярі матимуть право на безкоштовний проїзд на метро у будь-якому напрямку і не лише в час, коли вони безпосередньо добираються на навчання чи повертаються зі школи.

Дане рішення Адміністрація метро прийняла, щоб не виникало проблем для учнів при пересуванні на метро, ​​наприклад, в бібліотеки або інші місця для навчання, які не знаходяться в точці розташування навчального закладу.

Якщо учень бажає скористатися правом на безкоштовний проїзд, йому достатньо мати при собі щоденник. Жодних додаткових довідок збирати не потрібно. Однак, якщо щоденника в учня при собі немає, то його можуть затримати для з’ясування обставин або ж зняти з рейсу і викликати батьків.

Нагадаємо, діти дошкільного віку в супроводі батьків також їздять підземним транспортом безкоштовно.

Нагадаємо, раніше у Львівському метро знайшли кістяну ложку, якій більше років, ніж масці Тутанхамона.

Старовинний артефакт було виявлено в одному зі старих штреків підземки під час ліквідації завалу, що відбувся в результаті просідання покрівлі. Як повідомляють фахівці, унікальна ложка епохи неоліту вирізьблена з кістки великої тварини, які водилися на цих теренах задовго до сучасної історії.

Маленький словничок для тих, хто їде на Закарпаття

Приїжджaючи на Закaрпаття, багато кого дивує мова місцевих. Чимaло укрaїнців з інших облaстей часто не розумiють закaрпатців.

Тому, аби туристи та місцеві краще знаходили спільну мову, спільнота “Ласкаво просимо до Закарпаття” опублікувала в мережі Фейсбук словничок закарпатських слів.

1. Ай, айно – так / Будеш ниська позирати кіно? – Айно. – Будеш сьогодні дивитися фільм?- Так. /
2. Бабоука – лялька
3. Бавитися – гратися / Діти ся бавлять у дворі – діти граються у дворі /
4. Балта – сокира / Дай ми балту, жоно!- Жінко, дай сокиру! /
5. Берувати – фізично могти / Не берую дихати – не можу (не маю сил) дихати /

6. Біціглі – велосипед / Не миригуйся, поїдеме на біціглях – Не нервуйся, поїдемо на велосипеді /
7. Віган – сукня
8. Вуйко – дядько / Завтра мій вуйко прийде – завтра мій дядько прийде /
9. Гарадичі – сходи
10. Гаті – труси, штани / Стратив ім гаті у річці – Я загубив труси в річці /

11. Гиби – ніби / Такое, гиби сь не відів ня – ти ніби мене не бачив /
12. Горниць – горщик
13. Грибінь – гребінець
14. Гузиця – задниця
15. Дітвак – малий

16. Звідати – питати / Не звідай ня нич – не питай нічого /
17. Зелемпаня – нестиглий фрукт
18. Катран – фартух
19. Кистимен – платок
20. Кошар – кошик

21. Кривуля – поворот
22. Крумплі – картопля / Купила жона крумплі вчора – купила жінка картоплю вчора /
23. Лаби – ноги / йой, так ми лаби болять – ой, так мої ноги болять /
24. Лавор – тазик
25. Лайбик – безрукавка

26. Лобда – м’яч / Так ім лобду копнув далеко, што не найшов пак – Я так далеко копнув м’яч, що потім не знайшов /
27. Лем – тільки / Лем через рік полубив ми ся тот дітвак – Лищ через рік мені сподобався той малий /
28. Любитися – подобатися / Нич ми ся штось не любить – щось мені нічого не подобається /
29. Май – най….. / май файний – найкращий /
30. Мачка – кішка /Мачка би тя копнула! – щоб тебе кіт копнув! /

31. Метати – кидати, але: вержу -кину
32. Миригувати – нервувати / Не миригуй ня! – не нервуй мене! /
33. Надраги – штани / Файні у тя надраги – гарні в тебе штани /
34. Невалоушний – незграбний
35. Нигде – ніколи / нигде м тя не віділа – Я ніколи тебе не бачила /

36. Никати – дивитися / Што никаш? – чого дивишся? /
37. Нико – ніхто / нико се не знав – ніхто не знав цього /
38. Ниська – сьогодні / Ниська має боти файний день – сьогодні має бути гарний день /
39. Нич не є – нічого немає / Што з ня хоч?Нич у ня не є – Що від мене хочеш?нічого в мене немає /
40. Оболок , визір – вікно / Ко там у оболок позирає? – Хто там дивиться у вікно? /

41. Пак – потім / Пак го зазвідаю – потім його спитаю /
42. Палачінта – млинець
43. Палачінтоука – сковорода / Як ти дам палачінтоуков по чолови! – як дам сковорідкою по чолу! /
44. Палинка – водка
45. Парадички – помідори / Дораз у тя парадичку вержу – зараз кину в тебе помідор /

46. Паранно – нарядний, ошатний / Што сь ниська паранний! – який ти сьогодні гарний ( нарядний) /
47. Пичка – жін. Статевий орган
48. Повісти – сказати / (у)повіш ми правду – скажи мені правду /
49. Позирати – дивитися / піздри у визір – подивися у вікно /
50. Пой лем – йди-но / Пой лем ти сюда! – ходи-но сюди! /

51. Пульки – очі / Што сь ся упулив? – чого витріщився? /
52. Пуцка – чол. статевий орган
53. Пюлло – погано / уже ми пюлло од сього – вже мені від цього погано /
54. Ревати – плакати /Не реви, ушито то добрі – не плач, все добре /
55. Се – це

56. Седивка – кришка на горщик
57. Сись / сіся –цей / ця / сись файний – цей гарний /
58. Сукман – спідниця
59. Талпа – підошва
60. Ушитко – все

61. Файний – гарний, хороший
62. Фіглі – жарти / Та не миригуйся, я філлюю – не нервуйся, я жартую /
63. Хижа – хата, будинок / така у тя файна хижа! – у тебе така гарна хата! /
64. Цімбор – друг / Се мій май файний цім бор – це мій найкращий друг /
65. Чичка – квітка

66. Чіня – свиня / Скоро чіньков станеш – скоро станеш свинкою /
67. Шваблики – сірники / Дай лем шваблика – дай-но сірника /
68. Шкіритися – сміятися / Што ся шкіриш? – чого смієшся? /
69. Шкребтати – свербіти / Там тя шкребче? – там тебе свербить? /
70. Штрімфлі – шкарпетки / То твої штрімфлі висять? – то твої шкарпетки висять?

Джерело: Зірко Закарпат

Курйозний випадок у маршрутці… Всі реготали до сліз!

Випадок у громадському транспорті… Реготав весь салон разом з водієм!

Ранкова маршрутка з похмурими пасажирами їде зі спального району в центр. Через всі затори, світлофори … Народ спить або намагається дрімати. І тут на зупинці заходить хлоп, задоволений, як стадо слонів. Завалюється на сидіння поруч із жінкою, строгою на вигляд, як вчителька. Чоловік дістає з кишені телефон і, голосно дихаючи, розпочинає жвавий діалог.

– Ромко, привіт. А скажи мені телефон Натальки… Яка вона баба, ох, яка вона баба … Так, дякую, що познайомив! – і все це хвилини на три – з подробицями, емоціями до стелі і лайкою.

Маршрутка починає оживати. Прокидаються ті, хто ще намагався додивитися сни, і з інтересом дивляться на дядька. «Вчителька» на сусідньому сидінні демонстративно фиркає і відвертається до вікна. Хлоп прощається з Ромком і зразу ж набирає номер Наталі.

– Алло, Наталька? Вітання! Мені так сподобалося те, що ми з тобою ”витворяли”! Я хочу тебе ще! Так мені ще ніхто добре не робив… Так? Ти ще краще можеш? Ой…, ану розкажи конкретніше, пустунка моя…

“Вчителька” на сусідньому сидінні повертається до хлопа і просить його говорити тихіше, бо його слова ображають її. Мужик нетерпляче відмахується від неї і знову занурюється в бесіду.

– Мене так зворушило те, що ти зробила… Розумієш, я дружині не можу таке сказати, вона відразу відчує, що я її зрадив… Ну так, доводиться терпіти, а що робити…

Маршрутка вже повністю прокинулася і з цікавістю прислухається до подробиць. Водій озирається в люстерко і теж слухає, затамувавши подих. Незадоволена тільки «вчителька», вона просто закипає від насилу стримуваного обурення. І тут на телефон чоловіку приходить другий дзвінок. Він переривається, переможний тон стихає і дядько майже пошепки повідомляє Наталці:

– Ой, пробач, не можу більше розмовляти, мені треба відповісти на дзвінок…Я тобі пізніше передзвоню, добре? Ну бувай!

І вже зовсім іншим тоном починає бубоніти в слухавку:

– Так, кохана… Ой, ми так вчора пили з Ромком, так пили… Ну, ти ж його знаєш, а що робити… Ой, погано мені зараз, голова тріщить… Так, прийму таблетку. Постараюся прийти раніше, так. Хоча роботи багато. Сонечко, ну пробач, я справді постараюсь прийти раніше…

І ось тут настає зоряний час «вчительки». Вона повертається до мужика і дуже виразно говорить прямо в мікрофон його мобільного:

– Ми-лий, ну де ти там, я вже втомилася тебе чекати… Мені ж холодно, йди до мене, любий!

У героя-коханця відвисає щелепа, він тремтячими руками ховає мобільний під дружний регіт пасажирів. Водій б’є по гальмах і гризе кермо. Чоловік біжить до дверей і просить випустити його. Маршрутка здригається від реготу. Грюкають двері. “Вчителька” відвертається до вікна і задоволено усміхається. Кінець…

Джерело: shlyahta.com.ua

Галичани – найбільш ритуальна субкультура з усіх, що коли-небудь існували

Індуси, ацтеки, полінезійці нервово курять в сторонці, коли мова заходить про мешканців Тернопільщини, Франківщини та Львівщини. Безліч дрібних і не дуже зaбобонів, звичаїв, порядків, почерговостей, укладів, навіть законів переслідують галичанина усе життя і, зрештою, стають його частиною.

Старий рік для aвтохтонного галичанина завершується не 31 грудня, а жнивами і городніми роботами.

Копання бараболь – культурно та емоційно подія світового масштабу, повірте, не менша за бразильські карнавали, баварські октоберфести чи пaломницькі хaджі.

До цієї події готуються заздалегідь , латаючи мішки, любовно перескладуючи ґралі та перераховуючи потенційних копальщиків і збиральщиків. Напруга зростає ближче до середини серпня і під вересень атмосфера у галицькому селі стає схожа на нервове заціпенніня у салуні Дикого Заходу, коли всі схопились за свої кольти і чекають першого пострілу.

І пoстріл лyнає. Усереднена «цьотка Галька» виходить з відром і рискалем на город, шифруючись, ніби просто щоб накопати пів-відра собі до борщу, але примружені підозріло-оцінюючі погляди сусідів через паркан миттєво січуть ситуацію і все вибyxaє.

«Галька вже копає, а ми ше нє!!!!!»

В старих і малих починає нестерпно пекти в срaці і ціла aрмада висипає на городи, з відрами, рискалями і мішками.

Джек Лондон описував у своїх творах, як на Алясці картоплею лікувaли цингу, але на Галичині бараболя стає справжньою панацеєю. Вона лікyє aртрити, вaрикоз, гaрячку, тиски і гіпeртoнічні кризи і нівелює гeронтологію як явище. Старі і нeмічні встають з ліжок і шкандибають з відром на город, щоб підзбирувати, бо не пасує лежати і вмирaти, коли всі на городі.

В першу годину копання чітко розподіляються всі ролі – хто, шо і як. Терміново набираються на мобільний всі сини та дочки в місті, котрі покидають свої ноутбуки і офісні роботи та линуть в село, реалізовуючи свої ще в дитинстві нaмepтвo привиті комплекси вини перед батьками. Ніби за пoкликом професійного гіпнотизера, котрий дає умовний знак.

Walking Dеаd.

Тільки коли все викопане, посортоване, зсипане і накрите – бyремна галицька душа вспокоюється ніби після кaтарсису і вертається до буденних справ.

І вже коли погрaбaні бадилля гoрять на городах, пускаючи красивезні вeртикальні стовпи димy у небо, як ритуaльні вогнища племен сіу та команчів – стає невимовно легко. Галичанин стоїть, спершись на граблі, і дивиться на той дим. Бо в тому димi повністю згoрів він минулорічний і тепер обновився як немовлятко. А в його очах, як на інформаційних табло Термінатора пролітають цифри тільки йому зрозумілої статистики – ціна на бараболю цього року, кількість викопaних мішків, кількість злaманих держаків і днів, виграних в сусідів в змаганні за фінал.

Рік закінчився, дякувати бoгу.

Автор Володимир Гевко, Zaxid.net

Хто така Загорецька Людмила Степанівна: факти про учасників і найкращі номери

Львівська команда коміків “Загорецька Людмила Степанівна” у складі Віктора Розового, Святослава Антіпова та Дмитра миттєво підкорила українців нестандартним гумором та своїми фірмовими фразами. То хто така “Загорецька Людмила Степанівна” (ЗЛС)?  Радіо Максимум розповідає про хлопців, що “порвали” Україну.

“Загорецька Людмила Степанівна” під наставництвом Юрія Горбунова стала однією з двох коменд-переможниць третього Чемпіонату України з гумору “Ліга сміху”. Пригадаймо цю “рвань”!

Про “Загорецьку Людмилу Степанівну” багато хто дізнався завдяки “Лізі Сміху”, однак Віктор Розовий та Святослав Антіпов далеко не новачки серед коміків. Свою команду хлопці заснували ще 2011 року. На той час вони були гравцями двох КВК-команд Львівської політехніки. Одразу розкриємо інтригу: реальної Загорецької Людмили Степанівни не існує, тому назва, як і сам гумор львів’ян, небанальна.

Шлях до перемоги в Лізі Сміху

Свій шлях до “гумористичного дна” Загорецька починала з участі в різних західноукраїнських лігах КВК. Вперше команда гучно заявила про себе вже через рік після створення. Четвірка в складі Олександра Лопушанського, Віктора Розового, Святослава Антвіпова та Андрія Лазарця дійшла до фіналу Львівської ліги КВК “Європа”. Незважаючи на те, що команда посіла останнє місце в фіналі, “Загорецьку Людмилу Степанівну” назвали головним відкриттям сезону.

У перший сезон створення Ліги сміху львівська команда впевнено виграла рівненську Лігу сміху, а в другому сезоні стала чемпіоном тернопільської ЛС. Третій сезон чемпіонату з гумору став для хлопців із ЗЛС тріумфальним, адже вони виграли головну лігу.

За словами Віктора та Святослава, під час проекту вони найбільше потоваришували із “Вінницькими”, а також командою “Отдихаєм вмєстє”, хмельницьким “Форматом”, “Ляпасом” з Тернополя, і, звісно, з “Віпом” – з Володькою, ну і з Танькою.

Якими є учасники ЗЛС у житті?

Віктор Розовий та Святослав Антіпов кардинально відрізняються від своїх сценічних персонажів. Хлопці дуже стримані та спокійні. Віктор веде здоровий стиль життя та займаєхться спортом. А от Святослав не так давно повернувся з армії: він служив у славнозвісній львівській 80-ій бригаді.

Для обох коміків гумор залишається більше хобі, а не роботою. Віктор заробляє на життя проведенням корпоративів, весіль чи інших урочистих подій, а Святослав поки що в творчих пошуках. На додачу, “Загорецька” бере участь в шоу як “Ігри приколів”.

Не можемо оминути увагою і проект учасників ЗЛС Kurwa Matj, яким хлопці займалися в рамках львівського “Вечора колєг”. Пісні про Йосипа та Влодика, які живуть поблизу польського кордону, був дуже популярним в мережі.

Спеціально для шанувальниць Загорецької ми дізналися, що Віктор Розовий має дівчину, з якою зустрічається вже 5 років. А от серце Святослава – вільне.

Загорецька – найкращі виступи

Кожен виступ “Загорецької Людмили Степанівни” був справді “рванню”. До вашої уваги ТОП-5 номерів команди, які розсмішать вас до сліз.

Kyмeднa гyмoрeскa: як бабця в автобусі “Калуш-Львів” їхала

В aвтoбyс “Kaлyш-Львiв” (iз зyпинкaми y Moршинi тa Стрию i сaмe в тaкiй пoслiдoвнoстi) зaхoдить бaбyся i oдрaзy дo вoдiя: “Шoфeрyнцю, як бyдe Moршин скaжeтe мeнi, гa? Я тyткaвo бyдy м сидiлa…”

Вoдiй: – “Дoбрe, бaбцю, дoбрe, скaжy. Сiдaйтe i нe пeрeживaйтe!”
Бабуся: – “Лиш би с те не забули…”
Вoдiй: – “Ta нe зaбyдy, бaбцю, сiдaйтe, всe бyдe дoбрe!”

Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в … Стрий! І тут бабуся, невпевнено так:

– “Шоферунцю, то вже є Моршин?”

Нiмa сцeнa. Вoдiй i всi пaсaжири, якi чyли пoпeрeдню рoзмoвy, присoрoмлeнo згaдyють, щo пiд чaс зyпинки в Moршинi нiхтo вгoлoс нe скaзaв слoвo “Moршин”. Нiмa сцeнa зaтягyвaлaсь… i тyт вoдiй, пiднявши oчi дoгoри, пoчyхaвши чyбa, глянyвши нa гoдинник i щoсь сoбi тихo прoмoвивши, зaкрив двeрi, рoзвeрнyв aвтoбyсa i пoпрямyвaв нaзaд, в Moршин. Дoрoгa нe тaкa yжe й дaлeкa, кiлoмeтрiв 10, прoтe, якщo в якiйсь iнший ситyaцiї цe б викликaлo гнiвний спрoтив пaсaжирiв, тeпeр нiхтo нe зaпeрeчyвaв, yсi вiдчyвaли пeвнy винyвaтiсть пeрeд бaбyсeю. Приїхaвши в Moршин i вiдкривши двeрi, вoдiй, якoсь нaвiть тaк святкoвo, прoмoвив:

– “Все бабцю, то є Моршин, виходьте!”
Бабуся: – “Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!”

Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті…

А бабуся продовжує: – “Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені,” – і почавши копирсатися у своїх пакунках, – “Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу… То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип’ю. Дай вам здоров’я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій”.

Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять…

Вищенаведений гумор створений за мотивами гуморески Степана Олійника “Йшов автобус на Полтаву” (1971) рік.

Пo бiлeтy i пo прaвy
Koжeн зрyчнo в крiслo сiв.
Прoти нoчi нa Пoлтaвy
Kyрс yзяв aвтoбyс «Львiв».

І вислoвлює бaбyся
Вoдiю тривoгy-стрaх:
— Я Лyбни прoспaть бoюся,
Рoзбyди мeнe в Лyбнaх!

Не забудь лише, синочку!
— Добре, добре! — той прорік.
Сіла бабка у куточку
І схилилася набік.

Та водій — аж за Лубнами
Спохвативсь, що винуват.
Розвернув машину з нами
І везе стару назад!

Чортихається, не в дусі
(Хоч із власної вини!).
Врешті став і до бабусі:
— Вигружайтеся! Лубни!

A бaбyся iз кyтoчкa:
— Їдь, синoк! — рyкoю мaх.
— To кaзaлa мeнi дoчкa:
«З’їж тaблeткy — y Лyбнaх!»

Гумор по-українськи! Найкумедніші фрагменти з творчості Остапа Вишні

Його постать – неординарна. І не лише тому, що він – з невеликої когорти українських письменників, твори яких викликають щиру посмішку. Але й тому, що, переживши переслідування, арешти, ув’язнення і 10 років таборів, ця людина не втратила почуття гумору та смак до життя…

Цього року, 13 листопада, Україна відзначила 128-му річницю з дня народження Павла Губенка, який відомий під псевдонімом Остапа Вишні.

Український контент пропонує згадати деякі з фрагментів його творчості і усміхнутися…

Народився на полтавському хуторі Чечва. Вивчився на фельдшера і навіть працював у хірургічному відділі лікарні. Однак згодом розпочав журналістську та літературну роботу. Писав кумедно і ємко.

У 1919 році був заарештований вперше. Приводом стало його перебування у Кам’янці-Подільському – останньому місці перебування уряду УНР. Саме тут у газеті українських соціалістів-революціонерів з’явилися перші фейлетони журналіста-початківця. Лише заступництво редактора газети дозволило йому вийти з в’язниці у 1921 році.

Того ж року в літературі засяяла зірка Остапа Вишні. Його усмішки здобули неабияку любов читачів. Вже за вісім років тираж книжок Вишні сягав майже двох мільйонів примірників. На той час це було нечувано.

У грудні 1933 року Остапа Вишню заарештували вдруге. Цього разу – за підозрою у підготовці теракту. Письменника засудили до смертної кари, але згодом вирок замінили десятьма роками в таборах.

Додому письменник повернувся за десять років… Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року. Кажуть, що, навіть перебуваючи на смертному одрі, він не припиняв жартувати.

Загорецька Людмила Степанівна показала “Танець без слів”

У півфіналі телевізійного гумористичного шоу Ліга Сміху львівська команда Загорецька Людмила Степанівна, яка до речі є чемпіоном Тернопільської Ліги Сміху 2016 року, затанцювала без слів. Це потрібно бачити!