У більшості міст України, особливо якщо мова йде про спальні райони, пішохідних просторів катастрофічно бракує. Там, де вони існують, їхній стан залишає бажати кращого: потріскані доріжки, занедбані лавочки для вулиці, відсутність освітлення та елементарних умов для відпочинку. Парки, сквери, набережні часто виглядають застарілими та навіть небезпечними для вечірніх прогулянок. Ті ж місця, які формально можна назвати зонами відпочинку, часто не виконують свою функцію. У них бракує сучасного дизайну, зелені й зручних доріжок. Через це люди проводять менше часу на вулиці, а міське життя втрачає динаміку та привабливість.
Навіщо містам сучасні пішохідні простори?
Насамперед такі простори відповідають на базові потреби мешканців – комфорт і безпеку. Коли в парку є добре освітлені алеї, сучасна лава для відпочинку, якісні тротуари та зелені насадження, люди почуваються спокійніше й охочіше проводять час на вулиці. Це особливо важливо для сімей із дітьми та літніх людей. Другий аспект – соціальна взаємодія. Пішохідні зони завжди були місцем зустрічей, прогулянок і громадського життя. Там має бути велика зручна лава, де можна посидіти з друзями або просто перепочити. Саме в таких просторах громада відчуває єдність, а місто живе.
За результатами опитування «Парки Львова 2024: як Вам зміни», понад 300 містян брали участь в оцінці змін. Хоч мешканці відзначили появу нових лавок, дитячих майданчиків та меблів для парків, вони також наголошують: необхідні додаткове освітлення, безбар’єрні входи, туалети, питні фонтанчики та інклюзивні дитячі зони. У деяких парках люди скаржаться на поганий стан доріжок і загальну недоступність місць для вечірніх прогулянок. Це підтверджує, що головна проблема – не відсутність парків чи зелених зон, а їхнє неналежне облаштування.
Сучасні пішохідні простори також підвищують привабливість для бізнесу й інвесторів. Поруч із доглянутими скверами охоче відкриваються кав’ярні, книгарні, креативні простори. Наприклад, дизайнерська лавочка в стилі лофт стане частиною вуличного середовища, яке приваблює людей і створює потік відвідувачів. Не менш важливо, що такі рішення підвищують цінність нерухомості. Квартири біля сучасних парків або набережних коштують дорожче, адже комфортний простір для життя – це одна з головних вимог покупців. Для міста ж це означає зростання іміджу й конкурентоздатність у боротьбі за нових мешканців та туристів.
Основні проблеми сьогодні
Сумна реальність полягає в тому, що більшість старих парків і скверів перебувають у занедбаному стані. Там часто можна побачити іржаві конструкції, розбиті доріжки, поламані паркові лавочки та відсутність елементарного догляду за зеленими насадженнями. Ще одна проблема – пріоритет автомобіля над людиною. У багатьох містах пішохідні простори урізаються заради парковок, а люди змушені прогулюватися вузькими тротуарами поміж припаркованих авто. Це знижує якість життя та робить міське середовище ворожим до пішохода.
Не менш важливою є відсутність системного планування. Благоустрій часто відбувається точково: купити лавочку, замінити плитку, посадити кілька дерев чи квітів.
Іноді влада ігнорує дрібні, але критично важливі елементи. Сюди належать вуличне освітлення, зручні переходи, смітники, озеленення й сучасна лавка дерев’яна. Саме вони формують щоденний комфорт, без якого місто ніколи не буде дружнім до своїх мешканців.
Що заважає розвитку?
Перша і найочевидніша причина – брак фінансування. Багато міст витрачають гроші лише на косметичні ремонти, замість того щоб реалізовувати довгострокові програми створення комфортних просторів. Друга перешкода – бюрократія й відсутність відповідальності. Часто процес проєктування і затвердження триває роками, а результат виглядає застарілим ще до завершення будівництва.
Не менш серйозною проблемою є сприйняття пішохідного простору як «другорядного». У багатьох міських бюджетах першочерговим вважається ремонт доріг, благоустрій центральних парків, площ, озеленення центру міста, тоді як облаштування парків чи місць для відпочинку у спальних районах відкладається на потім або на приватний бізнес. Що своєю чергою приводить до відсутності загальної концепції простору, а візуального хаосу. Ще один бар’єр – недостатня участь громади. Людей рідко залучають до ухвалення рішень, хоча саме мешканці найкраще знають, де потрібна лавка, додаткове освітлення чи зелена зона.
Сучасні пішохідні простори – це не розкіш, а базова потреба українських міст. Вони створюють безпечне середовище, стимулюють соціальне життя та формують новий імідж міста. Українським містам час відмовитися від хаотичних ремонтів і перейти до комплексного бачення пішохідних просторів.